ХРИСТИЯНСЬКА ЕТИКА

Розділ І. Біблійна історія: сторінками Нового Заповіту (17 год.)

• 
  розуміє зміст поняття «притча» та наповнення цього змісту;
  
• 
  розповідає про необхідність відстоювати істини як найціннішого, що є в людині;
  
• 
  пояснює зміст притчі про сіяча як такий, що відповідає ступеням духовної підготовки людини до сприйняття істини;
  
• 
  ставить питання про готовність своєї душі до сприймання слів Євангельської Істини.
  

• 
  розмірковує про вплив добрих справ на формування духовності особистості;
  
• 
  дає порівняльну характеристику двох причт, наголошує необхідність добрих вчинків всупереч усім негараздам, що виникають у житті;
  
• 
  наводить для цього приклади з життя;
  
• 
  віддає перевагу постановці проблем, що виникають у нашому житті, образно, у формі притч (розвиток образного мислення);
  
• 
  розуміє потребу зберігати внутрішню гармонію для розуміння суті притч та для їх трактування.
  

• 
  розмірковує про потреби людини в побудові міцного духовного й морального фундаментів для повноцінного існування та самореалізації;
  
• 
  ставить перед собою питання самовдосконалення на основі вічних цінностей;
  
• 
  пропонує стратегії духовного росту на основі християнських духовних цінностей.
  

• 
  розмірковує про необхідність передбачати та нести відповідальність за власні вчинки впродовж усього життя;
  
• 
  виголошує свої потреби, що збігаються з потребами духовно-морального удосконалення серед спокус сьогодення;
  
• 
  ставить перед собою (своїми однолітками) питання про невідворотність покарання за гріхи, в яких людина не сповідується.
  

• 
  розмірковує про потреби сучасного людства в розвитку милосердних справ;
  
• 
  розуміє, чому треба співчувати тим, хто опиняється в складному становищі;
  
• 
  роздумує про шляхи подолання негараздів сьогодення;
  
• 
  розглядає образ сучасного самарянина (за образом самарянина із притчі) як зразок для наслідування.
  

• 
  робить висновки про духовну неповноцінність людей, які усе своє життя дбають про матеріальний статок, не замислюючись про духовні потреби;
  
• 
  розмірковує про необхідність сприймати життя сучасного суспільства та його щоденні турботи з погляду життя вічного;
  
• 
  надає перевагу вирішення життєвих проблем духовними шляхами, через виконання Божих настанов бути милосердним, щедрим та нежадібним.
  

• 
  віддає перевагу у роздумах про терпіння в скорботі як про нагальний порятунок у вічному житті;
  
• 
  намагається пояснити, для чого людині потрібно мати непорушну волю й терплячість у перенесенні спокус (на історичних та літературних прикладах);
  
• 
  ставить перед собою питання можливості реалізувати ідею притчі у власному житті, в сучасному світі (розглядає власну життєву ситуацію, пов’язану з економічною кризою в суспільстві).
  

• 
  розуміє, що саме сприяє утвердженню людини на шляху до досконалості во Христі (смиренність і щиросердне покаяння в гріхах);
  
• 
  ставить перед собою певні пріоритети у вихованні смирення й контролю над вчинками, які породжує в нас гордість;
  
• 
  розмірковує над образами митаря й фарисея, намагається розпізнавати їх у собі (самоаналіз стану духовно-моральної сфери).
  

• 
  усвідомлює зміст поняття «свобода вибору», аргументуючи його прикладами із власного життя;
  
• 
  розуміє причини небажання людей усвідомлено обирати шлях власного життя, наводить наслідки таких дій;
  
• 
  намагається зрозуміти силу великої терплячості Бога й незліченного Його милосердя до кожного блудного сина, який відступає від Отця;
  
• 
  ставить перед собою питання щодо небезпеки, якою охоплені люди в наші часи, віддаляючись від Господа назавжди.
  

• 
  пробує визначити мету життя людини (служити Богу для спасіння у вічному житті);
  
• 
  знає про відповідальність за зміст різного роду задоволень, які підлітки дозволяють собі, виходячи з потреб віку;
  
• 
  прагне до удосконалення себе для життя вічного;
  
• 
  знає, що являють образи дів розумних, що не загасили своїх світильників і зберегли їх палаючими.
  

• 
  визнає необхідність духовної праці над собою для самовдосконалення й реалізації наданих Богом талантів;
  
• 
  надає перевагу розвитку талантів, які треба вдосконалювати впродовж усього життя;
  
• 
  засуджує поступливість людей гріховним залежностям від спокус і розваг сьогодення (протидія залежним станам і небезпечній поведінці);
  
• 
  розглядає цю притчу як важливий засіб розуміння через мудре слово становища людей, які недооцінюють дані їм від Бога таланти й нехтують їх розвитком.
  

• 
  розглядає причини зміни ставлення царя до боржника як підтвердження розуміння Господом усіх внутрішніх порухів душі (творити добре чи зле);
  
• 
  ставить перед собою за мету наближатися до умілого поводження з людьми, вчитися прощати й любити;
  
• 
  визначає за необхідне підтримувати між людьми повагу, відноситися до кожного неупереджено (адже кожний може опинитися у ролі боржника);
  
• 
  прагне набути гарної звички – вибачати людям їхні борги та провини, якщо вони у цьому зізнаються й каються.
  

• 
  розуміє, що тема жорстоких виноградарів є важливішою від інших тому, що вони уповноважені розпоряджатися господарством Божим і мають нести найбільшу відповідальність. Якщо ж такі управителі жорстокі, то страждають усі. Тому постає питання виховання еліти держави, яка буде спроможна розуміти не тільки власні потреби, але, головне, потреби духовні (бути в Істині, з Богом);
  
• 
  висловлює думки на тему потреби виховання державної еліти, виховання себе як господаря країни (кожного на своєму місці).
  

• 
  робить висновки про важливість вчасного виконання того, чого бажає від нас Бог;
  
• 
  розуміє, що гріховний стан людей не дає можливості виконувати все досконало, а головне, у пошані до Батька;
  
• 
  намагається розглядати вчинки синів, які по-різному зголосилися й виконали завдання, як власну позицію щодо виконання тих справ, що є у кожної людини (підлітка).
  

• 
  розуміє потребу людини отримувати гідне задоволення від оплати своєї праці;
  
• 
  намагається розгледіти причини бажання одних трударів мати більшу платню за інших;
  
• 
  розглядає проблему заздрощів у нашому житті;
  
• 
  ставить за мету у процесі виконанні будь-якої роботи насамперед мати користь для своєї душі, задоволення її духовних потреб.
  

• 
  розуміє головну проблему сьогодення у нашій державі та світі – втрату цінності богоспілкування. А тому образ свічки на підсвічнику є важливим для реалізації себе як образу Божого, який людина має удосконалювати все життя (уподоблення);
  

• 
  розмірковує над проблемою шляхів удосконалення людей, їхніх сімей тощо.
  

• 
  розглядає провідні теми, що розкриваються в притчах;
  
• 
  ставить питання про необхідність духовного удосконалення кожної особистості;
  
• 
  розуміє необхідність ознайомлення з досвідом попередників, з мудрістю святих отців, Святим Письмом.
  

• 
  вимагає від себе щиросердного сповідування Бога, якщо бажає відкрити силу любові Божої у власному житті та житті близьких;
  
• 
  розуміє зміст духовних та тілесних гріхів, що заважають людям;
  
• 
  ставить перед собою питання найпершого з гріхів (невизнання Господа Бога) і наслідків від цього для себе.
  

• 
  розмірковує про протиріччя сьогодення, коли ідолопоклонство набуло такого урізноманітнення (культ тіла, грошей, алкоголю, наркотиків, розваг);
  
• 
  намагається із застереженням відноситися до пропозицій реклами, сучасних наукових розробок індустрії розваг, фармакології та навіть харчової промисловості щодо загострення проблем залежностей від «ідолів»;
  
• 
  розуміє зміст забобонів як віри в малих ідолів та марновірство (на прикладах із життя).
  

• 
  виховує побожне ставлення до імені Божого як до святого імені;
  
• 
  вирізняє інші слова за їхнім духовним потенціалом або відсутністю такого;
  
• 
  ставить собі за мету виховання контролю за словами, які заважають нам духовно зростати (прокльони, лихослів’я, богохульство);
  
• 
  визнає важливість імені кожної людини для збереження повноти гармонії та краси її духовного життя, для удосконалення її особистості.
  

• 
  розуміє зміст християнської «неділі» і старозавітної «суботи» як днів особливої пошани до Господнього веління (4 заповідь);
  
• 
  знає про відповідність проведення недільного дня згідно з християнськими настановами і традиціями;
  
• 
  розглядає сучасні світські свята і порівнює їх духовний зміст зі змістом свят християнських.
  

• 
  визначає пріоритет поваги і пошанування дітьми своїх батьків, який є ключовим у вихованні громадянського суспільства;
  
• 
  може розмірковувати на тему сучасних можливостей зберегти передачу традицій від покоління до покоління (оскільки руйнація традицій веде до руйнації взагалі державності як культурної спільноти громадян, яка починається із сім’ї кожного);
  
• 
  знає і називає обов’язки дітей перед батьками.
  

• 
  визначає неможливість для людини вирішувати свою долю та долю іншої людини через убивство;
  
• 
  усвідомлює відповідальність людини за власне життя;
  
• 
  розглядає можливості кожного зберігати життя за будь-яких обставин (на прикладах з життя відомих духовних осіб);
  
• 
  розмірковує над безпосередніми причинами занепаду моралі сьогодні.
  

• 
  знає про причини занепаду чистоти і розбещеності сучасної молоді, а також про наслідки цих явищ;
  
• 
  протиставляє цим негараздам свою обізнаність (треба зберігати свою духовну і тілесну недоторканість);
  
• 
  визначає перешкоди сучасної мас-медіа, через яку йде розмивання християнських цінностей цнотливості і збереження вірності у подружніх зв’язках.
  

• 
  розмірковує над темою «не кради», «крадіжка», отримання хабарів тощо;
  
• 
  ставить собі за мету дотримання чесного збагачення за рахунок власної праці, що є угодним Богові;
  
• 
  розглядає злочини проти майна та духовної власності, причини їх виникнення у нашому суспільстві;
  
• 
  знає зміст поняття «святотатство».
  

• 
  розуміє необхідність дотримуватися даного слова у різних справах (слово честі), присяги та несення відповідальності за їхнє порушення;
  
• 
  ставить на меті уникати осуду, наклепів та неправдивих свідчень проти інших людей (9 заповідь);
  
• 
  розуміє, що негативні вчинки минулого допомагають виправити щире каяття й уникнення їх у подальшому.
  

• 
  пояснює важливість виховання у собі поблажливості і уникнення заздрощів, що супроводжують людей в усі часи;
  
• 
  визнає як духовну хворобу нескінченні бажання людини отримувати усілякі блага, які мають інші;
  
• 
  визначає шляхи подолання цієї небезпечної хвороби, що лікується християнським способом життя (боротьба із нечистотою помислів).
  

• 
  проводить межу між заповідями людей сучасного світу і заповідями Божими, які невіруючим людям не можна виконувати у повному обсязі (через нерозуміння їх духовного змісту);
  
• 
  дає характеристику сучасним типам людей, які порушують заповіді Божі, що призводить до духовного і морального зубожіння особистості та держави (приклади з історії й сучасного життя).
  

• 
  визнає важливість збереження краси споруд церковної архітектури, їх внесок у виховання культури особистості;
  
• 
  дає пропозиції щодо збереження архітектурних ансамблів старої забудови, відродження їх у стародавньому вигляді, без порушення сучасними забудовами;
  

• 
  може назвати основні святині християнства – відомі церкви і місця паломництва.
  

• 
  розмірковує про місце в нашому житті музики, співу, духовного і світського, їх змісту;
  
• 
  знає і може навести приклади піснеспівів християнського змісту (колядки, щедрівки, псалми);
  
• 
  може розповісти про християнський зміст подій, що зображені у цих творах.
  

• 
  розглядає головні напрямки формування духовної релігійної культури – іконопис, дзвонове мистецтво, церковне оздоблення (різьблення, лиття, вишивання тощо);
  
• 
  може визначити декілька особливостей візантійської та давньоруської шкіл іконопису;
  
• 
  знає і називає твори іконопису, які є знаними і шанованими.
  

• 
  розуміє важливість збереження літературної спадщини, що представлена витворами мистецтва та книгодрукування;
  
• 
  намагається зрозуміти велич слова молитви як такої, яку Сам Господь подав нам у приклад (на прикладі Господньої молитви);
  
• 
  розмірковує над неоціненною силою духовних писемних джерел, які ми маємо.
  

• 
  знає зміст поняття «творчість», «творчі сили» (від Бога то чи ні);
  
• 
  намагається убезпечити себе від наслідків неконтрольованого спілкування зі світом кіно, театру, де владарюють різні сили натхнення і спокус.
  

• 
  дотримується своїх думок, які сформувалися під час вивчення різних тем, і відстоює їх;
  
• 
  свідчить про корисність для душі і тіла усіх Божих настанов.