|
|
Скачати 0.55 Mb.
|
|
ПИТАННЯ другого предметно-модульного контролю. Україна у складі Російської та Австро-Угорської імперії в ХІХ – на початку ХХ ст.: – входження Правобережної України до складу Російської імперії; Після першого розподілу Польщі (1772 р.) до складу Австрійської імперії були включені Галичина, частина Волині та Поділля, 1775 р. до Австрії було приєднано Буковину, яка була частиною Османської імперії. Після другого поділу Польщі (1793 р.) до Російської імперії перейшла Правобережна Україна (Київщина, Волинь, Поділля), після третього (1795 р.) — західна смуга Волині й Берестейщина. У результаті війн з Туреччиною 1768—1774 й 1783—1791 pp. Росія приєднала до себе Крим і північнопричорноморські степи. Так усі українські етнічні землі стали підвладні Російській та Австрійській монархіям. Розвиток сільського господарства українських земель у складі Російської імперії в першій половині XIX ст.:
Динаміка розвитку промислової сфери:
У своїй сукупності всі зазначені тенденції та процеси становлять суть і зміст двох суперечливих, але взаємопов'язаних суспільних явищ: кризи, занепаду, але ще певного домінування старих феодальних відносин та структур, які дедалі більше гальмують розвиток суспільства, з одного боку, і зародження, становлення та формування в межах феодалізму нових капіталістичних відносин — з іншого. «Руська трійця», склад, напрямки діяльності; Західна Україна (Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття – загальна площа – 60 тис. км2, населення – 3,5 млн чол., з них українців – 2 млн) була під владою Австрійської імперії. „Руська трійця” (1833 – 1837 рр.) –це суспільно-культурне об’єднання, за характером – демократичний просвітницький гурток. Склад: Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький. Діяльність „Руської трійці”:
1861 р. – виникає ідейно-політична течія москвофілів, які: – майбутнє України пов’язували виключно з Росією; – вважали українців частиною великоруського народу; – дотримувалися помірковано-ліберальних поглядів; – проводили культурно-освітню роботу; – намагалися популяризувати “язичіє” - штучну мову на основі російської та церковнослов’янської мов. Видавали газету „Слово”, журнали „Галичина”, „Лада”. Виникла також опозиційна москвофілам національна течія (народовці), котра орієнтувалася на власні сили, вважала українців окремим народом, який має рівні права з усіма народами - народовці. Вони проводили величезну культурно-просвітницьку роботу через товариство “Просвіта”, видавалися укр. газети, часописи “Батьківщина”, “Діло”, “Громада”, було створено Літературно-наукове товариство ім. Т. Шевченка (з 1892 р. - Наукове товариство ім. Т.Шевченка). Більшість народовців стояла на позиціях лібералізму та соціал-демократії. У 1885 р. вони створили свою політичну організацію “Народна рада”. У 1890 р. виникла перша українська політична партія - Русько-українська радикальна партія (пізніше - Українська радикальна партія), яка прагнула автономії для України у складі Австро-Угорщини, а з 1895 р. виникає ідея незалежності України. УРП висувала гасло “матеріального добробуту всіх трудящих”, антиклерикальні (антицерковні) погляди. У 1899 р. виникла Українська соціал-демократична партія (як фракція австрійської). Її метою був соціалістичний устрій суспільства, але досягнутий без радикальних методів (підтримувала ідеї автономії України). Кінцева мета партії: створення свобідної держави українського народу У 1899 р. виникла Українська національно-демократична партія. Головна мета УНДП - об’єднання національних сил з метою досягнення автономії України, але в подальшому створення соборної України. У 1896 р. виник Католицький русько-народний союз (пізніше - Християнсько-суспільна партія). Мала консервативно-клерикальні погляди, але підтримувала ідею автономії. У 1900 р. виникла Руська народна партія (створена москвофілами), що орієнтувалася на Росію і прагнула об’єднання України у складі Російської імперії; висувала деякі соціальні ідеї. Отже, характерною рисою розвитку західноукраїнських земель у складі Австрійської імперії було чергування періодів реформ з періодами реакції. Тривалі періоди реакції призводили до посилення соціального та національного руху. Яскравим та самобутнім явищем була діяльність громадсько-культурного об’єднання „Руська Трійця”. Революційна хвиля 1848-1849 рр., започаткувала новий етап модернізації імперії – було скасовано кріпосне право, проголошено конституцію, створено парламент. Ці та інші модернізацій ні зрушення позитивно відбилися на житті західноукраїнських земель. Активізували суспільну діяльність населення, особливо у культурній сфері. Однак незабаром знову запанувала реакція, яка перекреслила більшість революційних завоювань. – український національний рух протягом кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.: фольклорно-етнографічний, культурницький і політичний етапи; Кирило-Мефодіївське братство (січень 1846 – березень 1847 рр.) Склад братства – 12 осіб. Програмні документи: „Книга буття українського народу”, „Статут слов’янського братства св. Кирила і Мефодія”. Історичне значення діяльності Кирило-Мефодіївського братства:
– скасування кріпосного права, решта буржуазних реформ 60-70-х років ХІХ ст. (дати прийняття, зміст) ; БУРЖУАЗНІ РЕФОРМИ 60-70-х РОКІВ. Селянська реформа 1861 р. в Україні. Причини: – гальмівна роль феодальних відносин; – криза господарства; – зростання соціального напруження. Мета: зміцнення монархічної влади при збереженні домінування на селі поміщика. Маніфестом від 19 лютого 1861 р. було проголошено скасування кріпосного права. Принципові риси російської моделі селянської реформи: – ліквідація особистої залежності селян від поміщиків; – створення органів селянського самоврядування (селянської общини, яка забезпечувала своєчасну сплату селянами платежів та податків, виконання повинностей). Характерна особливість українських земель – незначне поширення селянських общин: в Росії – 95 %, Лівобережжя – 30 %, Правобережжя – 20 %); – наділення селян землею та визначення за неї повинностей; – викуп селянських наділів. Селяни мали викупити свої земельні наділи (у середньому по 4,5 десятини на душу), та оскільки вони не мали достатніх коштів, уряд відразу заплатив поміщикам, а селяни на протязі 49 років повинні були виплачувати державі суму викупу, викуповуючи не тільки землю, а й особисту волю. До остаточного переходу на викуп на протязі 2-х років вони повинні були працювати на поміщиків (тимчасовозобов’язані). Внаслідок реформи селяни здобули волю, почали активно включатися в економічне життя (розвиток капіталізму на селі). Це приводило до соціального розшарування, появи заможних та значної кількості бідних. Разом з тим, виник ринок робочої сили, якої потребувала промисловість, що розвивалася. Але зберігалося й чимало залишків феодалізму (поміщицьке землеволодіння, неповноправність селян, общинне землекористування тощо). Буржуазні реформи Олександра ІІ: фінансова 1862 р. (створення Державного банку (1860 р.), збільшення кількості комерційних банків), судова 1864 р.(скасовувалися станові суди, вводився загальний суд, суд присяжних, незмінюваність і незалежність суддів, посади мирових суддів для розгляду дрібних цивільних справ), гласність та змагальність у судах (прокурор та адвокат), судові палати - Київська, Харківська, Одеська), військова 1862-74 рр. (відміна рекрутських наборів та запровадження загальної військової повинності, нова організаційна структура військ (військові округи), військова освіта: військові гімназії, юнкерські училища (офіц. нижні чини), 1874 р. „Статут про військову повинність”), освіти 1864 р. (запровадження народних училищ, жіночих гімназій та реальних училищ, новий університетський статут, що надавав самоврядування університетам, жіночі курси), земська 1864 р. (створювалися земства - всестанові органи місцевого самоврядування в сільських місцевостях: земські зібрання і управи займалися забезпеченням селян медичною допомогою, освітою, будівництвом шляхів, боротьбою з голодом, епідеміями та ін., виборність представників (на 3 роки) на умовах майнового цензу), міського самоврядування 1870 р. (міські думи та управи (виборність на 4 роки), з функціями, аналогічними земським), цензурна 1865 р. (введення нового ценз. Статуту „Тимчасові правила цензури” (до 1905 р.), відміна попередньої цензури). Значення реформ 60 – 70-х років ХІХ ст.
Підсумок.
– русифікаторська політика російського уряду в другій половині ХІХ ст., її наслідки для України; СТОЛИПІНСЬКА ПОЛІТИЧНА РЕАКЦІЯ. Період з 1907-го до 1910 р. названий роками реакції. Реакція - це жорсткий політичний курс, спрямований на придушення будь-якого вільнодумства й опору режимові. Її головним провідником був міністр внутрішніх справ (з 1906 р.) Петро Столипін (1862-1911). Реакційна політика уряду:
Заборонено:
Пропагувалися:
В Україні, як і в усій Російській імперії формуються шовіністичні організації, шириться хвиля антисемітизму. Іншим елементом столипінської політики стало проведення аграрної реформи. Реформа почала здійснюватися в 1906 р. як у Росії, так і в Україні. Вона переслідувала мету створити на селі міцне, заможне селянство як опору самодержавного режиму. Селянам дозволялось виходити з общини, селитися окремо, “на відрубах” (хуторах) і брати у свою власність достатньо землі. Столипінська реформа мала найбільший вплив в Україні, бо вона відповідала старим традиційним формам землеволодіння. Якщо в 40 губерніях європейської частини Росії на 1 січня 1916 р. з общини вийшло близько 24% господарів, то на Південній Україні цей показник становив 34,2%, а на Правобережній Україні – аж 50,7%. Підсумки столипінської аграрної реформи в Україні. Позитивні
Негативні
– соціально-економічний розвиток України в ІІ половині ХІХ ст. (індустріалізація економіки України). – національні політичні партії в Наддніпрянській Україні (назва, лідери та програмні документи); УКРАЇНСЬКІ ПАРТІЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ НА ПОЧАТКУ ХХ ст.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Боротьба за відновлення української держави, Революційні події та... Російської імперії, а Галинчина, Буковина та Закарпаття (тобто Західна Україна) продовжували належати Австро-Угорській імперії. Таким... |
13. Українські землі у складі Російської імперії 8 в першій половині ХІХ ст. 8 На допомогу прийде вивчення конкретно-історичних фактів у їх взаємозв’язку з обов’язковим залученням документів як першоджерел історичної... |
|
Бойчук Андрій Юрійович Інститут адвокатури в Галичині другої половини... У монографії досліджено організаційно-правові основи становлення інституту адвокатури в Галичині у складі Австрії та Австро-Угорщини.... |
Практична робота №1 Розвиток видавничої справи і редагування в Україні ХІХ – початку ХХ ст Суспільно-політичні чинники розвитку української видавничої справи початку ХІХ ст |
|
Анна Ахматова. Життєвий та творчий шлях ... |
В Україні як складовій частині Російської імперії поруч з українським... |
|
Закріпачення Південної України До Російської Імперії приєднано Бесарабію (в 3-ох повітах там проживали українці) |
1. 1 Установлення радянської влади в 1919 р. На початку 1919 р радянські... УРСР). До травня 1919 р. Червона армія встановила контроль майже над усією територію України, що входила до складу Російської імперії.... |
|
Етнополітика як наука. Предмет та об'єкт етнополітики Етнополітичні реалії на українських землях в останній період існування Російської імперії (початок XX ст.) |
Наддніпрянська Україна в другій половині XIX ст., Наддніпрянська... Позначте ім’я російського монарха, за часів правління якого було скасовано кріпосне право |