Тема. Це дівчина не просто так Маруся


Скачати 119.26 Kb.
НазваТема. Це дівчина не просто так Маруся
Дата17.12.2013
Розмір119.26 Kb.
ТипУрок
bibl.com.ua > Література > Урок




Урок – сценічне дійство

Метод « Судове засідання »
Тема. Це дівчина не просто так Маруся.

Це голос наш. Це - пісня. Це - душа. /Психологічно вірогідний портрет Марусі Чурай на тлі конкретної історичної дійсності через ставлення до неї інших персонажів роману Ліни Костенко "Маруся Чурай"/
Мета. Розкрити характеротворення, художню вартісність образу Марусі Чурай, формувати вміння та навички виокремлювати головне, найсуттєвіше у творі, розвивати самостійність при аналізі образів, виховувати повагу до історичного минулого України, формувати національну свідомість учнів, стимулювати старшокласників до роздумів над важливими життєвими проблемами, формувати високі етичні ідеали, виховувати найпрекрасніші почуття до жінки.

Обладнання. Записи пісень, інтерв’ю з учнями, портрет Ліни Костенко, ілюстрації.

Література. Костенко Л.В, Навчальний посібник - Хрестоматія. Кіровоград Степова Еллада.1999-320

Українська література :конспект /Юл1я Солод/ .-К. Козаки, 1996.
ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент
ІІ. Вступна частина /під супровід пісні Марусі Чурай "Віють вітри"/
Ліна Костенко - поет у найповнішому, справжньому розумінні цього слова, де ще одна велична постать, яка успадкувала найкращі риси великих жінок України. Її "Маруся Чурай" - це краса природи, краса слова, краса думки, краса почуття, краса вчинку…

Літературознавець В. Брюховецький розповідав про враження, яке справив цей твір на відомого ученого - ботаніка та прекрасного поета Михайла Доленга «:.. Михайло Васильович сидів біля порожнього столика і задумливо курив.

- Ви вже прочитали "Марусю Чурай"? - запитав він.

- Прочитав.

- Тепер не страшно й помирати, - сказав вісімдесятитрьохлітній поет.

- Прилучився до вічності. »

Вчитель. Так, до вічності, тому що образ Марусі Чурай вічний як і її пісні, що принесли всесвітню славу нашому народу.

- Хто ж, така насправді, була Маруся Чурай?

/Інтерв’ю у різновікових учнів, показ по відео /

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

" Це дівчина не просто так Маруся. Це – голос наш. Це - пісня. Це - душа."

Саме Маруся Чурай буде героїнею нашого сьогоднішнього уроку, допоможе

нам вирішити багато філософських вічних проблем: митця і народу, митця і суспільства, кохання і зради.

IV. Сприйняття й узагальнення матеріалу.

Року Божого такого-то,

І місяця такого-то, і дня перед

Мартином Пушкарем, полковником,

в присутності Семена Горбаня,

що був на тої час війтом у Полтаві,

перед суддею. Богом і людьми

Чурай Маруся - на підсудній лаві,

І пів - Полтави свідків за дверми.

Вчитель. Маруся Чураївна перед судом, немовби з ревнощів вона струїла свого коханого, Гриця Бобренка. Через ставлення свідків до дівчини, розкривається її характер, її кохання, її помста, реалістично зображуються історичні події України XVII століття.

/один за одним постають свідки/

Бобренчиха. Пане полковнику і пане войте!

Ускаржуюся Богу і вам на Марусю.

Що вона, забувши страх божий,

отруїла сина мого Григорія.

В таких походах куля обминула,

не подолала вражеська рука,

Щоб де? аж дома! дівка підманула.

струїла геть такого козака!

І от лежить у гробі в чорнобривцях,

на смерть убит. А тая чарівниця...
Вчитель. Безцеремонна, черства Орихна Бобренчиха. Вбита горем мати встигла знайти аж 17 свідків.

Що ж ми дізнаємося з її слів про Марусю?

Відповідь 1. Хитра, проворна Бобренчиха прагнула мати вигоду з усього. Переживаючи, що з походу син може повернутися калікою, вона заохочує Марусю вірно чекати його. А коли Гриць по вернувся, то вона при ньому обзиває дівчину ледащом, відьмою, чародійкою.

Відповідь 2. Жінка ця бездушна, лицемірна людина. Сину своєму вона наговарює на Марусю. Каже, що та не буде хазяйкою, що разом живучи, вони зійдуть на пси, що та тільки уміє співати пісень.
Відповідь 3. Вона вважала Марусю надто розумною:

Таких дівок на світі не буває,

хіба ж для цього дівці голова?
Вчитель. А що ж Маруся ?

Вона ні слова не сказала праву.

Стоїть. Мовчить. І дивиться.

І все.

Сусідка. Мовчить, бо стидно. Бачив Бог Із неба.

Я знаю все, так наче там була.

В ту ніч вона сама Його до себе,

розпутниця, обманом затягла.

Яка стоїть, немов свята та божа.

Ото така вже вдача потайна.

Бо на обличчя з янголами схожа,

але в душі-то чистий сатана.

Якби я вам про неї розказала,

що говорив про неї хто кому!

Вона в Полтаві світу зав’язала

Хіба Грицькові тільки одному?!
Вчитель. Розпутниця, обманщиця, потайна, сатана...Кожне слово болем відлунює в душі Марусиної матері

Чураївна. Пане Пушкарю, полковнику полтавський,

Що вам маю ще сказати? Спасибі людям за тишину.

Чужа душа, - то, кажуть, темний ліс.

А я скажу: не кожна, ой, не кожна!

Чужа душа-то тихе море сліз.

Плювати в неї - гріх тяжкий, не можна,

І чим же, чим ви будете карати

Моє смутне, зацьковане дитя?

Чи ж вигадає суд і магістрати

Страшнішу кару, ніж таке життя?!

Ви грамотні. Ви знаєте латину.

За крок до смерті, перед вічним сном:

Одного прошу : у мою дитину

Не кидайте словами, як багном!

Вчитель. Хто були батьки Марусі? Який вплив мали на виховання доньки?

Відповідь. Сім’я Гордія і Ганни Чураїв була збудована на взаєморозумінні й любові. Маленька Марічка мала її за взірець і мріяла:

...що я колись як виросту, і в мене,

і в мене буде отака любов.

Відповідь. Прекрасні вродою, душею, помислами, Чураї стали і для дорослої Марусі ідеалами жіночої краси й чоловічої мужності. Вона говорила:

Красива я була, правда?

Схожа на свою матір.

Смілива я була, правда?

Схожа на свого батька.

Співуча я була, правда?

Схожа на свій народ.
Відповідь. Вона у мене, як була молодша,

була предивна, як на людський глузд.

Було сльозами набрякають очі,

вона ж сміється кутиками вуст.

Вона й мені казала: - Як не буде,

не скигли, доню, то великий брид.

Здушили сльози - не виходь на люди,

Болить душа - не виявляй на вид.

Та й батько теж удатний був на вроду.

А що вже сильний, то, мабуть, найдужчий.

Звела їх доля, наче в нагороду

за те, що мали незглибимі душі.
Вчитель. Високу гідність цієї родини, шляхетність, людяність, чесність підтверджують свідчення і Якима Шибалист

Яким Шибалист.
Даруйте…я незвичка промовляти...

Хотів сказати річ іще таку:

Марусю знаю ще із немовляти

І Гриця знаю ще у сповитку.

Он там сидить та бідна Чураївна.

Чи на суді була вона коли?

Проз їхній двір тоді я саме їхав,

Коли Грицька на цвинтар повезли.

Чи рвала мати так на собі коси,

Як заздзвон или по його душі?

Так він же їй, як рідний син, і досі,

У них і виріс там на спориші.
Вчитель. Про що ще ми дізнаємося зі слів Якима?
Відповідь. Він розповів громаді, як ріс Грицько, якого Чураї і годували, й

до розуму направляли, бо матері його не було коли піклуватися через постійні сварки з сусідами. Маруся з Грицем разом зростали й покохались. Як вірно і довго чекала вона його з походу, віддаючи свою молодість й кохання.
Посланець Із Січі. -Ну, як тут, мирно? Пишете папери,

язик зломивши на судейський штиб?

Раєць. Та тут таке! Козак у нас погиб.

Посланець. Погиб? Козак? То що у вас в Полтаві?

Облога? Зрада? Засідка? Бої?

Раєць. Та ні. Маруся. Он сидить на лаві.

Струїла хлопця. Судимо її.

Посланець. Ця дівчина…Обличчя, як з ікон.

І ви її збираєтесь карати?! А що, як інший вибрати закон,

- не з боку вбивства, а із боку зради?

Ну, е ж про зраду там якісь статті?

Не всяка ж кара має буть незбожна.

Що ж це виходить? Зрадити в житті державу - злочин,

А людину - можна?

Вчитель. Проблемне запитання поставив козак суддям, людям і нам:
Зрадити в житті державу - злочин, а людину-можна?

Значить за зраду Батьківщині судять?

А чи підсудна зрада у коханні?

Давайте спочатку послухаємо ваших ровесників, ..і моїх теж…

/Інтерв'ю, показ по відео/
Відповіді одинадцятикласників.

Учень. Питання любові, мабуть, найскладніше з усіх питань на землі.

Кого любити - серцю не накажеш. Але найкраще в творі про кохання

сказала Ящиха Балаклійська Кошова.

Ящиха. Я прийшла сюди аж з Балаклії,

Хоч я людина вже не при здоров’ю.

Отож, скажу відверто і вселюдно.

Буває всяко, доля - не черінь,

Любов-це, люди, діло неосудне.

По всі віки. Во вік віків. Амінь!

Вчитель. Але з її слів виходить, що Гриця ми теж не маємо права засуджувати за зраду /якщо припустити, що він покохав Вишняківну/?
Відповідь. У Грицевім характері було теж чимало хороших рис: героїзм у боях у досить довга вірність у коханні, добрий син. Але його любов ходила по землі ногами, а Марусина сягала неба. Він просто був їй нерівня і дуже жаль, що Марія цього не зрозуміла раніше, перш, ніж його отруїла.

Вчитель. А за що все-таки кохала Маруся Гриця?
Відповідь. З раннього дитинства вони росли разом: працювали, допомагали

батькам, грались, слухали розповіді діда Галерника, щедрували на свята. Дитинство їх об’єднувало і все життя здавалось святом. Вона просто вимріяла, вигадала своє кохання.
Відповідь. Зі слів Якима Шибилиста ми дізнаємося, що Гриць зростав у сім’ї Гордіїв. Він був ніби молодшим її братом. Спочатку ставлення Марусі нагадує сестринське почуття. Це почуття старшої сестра до меншого брата. З часом воно набуло більшої прив’язаності - переросло у любов. Гриць - вихованець Марусі. Вона підіймала його до себе, до свого духовного рівня.

Відповідь. Завдяки Марусі Гриць Бобренко став усіма шанованим козаком, хорунжим, захисником Вітчизни. Маруся гордилася цим і навіть прирівнювала до свого батька.

Учитель. Є в романі слова, які Маруся говорить про себе:

Я - навіжена. Я-дитя любові.

Мені без неї білий світ глевкий,

  • Чому вона навіжена?

  • Чому без любові їй "білий світ глевкий"?

Відповідь 1. У народі кажуть: гарні і талановиті діти народжуються від люблячих один одного батьків. Дівчина, як ми знаємо, і справді Була дитям великої любові батьків.

Відповідь 2. Маруся набагато добріша, набагато співчутливіша, набагато емоційніша за звичайну людину. Тому й зрозумілим є природнепрагнення до любові. Почуття любові для неї є способом самовираження. Тому вона називає себе навіженою.

Відповідь З. Маруся себе називає навіженою через виняткову збудливість своєї душі. А світ без любові для неї і справді мав би бути глевким.

Суддя. Вже стільки літ суддюю у Полтаві,

Чимало бачив справ.

Сиділи всякі в мене тут на лаві.

Халепи я такої ще не мав.

Тут говорили свідки й очевидці

По вислуханню всіх цих - контроверсій

суд має перейти до пропозицій.

Раєць. Це ж всі закони підуть шкереберть?

То що ж ми будем думати-гадати,

Оскаржену на квестію віддати,

І хай із нею поговорить кат.
Пушкар. Злочин-непрощенний.

Карати треба, що там говорить,

і так карати, щоб люд хрещений

не мав за що судові докорить.

Закон є суть, тверда його основа.

Для того він і звелений судам.

Але оце як хочете, панове,

а на тортури згоди я не дам?
Іван Іскра. Я прошу, люди, вислухать мене.

Багато слів страшних тут наговорено.

Ніхто не говорив про головне.

Я, може, божевільним тут здаюся.

Ця дівчина не просто так, Маруся,

Це-голос наш. Це-пісня. Це-душа.

Коли в похід виходила батава,

Її піснями плакала Полтава.

Що нам було потрібно на війні?

Шаблі, знамена і її пісні.

Звитяги наші, муки і руїни

безсмертні будуть у її словах.

Вона ж була як голос України

Ще клекотів у наших корогвах?

А ви тепер шукаєте їй кару.

Вона ж стоїть німа од самоти.

Людей такого рідкісного дару

хоч трохи, люди, треба берегти!

Важкий закон. І я його не зрушу.

До цього болю що іще додам?

Вона піснями виспівала душу.

Вона пісні ці залишає нам.
Вчитель. Вічний вогонь - любов? Іван-його шляхетна Іскра. За всіх сказав? Хто була Маруся і ким вона залишилася нам, нащадкам.
—А чому, ж вона відштовхнула його Івана, такого люблячого, вірного, доброго, розумного, так схожого на неї і на її батька?
Відповідь. Любов Марусі до Гриця виснажила її, почуття було спопеляючим, бо за характером вона належала до однолюбів.
Відповідь. А на мою думку, саме Іскра був її гідною парою, вона зробила помилку, в юності не помітивши його.
Вчитель. Ми могли б довго сперечатися щодо цього питання.

А як Маруся? Про що думає перед стратою?
Маруся. Пройшло життя. Не варто було і труду.

Лише образи наберешся вщерть.

Останні дні вже якось перебуду.

Та вже й кінець. Переночую в смерть.

А що в житті потрібно ще мені?

Одбути всі ці клопоти земні.

Оці останні клопоти одбуть,

Іти туди, куди мене ведуть, -

аби одбути, все уже одбути, -

І щоб не бути, щоб уже не бути!

Три дні дали на розмисли мені.

А нащо вже тим смертникам три дні?

А втім, яка мені уже різниця?

Я теж убивця! Я убила Гриця.

Оце ж за те мені й заплата -

Із кам’яних мурів кам’яная хата.

…А вже світає. Сумно, сумно, сумно

благословляється на світ.

Десь коні ржуть і глухо грають сурми.

Полтавський полк виходить у похід.

Десь грають сурми. В добрий час їм грати

В литаври б’ють, так само, як - колись.

Душа рвонулась - і застряла в ґратах,

прозорі руки з ґратами сплелись.

Далекий гомін сповнює в’язницю.

Десь вітер гонить куряву руду.

Це вперше, Грицю, це уперше, Грицю.

що я тебе в похід не проведу?

Ой, ллються сльози материнські – ллються!

Свята печаль, печаль без гіркоти..

Загинуть хлопці, то хоча б по-людськи.

А як загинув, як загинув ти?!

Останні зорі в небі догорають.

Оце уперше за багато літ –

І коні ржуть. І сурми, Грицю, грають,

а полк без тебе вийде у похід.

... Уже, мабуть, молебень відслужили!

бо затужили дзвони, затужили!

І заридали дзвони, загули!

це ж там за браму хлопців провели

Це ж полк виходить – за далекі гони.

Комусь тополя стане в головах.

І дзвонять дзвони, дзвонять, дзвонять дзвони

по всій Полтаві, по усіх церквах?

Промчали коні повз мою в'язницю.

Копита б’ють вже десь біля воріт.

Це вперше, Грицю, це уперше, Грицю,

виходить полк без пісні у похід!

Все тихше й тихше... Сурми вже? не грають...

Шум даленіє...Дзвони завмирають…

Прощайте, хлопці…Бийтесь до ладу.

А я вже вам і пісні не складу.
/пісня "Засвіт встали козаченьки"/

Вчитель. Скажіть, будь ласка, на вашу думку, які риси характеру Марусі притаманні нашому українському народу, зокрема, українській жінці?

Відповідь. Доброта, добропорядність, невміння прощати зраду.

Відповідь. Толерантність, емоційність, вірність, патріотизм /навіть перебуваючи ув’язненою, вона подумки була з полком, що черговий раз вирушав у похід/.

Відповідь. …Мені здається, що Маруся оцінює чоловіків за тим, наскільки вони є патріотами України і наскільки здатні для її захисту тримати у руках зброю.

Відповідь. А на мою думку, найкращі риси Марусі Як справжньої українки - це жіночість, ніжність, ліричність. У неї пісенна душа, як і пісенна душа нашого народу.

Вчитель. А доля яких жінок, літературних героїнь схожа до Марусиної?

Відповідь. Матері Миколи Хвильового, її теж зрадила найдорожча людина-син.

Відповідь. Тетяни - Туркині Ольги Кобилянеької " В неділю рано зілля копала"
Відповідь. Катрі Дзвонарихи Михайла Старицького "Не судилось". Але найбільше на долю Мавки "Лісової пісні" Лесі Українки. Лукаш зрадив своє кохання, піддавшись на вмовляння матері, заради матеріальних благ.
V. Підсумки уроку.

Я цілком з вами погоджуюсь. Своєю правдою, своєю щемливою прекрасною піснею, своєю незвичайною духовною цільністю залишиться Маруся Чурай вічно живою у нашій пам’яті.

Ліна Костенко справедливо показала її як геніально обдарованого митця, як одного із творців укр. пісень, що набули найширшого розповсюдження і принесли всесвітню славу нашому народу.

В часи коли жила Маруся, укр. писемна літ-ра була ще слабо розвинутою. Проте народ мав своїх митців, які були його голосом, його

душею. За Ліною Костенко, вона мала своє розуміння завдань власної творчості, її суспільного значення. Як митець, як людина у багатьох відношеннях незвичайно виняткова, вона відчувала і глибоко переживала різне ставлення до себе з боку сучасників від щирого захоплення і любові до повного нерозуміння і навіть агресивності до себе як до людини, що є "не такою, як усі".

Доля її - це доля України.


Схожі:

Тема. Повторення вивченого про іменник. Мета
Наш девіз: «не просто слухати, а чути, не просто дивитись, а бачити, не просто відповідати, а міркувати, дружно і плідно працювати»...
Л. Костенко «Маруся Чурай» Що сьогодні?
Маруся Чурай, коли історія нашої України закарбовувалась не на папері, а в пам`яті народу, коли моральні цінності були вищі за матеріальні,...
Тести до повісті О. Кобилянської «Земля»
Про кого говориться у повісті «мабуть, ні одна дівчина не вміла так любити, як вона!В її обіймах він наче мінився. Своїми великими...
Істина тікає крізь засохлі губи все так просто й легко, коли твої...

Чому потрібно берегти книгу?
Книга — це чудо цивілізації. Життя без книги уявити собі неможливо. Хоча, на жаль, є люди, які так не вважають. Але не про них мова...
3. Згадай чоловіка, товариша, брата, Дружину, сестру чи посивілу...
Дівчина. ХХІ століття. Усе далі й далі відходять грізні роки Великої Вітчизняної війни. Але кожного року 23 вересня ми відзначаємо...
Тема уроку
«Дівчина-чайка»; зміст творів усної народної творчості про море; імена живописців, що писали картини про море
Звучить дуже гучно і пафосно. Таке враження, що це щось таке надзвичайне,...
Ро сенс мого життя, я б сказала одне слово – Щастя. Я так готова була відповісти колись, і зараз моя думка не змінилась. Але колись...
«Стратегія вибору професії»
Якщо ви хочете добитися від життя чогось значного, недостатньо просто діяти потрібно ще і мріяти; недостатньо просто планувати потрібно...
Додатки Хрестоматійні уривки для вчителя з роману «Маруся Богуславка»

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка