Т. ШЕВЧЕНКО. «ЗАПОВІТ» — ТВІР, ЩО ЄДНАЄ МИНУЛЕ, ТЕПЕРІШНЄ І МАЙБУТНЄ Мета


Скачати 168.01 Kb.
НазваТ. ШЕВЧЕНКО. «ЗАПОВІТ» — ТВІР, ЩО ЄДНАЄ МИНУЛЕ, ТЕПЕРІШНЄ І МАЙБУТНЄ Мета
Дата26.10.2013
Розмір168.01 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Культура > Документи
Т. ШЕВЧЕНКО. «ЗАПОВІТ» — ТВІР, ЩО ЄДНАЄ МИНУЛЕ, ТЕПЕРІШНЄ І МАЙБУТНЄ

Мета: ознайомити учнів з твором Т. Шевченка «Заповіт», зробити ідейно-художній аналіз поезії; визначити, які факти з життя поета покладені в основу вірша; прослідкувати, як у творі розкривається патріотизм автора; розвивати в учнів навички виразного читання, культуру зв’язного мовлення, виховувати почуття поваги, пошани, любові до рідного краю, його народу.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, підручник, мультимедійний комплект, малюнки-ілюстрації до твору; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), відео та аудіо матеріали.

«Заповіт» — вершина громадянської лірики поета.

В. Смілянська

«Заповіт» — коротке програмне звернення поета

до сучасників і наступних поколінь...

Г. Нудьга

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте. Т. Шевченко

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми і мети уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів , вивчення нового матеріалу

1.Експрес-опитування

— До якого періоду творчості належать вірші циклу „Три літа"?

— Дати визначення поняття „лірика".

— Як характеризує автор у вірші „Три літа" зміни у своєму ставленні до тогочасної дійсності?

— Під впливом чого сталися ці зміни?

— Чому він свої „Три літа" називає „злими"?• Що вам відомо про поезію як літературний жанр? (Поезія (гр. poisis — творчість) — 1) Словесна художня творчість; мистецтво художнього відображення дійсності в словесних образах. 2) Твори, написані віршами, ритмізованою мовою; протилежне — проза. 3) Окремий твір, написаний ритмізованою мовою; вірш)

2. Виступи заздалегідь підготовлених учнів.

А) Юридична точка зору

Запові́т — правовий документ, являє собою зроблене у встановленій законом формі розпорядження дієздатного громадянина (заповідача) на випадок смерті про належне йому майно.

Більш широко заповіт особи — це взагалі прохання/звернення до третіх осіб (родичів, майбутніх нащадків, подеколи взагалі до представників якоїсь групи, нації тощо), найчастіше щодо належних цій особі матеріальних (подеколи нематеріальних) благ. За сучасності заповіт реалізується переважно у правовій формі.

Заповіт як правовий документ укладається в письмовій формі (це може бути спадковий договір), підписується заповідачем і посвідчується нотаріусом.

Заповідач може в заповіті позбавити права спадкоємства ту або іншу особу, крім тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині.

У заповіті можна робити певні розпорядження (наприклад, встановлювати спеціальні доручення з приводу майна, які покладаються на спадкоємців).

Заповідач може в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, скласти новий.

Б) Заповіти відомих митців

  • Відходячи у вічність, Ярослав Мудрий напучував своїх дітей: «… сини мої, майте межи собою любов, бо ви єсте брати від одного отця і одної матері. І якщо будете ви в любові межи собою, то й Бог буде в вас, і покорить він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі погибните, землю отців своїх і дідів погубите, що її надбали вони трудом великим. Тож слухайтесь брат брата, пробувайте мирно».

  • О.Довженко написав у своєму "Щоденнику": «Якщо ж… умру отут од печалі в тяжкій самотності, я прошу Вас тільки про одне – хай візьмуть тоді з моїх грудей серце і поховають його на скривавленій батьківщині моїй…»

  • Національна картинна галерея імені І. Айвазовского була започаткована саме завдяки заповіту відомого художника-мариніста: “…Моє щире бажання, щоб приміщення моєї картинної галереї, з усіма в ній картинами, статуями та іншими художніми творами, стало цілковитою власністю Феодосії, а на пам’ять про мене, Айвазовського, заповідаю галерею Феодосії, моєму рідному місту…”

  • 2 квітня у Києві широкому загалу представили текст «Заповіту княгині Ольги», який був вирізаний на срібних пластинах «у 6454 році від створення світу» або у 946 році за григоріанським календарем. Пророцтво про те, що буде з її родом та народом Ольга отримала на 40-й день молитви, стверджує власник реліквії. А запис «Заповіту» виконав чорноризець Григорій на трьох срібних пластинах болгарською глаголицею. Текст «Заповіту княгині Ольги», перекладений на українську та озвучений Ніною Матвієнко.. Ось уривки з нього: «Цей народ п’є велику скорботу і строк їй – тисяча років. І буде голод, війни, а гірше — мерзенність духу. І будуть, наче пси на розтерзанні терзати цей народ ті лживії князі у божевіллі своєму міняючи історію. Несуть загибель для народу і собі…»

  • Боже мій, якби у мене було трохи життя... Із прощального листа - заповіту письменника Габріеля Гарсіа Маркеса

В) відеофрагмент "Заповіт батька Шевченка"

3. Слово вчителя.

- Вершиною творчості Шевченка є його відомий "Заповіт"

Як народився він? За яких обставин написав Шевченко своє «невмируще слово»?

... Грудень 1845 року видався напрочуд сніжним і морозяним. Криві, вузенькі вулички старовинного Києва вкрили замети. Саме тієї пори вирушав у далеку дорогу – аж на Полтавщину – Тарас Шевченко.

У Полтаві він поквапився до Шведської могили, яку хотів замалювати, бо ще раніше не бачив місцевість, де було поховано загиблих під час Полтавської битви шведів, у ряду інших картин за початої ним серії «Мальовнича Україна». За малюванням і побачив поета ліберально настроєний поміщик Степан Самійлов, з котрим Шевченко здавна приятелював.Разом дісталися хутора В’юниця, де сім’я Самійлових радо привітала поета. А на ранок Шевченко відчув нежить. Місцевий фельдшер визначив – запалення легенів. на сімейній раді вирішили – негайно відправити хворого поета в Переяслав до лікаря Андрія Козачковського, котрий був добрим знайомим як Самойлових, так і самого Шевченка.. Яскравим свідженням теплих почуттів в Тараса Шевченка до свого товариша є, зокрема, вірш «А.О.Козачковському», написаний 1847 року, коли поет перебував в Орському укріпленні:

Ось слухай же, мій голубе,

Мій орле – козаче!

Як конаю я в неволі,

Бо я нужду світом...

І благав би я о смерті...

Так ти і Україна,

І Дніпро крутобережний,

І надія, брате,

Не дасте мені бога

О смерті благати.

Отже, зустріли хворого Шевченка в Переяславі добре. Йому відвели окрему кімнату, оточили увагою. Лікар робив усе можливе, аби швидше поставити свого земляка на ноги!

Третьої ночі настала криза. Хворий відчував повне виснаження – груди здавлювала задуха, серце калатало, мов дзвін. Збуджена уява малювала гнітючі картини, а в голові роїлися похмурі думки. Та найбільше ятрила одна думка: «Я ще мало встиг зробити для рідного народу Яким же буде моє останнє слово до людей?» Відтак дістав олівця й записника. На білому полі свіжою борозенкою лягли перші рядки:

Як умру, то поховайте

Мене на могилі...

У рукопису немає назви. «Заповітом» його охрестили видавці, і зараз, мабуть, немає країни, де б не знали знаменитого Кобзаревого «Заповіту». Цей твір звучить у декламації, з музичним супроводом. Уперше поклали його на музику відомі українські композитори Михайло Вербицький та Микола Лисенко. Саме цим твором було започатковано монументальний цикл із семи серій «Музика до «Кобзаря» Т.Г.Шевченка», над яким М.Лисенко працював усе життя.

А за два роки з’явилася нова мелодія цього твору, яка стала народною. Її створив полтавський любитель музики Гордій Гладкий.

Звучить аудіозапис "Заповіт" Шевченка і презентація до вірша

Доповнення вчителя

Чому Шевченка поховали в Каневі?
Коли прах Шевченка привезли з Петербурга до Києва, представники тогочасної української інтелігенції радилися, де поховати поета: в Києві чи в Каневі? Художник Г.Честахівський, який супроводжував труну, наполягав, щоб поховали таки в Каневі. Виразного заповіту щодо цього сам Шевченко не залишив, окрім відомого «Заповіту» - поезії. Зважили однак на те, що саме в Каневі хотів він оселитися, купити землю і поставити хату. думка Честахівського переважила, і труну з тілом поета відпровадили до Канева. Перед відправкою зробили фотографію домовини із зібраною довкола неї ріднею поета і людьми, що прийшли провести його в останню путь...
4. Віртуальна екскурсія( музичний супровід, презентація)

Колишній будинок лікаря Андрія Йосиповича Козачковського, товариша Тараса Григоровича Шевченка, побудований в 1820 році, нині належить до реєстру пам`яток історії та архітектури України. Саме тут в ніч з 24 на 25 грудня 1845 року поет написав свій «Заповіт», який згодом став відомий на весь світ. Сьогодні це місце – Музей Заповіту Тараса Григоровича Шевченка. Вдруге Тарас Григорович приїздить до Переяслава в кінці жовтня 1845 року. Творча продуктивність великого поета в цей період просто вражає. 3-під пера за короткий час вийшли такі шедеври: «Наймичка», «Кавказ», присвята до поеми «Єретик», «І мертвим, і живим», «Холодний яр», «Давидові псалми», «Маленькій Мар'яні», «Минають дні, минають ночі», «Три літа», і, знаменитий і безсмертний, – «Заповіт».Поезія «Переяславської осені» стала основним доказом для царської охранки у звинуваченні поета в антидержавній спрямованості його творів. Без суду Кобзаря заслано в далекі Оренбурзькі степи солдатом. Після повернення із заслання Шевченко два рази приїздить до Переяслава. На правому березі Дніпра Шевченко шукав собі містечко, щоб купити клаптик рідної землі, поставити хатку й дожити вік на рідній Україні. Але всемогутні царські чиновники не дали виконати цей задум – Шевченка виселили до Петербурга під пильне око жандармерії. В народі існує переказ, що Шевченко разом з Козачковським на ознаку дружби посадили в одну ямку дві акації. Вони виросли, їхні стовбури переплелися, і вони протягом багатьох десятиріч надавали особливої привабливості садибі Козачковського.

Музей Заповіту Тараса Григоровича Шевченка

Музей складається з 12 залів. Перші чотири вводять відвідувача Музею до «Переяслава історичного» – в добу звитяжних лицарів, сміливих козацьких походів, боротьби із запеклими ворогами. Ще чотири зали експозиції – меморіальні кімнати: вітальня, кімната для гостей, в якій жив Тарас Шевченко, бібліотека та кабінет лікаря Андрія Козачковського, де відтворено інтер`єри кімнат першої половини ХІХ століття, що допомагає передати дух тієї епохи. Три зали – літературно-художні: «Петербурзький Переяслав», «Т. Шевченко і Переяславщина», «Заповіт» Т. Шевченка» – розповідають про знайомство Т. Шевченка з багатьма переяславцями та особисто господарем цього будинку А. Козачковським, про переяславську осінь.Ще одна кімната – виставкова зала.В інтер`єрі вітальні Ви зможете побачити диван, ломберний стіл, на якому – гральні карти й візитки; крісла, диван-канапе, позолочена шафа з кришталевим та порцеляновим посудом ХІХ століття. На стінах – ікони, картини. У цій вітальні влаштовувалися урочисті вечори, на які збиралася переяславська інтелігенція, Т. Шевченко читав свої поезії, під акомпанемент роялю співав пісні.Славна історія землі Переяславської надихала Т. Шевченка на написання творів історичної тематики: «Тарасова ніч», «Іван Підкова», «Гайдамаки»… Перша зала розповідає про історичні події ХІV століття до початку національно-визвольної війни українського народу 1648-1657 років. Тут Ви побачите дворучний меч-пилу (палаш) ХV століття – зброю західноєвропейського походження захисного призначення. В експозиції представлені скарби срібних монет, російський лук-самостріл ХVІ століття – арбалет, козацька зброя, порохівниці.1648-1657 роки – роки визвольної війни українського народу проти польської шляхти, котру очолив Б. Хмельницький. Тарас Шевченко змалював цю трагічно-героїчну сторінку нашої історії у творі «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?». В експозиції другої зали представлено унікальний портрет Б. Хмельницького роботи невідомого художника ХVІІ століття, картина художника Пєтухова «На заклик Богдана Хмельницького», козацька гармата ХVІІІ століття, позолочене сідло козацької старшини, мідний кований казан «одноух» та ін. Не менш цінні та цікаві експонати.Третя зала присвячена життю та діяльності Б. Хмельницького. Вперше у творах Шевченка образ Хмельницького зустрічається в картині «Смерть Богдана Хмельницького», «Дари в Чигирині», «1949 р.». У поемі «Гайдамаки» ім`я гетьмана називається поруч із такими прославленими народними ватажками, як Остряниця, Наливайко, Богун. В уривку з драми «Микита Гайдай», де йдеться про боротьбу українського народу проти польської шляхти, Богдана Хмельницького називає благородним, «препрославленим козачим розумним батьком». У вітрині – бунчук та булава – ознаки гетьманської влади, відтиски печаток Війська Запорізького часів Богдана Хмельницького, особиста шабля Богдана Хмельницького, яку подарував йому польський король Ян Казимір.Події від другої половини ХVІІ до ХІХ століття відображає четверта зала. Тарас Шевченко з болем пише в поемі «Іржавець» про муки України під час періоду Руїни, Північної війни. В експозиції – мундир солдата Преображенського полку, нагрудна кіраса, пояс, зброя. Під час навчання в Петербурзькій академії мистецтв Шевченко-художник працює в техніці акварельного живопису. В 1842 році він виконав 12 акварельних портретів російських полководців (портрети Петра І, Суворова та Кутузова) знаходяться в музейній експозиції) та 32 ілюстрації до книги М. Полевого «История князя Италийского, графа Суворова Рымникского, генералиссимуса российских войск», які дістали високу оцінку мистецтвознавців. До уваги відвідувачів також представлена обкладинка поеми «Гайдамаки», яка вийшла 1886 році в Санкт-Петербурзі.Наступна зала – це доба українського романтизму, ранні твори Кобзаря («Тарасова ніч», «Гайдамаки», «Гамалія», «Назар Стодоля»). Тут бачимо Шевченкові малюнки: «Сотниківна», «Учень Академії» та деякі замальовки на рукописах, на яких він зафіксував однокурсників та вчителів з Петербурзької академії мистецтв. У залі – рукописний малюнок Шевченка «Гамалія» (переяславець, в помешканні якого збиралися молоді художники, поети, музиканти, актори), панорама періодичних видань та збірників 1830-40 років, видання «Гамалії» у Санкт-Петербурзі. Інші зали присвячені творчості Шевченка на Переяславщині. Переяславці з гордістю розповідають про перебування на їхній землі великого кобзаря Тараса Шевченка.

5. Аналіз поезії (вчителю можуть допомагати учні-консультанти)

Особливості виразного читання твору «Заповіт». Як необхідно читати таку поезію?

Спочатку тихо, повільно і лагідно, зі смутком, інтимно-довірливо. В міру наближення до кінця першої спареної строфи голос читаючого дужчає, темп швидшає. Після слів «було видно» необхідно зробити паузу. Наступна здвоєна строфа читається неголосно (тихіше, ніж кінець попередньої строфи), але схвильовано, а тому пришвидшено, останній рядок — різко. Останній строфі треба приділити найбільше уваги. Перші чотири рядки слід прочитати не швидко, але голосно, пристрасно, заклично. Зважаючи на алітерацію р, вимовляти цей звук з деяким притиском. Заключні чотири рядки читаються ще повільніше, тихше, але урочисто, піднесено, приблизно так, як читався початок твору.

6. Робота в зошитах

Тема: заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.

Ідея: віра поета у світле майбутнє України.

Основна думка: змінити соціальний устрій гноблених можна тільки революційним шляхом.

Жанр: громадянська лірика, вірш-заповіт.

Композиція.

За формою своєю «Заповіт» — монолог ліричного героя. Він складається з шести строф, котрі об’єднані попарно і тому утворюють ніби три ступеня, три градації, кожна з яких має свою окрему провідну думку, свій ритм і свою інтонацію. У той час всі вони об’єднані в одну гармонійну цілість.

Експозиція:

Як умру, то поховайте...

На Вкраїні милій...

Зав’язка:

Як понесе з України

Кров ворожу.

Кульмінація:

...Вставайте,

Кайдани порвіте.

Розв’язка:

І мене...

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

Сюжет.

Це розвиток-переживання ліричного героя про долю народу. У розгортанні сюжету можна виділити три частини, пов’язані між собою за допомогою інтонацій.

Перші слова «Заповіту» вражають своєю граничною простотою, навіть буденністю. Тут нема і сліду «декларативності». Поет від імені ліричного «Я» висловлює свою останню волю.

Неначе батько зібрав синів перед смертю і лагідно, спокійно, без жалю і зітхань, як колись загадував їм чергову роботу, нині просить з ледь помітною журбою поховати його, як годиться.

Але в цій простоті — глибина думки і образу. Кількома звичайними словами намальована ціла картина.

Разом із собою поет силою поетичного слова підняв своїх читачів на таку височінь, звідки вони оглядають Україну від краю до краю, відчувають себе господарями цієї краси, цієї величі і усвідомлюють співгромадянську відповідальність за долю рідної Вітчизни.

Символічними є пейзажні деталі: ревучий Дніпро, широкий степ, широкополі лани,— бо вони — свідки «козацької слави». Бути похованим «на могилі» — означає знайти останній притулок на козацькому кургані і розділити участь оборонців рідного краю. Тому початок поезії свідчить про невіддільність постаті поета від України.

У двох наступних парах строф поет уже думає не про себе, не про свою смерть,, а думає і турбується за долю рідного народу, його майбутнє. Відчувається хвилювання автора: рядки тут більш енергійні, поривчасті, з недомовленостями. Якщо станеться так, що Дніпро «понесе з України у синєє море кров ворожу...», тобто коли будуть знищені усі кати його народу, а трудящі стануть вільними і щасливими, він готовий полинути з вдячності до бога і молитися йому, а значить, і вірити в нього.

Пов’язавши перші дві строфи з третьою словом «поховайте», Шевченко звертається до рідного народу з наказом-порадою революційного повалення існуючого ладу:

...вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

Рядки ці — вибух пристрасті поета, його найзаповітніше бажання, здійсненню котрого він віддав усі сили і помисли. Це програма його життя, за виконання якої він мужньо боровся. Вмираючи (як він думав) і не встигнувши побачити свій народ вільним, він хоче, щоб хоч після смерті здійснилась його мрія. Поет-трибун прямо говорить народові, що порвати кайдани неволі (символ соціального і національного гніту) можна тільки шляхом збройної боротьби, в котрій проллється кров. Але це буде справедлива війна: епітети «вража зла кров» вказують прямо, що йдеться про тиранів-царів, панів-кріпосників та інших гнобителів трудящих. Інакше пани ніколи не віддадуть своєї влади.

Закінчується «Заповіт» дуже оригінально. В останній строфі особисті й громадянські мотиви зливаються в один. Після емоційного спалаху-заклику відчувається спад напруження і перехід до інтимного світу поета, його мрій. Непохитно вірячи, що народ збудує нове суспільство — «велику сім’ю, вольну, нову».

У от у цьому прекрасному суспільстві, за яке боровся і страждав поет, нехай не забудуть його. Хай інколи мати-Вітчизна згадує «незлим тихим словом» свого вірного сина. Це друге його особисте прохання. І дуже скромне. В одному з варіантів було «тихим добрим словом», але поет замінив «добрим» на «незлим».

7. Обговорення змісту поезії за питаннями.

• Що є заповітом? Для чого його складають?

• Чим шевченківський «Заповіт» відрізняється від звичайного?

• З яким проханням звертається Т. Шевченко до народу на початку поезії?

• Чому Шевченко бажає бути похованим на Україні? Про що це свідчить?

• Якою поет змальовує Україну? («Степи широкі», «лани широкополі», Дніпро, кручі) Про що мріє Т. Шевченко?

• Хто були ворогами українського народу?

• Яких страждань зазнав простий люд?

• До чого закликає поет у творі? Відповідь свою підтвердіть цитатами.

• Яким шляхом, на думку Т. Шевченка, можна здобути волю? Чому?

• Про яку «сім’ю» мріє автор? Якою вона буде за його переконанням? Доберіть епітети до цього слова з твору.

• Яке останнє прохання поета?

• Як трудящі виконали заповіт Кобзаря?

8.Завдання по групам:

Дослідити художні особливості твору.

1 група - епітети: «степ широкий», «Вкраїна мила», «лани широкополі», «вража зла кров», «сім’ї великій... вольній, новій», «незлим тихим словом», «синєє море».

2 група - повтори: «Як... було...», «реве ревучий», «в сім’ї...».

Додатковий матеріал

«Заповіт перекладено більше як на 50 мов народів світу. Тому і виникло таке народне прислів’я: «Шевченків «Заповіт» облетів увесь світ».

«Заповіт» уже давно дістав міжнародне визнання. Коли у 1929 році хорова капела «Думка» виступала у Парижі, їй довелося на прохання французів виконати «Заповіт» кілька разів.

Як літературний твір «Заповіт» вийшов за межі України завдяки перекладам, і перекладали його найчастіше з усіх творів Шевченка.

Найперше він був перекладений на російську мову ще в 1862 р., далі на польську, сербохорватську, болгарську, чеську, словацьку, білоруську, німецьку, французьку, англійську. На інші мови світу «Заповіт» був перекладений уже в нашому столітті. Серед перекладачів «Заповіту» є немало всесвітньо відомих імен: Е. Войнич, Й. Бехер, І. Франко (на німецьку), А. Єнзен, О. Дюран.

Більш ніж знаменно, що на слова і мотив «Заповіту» написано понад півсотні музикальних творів: кантати С. Людкевича і Б. Лятошинського, хори М. Лисенка, В. Заремби, Г. Гладкого, М. Вербицького, О. Кошиця, П. Демуцького, Г. Давидовського, І. Омельченка, С. Людкевича, Л. Левицького, В. Барвінського, К. Стеценка, Я. Степового, Л. Ревуцького, О. Александрова; симфонічну поему «Заповіт» написав Г. Глієр.

Мелодія «Заповіту», що її знає кожен на Україні і багато хто за її межами, належить полтавському вчителеві Гордію Павловичу Гладкому. У чому ж секрет її популярності? Глибина змісту, щирість суму, велич і суворість гніву, надзвичайна емоційність, а головне — повна відповідність музики ідеї поезії.

..Вивчаймо його Заповіт! Заповіт того, хто карався, мучився, але не каявся! Заповіт старої героїчної страшної ворогам України! Хай слово його лунає кличним дзвоном, щоб почули оглухлі, щоб випростовувалися похилені й горбаті! Щоб устали мертві! Щоб знову воскресли тіні славних прадідів! Щоб знов на нашій землі росли, змагались, жили! Щоб обновилась, як орля, юність нації! Щоб, як зерно великих чинів, глибоко запала в наші очищені, ушляхетнені, осуворені душі його віра безмежна! Його ненависть палаюча! Його гаряча любов! (Доповідь, виголошена на Шевченківській академії в Торонто 9-го березня 1950 року)

ІV. Закріплення вивченого матеріалу

1. Виконання тестових завдань

1. Т. Шевченко заповідає, щоб його поховали на Вкраїні:

а) неподалік від вишневого садка; б) серед степу широкого;

в) в мальовничому місті.

2. Вкраїну поет називає:

а) милою; б) коханою; в) рідною.

3. Яка річка згадується в поезії?

а) Дунай; б) Ока; в) Дніпро.

4. «Заповіт» — це заклик-звернення Т. Шевченка до народу:

а) постійно читати твори; б) повстати проти самодержавства;

в) цінувати красу української природи.

5. Доповніть рядок: «І вражою злою кров’ю... окропіте»:

а) долю; б) волю; в) серце.

6. За яких умов поет «полине до самого бога»? Якщо:

а) проллється кров ворожа; б) буде на це згода народу;

в) він відчує власну слабкість.

7. «Заповіт» Т. Шевченка написав 25 грудня 1845 р.:

а) на Аралі; б) в Переяславі; в) у Києві.

8. Німецькою мовою «Заповіт» Т. Шевченка здійснив переклад:

а) П. Грабовський; б) І. Франко; в) Леся Українка.

9. Мелодія до «Заповіту» Т. Шевченка належить:

а) М. Лисенку; б) Б. Лятошинському; в) Г. Гладкому.

10. «Заповіт» Кобзаря перекладено більше як на... мов народів світу:

а) п’ятдесят; б) шістдесят; в) сорок.

11. Т. Шевченко під час подорожі по знедоленій Вкраїні чув відгомін спалахів селянських повстань, проїхавши сотні сіл:

а) Полтавщини і Київщини; б) Сумщини і Чернігівщини;

в) Харківщини і Львівщини.

12. За жанровою спрямованістю «Заповіт» Т. Шевченка — це лірика:

а) філософська; б) політична; в) громадянська.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Доведіть, що «Заповіт» Т. Шевченка — це заклик до боротьби. Чому саме в боротьбі поет вбачав щасливе життя народу?

2. Яку Т. Шевченко у майбутньому вбачав «сім’ю»? Чи здійснилася його мрія? Відповідь вмотивуйте.

3. За своєю формою «Заповіт» Т. Шевченка —

а) монолог; б) полілог; в) діалог.

Картка № 2

1. Чому письменник-революціонер хоче, щоб його згадували, пам’ятали? Чи має він, на ваш погляд, на це право? Свої думки обґрунтуйте.

2. «Заповіт» Т. Шевченка на момент написання поезії — це міф чи реальність? Власні міркування доведіть.

3. Поезія «Заповіт» починається рядком:

а) «Як умру, то поховайте»; б) «Поховайте та вставайте»;

в) «Як понесе з України».

Картка № 3

1. Чим, на ваш погляд, пояснити популярність «Заповіту» Т. Шевченка не тільки на території України, але й за її межами?

2. Доведіть, що вірш «Заповіт» Т. Шевченка — програмне поетичне звернення до сучасників і майбутніх поколінь.

3. Симфонічну поему «Заповіт» (за мотивами твору Т. Шевченка) написав:

а) Г. Глієр; б) К. Стеценко; в) Б. Лятошинський.

VІ. Підсумок уроку

«Заповіт» Тараса Шевченка — це програмний твір поета, неповторний поетичний заповіт у світовій поезії, з яким він звернувся до сучасних йому і всіх наступних поколінь народу. Тому він став у центрі його творчості, і «гідно увінчує той стан духовного зростання Шевченка, який дістав у літературі назву періоду «трьох літ»... є неначе епілогом до поезії 1843–1845 років». До 1845 року історія української і всеслов’янської поезії не знає такого недвозначного заклику до боротьби проти царизму. Він вів за собою народ до вершини матеріального і культурного життя. Слід, залишений «Заповітом» Шевченка у духовному житті нашого народу, не має аналогій.

V. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

ІV. Домашнє завдання: вивчити поезію напам'ять, вміти аналізувати "Заповіт", написати твір-мініатюру "Пам'ятаймо заповіт Тараса…"

Схожі:

Урок читання Тема : Т. Г. Шевченко співець краси рідного краю
«Тарас Шевченко» (про нього) Т. Г. Шевченко – «Вітер з гаєм розмовляє…», «Садок вишневий коло хати»
Урок читання Тема : Т. Г. Шевченко співець краси рідного краю
«Тарас Шевченко» (про нього) Т. Г. Шевченко – «Вітер з гаєм розмовляє…», «Садок вишневий коло хати»
Т. Г. Шевченка як громадянина, митця й людину; за допомогою
У глибині сцени застигли 4 картини: Малий Тарас і мати, Оксана і Шевченко, юнак Шевченко, старий Шевченко. Звучить “Июнь” 1 частина...
Тема: Т. Г. Шевченко співець краси рідного краю
...
Тема: "Україна в огні" твір про трагедію українського народу Мета
Мета: Опрацювати вершинний твір О. Довженка; виховувати любов до рідного краю, національну гідність і свідомість; розвивати творчу...
Конспект уроку літератури рідного краю для 5 класу Тема. Перекази та легенди Акермана
Легенди-фантастичні оповідання як про минуле чи майбутнє, так і про сучасні оповідачеві події
Бесіда-гра «Дружба єднає щирі серця» Мета
Мета: розкрити зміст понять «дружба», «дійсний друг»;прищепити учням повагу до розвиткові критичного ставлення до себе і своїх особистих...
ВІДДІЛ ОСВІТИ РОЖНЯТІВСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ...
«Впровадження нових педагогічних технологій в методику викладання суспільно-гуманітарних та природничих дисциплін. Робота над реалізацією...
В історії кожного народу є яскраві постаті, без яких немислиме її...
У релігійно – культурному житті українського народу саме такою непересічною постаттю був наш краянин Софрон Дмитерко
Робота на тему: Героїчне минуле українського народу у творчості Тараса Шевченка
Ще в ранньому дитинстві Тарас Шевченко проймався глибоким захопленням від славного і героїчного минулого українського народу. Із...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка