|
|
Скачати 1.05 Mb.
|
Непохідним називається слово, яке не утворене від іншого слова, а відтворюється у нашій свідомості цілісно, наприклад: ліс, сон, читати, синій. Похідним називається слово, що утворене від іншого слова або на базі інших слів за існуючими у мові зразками (схемами), наприклад: лісовий ← ліс, сонний ← сон, читач ← читати, синіти ← синій, життєдайний ← дає життя. Усі слова нашої мови можна поділити на слова з непохідними основами (від яких утворюються інші слова) та слова з похідними основами. Під основою прийнято розуміти частину слова без закінчення (колір...). Непохідні основи мають у своєму складі лише корінь, похідні - ще й хоча б один словотворчий афікс (префікс, суфікс, постфікс). До слів з непохідними основами належать, наприклад, ліс, сад, море, поле, літо, синій, чорний, п'ю; до слів з похідними основами - перелісок, садівник, заморський, польовий, літній, посиніти, зчорнітися, допити. Формати́в — частина слова, яка виділяється в ньому як залишок при членуванні на морфеми(частини, які мають значення) і не наділені власним значенням. Функції формативів: для з’єднання морфем в слові (наприклад, з’єднувальний голосний в складних словах рос. мови вод-о-воз); для створення основ з правильною морфонологічною структурою (русск. шоссе-й-ный, чили-й-ский, де до запозичених основ, які закінчуються на головний переднього ряду, приєднується формант -й); для отримання допустимої в данній мові фонологічної структуры слова (так, в австралийском языке питьянтьятьра до основ, які закінчуються на приголосний добавляється формант -ра, оскільки в даній мові неможливі слова з вихідним на приголосний). Другие значения термина Термин «форматив» иногда употребляется в значении 'аффикс' или 'последовательность нескольких аффиксов'[1]. Также под формативом может пониматься грамматический аффикс (в частности, флексия) или выступающее в исключительно грамматической функции служебное слово форманта — Область резонирования при произношении звуков речи, определяющая его характерный тон и тембр. Характерный тон гласных звуков, определяющий их тембр, возникающий в резонаторе и изменяющийся благодаря изменению формы, объема и состояния стенок. 37. Граматичне значення, граматична форма, граматичний спосіб Граматичне значення — це таке абстраговане поняття, яке оформляє лексичне значення слова й виражає різні його відношення за допомогою граматичної форми. Граматичні значення внаслідок зіставлення, протиставлення, взаємовідношення, якщо вони однорідні, становлять єдність своїх складників та утворюють граматичну категорію. Кожне слово в мові характеризується одним чи кількома граматичними значеннями. Граматичне значення є обов'язковою ознакою слова. Граматичні значення слова є додатковими (супровідними) щодо лексичного значення і слугують для позначення як певних різних зовнішніх зв'язків предмета чи явища, так і найзагальніших властивостей буття. За роллю в мові граматичні значення слова поділяються на класифікаційні, синтаксичні і номінативні. Класифікаційні граматичні значення виступають у різних словах і є постійними, незмінними. Вони, як правило, зумовлені лексичним значенням слова. Такими в українській мові є належність до частини мови (синь, синій, синіти), вид дієслів (йти, прийти), рід іменників (рік, ріка). Синтаксичні граматичні значення використовуються лише для зв'язку слів у реченні. Вони виступають у тому самому слові і є змінними. Ніякого реального змісту ці значення самі по собі не виражають. Такими є рід, число і відмінок прикметників, рід і число дієслів, певною мірою відмінки іменників. Номінативні граматичні значення виступають теж у тому самому слові, але виражають ті чи інші найзагальніші властивості буття і тим доповнюють, уточнюють лексичне значення слова. Таку роль виконує, зокрема, число іменника: різне реальне значення передають однина і множина того самого слова: день (це тільки один день) і дні (це більше ніж один день). Ступені порівняння прикметників вказують на різну інтенсивність вияву ознаки: холодний, холодніший, найхолодніший. Граматична форма слова — це засіб вираження граматичного значення, показник граматичних значень. Найчастіше виражає одне граматичне значення або й кілька якась морфема, наприклад: закінчення -и в іменника в українській мові (може бути родовий відмінок однини (доро́ги) і називний відмінок множини (батьки́, дороги́)), -s в дієслів у англійській (третя особа однини теперішній час (reads, writes)). Граматичне значення і граматична форма нероздільні: не може бути граматичного значення, яке б не виражалося граматичною формою, і навпаки, немає таких граматичних форм, які не виражали б певного граматичного значення. Граматичне значення і граматична форма взаємно зумовлені і визначають одне одне, тому граматична форма становить єдність граматичних значень слова і способів його вираження. Граматичний спосіб – матеріальне вираження граматичних значень, напр., у словах “дорогої”, “золотої” граматичне значення “прикметник жіночого роду родового відмінку однини” виражається закінченням – ої. 38. Граматичне значення. Граматична категорія. Лексична і граматична семантика у мові Граматичне значення — це таке абстраговане поняття, яке оформляє лексичне значення слова й виражає різні його відношення за допомогою граматичної форми. Граматичні значення внаслідок зіставлення, протиставлення, взаємовідношення, якщо вони однорідні, становлять єдність своїх складників та утворюють граматичну категорію. Кожне слово в мові характеризується одним чи кількома граматичними значеннями. Граматичне значення є обов'язковою ознакою слова. Граматичні значення слова є додатковими (супровідними) щодо лексичного значення і слугують для позначення як певних різних зовнішніх зв'язків предмета чи явища, так і найзагальніших властивостей буття. Кожна окрема система однорідних граматичних значень — це граматична категорія. Граматична категорія щодо граматичних значень є загальне, а граматичні значення щодо граматичної категорії — часткове. Граматична категорія ґрунтується на двох і більше граматичних значеннях. Наприклад, категорія роду в українській мові об'єднує чоловічий, жіночий і середній рід, категорія числа — однину й множину, категорія виду — доконаний і недоконаний вид тощо. Усі змінні граматичні категорії даного слова формують його парадигму — сукупність усіх словоформ. Наприклад, парадигма іменника в українській мові налічує 14 словоформ (по 7 відмінків в однині й множині), парадигма прикметника — 24 словоформи (по 6 відмінків у трьох родах і 6 — у множині). В українській мові є такі основні граматичні категорії: в іменниках, прикметниках, деяких займенниках, деяких формах дієслова — категорії роду, числа й відмінка; у частини прикметників і прислівників — категорія ступенів порівняння; тільки в дієсловах — категорії виду, перехідності, способу, часу, особи. 39. Граматичний спосіб. Внутрішня флексія, зміна наголосу, редуплікація, суплетивізм, афіксація, циркумфіксація. Кожне граматичне значення обов’язково має в мові матеріальне вираження, певне граматичне втілення, тобто оформлене певним граматичним способом. Граматичний спосіб-формальний засіб вираження граматичного значення. Якщо граматичні категорія і значення є одиницями плану змісту мови, то граматичний спосіб є одиницею плану вираження мови. Є синтетичні й аналітичні способи вираження граматичних значень. Якщо лексичне й граматичне значення виражається в одному слові, то такий спосіб називається синтетичним (наприклад: знатиму, серйозніший).До синтетичних способів належить вираження граматичних значень за допомогою: Афіксів (закінчень, суфіксів, префіксів).Оскільки в мовах світу використовуються різноманітні афіксальні засоби, то в афіксальному способі виділяють такі його різновиди: суфіксація (індоєвроп. і семіт. мови), префіксація (індоєвроп.), конфіскація (комбінація префікса і суфікса, які діють сукупно; дехто відносить сюди циркумфіксацію - перерваний афікс, який охоплює з двох боків корінь: gemacht - зроблений), ін фіксація (морфеми, вставлені всередині кореня), трансфіксація (афікси, котрі, розриваючи корінь, що складається з одних приголосних, служать прошарком голосних серед приголосних, хар-на для семітських мов),нуль-афіксація(відсутність афікса в одній з форм, за наявності в іншій: стіна - стін); Чергування(внутрішня флексія) - засіб вираження граматичних значень, характерний для індоєвропейських мов(зібрати-збирати).Часто виступає в поєднанні з афіксацією. Зміни наголосу (руки — родовий відмінок однини, руки — називний відмінок множини).Таку функцію він може виконувати лише тоді, коли він рухомий і нефіксований. Тоді зміна місця наголосу в парадигмі слова є способом розрізнення форм цього слова. Редуплікація-повне або часткове повторення кореня, основи або цілого слова без зміни звукового складу або з частковою його зміною. Вик-ся для вираження мн. імен у кит., яп, кор. та ін. мовах. В укр. та рос. для передачі видових відтінків дієслова(тривалість дії), підсилення ознаки. Суплетивізму (утворення граматичних форм того самого слова від різних коренів: брати-взяти). Характерний для особових займенників, ступенів порівняння в індоєвроп. мовах (я — мене, ми — нас, добрий — кращий). Якщо граматичне значення виражається окремо від лексичного, то такий спосіб називається аналітичним (наприклад: буду знати, більш серйозний). До аналітичних способів належить вираження граматичний значень за допомогою прийменників (різні відмінки: стіл — на стіл, синові — при синові), допоміжного дієслова бути (буду писати), часток (сказав — сказав би, акуратний — більш акуратний), сполучників, порядку слів (Свідомість визначає буття і Буття визначає свідомість: Гарний день і День гарний). 40. Синтагматичний і парадигматичний аспекти вивчення мовних явищ Лексико - семантична система базується на відношеннях. Тут відношення бувають парадигматичними і синтагматичними. Парадигматичне відношення - це відношення між словами на основі спільності або протилежності їх значень. Можна виділити:1)відношення смислової подібності(синонімія); 2)відношення смислового протиставлення (антонімія); 3)відношення смислового включення (гіпонімія); 4)відношення супідрядності (напр..:ялина сосна кедр береза-дерево) і портативності, тобто цілого і його частини(сосна-шишка,людина-рука,кінь-грива).Найбільш парадигматичним об’єднаннями є лексико-семантичні поля-сукупність парадигматично пов’язаних лексичних одиниць, які об’єднані спільністю змісту і відображають поняттєву, предметну й функціональну подібність позначуваних явищ. Напр.:поле спорідненості, переміщення (руху), поле розумової діяльності(мислення),часове поле, погодне, поле сприймання…Синтагматичні відношення – лінійні зв’язки слова, його сполучуванність, контекст. Кожне слово поєднується не з будь-яким іншим словом, а тільки з певними словами.(напр. слово гайнувати і розтринькувати поєднується тільки з одним словом –час і гроші). Між значеннями слова та його сполучуваністю існує тісний зв’язок. Значення слова зумовлюється його сполучуваністю існує тісний зв’язок. Значенням слова зумовлюється його сполучуваності слова, а розширення чи зміна сполучуваності слова (вживання слова в незвичайних контекстах) призводить до зміни його значення. Як і лексична парадигма, лексична синтагматика є специфічною для кожної мови.(Пор. укр.: насипати борщу - рос.налить борща, укр. брати участь - рос.принимать участие.). Через стійкість парадигматики і синтагматики, лексико-семантична система кожної мови є унікальною. Вона відображає національній менталітет, традиції культури. Вибираючи слова в процесі комунікації, мовець свідомо чи мимовільно враховує їх парадигматичні й синтагматичні зв’язки, які є в його мовній свідомості. 41. Слово як одиниця мови. Відмінність слова від морфеми і речення. Основні функції слова. Не зважаючи на те, що ми з легкістю можемо виділити слово в мовленнєвому потоці, вчені і досі знаходять для себе певні труднощі у тому, щоб дати слову точне визначення. На сучасному етапі існує більше 300 різноманітних визначень слова. Проблема полягає в тому, що більшість визначень, які вчені намагаються дати слову, можуть слугувати і для позначення інших мовних одиниць. Академік Л.В. Щерба, який займався дослідженням слова, писав, що в кожній мові дефініція слова є різною, а, отже, дати йому конкретне пояснення неможливо. |
|
М. П. Кочерган Загальне мовознавство ... |
Кочерган М. П. Загальне мовознавство: Підручник Підготуйте усні відповіді на всі пункти плану заняття. При потребі робіть записи у робочий зошит |
|
Шарманська В. М., Шарманська С. О., Головко І. В. Судова бухгалтерія. Навч пос Навчальна: Закріпити знання про теоретичне і прикладне значення економічних знань у різних галузях юридичної практики та форми застосування... |
Курс лекцій: “Загальне мовознавство” для студентів IV курсу Для спеціальності 030507 “Переклад” Уклав: Дмитрієва Т. А. – доцент, кандидат філологічних наук, рецензент: Лазаренко Л. М. – доцент, кандидат педагогічних наук, Маріуполь... |
|
18. Прикладне програмне забезпечення спеціального призначення Прикладне програмне забезпечення спеціального призначення. Інструментальні програмні засоби для розв’язування прикладних задач з... |
АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСВІТНІМИ ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ... РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ |
|
ВИТИНАНКА А. Антонович, Р. В. Захарчук-Чугай, М. Є. Станкевич «Декоративно-прикладне мистецтво» |
Мовознавство, або лінгвістика (від лат lingua "мова"), наука про... |
|
Науково-теоретичне обґрунтування, функції та завдання соціально-педагогічної... |
Урок №1 Тема. Краса навколо нас. Загальне ознайомлення з поняттям... Навчальна: надавати загальне уявлення про образотворче мистецтво; ознайомити учнів з видами художньо-образотворчої діяльності, матеріалами... |