Черкаси на початку ХХ століття


Скачати 120.92 Kb.
НазваЧеркаси на початку ХХ століття
Дата06.03.2016
Розмір120.92 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Історія > Документи
Тема:

Черкаси на початку ХХ століття

Мета:

  • ознайомити учнів з історією рідного міста на початку ХХ ст.,

  • виховувати любов до історії рідного краю, його визначних людей, шанобливе ставлення до пам’ятників історії, пам’яток архітектури.


Обладнання: комп’ютер, проектор, фотографії із видами Черкас.
На екрані висвітлюються слова:

Люблю тебе, оспіване трудом,

Яким ти є, яким ти завтра станеш.

Моє прекрасне місто над Дніпром

З алеями замріяних каштанів.
Вступне слово вчителя:

Доброго дня! Сьогодні ми здійснимо віртуальну подорож по місту Черкаси. Кожного дня ми ходимо вулицями нашого міста, їздимо транспортом, поспішаємо у своїх справах. Ми не задумуємося, як виглядало місто 100 років тому. Тож давайте здійсним мандрівку в минуле нашого древнього і вічно молодого міста.

У 1910 році у Черкасах було 4348 дворів, 29093 жителів. Місто займало площу 8 кв. Верст. Із торгово-промислових закладів у місті були цукровий завод, броварня, цвяхо-болтовий завод, 3 тютюново-махорочні фабрики, чавонуливарний і механічний заводи, салотопний завод та інші. У місті були театр, цирк, 2 бібліотеки-читальні, 4 клуби і

1 міська лікарня, 2 приватні, 2 богадільні, готель, 1 ресторан, трактирний заклад.

18го серпня 1907р у Черкасах була відкрита телеграфна станція. З початку вона мала всього 40 абонентів, через 4 роки їх кількість збільшилася до 250, а в 1917 році становила вже 400 номерів.

Більша частина Черкас була забудована одноповерховими будинками, часто критими соломою більшість вулиць – незабруковані. Яскравою ілюстрацією благоустрою вулиць може бути випадок, про яким писав черкаський пристав: „Новочигиринская улицы на протяжении от цирка до Смелянской залита водой настолько глубоко, что вчера вечером один извозчик чуть не утонул с лошадью и был спасен лишь благодаря своевременно оказанной помощью”. Ще до 40х років 20 ст. Новочигиринська, а с 1908р – Гоголівська потопала в багнюці.

Слайд №1 – Старочигиринська вулиця.






Старочигиринською вулиця називалась тому, що відкривала шлях на Чигирин, а назву Олександрівська за ініціативою міської управи на честь „Царя-визволителя” Олександра ІІ. На перехресті сучасних вулиць Шевченка і Смілянської на високому постаменті було встановлено чавунне погруддя царя, яке тепер знаходиться у фондах обласного краєзнавчого музею. Забудова вулиці кам’яними будинками розпочалась на почутку ХХ ст., а спроектована ця вулиця була на початку ХІХ ст. завширшки 20 сажнів (це майже 43 метри).

Слайд №2 – Центр міста



Лише центральна частина Черкас в районі Соборної площі мала міський вигляд. Тут проживали багаті мешканці, працювали адміністративні заклади, банки, контори.

Соборна Свято миколаївська церква стояла на центральному міському базарному майдані (в районі між сучасним готелем „Черкаси” та колишнім пам’ятником Леніну) з виходом на вул. Миколаївську (сьогодні - Хрещатик).

Перед входом до церкви височіла висока кам’яна дзвіниця з гострим шпилем у готичному стилі. Всі хрести церкви були позолочені, а бані пофарбовані у зелений колір. Церкву оточував цегляний паркан та дерева, а навколо неї вирував базар. Соборна Свято миколаївська церква прослугувала людям до 1930 року, потім її закрили. У 1931 році зняли куполи, забили вхідні двері, перетворивши церкву в зерносховище. У воєнні роки церковну дзвіницю підірвали, було зруйновано і передню частину церкви. У повоєнні роки стіни церкви було повністю розібрано, натомість у 60х роках у центрі колишнього центрального базарного майдану з’явилася гранітна постать Леніна.
Слайд №3 – Будинок грабаря Майбороди



Для початку ХХ ст. був характерний бурхливий розвиток будівельної техніки, використання нових для тих часів архітектурних матеріалів. Це створює можливості для розвитку архітектури. Основний замовник буржуазія вимагала від архітекторів зведення таких житлових будинків, зовнішній вигляд яких звеличував би особу власника, свідчив про його багатство і фінансову силу. До таких будинків належав будинок грабаря Майбороди. Стоїть він на розі сучасних Пастерівської і бул. Шевченка. Тепер це міська санстанція. Будинок споруджено в 1905-1910 р. в стилі неокласицизму. Родина Майбородів володіла земельної ділянкою від сучасної вул. Пастерівської до Чорного Яру (біля повороту до річкового вокзалу). Тут вони спорудили кілька житлових будинків, які за великі гроші здавали в аренду.
Слайд №4 – Вулиця Хрещатик


Головною вулицею Черкас на початку ХХ століття була Дахнівська (сучасна Хрещатик). Так у ті часи називався лише один квартал вулиці від колишньої Парадної (нинішня О. Дашкевича) до Суворівської (сьогодні Б. Вишневецького). На початку ХХ століття Хрещатик був єдиним у Черкасах місцем, яке освітлювалося гасокальними ліхтарями „Сімплекс”. У той час тут розташовувались основні торгівельні заклади міста, аптеки, казино, майстерні, перукарні, кондитерські.

Слайд №5 − готель «Слов’янський»


Діти, чи впізнаєте ви цей будинок?
На розі вулиць Хрещатика і Дашкевича впадає в око своєю архітектурною оригінальністю споруда колишнього готелю «Слов’янський». Цей будинок, споруджений наприкінці ХІХ ст., має чітко виражене об’ємне архітектурне рішення у стилях «модерн» і «класицизм». Фасади перенасичені декором. Побудований у стилі пост романтичної готики з використанням елементів середньовічної східної архітектури готель «Слов’янський», де раніше зупинялось чимало гостей Черкас, побудовано на кошти черкаського підприємця Скорини. На першому поверсі готелю розташовувалися магазин годинників Зейгера та кондитерська «Константинополь» . Готель славився своїми віденськими номерами та мав три балкони, один з яких було винесено більш ніж на 2.5 метра вперед. Він підтримувався тонкими чавунними колонами. Після революції, в будинку містився готель «Дніпро», кав’ярня. У січні 1919 року в «Слав’янскому» розмістився штаб червоних повстанців, які боролися за відновлення радянської влади. В даний час будинок реставровано і реконструйовано, в ньому розташовано «Укрсоцбанк».


Слайд №6 − Особняк грабаря Щербини.


Зображення цього будинку можна побачити в сімейному альбомі ледь не кожної черкаської родини, адже сьогодні тут розміщується Палац одружень. Головний фасад споруди імпозантно замикає перспективу центральної вулиці міста. Грабарі створювали артілі, які брали участь у спорудженні залізниць. Грабарська еліта, що мешкала в Черкасах, зводила тут престижні будинки, що й на сьогодні є архітектурними пам’ятками. На перетині вулиць Дахнівської та Садової (сьогодні вулиця Леніна) з’явився будинок черкаського міщанина, гласного Черкаської міської думи, грабаря Захарія Щербини. Нажаль це єдина споруда, що на сьогодні лишилася від від всього комплексу споруд грабарського маєтку. Він включав, крім особняка, вишукані господарські приміщення, будинок для прислуги, стайні, зимовий сад з фонтаном. Весь маєток був оточений цегляним фонтаном. Архітектура будинку Щербини являє собою приклад вдалого поєднання різних архітектурних стилів з переважанням модерних форм і прийомів пластичного деталювання фасадів. До революції будинок орендувала Черкаська повітова земська управа, після революції − Черкаський міськком Компартії України, міськом комсомолу. На жаль, під час перепланування (1960, 1983 рр.) головний фасад було спотворено, вхідні двері з вітринного скла забрані чорними металевими гратами, а в інтер’єрі втрачено зимовий сад з фонтаном. З 1983 і по сьогоднішній день в особняку міститься редакція міської газети «Молодь Черкащини». Безперечно, будинок грабаря Щербини − мовчазний свідок, а то й учасник багатьох значних подій в історії нашого міста.


Слайд №7 − Архітектор В.В. Городецький



Не кожний навчальний заклад України може пишатися тим, що його історія міцно пов’язана з ім’ям цієї незвичайної людини. Його споруди прикрашають Київ, Варшаву, кращі курорти Кавказу та Криму, а у Тегерані він побудував навіть величезний шахський палац. Керуючий черкаського цукрозаводу пан Гаммер приятелював із Городецьким і запропонував кандидатуру свого друга для будівництва чоловічої та жіночої гімназій, та громадського банку.
Слайд № 8 − Громадський банк (сучасна редакція газети „Черкаський край”)



Слайд № 9 − Перша жіноча міністерська гімназія (сьогодні центр Дитячої та юнацької творчості).


Була збудована за проектом відомого київського архітектора Владислава Городецького у 1903-1905 рр. Будівництво нової споруди коштувало Черкаській міській Думі 83 тис. карбованців. Вперше поріг жіночої міністерської гімназії 360 юних міщанок переступилі у грудні 1905р. Під час першої світової війни тут розташовувався госпіталь. У пореволюційні часи будинок колишньої гімназії продовжував відігравати роль навчального закладу міста. А у повоєнні роки у будівлі розміщувалася середня школа № 4. З січня 1985р Палац піонерів та школярів. Зараз це центр Дитячої та юнацької творчості. Це чи не єдина архітектурна споруда яка залишилась від стародавніх Черкас у незмінному вигляді.

Слайд № 10 − Чоловіча міністерська гімназія, тепер музичне училище

ім. С.С. Гулака-Артемовського.



Ця будівля була й залишається однією з найкращих у нашому місті. Чоловічу гімназію в Черкасах будували практично 20 років − із 1880 по 1899. Спочатку гімназія двох двоповерхових корпусів − головного, де містилася дирекція, кімната викладачів та приміщення, в яких навчалися гімназисти старших класів. В другому корпусі, що розміщався поруч, навчалися гімназисти молодших класів. На початку минулого століття будівлі було з’єднано між собою, а на головному корпусі з’явився третій поверх. В 1985р двоповерховий корпус знесли. Згодом на його місці з’явилася нова будівля музичного училища, за якою ніби сховалося приміщення колишньої чоловічої гімназії. Будинок гімназії визначався імпозантністю, великим масштабом і виразним художнім образом. Його зведено в стилі модерн з використанням елементів неороманської архітектури. Поряд, на місці сучасної обласної бібліотеки ім.. Т.Г. Шевченка знаходилась гімназична Свято-Пречистенська церква, зруйнована у 1961 році. Кожної суботи учні, одягнувшись у довгі до колін мундири синього сукна зі срібними ґудзиками, відправлялись до всеношної. В гімназії була власна бібліотека. Колишня чоловіча міністерська гімназія і зараз вірно служить освіті.
Слайд №11 − Жіноча гімназія А.В. Самойловської

Ця споруда особливо цікава для на с з вами. Якби ми перенеслися на 100 років назад, ми б знаходилися не в приміщенні нашої рідної школи, а жіночій гімназії А.В. Самойловської.

На початку ХХ століття в Черкасах було три жіночі гімназії, вихованки яких різнилися між собою лише уніформою. Дівчата гімназії Самойловської носили форму синього кольору, яку шили в приватній майстерні, коштом навчального закладу. Закінчивши навчання у гімназії, вони мали право викладати у молодших класах та вести ремісничі гуртки. Нове приміщення гімназії було збудовано 1912 року, його відкриття приурочили до 300-річчя дому Романових. Нова будівля гімназії могла одночасно приймати понад 400 учениць. Це була півтораповерхова цегляна споруда, де розміщувалися великий вестибуль із фонтаном та басейном, класні та інші кімнати. У пореволюційні часи впродовж двадцяти років тут розміщувалася Друга трудова школа. Під час відступу радянських військ у 1941 році приміщення гімназії було зруйновано снарядами, а під час визволення Черкас від фашистів ще й горіло. На початку 50х років ХХ століття на цьому місці розпочалося будівництво школи №17, яка минулого року святкувала свій 50-річних ювілей.



Слайд №12 – Будинок братів Цибульських.



Будинок братів Цибульських зведено 1852 року на місці старого, в якому кілька разів зупинявся Т.Г. Шевченко під час свого перебування в Черкасах на протязі 1849-1859 рр. Як стверджують дослідники, Шевченко проживав у старому півтораповерховому будинку з винним магазином братів Цибульських, який згодом – на початку ХХ ст.. – був капітально перебудований. Це найстаріша будівля Черкас, яка у дореволюційні часи була ще й найвищою. На початку XX століття Цибульські здавали це приміщення в оренду відділенню Санкт-Петербурзького банку, який займав другий поверх, та кільком мануфактурним магазинам. Брати Андрій та Юхим Цибульські мали декілька цегляних заводів, лісопильню та прибуткові будинки на Черкаському Подолі та Митниці, які вони здавали в оренду. З травня 1989 року перший поверх займає музей „Кобзар”, а другий і третій – державний банк.




Слайд №13Театр Ярового.


У 1899р по вулиці Гоголівській, там де зараз міститься універмаг центрального ринку, коштами Фастівського був споруджений дерев’яний будинок для циркових і театральних вистав. Поряд з виставами цирку Дурова, тут відбувалися і гастрольні вистави трупи М. Кропивницького, М. Садовського і М. Старицького, у складі якої виступала талановита Українська артистка М. Заньковецька.

У 1902 році по вулиці Хрещатик підприємцем І.І. Яровим було споруджено приміщення постійного театру, у якому часто гастролювали різні театральні групи з інших міст. Цікавим є той факт, що театр І.І. Ярового не був єдиною театральною сценою міста, у тому ж 1902 р. на розі нинішніх вулиць Благовісної і Смілянської було збудовано Народний Дім. У ньому відбувалися різні збори, діяла недільна школа, виступали театральні колективи. В його стінах зародився самодіяльний Український драматичний театр, який очолила енергійна аматорка сцени О. Смирнова-Бірюкова.

У 1910 році театр Ярового був знятий в оренду Зисіним і Лур’є для влаштування в ньому кінематографу. Нова дирекція зробила ремонт розширила його, провела електрику. Зараз на цьому місці знаходиться кінотеатр „Салют”.

Слайд №14 – Науковий історико-педагогічний музей Черкащини.


З архівних даних відома дата відкриття музею – травень 1918 року. Новостворений музей розмістився у гарному будинку по вулиці Гоголівській 115. За розповідями старожилів його власником був учитель математики Кучерський, який збудував його у 1905 році на гроші виручені від видання написаного ним підручника з арифметики та банківського кредиту у сумі 17 тис. крб. Музей мав назву „Науковий історико-педагогічний музей Черкащини”. Основою збирання експонатів для майбутньої експозиції стали полкові реліквії, військові знамена зброя, золоті і срібні речі. Населення міста передавало ініціаторам створення музею предмети побуту, знаряддя праці, картини, гобелени, що були реквізовані в навколишніх панських маєтках. Початковий період функціонування музею повинен був покласти міцний фундамент для розвитку народної освіти, однак нестабільність політичної ситуації того часу не давала змоги нормально функціонувати музею. Незважаючи на труднощі музей продовжував збирати свої фондівські колекції.

У 2008 році Черкаський обласний краєзнавчий музей святкував своє 90-річчя.
Слайд №15 – Черкаська „Соснівка”.





Тільки одиниці в Черкасах знають, що 100 років тому у Черкасах був створений відомий у всій Європі курорт „Соснівка”. Це було казкове містечко зі строгим плануванням, рух в якому був цілодобовим, особливо популярним було таксі а також кінні екіпажі. Курорт „Соснівка” мав власний водогін, поштово-телеграфний зв’язок з усім світом. Магазини працювали цілодобового з доставкою будь-яких товарів за бажанням покупця додому, або на пляж. Лікувальні можливості „Соснівки” тих часів вражають унікальністю, бо були ванни з мінеральною водою, а також грязелікування, але не привозне, а з місцевих родовищ. Було багато парилень, а також фітоаптек. Для спорту були умови, які й не снились олімпійському резерву. „Соснівка” мала 2 стадіони, кілька тирів, тенісні корти, волейбольні та баскетбольні майданчики, а також іподром та трекові доріжки для автомобільних змагань. Для розваг були кінотеатри, прогулянкові катери, кінні та автомобільні екіпажі напрокат. Диво черкаського курорту „Соснівка” стало відоме всій Європі і сюди приїздили відпочивати навіть з Італії, бо кліматичний фактор сприяв лікуванню безнадійно задавнених форм туберкульозу. Це було постійне місце відпочинку жителів Польщі, Австрії, Німеччини, а також мешканців Москви та Петербурга. Вважалося престижним мати дачу в „Соснівці”, тому знатні росіяни, намагалися за всяку ціну побудуватися на цьому курорті. Серед них дача знаменитого графа Воронцова.
Замість висновку:

Щоб по-справжньому любити свій край, своє місто, треба добре знати не тільки їх сучасне, а й минуле, оскільки це знання підносить і звеличує кожного з нас, розширює наш світогляд, служить своєрідним містком, що єднає покоління минулі з поколіннями нинішніми і прийдешніми.

Сьогодні ми з вами здійснили подорож Черкасами початку ХХ ст.. Ми ознайомилися з найцікавішими памя’тками архітектури нашого міста. Черкаси розбудовуються і ми не можемо знати, що було на тому чи іншому місці. Сьогодні ви отримуєте незвичайне завдання. Подумайте з якими історико-культурними та архітектурними пам’ятками ви ознайомили б свого гостя. До наступної подорожі!

Схожі:

Черкаси на початку ХХ століття
Доброго дня! Сьогодні ми здійснимо віртуальну подорож по місту Черкаси. Кожного дня ми ходимо вулицями нашого міста, їздимо транспортом,...
Ренат Польовий Кубанська Україна Київ Діокор 2002
Ця книга про тих, хто творив українське життя на Кубані з кінця ХVIII ст до початку ХХI ст. Найбільша увага приділена добі Української...
ЄВРОПЕЙСЬКЕ МИСТЕЦТВО ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ
Якщо взяти основні країни Францію, Англію, Германію, Росію, США то протягом всього періоду від Великої Французької революції і до...
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА з дисципліни Історія української літератури...
Мета курсу. Дати студентам наукові знання історії, особливостей розвитку новітньої української літератури, починаючи з 20-х років...
Уроку з історії України для 9 класу на тему: "Початок національного...
Розробка уроку з історії України для 9 класу на тему: "Початок національного відродження у Наддніпрянській Україні наприкінці ХVІІІ...
Письменницький талант Франца Кафки
Франц Кафка – один із провідних представників модернізму початку XX століття – справив величезний вплив на світову культуру
ХХІ століття – століття проектної педагогіки
В. О. Сухомлинського в школі №223 м. Києва на семінарі заступників директорів з навчально-виховної роботи на тему „Актуальні проблеми...
Визначте які найголовніші загальнонаціональні завдання стояли перед...
Визначте яке місце займала Україна в планах воюючих у Першій світовій війні сторін? Порівняйте ці плани
1. Національна економіка: загальне та особливе >(к е. н., доцент Щебликіна І. О.)
Новий світовий порядок, що сформувався на початку ХХІ століття, суттєво змінив «портрет» світової економіки, що потребує додаткових...
Василюк Юлія Василівна, учитель-методист, учитель історії
Мета курсу.  Висвітлити з позицій об’єктивізму та історизму визначальні тенденції міжнародних відносин другої половини ХХ – початку...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка