Суми “Видавництво СумДУ”


НазваСуми “Видавництво СумДУ”
Сторінка2/7
Дата20.05.2013
Розмір0.74 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
1   2   3   4   5   6   7

П р а г м а л і н г в і с т и к а вивчає мовленнєве спілкування як прояв мовленнєвої діяльності – цілеспрямованого впливу один на одного (переконання, спонукання, запит інформації тощо) засобами мови. Для досягнення своїх комунікативних цілей залежно від контексту й ситуації, своїх комунікативних ролей мовець та адресат використовують певні мовленнєві акти (оформлені як речення), відповідні цим цілям – констатації фактів, спонуканню до дії тощо [Іванова, 1981, с. 269].

Володіння мовою передбачає не тільки вміння будувати речення, але й уміння правильно вживати їх в актах мовлення для досягнення бажаного комунікативного ефекту. Ця проблематика досліджується теорією мовленнєвих актів – інтерпретативною дисципліною, що розглядає механізми інтерпретації, “виведення” значення певного речення в конкретному контексті й ситуації. Таким чином, для прагмалінгвістики в центрі уваги виявляються наміри комунікантів та способи їх реалізації у процесі комунікації.

О. Селіванова визначає прагмалінгвістику як галузь мовознавства, що досліджує використання й функціонування мовних знаків у процесі комунікації у взаємозв’язку з інтерактивністю його суб’єктів (мовця й адресата), їхніми особливостями й самою ситуацією спілкування [Селіванова, 2006, с. 287]. У сучасній прагмалінгвістиці увага до мовних засобів поєднується з їхнім проектуванням на особистісні чинники спілкування й компоненти комунікативної ситуації.

Прагмалінгвістика є складником прагматики, яка вивчає соціокультурні, ситуативно-поведінкові, статусні, лінгвокогнітивні й інші чинники комунікативної взаємодії суб’єктів і відношення їх до засобів цієї взаємодії та певної знакової системи, що використовується комунікантами при спілкуванні. Дж. Ліч порівняв розвиток прагматики із процесом колонізації, який став останньою стадією поступального переходу лінгвістики від вузької дисципліни до більш широкої, яка розглядає мовлення у поєднанні форми, значення й контексту.

Український мовознавець Л. Мінкін наголосив на тому, що сучасна прагматика вийшла за межі інтегрованого із семантикою й синтаксисом розділу загальної семіотики й перетворилася на загальну теорію комунікації. Сучасна прагматика, на думку французьких дослідників, об’єднує лінгвістичні аспекти комунікації (семантику й синтаксис) із нелінгвістичними принципами реалізації дискурсу й контексту як референтної ситуації.

Прагматика виникла як галузь семіотики на базі філософської методології позитивізму, а пізніше – й неопозитивізму на початку XX ст. Підвалини прагматики були закладені в працях американського логіка та семіотика Ч. Пірса, який ще в 70-ті рр. XIX ст. виклав концепцію прагматизму, розглядаючи мислення й мову як пізнавальні знаряддя пристосування індивіда до середовища з метою досягнення ним успіху.

Лінгвістичну спрямованість прагматиці надав американський філософ Ч. Моррис, який наприкінці 30-х рр. XX ст. увів термін “прагматика” й запропонував три виміри мовного семіозису: семантику як відношення знака до поняття, синтактику як відношення знаків один до одного та прагматику як відношення знаків до інтерпретатора – тобто увага була перенесена на потенційну інтерсуб’єктність будь-якого знака й на інтерактивність суб’єктів у семіотичному акті.

Така семіотична спрямованість прагматики в другій половині XX ст. була доповнена комунікативною орієнтацією теорії мовленнєвих актів, яка склалася в межах лінгвістичної філософії під впливом неопозитивізму. Хоч деякі дослідники відмічають недостатність теорії мовленнєвих актів як базового концептуального апарату для побудови прагматичної концепції вербального спілкування, загалом ця теорія накопичила значний науковий потенціал і підготувала підґрунтя для розвитку прагмалінгвістики.

Зважаючи на це, лінгвісти виокремлюють у прагмалінгвістиці три напрями: перший орієнтований на систематизацію прагматично заряджених мовних одиниць різних рівнів, вивчення їхньої взаємодії з семантикою й синтактикою; другий – на дослідження інтерактивності комунікантів у процесах мовного спілкування; третій – на моделювання когнітивних структур, які забезпечують інтерактивність дискурсів, зокрема, фреймової взаємодії, стратегічних програм тощо.
1.5 Психолінгвістика

П с и х о л і н г в і с т и к а – маргінальна галузь лінгвістики, спрямована на дослідження розвитку й застосування мовленнєвої здатності як психічного феномена, її реалізації в механізмах породження та сприйняття мовлення в проекції на психічну діяльність людини в її соціально-культурній взаємодії й кодову систему мови [Селіванова, 2006, с. 509].

Сьогодні деякі зарубіжні дослідники розглядають психолінгвістику і як галузь психології (когнітивної), і як розділ когнітивної науки в цілому. О. Залевська вважає, що психолінгвістика є не стиковою наукою на межі психології й лінгвістики, а новим науковим підходом, що забезпечує нові ракурси розгляду фактів взаємодії психічних і мовних механізмів. Предметом психолінгвістики є співвідношення особистості зі структурою й функціями мовленнєвої діяльності та мовою.

Витоками психолінгвістики були психологічний напрям у мовознавстві, який розробляв концепцію зв’язку мовлення й думки, духу народу (В. фон Гумбольдт, Г. Штейнталь, О. Потебня, Л. Щерба та ін.), лінгвістична психологія, що вивчала мовну експлікацію психіки й мовленнєву поведінку (В. Вундт, Г. Пауль, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.), біхевіористська й необіхевіористська психологія (Дж. Вотсон, Е. Торндайк, Л. Блумфілд, Дж. Міллер, Ч. Осгуд та ін.), гештальтпсихологія (К. Бюлер, В. Кьолер, К. Левін й ін.), американська дескриптивна лінгвістика (Дж. Гринберг, З. Харріс, Б. Скіннер); радянська теорія мовленнєвої діяльності (Л. Виготський і його послідовники).

Зародження психолінгвістики як галузі датується липнем-серпнем 1953 р., коли Комітет із лінгвістики та психології проводив семінар в університеті штату Індіана (США) під керівництвом Ч. Осгуда та Дж. Керрола. Цей період характеризувався підвищеною увагою лінгвістів і психологів до ідей усезагальної теорії зв’язку, до інформаційного підходу. За результатами семінару була видана книга Ч. Осгуда та Т. Себеока “Психолінгвістика: огляд теорії та методи дослідження”, де розглядалися питання передачі мовленнєвого повідомлення, кодування й декодування інформації тощо.

У США період формування психолінгвістики позначився впливом ідей структуралізму й біхевіоризму, що зумовив її дескриптивну течію. Другим етапом дослідники вважають лінгвістичний, який характеризується виникненням ще однієї течії американської психолінгвістики – генеративізму (породжувальної граматики Н. Хомського, яка отримує ментальне спрямування на універсальні процеси перетворення глибинних синтаксичних структур у поверхневі).

Не варто плутати когнітивну лінгвістику із психолінгвістикою (хоч вони, як і всі науки, що вивчають мову, мають тенденцію до інтеґрації). Головними проблемами психолінгвістики є моделювання процесів породження, сприйняття й розуміння мовлення, механізмів формування у дітей мовної здатності, опис організації ментального лексикону й вербальних асоціацій, аналіз дитячого мовлення, мовної свідомості й образу світу, дослідження невербальних складників комунікації, психічних механізмів ефективності спілкування, кодування й декодування текстів, міжкультурного спілкування, оволодіння іншою мовою, білінгвізму тощо.

Дослідження того, як люди розуміють, продукують, запам’ятовують мовлення (дискурс), їх мовленнєвих асоціацій допомагає розв’язувати практичні задачі з царини психотерапії й медичної психолінгвістики (розлади мовлення, викликані травмами мозку тощо), криміналістичної експертизи документів та усного мовлення. Тому психолінгвістичний аналіз мовленнєвої діяльності концентрується на вивченні лінгвістично релевантних психологічних проблем мотивації, на змісті та формі повідомлення для встановлення співвідношення мови та мислення, на ментальних механізмах породження / сприйняття мовлення тощо.
1.6 Етнолінгвістика

Е т н о л і н г в і с т и к а – маргінальна галузь мовознавства на межі з етнологією, культурологією та психолінгвістикою, спрямована на вичення віддзеркалення в мові й мовленнєвій діяльності (етнотекстах) етнічної свідомості, менталітету, національного характеру, матеріальної та духовної культури народу [Селіванова, 2006, с. 148]. Складовими частинами етнолінгвістики деякі дослідники вважають етнопсихолінгвістику й лінгвокультурологію, які можуть формувати власні вектори самостійних мовознавчих дисциплін.

Витоками етнолінгвістики є вчення німецького дослідника XVIII ст. І. Гердера про взаємозв’язок мови, мислення й духу народу; націоцентрична концепція мови як організму й діяльності духу народу В. фон Гумбольдта; вчення про етнопсихологію й її відбиток у мові як результат діяльності мовного колективу Г. Штейнталя; спроба створення психології народів В. Вундтом; положення про дослідження мови у зв’язку з історією народу, фольклором, художніми цінностями О. Потебні та його послідовників.

Етнолінгвістика США мала соціологічне забарвлення й перебувала під впливом американської етнографії, пов’язаної з культурами численних індіанських племен Північної й Центральної Америки. На розвиток американської етнолінгвістики значний вплив мала гіпотеза мовної відносності, тобто залежності логічної будови мислення й пізнавальної здатності народу від його мови. Підґрунтям гіпотези стали деякі положення В. фон Гумбольдта про те, що кожна мова описує навколо народу, якому вона належить, коло, вийти з якого можна, лише вступивши до кола іншої мови, тобто людина сприймає світ так, як їй дає змогу зробити це мова, через яку можна пізнати дух народу, його мислення.

В американському неогумбольдтіанстві ці положення були підтверджені Ф. Боасом й Е. Сепіром на матеріалі досліджень мови індіанців, які мали значні розбіжності з європейськими мовами й не могли бути описані на їхній підставі. Е. Сепір у книзі 1921 р. “Мова” зазначав, що межі мови й мислення не збігаються, мову можна вважати лише зовнішньою гранню мислення на найвищому, найзагальнішому рівні символічного вираження.

Ця теза набула розвитку в дослідженнях послідовника Е. Сепіра – Б. Уорфа. Він виявив чимало розбіжностей між мовою індіанців хопі й англійською як стандартом і пов’язав це зі специфікою культури та світобачення. Б. Уорф дійшов висновку, що мовна структура детермінує уявлення про світ, норми культури й поведінки; кожна мова за допомогою своїх структур і лексикону формує власну логічну модель світу. Ці тези стали базою гіпотези, яка була сформульована ще у

30-ті рр. XX ст., але стала відомою завдяки її критичному розгляду в 1953 р. на Чиказькій конференції Х. Хойером.

Головними її положеннями стали такі: 1) граматика мови формує думку, керуючи нею; 2) мислення не має загальнолюдського характеру; 3) картини світу в кожного народу свої, мова відтворює їх конвенційно для всіх її носіїв; 4) близькість картин світу ґрунтується на спорідненості мов.

Головною причиною ревізії гіпотези було непідтвердження деяких висновків, отриманих на емпіричному матеріалі. Незважаючи на критику й альтернативні теорії, положення гіпотези стали базовими для сучасної етнолінгвістики та етнічної психології, які прагнуть на мовному матеріалі довести наявність у того чи іншого етносу певних рис національного характеру.

Сучасна етнолінгвістика характеризується: 1) широким застосуванням методик експериментальної психології, психо- й соціолінгвістики, дискурсології, прагматики; 2) зіставленням моделей різних мов, увагою до різних фрагментів картин світу; 3) створенням таксономії культурно значущих концептів; 4) установленням етнічних стереотипів, прецедентних феноменів й описом їхнього відтворення в мові; 5) дослідженням паравербальних засобів комунікації певного народу, етнографії мовлення; 6) реконструкцією духовної культури на підставі мови й етнотекстів, дискурсивного простору народу, зокрема дослідженням культурної специфіки різних мовних жанрів, особливостей спілкування тощо.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ
1 Визначте поняття “парадигма”. Ким воно вперше було запропоновано?

2 Які два домінуючих напрямки в дослідницьких інтересах визнають лінгвісти, що працюють у царині когнітивно-дискурсивної парадигми наукового знання?

3 Які науки утворюють когнітивно-дискурсивну парадигму в лінгвістиці?

4 Де і коли відбулося становлення когнітивної лінгвістики як окремої галузі мовознавства?

5 Назвіть спільні та відмінні риси в проблематиці досліджень когнітивної лінгвістики і психолінгвістики.

6 Що вивчає соціолінгвістика?

7 На матеріалі якої мови була побудована гіпотеза Б. Уорфа (послідовника Е. Сепіра)? Назвіть слабкі сторони цієї гіпотези.

8 Що постає в центрі уваги прагмалінгвістики?

9 Уважно прочитайте поданий нижче уривок із монографії. До якої галузі мовознавства (когнітивна лінгвістика, соціолінгвістика, прагмалінгвістика, психолінгвістика, етнолінгвістика) примикає її автор?
Як і багато інших категорій, маскулінність і фемінінність не мають загальноприйнятого визначення. У цьому дослідженні розуміємо їх, по-перше, як дескриптивні категорії, тобто сукупність анатомо-біологічних, емоційних, психічних, соціокультурних, поведінкових та інших характеристик, об’єктивно властивих чоловікові на відміну від жінки й навпаки; по-друге, як аскриптивні категорії, тобто сукупність соціокультурних уявлень про те, які властивості й поведінкові характеристики можуть бути притаманні середньостатичним чоловіку й жінці; по-третє, як прескриптивні категорії, тобто системи настанов, орієнтованих на нормативний еталон, “справжнього чоловіка” і “справжню жінку”” (А.П. Мартинюк).

Список рекомендованої літератури
1. Апель К. О. Трансцендентально-герменевтическое понятие язика / К. О. Апель // Вопросы философии. – 1997. – № 1. – С. 76–92.

2. Иванова И. П. Теоретическая грамматика современного английского языка / И. П. Иванова, В. В. Бурлакова, Г. Г. Почепцов. – М.: Высшая школа, 1981. – 285 с.

3. Кобозева И. М. Лингвистическая семантика / И.М. Кобозева. – М.: Эдиториал УРСС, 2000. – 352 с.

4. Кун Т. Структура научных революцій / Т. Кун. – М. : Прогресс, 1977. – 300 с.

5. Манакін В. Н. Когнітивна лінгвістика і контрактивна семантика / В. Н. Манакін // Наукові записки. – Кіровоград, 1999. – С. 10–14. – (Серія “Філологічні науки (мовознавство)”; вип. 16).

6. Приходько А. М. Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискурсивній парадигмі лінгвістики / А. М. Приходько. – Запоріжжя: Прем’єр, 2008. – 332 с.

7. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О. О. Селіванова. – Полтава: Дозвілля-К, 2006. – 716 с.

8. Шевченко І. С. Когнітивно-комунікативна парадигма і аналіз дискурсу / І. С. Шевченко // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен. – Харків : Константа, 2005. – С. 9–20.

9. Шевченко І. С. Когнітивно-прагматичні дослідження дискурсу / І. С. Шевченко // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен. – Харків: Константа, 2005. – С. 105–117.

10. Leech G. N. Principles of Pragmatics / G. N. Leech. – L., N. Y.: Longman, 1983. – 250 p.

11. Meibauer J. Pragmatik: eine Eiführung / J. Meibauer. – Tübingen: Stauffenburg, 2001. – 208 p.


2 ДИСКУРС У СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ
2.1 Дискурс як комунікативно-прагматичний

феномен

Лінгвістичні дослідження сьогодення, характеризуючись загальною тенденцією до виходу за межі речення, поглядом на мову як на соціальне явище, тенденцією до взаємопроникнення гуманітарних дисциплін, знайшли своє відображення і в теорії дискурсу. Вивченню дискурсу присвячена велика кількість праць, автори яких тлумачать його у настільки різних наукових системах, що саме це поняття ризикує втратити свій термінологічний статус, а його витлумачення коливається кількісно та якісно майже в різних системах координат.
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Кафедра економіки і управління КІ СумДУ
Методичні вказівки до семінарських занять з дисципліни "Макроекономіка" для студентів економічних спеціальностей денної форми навчання...

ОНОЛОГІЯ, КАРДІОЛОГІЯ, ГЕМАТОЛОГІЯ У трьох томах Том 3 Гематологія...
М. А. Власенко – заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Харківської медичної академії післядипломної...

ПРОГРАМ А
Програма та методичні вказівки щодо проходження виробничої практики для студентів денного відділення спеціальності 050107 "Економіка...

Книга дорогоцінних скарбів
Слов’янські вірування. Писемні джерела до вивчення курсу «Релігієзнавство» для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання...

1. Курація хворого з ускладненим гіпертонічним кризом Курація хворого...
«Внутрішня медицина» Модуль 4 Невідкладні стани у клініці внутрішньої медицини /Укладачі: В. Г. Псарьова, Л. Н. Приступа, В. Ф. Орловський,...

Конспект лекцій з курсу “ Системно-структурне моделювання технологічних...
Конспект лекцій з курсу “Системно-структурне моделювання технологічних процесів” / Укладач П. В. Кушніров. – Суми: Вид-во СумДУ,...

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з курсу «Прогнозування техніко-економічного рівня машин»
Конспект лекцій з курсу «Прогнозування техніко-економічного рівня машин» / Укладачі: О. М. Суміна, О. В. Черняков. — Суми: Вид-во...

Тема: Піднесення до квадрату суми і різниці двох виразів. Розв’язування вправ
Квадрат суми і квадрат різниці”; використання формул квадрата суми і квадрата різниці при виконанні обчислень, спрощенні виразів,...

Конспект лекцій Частина II Суми
Стратегічний маркетинг : конспект лекцій / укладачі: В. В. Божкова, Ю. М. Мельник, Л. Ю. Сагер. – Суми : Сумський державний університет,...

Назва таблиці
Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка