РОЛЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ У ФОРМУВАННІ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ


Скачати 189.15 Kb.
НазваРОЛЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ У ФОРМУВАННІ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ
Дата16.11.2013
Розмір189.15 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Фізика > Документи
ЩВ 01

РОЛЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ У ФОРМУВАННІ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ
Досліджено роль інтелектуального капіталу у формуванні інноваційної економічної системи. Автором уточнено та поглиблено сутність, функції і структуру інтелектуального капіталу, досліджено та удосконалено теоретико-методологічні підходи до його оцінки. Розроблено і науково обґрунтовано модель вітчизняної інноваційної економічної системи з урахуванням ролі інтелектуального капіталу.

Ключові слова: знання, інтелектуальний капітал, інтелектуальний потенціал, інновація, національна система.

The article is dedicated to the role of the intellectual capital in formation of innovative economical system. The author of the article has specified and extended meaning, functions and structure of the intellectual capital, researched and improved theoretic-methodological approaches to its estimation, devised and proved scientifically the model of national innovative economical system with a glance of intellectual capital’s significance.

Keywords: knowledge, intellectual capital, intellectual potential, innovation, national system.
В умовах посилення світових глобалізаційних процесів та прискорення темпів НТП визначальним чинником розвитку національної економіки є інформація та знання (інтелектуальний капітал), від яких залежить конкурентоспроможність як окремих підприємств, так і держави в цілому. Усвідомлення цього вимагає формування нової парадигми знань щодо створення, ефективного використання та збільшення інтелектуального капіталу, що стане фундаментом моделі інноваційної економічної системи. ЇЇ впровадження дозволить зміцнити світові позиції держави, підвищити рівень добробуту та якості життя її народу.

Перехід на новий етап розвитку цивілізації активізував дослідження феномену інтелектуального капіталу. Цій проблемі приділялося багато уваги з боку вітчизняних та зарубіжних науковців. Так, П. Друкер ввів термін «робочі знання», і пізніше стверджував, що базовим економічним ресурсом є саме вони, а не капітал, природні ресурси чи робоча сила. Також знанням віддає перевагу і А. Маршалл, вважаючи їх найпотужнішим двигуном виробництва. Суттєвий внесок у створення теорії людського капіталу зробили лауреати Нобелівської премії з економіки 1971 р. і 1987 р. С. Кузнець та Р. Солоу. Значну увагу дослідженню ролі людського капіталу приділяв лауреат Нобелівської премії з економіки 1992 р. Г.С. Беккер, а також С. Брю, Дж. Гелбрейт, К. Макконнелл , Е. Брукінг та інші. Теоретико-методологічні аспекти оцінки інтелектуального капіталу висвітлено у роботах таких науковців, як О. Веретенникова, В.Л. Іноземцев, С.М. Ілляшенко, Н. Крикун, М. Мелоун, Є.Н. Селезньов, Ю.С. Шипуліна. Однак, незважаючи на достатньо глибокі та вагомі наукові здобутки з зазначених питань, проблема формування моделі національної економіки, заснованої на знаннях, залишається невирішеною.

Метою роботи є визначення ролі інтелектуального капіталу у формуванні моделі інноваційної національної економічної системи, для досягнення якої поставлено такі завдання: уточнити та поглибити сутність, функції і структуру інтелектуального капіталу; дослідити та удосконалити теоретико-методологічні підходи до оцінки інтелектуального капіталу; розробити і науково обґрунтувати модель національної інноваційної системи для України з урахуванням ролі інтелектуального капіталу. Основними методами дослідження є структурний та системний підходи, порівняльний аналіз, узагальнення і систематизація.

В сучасних умовах і найближчому майбутньому єдиним фактором, розвиток якого має досить великий ресурс як за якісними параметрами, так і за кількісними, і часовими, є людський капітал. На думку С. Кузнеця, саме рівень і якість людського капіталу забезпечує стабільність зростання ВВП на душу населення та підвищення його добробуту, і є домінантою стабільного росту економік країн, що розвиваються.

У роботі [1] інтелектуальний капітал визначається сукупність нематеріальних активів компанії. У науковому дослідженні [4] це поняття розглядається як «колективний мозок», який акумулює наукові та повсякденні знання робітників, інтелектуальну власність і накопичений досвід, спілкування і організаційну структуру, інформаційні мережі та імідж фірми, та виконує такі основні функції: накопичувальну, виробничу, відтворювальну, стимулюючу, забезпечення продуктивності праці, конкурентоспроможності, впливу на економічне зростання.

Однак в умовах розвитку інформаційного суспільства традиційні підходи щодо визначення інтелектуального капіталу не повністю відображають його сутність. На погляд автора, інтелектуальний капітал слід розглянути як сукупність людського, організаційного, споживацького та інформаційного капіталів, котрі взаємодіють один з одним (рис.1).



Рисунок 1 - Структура інтелектуального капіталу
Таким чином, інтелектуальний капітал – це комплекс взаємопов’язаних нематеріальних ресурсів та можливостей учасників виробничого процесу використовувати набуті знання та вміння для створення інноваційних продуктів, сприяючи розвитку національної економіки.

Важливо зазначити, що недостатньо інвестувати в кожен із них окремо. Вони повинні підтримувати один одного, створюючи синергетичний ефект, і тоді відбувається перехресний вплив одних видів нематеріальних активів на інші.

Підприємство має забезпечити перспективним працівникам належну підготовку або заходи щодо підвищення кваліфікації, і це слід розглядати не як витрати на освіту, а як інвестиції в людський капітал [1]. К. Макконнелл і С. Брю [6] розглядали інвестиції у людський капітал як будь-яку дію, що підвищує кваліфікацію і здібності й, тим самим, продуктивність праці робітників.

У свою чергу Дж. Гелбрейт [3] наголошував, що долар, вкладений в інтелект людини, часто приносить більший приріст національного доходу, ніж долар, вкладений в залізниці, греблі, машини та інші капітальні блага; освіта стає високопродуктивною формою капітальних вкладень.

Носіями інтелектуального капіталу можна вважати професіоналів, наділених унікальними і важко замінюваними здібностями, значимість яких для суспільства краще всього оцінюється в умовах ринку. Варто відмітити, що інтелектуальний капітал як економічна категорія може існувати лише в ринковій економіці, як й інші форми капіталу, оскільки здатність до праці є товаром, що приносить не лише вартість, а й додану вартість. Ринок платить за те, що наділене цінністю.

Інтелектуальний капітал пов'язаний з якісними характеристиками робочої сили, такими як:

  • природні риси (здоров’я, психофізіологічна стійкість тощо);

  • відповідне виховання, що дало індивіду можливість і бажання завзято, дисципліновано трудитися, систематично працювати над собою;

  • професійна підготовка, кваліфікаційний рівень, поєднаний з непохитною роботою над його підвищенням, пошуком нових рішень, постійним підвищенням культурного рівня, що дозволяє розширити горизонт знань и мислення.

В цілому це формує певний творчий, креативний менталітет, який є невід’ємною рушійною складовою інтелектуального капіталу.

Сьогодні інтелектуальний капітал – це основа багатства, що визначає конкурентоспроможність економічних систем, виступає ключовим ресурсом їх розвитку.

Оцінку інтелектуального капіталу слід проводити на трьох рівнях: державному (макрорівень), регіональному та на рівні окремого підприємства чи установи (мікрорівень).

Характеристика основних методів оцінки інтелектуального капіталу та аналіз можливості їх застосування для вимірювання інтелектуального капіталу на трьох рівнях показано у табл.1.
Таблиця 1 – Методи оцінки інтелектуального капіталу (складено на основі даних [5,8,9,10])




Метод


Сутність методу


Рівень1

І

ІІ

ІІІ

1

"Skandia Navigator"

Програмний продукт, в основі якого матриця з 73 показників

-

-

+

2

"Дослідник вартості"

Метод фінансового обліку, що підраховує й розподіляє вартість інтелектуального капіталу за його складовими

+/-

+/-

+

3

Метод IVM (усеосяжної оцінки)

Використовує ієрархію зважених індикаторів, які комбінуються між собою для відносної оцінки інтелектуального капіталу

+

+

-

4

Метод вартісного ланцюжка

Побудова матриці нефінансових показників, згрупованих за етапами інноваційної діяльності

-

-

+/-

5

"Коефіцієнт Тобіна"

Розраховується показника вартості інтелектуального капіталу, що визначається на основі співвідношення ринкової вартості компанії та очікуваної відновної вартості активів

-

-

+

6

Метод "Interbrand"

Метод оцінки бренду як однієї зі складових інтелектуального капіталу підприємства

-

-

+/-

7

Брокер технологій

Визначення вартості інтелектуального капіталу фірми на основі застосування 20 аудиторських питань і діагностики результатів обробки відповідей

-

-

+

8

Індекс інтелектуального капіталу

Проведення розрахунків на основі об'єднання декількох різних індикаторів в один індекс і ув’язування зміни в інтелектуальному капіталі зі змінами на ринку

+

+

+


Продовження табл. 1

9

Модель Б. Лева "Value Chain Blueprint"

Побудована на оцінці здібності підприємства до інновацій, для чого виокремлюють дев’ять груп показників, серед яких: накопичені, придбані здібності, ділова мережа, інтелектуальна власність,технологічна можливість реалізації інновацій, перспективи зростання компанії та ін.

-

-

+

10

Методика консалтингової фірми Ernst & Young "Measures that Matter"

Детальне дослідженні восьми чинників, що знаходяться в зоні пильної уваги інвесторів на фондовому ринку й впливають на вартість інтелектуального капіталу. Ці чинники, у свою чергу, розгортаються в 39 детальніших показників, які й оцінюються

+/-

+/-

+

11

Невидимий баланс Konrad Group

Методика Konrad Group заснована на розподілі інтелектуального капіталу на індивідуальний капітал і структурний капітал та оцінці його шляхом використання системи індикаторів

+

+

+

12

Монітор інтелектуального капіталу К.Е. Свейбі

Intangible Assets Monitor

Методика Intangible Assets Monitor розділяє невідчутні активи на зовнішню структуру, внутрішню структуру й компетенцію людей. Кожен із трьох нефінансових показників оцінюється з точки зору зростання ефективності, стабільності й інновацій

+

+

+

13

Метод ринкової капіталізації

Метод заснований на оцінці перевищення ринкової вартості компанії над її бухгалтерською вартістю, що формується за рахунок використання інтелектуальних активів

-

-

+

14

Knowledge Quick Scan

Методика діагностики стану компанії в галузі роботи з інтелектуальним капіталом, що включає в себе анкетування й аналіз процесів управління знаннями

-

-

+

15

Вимір споживчого капіталу

Методика дозволяє визначити доходи, що отримує компанія від підтримання стосунків із постійним клієнтом

-

-

+/-

16

Цитування патентів

Метод заснований на оцінці цитування патентів, розроблених фірмою

-

-

+/-

17

Методика Хаусела-Канівського

В основу методики покладено визначення ефективності використання нематеріальних інтелектуальних активів компанії з метою власного самовдосконалення та самоорганізації

+

+

+

18

Метод підрахунку невідчутної вартості

Заснований на розрахунку надлишкового доходу на матеріальні активи з подальшою його інтерпретацією як оцінки інтелектуального капіталу

+/-

+/-

+/-

19

Метод розраховуваної нематеріальної цінності активів Calculated іntangіble value

В основі оцінювання знаходиться модель залишкового операційного прибутку (resіdual operatіng іncome – REOІ), який характеризує ефект, одержуваний організацією від використання як матеріальних, так і нематеріальних активів.

-

-

+/-

20

Вартість нематеріальних активів компанії

Методика визначення вартості нематеріальних активів підприємства на основі даних бухгалтерської звітності

+

+

+

21

Збалансована система показників Balanced Scorecard

Методика оцінки як матеріальних, так і нематеріальних активів, яка ґрунтується на чотирьох складових – фінанси, маркетинг, внутрішні бізнес-процеси, навчання та зростання

-

-

+/-

22

Метод прямого вимірювання інтелектуального капіталу Direct Intellectual Capital methods

Заснований на ідентифікації та грошовій оцінці окремих активів і компонентів інтелектуального капіталу, після чого виводиться інтегральна оцінка інтелектуального капіталу компанії.

+

+

+

23

Метод віддачі на активи Return on Assets methods

Відношення середнього доходу компанії до відрахування податків за деякий період до матеріальних активів порівнюється з аналогічними показниками по галузі в цілому.

-

-

+/-

24

Метод підрахунку балів Scorecard Methods

Ідентифікуються різні компоненти нематеріальних активів, генеруються і докладаються індикатори та індекси у вигляді підрахунку балів або як графи.

+

+

+


Крім описаних методів оцінки інтелектуального капіталу, існують окремі показники [7], які характеризують можливості генерації і сприйняття ідей та задумів інновацій і доведення їх до рівня технологій, товарів, організаційних і управлінський рішень; застосовуються переважно на мікрорівні.

1. Показник винахідницької активності (Ів.а.) – характеризує здатність до генерації нових знань, які можуть стати основою інновацій.

(1)

де Кв.р. кількість винаходів; Кп. кількість інженерно-технічних і наукових працівників.

2. Показник інженерно-технічного і наукового забезпечення (Іітр.) – характеризує потенційну здатність персоналу підприємства до розв’язання інженерно-технічного і науково-прикладних задач.

(2)

де Кітр – кількість науково-технічних працівників; Кзаг – загальна кількість працівників.

3. Показник освітнього рівня (Іосв) характеризує освітній рівень персоналу підприємства.

(3)

де – кількість осіб з вищою або середньою спеціальною освітою, що відповідає профілю діяльності підприємства.

4. Показник плинності кадрів високої кваліфікації (Іпл) – характеризує ступінь усталеності колективу висококваліфікованих працівників.

(4)

де – кількість працівників високої кваліфікації, що звільнилися протягом року; – загальна кількість працівників високої кваліфікації.

5. Показник оновлення знань (Іо.з) – характеризує відповідність рівня знань працівників сучасним вимогам (стан перепідготовки та підвищення кваліфікації).

(5)

де – кількість працівників, що пройшли підвищення кваліфікації чи перепідготовку протягом останніх 3–5 років.

Ці, а також інші показники доцільно порівнювати з показниками підприємств-конкурентів або аналізувати в динаміці.

Обсяги інтелектуального капіталу як самого підприємства чи навіть регіону залежать від рівня інтелектуального потенціалу національної економіки в цілому. У роботі [2] інтелектуальний потенціал розглядається як показник, що характеризує стан інтелектуального капіталу і ефективність його використання. Проте, на наш погляд, це визначення є не досить вірним. Інтелектуальний потенціал слід розглядати як сукупність інтелектуальних можливостей трудових ресурсів, їх здатностей до створення інновацій, що визначають спроможність країни призводити у відповідність до зовнішніх внутрішні можливості розвитку національної економіки з метою забезпечення економічного зростання. Нарощування інтелектуального капіталу має прагнути до максимально можливого рівня інтелектуального потенціалу країни.

З урахуванням вищезазначеного, автором запропоновано математичну модель оцінки рівня інтелектуального капіталу підприємства, регіону та національної економіки в цілому.

,

,

,
,

,

.

де у1, у2, у3 – це інтегральні показники рівня інтелектуального капіталу підприємства, регіону та національної економіки;

k, l, m – кількість складових для оцінки рівня інтелектуального капіталу на трьох рівнях відповідно;

bi – оціночний показник i-тої складової інтелектуального капіталу підприємства (наприклад, людського, організаційного, інформаційного, споживацького);

, , , - синергетичний ефект від взаємодії кількох складових інтелектуального капіталу для рівня підприємства, регіону і національної економіки відповідно;

n – індекс, що характеризує вплив однієї складової на іншу; цей показник може коливатися у межах [-1;1]. Якщо , то вплив негативний, – відсутній, – позитивний.

, – потенціал j-го підприємства та потенціал g-го регіону.

За допомогою цієї задачі можна визначити максимально можливий рівень накопичення інтелектуального капіталу як на окремому підприємстві, регіоні, так і в державі загалом відповідно до інтелектуального потенціалу національної економіки.

Як вже зазначалося, інтелектуальний капітал є головним чинником успішного функціонування сучасної економічної системи. На рис. 2 показано взаємозв’язки між різними економічними рівнями та впливом на них функцій менеджменту інтелектуального капіталу в моделі інноваційної національної системи.
Рисунок 2. – Схема взаємодії трьох рівнів інноваційної національної системи

Залежно від завдань щодо забезпечення функціонування інтелектуального капіталу на державному рівні відбувається формування задач організації, регулювання, контролю, мотивації, планування та фінансування на всіх наступних рівнях. Тобто держава здійснює законодавчий вплив на регіони, підприємства та установи. ЇЇ основне завдання у цьому напрямку – створення ділового клімату, що сприяє розвитку приватного сектора у сфері інновацій та підвищенню конкурентоспроможності продукції. На регіональному рівні відбувається розподіл інвестицій, виділених державою для проведення НДДКР, надання субсидій чи пільг підприємствам для стимулювання їх до інноваційної діяльності. Підприємства, в свою чергу, мотивують своїх працівників до творчої праці; управління та контроль здійснюються відповідно до загальної інноваційної стратегії компанії. Продуктивна діяльність фірм у цій галузі позитивно позначається на економічних показниках країни, визначає її місце у міжнародних відносинах.

Така система сприятиме зміцненню конкурентного становища на міжнародних ринках, зростанню національного багатства, підвищенню привабливості економіки України для іноземних інвесторів, і згодом можна очікувати підвищення рівня якості життя і доходів населення.

Висновки. Інтегральними результатами проведеного дослідження є удосконалення концептуальних засад управляння інтелектуальним капіталом на різних рівнях.

Автором було розширено структуру інтелектуального капіталу та виокремлено інформаційний капітал як одну із його складових, до якої входять інформація про клієнтів, постачальників, конкурентів, доступ до спеціальних баз даних наукових розробок та винаходів, науково-методичні матеріали, ноу-хау.

Також проаналізовано методи оцінки інтелектуального капіталу і визначено доцільність використання кожного з них для оцінювання на трьох рівнях: державному, регіональному і на рівні підприємств. Запропоновано власний метод оцінки інтелектуального капіталу у вигляді задачі математичного моделювання.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що завдяки запропонованим методам можна здійснювати більш точну оцінку інтелектуального капіталу, що дозволить підвищити ефективність його використання на різних рівнях господарювання.

Результати наукового дослідження дозволяють в подальшому розробити наскрізну модель управління інтелектуальним капіталом на різних рівнях з урахуванням прогнозів соціально-економічних змін у світі та всередині країни.

Список використаних джерел

  1. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал: ключ к успеху в новом тысячелетии / Пер. с англ, под ред. Л. Н. Ковачин. – Питер, 2001 – 288 с.

  2. Гапоненко А.Л. Интеллектуальный капитал / А.Л. Гапоненко [электронний ресурс] // Сайт кафедры менеджмента Российской академии государственной службы при Президенте Российский федерации. – Режим доступа: http://www.koism.rags.ru/publ/articles/25.php .

  1. Гелбрейт Дж. Экономические теории и цели общества / Дж. Гелбрейт . – М.: Директ-Медиа, 2007. – 347 c.

  2. Иноземцев В.Л. За пределами экономического общества / В.Л.Иноземцев. – М.: Изд-во «Academia» - «Наука»,1998. – 640 с.

  3. Крикун Н. Методичний інструментарій оцінки інтелектуального капіталу підприємства / Н.Крикун, О.Веретенникова [електронний ресурс ] // Сайт Всеукраїнської експертної мережі. – Режим доступу: http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=440 81&print=Y.

  4. Макконнелл К. Р. Экономикс / К. Р. Макконнелл, С. А. Брю. – Изд-во: ИНФРА-М, 2009. – 944 с.

8. Шипуліна Ю. С. Критерії та методика діагностики інноваційного потенціалу промислового підприємства / Ю. С. Шипуліна // Механізм регулювання економіки. ­– 2008. – Т. 1, № 3. – С. 58-63.

9. Шубаев С.В. Интеллектуальный капитал банка / С.В. Шубаев // Сайт Ассоциации Банков Северо-запада. – Режим доступа: http://www.nwab.ru/content/store/default/root_site/ids/rus-alleditions-freeedition-nw_bank_magazine-vipuskivipuskfull39811_172824/ida/6147/idt/ edition/shmode /listitems4.html.

10. Mincer J. The Production of Human Capital and The Lifccyclc of Earnings: Variations on a Theme. — Working Paper of the NBER, No 4838 (Aug. 1994).

11. Mulligan C.B. X.Sala-i-Martin. Measuring Aggregate Human Capital. — Working Paper of the NBER, No 5016 (Feb. 1995).


1 - рівні оцінки інтелектуального капіталу: державний (І), регіональний (ІІ), окремого підприємства (ІІІ).

«+» - метод підходить для застосування, «+/-» - може використовуватися у комплексі з іншими ,

«-» - використовувати не доцільно.




Схожі:

ІНВЕСТИЦІЙНІ ЦІЛІ ЕКСПОРТЕРА КАПІТАЛУ ТА ЇХ ВІДПОВІДНІСТЬ ОЧІКУВАННЯМ РЕЦИПІЄНТА
Подальше дослідження та прогнозування впливу іноземного капіталу на структуру економічної системи країни-реципієнта є перспективним...
КЕ13 ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУЧАСНОГО СВІТУ
Проведено аналіз інтелектуального капіталу України і світу взагалі та приведені можливі шляхи подолання проблем інтелектуального...
ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ МОДЕЛІ У НАПРЯМКУ ПІДВИЩЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ РЕГІОНІВ
У статті розкриті теоретико-методологічні основи дослідження економічної безпеки, визначено сутність і структуру категорії, систему...
2. ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ
Важливу роль в еволюції і формуванні сучасної грошово-кредитної системи США відіграли два компоненти
Роль особистості класного керівника у формуванні виховної системи класу
Організатором діяльності учнів у класі, координатором виховних впливів на учня є класний керівник. Саме він безпосередньо взаємодіє...
Роль засобів навчання у формуванні навчального середовища // Нові...
Жук Ю. О. Роль засобів навчання у формуванні навчального середовища // Нові технології навчання. 1998. N 22. С. 106-112
ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇН У ПОСТКРИЗОВИЙ ПЕРІОД
Ано причини, що призвели до сучасної економічної кризи; визначено основні напрямки модернізації системи державного регулювання економічного...
BA30 ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУЧАСНОГО СВІТУ
Виділені основні переваги та недоліки впливу інтелектуального потенціалу на розвиток держави в умовах глобалізації та проблеми, з...
DO11 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В СВІТІ ТА В УКРАЇНІ
У статті робиться історичний екскурс для визначення ролі людського капіталу. Розглядаються негативні фактори розвитку людського капіталу...
KK89 ЦИКЛІЧНИЙ РОЗВИТОК РИНКУ НЕРУХОМОСТІ ЯК СКЛАДОВОЇ ЧАСТИНИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ
У роботі розглянуто проблему циклічного розвитку міжнародної економіки, її вплив на фази циклу розвитку вторинного ринку житлової...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка