2. Поняття та склад фінансової системи України

Скачати 2.47 Mb.

Назва	2. Поняття та склад фінансової системи України
Сторінка	9/20
Дата	14.03.2013
Розмір	2.47 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Фінанси > Документи

1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 20

44. Поняття і особливості правового регулювання зборів.

Місцеві податки й збори є частиною системи оподаткування держави та одним із атрибутів місцевого самоврядування. Відносини щодо запровадження місцевих податків і зборів ґрунтуються на нормах Конституції України і регулюються передусім ст. 15 ЗУ «Про систему оподаткування».

У нашій державі види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення визначає Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 р. № 56-93 (зі змінами), що базується на положеннях ст. 15 ЗУ «Про систему оподаткування».

Згідно зі ст. 15 Закону, уповноваженими на встановлення місцевих податків і зборів є сільські, селищні та міські ради. Виняток — збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон. Його встановлюють обласні ради.

Органи місцевого самоврядування самостійно запроваджують і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку та в межах установлених граничних розмірів ставок. У рамках своєї компетенції вони мають також право запроваджувати пільгові податкові ставки, скасовувати деякі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочку щодо сплати місцевих податків та зборів. При цьому в обов'язковому порядку мають справлятися на території відповідної територіальної громади комунальний податок та збори за паркування автотранспорту, ринковий, за видачу ордера на квартиру, за видачу дозволу на розташування об'єктів торгівлі та сфери послуг, із власників собак.

Платниками місцевих зборів можуть бути як фізичні, так і юридичні особи залежно від об'єкта оподаткування.

Збір за паркування автотранспорту сплачують юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.

Ринковий збір — це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачують за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири.

Платниками збору з власників собак є громадяни—власники собак (окрім службових), які проживають у будинках державного і громадського житлового фонду та приватизованих квартирах.

Платниками курортного збору є громадяни, які прибувають до курортної місцевості.

Збір за право на проведення кіно- і телезйомок

Збір за участь у перегонах на іподромі справляють з юридичних осіб та громадян, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру.

Збір за виграш на перегонах справляє адміністрація іподромів з осіб, які виграли у грі на тоталізаторі па іподромі, під час видачі їм виграшу

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, справляють у вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі.

Збір за право на використання місцевої символіки справляють із юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Платниками збору за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є юридичні особи і громадяни, які мають дозвіл гта проведення таких заходів.

Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, справляють з юридичних осіб та громадян України

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі — це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

45.Державне мито — це плата за здійснення юридично значущих дій в інтересах юридичних і фізичних осіб уповноваженими на це компетентними органами та видачу їм відповідних документів, що мають правове значення. Розмір ставок державного мита і порядок його нарахування встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 р. № 7-93 (зі змінами) (далі — Декрет). Водночас деякі закони вносять зміни до зазначеного Декрету, зокрема до ставок справляння держмита.

Платниками державного мита в Україні є фізичні та юридичні особи за вчинення в їх інтересах дій і видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами. Законодавство визначає об'єкти справляння державного мита.

Державне мито справляють:

із позовних заяв, заяв із переддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження і скарг на рішення стосовно релігійних організацій, з апеляційних скарг на рішення судів, скарг на рішення, що набули законної сили, а також за видачу судами копій документів;
із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що їх подають до господарських судів, апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами;
за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів;
за реєстрацію актів громадянського стану, а також видачу громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів громадин ського стану і свідоцтв у зв'язку зі зміною, доповненням, виправленням і поновленням записів актів громадянського стану;

за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за подовження терміну їх чинності та за внесення змін до цих документів; за подовження терміну чинності візи для в'їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію (перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства); за видачу або подовження терміну чинності посвідки на проживання в Україні іноземцям та особам без громадянства; за оформлення віз для в'їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію, а також із заяв про прийняття до громадянства України або про вихід з громадянства України;
за видачу нового зразка паспорта громадянина України (крім обміну нині чинного паспорта на паспорт нового зразка); за оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон; за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або подовження терміну його чинності;
за реєстрацію місця проживання громадян;
за видачу дозволів на право полювати та рибалити;
за операції з випуску (емісії) цінних паперів, окрім облігацій державних і місцевих позик, іпотечних цінних паперів (іпотечних сертифікатів та іпотечних облігацій), сертифікатів фондів операцій із нерухомістю та за операції з видачі приватизаційних паперів;

за операції з об'єктами нерухомого майна, що їх здійснюють на товарних біржах, за винятком операцій із примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;
за проведення прилюдних торгів (аукціону, тендеру) об'єктами нерухомого майна, крім операцій із примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;
за видачу охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об'єкти інтелектуальної власності, а також за дії, пов'язані з підтриманням чинності патентів на сорти рослин;
за подання до Кабінету Міністрів України проекту створення промислово-фінансової групи.

Ставки державного мита визначають кількома методами:

* у відсотках (від ціни договору, позову, вартості майна тощо);

* у твердих сумах:

а)в абсолютних грошових сумах;

б)у сумах, що їх обчислюють у відповідних частинах до офіційно встановлених величин (мінімальна заробітна плата, неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

Перелік ставок державного мита є широким, оскільки містить розміри плати за конкретні види дій (конкретні об'єкти справляння). Наприклад, за подання заяв майнового характеру до господарських судів стягують 1% ціни позову, але не менше шести і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За нотаріальне посвідчення договорів відчуження житлових будинків та інших об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадянин, беруть 1% суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Мито можна сплачувати готівкою, митними марками і шляхом перерахувань із рахунку платника у кредитній установі. З позовів, поданих до суду, зокрема господарського, в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті державне мито сплачують так само. Порядок сплати державного мита встановлює Міністерство фінансів України.

46. Поняття, риси (ознаки) та функції податку.

«Податок^{» -} обов'язковий, індивідуально безоплатний платіж до бюджету, що його сплачують фізичні та юридичні особи в порядку та терміни, визначені в податковому законі.

Податок — це встановлений податковим законом обов'язковий індивідуально безвідплатний грошовий платіж, внесений юридичними та фізичними особами до бюджету відповідного рівня за наявності матеріальних передумов (доходу, прибутку чи майна) у чітко визначені терміни та в передбачених законодавством розмірах і не призначений для покриття конкретних витрат, а спрямований на задоволення публічних потреб.

У теорії податкового права виокремлюють кілька основних рис будь-якого податку:

1) податок установлюють законно обрані представники народу, тобто законно сформований представницький орган;

2) податок зараховується лише до бюджету (до позабюджетних фондів можуть зараховуватися не податки, а інші обов'язкові платежі);

3) податок обмежує право власності або інше законне володіння (господарське відання, оперативне управління) шляхом відчуження частини матеріальних благ па користь публічних утворень;

4) він соціально обумовлений;

5) беззворотний;

6) безоплатний;

7) загальнообов'язковий;

8) має вартісний (грошовий) характер;

9) базується па принципах загальності, рівності, співмірності, регулярності, рівномірності;

10) є платежем, що має публічний характер.

Податки виконують ряд функцій, які випливають з їх економічної природи та мають вплив на формування податкової системи країни. Функції податків і податкової системи загалом як фінансової категорії базуються на функціях фінансів — розподільчій і контрольній. Так, податки безпосередньо пов'язані з розподільчою функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами, тобто між задоволенням публічних і приватних інтересів. Водночас вони є методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію.

До функцій податків можна зарахувати такі:

фіскальна (від лат. їїзк — скарбниця держави) — ця функція є визначальною для податків і полягає в тому, що вони виконують своє головне призначення — наповнюють дохідну частину бюджету, залучають доходи держави для задоволення публічних потреб суспільства. Фіскальна функція є важливою для характеристики сутності податкової системи, вона визначає її суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати достатньо податків, але головне — надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними. Постійність означає, що податки повинні надходити до бюджету не у вигляді разових платежів із невизначеними термінами, а рівномірно протягом бюджетного року в чітко встановлені терміни, з метою покриття поточних бюджетних витрат. Стабільність надходжень визначається достатнім рівнем гарантій того, що доходи, передбачені Законом про Державний бюджет на поточний рік, буде отримано в повному обсязі;
регулююча — через неї держава регулює виробництво та споживання, насамперед шляхом справляння непрямих податків, що є податками на споживання;
розподільча — її завданням є наповнення дохідної частини бюджетної системи країни з метою подальшого розподілу отриманих коштів для здійснення завдань і функцій держави та муніципальних органів;
стимулююча — ця функція визначає орієнтири для розвитку та розгортання виробничої діяльності. Шляхом запровадження пільг окремим категоріям платників податків або пільгових режимів на певних територіях держава стимулює розвиток певних галузей національної економіки або провадить політику підтримки певних верств населення;
контролююча — з її допомогою держава регламентує фінансово-господарську діяльність підприємств та організацій, отримання доходів громадянами, використання ними свого майна і коштів, дотримання фінансової дисципліни тощо.

47. Класифікація податків та зборів.

За своєю правовою формою й економічним змістом ці платежі не є тотожними. Податок — це узаконена форма відчуження власності юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (у розмірах і в терміни, передбачені в законі) на принципах обов'язковості, безповоротності, індивідуальної безоплатності тощо. Збори — це платежі, що їх стягують із платника державні органи за право брати участь або використовувати як матеріальні, так і нематеріальні об'єкти¹.

Податки класифікують за кількома ознаками: формою оподаткування; економічним змістом об'єкта оподаткування; суб'єктом оподаткування; територією справляння; способом стяінеп ми тощо.

За формою оподаткування податки поділяються на прямі і непрямі. Прямі податки встановлюють безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування, непрямі — щодо цін на товари й послуги, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. До прямих податків належать, зокрема, прибуткові. До непрямих — податок на додану вартість, акцизні збори. Непрямі податки (їх іще називають податками на споживання) широко застосовують у національних економіках, оскільки вони мають відносно простий механізм стягнення і водночас забезпечують стабільні істот -і [і доходи держави.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання і майно. Податком на доходи буде, наприклад, податок із доходів фізичних осіб. На споживання — непрямі податки. Податком па майно — податок з власників транспортних засобів.

За суб'єктом оподаткування податки бувають такі, що їх справляють з юридичних осіб, з фізичних осіб, та змішані (їх справляють як з юридичних, так і з фізичних осіб). Прикладом перших буде податок на прибуток підприємств, других — податок на промисел. Більшість податків є змішаними, це стосується і непрямих податків, і податків на майно.

За територією справляння податки класифікують на загальнодержавні та місцеві. Згідно з чинним законодавством, до загальнодержавних податків належать прибуткові податки з юридичних і фізичних осіб, податок на додану вартість та акцизний збір, податок з власників транспортних засобів та плата за землю, єдиний податок тощо.

Залежно від способу стягнення:

Часткові (кількісні) — розмір податку встановлюють для кожного платника окремо, з урахуванням його майнового стану і можливості сплати. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників.
Розкладкові (репартіаційні) — податки, що нараховуються на цілу корпорацію платників, що самостійно здійснюють між собою остаточний розподіл податкового тягаря. Історично це перша форма стягнення податків, що проходила кілька етапів: перший — установлення загальної суми потреби держави в доходах; другий — розподіл цієї суми між територіальними одиницями; третій — розподіл її між платниками. Сьогодні застосовують на місцевому рівні. У Росії в 1885 році було встановлено додатковий розкладковий збір, стягнутий із промислових і торгових підприємств. Загальну його суму законодавчо визначали по губерніях, у губерніях — по повітах, де вже згідно з прибутковістю розподіляли між торговими і промисловими підприємствами.

Залежно від характеру використання:

Загального призначення — податки, що використовуються на загальні цілі (без конкретизації). Власне, це і є дійсно податки.
Цільові податки — податки, що зараховуються до позабюджетних цільових фондів і призначені для цільового використання. Фактично однією з основних ознак податків є нецільовий характер, однак подібні платежі мають деякі позитивні моменти: психологічний; ув’язування витрат і доходів від певних видів діяльності; певна незалежність конкретного державного органу².

Залежно від періодичності стягнення:

Разові — податки, що сплачуються один раз протягом певного часу (найчастіше — податкового періоду) при здійсненні певних дій (податок з власників транспортних засобів; податок з майна, що переходить у порядку спадкування чи дарування). Цей різновид податків має переважно характер зборів.
Систематичні (регулярні) — податки, що стягуються регулярно, через певні проміжки часу і протягом усього періоду володіння чи діяльності платника (щомісячно, поквартально).

Залежно від обліку податкового платежу:

Податки, що фінансуються споживачем (акциз, податок на додану вартість).
Податки, що включаються у собівартість (податок з власників транспортних засобів, земельний податок).
Податки, що фінансуються за рахунок балансового прибутку, тобто прибутку до сплати податку (податок на майно, податок на рекламу).
Податки, що фінансуються за рахунок чистого прибутку, тобто прибутку після сплати податку (збір за право торгівлі, за використання національної символіки).

В окрему підсистему можна виділити групу загальнодержавних зборів, що можуть бути диференційовані:

збори економічного характеру;
збори соціального характеру (збір на обов’язкове державне соціальне страхування і т. ін.);
збори природоресурсного характеру (збір за спеціальне використання природних ресурсів і т. ін.).

1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 20

Схожі:

МОДЕЛЮВАННЯ СТАНУ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ СУБ’ЄКТІВ ІЄРАРХІЧНОЇ СИСТЕМИ... Та методів математичного та динамічного програмування надають можливість оцінити ступінь захисту пріоритетних фінансових інтересів...	План Лекції Сутність і класифікація звітності банківських установ.... Згідно з Правилами організації фінансової та статистичної звітності банків України, затвердженими постановою Правління НБУ від 12....
Оздоровчі системи. Поняття про оздоровчі системи. Оздоровче харчування.... Мета: сформувати поняття в учнів «оздоровча система», «оздоровче харчування», поглибити знання учнів про сучасні та традиційні системи...	5. Базові поняття програмування (5 год.) Поняття програми як автоматизованої системи. Складові програми: дані, логіка, інтерфейс. Поняття об’єкта у програмуванні. Атрибути...
Уроку Мета: розкрити поняття "ґрунт"; з’ясувати його склад і властивості, процеси утворення; ознайомити учнів з різноманітністю ґрунтів...	Тема. Об’єкти та інформаційні системи Мета Мета: ознайомити учнів зі структурою інформаційної системи. Сформувати поняття учнів про Інформатику як науку та галузь діяльності...
6. Основи програмування (28 год.) Поняття програми як автоматизованої системи. Складові програми: дані, логіка, інтерфейс. Поняття об’єкта у програмуванні. Атрибути...	План-конспект уроку Тема: “Інтерфейс програми. Константи” ...
1. Поняття економічної інформації У кібернетиці поняття "інформація" трактується як міра усунення невизначеності стану системи	Глобальна фінансова стабільність Суть фінансової стабільності. Оцінка стану фінансової стабільності у світовій економічній системі. Рада з фінансової стабільності...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання