1.1.6. Економічні методи управління безпечною життєдіяльністю
населення в умовах регіону
Безпечні умови праці, це не лише здоров’я людей, а й їх настрій, це не лише впевненість сімей виробничників в завтрашньому дні, це в значній мірі продуктивність їх праці та її ефективність, це як відомо, економія розмаїтих засобів і ресурсів, які при нехтуванні питаннями техніки безпеки та охорони праці потім доводиться компенсувати витратами на лікування людей, пенсіями і т.п.
Як відомо, з 1 січня 1994 р. згідно з постановою Верховної Ради України № 699 «Про порядок введення в дію Закону України «Про охорону праці» відбулась остаточна передача функцій державного нагляду за охороною праці технічними інспекціями профспілок — Державному комітету України по нагляду за охороною праці. Тепер, згідно зі ст. 41 Закону України «Про охорону праці», в обласних та районних органах місцевої влади створено відповідні структурні підрозділи, територіальні управління Держнаглядохоронпраці, які функціонують у кожній області. У своїй діяльності ці підрозділи керуються Положеннями, які затверджуються Головою Комітету по нагляду за охороною праці України, які передбачають наступне.
1. Територіальне управління Держнаглядохоронпраці безпосередньо підпорядковується Комітету по нагляду за охороною праці України і здійснює державний нагляд на території, за додержанням вимог законодавчих, інших нормативно-правових актів про охорону праці та державний гірничий нагляд на підприємствах, в установах, організаціях та їх філіях (далі — підприємство) усіх форм власності, за виробничою діяльністю окремих підприємців, а також на об'єктах Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Державного комітету у справах охорони державного кордону, Головного управління Національної гвардії, Служби безпеки та інших військових формувань України, де працюють громадяни за трудовими договорами, згідно з укладеними угодами між Держнаглядохоронпраці і зазначеними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади.
Територіальне управління Держнаглядохоронпраці не залежить від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих органів виконавчої влади.
2. Територіальне управління Держнаглядохоронпраці утворюється, реорганізується й ліквідується Комітетом по нагляду за охороною праці України.
3. Територіальне управління Держнаглядохоронпраці у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами й розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, наказами й рішеннями Міністерства праці та соціальної політики України, Комітету по нагляду за охороною праці України, Положенням про Держнаглядохоронпраці, а також цим Положенням.
Територіальне управління Держнаглядохоронпраці вивчає й узагальнює практику застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці та охорону надр, вносить на розгляд Комітету пропозиції щодо їх удосконалення.
4. Основними завданнями територіального управління Держнаглядохоронпраці є:
здійснення державного нагляду за додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також за проведенням робіт з геологічного вивчення надр, їх охороною й використанням, переробкою мінеральної сировини;
координація роботи з профілактики травматизму невиробничого характеру;
дотримання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці при введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об'єктів і засобів виробництва;
сприяння впровадженню у виробництво нових науково-дослідних розробок, винаходів, технологій, що спрямовані на поліпшення умов праці і раціональне використання мінеральної сировини.
5. Територіальне управління Держнаглядохоронпраці відповідно до покладених на нього завдань:
5.1. Бере участь разом з об'єднаннями підприємств, підприємствами, місцевими органами виконавчої влади й профспілками в розробці регіональних програм поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює їх виконання, а також виконання комплексних заходів підприємств з цих питань, бере участь у розробці Національної програми з питань охорони праці.
5.2. Здійснює контроль за правильним і ефективним використанням коштів регіонального фонду охорони праці та фондів охорони праці підприємств.
5.3. Координує і контролює роботу служб охорони праці місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань підприємств та підприємств з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, травматизму невиробничого характеру.
5.4. Контролює:
наявність і функціонування системи управління охороною праці на регіональному рівні та на підприємствах;
наявність та відповідність законодавчим та іншим нормативно-правовим актам про охорону праці положень, інструкцій та інших актів про охорону праці, що діють на підприємствах;
правильність укладання трудових договорів і виконання колективних договорів щодо питань охорони праці;
проведення медичних оглядів працівників, виконання вимог щодо охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.
5.5. Приймає рішення про встановлення виключного порядку застосування відповідних нормативів з охорони праці з визначенням терміну (до 1 року) та умов тимчасового припинення чинності окремих вимог нормативно-правових актів. Контролює виконання власних рішень, а також рішень, які прийняті Комітетом з цих питань.
5.6. Організовує та здійснює державний нагляд за:
додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавчих, міжгалузевих та інших нормативно-правових актів про охорону праці й використання надр;
відповідністю вимогам нормативно-правових актів про охорону праці та охорону надр, діючих технологій, технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів та інших засобів виробництва, у тому числі придбаних за кордоном;
своєчасним забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального й колективного захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком та миючими засобами відповідно до нормативних актів;
проектуванням, виготовленням, монтажем, ремонтом, реконструкцією, налагодженням і експлуатацією машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва згідно з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці;
відповідністю правилам і нормам з охорони праці об'єктів виробничого та соціально-культурного призначення, а також тих, що будуються і реконструюються;
виготовленням, транспортуванням, зберіганням, використанням та обліком промислових вибухових матеріалів і виробів на їх основі;
повнотою вивчення родовищ корисних копалин та умов їх розробки, умов будівництва та експлуатації підземних споруд, захоронення шкідливих речовин, відходів виробництва, а також своєчасністю та правильністю введення в експлуатацію розвіданих родовищ корисних копалин;
додержанням вимог щодо охорони надр під час ведення робіт з їх вивчення, встановлення кондицій на мінеральну сировину, розробки родовищ твердих, рідких і газоподібних корисних копалин і використання надр для цілей, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин;
забезпеченням раціонального використання мінеральних ресурсів під час їх переробки, найбільш повним і комплексним вилученням корисних компонентів;
проведенням комплексу маркшейдерських і геологічних робіт;
роботою служб відомчого контролю за станом охорони праці на підприємствах, служб охорони праці та інших структурних підрозділів підприємств щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці;
наявністю планів ліквідації можливих аварій і відповідністю їх дійсному стану виробництва та готовністю підприємств до ліквідації можливих аварій;
готовністю воєнізованих та інших професійних аварійно-рятувальних формувань, аварійно-диспетчерських служб до локалізації та ліквідації аварій, а також проведенням ними профілактичної роботи щодо їх запобігання;
роботою служб підприємств щодо організації безпечної експлуатації побутових газових установок у житлових будинках та на комунально-побутових об'єктах.
5.7. Бере участь у роботі комісій з прийому в експлуатацію виробничих об'єктів та об'єктів соціально-культурного призначення, засобів виробництва та нових технологій.
5.8. Проводить перевірку наявності та виконання проектів ведення робіт із геологічного вивчення надр, розробки родовищ корисних копалин і будівництва підземних споруд, і заходів щодо запобігання та усунення шкідливого впливу гірничих робіт на будинки, споруди, а також установленого порядку обліку, стану і руху запасів корисних копалин перероблюваної сировини та їх втрат.
5.9. Контролює роботу організацій, які одержали дозвіл Держнаглядохоронпраці і виконання робіт із технічного огляду й випробування об'єктів котлонагляду, підйомних споруд, енергетики, газового комплексу та інших об'єктів щодо своєчасності, повноти і якості проведення зазначених робіт.
5.10. Реєструє транспортні засоби для перевезення небезпечних вантажів та інші потенційно небезпечні об'єкти, що потребують реєстрації відповідно до чинних нормативно-правових актів.
5.11. Видає у встановленому Комітетом порядку дозволи на:
введення в експлуатацію нових .і реконструйованих об'єктів виробничого та соціально-культурного призначення;
початок роботи підприємств, установ і організацій усіх форм власності та видів діяльності;
впровадження нових технологій, виготовлення, застосування нових машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, в тому числі придбаних за кордоном;
технічне діагностування і огляд проведення руйнівного й неруйнівного контролю обладнання, матеріалів і зварних з'єднань об'єктів, підконтрольних Держнаглядохоронпраці;
виготовлення, випробування, монтаж, ремонт, реконструкцію, налагодження і експлуатацію парових і водогрійних котлів і посудин, що працюють під тиском, трубопроводів для пари і гарячої води, підйомних споруд, устаткування та технологічних об'єктів газового комплексу;
навчання працівників з питань охорони праці, підготовку та підвищення кваліфікації посадових осіб і спеціалістів з охорони праці в галузевих та регіональних навчальних центрах;
придбання вибухових матеріалів підприємствами й організаціями, проведення підривних робіт та на виготовлення непромислових речовин на місцях робіт (за дорученням Комітету).
5.12. Погоджує:
норми відбору і втрат корисних копалин на підприємствах, що займаються видобуванням твердих, рідких та газоподібних корисних копалин і гідромінеральних ресурсів;
питання забудови родовищ корисних копалин і списання їх запасів із балансу підприємств (крім корисних копалин місцевого значення);
гірничі відводи на всі види користування надрами (крім видобування корисних копалин місцевого значення).
5.13. Здійснює облік та аналіз аварій, нещасних випадків і профзахворювань на виробництві, розробляє на цій основі пропозиції щодо профілактики аварійності травматизму на виробництві.
5.14. Розслідує й веде облік пожеж, що виникають на підземних і відкритих роботах гірничодобувних підприємств, а також під час будівництва тунелів і гідротехнічних споруд. Складає за підсумками півріччя та року і направляє до Комітету за затвердженими формами звіти з цих питань за галузями нагляду.
5.15. Проводить організаційно-методичну роботу з профілактики невиробничого характеру.
5.16. Проводить через пресу, телебачення, радіо та інші засоби масової інформації інформаційно-роз'яснювальну роботу про стан аварійності, травматизму виробничого і невиробничого характеру.
5.17. Розглядає пропозиції та запити підприємств і громадян з питань, що належать до компетенції територіального управління Держнаглядохоронпраці.
5.18. Видає висновки на запит органів, які розглядають трудові спори, у разі відмови власника скласти акт про нещасний випадок чи незгоди власника, потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта.
5.19. Залучає до роботи на громадських засадах позаштатних державних інспекторів з нагляду за охороною праці, надає організаційну та методичну допомогу уповноваженим трудових колективів з питань охорони праці.
5.20. Здійснює інші функції, потрібні для виконання покладених на нього завдань.
6. Територіальне управління Держнаглядохоронпраці через своїх посадових осіб має право:
6.1. Безперешкодно в будь-який час без попереднього повідомлення відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки додержання законодавства про охорону праці та надр, одержувати від власника потрібні пояснення, матеріали та інформацію з цих питань.
6.2. Залучати за погодженням із керівниками відповідних місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств (об'єднань підприємств) їх спеціалістів до розгляду питань, що належать до компетенції територіального правління Держнаглядохоронпраці.
6.3. Надсилати (надавати) керівникам та посадовим особам підприємств, установ і організацій, місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці та охорони надр.
6.4. Зупиняти до усунення порушень вимог з охорони праці експлуатацію підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів і дільниць, робочих місць, машин, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, а також роботи, пов’язані з використанням надр, якщо ці порушення створюють загрозу для життя або здоров’я працівників.
6.5. Накладати штрафи на підприємства, установи й організації у разі порушення нормативно-правових актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
6.6. Притягати до адміністративної відповідальності працівників, які припустили порушення законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці, на ведення підривних робіт.
6.7. Надсилати (подавати) власникам, керівникам підприємств, установ і організацій подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді для вжиття відповідних заходів і передавати в разі потреби матеріали органам прокуратури для притягнення до кримінальної відповідальності у випадках, якщо вони:
систематично порушують правила і норми безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
самовільно відновлюють експлуатацію обладнання чи об'єктів, дія яких зупинена органами Держнаглядохоронпраці;
не мають дозволу на право очолювати і проведення газонебезпечних електротехнічних робіт, а також робіт на об'єктах газового господарства, котлонагляду, підйомних спорудах;
не пройшли відповідний курс навчання і не склали іспити з питань охорони праці.
6.8. У встановленому порядку перевіряти знання з питань охорони праці посадових осіб до початку виконання ними своїх обов'язків і періодично, один раз на три роки.
6.9. Перевіряти додержання встановленого порядку допуску працівників до роботи, інструктування, навчання та перевірки знань з питань охорони праці. Усувати від виконання небезпечних і спеціальних робіт осіб, які не мають права їх виконувати.
6.10. Заслуховувати звіти посадових осіб місцевих органів виконавчої влади самоврядування, об'єднань і підприємств з питань охорони праці та використання надр.
6.11. Припиняти випуск машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва або вилучати дозволи на їх виготовлення та на застосування діючих технологій, технологічних процесів і ведення підривних робіт, на виготовлення вибухових речовин у разі невідповідності їх вимогам нормативно-правових актів про охорону праці.
6.12. Відкликати чи скасовувати рішення щодо дозволу на ведення робіт, послуг, експлуатацію споруд, машин, механізмів, обладнання, устаткування та технологій у разі порушення умов, за яких вони були видані.
6.13. Проводити у встановленому порядку технічне розслідування обставин і причин аварій, випадків виробничого травматизму, розкрадання, розкидання та втрат промислових, вибухових матеріалів, приймати за результатами розслідування обов'язкові для виконання рішення з питань, які належать до компетенції територіального управління Держнаглядохоронпраці.
6.14. Призначати проведення місцевими органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями контрольних випробувань устаткування та матеріалів, контрольних аналізів виробничого середовища, технічного огляду устаткування, незалежної експертизи проектно-конструкторської документації на відповідність вимогам чинних нормативно-правових актів про охорону праці.
6.15. Одержувати безкоштовно від місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та підприємств інформацію, потрібну для, виконання покладених на територіальне управління Держнаглядохоронпраці завдань.
Права, передбачені підпунктами 6.1 – 6.15 пункту 6, надаються посадовим особам (включаючи інспекторський склад) територіального управління в обсягах згідно з Переліком прав посадових осіб (державних інспекторів системи Держнаглядохоронпраці), затвердженим Головою Комітету.
6.16. Приймати у встановленому порядку рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підрозділів для проведення діагностики устаткування, експертизи й сертифікації виробів, реєстрації об'єктів підвищеної небезпеки, робіт і послуг, навчання та атестації спеціалістів.
7. Територіальне управління Держнаглядохоронпраці у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з експертно-технічними центрами Держнаглядохоронпраці, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, місцевими органами державного санітарного, пожежного, екологічного та інших видів нагляду, штабами цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій, профспілками та ін.
8. Територіальне управління Держнаглядохоронпраці в межах своїх повноважень видає накази, організовує й контролює їх виконання. У разі потреби видає також разом з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування спільні приписи, накази, рішення.
Рішення територіального управління Держнаглядохоронпраці, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності та громадянами.
9. Територіальне управління Держнаглядохоронпраці очолює начальник, якого в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади Голова Комітету.
Начальник територіального управління Держнаглядохоронпраці має заступника, якого за його поданням призначає Голова Комітету. Розподіл обов'язків між заступниками здійснює начальник управління Держнаглядохоронпраці.
Начальник територіального управління Держнаглядохоронпраці здійснює керівництво дорученими йому сферами діяльності в межах території, яка обслуговується, та несе відповідальність перед Головою Комітету за стан справ у цих сферах, визначає ступінь відповідальності свого заступника, керівників підрозділів управління та державних інспекцій за виконання покладених на них обов’язків.
10. Для виконання своїх функцій територіальне управління Держнаглядохоронпраці має у своєму складі державні інспекції, кількість яких затверджується Комітетом. Положення про державні інспекції територіального управління Держнаглядохоронпраці затверджує начальник територіального управління.
Державний нагляд за охороною праці здійснюють державні інспектори та посадові особи територіального управління Держнаглядохорон-праці і державних інспекцій.
Посадові особи (державні інспектори) територіального управління Держнаглядохоронпраці забезпечуються уніформою встановленого зразка.
11. Для опрацювання колегіальних рішень, пов'язаних з поліпшенням державного нагляду за безпечним веденням робіт, розгляду стану охорони праці на підприємствах, розгляду результатів розслідування аварій і нещасних випадків, у територіальному управлінні Держнаглядохоронпраці утворюється рада у складі начальника (голова ради), заступника, начальника та інших керівних працівників управління. До складу ради можуть входити керівники експертно-технічного центру, місцевих органів державного санітарного, пожежного, екологічного та інших видів нагляду, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування тощо.
Склад ради та положення про неї затверджує начальник управління.
Рішення ради запроваджується в життя наказами територіального управління Держнаглядохоронпраці.
12. Структура, штатний розпис, гранична чисельність працівників і фонд оплати праці територіального управління Держнаглядохоронпраці затверджується Комітетом по нагляду за охороною праці України.
13. Територіальне управління Держнаглядохоронпраці є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням. Печатку зі своїм найменуванням мають також державні інспекції територіального управління.
Процес створення територіальних управлінь відбувся безболісно. Такі випадки трапляються в період соціально-економічних реформ і ретрансформацій.
У цей же час наше виробництво розвивається в умовах становлення ринкових відносин, а це, між іншим, складний і часто непередбачуваний комплекс небезпечних і шкідливих виробничих факторів, взаємодія яких нерідко починається від незадовільного стану будівель і споруд та закінчується несправною технікою, обладнанням, порушеннями технологічного процесу і т.п.
Звичайно, в багатьох випадках перепоною для усунення таких порушень і недоліків є важкий фінансовий стан підприємств, установ і організацій, але домінуючим фактором все-таки виступає низький рівень організації цієї роботи, послаблення контролю, відсутність профілактичних заходів і т.д.
Як наслідок, зростає число розмаїтих обвалів в кар’єрах, травматизм від дії незахищених рухомих і обертових елементів, електричного струму, отруєнь від випарів рідин і газів, загибель людей через інші причин.
Одним із засобів запобігання травматизму на виробництві є поліпшення умов праці, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах праці. Та важливим є не лише кількість вкладених сум, а й ефективність використання коштів, раціональне їх застосування там, де потрібно, і тоді, коли потрібно. Цим і повинна займатись служба охорони праці.
Звідси не випадковим є висновок, що проблеми охорони праці переростають в найважливіше соціально-економічне завдання нашої держави. При тому соціальний і економічний аспект цього питання тісно пов’язаний не лише з фінансовим станом суб’єктів управління, а й формуванням етичного і морального обличчя регіону, проблемами прав людини, адже через нещасні випадки на виробництві і в побуті гинуть не тільки робітники і спеціалісти, а перш за все люди, годувальники сімей.
Відомо, що проблеми не вирішуються тільки їх визнанням, а в першу чергу наявністю конкретних і ефективних механізмів їх вирішення.
В колишній адміністративно-командній системі управління існував свій метод вирішення проблем охорони праці і здоров’я, який можна було б назвати агітаційно-пропагандистським з незначним фінансовим підкріпленням впроваджуваних заходів, через те і була ця сфера під контролем профспілок. Основна суть методу полягала в тому, що декларативно вирішення проблем охорони праці було представлене найвищою метою уряду і всіх сфер влади та управління. Насправді ж робилося небагато. Зазначеній системі не вистачало в першу чергу економічних стимулів, закладених в законодавчу і нормативну базу в питаннях охорони праці. Фінансування проводилось завуальовано за залишковим принципом, а тому всіляко замовчувалось. Досить згадати введення в експлуатацію виробничих гігантів з непрацюючими аспіративними та вентиляційними системами, очисних споруд з порушенням санітарно-гігієнічних норм і вимог, які приводили і приводять до шкоди, і навіть знищення елементів навколишнього природного середовища.
Формою відповідальності регіональних органів за порушення правил безпечних умов праці, допущення нещасних випадків та аварій була в основному адміністративна.
Охорона праці не мала наукової бази, і особливо її економічний аспект як засторога втрат внаслідок відшкодування необґрунтованих збитків, штрафів, витрат на реконструкцію і т.п. Для прикладу, в США і Німеччині, де рівень виробничого травматизму значно нижчий, ніж у нас, охорона праці давно розглядається як наука, а в першу чергу як економічний важіль боротьби з необґрунтованими збитками.
Відрадним є той факт, що одним із перших законів незалежної держави став Закон України «Про охорону праці», який законодавче закріпив конституційне право громадян на охорону їхнього життя і здоров’я у процесі трудової діяльності. Найважливішим принципом Закону є використання економічних методів управління охороною праці і соціальний захист працівників з повним відшкодуванням втрат особам, які потерпіли на виробництві через нещасні випадки, аварії і професійні захворювання. Простіше кажучи, все законодавство і нормативна база підводять до нормального логічного висновку, що за вчинену шкоду життю і здоров’ю людини треба платити.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 17 червня 1993 року № 754 з метою попередження порушень передбачено накладання штрафів на підприємства, незалежно від форм власності та видів їх діяльності.
Наведемо такий приклад: в США, згідно з законом 1977 року, управління гірничої безпеки й охорони праці проводить регулярні річні інспекції всіх підземних і поверхневих гірничих робіт країни.
Виявивши порушення законів або статутів, інспектор вручає припис підприємцю. Громадянські штрафи від 20 до 1000 доларів можуть бути накладені за кожне порушення.
В Україні визначено лише загальну суму штрафу, що накладається на підприємство, який складає до 2% місячного фонду заробітної плати за всі порушення, яких може набратися 80 і більше.
Рік у рік динамічна крива нещасних випадків із смертельними наслідками якщо не піднімається вгору, то практично не опускається. Як в народі кажуть, береженого Бог береже, але як уберегтись від несправного трактора та недисциплінованого механіка, який випустив його на лінію? На наш погляд, в першу чергу треба зміцнити службу охорони праці. В гонитві за економією не варто скорочувати спеціалістів цієї служби, оскільки така «економія» крім послаблення вимог ніякої користі не приносить. Недосконалістю законодавства пояснюється те, що сьогодні за загибель людей ніхто не несе кримінальної відповідальності. Якщо і надалі законодавчі і правоохоронні органи будуть вважати, що все, що відбувається з охороною праці в державі — норма, тоді не уникнути нових жертв і нових трагедій. Так триватиме доти, поки прямі винуватці нещасних випадків не будуть нести кримінальну та інші види відповідальності за кожного загиблого чи покаліченого на виробництві, а уряд не поставить перед міністерствами і відомствами безкомпромісні вимоги для створення на підвідомчих їм підприємствах здорових і безпечних умов праці, поки не буде підвищена персональна відповідальність керівників за збереження життя і здоров’я працюючих.
Важливе значення для організації охорони праці має постанова Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 1993 року № 838 «Про затвердження Положення про державний, галузеві, регіональні фонди охорони праці та фонди охорони праці підприємства». Введення фондів охорони праці дозволило зробити охорону праці реальною стороною виробничого життя. Завдяки створенню в регіонах фондів охорони праці на підприємствах, служба охорони праці перейшла від статусу «бідної дочки» до рівноправної структури з основними виробничими службами підприємства. Гроші, що акумулюються на рахунках фондів охорони праці підприємств, почали використовуватись для підвищення рівня безпеки працюючих. Корисною для виробництва є постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 1995 року за № 535, яка дозволяє придбати спецодяг та засоби індивідуального захисту за кошти фонду охорони праці підприємства.
Створення регіонального фонду охорони праці в регіонах, крім того, дозволяє прискорити втілення в життя комплексних програм поліпшення стану безпеки та умов праці. За рахунок фінансування регіональним фондом програм в областях представляється можливим проведення багатьох важливих заходів, передбачених цими програмами. Надрукувати необхідну літературу з питань охорони праці, організувати створення навчально-методичних кабінетів охорони праці в райвиконкомах, навчальних закладах. Комплектувати пересувні лабораторії охорони праці, будувати навчальні центри з питань охорони праці.
Створити комп’ютерні системи для збирання та аналізу інформації щодо виробничого та побутового травматизму. Практикуються благодійні акції типу грошової допомоги дітям-інвалідам, що постраждали в результаті нещасних випадків та дітям-сиротам, батьки яких загинули від нещасних випадків на виробництві.
Але треба відзначити ряд негативних моментів, які мають місце в роботі з фондами охорони праці. Першим з них є неузгодженість платежів щодо охорони праці з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», в якому необхідно чітко вказати про обов’язкову сплату в фонд охорони праці.
1.1.7. Правила фінансування робіт по благоустрою населених пунктів
а) Перелік робіт, які можуть виконуватися за рахунок коштів, передбачених
бюджетом позалімітних капвкладень на зовнішній благоустрій міст,
селищ міського типу і сільських районних центрів
1. Будівництво і реконструкція доріг та тротуарів з різними типами покриття: асфальтобетон, збірний залізобетон і цементобетон, монолітний цементобетон, природний камінь, стабілізація ґрунтів, силікальцит та інше.
2. Будівництво і реконструкція кам’яних, залізобетонних і дерев’яних мостів, шляхопроводів, водопропускних труб, переправ, набережних і підпірних стін; укріплення схилів мощенням, зеленими насадженнями, збірним цементобетоном; будівництво дамб і водосховищ.
3. Будівництво зливної каналізації, відкритих водостоків та інших споруд, що забезпечують відведення поверхневих вод.
4. Прокладання нових підземних інженерних комунікацій на ділянках до 200 м, перенесення існуючих комунікацій і повітряних ліній при виконанні робіт щодо будівництва і реконструкції вулиць.
5. Найпростіші роботи відносно регулювання річок і укріплення берегів у межах міської забудови, будівництво протизсувних та дренуючих споруд.
6. Будівництво і реконструкція вуличного освітлення, трансформаторних підстанцій, кіосків, кабельних і повітряних мереж, придбання і встановлення приладів телеавтоматичного управління і виконавчих пунктів для вуличного освітлення.
7. Будівництво і реконструкція в межах міської забудови парків, садів, скверів та бульварів загального користування; влаштування водопроводів для поливання, каналізаційних випусків, зливовідводів і локального водопостачання в садово-паркових господарствах, на території розсадників, квітництв; закладання розсадників, будівництво оранжерей і теплиць, створення зелених захисних і санітарних зон в межах міської границі; обладнання кіосків для продажу квітів, які знаходяться в підпорядкуванні комунальних організацій; озеленення вулиць, проїздів, площ і набережних.
8. Будівництво і реконструкція об’єктів санітарної очистки (зливних станцій, полів зрошення, полів компостування, фільтрацій і біотермічних камер) та проведення простих гідротехнічних протималярійних і меліоративних робіт та робіт із очищення в межах міської границі водосховищ і місцевостей, які забруднені стічними водами; влаштування і реконструкція сміттєзвалищ, скотомогильників та під’їзних доріг до них; будівництво громадських вбиралень і придбання сміттєзбірників.
9. Будівництво пристаней та дебаркадерів для переправ; спорудження та благоустрій пляжів і купалень, пляжних гардеробів; виготовлення і придбання пляжного оснащення та обладнання; влаштування водорятувальних засобів, які знаходяться в підпорядкуванні комунальних органів.
10. Будівництво зрубових і бурових колодязів та оснащення свердловин насосними установками для локального водопостачання населення міст, селищ міського типу і райсільцентрів.
11. Організація, реконструкція, благоустрій і озеленення кладовищ з будівництвом на них службових будівель, крім житлових будинків.
12. Проектно-кошторисні роботи з будівництва і реконструкції об’єктів зовнішнього благоустрою.
13. Придбання для підприємств і організацій, які виконують роботи щодо міського благоустрою, вантажних автомобілів і гужового транспорту, обладнання, механізмів, спецмашин та інвентарю для виконання відповідних робіт, а також вантажного автотранспорту для підприємств з санітарної очистки, влаштування майстерень для профілактичного ремонту спецмашин, навісів і механічних мийок для механізмів та спецмашин із благоустрою і очистки міст; придбання та монтаж вузлів, а також агрегатів асфальтобетонних установок; організація кар’єрів із видобутку каменя, гравію та інших місцевих будівельних матеріалів, які застосовуються при благоустрої міст.
14. Будівництво і реконструкція в парках і садах фонтанів та дитячих купальних басейнів.
15. Придбання і встановлення міських годинників, влаштування систем регулювання вуличного руху (світлофорів, вуличних та інших знаків, а також будок для регулювання руху).
б) Перелік робіт, які можуть виконуватись за рахунок коштів, передбачених в бюджеті на капітальний ремонт і поточні витрати на благоустрій міст, селищ міського типу і сільських районних центрів
1. Ремонт дорожнього покриття міських доріг, підсипання, планування і укріплення обочин, укосів, насипів та видалення бур’янів з обочин, кюветів і водовідвідних канав, засів укосів, насипів і виїмок газонними травами:
поверхнева обробка проїжджої частини доріг з різними видами покриття;
ліквідація западання ґрунту та інших пошкоджень ділянок проїжджої частини доріг;
ліквідація окремих пошкоджень тротуарів;
виправлення і заміна окремих бортових каменів.
2. Пропуск води по канавах та інших водовідвідних спорудах з прочищенням від снігу, льоду, мулу.
3. Очищення проїжджої частини міських вулиць і тротуарів від пилу, снігу та льоду:
боротьба з ожеледицею; поливання вулиць, виготовлення, ремонт, встановлення і розбирання снігозатримуючих щитів та огорож.
4. Відновлення та заміна пошкоджених регулюючих та попереджуючих дорожніх знаків і сигналів та інших елементів дорожнього облаштування, нанесення ліній безпеки руху на вулицях, проїздах та площах:
проведення обліку інтенсивності руху транспорту для правильної організації та безпеки руху.
5. Виправлення пошкоджень і заміна непридатних труб водостоків, лотків, дренажних штолень, водопровідних і оглядових колодязів, мощення окремих ділянок водовідвідних канав:
прибирання зсувів земляних мас.
6. Ремонт та очищення проїжджої частини мостів, їх конструкцій, тротуарів від бруду, пилу, снігу та льоду:
очищення русел річок біля мостів;
заміна та виправлення проїзних містків через канави;
утримання розвідних мостів;
влаштування та ремонт пристосувань для періодичних оглядів конструкцій мостів та інших об’єктів благоустрою;
роботи з ремонту водовідвідних пристроїв та зливів, антисептування елементів дерев’яних конструкцій мостів, повна або часткова заміна окремих паль та ріжучих частин льодорізів.
7. Роботи з ремонту та фарбування конструкцій металевих мостів і щогл освітлення:
роботи, що пов’язані з ремонтом і заміною пароплавної сигналізації.
8. Ремонт та утримання підземних переходів.
9. Роботи, пов’язані з заходами проти повеней (за винятком тих, які входять до переліку капітальних робіт та капітальних ремонтів).
10. Виправлення дефектів гідротехнічних споруд, заміна окремих елементів споруд або частин гребель, дамб, хвилевідбійних та підпірних стінок, парапетів, а також сходів:
ремонт укосів, огорож, оштукатурених стінок, пофарбування решіток огорож та набережних;
прочищення та реставрація фільтрів та дренажів;
зачищення гідротехнічних споруд від заливання та бруду, засів та скошування укосів дамб, поточний ремонт та утримання берегозахисних споруд.
11. Монтаж та демонтаж насосів, колодязів і водойм з заміною деталей, а також водопідземних пристроїв шахтних колодязів та нагляд за їх роботою:
влаштування відмосток та водовідводів біля колодязів.
12. Роботи щодо догляду за деревами, кущами та газонами, насадженнями квіткових рослин, насадженнями дерев та кущів в існуючих зелених насадженнях з усіма попередніми та супроводжувальними роботами:
догляд за квітниками;
ремонт поливальних водопроводів, зачищення водойм, консервування на зиму фонтанів.
13. Ремонт та фарбування садово-паркового інвентарю, меблів, об’єктів малих архітектурних форм та огорож, виконання дрібних робіт із приведення у відповідний технічний стан підпірних стінок та сходів:
ремонт парникових рам, стелажів, опалення оранжерей, парників;
весняне ущільнення паркових алей та доріжок, зачищення кюветів, обмітання від снігу, розташування лавок та урн, прибирання сміття та інше;
авіапатрулювання, протипожежні заходи та санітарне обслуговування лісопарків і парків, утримання туалетів в садах і парках;
ремонт лісопаркових сторожових приміщень.
14. Складання проектної та технічної документації з влаштування газонів та квіткового оформлення вулиць, площ, бульварів, садів, парків та інших об’єктів.
15. Приведення у відповідний стан внутрішніх та під’їзних автомобільних доріг до зливових станцій і пунктів, звалищ, полів компостування, скотомогильників:
роботи із поточного ремонту будинків, розміщених на їх території, прибирання цих будівель та громадських вбиралень.
16. Виловлювання бродячих та бездомних тварин.
17. Освітлення вулиць, площ, набережних, парків та скверів:
роботи щодо ліквідації пошкоджень електромереж, освітлювальної арматури та обладнання, заміна електроламп, протирання світильників та ремонт частково зношених і окремих пошкоджених опор вуличного освітлення;
часткова заміна освітлювальної арматури, розтяжок в окремих місцях, заміна кабелю на невеликих ділянках;
проведення ревізій та ремонт автоматики телемеханіки міського освітлення з заміною окремих деталей.
18. Ремонт споруд та обладнання пляжів (гардеробів, водорозбірних колонок, питних фонтанчиків, душових приладів, туалетів, грибків, альтанок, лавок, урн) та спортивного інвентарю, їх пофарбування, підсипання штучних пляжів.
Прибирання території пляжів, туалетів, гардеробів та інвентарю причалів, містків, сходів, а також плавучих засобів.
19. Відновлення пошкоджених частин огорож, кладовищ та їх будівель, ремонт проїздів та доріжок, а також приведення в порядок інвентарю, насадження дерев, кущів, квітів та догляд за ними.
Догляд за пам’ятниками та могильниками, які знаходяться на спеціальному обслуговуванні комунальних організацій.
20. Всі роботи, що пов’язані з проведенням технічного обліку споруд благоустрою (інвентаризація, паспортизація).
21. Сторожова та пожежна охорона споруд благоустрою, утримання в справному стані протипожежних, освітлювальних, сигнальних, регулювальних та запобіжних пристроїв на об’єктах благоустрою.
Контрольні запитання
Які особливості управління охороною праці в галузях народного господарства?
Організація безпечної життєдіяльності населення в умовах територій.
Організаційна структура цивільної оборони міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Покликання міжнародної організації праці.
Обов’язки власника і відповідальність його або уповноваженого ним органу в організації безпечної життєдіяльності працівників.
Особливості охорони життя учнів в школах.
Методи управління безпечною життєдіяльністю населення в умовах регіону.
Переваги економічних методів управління безпечною життєдіяльністю населення.
Як фінансуються роботи по благоустрою населених пунктів?
|