Лекція ГЛОБАЛІCТИКА ЯК НАУКА Глобалістика: особливості та предмет дослідження


Скачати 114.94 Kb.
НазваЛекція ГЛОБАЛІCТИКА ЯК НАУКА Глобалістика: особливості та предмет дослідження
Дата14.03.2013
Розмір114.94 Kb.
ТипЛекція
bibl.com.ua > Економіка > Лекція


Лекція 6. ГЛОБАЛІCТИКА ЯК НАУКА

  1. Глобалістика: особливості та предмет дослідження.

  2. Напрями глобалістики.

  3. Етапи становлення глобалістики.

  4. Школи глобалістики.

  1. Глобалістика: особливості та предмет дослідження.

Глобалістика - міждисциплінарна галузь наукових досліджень, спрямованих на виявлення сутності, тенденцій і причин процесів глобалізації, інших глобальних процесів і проблем, пошук шляхів утвердження позитивних та подолання негативних для людини і біосфери наслідків цих процесів. Отже, це комплексна наукова дисципліна, що вивчає походження, прояви і шляхи вирішення глобальних проблем, а також взаємодію екологічних, економічних, соціальних, кліматичних та інших процесів, а також можливості управління ними.

Термін «глобалістика» також вживається для позначення сукупності наукових, філософських, культурологічних та прикладних досліджень різних аспектів глобалізації і глобальних проблем, включаючи отримані результати таких досліджень та практичну діяльність по їх реалізації в економічній, соціальній, політичній сферах.

Можна виділити три особливості глобалістики як наукової дисципліни:

  • В її межах система взаємозв’язків людини, суспільства і природи уявляється єдиними цілим в масштабах всієї планети;



  • Глобалістика розглядає цю систему як перманентно кризову, причому в центрі її уваги знаходяться всі напруженості, конфлікти, катастрофи. На відміну від інших наук вона характеризує їх не як аномалію чи патологію, а як абсолютно нормальне та неминуче явище , як джерело розвитку суспільства;



  • Зосереджує увагу на розробці управлінських рішень з подолання кризових ситуацій і тим самим її представники прагнуть забезпечити поступовість світового розвитку.

Слід зазначити, що одна група фахівців вважає, що глобалістика є новою наукою, яка знаходиться у стадії формування, інша розглядає її як результат інтеграції наукового знання і визначають як особливу сферу міждисциплінарних досліджень, де ці знання виробляються. Це дозволяє розглядати глобалістику як у вузькому, так і широкому розумінні.

У вузькому тлумаченні як міждисциплінарну галузь наукових досліджень, яка спрямовується на виявлення сутності процесів глобалізації, визначення причин їх появи і тенденції розвитку, на аналіз глобальних проблем, що породжуються нею, та пошук оптимальних шляхів фіксації позитивних і перешкоджання негативним наслідкам для глобальної системи процесам.

У більш широкому сенсі термін «глобалістика» є всією сукупністю наукових, філософських, культурологічних і прикладних досліджень різних аспектів глобалізації і глобальних проблем, включаючи одержані результати таких досліджень, а також практичну діяльність з їх реалізації в економічній, соціальній і політичній сферах, як на рівні окремих держав, так і в глобальному масштабі.

  1. Напрями глобалістики.

В узагальненому вигляді виділяють вісім основних напрямків глобалістики:

  1. філософсько-методологічний напрям. В його межах досліджуються філософські засади, сутність, генезис глобальних процесів, аналізуються найбільш істотні соціально-політичні і економічні перетворення, які є необхідними для успішного вирішення проблем, що провокуються ними. Досліджуються вплив процесів глобалізації на національні і локальні культури, економіку, політику, ідеологію.



  1. Природничо-науковий напрям. Розглядається сучасний етап розвитку людства з точки зору природничих і точних наук.



  1. Технологіко-економічний напрям пов’язується з аналізом специфіки сучасного глобального етапу, що визначає конфігурації, темпи розвитку і зміст економічних процесів, які, в свою чергу, визначають подальші тенденції і напрямок проведення збалансованої національної, регіональної і наднаціональної політики.

  2. Соціо-природничий напрям охоплює широке коло проблем, з яких на принципове місце претендує екологічна. Виявлення законів соціальної екології, оптимізація взаємодії суспільства і природи, екологізація виробництва і формування принципів раціонального природокористування, а також вироблення концепції стійкого розвитку є важливим завданням даного напрямку. Саме в цій сфері в найбільш повній мірі проявився міждисциплінарний характер глобалістики.



  1. Соціальний напрям охоплює проблематику сучасних вимірів економічної стратифікації, продовольчу проблему, проблеми міжнародного права, регулювання міграційних потоків, запобігання виникненню загроз міжнародного тероризму, неконтрольоване зростання населення.



  1. Політичний напрям. Досліджує подальший тренд руху світової системи, параметри зміни міжнародних відносин, сучасну геополітику.



  1. Культурулогічний напрям . актуалізує проблеми, що виникають в результаті впливу глобалізації на різноманітні сфери культури, засоби масової інформації, ціннісні установки масову свідомість, а також трансформація традиційної культури, якості й доступності освіти.



  1. Прогностичний напрям. Характеризується узагальненістю і розглядом сучасних процесів, тенденцій і станів суб’єктів у майбутньому з метою передбачення ймовірних сценаріїв розвитку світової системи за умов збереження існуючих умов.



  1. Етапи становлення глобалістики.

У встановленні глобалістики як науки можна виділити три етапи: кожен з яких віддзеркалює специфіку еволюції світової економіки і суспільства.

1.Перший з них – 1960-ті рр.. Саме тоді виникла необхідність в інтеграції теоретичних і практичних знань, що спрямовувались на вивчення нових явищ, які відрізнялися масштабністю, цілісністю і складною системою взаємовідносин.

Таким чином, глобалістика первинно стала утворюватись і як принципово новий напрям, де на перший план виступили інтеграційні процеси, і як сфера суспільної практики, що охоплювала міжнародну політику, економіку та ідеологію.

Попередником глобалізації на цьому етапі виступала футурологія( наука прогнозування майбутнього)

У 1968 році найбільш відомі футурологи 30 краї світу створили Римський клуб, що досить швидко став впливовим міжнародним органом, що досліджував майбутні тренди розвитку. Члени Римського клубу зайнялися глобальним моделюванням за двома основними напрямами – дослідженням меж і спрямованості зростання економіки і дослідження в галузі людських взаємовідносин і взаємодій.

У 1972 була опублікована перша доповідь Римського клубу «Межі зростання». З цієї доповіді і бере початок глобалістики як науки.

2-ий етап розвитку глобалістики припадає на середину 1970-х рр.. в цей час провідні країни Заходу були уражені серією структурних криз, серед яких найбільш гострою стала енергетична. Дослідження природи криз та шляхів їх врегулювання стало основним змістом глобалістичних досліджень на цьому етапі.

Саме в цей період визначилися певні критерії, за якими проблема може розглядатись як глобальна. Критерії:

–всезагальний характер глобальних проблем, що виключає можливість їх вирішення силами однієї держави

– підвищений ступінь небезпеки, оскільки їх виникнення та наслідки є небезпечними для всієї цивілізації

– високий ступінь змінності, оскільки ступінь їх гостроти може суттєво змінюватись в залежності від результатів сучасної людської діяльності

–поступовий характер посилення негативного впливу на всі сфери людської життєдіяльності , ступінь якого є прямо пропорційним темпам розвитку НТП

–має місце зміна пріоритетності в градації самих проблем, оскільки ймовірність негативних наслідків у випадку несвоєчасних і неадекватних мір може мати незворотний характер.

Таким чином, відповідно до цих критеріїв, глобальною можна вважати проблеми, які виникають в результаті об’єктивного розвитку суспільства, носять планетарний характер, зачіпають інтереси всіх народів і держав, загрожують всьому людству,потребують невідкладних рішень і вимагають зусиль всього світового співтовариства.

В науковій літературі існує великий перелік глобальних проблем, де їх кількість коливається від 6 до 45, це пояснюється тим, що поряд із глобальними проблемами існує ще велика кількість приватних (державних)

Існує також різноманітні класифікації глобальних проблем. Зазвичай серед них виділяють:

  • Проблеми найбільш «універсального» характеру;

  • Проблеми природно-економічного характеру;

  • Проблеми соціального характеру;

  • Проблеми змішаного характеру.

Класифікація глобальних проблем ,запропонована МВФ

  1. найбільш універсальні проблеми політ. і соц-економ. характеру (запобігання ядерної війни, забезпечення сталого розвитку світового співтовариства)

  2. проблеми природно-економічного характеру (продовольча, екологічна)

  3. проблеми соціального характеру (демографічна, дефіциту демократії)

  4. проблеми змішаного характеру, що ведуть до загибелі людей (регіональні конфлікти, технологічні аварії, природні катастрофи)

  5. проблеми суто наукового характеру (освоєння космосу)

  6. малі проблеми синтетичного характеру (бюрократизація, і т.п.

В той же час існує шість базових типів глобальних проблем:

1) демографічні проблеми – триваюче зростання чисельності населення з протилежним вектором по різних цивілізаціях;

2) екологічні проблеми – неминуче наближення остаточного виснаження ряду видів мінеральних, водних, лісових ресурсів за умов зростання обсягів забруднення навколишнього середовища і невідворотності настання парникового ефекту, виникнення та розвиток світової екологічної загрози у вигляді неконтрольованої зміни клімату Землі. 3)технологічні проблеми – монопольне оволодіння постіндустріальним способом виробництва невеликою групою розвинутих цивілізацій за умов посилення технологічної відсталості і втрати конкурентоспроможності іншими державами.

4) економічні проблеми – надмірна поляризація багатства, рівня і якості життя цивілізацій

5) геополітичні проблеми – нав’язування атлантичної версії глобалізму зі сценарієм побудови одно полярного світу і всепланетарний диктату з боку Західної цивілізації за умов зростаючого опору інших цивілізацій.

6). Соціокультурні проблеми – протистояння ладу суспільних цінностей та мультикультурного ладу, що народжується за допомогою використання інформаційних потоків.

З середини 1980-х рр.. починається третій етап розвитку глобалістики. Його специфіку визначили історичні зміни на політичній карті світу. На новому етапі посилились дослідження прикладних проблем глобалістики. Військово-політичні дослідження що домінували в 1960-1970-х рр.. частково поступаються дослідженню ризику , упередженню катастроф, пом’якшенню їх наслідків. Все більше уваги приділяється до проблем регіонального характеру. Увага перемикається на соціально-політичну проблематику.

Варто зазначити, що в західній глобалістиці у загальному вигляді найбільш окреслено проявлялись два її крила: «технократичне» та «технопесимістичне». Представники першого у розв’язанні глобальних протиріч підкреслюють широкі можливості науки й техніки , надають важливе значення науково-технічному прогресу, наголошують на його вагомому значенні і впливі на життя суспільства. ( А. Тоффлер, Д. Белл)

«Технопесимісти» переносять відповідальність за негативні наслідки глобалізації тка загострення глобальних проблем на науков-технічний прогрес, великий міжнародний капітал, ТНК (У.Бек, Робертс, зелені, антиглобалісти).

  1. Школи глобалістики.

Таким чином, всю множину напрямів (шкіл) глобалістики, що сформувались наприкінці другого- початку третього етапу її розвитку можна представити у вигляді 6 основних шкіл глобалістики:

еколого-економічна (виникла вже в 90-ті роки ХХ ст. прагне довести можливість поєднання екологічних і економічних інтересів у процесах глобального розвитку. В Україні сьогодні цей напрям є актуальним, він підтримується в дослідженнях вітчизняних вчених.)

  • універсального еволюціонізму (закликають розглядати глобальну природу як самоорганізовану систему, реакція якої хоч і непрогнозована через величезну кількість критичних порогових факторів, але неминуча в довгостроковому плані. До того ж пропонується враховувати зворотну реакцію біосфери на процеси глобального розвитку)

  • глобальної екології (запропонувала теорію глобальних рішень і компромісів. Ця школа розробила і запропонувала моделі глобальних наслідків ядерної війни, «ядерної зброї» і «ядерної зими» та соціологію глобального компромісу – концепцію «Глобальних інститутів згоди», які можуть добиватись стабільних ефективних компромісів .Доведена можливість світових угод кооперативного типу, що об'єднують зусилля і ресурси суверенних держав для вирішення планетарних завдань);

  • контрольованого глобального розвитку (, яка починала з реалізації програми «Моделювання глобального розвитку», і яка мала своєю метою створення системи моделей альтернативного глобального розвитку і рекомендацій по вибору оптимальних управляючих стратегій. При цьому значна увага надавалась соціальним проблемам. Ця школа пропонувала розвивати глобалістику з позицій загальносоціологічної теорії і методології. Перехід до інформаційного суспільства розглядається як магістральний шлях вирішення глобальних проблем. )

  • міжнародної політичної економії (відслідковує передумови встановлення нового світового порядку)

  • економічної соціології. ( глобальні економічні процеси визначаються дією соціально-політичних інститутів. Межі цієї школи реалізуються моделлю «світової системи», «моделі глобалізації» і «моделлю детериторизації (глобальност)і».

  • Модель «світової системи» пропонує розглядати не глобальну економіку, а така звану сучасну світову економіку, в межах якої виділяються групи країн, які утворюють Центр, периферію, напівперифірію. Групування відбувається не за географічним принципом, а за характером зв’язків. В Центрі відносини мають характер конкуренції, між Центром і периферією встановлюються відносини експлуатаційної залежності, напівперифірія знаходиться з усіма у відносинах змішаного типу. В межах моделі сформувались 2 напрямки:

      • 1) Кіндерс – глобалізація інтенсифікує відносини, які розповсюджуються на весь світ, пов’язують віддалені місця таким чином, що місце події формується подіями на далекій відстані і навпаки. Сучасна соціальна система формується у 4-х інституціональних вимірах: світова економіка, система нац.. держав, світовий військовий порядок, МПП.

      • 2) Склер -- ключовою особливістю сучасного етапу є формування системи транснаціональних практик, що реалізуються на трьох рівнях: економічному, політичному, ідеологічно-культурнгому.

Таким чином, можна зробити висновок, що основними постулатами сучасної глобалістики є:

—світ і світове людство є єдиним глобальним організмом;

—глобалізація світу — це об'єктивне історичне явище і процес, на який можна впливати і керувати об'єднаними, солідарними зусиллями людства;

—глобалізація несе в собі нові небачені можливості для розвитку людства і нові небачені загрози його існуванню;

— людство повинно об'єднатись перед явищем глобальних загроз і для вирішення глобальних проблем;

— глобальну кризу людства можна перебороти;

— глобальну катастрофу людства ще можна відвернути;

— глобальні проблеми — це не лише невирішені завдання, а й великі загрози всьому людству;

— глобальні інтереси треба ставити вище національних;

— глобальна інтеграція — це закономірність розвитку людства;

— сучасна людина, як найвища соціальна цінність, набула глобального характеру і стала в центрі процесів глобалізації;

— в майбутньому людство навчиться попереджувати виникнення глобальних проблем;

Схожі:

Тема Лекція №1 „Міграційне право як наука та навчальна дисципліна”(тези)
Наука міграційного права має подвійний предмет вивчення. По-перше, це загальні принципи, інститути і норми регулю­вання міграційних...
1. Психологія як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «психологія»,...
Предмет, функції психологічної науки і практики в суспільному розвитку. Історія розвитку психологічної науки. Галузі психології....
ЛЕКЦІЯ ТЕМА 3
Вітчизняна психологічна наука має давні традиції щодо дослідження категорії «спілкування» та виявлення її специфічно-психологічного...
1. Поняття, предмет, джерела і система державного права зарубіжних країн
Юридична наука не обмежується рамками національного права якоїсь окремої держави. Правознавство збагачується дослідження зарубіжних...
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
ПЕРЕЛІК ОРІЄНТОВНИХ ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СЕМЕСТРОВОГО ЕКЗАМЕНУ З ПСИХОЛОГІЇ
Загальне поняття про психологію, її предмет та завдання психологія як наука і навчальний предмет, її значення
1. Психологія як наука. Її предмет і завдання
Передмова
1. Тихий океан. Океанія Загальні відомості. Тихий океан найбільший...
Предмет вивчення “Географії материків і океанів”. Джерела географічних знань. Методи географічних досліджень. Класифікація карт і...
13. Педагогіка як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «педагогіка»,...
Предмет і об’єкт педагогіки. Основні етапи розвитку педагогіки і освіти. Категорії педагогіки (виховання, освіта, навчання, розвиток)....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка