Тема Лекція №1 „Міграційне право як наука та навчальна дисципліна”(тези)


Скачати 1.1 Mb.
Назва Тема Лекція №1 „Міграційне право як наука та навчальна дисципліна”(тези)
Сторінка 1/7
Дата 21.04.2013
Розмір 1.1 Mb.
Тип Лекція
bibl.com.ua > Право > Лекція
  1   2   3   4   5   6   7
ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ
Тема 1.1. Лекція № 1 „Міграційне право як наука та навчальна дисципліна”(тези)
Питання

1. Історія розвитку міграційних процесів та вчення про міграцію.

2. Міграційне право: поняття, предмет, методи та система.

3. Концепція, завдання та структура навчального курсу.
1. Наука міграційного права має подвійний предмет вивчення. По-перше, це загальні принципи, інститути і норми регулю­вання міграційних процесів у міжнародному праві. По-друге, - відповідні галузі, окремі інститути й норми національних право­вих систем.

Як і відповідна галузь, вона має інтегративний характер, відчуває вплив і взаємодію права в цілому та міжнарод­ного права зокрема, різних суміжних дисциплін: історії, демог­рафії, соціології, етнології, географії, економіки тощо.

Міграційне право є наукою, яка досліджує загальні закономірності виникнення, розвитку, призначення і функціонування цього права у міжнародному праві та національному праві окремих держав, взаємозв’язок з іншими галузями права, структуру і взаємодію його складових між со­бою: регулювання процесів переміщення населення та становлення міграційного права в Україні, а також здійснює порівнян­ня з досвідом такого регулювання у міжнародному праві.

Обєктом дослідження цієї науки є інститути міграційного права, діяльність міжнародних і державних (національних) інсти­туцій, які розробляли і розробляють міжнародні (конвенції, про­токоли, угоди) та національні правові акти, формували і форму­ють міжнародну та внутрішньодержавну політику в галузі міг­рації, міграційного права та реалізовують її.

Наука міграційного права пройшла тривалий шлях розвитку. Перші згадки про регулювання, а значить, і про вивчення мігра­ційних процесів, знаходимо в законодавстві стародавнього світу - Єгипту, Індії, Китаю, Греції, Риму; середньовічних держав - Візантії, Київської Русі, Франкської імперії, Англії, Німеччини та інших. Першими дослідниками міграційного права можна вва­жати стародавніх літописців та авторів хронік.

У радянський період міграційну проблематику досліджували переважно географи, демографи, економісти, історики, соціоло­ги: А.Я. Боярський, М.Б. Денисенко, А.Ф. Загребська, Т.І. Заславська, Ж.А. Зайончковська, В.І. Переведенцев, Л.Л. Рибаковський, О.У. Хомра, Б.С. Хорев, Н.Н. Чебоксаров, І.А. Чебоксарова, А.М. Шлепаков. Певні аспекти регулювання міграційних про­цесів, становлення і розвитку окремих інститутів міграційного права досліджувалися і представниками юридичної науки: Ю.Р. Боярсом, Л.Н. Галенською, А.С. Довгертом, В.І. Кисілем, В.І. Потаповим, Г.І. Тункіним, С.В. Філліповим.

Особливо активні дослідження міграційних процесів та міграційного права у XX столітті пов’язані зі становленням і діяль­ністю міжнародних організацій: Ліги Націй, Організації Об’єдна­них Націй, Міжнародної Організації Праці, Управління Верхов­ного Комісара ООН у справах біженців. Міжнародної Органі­зації з Міграції. Наукові та дослідницькі інституції міжнародних організацій систематично здійснюють аналіз міграційних потоків, розвитку міграційного законодавства та різноманітних аспектів регулювання міграції.
2. Галузь міграційного права є комплексною, інтегративною, похідною від національних пра­вових систем та міжнародного права. З одного боку, міграційне право взаємодіє з відповідними галузями національних право­вих систем, з іншого, - міграційне право тісно пов’язане, переплітається й узгоджується з міжнародним правом. Міграційне право, як і інші галузі права, можна розглядати як окрему галузь права, науку та навчальну дисципліну.

Міграційне право – це система норм, котрі пов’язують суб’єкти міграційного права у їхніх відносинах між собою щодо врегулювання статусу особи під час і в результаті переміщення, а також впорядкування самих міграційних процесів.

Базові норми традиційного міжнародного міграційного права покликані регулювати однорідні суспільні правовідносини, що виникають у сфері міграції, а саме - відмінності статусу громадянина й іноземця, що відрізняються внаслідок переміщення особи з однієї держави до іншої. Отже предметом міграційного права є врегулювання статусу особи під час і в результаті переміщення, а також урегулювання самих міграційних процесів.

Особливістю міграційного права є його базування на врегулюванні статусу особи у відносинах з держа­вою (державами) у процесі міграції. Водночас, особливим предметом регулювання у даному праві виступають міждер­жавні відносини з регламентування статусу особи у результаті її переміщення, а також впорядкування самих міграційних процесів як міжнародно-правового феномену.

Спеціальним принципом міграційного права є загаль­новизнаний міжнародний стандарт прав людини - право на сво­боду пересування, зафіксований низкою міжнародних та націо­нальних правових актів.

Розглядаючи проблему взаємодії та співвідношення національ­ного і міжнародного міграційного права, слід виокремити те, що саме громадянство є принципово важливою, особливою лан­кою, яка пов’язує внутрішньодержавні та міжнародну пра­вові системи. Тому багато держав, особливо зі значним досві­дом регулювання міграційних процесів, базують національне міграційне (імміграційне) законодавство на власних законах про громадянство. Розуміння принципів громадянства є головною умовою порівняльного аналізу мігра­ційного законодавства.

Відповідно до предмету міграційного права до принципових прав осіб, які беруть участь у міграційних процесах, належать:

  • право на громадянство;

  • право вільно залишати будь-яку країну, включаючи власну;

  • право повертатися до власної країни;

  • право залишатися у своїй країні.

Методи функціонування міграційного права - це сукупність принципів, способів, засобів, характерних для реалізації міжнародно-правових та національних норм у галузі міграційного пра­ва.

Основними складовими елементами методу є: визначення кола суб’єктів та їхнього правового статусу; встановлення меж регульо­ваних стосунків, сфери дії міграційного права; створення юри­дичних норм, що породжують для суб’єкта права і обов’язки; встановлення заходів правового захисту, юридичних засобів за­безпечення виконання норм міграційного права.

Із загального методу можна виокремити особливі специфічно-похідні методи:

1) політико-правовий, під яким розуміється система впро­вадження норм міграційного права за допомогою політич­них засобів;

2) організаційно-правовий, що має два аспекти: національ­ний і міжнародний. Передовсім це – уконституювання норм національного міграційного права, виходячи з історично­го розвитку та нагальності внутрішніх потреб щодо регулю­вання міграцій, а також прийняття організаційних заходів, спрямованих на реалізацію норм міжнародного міграцій­ного права як на рівні окремих держав, так і в міжнарод­них стосунках;

3) спеціально-правовий метод, який передбачає застосуван­ня специфічно-правових засобів впливу на міжнародні відносини і є методом саморегулювання, самоуправління окремих держав, а відтак, має координаційний характер. У міграційному праві все більше зростає кількість еле­ментів субординаційного регулювання, що стає особливо помітним у діяльності міжнародних організацій, однією з важливих функцій яких є сприяння здійсненню норм міжнародного права, та у правових актах, створених у рамках міжнародних інституцій, які працюють у сфері міграції;

4) інтегративний метод – передбачає розгляд міграційного права як цілісної системи, що поєднує норми, інститути як національного, так і міжнародного права і носить на­скрізний характер.

Норми міжнародного міграційного права діють, використову­ючи різні методи в їх поєднанні та взаємопроникненні. Відпо­відно до завдань, що випливають із масштабів міграційних про­блем, функціонують і основні принципи. У міжнародно-право­вому регулюванні проблем міграції основу складає принцип співробітництва, що реалізується за допомогою політичних і мо­ральних засобів. Іншим важливим принципом є добросовісне ви­конання державами своїх зобов’язань.

Міграційне право пе­реважно ґрунтується на правах людини. Важливими для визна­чення міграційного права є юридичні документи, що стосуються прав людини, а також ті, які визначають права та свободи окре­мих категорій мігрантів (мігрантів-робітників, біженців, імміг­рантів) та стандарти поводження з ними.

Розглядаючи систему міграційного права України з погляду внутрішньої побудови, необхідно структурно виокремити її елемен­ти – міграційно-правові норми та інститути міграційного права. Проте міграційне право важко структурувати за анало­гією з іншими галузями національної правої системи, що пояснюєть­ся кількома факторами.

По-перше, дуалістичною природою предмета міграційно-правового регулювання. Так, безпосередньо міграційним правом регулюються процеси виїзду з держави, в’їзду на її територію, повер­нення в Україну як історичну батьківщину осіб, які, зважаючи на різні обставини, опинилися за її межами, свобода пересування по те­риторії України, імміграція в Україну іноземців та осіб без грома­дянства. А гарантії свободи пересування, її обмеження, статус мігрантів тощо впорядковуються опосередковано, оскільки регла­ментуються іншими галузями права: конституційним, адміністративним, кримінальним, екологічним. Отже, наявність власної сфери регулювання у поєднанні з широ­кою сферою суміжного регулювання ускладнює процес системати­зації міграційного права України.

По-друге, тяжінням норми одного й того самого міграційно-правового інституту одночасно до норм інших його інститутів. Наприклад, у праві притулку присутні норми про допущення на територію України іноземців та осіб без громадянства, права, свободи і юридичні обов’язки шукачів притулку, осіб, які отримали статус біженців, порядок їх перебування на території держави, юридичну відповідальність, повноваження державних органів.

По-третє, міжгалузевим характером багатьох міграційно-правових інститутів. Так, у регламентації інституту видворення іммігрантів за межі України присутнє адміністративне право; інституту видачі фізичних осіб — кримінальне право; інституту трудової міграції — трудове, міжнародне право.

І насамкінець, статусним характером галузі. Так, носіями міграційно-правового статусу є широке коло різних суб’єктів міграційного права. Їхній статус у процесі міграції змінюється з одного на інший, що є предметом міграційного права України.

Норми міграційного права України є первинними структурними компонентами системи. Вони видаються або санкціонуються уповно­важеними на це державними органами, є загальнообов’язковими пра­вилами поведінки для всіх суб’єктів міграційно-правових відносин.

Другими за рівнем є міграційно-правові інститути. Виокремлюють внутрішні та змішані інститу­ти. Так, внутрішніми інститутами є: інститут імміграції, інститут виїзду за межі України, інститут свободи пересуван­ня територією України, інститут повернення репресованих осіб, ра­ніше депортованих народів тощо. Прикладом змішаного правового інституту може бути інститут видачі фізичних осіб, оскільки суспільні відносини, що складаються у цій сфері, не можуть бути врегульовані лише однією галуззю права. Саме здійснен­ня видачі фізичної особи, яке пов’язано з перетинанням державного кордону, є предметом міграційного права України, інші пи­тання – кримінального та кримінально-процесуального права.

Міграційно-правові інститути розрізняються змістом, структу­рою, методами й завданнями правового регулювання. Існують прості й складні правові інститути. Наприклад, інститут свободи пересування містить такі інститути, як свобода пересування в суб’єктивному розумінні, вільний вибір місця проживання, процеси, пов’язані із залишенням території України та поверненням, правовими обмеженнями свободи пересування. До простих інститутів даного права належить інститут сприяння єдності сімей біженців.

За рівнем нормативного закріплен­ня міграційно-правові інститути умовно можна поділити на конституційно-правові інститути (притулку, свободи пересування, невидачі громадян України тощо) та їх своєрідне продовження – інститути, які в межах змісту Конституції України та конкретизації відповідних конституційних положень встановлені поточним міграційним законодавством України (в’їзду, виїзду, імміграції, трудової міграції, біженців тощо).

Норми правових інститутів відрізняються між собою територією дії, ступенем визначеності й чіткості правових приписів, призначенням у механізмі правового регулювання та іншими озна­ками.
3. Навчальний курс „Адміністративно-правове регулювання міграційних процесів” покликаний дати знання про галузь і науку міграційного права. У курсі використовуються і вив­чаються міжнародні правові норми, законодавство низки дер­жав світу, нормативні акти України.

Завдання навчального курсу: на основі наукового порівняль­ного аналізу вітчизняних та зарубіжних джерел надати мож­ливість

  • з’ясувати місце міграційного права в системі міжнародного та національного права;

  • вивчити й узагальнити засади регулювання міграційних процесів у міжнародному праві та праві окремих країн;

  • дослідити становлення інститутів мігра­ційного права;

  • проаналізувати міжнародні правові акти та діяльність міжнародних організацій у сфері міграції;

  • дослідити розвиток міграційного права в Україні;

  • розкрити передумови становлення міграційної служби в Україні та міграційної політики української держави;

  • з’ясувати з точки зору міжнародного права відповідність загальновизнаним міжнародним стандартам національного міграційного законодавства;

  • проаналізувати перспективи розвитку міграційного права.

Вивчення даного курсу має кілька функціональних аспектів.

Пізнавальний аспект полягає у пізнанні і поясненні історії та розвитку міжнародного та національного міграційного права. Оскільки міграційне право має комплексний інтегративний характер, то при цьому досліджуються й аналізуються дані історії, економіки, політики, демографії, інших дисциплін, що безпосередньо не стосуються юридичних наук. Одночасно вивчення міграційного права неможливе без дослідження низки суміжних юридичних дисциплін як національного, так і міжнародного права. Аналіз теорії і практики регулювання міграційних процесів у світі дає можливість їх перед­бачати і відповідно реагувати.

Прогностичний аспект виражається у визначенні загальних тенденцій розвитку міграційних процесів, політики і права, покликаний допомогти у виробленні власної міграційної політики і права, має сприяти інтеграції України у міжнародну систему регулювання міграційних процесів.

Структура навчального курсу загалом відповідає тематичному плану і складається із 9 тем:

  • Теоретико-методологічні засади міграційного права;

  • Міграція як соціально-політичний феномен;

  • Джерела міграційного права;

  • Суб’єкти міграційних відносин;

  • Адміністративно-правове регулювання виїзду громадян за межі України;

  • Адміністративно-правове регулювання імміграції в Україні;

  • Механізм реалізації права на притулок в міграційному законодавстві України;

  • Нелегальна міграція: генезис і механізм протидії;

  • Юридична відповідальність в міграційному праві України.


Тема 3.1. Лекція № 3 „Система джерел міграційного права” (тези)
  1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Лекція № Конституційне право як галузь права, наука і навчальна дисципліна

Конспекти до курсу «Професійна етика» Тема Професійна етика як навчальна...
Тема Професійна етика як навчальна дисципліна і як засіб регулювання професійної діяльності
Лекція ГЛОБАЛІCТИКА ЯК НАУКА Глобалістика: особливості та предмет дослідження
Отже, це комплексна наукова дисципліна, що вивчає походження, прояви і шляхи вирішення глобальних проблем, а також взаємодію екологічних,...
ЛЕКЦІЯ з дисципліни «Основи римського права» ТЕМА №6. СІМЕЙНЕ ПРАВО
Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с
Лекція №5 Тема : Цитологія наука про будову і функції клітин
Мета: навчальна: розглянути основні методи цитологічних досліджень та загальний план будови клітин, сформувати поняття про основні...
ЗАТВЕРДЖУЮ
Вивчення дисциплін заплановано у 5-ому семестрі на 3-ому курсі. Загальна кіль-кість годин/кредитів ECTS: дисципліна І – 126 5, дисципліна...
ЛЕКЦІЯ з дисципліни «Основи римського права» ТЕМА №7. РЕЧОВЕ ПРАВО
Римское частное право: Учебник под ред. И. Б. Новицкого и И. С. Перетерского. – М. Новый юрист, 1997. – 512с
ЛЕКЦІЯ 1 ТЕМА
Педагогіка — наука, що вивчає процеси виховання, навчання і роз­витку особистості
Документознавство як наукова і навчальна дисципліна. Історіографія...
...
Лекція №1 Тема: Система інтелектуальної власності
Альтшулер Г. С. Найти идею. Введение в теорію решения изобретательских задач. Новосибирск: Наука, 1986, 209с
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка