|
|
Скачати 1.12 Mb.
|
|
Контроль за ростом та розвитком лошат. Значення та вік кастрації жеребчиків. Важлива ланка в племінній роботі - контроль за ростом і розвитком молодняка. Для цього лошата в різні вікові періоди вимірюються і зважуються, фактичні показники зіставляються з контрольною шкалою розвитку, обробляються проміри не тільки для дотримання умов годівлі й утримання, але і для аналізу якості потомства окремих виробників і маток, генеалогічних внутрішньопородних структур, методів розведення і інших чинників . Контрольні шкали зростання розроблені для кожної породи. Контрольна шкала росту відбиває закономірності розвитку організму, здійснюються з ясно вираженою періодичністю. Так, в період з 6 до 12 місяців спостерігається інтенсивне зростання кісток, з 16-18 місяців - органів травлення, легенів, що збільшує проміри обхвату грудей, з 18-20 місяців - масивність. Створення відповідних умов годівлі та тренінгу в значній мірі дозволяє направлено формувати бажаний тип статури і інтер'єр. Кастрацію жеребчика краще проводитись в молодому віці ранньою весною чи пізньою осінню, коли припиняється рій мух та інших комах. У рано кастрованих жеребчиків (в однорічному и півторарічному віці) у зв'язку з видаленням статевої залози спостерігається збільшення зростання трубчастих кісток у довжину, тому по висоті в холці мерин часто більший за жеребців и кобил. У них в порівнянні з жеребцями вужчі грудей, але широкий круп, дещо легший кістяк. Але найголовніше, що дає ця операція в робітничо-користувальному конярстві - це отримання тварин, спокійних, легко піддаються заїздці, доброїзжих в роботі, добре використовують пасовищний корм.
Лошат відлучають у 6 — 7-місячному віці. У господарствах України практикують два способи відлучення лошат — денниковий і груповий. За першого денникового способу у денник заводять підсисну кобилу і зразу виводять її, а лоша залишають у деннику. Площа денника для утримання одного відлученого лошати має становити не менше 9 м2. Утримання лошат по одному дає змогу насамперед годувати їх індивідуально. Вони спокійно споживають корми, краще їх пережовують і перетравлюють. За групового утримання в одній секції (залі) може перебувати до 20 лошат. На групу з 15 голів має бути не менше 75 м2 площі приміщення, що майже удвічі менше, ніж при денниковому утриманні. При наявності групових годівниць та корит для напування, утриманні лошат на постійній (незмінній, глибокій) підстилці значно спрощується і здешевлюється догляд за молодняком. За таких умов утримання лошата швидше стабунюються і забувають матір. Зразу після відлучення деякі лошата, особливо розміщені по одному в денниках, непокояться, кидаються на двері, перегородки і можуть травмувати себе. Тому в перші 1-2 доби їх ретельно доглядають і постійно стежать за їх поведінкою. Вже через 5 — 6 діб після відлучення лошата звикають одне до одного і їх можна виганяти на пасовище чи на прогулянку в паддок. їм згодовують доброякісні корми, що є в господарстві, — овес, ячмінь, кукурудзу, пшеничні висівки, а також злакове й бобове сіно доброї якості. Відлучених лошат годують не менше чотирьох разів на добу, розподіляючи концкорми на три, а сіно — на чотири даванки. Соковиті корми згодовують за 1-2 рази. Сіль-лизунець, краще мінералізована, має постійно бути в годівницях. Лошат потрібно щодня чистити, розкрючковувати їм копита, особливо задніх кінцівок, привчати до рухів за поводом (у перші дні — за матір'ю). Особливої уваги потребує догляд за копитами підсисних лошат. Стаєнне утримання обмежує рухливість молодняку, що супроводжується неадекватністю приросту й стирання копитного рогу — приріст перевищує стирання. Перший раз копита лошат розчищають у 3-місячному віці (при потребі — раніше) та після відлучення, а наступні — через кожні 35 — 45 днів у міру відростання копитного рогу.
У весняно-літній період молодняк треба утримувати переважно на пасовищах. Найдоцільніше використовувати сіяні пасовища, створюючи левади — обгороджені ділянки пасовища (рис. 55). Розмір ділянок залежить від кількості поголів'я, яке передбачено на них випасати, і становить 0,3 — 05 га. Молодняк 1 — 2-річного віку поїдає за добу 25 — 35 кг трави. Під час пасовищного утримання молодняк чистокровної верхової, рисистих та інших заводських порід обов'язково підгодовують концкормами. Добова даванка їх залежить від віку і стану, породи та призначення, а також від продуктивності пасовищ і становить 3 - 5 кг на одну голову за добу. Концентровані корми згодовують у стайні або на пригонах, обладнаних на пасовищах. У вересні весь племінний молодняк 1,5-річного віку переводять на стаєнне утримання, відновлюють або розпочинають заїздку. Восени та в зимовий період молодняк годують різноманітними доброякісними кормами. Для нормального розвитку тварин їх треба забезпечити вітамінами та мінеральними речовинами. Бажано, щоб у годівницях постійно були сіль-лизунець. Молодняк 1 - 2-річного віку годують 3 — 4 рази на добу. Із стаєнного утримання на пасовищне і навпаки коней переводять поступово. Так само поступово змінюють набір кормів у раціоні, щоб уникнути розладу у коней травлення, яке може тривати кілька днів. Тренінг молодняку поділяють на три періоди: перший — від відлучення до заїздки (період групового тренінгу); другий — від заїздки до відправлення на іподром (період індивідуального заводського тренінгу); третій — індивідуальний іподромний тренінг (період максимальних тренувальних навантажень та офіційних випробувань). Груповий тренінг розпочинають через 8 — 10 днів після відлучення лошат, коли вони звикнуть до нових умов догляду, годівлі та утримання. У господарствах з великим маточним поголів'ям відлучений молодняк поділяють за віком на 2 — 3 табуни по 20 - 30 голів у кожному. В усіх випадках перед тренінгом лошат поділяють на табуни (зтабунювання). Бажано груповий тренінг проводити уранці, через 2 — 2,5 год після годівлі, у спеціальному, обгородженому з двох боків коридорі еліпсоподібної форми — шпрингартені. Довжина його доріжки 600 - 1000, ширина 12 — 15 м. Таким чином організоване групове тренування лошат дає змогу розподіляти навантаження за часом, дистанцією, алюром (крок, рись, галоп), напрямом руху (за і проти годинникової стрілки). За рухом лошат у коридорі стежать два досвідчених вершники — один попереду, другий — позаду табуна. Заїздка та індивідуальний заводський тренінг. На кінних заводах та в інших господарствах індивідуальному тренінгу завжди передує заїздка молодняку. У технології вирощування племінних і користувальних коней вона має надзвичайно важливе значення. її основна мета — привчання молодняку до роботи в упряжі, екіпажі чи під сідлом і до управління віжками, поводом і голосом. Від правильно проведеної заїздки значною мірою залежить характер коня та успіхи його використання. Заїздку слід проводити поступово, уважно, терпляче. Не можна змушувати коня виконувати вправи, які він ще не засвоїв. Необхідно ретельно аналізувати індивідуальні особливості поведінки лошат та усувати причини їхньої непокори. Особливої уваги потребують лошата-боягузи, тобто надто полохливі та збудливі. В основу заїздки необхідно покласти принцип заохочення лошат (підгодівля цукром, яблуками, морквою, підсоленим хлібом та іншими ласощами). Ще до безпосередньої заїздки лошат привчають до недоуздка, рухів у поводі за конярем, розв'язки, чищення щіткою, піднімання кінцівок, огляду підошви копит, їх розкрючковування та розчищення, до туалету гриви і хвоста. У деяких господарствах за 1,5 - 2 міс до заїздки лошат поступово привчають до вудил. Для цього вудила з великими кільцями прикріплюють до підібраного за розміром недоуздка і закладають у рот лошати після годівлі для «віджовування» протягом 1 — 2 год щодня.
Основними показниками роботи упряжних коней є тяглове зусилля, швидкість руху, кількість виконаної роботи, потужність і витривалість. Тяглове зусилля, або сила тяги, — це сила, з якою запряжений кінь долає опір рухові сільськогосподарського знаряддя чи воза. Розрізняють нормальне й максимальне тяглове зусилля. Нормальним є зусилля, з яким кінь працює щодня протягом тривалого часу, не виявляючи ознак втоми, без порушень здоров'я, зниження вгодованості. Тяглове зусилля визначають у кілограм-силах (кгс) динамометром (силоміром) або за допомогою розрахунків: для коней ж.м до 500 кг P=Q/8+9 для коней ж.м понад 500 кг P=Q/9+12 Максимальне тяглове зусилля кінь розвиває на ривках (коли рушає з місця), за несприйнятливих умов шляху та рельєфу (підйоми вгору), короткочасно, на малих відстанях (10—15 м). Швидкість руху робочих коней залежить від їх породного типу, виду робіт, профілю дороги, тяглового зусилля. Більшість сільськогосподарських транспортних робіт коні виконують за швидкості руху 3,5 — 4,5 км/год. Легкі роботи та роз'їзди вони здійснюють перемінним алюром із середньою швидкістю руху 10—12 км/год. Роботу упряжного коня за день визначають множенням тяглового зусилля на пройдений шлях і виражають у кілограм-сила-метрах (кгс-м). Залежно від тяглового зусилля, часу корисної роботи та пройденого шляху роботи поділяють на легкі, середні і важкі. До легких відносять перевезення дрібних вантажів у межах, наприклад, ферми або транспортування дорогами з незначним опором, роботи в кінних граблях, легких боронах. До цієї групи відносять й інші роботи, виконання яких потребує тяглового зусилля коня не більш як 10 % від його живої маси; пройдений за робочий день шлях має становити до 15 км, а час корисної роботи — не більш як 4 год. До середніх належать роботи, для виконання яких потрібне тяглове зусилля 13 — 15 % від живої маси коня, — м'яка оранка, культивація, деякі види боронування тощо. Загальний пройдений шлях за 6 год роботи має становити 25 км. Важкими вважаються роботи, для виконання яких потрібне тяглове зусилля близько 20 % від маси коня. Серед таких робіт — оранка плугом з передплужником, сівба дисковими боронами й сошниковими сівалками, скошування трав косарками, а зернових культур — спеціальними жниварками та ін. Пройдений шлях має бути у межах 35 км, а час корисної роботи — 9 год. Потужність — кількість роботи, виконаної конем за одиницю часу. Умовно прийнято, що робочий кінь масою 500 кг розвиває потужність 75 кгс-м/с (кілограм-сила-метр за секунду), яка дістала назву кінська сила (к. с). У СІ 1 к. с. становить 735,5 Вт. Витривалість — здатність коня довго зберігати характерну для нього потужність, а також швидко відновлювали сили після годівлі й відпочинку. Об'єктивним показником витривалості може бути час роботи чи пройдений шлях з певним навантаженням, за якого в коня не помітна втома
Робочих коней треба насамперед забезпечувати достатньою кількістю поживних та біологічно активних речовин для підтримання життєдіяльності організму й компенсації енергетичних затрат на роботу м'язів. Під час пережовування кормів у них виділяється багато слини, якою зволожуються корми, що полегшує їх ковтання. Так, на 1 кг з'їденого сіна й соломи виділяється 4 кг слини. Коні добре перетравлюють концентровані корми, особливо злакові, гірше — грубі, оскільки в їх складі багато клітковини. Робочих і племінних коней годують переважно тричі на добу — вранці, в полудень і ввечері. Концентровані корми згодовують однаковими даванками, але можна збільшувати їх кількість уранці і в обід, залежно від тривалості й характеру виконаної роботи. Вночі обов'язково треба давати коням грубі корми. На ніч виділяють близько половини добової кількості їх, а решту (приблизно до 25 %) згодовують уранці та в полудень. Уранці та під час обідньої перерви корм дають так, щоб після його згодовування перед початком роботи залишалося30 — 40 хв для перетравлення. Коней треба напувати не менш як тричі на добу. На 1 кг сухого корму, з'їденого твариною, дають до 3 л води. Середньодобова потреба коней у воді становить 40 - 50 л, а в спеку при напруженій роботі — до 70 - 80 л. Питна вода для коней має бути чистою, без сторонніх запаху і смаку, з хімічним складом, який відповідає вимогам стандарту, без органічних домішок. Кращою є ґрунтова вода, яка подається у стайню чи літній табір трубопроводом. У стайнях для робочих коней воду наливають у спеціальні місткості, щоб вона підігрівалася до температури повітря в приміщенні. Вода стоячих водойм, калюж, боліт тощо для напування коней непридатна, тому що може стати дя^ерелом інфекційних та інвазійних хвороб. Коней напувають перед годівлею, особливо перед роздаванням концентрованих кормів. Це зумовлено тим, що вода з шлунка в кишки проходить, майже не затримуючись. Тому напування після годівлі (в тому числі і після згодовування зерна) викликає переміщення корму з водою в кишки, зниження його перетравності та засвоєння. Не можна напувати холодною водою спітнілих від роботи (гарячих) коней, оскільки внаслідок цього можуть виникнути простудні захворювання Чищення коней. Регулярне чищення поліпшує фізіологічний стан шкіри та підвищує роботоздатність коней. Воно може бути механічним і ручним. Механічне (вакуужне) чищення коней із застосуванням пилососа чи стаціонарної вакуумної установки значно полегшує і спрощує роботу обслуговуючого персоналу з догляду за кіньми, дає змогу збільшити збір кінського волосу як сировини, не забруднює приміщення і таким чином поліпшує гігієнічні умови утримання коней та роботи конярів. Для чищення вручну потрібні щітка, суконка, металева чи пластикове скребло (для чищення щітки), солом'яний жмут (для чищення шкіри від сухого бруду), дерев'яний ніж, металевий гачок для розчищання копит (видалення землі з підошви). Чищення розпочинають з лівого боку коня. Спочатку чистять голову зверху донизу, потім — шию, тулуб, кінцівки. Щітку проводять проти волосу і за ним щоразу або через 3 — 4 рухи по шкірі щітку проводять по зубцях скребла (впоперек), щоб звільнити її від волосу та лупи. Стрижуть коней спеціальними машинками наприкінці жовтня — на початку листопада: до цього часу припиняється ріст зимового волосу. Розчищення копит проводять копитним ножем, терпугом або рашпілем і щипцями. Копитним ножем з підошви знімають тільки мертвий крихкий і потрісканий ріг, не зрізаючи живого, який під ножем не ламається, а стружиться м'якими й пружними смужками.
Найбільш продуктивними на сільськогосподарських роботах є коні віком 6 — 12 років. Добрі умови годівлі, утримання та помірна експлуатація збільшують строк використання робочих коней до 18 — 20 років. Перевантаження возів зумовлює перевтому коня, яка супроводжується значним порушенням його здоров'я. Проте і недовантаження воза небажане: зменшується продуктивність праці, підвищується собівартість виконуваних робіт. Важливо добирати коней для роботи у парі. Парну запряжку формують з урахуванням породи, віку й статі, маси тварин і калібру, величини тяглового зусилля, довжини та частоти кроку, типу нервової діяльності, норову тощо. Слід зважати на те, що в трикінних запряжках корінник має бути сильнішим, спокійнішим і масивнішим, ніж пристяжки, тобто коні, запряжені праворуч та ліворуч від корінника. При запряжці «ланцюгом» передні коні добираються енергійніші й полегшеного складу, ніж ті, що запряжені безпосередньо у віз чи знаряддя. Тривалість робочого дня коней залежить від кількості робіт, які треба виконати в той чи інший період року. Так, у розпал сільськогосподарських робіт — навесні, влітку і в першу половину осені — коней використовують по 9 — 12 год щодня, а в менш напружений період 5-7 год. При виконанні кіньми будь-яких робіт (а важких — обов'язково) їм надають періодичні перерви для відпочинку протягом 10 - 30 хв. В обід перерва для робочих коней триває 1,5 — 2 год. За цей час їм згодовують корми, відновлюючи роботоздатність. До 6 міс жеребності кобил можна використовувати на будь-яких господарських роботах. Проте їм потрібно створювати умови для нормального перебігу жеребності. З 7-го місяця їх треба використовувати на легких роботах. За два місяці до жереблення і за два тижні після нього кобил зовсім звільняють від виконання робіт. З другого місяця лактації кобил використовують на середніх за важкістю, а з третього — на будь-яких роботах. В'ючних коней використовують у горах, тайзі, напівпустелях та пустелях, де технічні транспортні засоби неможливо застосовувати. Максимальна маса в'юка становить для коней 35 %. |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ... Мета семінару: висвітлити надбання та сучасний стан біблієзнавства в Україні, а також позначити перспективи розвитку вивчення та... |
"ВАЛЕОЛОГІЯ: СУЧАСНИЙ СТАН, НАПРЯМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ" Конференція присвячена висвітленню теоретичних та практичних результатів досліджень щодо проблем вивчення, збереження та формування... |
| ГРОМАДСЬКО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ в Україні в контексті сучасності У статті зроблено спробу показати сучасний стан, особливості та перспективи розвитку патріотичного виховання в Україні |
Centro di Coordinamento delle Organizzazioni Ucraine in Italia Пропозиції до проекту плану організації постанови Верховної Ради України «Про проведення парламентських слухань на тему: «Закордонне... |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВОЛИНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ... Дійсно ціни на носії інформації впали до якихось непристойних значень. Умістити на мініатюрну флешку улюблені фільми, музичні кліпи,... |
Підсумковий Документ Третьої міжнародної конференції «Інформатизація... У Третій міжнародній конференції «Інформатизація освіти України: стан, проблеми, перспективи» взяли участь представники Міністерства... |
| Міністерство освіти і науки україни Сучасний СТАН ТА ПЕРСПЕКИВИ РОЗВИТКУ БІО- І АГРОЦЕНОЗІВ В УМОВАХ ПОСТІЙНОГО ТЕХНОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ |
2. Керівництво змаганнями Миколаївської області та управлінням з питань фізичної культури та спорту Миколаївської облдержадміністрації виключне право на загальне... |
| Порядок денний засідання обласної МКМР з правової освіти населення Про стан та перспективи розвитку правової освіти і правового виховання у навчальних закладах області |
«Проблеми та перспективи розвитку архівної справи в південному регіоні»,... «Круглий стіл» у форматі web-конференції на тему «Проблеми та перспективи розвитку архівної справи в південному регіоні», у якому... |