Сучасний стан та перспективи розвитку конярства України та Миколаївської області


НазваСучасний стан та перспективи розвитку конярства України та Миколаївської області
Сторінка3/11
Дата13.03.2013
Розмір1.12 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Масті коней, їх успадкування. Відмітини та прикмети коней, їх біологічне та розпізнавальне значення.

Масті й відмітини коней обов'язково описують (або перевіряють) на третю добу після народження лошати, при відлученні його від матері, бонітуванні, реалізації, відправленні на іподром та при внесенні до заводської і державної книги племінних коней.

Масті коней умовно можна поділити на п'ять груп:

Одноколірні — ворона (чорна), руда, біла (від народження), солова (молочно-біла) та бура (волосся тулуба брудно-руде, грива й хвіст з домішками чорного волосу);

Двоколірні — каракова (чорна з коричневими «підпалинами» на кінці морди, за ліктем, в паху), гніда (тулуб коричневий з чорними чубком, гривою, хвостом і кінцівками), булана (жовто-пісочного або солом'яного кольору з чорними чубком, гривою, хвостом та кінцівками, іноді по хребту чорний ремінь), ігренева (тулуб шоколадного кольору, грива та хвіст світліші, димчасті або білі);

Із зональним, забарвленням — саврасова (буває двох видів: гнідо-саврасова з чорними кінцівками, ременем по хребту та смугами на передпліччі — зебропо-дібність та рудо-саврасова, блякла, грива і хвіст складаються з рудого і бурого волосу, інші ознаки такі самі), мишаста — волос тулуба попелястого кольору, голова, грива, хвіст та нижня частина кінцівок чорні, по хребту чорний ремінь, на передпліччі часто зеброподібність (для цієї групи мастей характерна зональність забарвлення кожної волосини тулуба);

Змішаного білого та забарвленого волосу: сіра — голова, тулуб та кінцівки вкриті білим і забарвленим волосом. плямисті: ряба — по корпусу розміщені великі білі плями; вона домінує, коли лінія верху (крижі, поперек, спина, холка і хоч би частково шия) білі

Властива дорослим коням масть формується у процесі їх індивідуального розвитку і з віком зазвичай змінюється. Новонароджені лошата мають не чітко виражену масть, але після першої линьки (в 6 — 7 міс) виростає волос, який визначає постійне забарвлення. Для рудої, гнідої, буланої, ігреневої, солової та сірої мастей характерні темні й світлі відтінки, для рудої — золотистий, для сірої та вороної — сріблястий.

Відмітини — це природжені плями чи смуги різних розміру та форми на голові й кінцівках коня. Білі відмітини утворюються внаслідок повної депігментації певної ділянки шкіри, відмітини змішаного кольору бувають за неповної депігментації. Відмітини в коней не ідентичні, тому вони вважаються індивідуальними прикметами. їх описують у такій послідовності: спочатку на голові, кінцівках, починаючи з лівої передньої, потім на правій передній, лівій задній і правій задній.

Білу пляму на лобі називають зіркою (маленьку — зірочкою), а на переніссі — проточиною. Зірка може мати форму кола, еліпса, трикутника, ромба, півмісяця (відкритим боком догори чи донизу, вліво чи вправо). Проточина буває вузькою й широкою, рівною і хвилястою, суцільною й переривчастою, зміщеною ліворуч або праворуч, може закінчуватися на переніссі (або на верхній губі). На губах і біля ніздрів часто бувають блідо-рожеві (натільні) плями депігментованої шкіри їх також записують, зазначаючи форму, розмір та місце розміщення. Це повною мірою стосується і відмітин тулуба.

Варіації відмітин на кінцівках дуже великі. Білизна буває тільки на вінчику, п'ятці копита, піднімається до півбабки чи путового суглоба або може захоплювати його і щітку, сягати 1/3, 1/2 та 2/3 п'ясті, плесни, передпліччя й гомілки.



  1. Алюри, їх характеристика. Класифікація порід коней за переважаючим алюром.

Алюр — вид поступального руху коня. Якість його впливає на швидкість пересування, силу й витривалість коней у роботі. Існує чотири природних алюри коней: крок, рись, інохідь та галоп. Вонирізняться швидкістю, наявністю фази безопірного руху, темпом — кількістю ударів кінцівок об землю, довжиною та частотою кроку, а також високим чи низьким ходом. Крок — найповільніший алюр без фази безопірного руху з дво- та трикопитним спиранням, у чотири темпи. Розрізняють тихий крок за якого сліди передніх ніг не перекриваються задніми, і прискорений, коли сліди передніх кінцівок перекриваються задніми, іноді до 20 см.

Близьким до кроку є переступ (хода), за якого кінцівки переставляються то по діагоналі, то однобічно при швидкості руху 8 — 10 км/год. Рись — рух у два темпи з чергуванням опускання кінцівок по діагоналі, попарно: права задня — ліва передня, ліва задня — права передня. У господарських умовах швидкість тихої рисі 9— 10 км/год, середньої 11 — 13 км, швидкої 14 — 15 км і максимальної — до З0 км/год. В природних умовах коні рухаються риссю рідко, а здебільшого кроком і галопом

Інохідь — рух двома темпами з фазою безопірного руху та чергуванням кінцівок попарно, але не по діагоналі, а рівнобічно: права задня — права передня, ліва задня — ліва передня. Цей алюр властивий коням з відносно коротким тулубом і дещо піднятим центром рівноваги при полегшених кінцівках. На іноході спостерігаються бокові коливання тулуба, внаслідок чого цей алюр є нестійким, особливо в поворотах іподромних доріжок або на пересіченій місцевості. Галоп — найшвидший стрибкоподібний алюр із складним спиранням на одно-два, три-одно копито в три темпи з фазою безопір-ного руху. Цей алюр не сприяє розвиткові високого тяглового зусилля. Галоп може починатися з правої або лівої передньої кінцівки, залежно від того, якою з них здійснюється скачок (стрибок) у фазу безопірного руху. Здебільшого кінь рухається галопом з лівої кінцівки. У фазі безопірного руху він торкається землі однією із задніх кінцівок (наприклад, лівою). Потім до неї приєднується одночасно друга задня та діагональна їй передня (в нашому прикладі ліва), після чого від поштовху правої передньої кінцівки кінь знову «злітає» у фазу безопірного руху.


  1. Способи мічення коней.

Гарячий спосіб таврування звісний ще з доісторичних часів, зводиться до притискування до поверхні шкіри коня на 2-4 с металевих тавр, які нагрівають до )00-650° С (до вишневого кольору). При цьому виникає сильний опік. Згодом на місці прикладання тавра росте волосся чорного кольору.

Холодне таврування здійснюють шляхом накладання на шкіру коня металевих цифр, які охолоджують в парах рідкого азоту до температури мінус 196° С. Принцип холодного таврування заснований на тому, що при сильному охолодженні руйнуються клітини шкіри, які утворюють пігмент. Внаслідок цього на місці накладання тавра виростає біле волосся. Знаки, які отримано методом холодного таврування, добре видно на коні влітку і взимку незалежно від довжини покривного волосся.

Коня таврують з лівого боку, заздалегідь зафіксувавши його у станку. Жеребчиків і кобилок поточного року народження таврують окремими порядковими номерами, починаючи з одиниці (відповідно до номера, під яким лоша записане у заводську книгу). При накладанні тавра на спині його розташовують біля заднього кута лопатки нижче холки. Емблему господарства розміщують зверху, а дві останні цифри року народження - нижче. Якщо тавро розташовують в іншому місці, дві останні цифри року народження лошати і емблему господарства ставлять на стегні (вище колінної чашки), а інвентарний номер - в області плеча, дещо нижче і позаду плечолопаткового бугра. Місце таврування повинне бути сухим, з вистриженим волоссям.

Для таврування використовують прибори марки ПТЖ-3 і ПТЖ-4. Матрицю з

набором цифр опускають в термос з рідким азотом на 2-3 хв.(до припинення кипіння азоту в термосі), де вона охолоджується до необхідної температури. Охолоджене тавро накладають на підготовлену ділянку шкіри, щільно притискують до неї і витримують 20-40 с. за проведення таврування коней холодним способом обслуговуючий персонал повинен бути забезпечений спецодягом: халатами, комбінезонами, рукавицями. Для захисту очей від можливих бризок рідкого азоту використовують окуляри.


  1. Типи вищої нервової діяльності коней, вплив на роботоздатність.

Сильний врівноважений рухливий: збудження та гальмування мають велику силу та врівноваженість при добрій рухливості, сангвінік. Коні активні, енергійні, спокійні. Умовні рефлекси створюються швидко, але й швидко згасають. На зміну обстановки реагують живо, швидко стають спокійними. Коні сміливі в їзді спокійні.

Сильний врівноважений інертний: Нервові процеси сильні врівноважені, але малорухливі. До нової обстановки пристосовуються більш повільно. Спокійні при чищенні денників, але лякливі. Після важких навантажень роботоздатність поновлюється повільно (інтервал відпочинку триваліший). Сильний неврівноважений тип: процеси збудження переважають над процесами гальмування, умовні рефлекси відпрацьовані дуже швидко, тварини енергійні. При чищенні і прибиранні денників суворі і лякливі. На зміну обстановки реагують дуже сильно. Виявляють високу роботоздатність при середніх навантаженнях, а робочі коні вищу роботоздатність на рисі із зниженою силою тяги.

Слабкий тип: мають низьку роботоздатність через слабку силу процесів збудження і гальмування. При зміні обстановки реагують бурхливо, схильні до опору обслуговуючому персоналу, відмовляються працювати, неслухняні, підлягають вибракуванню.


  1. Основні принципи класифікації порід коней.

Класифікація порід коней зумовлена їх різноманітністю за типом, господарським призначенням, мастю, походженням тощо. Спочатку були запропоновані зоологічні класифікації, котрі передбачали поділ порід за краніологіч ними ознаками. Так, Франк і Нерінг поділяли породи коней на групи східного й західного, а О. Браунер — південного й північного походження. Юарт групував їх, враховуючи зони існування, і виділяв породи степів, лісів, плоскогір'їв тощо. Спеціалісти багатьох європейських країн, особливо Німеччини, Австрії, поділяють породи коней на теплокровних (верхових, створених за участю східних порід) та холоднокровних (переважно ваговозів).

Загальновизнаною є класифікація Ч. Дарвіна, в основу якої покладено рівень селекційної роботи, яку проводили при створенні нових чи поліпшених існуючих порід. За Ч. Дарвіном існує три групи порід: місцеві (аборигенні, природні), які виникли під впливом умов зони існування; заводські — створені штучним відбором і добором за високого рівня селекції, оптимальних умов годівлі та утримання; перехідні, що сформувалися за штучного відбору під значним впливом природних умов. Велику групу заводських і перехідних порід за характером їх використання поділяють на: верхових (арабська, ахалтекінська, будьоннівска, іомуд-ська, терська, тракененська, чистокровна та українська верхові); верхово-запряжних(донська,кабардинська,карабаїрська, кустанайська, кушумсь-ка, новокиргизька, англокабардинська); рисистих (орловська, російська, французька, американська); ваговозів (радянська, російська, володимирсь-ка, першеронська, литовська важкозапряжна); запряжних (торійська, латвійська, жемайчу, білоруська).


  1. Спрощена зоотехнічна характеристика порід коней (за О.С. Красниковим).

За Крісніковим: Місцеві: степові — башкирська, бурятська, казахська, монгольська; лісові — в'ятська, жмудська, якутська; гірські — алтайська, гуцульська, карабаська, киргизька. Заводські і перехідні(верхові – арабська, ахалтекінська, ЧВ; запряжні – торійська, білоруська, латвійська; рисисті – орловська, американська, російська, французька; верхово-запряжні – донська, кабардинська; ваговозні – новоолександрівська, російська, радянська ваговозна).


  1. Чистокровна верхова порода.

Порода була створена в Англії в 2-й половині 17 століття – 1-й половині 18 століття. Методом складного відтворювального схрещування використовувались породи місцевих кобил верхового типу з жеребцями арабської, перської, турецької порід. Масть переважно гніда, темно-гніда, каракова, руда, рідко ворона і сіра.

Середні проміри: жеребці 162,9-186,9-20,3, кобили 160,2-185,3-19,5.

Основне призначення: використовуються для поліпшення існуючих і створення вітчизняних порід коней.


  1. Тракененська порода.

Ця порода створена близько 270 р. тому на Тракененському кінному заводі колишньої Східної Пруссії (тепер Калінінградська область Російської Федерації) складним відтворним схрещуванням місцевих німецьких, литовських, датських і меклен-бурзьких кобил з жеребцями чистокровної верхової, арабської, іспанської, туркменської та інших порід. Помісей бажаного типу розводили «в собі», періодично здійснюючи зворотне схрещування з вихідними породами, переважно з чистокровними верховими жеребцями певного типу й калібру.

Порода вирізняється зростом, масивністю, сухою конституцією, благородством і нарядністю, легкими рухами, стрибучістю. У недалекому минулому саме ці ознаки забезпечували популярність породи в кінному спорті. Тепер попит на тракененських коней для виїздки, конкуру і триборства помітно зменшився, оскільки вони поступаються іншим напівкровним породам Німеччини. Масті переважно темні — ворона, гніда, каракова, бура, руда, зрідка сіра. Проміри (см) жеребців — 167; 169; 195; 22, кобил — 162, 165 - 193 — 21. Цих коней розводять за лініями без застосування інбридингу та парування з жеребцями інших напівкровних порід. Тракененська порода поширена в Німеччині, Польщі, Швеції, Росії, Білорусі, Литві


  1. Радянська ваговозна та торійська породи коней.

Радянський ваговоз. Порода затверджена в 1952 р. Для неї характерні масивність, спокійний темперамент, хороша роботоздатність, скороспілість (див. рис. 73). Лошата в 6-місячному віці досягають живої маси 350 — 370 кг, а в річному 500 - 530 кг. Плодючість становить 65 — 70 лошат від 100 кобил, тривалість племінного використання 16 — 18 років. Порода перспективна у м'ясному напрямі. Краще племінне поголів'я зосереджене на Починківському (Нижній Новгород) та Мордовському кінних заводах, у господарствах Володимирської і Тамбовської областей та в Україні (Сумська область).

Торійська порода. її формування розпочато наприкінці XIX ст. і відбувалося на кінному заводі «Торі», заснованому в 1856 р. Це складна багато породна помісь від схрещування місцевих естонських кобил з норфолькськими жеребцями, англо-нормандськими, , чистокровними верховими та ін. Затверджена у 1950 р. Для цих коней характерна витривалість, добра роботоздатність та спокійний темперамент. Масть коней переважно руда і бура (до 60 %) з великими відмітинами на голові і ногах, гніда — до 30 %, рідко ворона, чала, солова та солова з ознаками чубарості Селекційна робота з породою централізована: діє єдина комісія із запису коней до Державної книги та ліцензування жеребців-плідників, введено систему парувальних свідоцтв, у яких записуються походження кожної кобили до третього ряду родоводу включно. В породі виділено три типи: важкий — ТА, полегшений — ТВ та основний (середній) — Т. Тепер в Естонії порода вдосконалюється у напрямі створення верхових спортивних та прогулянкових коней. Поширена в господарствах Рівненської та Волинської областей.



  1. Ахалтекінська порода.

Порода була створена в 4-3 столітті до н.е. На формування вплинули Несейські коні, поширені в Мідії, а потім у Персії ( 7-6 ст. до н.е.). Перевагами несейських коней були жвавість, витривалість, вишуканий екстер’єрі нарядність, великий зріст, здатність брати участь у бойових діях. У формуванні типу й ознак ахалтекінських коней головну роль відіграли природно-історичні та соціально-економічні умови, в яких туркмени розводили й використовували своїх коней. У далекому минулому коней вирощували переважно для військових потреб. Масть переважно гніда, руда, булана і сіра.

Середні проміри: жеребці 159- 160-176-19, кобили 156-157-173-18,5.


  1. Арабська порода.

Це одна з найбільш розповсюджених порід у світі, хоча походження, місце, час і технологія її створення невідомі.Одні дослідники вважають, що порода існувала до 3 — 2 тис. років до н. є. і є найстарішою в сучасному світі. Інші припускають, що вона створена схрещуванням кращих порід коней Середньої Азії, Ірану та Іраку — туркменських, перських та інших, які походять від найцінніших верхових коней минулого — несейських. Є також припущення, що арабські коні — прямий потомок диких предків, які в далекому минулому існували на Аравійському півострові у місцевості Неджет (територія Саудівської Аравії). Проте доведено, що на території Аравії не було диких коней, тому там нікого було одомашнювати. Основні масті сіра, руда, світло-гніда. Середні проміри: жеребці 153-177-19, кобил 151-177-18. Коней використовують у спорті для пробігу на великих дистанціях

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ...
Мета семінару: висвітлити надбання та сучасний стан біблієзнавства в Україні, а також позначити перспективи розвитку вивчення та...
"ВАЛЕОЛОГІЯ: СУЧАСНИЙ СТАН, НАПРЯМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ"
Конференція присвячена висвітленню теоретичних та практичних результатів досліджень щодо проблем вивчення, збереження та формування...
ГРОМАДСЬКО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ в Україні в контексті сучасності
У статті зроблено спробу показати сучасний стан, особливості та перспективи розвитку патріотичного виховання в Україні
Centro di Coordinamento delle Organizzazioni Ucraine in Italia
Пропозиції до проекту плану організації постанови Верховної Ради України «Про проведення парламентських слухань на тему: «Закордонне...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВОЛИНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ...
Дійсно ціни на носії інформації впали до якихось непристойних значень. Умістити на мініатюрну флешку улюблені фільми, музичні кліпи,...
Підсумковий Документ Третьої міжнародної конференції «Інформатизація...
У Третій міжнародній конференції «Інформатизація освіти України: стан, проблеми, перспективи» взяли участь представники Міністерства...
Міністерство освіти і науки україни
Сучасний СТАН ТА ПЕРСПЕКИВИ РОЗВИТКУ БІО- І АГРОЦЕНОЗІВ В УМОВАХ ПОСТІЙНОГО ТЕХНОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ
2. Керівництво змаганнями
Миколаївської області та управлінням з питань фізичної культури та спорту Миколаївської облдержадміністрації виключне право на загальне...
Порядок денний засідання обласної МКМР з правової освіти населення
Про стан та перспективи розвитку правової освіти і правового виховання у навчальних закладах області
«Проблеми та перспективи розвитку архівної справи в південному регіоні»,...
«Круглий стіл» у форматі web-конференції на тему «Проблеми та перспективи розвитку архівної справи в південному регіоні», у якому...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка