РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Скачати 0.69 Mb.

Назва	РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Сторінка	4/6
Дата	15.04.2013
Розмір	0.69 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2 3 4 5 6

Дослідження найкращих підприємств м’ясної промисловості України – лауреатів та фіналістів 4-го і 5-го Українських національних конкурсів з якості в номінації “Великі підприємства”: ВАТ “Вінницям’ясо”, ВАТ “Козятинський птахокомбінат”, ВАТ “Кам’янець-Подільський м’ясокомбінат”, ВАТ “Шепетівський м’ясокомбінат”, ВАТ “Кіровоградський птахокомбінат”, ВАТ “Бершадський птахокомбінат” дали можливість виділити спільні критерії забезпечення конкурентоспроможності даних підприємств галузі. Основні з них: задоволення потреб споживачів високоякісною продукцією в широкому асортименті; удосконалення організації процесів загального управління якістю, розробка і впровадження вимог стандартів ІSO 9001; ІSO 14000; партнерські взаємовідносини з постачальниками і споживачами; удосконалення управління персоналом; розвиток власної сировинної бази через механізм корпоративної співпраці з постачальниками; поглиблення безвідходності виробництва; розширення ринків збуту в Україні і за кордоном; вдосконалення технології та рецептур впровадження нових видів конкурентоспроможної продукції; всоохоплююче навчання персоналу; створення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі; застосування різних видів мотивації (премії, подяки, надання путівок на відпочинок, поширення досвіду роботи передовиків виробництва; впровадження гуртків якості). Дані підприємства розвивають зовнішньоекономічну співпрацю з іноземними партнерами із експорту-імпорту продукції, створенню спільних підприємств, здійсненню зустрічної торгівлі. Продукція підприємств реалізується в Росії, Німеччині, Італії, Польщі, Латвії. За допомогою широкої мережі магазинів фірмової та виїзної торгівлі постійно вивчається споживчий попит на продукцію підприємства, що дає можливість вносити оперативні зміни до асортименту для більш повного задоволення попиту різних прошарків населення. Для забезпечення ефективної роботи підприємства здійснюється управління всіма видами ресурсів: інформаційними, фінансовими, сировинними, трудовими, енергетичними та технічними. Основні конкурентні переваги цих підприємств над іншими підприємствами галузі – це багатопрофільність виробництва й безвідхідні технології, висока якість продукції та широкий асортимент, порядність та обов’язковість у виконанні вимог замовника, готовність до виконання місії щодо збереження здоров’я нації. Для забезпечення конкурентоспроможності на підприємствах сформовані стратегічні напрямки у вигляді політики якості підприємства, екологічної політики, управління персоналом, закупівлі якісної сировини. Система управління якістю є філософією життєдіяльності підприємств, невід’ємною частиною загальної культури колективу та виробництва.

Однак, сьогодні виникають певні труднощі щодо аналізу конкурентоспроможності підприємств-лідерів м’ясної промисловості через обмеження і недостатність інформації фінансово-економічних напрямків. Керівництво, як правило, збиткових приватних підприємств (товариств з обмеженою відповідальністю) вважає фінансову звітність комерційною таємницею. Згідно зі ст. 36 Господарського кодексу України, відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб’єктом господарювання відповідно до закону [38]. Тобто надання фінансово-економічної інформації залежить від бажання керівництва приватного підприємства, але при такому підході комплексний і ефективний механізм взаємодії та обміну інформацією на рівні підприємств щодо поширення бенчмаркінгу створити неможливо. Водночас акціонерні товариства офіційно публікують фінансову звітність [345]. Зарубіжні компанії вважають фінансову звітність публічною та відкритою інформацією, яка сприяє залученню потенційних партнерів, постачальників, інвесторів та викликає довіру у споживачів [151, с.9].

Метод бенчмаркінгу може застосовуватися для проведення досліджень щодо отримання наукової бази забезпечення конкурентоспроможності підприємств м’ясної промисловості. Але центром накопичення інформації як наукового так, і прикладного значення, що впливає на удосконалення діяльності підприємств м’ясної промисловості має виступити Національна асоціація виробників м’яса і м’ясопродуктів “Укрм’ясо” тільки на рівні своїх підприємств учасників. Дана організація має змогу формувати головні інформаційні джерела, щодо розвитку бенчмаркінгу як методу оцінки конкурентоспроможності: збір і обробка техніко-економічних показників діяльності підприємств учасників асоціації; забезпечення спеціалізованою літературою та пропаганда найкращих досягнень (технічних, технологічних, організаційно-економічних) в галузі; проведення виставок і ярмарок, семінарів і конференцій для фахівців галузі; обмін науковим і професійним досвідом; проведення “круглих столів” з дискусійних питань; ознайомлення з передовим зарубіжним досвідом; зустрічі з керівниками високо-конкурентноспроможних підприємств країни тощо. Маючи сучасну інформацію, керівництво і фахівці зможуть приймати правильні оптимальні рішення і, тим самим значно покращити становище підприємств [63, с.387].

На основі проаналізованих існуючих методів оцінки конкуренто-спроможності підприємства можна зробити наступний висновок. Апробовані у світовій практиці підходи й методи оцінки конкурентоспроможності підприємства не відображають вплив на них наукових підходів до забезпечення, насамперед, системного, комплексного, відтворювального, нормативного й ін. Так, кожний підхід до оцінки конкурентоспроможності розроблений не для всіх однорідних підприємств, а для одного-двох. Один підхід до оцінки враховує резерви у використанні факторів виробництва. Другий − стан фінансової діяльності підприємства. Третій − ефективність використання потенціалу. Четвертий − ефективність виробничо-збутової діяльності. П’ятий − зусилля в сфері підвищення якості та ін.

У результаті опрацювання існуючих методів, на нашу думку, оцінку конкурентоспроможності підприємств м’ясної промисловості необхідно здійснити за допомогою підходу, який би одночасно об’єднував декілька методів: метод, заснований на теорії ефективної конкуренції, який охоплює основні напрямки діяльності, методика оцінки фінансового стану та метод балів. Водночас, для оцінки фінансового стану потрібно застосувати методику, яка крім запропонованих 4-х показників (коефіцієнта автономії, коефіцієнта платоспроможності, коефіцієнта абсолютної ліквідності, коефіцієнта оборотності оборотних засобів), включала показники: майнового стану; ділової активності (ресурсовіддачі, оборотності капіталу, трансформації активів); рентабельності; фінансової стійкості та ліквідності. Система показників більш достовірно відображає фінансовий стан підприємств. Метод балів дозволить визначити основних конкурентів та місце, в конкурентній боротьбі підприємства, яке оцінюється (за критерієм максимуму балів), а також оцінити ступінь його наближення до найбільш конкурентоспроможного підприємства. Ці методи дозволять розрахувати інтегральний показник конкуренто-спроможності підприємств-конкурентів м’ясної промисловості на споживчому ринку та виявити конкурентні переваги, що забезпечують підприємствам утримання високого рівня конкурентоспроможності.

Підприємству спочатку потрібно визначитися з підходами щодо здобуття конкурентних переваг. Науковці Дж. Дей та Р. Венслі пропонують два основні підходи для здобуття конкурентних переваг: підхід, акцентований на споживачах, та підхід, акцентований на конкурентах [333, с.12].

Підхід, акцентований на споживачах, передбачає, що підприємство здобуває конкурентні переваги тоді, коли його товари краще задовольняють потреби споживачів, ніж товари конкурентів. Тому вважається, що цей підхід є більш задовільним з точки зору концепції маркетингу. Застосування цього підходу передбачає концентрацію зусиль на потребах споживачів, використання методів, які посилюють об’єктивне та суб’єктивне задоволення споживачів від товарів підприємства.

(вырезано)

Даний підхід по суті використовує один з шляхів, запропонованих Майклом Портером, який наводить основні стратегії конкурентоспроможності: лідерство за витратами, диференціація, концентрація (фокусування) [228, с.56]. У цьому випадку носієм конкурентної переваги є комплекс маркетингу підприємства як основний інструмент впливу на поведінку споживача з боку виробника та його свідомість. Саме завдяки реструктуризації свідомості споживача, його семантичного простору, під час проведення позиціонування створюється конкурентна перевага, яка полягає у спрощенні процесу прийняття рішення споживачем при купівлі товару на користь торгової марки підприємства, формуються преференції та лояльність споживачів, що, у свою чергу, дозволяє зменшити цінову еластичність і збільшити прибутковість бізнесу.

На противагу попередньому, підхід, акцентований на конкурентах, зосереджується на стратегії й тактиці протидії конкурентам. У межах даного підходу можуть використовуватися два способи досягнення конкурентних переваг − лідерство за витратами та сукупність дій щодо погіршення якості конкурентного середовища.

Зменшення витрат є традиційним, найстарішим та найбільш дослідженим методом посилення конкурентних переваг підприємства. У цьому разі, на відміну від диференціації, лояльності та прихильності споживачів до товарів підприємства немає, а конкурентна перевага формується лише за рахунок збільшення прибутку. Носієм конкурентної переваги в даному випадку є підприємство, яке завдяки комплексу заходів досягає менших, ніж у конкурентів, витрат.

Реалізація даного методу посилення конкурентних позицій вимагає скоординованої роботи персоналу підприємств щодо вдосконалення технологій виробництва (потрібні, насамперед, технологічні інновації), науково-дослідної діяльності та логістики, організаційної структури, менеджменту персоналу. Підприємства, що обирають такий шлях посилення конкурентних позицій, постійно займаються аналізом витрат на всіх стадіях розроблення, виробництва та реалізації продукції.

Ще один шлях реалізації даного методу − збільшення обсягів збуту без істотних змін товару, що дозволяє використати переваги ефекту масштабу. Для досягнення цього маркетологи вдаються до масованих рекламних кампаній, займаються пошуком географічно нових ринків або нових груп споживачів у територіальних межах існуючих ринків.

Для формування конкурентних переваг за рахунок диференціації або нижчих витрат підприємство має проаналізувати основні та допоміжні види діяльності. У зв’язку з тим, що, як правило, наведені функції виконують різні відділи, працівники яких мають слабке уявлення про функції інших підрозділів, координація даних функцій має багато в чому вирішальний вплив на ефективність діяльності підприємства на ринку.

Іншим шляхом здобуття конкурентних переваг у межах підходу, акцентованого на конкурентах, є застосування методів погіршення якості конкурентного середовища. В цьому випадку підприємства намагаються одержати надприбуток за рахунок обмеження конкуренції. З легальних або напівлегальних методів до цього можуть бути віднесені: пряме лобіювання інтересів у законодавчих та виконавчих органах влади, формування об’єднань юридичних осіб: концернів, трестів, картелів, утворення так званих природних монополій, асоціацій тощо.

Як свідчить світова практика, керівництво підприємств, як правило, віддає перевагу одному з підходів. Проте утримання конкурентних переваг у довгостроковому періоді вимагає додержання балансу між цими підходами.

Підприємства прагнуть конкурентних переваг, знаходячи засоби конкуренції у своїй галузі і виходячи з ними на ринок. Будь-яке нововведення, що дає підприємству реальне збільшення його успіху на ринку, − це конкурентна перевага. Нововведення в широкому розумінні включає і поліпшення технології, й удосконалення способів і методів ведення бізнесу. Нововведення можуть виражатися в зміні виробничих процесів, зміні структури і вартості окремих елементів у технологічному ланцюжку виробництва і реалізації продукції, виробництві нового товару, нових підходах до менеджменту та маркетингу, нових концепціях сфери конкуренції. «Вдосконалення і новизна − ось те, що складає основу конкурентної переваги. Вони випливають із зменшення зусиль, ретельності і постійних капіталовкладень в певну галузь» М. Портер [227, с.652]. Отже, основна умова забезпечення конкурентних переваг − це постійна модернізація виробництва, а також усіх видів діяльності.

В економічній літературі конкурентні переваги часто ототожнюються з можливостями підприємства більш ефективно розпоряджатися наявними ресурсами, тобто його конкурентоспроможністю [158, 226, 288, 292]. Необхідно зазначити, що така аналогія має під собою вагомі підстави, тому що зміст конкурентоспроможності найчастіше трактується як здатність випереджати суперників у досягненні поставлених економічних цілей. Разом з тим, між цими поняттями є причинно-наслідкове розходження. Конкурентоспроможність є результатом, що фіксує наявність конкурентних переваг, а без останніх неможлива конкурентоспроможність. Проте наявність окремих конкурентних переваг не означає автоматичної переваги. Лише в комплексі вони можуть впливати на вибір оптимального рішення. Крім того, на конкуренто-спроможність впливають зміни на ринку, не пов’язані з діяльністю підприємства (зміна попиту, демографічні зрушення, природні явища тощо).

Поняття «конкурентна перевага» і «конкурентоспроможність» мають різні інтерпретації залежно від об’єкта, до якого вони застосовуються. При системному вивченні цих понять виділяють ієрархічну структуру, що послідовно включає оцінку товару, підприємства, галузі, економіки з точки зору їх переваги над аналогічними конкуруючими об’єктами (див. рис. 1.3).

Конкурентоспроможність економіки − високоефективна економічна функція, вищою метою розвитку якої є поліпшення добробуту народу.

Рис.1.3. Піраміда конкурентних переваг і конкурентоспроможності

[219, с. 50]
Конкурентоспроможність економіки − дуже складне, багатоаспектне поняття, що не має загальновизнаного універсального визначення і розглядається як концентроване вираження економічних, науково-технічних, виробничих, управлінських, маркетингових та інших можливостей, реалізованих у товарах і послугах, що успішно протистоять конкуруючим з ними закордонним товарам і послугам на внутрішньому і на зовнішніх ринках. Але це лише одна, найбільш видима сторона поняття. Інша сторона — це переваги системи державного і суспільного устрою країни, політико-правової організації й регулювання всіх сторін громадського життя суспільства, здатність держави забезпечити стійкий, динамічний розвиток національної економіки і пов’язаний з цим матеріальний добробут членів суспільства, що не поступається світовим стандартам. Іншими словами, щоб мати конкурентоспроможну економіку, необхідно створити конкурентоспроможне суспільство, що володіє незаперечними перевагами в різних сферах людської діяльності [51, с.26].

Конкурентоспроможність галузі визначається наявністю технічних, економічних і організаційних умов для створення, виробництва і збуту (з витратами не вище інтернаціональних) продукції високої якості, що задовольняє вимоги конкретних груп споживачів [51, с. 28]. Вона припускає наявність конкурентних переваг перед аналогічними галузями за кордоном, які можуть зумовлюватися раціональною галузевою структурою; групи висококонкурентних підприємств-лідерів, які підтягують інші підприємства галузі до свого рівня; налагодженої дослідно-конструкторської та прогресивної виробничо-технологічної бази, розвинутої галузевої інфраструктури, гнучкої системи науково-технічного, виробничого, матеріально-технічного і комерційного співробітництва як всередині галузі, так і з іншими галузями в країні, за її межами, ефективної системи розподілу продукції. Конкурентоспроможність галузі досягається за рахунок як конкурентних переваг її підприємств, так і системи їх взаємодії.

Сутність поняття «конкурентоспроможність підприємства» роглядається більш детально автором далі за текстом.

1 2 3 4 5 6

Схожі:

ТЕМА Основи фінансів підприємств Поняття й сутність фінансів підприємств.... Сфери фінансових відносин підприємств. Фінансові відносини між підрозділами підприємств, між суб'єктами господарювання, з державою,...	В УМОВАХ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ-СИРІТ В Умовах ДИТЯЧОГО БУДИНКУ
1. Основні трансформаційні потоки У структурі ринкової трансформації... Багато керівників підприємств сподівалися, отримавши економічну свободу, поліпшити результати своєї роботи і досягти успіху, але...	РОЗДІЛ І. "Підвищення конкурентоспроможності економіки області. Реальний... Впровадження енергозберігаючих технологій у житлово-комунальному господарстві території, усього, у т ч в розрізі підприємств (назва...
РОЗДІЛ І. "Підвищення конкурентоспроможності економіки області."	СПИСОК наукових праць за 2008-2012 Діагностика конкурентоспроможності підприємств машинобудівної галузі в ринкових умовах
«Роль соціального працівника у формуванні здорової сім’ї» ЗМІСТ ВСТУП... Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ НА ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОЇ СІМ’Ї	РОЗДІЛ І. "Підвищення конкурентоспроможності економіки області." Обсяги фінансування місцевих програм реформування житлово-комунального господарства
Програма вирівнювального модулю «Економіка 1» «Економіка 1» (основи ринкової економіки; основи макроекономіки) за напрямом підготовки «Економіка» і «Адміністративний менеджмент»...	5 КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання