РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Скачати 0.69 Mb.

Назва	РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Сторінка	3/6
Дата	15.04.2013
Розмір	0.69 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2 3 4 5 6

1.3. Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємств м’ясної промисловості

Багато науковців досліджують конкурентоспроможність підприємства та методи її оцінки, однак ще не сформовано загальноприйнятої методики оцінки конкурентоспроможності підприємства. У науковій літературі висвітлено декілька підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємства, основними з яких є [51, 130, 140, 152, 154, 166, 167, 199, 210, 251, 272, 307, 316, 323]:

методи оцінки конкурентоспроможності підприємства, які пов’язують її рівень із показниками конкурентоспроможності продукції, що випускається;
метод, що заснований на теорії ефективної конкуренції;
методи, засновані на теорії конкурентної переваги;
метод бенчмаркінгу;
методи, що засновані на методиках комплексної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства та інші.

Указані методи кардинально відрізняються за своєю сутністю, переліком та базою формування показників конкурентоспроможності. Використання їх може бути зручним у різних ситуаціях залежно від специфіки галузі, до якої належить досліджуваний об’єкт та обсягу інформації, на підставі якої приймається рішення та ін.

Одним із методологічних підходів щодо забезпечення конкуренто-спроможності підприємства є підхід, заснований на оцінці конкуренто-спроможності продукції. Кількісна оцінка рівня конкурентоспроможності продукції базується на визначенні параметрів конкурентоспроможності, які залежать від об’єкта дослідження, а також від обраної методики.

Підприємства м’ясної промисловості виробляють різноманітну продукцію (м’ясо, ковбасні вироби, консерви, медичну продукцію, кормове борошно тощо), яка має свої специфічні особливості, що впливають на визначення параметрів конкурентоспроможності.

Виходячи із характеристик продукції та особливостей її виробництва і споживання, на нашу думку, існує суттєва різниця між двома групами м’ясних продуктів: І група − продукція м’ясожирового виробництва і ІІ група − інші готові вироби (ковбасні вироби, консерви, кулінарні вироби, напівфабрикати тощо), що визначає особливості оцінки їх конкурентоспроможності.

Перша група продукції характеризується наступними особливостями: може реалізуватися як готова продукція; є сировиною для виробництва продукції другої групи. Тому, для продукції І-ої групи доцільно використовувати схему оцінки конкурентоспроможності продукції, яка враховує стан та можливості розвитку власної сировинної бази, потреби ковбасного, консервного виробництв. При оцінюванні конкуренто-спроможності продукції м’ясожирового виробництва необхідно застосовувати еколого-технологічні показники (рис. 1.9).

Для продукції ІІ-ої групи доцільно застосовувати традиційну схему оцінки конкурентоспроможності продукції [51, c.191].

Як бачимо із схеми на рис. 1.9, після позитивної оцінки рівня конкурентоспроможності продукції пропонується переходити до її виробництва. Якщо рівень конкурентоспроможності продукції не задовольняє, необхідно розробити заходи щодо покращання властивостей та якості продукції з метою підвищення її конкурентоспроможності. Оцінка конкурентоспроможності продукції використовується для обґрунтування поточних та стратегічних рішень при [152, c.18]:

комплексному вивченні ринку і виборі напрямів діяльності підприємства;
розробленні заходів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції;
оцінюванні перспектив продажу конкретних виробів і формуванні структури продажів;
здійсненні контролю якості продукції;
установленні цін на продукцію;
атестації продукції (виробництва, підприємства).

В економічній науці для оцінки конкурентоспроможності продукції використовуються наступні методи та підходи [51, 102, 171, 180, 210, 215]:

диференціальний метод; комплексний метод; змішаний метод та інші.

Для визначення конкурентоспроможності підприємства використовується матричний метод «Бостонської консалтингової групи» [143, с.198]. В основі методики − аналіз конкурентоспроможності підприємства з урахуванням його життєвого циклу. Сутність оцінки полягає в аналізі матриці «зростання − частка ринку», побудованої за принципом координат: по вертикалі − темпи приросту ринку / скорочення кількості продажу в лінійному масштабі; по горизонталі − відносна частка ринку, яку займає підприємство. Найбільш конкуренто-спроможними є підприємства, що займають значну частку на зростаючому ринку. Переваги методу: за наявності достовірної інформації про обсяги реалізації метод дозволяє забезпечити високу репрезентативність оцінки. Недолік методу: виключає проведення аналізу причин, що ускладнює вироблення управлінських рішень.

Графічний метод оцінки конкурентоспроможності підприємства проводиться на підставі побудови багатокутників конкуруючих між собою підприємств [8, с.50], наведений на рис. 1.10.

Ефективність управління збутом

Багатокутник конкурентоспроможності надає товаровиробнику можливість встановити переваги і недоліки − як власного підприємства, так і конкурентів − на основі обраних показників. Кількість цих показників залежить від специфіки підприємства. Оцінка показників проводиться експертним методом у балах. Потім на кожний промінь наносяться точки відповідно до отриманого бала певного підприємства. Послідовно з’єднавши всі точки, ми отримаємо багатокутник по кожному підприємству. Розраховуються площі фігур, які утворились в результаті визначення показників, та здійснюється їх співставлення між собою, що дає поглиблений результат оцінки конкурентоспроможності підприємств.

Останнім часом популярності набув метод визначення конкурентоспроможності на основі теорії конкурентних переваг [226, 228]. М. Портер виділяє два види конкурентних переваг: зовнішню і внутрішню.

Зовнішня конкурентна перевага − це перевага у властивостях товару, яка створює «цінність для покупця» внаслідок повнішого задоволення його потреби. Ця перевага збільшує «ринкову силу» підприємства, тому вона зможе змусити ринок підняти ціну продажу вище, ніж пріоритетний конкурент, який не володіє такою перевагою (іноді її називають перевагою в ціні товару). Оцінкою такої сили можна вважати еластичність попиту за ціною.

Внутрішня конкурентна перевага − це перевага підприємства у витратах виробництва, яка створює «цінність для виробника» внаслідок вищої його продуктивності. Внутрішня перевага забезпечує підприємству більшу стійкість до зниження ціни продажу, яка нав’язана ринком або конкурентами, та вищу рентабельність.

Ці два типи конкурентної переваги, які мають різне походження, часто виявляються несумісними. Вважають, що ці переваги можна виявити під час визначення «ринкової сили» (співвідношення максимальної ціни продажу товару конкретного підприємства й ціни пріоритетного конкурента) та «продуктивності» (співвідношення витрат на одиницю продукції конкретного підприємства й пріоритетного конкурента). Найскладнішим процесом є встановлення характеру переваги підприємства, порівняно із конкурентами, та її оцінка.

Показником потенційних переваг підприємства можна вважати частку ринку, яка йому належить. Розрахунок частки ринку виконують за допомогою наступної методики:

(1.1),

(1.2),

або

(1.3),

де Ч_і^к (Ч_і^в) − частка ринку і-го підприємства, розрахована за кількістю (загальною вартістю) реалізованої продукції;

К_і і Ц_і. − відповідно кількість та ціна продукції, реалізованої і-им підприємством;

П_і − обсяг продажу і-го підприємства;

п − кількість підприємств, які функціонують на цьому ринку [191, с. 237].

Якщо продукція має досить високий рівень диференціації, широкий діапазон цін, бажано доповнити розрахунок частки ринку в натуральних вимірниках визначенням ринкової частки у вартісному виразі. Таке доповнення дає змогу визначити найпривабливіший для конкурентів ціновий сегмент ринку. Залежно від того, чому дорівнює співвідношення Ч_і^к/Ч_і^в, визначають, в якому ціновому сегменті працює підприємство: якщо співвідношення дорівнює 1, то підприємство працює в середньому, більше 1 − в низькому, якщо − менше 1 − у високому.

Оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства за часткою ринку подана в табл. 1.3. [191, с. 239].

Таблиця 1.3

Оцінка конкурентоспроможності підприємства

Рівень конкурентоспроможності	Критерій оцінки
(вырезано)	(вырезано)
(вырезано)	(вырезано)
(вырезано)	(вырезано)

Визначення ринкової ніші, освоєння якої дає можливість підприємству збільшити сферу свого впливу, здійснюється шляхом порівняння потенціалу ринку з обсягом продажу товарів певного підприємства. Для оцінки рівня протидії конкурентів у боротьбі за ринкові ніші переважно використовують показник концентрації, який характеризує рівень концентрації виробництва в галузі та визначається наступним чином:

(1.4),

де П − обсяг продажу;

П₁ = max {П_і}, для всіх і = 1− п ;

П₂= max П_і {П_і / П₁}, для всіх і = 1 −(п−1);

П₃ = {П_і / П₁, П₂}, для всіх і = 1− (п−2);

П₄ = max {П_і / П₁, П_2, П₄}, для всіх і = і − (п−3);

п − кількість організацій, які реалізують продукцію заданого
асортименту.

Цей показник характеризує загальну частку перших (найбільших) підприємств на певному ринку. Разом з тим названий метод має істотний недолік: він нечутливий до різних варіантів розподілу часток ринку між конкурентами. Наприклад, К_к буде однаковим і дорівнюватиме 0,8 для різних ринкових ситуацій: одне підприємство контролює 77 % ринку, а решта − по 1%; п’ять рівноцінних підприємств володіють частками по 20%. Певною мірою цього недоліку можна уникнути, розрахувавши індекс Херфіндала як суму квадратів ринкових часток конкурентів за формулою:

(1.5),

де І_х − індекс Херфіндала (0<�І <1);

Ч_і^в − частка і-ї підприємства в загальному обсязі продажу продукції заданого асортименту.

Індекс Херфіндала збільшується зі зростанням концентрації у галузі, а в умовах чистої монополії І_х = 1. У галузі, де діє 100 рівносильних підприємств з рівними частками, І_х=0,01.

З метою визначення позиції підприємства на ринку застосовують індекс Розенблюта І_р:

(1.6).

Він враховує номер підприємства, отриманий на основі ранжування часток від максимуму до мінімуму (і) [191, с. 240].

Метод, заснований на теорії ефективної конкуренції. Згідно з цією теорією найбільш конкурентоспроможним є те підприємство, де найкращим чином організована робота всіх служб і підрозділів. На ефективність діяльності кожної із служб впливає велика кількість факторів, ресурсів підприємства. Оцінка ефективності роботи кожного із підрозділів передбачає оцінку ефективності використання ним цих ресурсів. В основі методу лежить оцінка 4-х групових показників або критеріїв конкурентоспроможності підприємства.

Перша група − показники, що характеризують ефективність управління виробничим процесом, економічність виробничих затрат, раціональність експлуатації основних фондів, досконалість технології виготовлення товару, організацію праці на підприємстві (витрати виробництва на одиницю продукції, фондовіддача, рентабельність товару, продуктивність праці).

Друга група − ефективність управління оборотними коштами, незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, здатність підприємства розплачуватися за свої борги і можливість стабільного розвитку підприємства в майбутньому (коефіцієнт автономії, коефіцієнт платоспро-можності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт оборотності оборотних засобів).

(вырезано)

Кожен з них має різні ступені важливості для розрахунку конкурентоспроможності підприємства (Кп/п), експертним шляхом були розроблені коефіцієнти вагомості критеріїв.

Розрахунок критеріїв і коефіцієнтів визначається за формулами середньозваженої арифметичної:

Кп/п = 0,15Еп + 0,29Фп + 0,23Ес + 0,33Кт (1.7).

де Еп − значення критерію ефективності виробничої діяльності підприємства;

Фп − значення критерію фінансового стану підприємства;

Ес − значення критерію ефективності організації, збуту і просування товару на ринку;

Кт − значення критерію конкурентоспроможності товару.

Еп = 0,31В + 0,19Ф + 0,40Рт + 0,10П (1.8),

де В − відносний показник витрат виробництва на одиницю продукції;

Ф − відносний показник фондовіддачі;

Рт − відносний показник рентабельності товару;

П − відносний показник продуктивності праці.

Фп = 0,29Ка + 0,20Кп + 0,36Кл + 0,15Ко (1.9),

де Ка − відносний показник автономії підприємства;

Кп − відносний показник платоспроможності підприємства;

Кл − відносний показник ліквідності;

Ко − відносний показник оборотності оборотних коштів.

Ес = 0,37Рп + 0,29Кз + 0,21Км + 0,13Кр (1.10)

де Рп − рентабельність продажу;

Кз − коефіцієнт затовареності готовою продукцією;

Км − коефіцієнт завантаження виробничих потужностей;

Кр − коефіцієнт ефективності реклами і засобів стимулювання збуту.

Загалом алгоритм розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації передбачає три послідовні етапи.

Етап 1. Розрахунок одиничних показників конкурентоспроможності організації (див. табл. 1.1) та переведення показників 1.1−1.10 у відносні величини (бали). Для переведення цих показників у відносні величини здійснюється їх порівняння з базовими показниками. Як базові показники можуть виступати:

середньогалузеві показники;
показники підприємства-лідера на ринку;
показники підприємства за минулі відрізки часу.

З метою переведення показників у відносні величини використовується 15-бальна шкала. При цьому значення «5 балів» надається показнику, який гірший за базовий; «10 балів» − на рівні базового; «15 балів» − значення показника більше за базовий.

Етап 2. Розрахунок критеріїв конкурентоспроможності підприємства за формулами, наведеними вище.

Етап 3. Розрахунок коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства.

Дана оцінка конкурентоспроможності підприємства (Кп/п) включає всі найбільш важливі показники оцінки господарської діяльності промислового підприємства, виключає дублювання окремих показників, дозволяє швидко й об’єктивно отримувати картину стану підприємства на галузевому ринку, в ході оцінки порівняння показників за різні проміжки часу, виникає можливість застосування цього методу як варіанту оперативного контролю діяльності окремих служб.

Використання 15 бальної оцінки не зовсім зручне, оскільки незначне відхилення у показниках викликає значну зміну у бальній оцінці, а отже, зменшує ймовірність правильної оцінки конкурентоспроможності підприємства. Водночас використання цього методу оцінки рівня конкурентоспроможності за 5 бальною шкалою може бути рекомендований для застосування на підприємствах м’ясної промисловості. Також потребують удосконалення критерії оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств м’ясної промисловості, тому що показники, які зазначені в даній методиці можуть мати нульове або наближене до нуля (наприклад, коефіцієнт затовареності готовою продукцією на більшості підприємствах дорівнює від 0 до 0,05).

Метод, що заснований на комплексній оцінці фінансово-господарської діяльності підприємства. Існуючі методики комплексної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства дозволяють характеризувати конкурентоспроможність підприємства з точки зору оцінки вартості підприємства (бізнесу). Виходячи із світової економічної практики можна встановити, що критерієм ефективності підприємства є зростання добробуту власників (акціонерів, власників частки або паю), або, інакше, зростання вартості підприємства. Це зростання може бути визначене як різниця між вартістю капіталу, який внесений акціонером (власником частки) при створенні підприємства, і вартістю цієї ж частки при її можливому продажу. Показник ринкової вартості підприємства реагує на будь-які зміни ситуації: зниження рентабельності виробництва, погіршення платоспроможності, збільшення інвестиційного ризику, статус конкурентної переваги − все це викликає зменшення ринкової вартості підприємства. У багатьох зарубіжних компаніях ринкова вартість підприємства стала основним і важливим критерієм забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Дослідники відмічають, що не існує єдиних стандартів оцінки й єдиної методики оцінки вартості підприємств. Як в теорії, так і на практиці існує три підходи [255, с.58−61]:

доходний підхід;
порівняльний (ринковий) підхід;
затратний (на основі активів) підхід.

У зарубіжній практиці поширений ще один підхід, який заснований на оцінці майнових (реальних) опціонів.

Вважається, що найбільш адекватним підходом до оцінки вартості підприємства є доходний. Цей підхід заснований на припущенні того, що вартість підприємства може бути визначена як сума доходів, які воно приносить своєму власнику. Таким чином, головною задачею і результатом функціонування системи забезпечення конкурентоспроможності повинно бути збільшення вартості підприємства [154, с.61].

Метод визначення конкурентоспроможності підприємства − бенчмаркінг. Відомий спеціаліст в області практики стратегічного управління Григорі Р. Райтер у своїй книжці «У лабіринтах сучасного управління»: відмічає, що «… в базі даних «всесвітнього каталогу» серед опублікованих за останні 20 років 1000 публікацій на цю тему немає жодної українською мовою» [20, с.17]. Перші публікації, присвячені бенчмаркінгу, почалися з’являтися в Україні на початку 2000−2001 рр. На думку Григорі Р. Рейтера, в одному із розділів своєї книжки «Легальний шпіонаж − технологія бенчмаркінгу» доказує, що «бенчмаркінг − це прикладний інструмент формування стратегії досягнення конкурентних переваг у галузі».

Бенчмаркінг − це діяльність, за допомогою якої підприємство вивчає «кращу» продукцію та маркетинговий процес, що використовується прямими конкурентами, які працюють на ринку, для виявлення можливих способів вдосконалення їх власних методів [96, с.225].

Цілями бенчмаркінгу є:

визначення конкурентоспроможності підприємства та його слабких сторін;
усвідомлення необхідності змін;
добір ідей щодо кардинального поліпшення бізнес-процесів;
виявлення найкращих прийомів роботи для підприємства;
розробка інноваційних підходів до вдосконалення бізнес-процесів;
сприяння постановці «довгострокових» цілей за показниками якості роботи, котрі значно перевершують поточні;
переорієнтування корпоративної культури і ментальності.

Використання бенчмаркінгу є багатоспрямованим. По відношенню до підприємства бенчмаркінг охоплює всі сфери та напрями його діяльності: логістику, маркетинг, керування персоналом, фінансовий менеджмент тощо.

(вырезано)

Зазвичай бенчмаркінг проводиться за такими параметрами: ринкова частка; якість продукції; ціна продукції; технологія виробництва; собівартість продукції, що випускається; рентабельність продукції, що випускається; рівень продуктивності праці; обсяг продажів; канали збуту продукції; близькість до джерел сировини; якість менеджерської команди; нові продукти; співвідношення світових та внутрішніх цін; репутація фірми тощо.

Бенчмаркінг є надзвичайно корисним інструментом, особливо в ситуації, коли необхідно переглянути внутрішню ефективність діяльності підприємства та визначити нові пріоритети діяльності. Зіставлення показників ефективності дає можливість зрозуміти вразливі та раціональні сторони діяльності підприємства в порівнянні з конкурентами і світовими лідерами в аналогічній галузі. Це дозволяє знайти незаповнені ринкові ніші, вийти на ймовірних партнерів по виробничо-технічній кооперації тощо. Таким чином, користь бенчмаркінгу полягає в тому, що виробничі та маркетингові функції стають максимально керованими, коли досліджуються і впроваджуються на своєму підприємстві кращі методи та технології інших, провідних підприємств даної галузі. Такий аналіз може призвести до зростання прибутковості підприємництва з високою економічністю, створення корисної конкуренції та задоволення потреб покупців [96, c.227].

На нашу думку, метод бенчмаркінгу доцільно застосовувати для оцінки конкурентоспроможності підприємств м’ясної промисловості.

1 2 3 4 5 6

Схожі:

ТЕМА Основи фінансів підприємств Поняття й сутність фінансів підприємств.... Сфери фінансових відносин підприємств. Фінансові відносини між підрозділами підприємств, між суб'єктами господарювання, з державою,...	В УМОВАХ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ-СИРІТ В Умовах ДИТЯЧОГО БУДИНКУ
1. Основні трансформаційні потоки У структурі ринкової трансформації... Багато керівників підприємств сподівалися, отримавши економічну свободу, поліпшити результати своєї роботи і досягти успіху, але...	РОЗДІЛ І. "Підвищення конкурентоспроможності економіки області. Реальний... Впровадження енергозберігаючих технологій у житлово-комунальному господарстві території, усього, у т ч в розрізі підприємств (назва...
РОЗДІЛ І. "Підвищення конкурентоспроможності економіки області."	СПИСОК наукових праць за 2008-2012 Діагностика конкурентоспроможності підприємств машинобудівної галузі в ринкових умовах
«Роль соціального працівника у формуванні здорової сім’ї» ЗМІСТ ВСТУП... Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ НА ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОЇ СІМ’Ї	РОЗДІЛ І. "Підвищення конкурентоспроможності економіки області." Обсяги фінансування місцевих програм реформування житлово-комунального господарства
Програма вирівнювального модулю «Економіка 1» «Економіка 1» (основи ринкової економіки; основи макроекономіки) за напрямом підготовки «Економіка» і «Адміністративний менеджмент»...	5 КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання