Родинне свято «Рідний дім залишається в серці, як далеко від нього не йди» Ведуча І


Скачати 49.47 Kb.
Назва Родинне свято «Рідний дім залишається в серці, як далеко від нього не йди» Ведуча І
Дата 18.04.2013
Розмір 49.47 Kb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Туризм > Документи


Родинне свято

«Рідний дім залишається в серці, як далеко від нього не йди»

Ведуча І: Доброго дня, дорога українська наша родино! Називаю усіх Вас цим святим словом, бо саме рід, рідний - є корінь роду нашого і народу.
Ведуча 2: Найбільшим дарунком Господа для людини є сім'я. Це той поріг і оберіг, куди повертаєшся з далекої дороги, те місце, де можна спочити, зігріти душу. Згадую слова Огієнка, що "Сім'я - це домашня церква, на якій стоїть цілий світ". І справді, "Нема сім'ї - нема держави", "Без сім'ї немає щастя на землі" - говорить українська народна мудрість.
Ведуча 1: Тут людина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. У сім'ї вона навчається любові і добра, тут вона вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам'ять свого роду.

(Пісня про родину)
Ведуча 2: Українська родина має свої святині: батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека. Всі вони наші давні й добрі символи, наші обереги.

Ведуча 1: З рушником, як і з хлібом приходили до породіллі, ушановували появу немовляти в родині, виряджали дитя «до Христа», до школи, з ним виряджали в далеку дорогу батька, сина, чоловіка й коханого, зустрічали рідних і гостей, вперше входили в новий дім, проводжали людину в останню путь. По всій Україні був поширений звичай накривати рушником хліб на столі. Ним накривали й діжу після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті. Хліб і рушник – одвічні обереги українців. Хліб-сіль на вишитому рушнику були високою ознакою гостинності української родини. Кожному гостеві, який приходив з чистими помислами, підносили цю давню українську святиню. Прийняти рушник, поцілувати хліб-сіль символізувало духовну єдність, злагоду. Цей звичай пройшов крізь віки, став доброю традицією і в наш час.

(Входять дві дівчини з хлібом-сіллю на рушнику)

Дівчина 1: Хліб і рушник – це символи одвічні

Були в народу нашого і є.

Вони для кожної людини звичні,

Їх Бог в оселю кожную дає.

Дівчина 2: На рушнику цей хліб тримаєм,

На чистому, як вранішня роса. 

Це оберіг мого народу – добре знаєм,

Це його гордість і краса.

(Ставлять хліб на стіл) 

Ведуча 2: У народі кажуть, що добрий хліб можуть плекати тільки хороші люди. Хліб завжди був мірилом працьовитості й достатку, духовності і щедрот. У молитві сказано: "...Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим..." Йому, хлібові, присвячено приказки і прислів’я, перекази і легенди, повір’я і прикмети. Хлібові вклонялися, хлібом присягалися, ним же умилостивлювали сили природи. З поваги до хліба починається й виховання у родині, у дитячому садку, школі.

Ведуча 1: Земля-людина-хліб - цьому вічному сюжету людської істоpії, людських надій і pозчаpувань пpисвятили свої твоpи П.Миpний, М.Коцюбинський, О.Кобилянська, М.Куліш, О.Довженко, М.Стельмах та інші. Це одна з вічних тем, яку не обминув жоден митець. В літеpатуpі найкpащий, найпоетичніший обpаз хлібоpоба - це Маланка з повісті "Fata morgana" М.Коцюбинського. Коли вона говоpить пpо землю, то немов пісню співає,

або гімн їй складає. Ніби її пpодовженням є мати Сашка в в кіноповісті "Зачаpована Десна" О.Довженка, яка любила "саджати що-небудь у землю, щоб пpоізpостало".

Ведуча 2: Тяга до твоpіння світу навколо себе хаpактеpна pиса хлібоpоба, яка відpізняє його від інших пpофесій і pіднить з митцем. Пpаця біля землі, постійне спілкування з пpиpодою

обумовлюють певне світоспpиймання, певні моpальні якості, носіями яких були і є селяни. Це люди, які беpежуть в собі кpащі, пильновані наpодом етичні заповіти, духовні цінності, збеpігають гаpмонійне ставлення до пpиpоди. Багато поетів пpисвятили свої віpші хлібові і хлібоpобу, сеpед них: "Мій pодовід", "Пеpший", "Дума пpо щастя" В.Симоненка, "Уpожай", "Хліб" А.Малишка, "Спасибі" М.Рильського та ін.

(Вірш про хліб)

Ведуча 1: Оберегом роду здавна вважався рушник. І досі в народі кажуть: «Хата без рушників – що родина без дітей». Оберіг – це захист від чогось небезпечного, небажаного. Наші пращури, дивлячись на рушник, могли читати візерунки, як книгу. І знали від чого хотіла захистити свій рід жінка, яка вишивала рушник.

Ведуча 2: Вишиваю рушничка різними нитками.

Там калина молода й ружі з солов’ями,

І барвінку синій цвіт, кущ рясного глоду.

Український рушничок – оберіг мого роду.

Ведуча 1: Український рушник! Хто з вас не бачив його? Він пройшов крізь віки і зараз символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. Рушник передавали як оберіг з роду в рід, з покоління в покоління. А який він гарний! Його можна порівняти з піснею. Без рушника, як і без пісні, не обходилось жодне сімейне свято.

(Пісня про рушник)

Ведуча 2: Вишитий рушник – свята річ. Він, як ніщо інше, йшов з людиною все життя - від колиски до могили. І в сучасних обрядах рушник відіграє дуже велику роль. Хату будують - сволок на рушнику піднімають, а потім майстрам з вдячністю дарують; дитина народиться - гості з рушниками; до армії йти хлопцеві – мати чи бабуся про рушник заздалегідь потурбуються. "Хай стелиться вам доля рушниками!" - кажуть, бажаючи людям щастя, добра, миру, злагоди i любовi.

Вірш «РУШНИК»
Рушникове обличчя веселе
Обпліта коровай на столі,
Закликає гостей до оселі,
Випромінює щедрість землі.
Рушничок на столі — давній звичай,
Ним шлюбують дітей матері,
Він додому із далечі кличе,
Де в калині живуть солов'ї.
Він простелений тим, в кого серце
Не черствіє й дарує тепло.
Хай цей символ сусідиться вічно,
В нашій хаті на мир, на добро.

Ведуча 1: Символом рідного дому, рідної землі, Батьківщини для нас завжди була і є мати. Народна мудрість каже: "Нема цвіту, кращого від маківочки, нема роду, милішого від матіночки". У всіх народів, у всі віки Жінка-мати була охоронницею, добрим ангелом домашнього вогнища, її мудрість поважали у сім'ї, в її розрадах знаходило спокій зранене й зболене дитяче серце. Перші поняття про щастя, добро й ласку нерозривно пов'язані у нас з образом найдорожчої людини - матері. А мамина колискова звучить найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні.

(Пісня про маму)

Ведуча 2: Ми звеличуємо святу і безкорисливу материнську любов, натруджені мамині руки, які гладили нас по голівці, пригортали у холод і голод, знімали жар з чола пораненого бійця, випікали духмяний хліб, вишивали рушники-обереги. О, святі материнські руки! В неоплатному боргу ми перед ними!

Ведуча 1: Образ матері – розсудливої, доброї і водночас суворої господині – яскраво змальований у класичній літературі. Їй, дорогій і милій, єдиній присвячували свої поезії Т. Шевченко і Леся Українка, В. Симоненко і А. Малишко, І. Драч, Л. Костенко, Д. Павличко, Б. Олійник, В. Стус.

Ведуча 2: Гімном материнської любові можна назвати вірш «Пісня про рушник», що увійшов до збірки «Серце моєї матері» Андрія Малишка; «можна вибирати друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати», - писав інший видатний український поет Василь Симоненко; "Лебеді  материнства" - це чудова поезія, що знана  як  пісня «Виростеш  ти,  сину...», набула великої пошани у  нашого  народу; у грізний час війни Павло Тичина написав сповнені невтішного смутку й щемливої ніжності рядки: «Матері забуть не можу...». І ще багато було таких рядків, сповнених любові до Матері.

(Вірш «Пісня про маму»Б.Олійника)

Ведуча 1: Пам’ять роду, його звичаї, традиції, мамина пісня, батьківська хата, бабусина вишивка – все це наша родослівна пам’ять, наші символи, наша історія.

Ведуча 2: Дай Боже, щоб кожному роду тай не було переводу. Хай в кожній родині все ладиться, прибавляється, множиться і додається, усміхається радість. Хай чарує всіх ніжність і любов до матері, до батька, до рідної землі, на якій ми живемо.
(Пісня про Україну)
Підготувала:

методист Долинської ЦРБ

Івано-Франківської обл.

Кушнірчук Н.П.


Схожі:

«РОДИНА, РІД, ЯКІ СЛОВА СВЯТІ…»
Ведуча: Хай цей хліб, що нагадує вам рідний дім, стане символом родинного свята. А вогник і тепло цієї свічки живить ваше родинне...
Сьогодні у нас свято. Це свято незвичайне. Ми з вами здійснимо подорож...
Обладнання: вислови про красу природи, виставка малюнків із теми «Природа — твій дім, бережи його!», декорації до інсценівок
Усний журнал Школа наш рідний дім
Пропонуємо вашій увазі усний журнал «Школа наш рідний дім, нам добре й весело у нім»
Діти збираються до зали під мелодію пісень про Миколая
Ведуча. Діти, а яке свято ми сьогодні святкуємо? Так, день Святого Миколая. Всі люди від малого до великого люблять це свято. А що...
Родинне свято-"Вийшла з березня весна…"
Мета розробки допомогти вчителям у створенні свята. Свято проведено на високому методичному рівні
РОЛІ – Ведучі – 4, Св. Миколай, Білочка, Зайчиха, Зайчик, Оля, Івась,...
Ведуча Ми раді вітати вас, дорогі малята! Коли вся природа порине в чарівний, укритий срібною памороззю казковий сон, до нас приходить...
За допомогою віршів розкрити красу природи та красу осінніх місяців
Ведуча: Доброго дня,діти,батьки,гості!Сьогодні у нас свято. А яке свято,зараз ми
Свято 8 Березня Ведуча
Ведуча: Мама… Наймиліше слово на землі, у мами ніжні та лагідні руки, добре і чутливе серце. Мамина любов, мов сонечко, зігріває...
Креативні батьківські збори «Родинне свято»
Виховувати почуття любові до рідних, бажання їм допомагати, спілкуватися з ними, приносити їм радість
Свято Миколая. Ведуча
Миколая. Це веселе народне свято, яке дуже полюбляють діти. В зимові ночі, з 18 на 19 грудня, святий Миколай спускається на землю...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка