Ізраїль - коротка й вузька смужка посушливої землі на південно-східному узбережжі Середземного моря, яка ввійшла в історію близько 35 століть тому, коли єврейський народ, відмовившись від кочового способу життя, поселився тут і став нацією. Протягом довгих років назва країни не раз змінювалась: Ерець -Ісраель (Земля Ізраїля), Сіон(один із єрусалимських пагорбів; так почали називати і місто Єрусалим, і всю країну); Палестина - від слова "філістія", вперше введеного в ужиток римлянами; Земля Обітована; Свята Земля... Більшість нинішніх ізраїльтян називають свою країну просто "Ерець" або "ха-Арець".
Площа Ізраїлю всередині кордонів і ліній припинення вогню, включаючи Палестинську автономію, - 27800 кв.км. Це вузенька смужка суші - 470 км завдовжки і близько 135 км завширшки в найширшому місці. Країна межує з Ліваном на півночі, Сирією на північному сході, Йорданією на сході і Єгиптом на південному заході. Західний кордон проходить біля узбережжя Середземного моря. Гори і долини, родючі поля і пустеля знаходяться подекуди на дуже близькій відстані.
Впоперек країну можна перетнути машиною за 90 хвилин - від Середземного моря на заході до Мертвого моря на сході, а поїздка від розташованої на півночі Метули до найпівденнішого міста Ейлата триває близько дев'яти годин.
Країну можна поділити на чотири географічні зони: три вузькі смуги, які йдуть з півночі на південь, і широка, здебільшого безводна зона в південній частині. Прибережна рівнина - це піщана смуга з родючими полями, що прилягають до неї, яка тягнеться вздовж Середземного моря на 40 км углиб країни. На прибережній рівнині проживає більше половини населення Ізраїлю. Тут зосереджені великі міста, розташована значна частина промислових об'єктів і сільськогосподарських угідь, є глибоководні бухти, туристські об'єкти.
Через усю країну проходять гірські пасма. На Північному сході здіймаються базальтові гори Голанського плоскогір'я. Галілейські гори, які складаються переважно з вапняку й доломіту, досягають 500-1200 м над рівнем моря. Завдяки непересихаючим струмкам і порівняно щедрими опадами ця місцевість залишається вічнозеленою. Жителі Галілеї і Голан - близько 17% населення Ізраїлю - зайняті в основному в сільському господарстві, легкій промисловості і галузях, пов'язаних із туризмом. Ізраєльська долина, яка відділяє пагорби Галілеї, Самарії,- найбагатший сільськогосподарський район Ізраїлю, який обробляється багатьма кооперативними співтовариствами (кібуцами й мошанами). Похилі пагорби Самарії та іудеї нагадують мозаїку, що складається з кам'янистих схилів і родючих долин із вкрапленням сріблясто-зелених вікових маслин. Вирубані в горах тисячі років тому землеробські тераси невідділені від природного пейзажу. Населення цього району зосереджене в маленьких містечках і великих селах. Негев займає майже півкраїни, а проживає тут усього лише 8% населення, та й то переважно в його північній частині. Населення Негева зайняте в сільському господарстві і промисловості.
Південний Негев - посушлива зона з високими піщаними пагорбами й рівнинами, порізана каньйонами і ваді (руслами річок, які заповнюються водою в певні сезони). Зимові дощі тут часто спричиняють повені. Ще південніше - район голих вершин і кратерів, кам'янистих плато, де клімат сухіший і гори вищі. Три кратери, утворені внаслідок ерозії (найбільший із них - майже 8 км завширшки і 35 км завдовжки), оголюють гірські породи у всьому їх розмаїтті і багатстві барв. На півдні, біля Ейлата, сірі й червоні гранітні вершини нависають над безводними ущелинами, прямовисні стіни яких складені з різнокольорових шарів пісковика і здаються особливо яскравими під палючим небом. Йорданська долина і пустинна Арава, які тягнуться вздовж східного кордону, є частиною великого Сирійсько-Африканського розлому. Північні ділянки Йорданської долини й Арави надзвичайно родючі, а південні - напівпустеля. Сільське господарство, рибництво, легка промисловість і туризм - головні джерела прибутків місцевих жителів. Річка Йордан тече вздовж лінії геологічного розлому з півночі на південь протягом 300 км, опускаючись при цьому на 700 м. Йордан, живлячись струмками з гори Хермон, перетинає родючу долину Хула, впадає в озеро Кінерет (Тиверіадське) і, продовживши свій шлях через усю Йорданську долину, впадає в Мертве море. У сезон дощів Йордан розливається, а в інші періоди він досить вузький і мілкий. Озеро Кінерет, розташоване між пагорбами Галілеї і Голанськими висотами, на 212 м нижче від рівня моря. Маючи 8 км завширшки і 21 завдовжки, Кінерет є найбільшим озером і головною прісною водоймою Ізраїлю. На його берегах розташовані найвідоміші історичні пам'ятники й релігійні святині, а також сільськогосподарські поселення, рибницькі господарства й туристські центри. Південніше Мертвого моря до самої Ейлатської затоки на Червоному морі простягається Арава - ізраїльська савана. Адаптація складної сільськогосподарської технології до місцевих кліматичних умов (середній рівень річних опадів усього 25 мм, а температура повітря влітку піднімається до 40°С) дає змогу протягом цілого року вирощувати овочі й фрукти, які йдуть переважно на експорт. Південний край Арави, зону субтропіків, облямовує глибоководна Ейлатська затока, відома своїми кораловими рифами та екзотичним підводним світом. Клімат Ізраїлю незвичайний - від помірного до тропічного - з великою кількістю сонячних днів у році. Є два чітко виражених сезони: дощовий зимовий (з листопада до травня) і сухий літній - решту шість місяців. Рясні дощі випадають на півночі і в центрі країни, набагато менше-в північному Негеві, і зовсім незначна кількість опадів - у південних районах. Регіональні кліматичні умови значно відрізняються: вологе літо і м'яка зима в нагірній місцевості; жарке сухе літо з м'якою зимою в Йорданській долині і клімат напівпустелі в Негеві. Зимою в горах бувають снігопади, а навесні й восени дмуть гарячі сухі вітри, викликаючи різке підвищення температури повітря. Розташована на краю поясу пустель, країна завжди відчувала нестачу вологи. Археологічні знахідки в Негеві та інших районах свідчать, що вже тисячі років тому місцеві жителі користувалися пристроями для добування і зберігання дощової води, а також для доставки її з одного місця в інше. Загальний запас прісної води, який відновлюється щороку, складає близько 1,7 млрд. кубометрів, 75% якого йде на зрошення, а також для потреб міст і промислових підприємств. Водні ресурси Ізраїлю - це річка Йордан, озеро Кінерет, невеличкі річки, а також джерела й підземні води, використання яких контролюється, щоб запобігти виснаженню й засоленню їх. Оскільки всі джерела води, які є нині, експлуатуються з максимальним навантаженням, все більше уваги приділяють альтернативним ресурсам: очищенню стічних вод, штучному стимулюванню опадів. Щоб уникнути дисбалансу водопостачання, більшість прісних джерел Ізраїлю об'єднані в єдину мережу, її центральна артерія - Всеізраїльський водогін, будівництво якого було завершене в 1964р. Система гігантських труб, акведуків, відкритих каналів, резервуарів, тунелів, дамб і насосних станцій постачає воду північних і центральних районів країни її майже безводному півдню.
Рослинний і тваринний світ Ізраїлю багатий і різноманітний. Цьому сприяє географічне положення країни на стику трьох континентів. В Ізраїлі зареєстровано понад 2800 видів рослин: від альпійських - у горах на півночі країни - до пустинних - в Араві на півдні. Ізраїль -північна межа поширення таких рослин, як папірус, і південна - для таких , як яскраво-червона коралова півонія. Природні ліси вкривають частину Галілеї, гору Кармель та інші височини. В цих місцях найбільш поширені фісташкові дерева та дуби. Весною квітнуть рожеві й білі цикламени , жовті крокуси, і колючий рокитник. Буйно кущаться жимолость, і розлогі платани кидають тінь на береги прозорих ручаїв Галілеї. В нагір'ях Негева могутні фісташкові дерева різко контрастують із сухими долинами; фінікові пальми ростуть повсюди, де є достатня кількість підземних вод. Багато декоративних квітів як-от : іриси ,білі лілії, тюльпани, гіацинти, мають родичів серед дикоростучих квітів Ізраїлю. Після перших дощів, в жовтні-листопаді, земля вкривається зеленим килимом, аж поки не наступить сухий літній сезон. Рожеві й білі цикламени, червоні, білі й лілові анемони квітнуть з грудня до березня, пізніше розцвітає білий люпин і жовта календула. Багато рослин, наприклад крокус і пролісок, є геофітами , які зберігають поживні речовини в цибулинах чи в бульбах, цвітуть в кінці літа. Над лугами пурхають яскраві метелики - їх в Ізраїлі близько 135 різновидів. У країні налічується понад 380 видів птахів. Одні з них, як-от солов'ї, лисухи, шпаки, проводять тільки зиму, харчуючись на рибних ставках і в полях. Сотні тисяч птахів двічі на рік мігрують через територію Ізраїлю, що дає вченим великі можливості вивчення пернатих. Медові канюки, пелікани та інші великі і дрібні птахи заполонять небо в березні і жовтні. У країні водяться також деякі види хижих птахів, серед них орли, яструби, соколи і співочі пташки, наприклад сільвія і корольок. Полохливі газелі населяють нагір'я й пагорби; в лісах водяться лосі, дикі кішки та інші ссавці; круторогих нубійських козерогів можна побачити в пустелі. В Ізраїлі зареєстровано 80 видів плазунів, серед них хамелеони, змії, ящірки.
Керен Каємет - Єврейський національний фонд був заснований в 1901 році з метою придбання земель для єврейських сільськогосподарських поселень , а також для здійснення програм відновлення і розвитку земельних і лісових угідь на Землі Ізраїля. Загальна площа земель, викуплених Фондом до часу створення незалежної держави (1848 рік ), складала 96 тисяч гектарів . В основному це були неродючі землі. На кам'яних схилах було висаджено 4,5 млн. дерев. Сьогодні ж ліси розкинулися на 120 тис.га; висаджено понад 200 млн. дерев, в затінку яких ізраїльтяни відпочивають, насолоджуючись, спілкуванням із природою. Крім насаджень та утримання лісів, Фонд розбиває парки та зони відпочинку, готує інфраструктуру для нових поселень, виконує різноманітні програми по збору й накопиченню води й бере активну участь в охороні навколишнього середовища .
В Ізраїлі вжиті найсуворіші заходи спрямовані на захист природи і тваринного світу, діють закони, які забороняють зірвати найзвичайнісіньку придорожну квітку. Управління охорони природи спільно з Товариством захисту навколишнього середовища стежить за тим, щоб задоволення потреб інфраструктури, яка розвивається, не йшло в розріз із збереженням ланшафту й довкілля. Управління здійснює нагляд за всіма заповідниками (а їх понад 150, загальною площею майже 3,5 тис.км2). Близько двадцяти з них перетворені на впорядковані центри відпочинку з мережею доріг і туристських стежин; щороку тут буває понад 2 млн. відвідувачів. Сотні рослин, включаючи дуби і пальми, а також тварини і птахи - газелі, козероги, леопарди, яструби - взяті під охорону. Проводяться спеціальні заходи для збереження деяких зникаючих видів. Установлені пункти підгодівлі вовків ,гієн і лисиць; забезпечується охорона місць гніздування птахів; яйця морських черепах доставляються в інкубатори, а виведений молодняк повертають в море. Щоб уникнути зіткнень з літаками, ретельно вивчаються міграційні маршрути перелітних птахів, в окремих місцях навесні та восени забороняються авіапольоти. Щоб зберегти багату спадщину Землі Ізраїля, вживаються заходи для охорони її рослинного й тваринного світу, відновлення флори й фауни біблейського періоду, а також видів, які знаходяться на межі зникнення. Для збору та збереження існуючих колись видів рослин, які згадуються в Біблії, у центрі країни створений ландшафтний заповідник Неот - Кедумім, де насаджені сади з флорою різних районів древньої Землі Ізраїля. Щоб повернути тварин, які колись населяли горби і пустелі Ерець - Ісраель, в їхнє колишнє середовище існування , нагорі Кармель і в Араві здійснюється проект "Хай - Бар". Мандруючи по всьому світу в пошуках цих диких тварин мають змогу пристосовуватися до навколишнього середовища, а згодом їх випускають на волю. Нині в Ізраїлі вирощують страусів, персидських ланей, антилоп, онагрів, сомалійських диких ослів. Бережне ставлення до природи прищеплюється в школах, широко пропагується серед населення. З цією метою організовуються екскурсії в супроводі спеціалістів, проводяться інформаційні кампанії, публікується спеціальна література.
Населення Ізраїлю - понад 5,5 млн. чоловік. Серед них приблизно 4,5 млн. євреїв, більшість неєврейського населення - араби. Ізраїльтяни дотримуються різноманітних способів життя - сучасного і традиційного, міського і сільського, індивідуального і колективного. Понад 90% ізраїльтян живе в містах. Багато великих міст, які поєднують у собі елементи старовини й сучасності, побудовані там, де були їхні давні попередники - Єрусалим, Цфат, Беер-Шева, Тверія, Назаре"т, Акки, Інші - Реховот, Хадера, Петах-Тіква, Рішон-ле-Ціон -виникли як сільськогосподарські поселення ще до утворення держави і згодом перетворилися на великі міста. У перші ж роки після проголошення держави Ізраїль розпочалося будівництво міст розвитку, як, наприклад, Карміель і Кір'ят-Гат, які повинні були забезпечити житлом населення, що різко збільшувалося за рахунок масової репатріації, розподілити його рівномірно по всій країні, заохочуючи органічне поєднання сільської економіки з міською у раніше не заселених районах.
Єрусалим, який розкинувся в Іудейських горах, - столиця Ізраїлю, політичний, історичний, духовний і національний центр єврейського народу з того часу, як цар Давид близько трьох тисяч років тому зробив його столицею свого царства. Освячений релігією і традицією, Єрусалим із його святими місцями і храмами шанований євреями, християнами й мусульманами в усьому світі. До 1860 року Єрусалим був обнесений кам'яною стіною, всередині поділявся на чотири квартали: єврейський, мусульманський, вірменський, християнський. Тоді більшість єрусалимського населення складали євреї, які почали оселятися і поза міською стіною, побудувавши кілька кварталів, що стали ядром нового Єрусалима. Під час британського мандата(1918 - 1948) Єрусалим із занедбаного провінційного містечка Оттоманської імперії (1518 - 1918 рр.) перетворився на квітуче сучасне місто з багатьма новими кварталами, котрі відображали особливості походження й побуту інших мешканців. Лінія припинення вогню, установлена в 1949р. після нападу арабів на щойно проголошену державу Ізраїль, поділила Єрусалим навпіл між Ізраїлем та Йорданією. Дев'ятнадцять років стояло місто, розділене бетонними стінами й колючим дротом, і було знову об'єднане лише після Шестиденної війни 1967р. Нині Єрусалим - найбільше місто країни з населенням понад півмільйона чоловік. У ньому поєднуються старовина й сучасність. Це дуже різноманітне місто, у якому співіснують різні культури й національності, релігійний і світський способи життя. Це місто, яке береже минуле й будує майбутнє. Ретельно реставровані історичні пам'ятники, доглянуті лужки, сучасні торгові центри, індустріальні парки та передмістя, що постійно зростають, - свідчення життєвих сил цього вічного міста. Тель-Авів - ЯФФА - сучасне місто на Середземному узбережжі, торговий, фінансовий і культурний центр країни. Тут розташована більшість промислових і сільськогосподарських підприємств, а також комерційних фірм, банків, редакцій газет, журналів і книжкових видавництв. Тель-Авів - перше цілковито єврейське сучасне місто-був заснований у 1909р. як передмістя Яффи, одного з найстаріших міст світу. У 1934 р. Тель-Авів отримав статус-міста, а в 1950р. він злився з Яффою - нове місто проковтнуло старе. Навкруги давнього порту в Яффі виросло місто художників. Цей район із його галереями, ресторанами й нічними клубами став одним із центрів туризму. Гайфа розкинулася біля Середземного моря на схилах гори Кармель. Відповідно до природної топографії місто розташоване на трьох рівнях: у нижньому місті на території, частково відвойованій у моря, знаходяться порт і торгові райони; у середньому - розміщені старі житлові райони; у найвищому - стрімко ростуть сучасні житлові квартали з широкими вулицями, парками й розлогими соснами. Звідси видно промислову зону й пісчані пляжі, які лежать унизу широкої затоки. Гайфа - головний глибоководний порт країни, адміністративний центр північного Ізраїлю. Цфат, розташований високо в горах Галілеї, є популярним місцем літнього відпочинку й туризму. Тут є квартал художників і ряд старовинних синаног. У 16ст. Цфат був важливим центром іудаїзму та творчої думки: равини, релігійні мислителі й містики стікалися до Цфата, створювали тут релігійні закони і приписи, яких віруючі євреї дотримуються і дотепер. Тверія - місто на березі озера Кінерет - славиться гарячими джерелами. Сьогодні Тверія - туристський центр, де древні руїни - сусіди сучасних готелів та особняків. Місто було засноване в 1 ст.н.е. й назване на честь римського імператора Тіберія. У давнину Тверія була одним із головних центрів єврейського вчення, тут протягом тривалого часу існувала знаменита равинська академія. Беер-Шева знаходиться в північному Негеві на перехресті доріг, які ведуть до Мертвого моря і в Ейлат. Це сучасне місто, побудоване на місті колишнього давнього поселення, яке існувало в часи патріархів - близько 3500 років тому. Беер-Шева, "столиця Негева", четверте за кількістю жителів місто Ізраїлю, адміністративний та економічний центр, де зосереджені державні установи, які обслуговують південь країни. Ейлат - найпівденніше місто Ізраїлю, вихід до Червоного моря й Індійського океану. Сучасний порт, побудований на місці гавані, де судна кидали якір ще за часів царя Соломона, здійснює торгові зв'язки з Африкою та Далеким Сходом. М'яка тепла зима, вражаючий підводний світ, мальовничі пляжі, розкішні готелі та прямі чартерні рейси з Європи перетворили Ейлат на цілорічний міжнародний курорт. З часу підписання мирного договору з Йорданією (1994 р.) почалася розробка проектів спільного розвитку із сусіднім йорданським містом Акаба, спрямованих переважно на розвиток туризму в регіоні.
Близько 9% ізраїльтян живуть у сільській місцевості: в селах, а також у кібуцах і мошавах - двох унікальних кооперативних формаціях, що виникли на початку 20 ст. Села бувають великими й маленькими, у них мешкають переважно араби й друзи, які складають шосту частину сільського населення Ізраїлю. Земля й будинки знаходяться в приватному володінні, і фермери самостійно вирощують і продають свою продукцію. Невелику частину арабського сектора складають бедуїни. Які донедавна вели кочове життя в Негеві (близько 70 тис. чоловік),а сьогодні вони перебувають у процесі урбанізації. У цьому виявляється їх перехід від традиційного способу життя до осілого, сучасного. Кібуц - самостійна соціальна й економічна структура, де знаряддя й засоби виробництва належать усьому колективові, а рішення приймаються загальними зборами всіх членів. Нині в 270 кібуцах живе близько 2,2% населення. Члени кібуцу займаються різноманітними роботами в кібуцному господарстві; діти більшу частину часу проводять у дитячих садках і навчальних закладах. Кібуци, які традиційно були основою сільського господарства (сьогодні вони виробляють 33% сільськогосподарської продукції країни), тепер також займаються туризмом, включаються у сферу послуг, організують виробничі підприємства. Мошав - сільське поселення, де кожна сім'я має свій дім і свою земельну ділянку. У минулому кооперація поширювалася на закупівлю та збут виготовленої продукції; нині ж "мошавники" прагнуть більшої економічної незалежності. Близько 450 мошавів, у кожному з яких приблизно 60 сімей (у цілому 3,1% населення), виробляють значну частину сільськогосподарської продукції Ізраїлю. Ішов Кехілаті - нова форма сільського поселення. Існує 50-60 таких поселень, у кожному з яких живуть сотні сімей. Незважаючи на те, що економічно кожна родина цілком самостійна і більшість мешканців працюють не в самому поселенні, рівень їх добровільної участі в місцевому житті дуже високий. Головним органом управління є Загальні збори глав сімей, які проживають у селищі. На щорічних зборах затверджується місцевий бюджет. Крім управлінської і контрольної комісії, існує ряд робочих груп із питань освіти, культури, молоді, фінансів тощо. Секретар, посада якого є платною, веде щоденні справи поселення згідно з рішенням виборних органів. Нові члени приймаються лише із схвалення общини.
Понад один мільйон громадян Ізраїлю (19% населення) -не євреї. їх прийнято називати арабським населенням Ізраїлю, але насправді це різні групи, хоч і розмовляють здебільшого арабською мовою, але зі своїм способом життя, традиціями, історією. Араби-мусульмани (близько 815 тис.), більшість з яких суніти, складають 76% всього неєврейського населення. Вони живуть переважно в маленьких містах і селах, більше половини з них - на півночі країни. Бедуїни складають близько 10% мусульманського населення Ізраїлю. Існує близько 30 бедуїнських племен, які мешкають здебільшого в південній частині країни. Недавні пастухи-кочівники, вони знаходяться у стадії переходу від племінного ладу до сучасного способу життя, поступово виходять на ізраїльський ринок праці, Араби-Християни - друга за чисельністю меншина Ізраїлю: близько 160 тис. чоловік. Вони живуть переважно в містах (Назареті, Шферамі, Хайфі). Араби-християни належать до різних конфесій, найбільшими з яких є греко-католицька(42%), греко-православна (32%) і римсько-католицька (16%) общини. Друзи (близько 95 тис. чоловік) - арабомовна меншина, яка живе в 22 селах на півночі країни в умовах культурної, соціальної та релігійної автономії. Релігійне вчення друзів приховується від непосвячених, але відомо, що одним із його положень є концепція такійя, що зобов'язує членів общини бути лояльними до влади в країні проживання. Черкеси (близько 3 тис. чоловік) живуть у двох селищах на півночі країни і є мусульманами-сунітами, хоч ні етнічно, ні культурно не зв'язані зі своїми єдиновірцями-арабами. Зберігши яскраву етнічну самобутність, черкеси беруть участь у різних сферах економічного і соціального життя країни, не змішуючись ні з єврейським, ні з арабським оточенням. З біблейських часів євреї сповідують одну монотеїстичну релігію - іудаїзм, що вміщує в собі як релігійну, так і національну концепцію. До 18 ст. більшість світового єврейства жила в Європі, існуючи в умовах гетто, і майже не стикаючись із зовнішнім світом. Євреї самі вели свої общинні справи, керуючись зводом єврейських законів (Галаха), розроблених і систематизованих релігійними мислителями протягом багатьох віків.
Ідеї національного визволення, що охопили в 19ст. Європу, проникли й у гетто. Це призвело до лібералізації підходу до питання освіти, культури, філософії і теології. Водночас виникли нові течії в єврействі. Одні з них розвивалися в релігійно-ліберальному річищі, інші мали націоналістичне й політичне спрямування. Внаслідок цього більшість євреїв відійшли від ортодоксії та ортодоксального способу життя, а деякі почали прагнути повної інтеграції в суспільство тих країн, де жили. Сучасне єврейське суспільство Ізраїлю складається з тих, хто дотримується релігійних традицій: від ультраортодоксів до тих, які вважають себе світськими людьми. Втім, різниця між ними не зовсім чітка. Якщо під релігійністю розуміти ступінь дотримання єврейських релігійних законів і звичаїв, то можна сказати, що 20% ізраїльських євреїв виконують усі релігійні приписи, 60% дотримуються їх частково, відповідно до власних бажань та етнічних традицій, 20% зовсім нерелігійні. Оскільки Ізраїль створювався як єврейська держава, Субота (шабат) і всі єврейські свята й пам'ятні дні оголошені державними святами і відзначаються всім єврейським населенням країни і дотримуються тією чи іншою мірою практично всіма. Одним із показників релігійності може вважатися відсоток батьків, які бажають дати своїм дітям релігійне зорієнтовану освіту, або відсоток виборців, що віддають голоси на загальних виборах релігійним партіям. Однак такі підрахунки вельми приблизні, тому що діти нерелігійних батьків теж можуть здобувати освіту в релігійних школах, а багато релігійних громадян голосують за нерелігійні партії. У цілому більшість ізраїльських євреїв нерелігійні, ведуть сучасний спосіб життя, тією чи іншою мірою поділяючи релігійні уявлення і дотримуючись релігійних обрядів. Частина цієї більшості дотримується традицій в модифікованій формі, а деякі приєднуються до однієї з ліберальних релігійних течій. Серед релігійних меншин багато хто дотримується способу життя, продиктованого єврейським релігійним законом, але водночас беруть активну участь у житті країни. Вони вважають сучасну єврейську державу першим кроком назустріч приходу Месії і поверненню єврейського народу на Землю Ізраїлю. Харедім - ультраортодоксальні євреї, навпаки, вірять, що єврейська держава на Землі Ізраїля може бути створена тільки після приходу Місії. Вони суворо дотримуються єврейського релігійного закону, живуть окремими общинами, мають свої школи, носять традиційний одяг, дотримуються розподілу соціальних ролей між чоловіком і жінкою і ведуть замкнений спосіб життя. Ця община складається переважно з двох головних підгруп: невелика, але дуже активна частина, яка не визнає держави і повністю ізолювалася від неї, і прагматична більшість, яка бере участь у політичному житті Ізраїлю з метою посилання релігійного характеру держави.
Ізраїльська промисловість бере свій початок від невеликих сільськогосподарських майстерень, які виникли в кінці 19 ст. Новий поштовх для розвитку промисловості дала Друга світова війна, коли в армії союзників, що базувалися в країні, виникла потреба в обмундируванні й продуктах. Однак перших успіхів у справі модернізації ізраїльської промисловості вдалося досягти лише в 1960-му році, бо спершу основні зусилля були спрямовані на розвиток сільського господарства, створення водної, транспортної та енергетичної інфраструктури. Оскільки країна володіє значним потенціалом кваліфікованих спеціалістів, відчуваючи при цьому нестачу головних видів сировини, то промисловість Ізраїлю орієнтується на виробництво наукоємної продукції на базі власних розробок і технічних нововведень. До 70-х рр. Традиційними галузями були переробка харчових продуктів, виробництво текстилю, одягу, меблів, добрив, пестицидів, ліків, хімікатів, виробів із гуми, пластмаси й металу. За останні 20 років ізраїльська промисловість вийшла на світовий рівень у галузі медичної електроніки, агротехніки, телекомунікації, виробництва хімічної продукції, комп'ютерного обладнання і програмного забезпечення, а також в обробці алмазів. Найбільше зростання спостерігається в тих галузях, де переважають високі технології, використовується найпередовіша техніка, а також залучаються інвестиції в наукові дослідження й розробки. Ізраїльська алмазна промисловість, експорт продукції, якої в 1995 р. перевищів 4,6 млрд. доларів, виробляє близько 80% світових поставок малих шліфованих каменів, більшість яких -брильянти, що використовуються для прикрас. 40% усіх алмазів шліфується в Ізраїлі, що робить його найбільшим торговим і виробничим центром цієї галузі. У 1995р. на 19000 промислових підприємств трудилося понад 412000 працівників (14% з вищою освітою). Цими підприємствами було випущено продукції на загальну суму близько 50 млрд. доларів, причому 34% було відправлено на експорт. На відміну від інщих розвинених країн, де частка працівників промисловості протягом останнього десятиліття залишалася постійною (за винятком Японії, де спостерігалося зростання на 2,4%), в Ізраїлі цей показник виріс на 16,8%. Ріст обсягу ізраїльської промислової продукції в 1990-1994 рр. Склав 32,5% і вивів країну на друге місце у світі після Південної Кореї (34,5%).Інвестиції в промисловість становили в 1995р. 4,3 млрд. доларів - на 10% більше, ніж у 1994р. Найвизначніший ріст спостерігається в галузі високих технологій: 37% - у 1965р., 58%-у 1985 і 62% - в останні роки. Майже половина продукції цієї галузі йде на експорт, складаючи близько 66% всього промислового експорту Ізраїлю, тоді як звичайні промислові компанії експортують тільки 39% своєї продукції. Близько 90% загальної суми 650 млн. доларів, виділеної на дослідження і розробки в промисловості в 1995р., були використані для розробок у галузі високих технологій. У перші роки існування держави частка житлового будівництва в загальному обсязі будівельних робіт становила 84%. Пізніше цей показник коливався в межах 70-75% до 1991р., коли він піднявся до 86% у зв'язку з необхідністю забезпечити житлом велику кількість нових репатріантів. У 1990-1991 рр. обсяг виробництва в будівельному секторі різко збільшився. Кількість одиниць житла, споруджуваних щороку, коливалася між 33 тис. і 83 тис., склавши 62 тис. в 1995р. Якщо спершу майже все будівництво велося з ініціативи та за рахунок уряду, то в період між 1958-1989 рр. частка державного будівництва поступово зменшувалася - з 67% до 16%. Однак в останні роки вона знову зросла до 74% у 1991 р.(коли приватний сектор не зміг задовольнити попит на житло, який різко зріс із появою сотень тисяч нових репатріантів). Відтоді участь держави у фінансуванні житлового будівництва скоротилася до 44% у 1995р.
Успіхи, яких досягло сільське господарство країни, - це результати довгої і впертої боротьби з несприятливими природними умовами, а також наслідок ефективного використання невеликих запасів води і придатної для обробітку землі. Коли в кінці 19ст. євреї почали повертатися на свою історичну батьківщину, перші їх зусилля були спрямовані на те, щоб перетворити безплідну пустелю в квітучий сад. Після досягнення Ізраїлем незалежності загальна площа культивованих земель збільшилась в 2,6 раза і становить нині приблизно 445000 гектарів, а площа зрошуваних полів збільшилась у 8 разів, досягнувши 243000 га. За цей самий період кількість сільськогосподарських поселень зросла з 400 до 750, проте через високі темпи урбанізації частка населення, яка живе не в містах, зменшилася з 12 до 6%. Нині потреби в продовольстві Ізраїль в основному задовольняє за рахунок власного виробництва, доповнюючи його імпортом, куди входить переважно пшениця, сировина для переробки олії, м'ясо, кофе, какао, цукор, до того ж витрати на імпорт окупаються з надлишком надходженнями від сільськогосподарського експорту. На ізраїльських фермах виробляються переважно молочні продукти, птиця, а також вирощуються різноманітні сорти квітів, фрукти й овочі. Взимку Ізраїль виступає в ролі "теплиці" Європи, експортуючи троянди з довгими стеблами, гібридні гвоздики, дині, помідори, огірки, перець, полуниці, ківі, манго й авакадо, різні види цитрусових.
Секрет успіхів сільського господарства Ізраїлю полягає в тісному співробітництві фермерів і вчених, яке фінансується урядом, у розробці і впровадженні вдосконалених методів у всіх галузях народного господарства, а також у використанні технічних новинок, сучасної іригаційної технології і найновішого агротехнічного обладнання. За період з 1950 до 1990р. частка сільськогосподарської продукції у ВНП скоротилася з 11 до 3%, а в експорті впала із 60 до 3%. Водночас річний обсяг сільськогосподарського експорту зріс від 20млн. до 740 млн. доларів у 1995р. Такого успіху вдалося досягти завдяки повсюдному застосуванні найсучасніших методів.
Складаючи близько 8% ВНП, транспорт і зв'язок забезпечують 10% прибутку з експорту і дають роботу 6% зайнятого в господарстві населення. 47% прибутку дає наземний транспорт, 22% - морський і повітряний, 20% - зв'язок. Решта надходить від сфери послуг, включаючи складування й паркінг. Від початку 50-х років загальний тоннаж транспортних морських перевезень збільшився у десять разів, тоді як обсяг пасажирських перевезень повітряним транспортом зріс більше як у сто разів. За той самий період протяжність автомобільних доріг зросла більше ніж удвічі, кількість автобусів - більше ніж утричі, а парк вантажних автомобілів - у десять разів. У 1995 р. Ізраїль відвідали близько 2,53 млн. туристів, порівняно з 33 тис. в 1950р., 118 тис.-в 1960, 441 млн. - у 1970р., 1,18 млн. - у 1980р. і 1,34 млн. - у 1990р. їх приваблюють різноманітність кліматичних поясів, археологічні пам'ятники, релігійні святині, щедре сонце й сучасні курорти на Середземному морі, на озері Кінерет, на Мертвому й Червоному морях. Майже 90% туристів приїжджають із Європи, Південної й Північної Америки, решта - з усіх кінців світу; у тому числі й з арабських країн. Туризм - це важливе джерело іноземної валюти (31 млрд. в 1995 р.). Прибутки від нього складають 3,5% ВНП і 10,6% загального обсягу експорту. Додаткова вартість досягає тут 85%, що робить індустрію туризму найприбутковішою з усіх галузей, орієнтованих на експорт. В індустрії туризму у всій країні безпосередньо зайнято близько 50 тис. робітників. Туризм із його величезним потенціалом є одним із найважливіших факторів ліквідації дефіциту платіжного балансу Ізраїлю.
|