«Приєднайся до Дня довкілля – посади калину»

Тече вода з-під явора

Т. Г. Шевченко

INCLUDEPICTURE "https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTaVPP4sTRB-imbCjRNmSMCL88ADPVjeLj-yKh24x0vWfJv6xRGmw" \* MERGEFORMATINET

Зацвіла в долині

Червона калина…

Т. Г. Шевченко

Додаток № 3
Легенда про калину



Калина – дерево українського роду. Колись у сиву давнину вона пов’язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зірки. Тому й отримала калина таке ім’я від старослов’янського назви Сонця – Коло. А оскільки ягоди калини червоного кольору, то стали вони символом крові та безсмертного роду. Що каже легенда?

Колись у давнину в глухому селі жили хлопець і дівчина. Любили одне одного змалку і тішилися життям. Та якось покликав їх до себе батько хлопця, і мовив:

– Сину, прийшла пора віддати належне, піти захисником рідного краю. Покозакуй, а повернешся – відсвяткуємо весілля!

Рано-ранесенько проводжали за село хлопця батько й дівчина. Благословив старий козак сина:

– Не осором наш рід! Хай Бог тебе хранить на добрі справи!

Дівчина простягла вишивану хустину:

– Їдь! Бережи рідну землю, а я збережу наше кохання!

Поїхав козак, тільки закурілось пилом понад шляхом.

Минув і рік, і два, й три; від козака ні чутки, ні звістки. Четвертої весни, коли квітли сади і тьохкали соловейки на село з дикими згуками, вихором налетіла татарська орда. Мужньо боронилися люди, біля кожної хати кипів бій. Та один за одним падали захисники – занадто люті були напасники.

Біля хати, де жив батько козака, шаленіла січ. Мов розлютований лев боронив батько господу, бо в хаті переляканою горличкою заховалася синова наречена. Та ось із-поперед чужинців вискочив дужий вояка. Підняв батько шаблю, та й закляк:

– Ти, сину, привів чужинців до свого села? Зрадник?!

– А що б я мав, козакуючи? Злидні, рани, а чи й смерть… А тут…

З невимовною мукою мовив батько:

– Так згинь же, виродку! Хай і земля тебе не прийме – ніде щоб не мав ні спочинку, ні зупинку!…

Останні слова замерли на посинілих губах зітнутої голови, – бо молодий вояка виявився спритніший за батька… На це лихо вилинула з хати дівчина, мов зоря зійшла. Чужинці схвально загули – така врода! Дівчина пізнала коханого, не завваживши, що він у чужинському одязі. Кинулась до нього, залебеділа:

– Як добре, що ти тут! Таке лихо!…– і затнулась, побачила, усе усвідомила. – Чому?! Невже ти справді запроданець?!!

– Я поспішав до тебе! Ти будеш у мене в золоті, у шовках ходити, оксамитом огортатись, самоцвітами тішитись!

Та дівчина вже все зрозуміла:



– Проклинаю тебе, зраднику!

– Візьміть її, – крикнув вояк своїм зайдам.

– Жодна рука не торкнеться до мене! Я належу рідній землі і вона мене захистить, а тебе – проклинаю, зраднику…

Вояк розлютовано заніс шаблю над головою, та й закляк: замість дівчини виріс кущ з білими запашними китицями квітів, неначе віночки незаймано-чисті й гарні. Люто шмагонув-рубонув, та кущ тільки схитнувся і знову приріс до кореня – тільки замість білих квіток, ніби краплини крові, заяріли червоні кетяги ягід. А листя шелестіло:

– Проклинаю…проклинаю…

Кажуть, що і небо не витримало такого злочинства: налетіла буря, зчорніло небо, вдарила блискавка, – і замість зрадника покотило вітром перекотиполе. Збулося батьківське прокляття – без спочинку-зупинку прокотило по землі і вижбурнуло геть у море. Замість зайд-чужинців – розбіглися дикі пси чи вовки.

А кущ, що стався з дівчини, назвали її ім’ям – Калина. Гіркі її ягоди як доля дівоча. Але живлять вони тих, хто любить і шанує рідну землю.

Додаток № 4
Методичні поради вихователям ДНЗ

Праця дітей на ділянці має бути різноманітною, посильною та регулярною. Варто пам’ятати, що тільки різноманітна за змістом праця викликає в дітей інтерес та бажання долучитися до неї.

Завдання необхідно ускладнювати поступово. Фізичні зусилля, докладені дітьми для їх виконання, не повинні викликати перевтому. Інакше у них виникне негативне ставлення до трудових завдань.

Тривалість праці залежить від її характеру і віку дітей.

Знаряддя праці мають бути безпечні й відповідати віковим особливостям дітей. Не варто використовувати іграшковий інвентар – ним важко і незручно працювати.

Зміст праці навесні дітей молодшого дошкільного віку

(молодша та середня групи):

* висаджування розсади у відкритий ґрунт;

* посів насіння;

* зняття захисних покрівель з рослин після зими;

* поливання кущів і розсади.

Зміст праці навесні дітей старшого дошкільного віку

(старша група):

* прибирання ділянки;

* підготовка ґрунту до посадки та посіву – перекопування, розпушування;

* догляд за рослинами – прополка, підгортання;

* прорідження, мульчування;

* висаджування розсади у відкритий ґрунт;

* висаджування кімнатних рослин у відкритий ґрунт;

* висаджування дерев та кущів;

* поливання дерев, кущів і розсади;

* зняття захисних покрівель із рослин після зими.

Вихователь має регулярно залучати до праці на природі кожну дитину, а також раціонально розподіляти завдання між групами дітей. Трудові завдання доцільно поєднувати з різними цікавими прийомами освітньої роботи.

Так, у роботі з дітьми як молодшого, так і старшого дошкільного віку доцільно використовувати тематичні загадки, прислів’я, приказки та ігри. Надзвичайно ефективним є поєднання спостережень за розвитком рослин із читанням художніх творів відповідної тематики – віршів, казок та оповідань. Наприклад, посадивши калину, варто звернути увагу дітей на особливості цієї рослини, а потім прочитати легенду, казку чи оповідання про неї. Тематичні читання будуть доцільні й під час догляду за рослиною. Такий підхід дасть змогу розширити уявлення дітей про світ рослин.

Після зими важливо вчасно розпочати весняні роботи на ділянці дошкільного закладу: прибирання, скопування, рихлення, мульчування, посів, посадку, живлення тощо. Адже від цього залежить майбутній стан ділянки. Розглянемо, що насамперед потрібно зробити весняної пори та до чого можна залучити дошкільників.

Вихователь має правильно організувати спільну працю дітей під час висаджування калини. Доцільним є такий розподіл обов’язків:

• перша група дітей доставляє на візочку ємкості з розсадою та розташовує їх якомога ближче до місця посадки, щоб іншим дітям було зручно брати рослини;

• друга група намічає рядочки чи робить лунки;

• третя група висаджує та поливає рослини.

На очах у дітей ділянка землі перетворюється на зелений клас, у якому головним вихователем стане природа. Діти отримують справжню насолоду, споглядаючи результат своїх зусиль. Коли роботу завершено, вихователь має об’єктивно оцінити працю дошкільників і, незалежно від перебігу роботи, обов’язково похвалити їх за старанність та акуратність.

Важливо, щоб під час праці на природі діти не лише набували практичних навичок, а й отримували знання. Вихователь повинен пояснювати причину або мету кожної виконуваної дії, наприклад:

• саджанці калини «переселяють» у ґрунт у похмурі дні, а якщо погода сонячна, то вранці або ввечері; інакше, одразу потрапивши на яскраве сонечко, рослинки засохнуть;

• за кілька годин до посадки саджанці рясно поливають для того, щоб грудочки землі міцно трималися біля корінців;

• поливши посаджену рослину, вологе місце засипають сухою землею, щоб запобігти випаровуванню.

Дітей старшого дошкільного віку доцільно ознайомити з будовою рослин (на прикладі калини), зокрема з їх кореневою системою, а також впливом погодних умов на стан рослин.

Цікавою формою організації праці на природі з дошкільниками є експеримент. Існує чимало простих та водночас захопливих способів його проведення. Наприклад, можна посадити калину на двох сусідніх ділянках: на першій використати насіння калини, а на другій – живці. Потім необхідно поспостерігати разом із дітьми, на якій ділянці калина зійде з насіння та як будуть розвиватися живці, допомогти їм зрозуміти, чому так відбулося.

Запропоновані методи роботи з дошкільниками зроблять їх працю на городі цікавою та емоційно насиченою.

Догляд за молодими рослинами калини полягатиме у своєчасному прополюванні, поливі й розрихлюванні ґрунту. Ця справа може здатися дошкільникам нудною та одноманітною. Тому, залучаючи дитину до такої праці, важливо підтримувати її інтерес до землеробства в цілому. Дітям можна запропонувати чимало казкових сценаріїв виконання трудових завдань, зокрема:

* урятувати рослинку-калинку від спраги, напоївши її водичкою в спеку;

* звільнити рослинку від злих загарбників – бур’янів;

* підготувати для рослинок «м’яку постіль» – пухку земельку, щоб, відпочивши, вони змогли зробити дітям цінні дарунки – чудові квіточки та ягідки.

Малятам буде цікавіше працювати, якщо на ділянці «житимуть» керамічний зайчик або їжачок.

Молоді кущі калини, посаджені дошкільниками спільно з дорослими, потребують підживлення. В умовах дитячого садка для цього використовують органічні добрива.

Керуючи процесом роботи, вихователь має привчати дітей працювати ретельно, спокійно, не відволікаючись. Це сприятиме вихованню в них охайності та виробленню вміння стежити за собою. І головне – у дітей розвиватиметься схильність до трудових зусиль.

Збір урожаю

Грону ягід калини зрізують у вересні–жовтні, коли ягоди стають характерного червоного кольору і починають немов світитися зсередини, зберігають у прохолодному приміщенні в корзинах або пов’язаними в пучки. Оскільки в ягодах присутній природний консервант, зберігаються вони досить довго.
Додаток № 5
Загадки про калину:
***

І червона, й соковита,

Та гірка вона все літо.

Припече мороз – вона

Стала добра й смачна.
***

За хатою у садочку,

У зеленому віночку

Та в червоних намистах

Стала пава молода.
***

І збігаються всі діти,

Щоб на неї поглядіти:

За намисто кожен – смик,

Та й укине на язик.

***

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті,

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду.
***

І не дівчина, а червоні стрічки має.

***

В лісі на горісі червоні хустки висять.
***

Навесні білим цвітом, а восени – червоним плодом.
***

Стоїть дід над водою

З червоною бородою.

Тільки сонечко пригріє,

Борода почервоніє.
***

Хто ж ті ягоди не знає,

Від застуди їх приймає.

На кущах вони висять,

І, як маків цвіт, горять.

Тільки це не є малина.

Що за ягода? — ……
***

Я – привітний кущик

Весною білим цвітом зацвітаю.

Восени червоними ягодами вітаю.

Взимку птахів пригощаю.

***

У сінокіс — гірка,

А в мороз — солодка,

Що за ягідка?

Додаток № 6
Прислів’я про калину:

Похолодніло, риба не ловиться, калина у цвіт вбирається.

***

Любуйтеся калиною, коли цвіте, а дитиною — коли росте.

***

Заливається, як соловейко на калині.

***

Дівчина, як у лузі калина.

***

Вибери собі дівку, як калинову гілку.

***

Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.

***

Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоним.

***

У лузі калина з квіточками, неначе мати з діточками.

***

Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема у світі ріднішого, як мати дитині.

***

Без верби і калини нема України.