|
|
Скачати 45.88 Kb.
|
|
Дубова О., Новицький А., студенти юридичного коледжу Національного університету «Одеська юридична академія» ПОНЯТТЯ ТА ЮРИДИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ НООСФЕРНОГО ТИПУ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В сучасний період у науковій літературі все частіше зустрічаються твердження про зародження принципово нового типу природокористування — ноосферного або інформаційного. Теоретичне обґрунтування необхідності і неминучості встановлення ноосферного типу природокористування вітчизняна наука пов’язує з ім’ям видатного вченого XX ст., засновника геохімії, біогеохімії, радіогеології В. Вернадського (1863-1945) та його вченням про ноосферу. У 1944 р. він сформулював поняття ноосфери (від гр. noos – розум), тобто сфери розуму на нашій планеті, коли людина, осягнувши закони природи, зможе перебудовувати «своєю працею і думкою область свого життя». В. І. Вернадський встиг тільки в загальних рисах намітити основи цього вчення (він помер у січні 1945 р.), але його слова залишаються актуальними і звучать застережливо: «У геологічній історії біосфери перед людиною відкривається величезне майбутнє, якщо вона зрозуміє це і не буде використовувати свій розум і свою працю на самознищення» [1, с. 143]. Отже, Вернадський хотів сказати, що гармонізація стосунків людини з природою можлива шляхом перебудови технологій таким чином, щоб вони перестали бути шкідливими. Для цього, в свою чергу, необхідна й перебудова свідомості самої людини. Перебудова людської діяльності повинна йти не супроти, а в унісон з організованістю біосфери, бо людство, що творить ноосферу, усіма своїми коренями пов’язане з біосферою [2, с. 272]. В свою чергу, біосфера – це зона активного життя, що охоплює нижню частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери. У біосфері живі організми (жива речовина) і середовище їхнього мешкання органічно пов’язані і взаємодіють один з одним, утворюючи цілісну динамічну систему. Що ж таке ноосфера – утопія чи реальна стратегія виживання? Праці В. І. Вернадського дозволяють більш обґрунтовано відповісти на поставлене запитання, оскільки в них зазначений перелік конкретних умов, необхідних для становлення й існування біосфери: 1) заселення людиною всієї планети; 2) різке перетворення засобів зв’язку й обміну між країнами; 3) посилення зв’язків, у тому числі політичних, між усіма країнами світу; 4) початок переважання геологічної ролі людини над іншими геологічними процесами, що відбуваються в біосфері; 5) розширення меж біосфери і вихід в космос; 6) відкриття нових джерел енергії; 7) рівність людей усіх рас і релігій; 8) посилення ролі народних мас у вирішенні питань зовнішньої і внутрішньої політики; 9) свобода наукової думки і наукового пошуку від тиску релігійних, філософських і політичних факторів та створення в державному устрої умов, сприятливих для свободи наукової думки; 10) продумана система народної освіти і зростання добробуту трудящих; створення реальних умов для запобігання бідності, недоїдання і голоду; здійснення заходів, спрямованих на боротьбу з поширеними хворобами; 11) розумне перетворення природи Землі з метою зробити її здатною задовольняти всі матеріальні, естетичні і духовні потреби зростаючого населення; 12) виключення війн з життя суспільства [2, с. 273]. Якщо казати про виконання цих умов на даний час, то одні з них не виконані, інші виконані з різними результатами, у тому числі і з трагічними наслідками для природи. Коли людина виконає всі умови, лише тоді можна буде казати про утвердження нового стану біосфери – ноосфери. Проте слід зазначити, що чіткого практичного визначення поняття ноосферного природокористування в сучасній літературі не міститься [3, с. 7]. Процес утворення ноосфери досить поступовий, і сьогодні думки вчених про реальність ноосфери неоднозначні. Ноосферу треба сприймати як символ віри, як ідеал розумного втручання людини у біосферні процеси і вживати необхідних заходів щодо втілення цього ідеалу. «Біосфера перейде так чи інакше, рано чи пізно в ноосферу… На певному етапі розвитку людина вимушена буде взяти на себе відповідальність за подальшу еволюцію планети, інакше у неї не буде майбутнього», - писав В. І. Вернадський. Ноосферне природокористування засновано на зародженні систем штучного інтелекту, біотехнологій, генної інженерії, встановленні «нового світового порядку» і «справедливої системи» розподілу природних ресурсів між «багатими» і «бідними» на них країнами. Крім того, основною ознакою ноосферно-інформаційного типу природокористування має стати створення штучних саморегулюючих біосистем [3, с. 7]. Однак і етичні критерії виявляються незамінними при розв’язанні таких пекучих проблем сучасності, як можливість зміни клімату великих регіонів Землі, штучна зміна геному людини методами генної інженерії, генетичний контроль при укладанні шлюбів і, нарешті, клонування людей методами біотехнології та евтаназія. Науково-біологічних критеріїв у цих випадках недостатньо [4, с. 22]. Послідовники вчення про ноосферу виходять з неприпустимості використання сили людського розуму для знищення чи подавлення живого, як це відбувалося у минулому і, на жаль, відбувається у наш час. Сила людського розуму повинна стати справедливою, доброю по відношенню до людини і до оточуючого її середовища, до планети Земля, до навколоземного простору і космосу у цілому. Ноосфера – це гармонійно перетворені науковою думкою відносини між людьми, між природою та суспільством, органічними і неорганічними, свідомими та тими, у яких свідомість відсутня, силами світу. Створення ноосфери немислимо без усвідомлення етичних і правових сторін верховенства людського розуму, що приймає на себе місію визначати розвиток світу, направляти та регулювати його рух. Розум людини, його наукова думка, за словами Вернадського, повинні врятувати людство від загибелі. Вчення про ноосферу підкреслює значення ідей природного права і природної справедливості, що вказують на норми, з якими повинна рахуватися людина, намагаючись встановити збалансовані відносини між суспільством і природою, забезпечити рівновагу та гармонію у цих взаємовідношеннях. Освоюючи природу, людина змінює себе відповідно до законів природи, природних імперативів. Завдяки цьому вона здатна зберігати за собою функції регуляції та контролю над соціальними та природними процесами. Отже, вчення про ноосферу, розроблене ще у першій половині ХХ ст., сьгодні на практиці, на жаль, залишається нереалізованим. Воно несе величезний потенціал, особливо в умовах глобальної екологічної кризи. За свідченнями теоретиків права, вчення про ноосферу може слугувати науковою та філософською основою юридичного світосприйняття у майбутньому [5, с. 22]. Література:
|
|
Л. Г. Дубова За редакцією І. Г. Лобановської ББК, із використанням систематичних каталогів Національної Парламентської бібліотеки України та Національної бібліотеки України ім.... |