Вопросы, подлежащие обсуждению до саммита в сентябре 2005 года
9. Государствам-членам необходимо будет придти к договоренности по ряду вопросов до саммита, который состоится в сентябре 2005 года. Консультации с Верховным комиссаром несомненно будут частью этого процесса, и она готова оказать содействие. В конкретном плане Генеральный секретарь указывает на необходимость достижения договоренности в отношении Совета по правам человека по ряду вопросов, излагаемых ниже.
Мандат и функция
10. Помимо существующих функций и обязанностей Комиссии на основании резолюций 1235 (XLII) и 1503 (XLVIII) Экономического и Социального Совета Совет по правам человека будет заниматься рассмотрением положения со всеми правами человека во всех странах на основе указанной выше системы коллегиального обзора. До тех пор пока Советом по правам человека после его создания не будет проведен их тщательный обзор, тематическим и страновым процедурным мандатам, а также межправительственным рабочим группам и Подкомиссии будет предложено отчитываться перед Советом по правам человека. Совет по правам человека пересмотрит и уточнит или исправит их в соответствии со своим собственным кругом полномочий и с учетом своей программы работы и своих рабочих методов. Предлагаемый Совет по правам человека является лишь одним компонентом правозащитной системы Организации Объединенных Наций, которая включает мандат Верховного комиссара, секретариатские функции и договорные органы. При определении мандата и функций Совета по правам человека необходимо уделить внимание функциям, которые могут наиболее эффективно выполняться на межправительственном уровне, учитывая взаимодополняемость с другими органами и принимая во внимание опыт Комиссии. Совет по правам человека должен иметь полномочия на то, чтобы рекомендовать политические меры другим органам Организации Объединенных Наций, которые могут содействовать процессу осуществления.
11. Помимо изложенного выше предлагаемого коллегиального обзора Совет по правам человека должен также выполнять следующие функции:
• государства-члены должны иметь возможность собираться и принимать меры в случае возникновения серьезных ситуаций с точки зрения прав человека. Комиссия может делать это, используя такой метод, как принятие конкретных страновых резолюций. Хотя в отношении этого потенциала политизация достигла нездорового уровня — и ей должен будет заняться Совет по правам человека, используя предлагаемую функцию коллегиального обзора, — необходимо сохранить и оживить способность рассматривать серьезные ситуации. Кроме того, Комиссия может собираться на чрезвычайную сессию, если большинство членов согласны с этим; эту возможность следует сохранить и за Советом по правам человека, предлагаемый формат которого будет способствовать рассмотрению неотложных ситуаций вне рамок очередных сессий. К тому же, Верховный комиссар выгадает от того, что она будет в состоянии требовать практических мер и поддержки со стороны постоянного органа Организации Объединенных Наций с авторитетом полноправного Совета. Следует сохранить его в качестве форума для диалога между государствами-членами с участием гражданского общества по вопросам прав человека. Этот диалог будет обеспечивать конструктивные действия в областях, по которым существуют разногласия, и позволять творчески реагировать на новые и возникающие вопросы, особенно проблемы по правам человека, в связи с которыми существующие международные стандарты являются неясными. Роль неправительственных организаций является крайне важной с точки зрения политического вклада и изложения существующих на местах мнений государствам-членам. Кроме того, все более заметная роль и активность как национальных учреждений, так и неправительственных организаций поставила во главу угла их участие в прениях по правам человека.
• Предлагаемый Совет по правам человека должен играть кардинальную роль в наблюдении за толкованием и развитием международного права прав человека и содействии им. Международное право и стандарты имеют первостепенное значение для системы Организации Объединенных Наций с точки зрения защиты прав человека; и действительно, комплекс международных норм по правам человека, разработанных на сегодняшний день Комиссией, является, пожалуй, ее главным наследием. В качестве постоянного органа Совет по правам человека может изыскивать пути для преодоления задержек, с которыми сейчас сталкивается Комиссия, в отношении некоторой нормотворческой деятельности. Создание Совета по правам человека также усилит крайне важную деятельность системы договорных органов, которая внесла значимый вклад в развитие международного права за последние 20 лет, и может содействовать процессу упрощения и укрепления существующей системы, с тем чтобы она лучше выполняла свой мандат.
Состав
12. Вместо того, чтобы избираться Экономическим и Социальным Советом, члены Совета по правам человека будут выбираться большинством в две трети голосов членов Генеральной Ассамблеи, и эта процедура будет аналогичной процессу выборов в уставные органы. Это явится отражением той важности, которая придается данному органу. Универсальность при голосовании позволит этому органу быть в большей мере подотчетным перед всем членским составом Организации. Государствам-членам нужно будет принять решения о сроке полномочий, о том, как будут выбираться члены Совета по правам человека, и о ротации членов. Если государства-члены предпочтут избирать членов Совета по правам человека на региональной основе, то все региональные группы должны быть представлены пропорционально их представительству в Организации Объединенных Наций.
Численность
13. В настоящее время Комиссия по правам человека имеет 53 члена, что лишь на одного меньше, чем членский состав Экономического и Социального Совета, который избирает членов Комиссии. Хотя первоначально она насчитывала 18 членов, состав Комиссии резко вырос за прошедшие годы. Меньший членский состав Совета по правам человека позволит проводить более целенаправленные обсуждения и прения. Повышение статуса Комиссии и ее превращение в Совет даст государствам более широкую возможность входить в состав одного из трех советов Организации Объединенных Наций.
Главный или вспомогательный орган
14. Есть два варианта создания Совета по правам человека: в качестве главного органа или в качестве вспомогательного органа Генеральной Ассамблеи. Создание Совета по правам человека в качестве главного органа Организации Объединенных Наций позволит ему стоять наравне с Советом Безопасности и Экономическим и Социальным Советом и потребует внесения поправки в Устав. Создание же Совета в качестве вспомогательного органа Генеральной Ассамблеи не будет требовать изменений в Уставе. В любом случае следует сохранить высокий стандарт уставных органов и принцип решения «важных вопросов» большинством в две трети голосов.
Решение, которое надлежит принять
15. После рассмотрения указанных выше вопросов государства-члены могут договориться о том, чтобы одобрить — в принципе — создание Совета по правам человека в заключительной декларации саммита в сентябре 2005 года. Проект формулировки, предложенный в докладе Генерального секретаря, гласит:
«Договориться о том, чтобы Комиссию по правам человека заменить меньшим по составу постоянным Советом по правам человека в качестве главного органа Организации Объединенных Наций или вспомогательного органа Генеральной Ассамблеи, члены которого будут избираться непосредственно Генеральной Ассамблеей большинством в две трети голосов присутствующих и участвующих в голосовании членов». (A/59/2005, приложение, пункт 8(e)).
Вопросы, подлежащие обсуждению после саммита в сентябре 2005 года
16. На этапе после саммита будет проводиться дополнительная работа в отношении того, как Совет по правам человека будет выполнять изложенные выше функции, а также будут проработаны детали касательно численности, состава и создания. И действительно, Совету нужно будет одобрить, продлить или объявить устаревшими многие из существующих функций, процедур и рабочих групп Комиссии. Специальные процедуры и привлечение неправительственных организаций — этими двумя аспектами работы Комиссии должен по?прежнему заниматься Совет по правам человека.
17. Еще один комплекс вопросов, требующих дальнейшей проработки, касается роли и мандата Совета по правам человека по отношению к другим компонентам правозащитной системы Организации Объединенных Наций, в частности Управлению Верховного комиссара, другим учреждениям и программам Организации Объединенных Наций, занимающимся правами человека, договорным контрольным органам, Генеральной Ассамблее, Совету Безопасности, Экономическому и Социальному Совету и предлагаемой новой Комиссии по миростроительству. Создание Совета по правам человека будет усиливать и укреплять правозащитную деятельность этих других компонентов. Например, Совет по правам человека даст возможность упорядочить повестку дня Третьего комитета Генеральной Ассамблеи за счет работы Совета по правам человека, а также укрепить способность Генеральной Ассамблеи анализировать и обращать внимание на сохраняющиеся пробелы в осуществлении и учете прав человека в рамках всей системы Организации Объединенных Наций. Кроме того, Совет может содействовать созданию, оказанию поддержки и мобилизации взносов для различных добровольных фондов, особенно с целью оказания помощи развивающимся странам.
* Первоначально была препровождена Генеральным секретарем Председателю Генеральной Ассамблеи 14 апреля 2005 года с просьбой довести ее до сведения членов Генеральной Ассамблеи.
Комітет з прав людини ООН - організація, що займається наглядом за виконанням Міжнародного пакту про громадянські та політичні права в країнах-учасницях пакту. Засновано згідно з частиною 4 Пакту. Комітет з прав людини був створений в 1977 році відповідно до статті 28 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Комітет складається з 18 членів - громадян держав-учасниць Пакту, що володіють високими моральними якостями і визнаною компетенцією в галузі прав людини. Члени Комітету обираються на нараді держав - учасниць Пакту таємним голосуванням строком на чотири роки і працюють в особистій якості, а не як представники своїх країн.
Зазвичай протягом року Комітет з прав людини проводить три сесії тривалістю в три тижні кожна. Як правило, сесії навесні проводяться в Нью-Йорку, а влітку і восени - в Женеві.
Функції
Періодичні доповіді
Всі держави, які ратифікували Міжнародний пакт про громадянські та політичні права або приєдналися до нього, зобов'язані подавати Комітету доповіді про вжиті ними заходи щодо втілення в життя прав, закріплених в Пакті, і про прогрес, досягнутий у використанні цих прав. Початковий доповідь подається протягом одного року з моменту вступу Пакту чинності щодо відповідної країни. Доповіді про подальші зміни підлягають поданням кожні п'ять років.
Доповідь відповідної держави вивчається спочатку спеціальною робочою групою Комітету, що складається не більше ніж з п'яти його членів. Група визначає коло проблем, які слід обговорити з представниками відповідної держави, і готує перелік питань, які представники держави отримують завчасно до початку слухання. Потім Комітет у повному складі протягом двох днів вивчає доповідь. Після цього проводиться відкрите засідання за участю представників держави, на якому в якості спостерігачів можуть бути присутніми неурядові організації і преса. В ході засідання представники держави відповідають на запитання членів Комітету - як ті, що були поставлені заздалегідь, так і ті, що були задані безпосередньо в ході засідання.
Засідання організовані таким чином, щоб у представників держави було час для консультацій з урядом та отримання необхідної інформації. Якщо запитана членами Комітету інформація є неповною або якщо вона не отримана, то представникам держави пропонується представити відповіді в письмовому вигляді до пізнішого терміну. При розгляді доповіді члени Комітету спираються на безліч джерел: доповіді інших органів ООН з прав людини, спеціальних доповідачів та робочих груп, а також доповіді міжнародних неурядових організацій.
Досвід показав, що розгляд доповідей держав на відкритих засіданнях є цілком задовільний спосіб спостереження за здійсненням прав людини. За підсумками розгляду кожної доповіді Комітет приймає так звані "заключні зауваження", що представляють собою думку Комітету про стан справ зі здійсненням Пакту у відповідній державі-учасниці.
У зауваженнях відображаються об'єктивні фактори і труднощі, які ускладнюють здійснення Пакту, позитивні аспекти, основні проблеми, що викликають стурбованість Комітету, та рекомендації щодо заходів, здатних забезпечити більш ефективне застосування положень Пакту в рамках національного законодавства та практики. Хоча заключні зауваження Комітету з юридичної точки зору не мають обов'язкової сили, вони відображають думку єдиного експертного органу, правомочного і здатного виносити такі постанови. Ігнорування або недотримання державами заключних зауважень свідчило б про їхнє несумлінне виконання своїх зобов'язань по Пакту.
Зауваження загального порядку
Другою важливою функцією Комітету з прав людини є тлумачення положень Міжнародного пакту про громадянські і політичні права з метою розсіяти будь-які сумніви щодо охоплення і сенсу його статей. Зауваження служать для держав-учасниць керівництвом при застосуванні положень Пакту, а також при підготовці ними своїх доповідей.
Скарги приватних осіб
Відповідно до Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, Комітет уповноважений отримувати і розглядати повідомлення від окремих осіб, які стверджують, що вони є жертвами порушення тією чи іншою державою - учасницею Пакту якогось із прав, викладених у Пакті. Для того щоб Комітет прийняв повідомлення до розгляду (тобто визнав його прийнятним), повинні бути дотримані наступні вимоги: повідомлення повинно стосуватися порушення тільки тих прав, які викладені в Пакті; повідомлення має бути подано особою або особами, які перебувають під юрисдикцією держави - учасника Пакту і Факультативного протоколу до неї; у випадку, якщо повідомлення направляє особу, яка не є жертвою, воно повинно привести докази того, що воно діє від імені передбачуваної жертви; повідомлення не повинно бути анонімним; повідомлення не підлягає розгляду, якщо той же самий випадок розглядається відповідно до іншої міжнародної процедурою; до подачі повідомлення до Комітету жертва повинна вичерпати всі внутрішні засоби правового захисту (тобто її справа повинна бути розглянута національними судами першої та другої інстанції); це правило не діє в тих випадках, коли застосування таких засобів невиправдано затягується або внутрішні засоби правового захисту не були вичерпані через незалежні від жертви причин.
Крім того, ще до прийняття рішення про те, чи є повідомлення прийнятним чи ні, Комітет може запросити у передбачуваної жертви чи відповідної держави додаткову інформацію або зауваження і встановити крайній термін їх подання. Якщо на даному етапі держава спрямовує відповідь на отримане повідомлення, то особа, яка є автором скарги, отримує копію цієї відповіді для представлення своїх зауважень.
Після цього Комітет приймає рішення, є повідомлення прийнятним чи ні.
Якщо повідомлення визнається неприйнятним, то його подальший розгляд припиняється. Якщо ж повідомлення визнається прийнятним, то Комітет звертається до відповідної держави з проханням надати пояснення або заяви, що роз'яснюють дану проблему, і повідомити про те, чи були вжиті цією державою будь-яких заходів для її врегулювання. Для подання державою відповіді визначений крайній термін у шість місяців. Після цього авторові скарги надається можливість висловити свої зауваження щодо відповіді держави. Потім Комітет формулює свої остаточні міркування і повідомляє їх відповідній державі і авторові скарги. На всіх етапах проведеного Комітетом розгляду особи, які є авторами скарг, і держави, які, як стверджується, порушили права цих осіб, знаходяться в рівних умовах.
Кожна сторона має можливість висловлювати зауваження щодо аргументів іншої сторони.
Як правило, на вирішення питання про визнання повідомлення прийнятним чи неприйнятним йде близько року. Для подальшого розгляду істоти справи може знадобитися від одного до двох років залежно від ступеня готовності держав-учасників і авторів скарг співпрацювати у наданні будь-якої необхідної Комітету інформації.
Перш ніж Комітет сформулює свої остаточні міркування, особи, які стверджують про порушення своїх прав, можуть потребувати захисту. Для цієї мети Комітет, не виносячи рішень по суті скарг, в деяких випадках звертався до відповідних держав з настійними проханнями. Наприклад, у ряді випадків Комітет закликав не здійснювати висилку, просив про відстрочку приведення у виконання смертного вироку або вказував на необхідність невідкладного медичного огляду.
Комітет не є судовим органом і його рішення іменуються не "постановами", а "міркуваннями". Разом з тим, міркування Комітету висловлюються мовою судових постанов, і накопичений досвід свідчить про те, що держави серйозно ставляться до них. У ряді випадків мали місце звільнення ув'язнених і компенсація жертвам порушень прав людини. У 1977-2004 роках Комітет отримав 1295 скарг з більш ніж 70 держав-учасниць Факультативного протоколу. У 349 випадках Комітет констатував порушення прав людини.
Скарги однієї держави на інше
Будь-яка держава-учасниця Пакту може направити Комітету повідомлення з твердженням про те, що інша держава-учасниця не виконує своїх зобов'язань по Пакту. Однак це може робитися лише в тих випадках, коли обидві сторони заявили, що вони визнають компетенцію Комітету отримувати і розглядати такі сообщенія13. Хоча ця процедура вступила в силу в 1979 році, в Комітет поки що не надійшло жодної скарги такого роду.
|