Тема 4. Правове регулювання непрямих податків
План
1. Податок на додану вартість
2. Порядок справляння акцизного збору
1. Податок на додану вартість.
Податок на додану вартість (далі ПДВ) є непрямим податком, що включається з ціну товару та представляє собою частину приросту вартості, що утворюється на всіх стадіях їх просування — від виробництва до продажу або перепродажу. Порядок розрахунку сум. що підлягають сплаті, та правила стягування цього податку встановлені розділом V Податкового кодексу України.
Відповідно до Податкового кодексу України платниками ПДВ є
будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку;
будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків;
особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;
особа — управитель майна, яка веде окремий податковий облік і податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном;
особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чина інших законних підставах переходить у власність держави.
В якості платника ПДВ особа зобов'язана зареєструватися в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) будь-яка особа що проводить господарську діяльність у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх дванадцяти календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування ПДВ).
Якщо особи, не зареєстровані як платники податку, ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом, такі особи сплачують податок під час митного оформлення товарів без реєстррації як платники такого податку.
Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташовано на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі імпорт);
в) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі експорт);
г) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів автомобільним, морським, річковим та авіаційним транспортом.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів — дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства а для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для оформлення.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками-суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.
Ставки податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:
а) 17 відсотків;
б) 0 відсотків.
Всі операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ, крім операцій що не є об'єктами оподаткування, звільнених від оподаткування та операції, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 17 відсотків. Але з першого січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків.
За нульовою ставкою оподатковуються операції з:
а) експорту товарів (послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією;
б) постачання товарів для заправки або забезпечення морських і повітряних суден; заправки космічних кораблів та військового транспорту миротворчих сил та інших випадках, передбачених законодавством.
Не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з:
а) випуску (емісії), розміщення в будь-які форми управління та продажу (погашення), викупу за кошти цінних паперів;
б) передача майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг;
в) надання послуг із страхування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності;
г) обіг валютних цінностей;
д) надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу;
е) виплат у грошовій формі заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій;
є) реорганізації (злиття, поділу та перетворення) юридичних осіб;
ж) постачання позашкільним навчальним закладам, учням послуг у сфері позашкільної освіти та інші згідно з законодавством.
Звільняються від оподаткування операції з:
а) постачання продуктів дитячого харчування:
б) постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг;
в) постачання технічних та інших засобів реабілітації;
г) постачання послуг із доставки пенсій, страхових виплат та грошової допомоги населенню;
д) постачання послуг з охорони здоров'я закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів;
е) постачання послуг з перевезення пасажирів міським транспортом (крім таксі);
є) постачання релігійними організаціями культових послуг та предметів культового призначення;
ж) постачання послуг з поховання та ритуальних товарів державними та комунальними службами;
з) безоплатної приватизації житлового фонду;
и) постачання житла, крім їх першого постачання;
і) надання благодійної допомоги та інші відповідно до чинного законодавства.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг);
дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.
У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково — ні, до сум податку, які має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці, використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації. Але за наявністю певних підстав, які можуть свідчити, що розрахунок суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснено з порушенням норм податкового законодавства, орган державної податкової служби може провести протягом 30 календарних днів, що настають за граничним строком проведення камеральної перевірки документальну позапланову виїзну перевірку платника податку для визначення достовірності нарахування суми відшкодування.
Основними причинами для проведення таких виїзних перевірок є:
а) порушення справи про банкрутство стосовно платника податку та/або його постачальників;
б) наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців записів про:
відсутність підтверджених відомостей, внесених до цього Реєстру;
відсутність за місцезнаходженням;
прийняття рішень про виділ або припинення діяльності;
визнання повністю або частково недійсними установчих документів;
припинення державної реєстрації;
в) існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником податків за операціями з придбання товарів, та сумою податкових зобов'язань його контрагентів;
г) відсутність даних у податковій звітності попередніх 12 місяців операцій з постачання товарів/послуг, до яких застосовується нульова ставка ПДВ, або наявність даних про те, що обсяг таких операцій становить менш як 50 відсотків обсягу постачання;
д) невідповідність платника жодному з таких критеріїв:
у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів, чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з платником, перевищує 20 осіб та середня заробітна плата усіх працівників не менш ніж у 2,5 рази перевищує мінімально встановлений рівень;
має основні фонди, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує суму, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців;
рівень визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток є вищим від середнього по галузі у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів;
е) відсутність протягом попередніх 24 місяців документальних періодів.
Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державного казначейства висновок протягом:
трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки;
п'яти робочих днів після закінчення документальної виїзної перевірки платника податку, який не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість орган державної казначейської служби перераховує зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку.
На жаль, повне відшкодування податку на додану вартість може спустошити. Тому фахівці Міністерства фінансів України розробили механізм, згідно з яким частину заборгованості податку на додану вартість держава може повертати облігаціями внутрішньої державної позики. Суми податку, не відшкодовані платникам вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість На суму такої заборгованості нараховується- пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі яка надсилається протягом операційного дня.
Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.
Зведені дані такого обліку відображаються в податкових деклараціях, що подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Окрім того, платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період — квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах, виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Після цього платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з ПДВ, зазначену у поданій ним декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.
Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників, у яких сума податку в одній податковій накладній становить:
понад 1 мільйон гривень — з 1 січня 2011 року;
понад 500 тисяч гривень — з 1 квітня 2011 року;
понад 100 тисяч гривень — з 1 липня 2011 року;
понад 10 тисяч гривень — з 1 січня 2012 року.
Податкова накладна в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, включенню до Єдиного реєстру не підлягає.
2. Порядок справляння акцизного збору
Акцизи — це непрямі податки, що включаються у ціну товару і сплачуються покупцями. Як правило, вони встановлюються на дефіцитну і високорентабельну продукцію, призначену для населення, виробництво якої, як правило, є монополією держави.
Акцизний податок встановлюється на товари, які держава вважає за потрібне оподатковувати за вищими ставками, ніж інші товари. Акцизний податок втілює у собі як фіскальну функцію, поповнюючи бюджет, так і регулюючу, корегує попит та пропозицію на підакцизні товари.
Механізм справляння акцизного податку встановлюється розділом VI Податкового кодексу України.
Платниками акцизного податку в основному є національні виробники підакцизних товарів та суб'єкти господарювання, що імпортують чи реалізують ці товари.
До підакцизних товарів належать:
спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;
тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;
нафтопродукти, скраплений газ;
автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.
Всі платники акцизного податку повинні бути зареєстровані. Реєстрація з органах державної податкової служби як платника податку суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції) та/або імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб'єкту відповідної ліцензії Органи ліцензування, що уповноважені видавати ліцензії на зазначені види діяльності, зобов'язані надати органу державної податкової служби за місцезнаходженням суб'єкта господарювання інформацію про видані, переоформлені, призупинені або анульовані ліцензії у п'ятиденний строк з дня здійснення таких дій.
Інші платники підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку органами державної податкової служби за місцем державної реєстрації таких суб'єктів у місячний строк із дня початку господарської діяльності.
Об'єктами оподаткування є операції з:
реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);
реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам;
ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України;
реалізації конфіскованих підакцизних товарів (продукції), підакцизних товарів (продукції), визнаних безхазяйними, підакцизних товарів (продукції) за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизних товарів (продукції), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави;
реалізації або передачі у володіння користування чи розпорядження підакцизних товарів (продукції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування;
обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат.
Ставки акцизного податку є єдиним на всій території України і встановлені статтею 215 Податкового кодексу України. Ці ставки можуть бути:
а) адвалерні, що встановлюються у відсотках або до вартості реалізованого товару (продукції), виробленого на митній території України за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами без ПДВ та з урахуванням акцизного податку або до вартості товарів (продукції), що ввозять на митну територію України, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, без ПДВ та з урахуванням акцизного податку.
б) специфічні, базою оподаткування якими є величина вироблених на митній території України або ввезених на територію України підакцизних товарів, визначена в одиницях виміру ваги, об'єму, кількості товару (продукції), об'єми циліндрів двигуна автомобіля або інших натуральних показниках.
в) адвалорні та специфічні одночасно.
Датою виникнення податкових зобов'язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції).
Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у визначених законодавством випадках.
Суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, визначаються платником податку самостійно, виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов'язань.
Податок із підакцизних товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, обчислюється у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату подання митному органу декларації до митного оформлення.
Встановлення максимальних роздрібних цін на підакцизні товари (продукцію) здійснюється виробником або імпортером товарів (продукції) шляхом декларування таких цін.
Декларація про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) (далі декларація), встановлені виробником або імпортером товарів (продукції), подається відповідно центральному органу державної податкової служби або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи у формі, визначеній такими органами.
У декларації повинні міститися відомості про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на всі підакцизні товари (продукцію), що виробляються ним в Україні, або на всі підакцизні товари (продукцію), що імпортуються ним в Україну, і дата, з якої встановлюються максимальні роздрібні ціни.
Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, та імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів повинен подати щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду органу державної податкової служби за місцем реєстрації декларацію акцизного податку.
Суми податку перераховуються до бюджету виробниками підакцизних товарів (продукції) протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації за місячний податковий період.
Суми податку з алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий не денатурований, сплачуються при придбанні марок акцизного податку. Марка акцизного податку є спеціальним знаком, яким маркіруються алкогольні напої та тютюнові вироби, наявність якого на цих товарах підтверджує сплату акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
3 метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку в Україні утворюються акцизні склади. На цих складах постійно діють представники органу податкової служби. Транспортування горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу підприємства, на якому виробляються горілка та лікеро-горілчані вироби, без товарно-транспортних накладних з відміткою представника органу державної податкової служби на акцизному складі забороняється.
Питання для самоконтролю:
1. Які особи є платниками податку на додану вартість?
2. Які операції є об'єктом оподаткування ПДВ?
3. Яка дата вважається датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ?
4. Які існують ставки податку на додану вартість?
5. Які операції звільняються від оподаткування ПДВ?
6. Яка сума ПДВ підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню?
7. З якою метою видається податкова накладна?
8. Що таке акцизи?
9. Які товари належать до підакцизних?
10 Які існують ставки акцизного податку?
11 Які функції виконують марки акцизного податку?
12. Для чого створюються акцизні склади?
|