Дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.
Держави-учасниці поважають і забезпечують всі права за кожною дитиною без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, або яких-небудь інших обставин.
В усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції.
Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.
Держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід'ємне право на життя. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Дитина реєструється зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я і сімейні зв'язки.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
Заява дитини чи її батьків на в'їзд у державу-учасницю або виїзд із неї з метою возз’єднання сім'ї повинна розглядатися державами-учасницями позитивним, гуманним і оперативним чином.
Держави-учасниці вживають заходів для боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.
Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини.
Дитина має право вільно висловлювати свої думки; це право включає свободу шукати, одержувати і передавати інформацію й ідеї будь-якого роду незалежно від кордонів в усній, письмовій чи за допомогою інших засобів на вибір дитини.
Держави-учасниці поважають право дитини на свободу думки, совісті і релігії.
Держави-учасниці визнають право дитини на свободу асоціацій і свободу мирних зборів.
Жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.
Держави-учасниці визнають важливу роль засобів масової інформації і забезпечують, щоб дитина мала доступ до інформації і матеріалів із різних національних і міжнародних джерел.
Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного і психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації
Дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надається державою.
Держави-учасниці, які визнають і/чи дозволяють існування системи всиновлення, забезпечують, щоб найкращі інтереси дитини враховувалися в першочерговому порядку.
Дитині, яка вважається біженцем, забезпечується належний захист і гуманітарна допомога в користуванні її правами.
Неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в особі і полегшують її активну участь у житті суспільства.
Держави-учасниці визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров'я і засобами лікування хвороб та відновлення здоров'я.
Держави-учасниці визнають право дитини, на періодичну оцінку лікування та всіх інших умов, пов'язаних з таким піклуванням.
Дитина має право користуватися благами соціального забезпечення.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Держави-учасниці визнають право дитини на освіту.
Освіта дитини має бути спрямована на розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини; виховання поваги до прав людини та основних свобод, до батьків, її культурної самобутності, мови і національних цінностей країни до навколишньої природи.
Дитині, яка належить до меншостей чи корінного населення, не може бути відмовлено в праві спільно з іншими членами її групи користуватися своєю культурою, сповідати свою релігію і виконувати її обряди, а також користуватися рідною мовою.
Держави-учасниці визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті і займатися мистецтвом.
Дитина має право на захист від економічної експлуатації.
Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів, щоб захистити дітей від незаконного зловживання наркотичними засобами і психотропними речовинами, як вони визначені у відповідних міжнародних договорах, та не допускати використання дітей у протизаконному виробництві таких речовин і торгівлі ними.
Держави-учасниці зобов'язуються захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації і сексуальних розбещень.
Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для відвернення викрадень дітей, торгівлі дітьми чи їх контрабанди .
Держави-учасниці захищають дитину від усіх форм експлуатації.
Держави-учасниці забезпечують, щоб жодна дитина не піддавалась катуванням та іншим жорстоким видам поводження чи покарання.
Особи, які не досягли 15-річного віку, не повинні брати безпосередньої участі у воєнних діях.
Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для сприяння фізичному і психологічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка є жертвою.
Держави-учасниці забезпечують, щоб жодна дитина не вважалася порушником кримінального законодавства, не звинувачувалася і не визнавалася винною в його порушенні через дію чи бездіяльність.
Ніщо в цій Конвенції не торкається будь-яких положень, які в більшій мірі сприяють здійсненню прав дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються широко інформувати про принципи і положення Конвенції дорослих і дітей.
З метою розгляду прогресу, досягнутого державами-учасницями щодо виконання зобов'язань, взятих згідно з цією Конвенцією, засновується Комітет по правах дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються подавати Комітету доповіді про вжиті ними заходи по закріпленню визнаних у Конвенції прав та прогрес, досягнутий у здійсненні цих прав.
З метою сприяння ефективному здійсненню Конвенції спеціалізовані установи та різні органи ООН мають право бути представленими при розгляді питань про здійснення положень цієї Конвенції.
Ця Конвенція відкрита для підписання всіма державами.
Ця Конвенція підлягає ратифікації.
Конвенція відкрита для приєднання до неї будь-якої держави.
Конвенція набирає чинності на тридцятий день після здачі на зберігання Генеральному секретарю ООН двадцятої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.
Будь-яка держава-учасниця може запропонувати поправку і подати її Генеральному секретарю ООН.
Генеральний секретар ООН отримує і розсилає всім державам текст застережень, зроблених державами у момент ратифікації або приєднання.
Будь-яка держава-учасниця може денонсувати цю Конвенцію шляхом письмового повідомлення Генерального секретаря ООН.
Генеральний секретар ООН призначається депозитарієм цієї Конвенції.
Оригінал цієї Конвенції, англійський, арабський, іспанський, китайський, російський і французький тексти якої є рівно автентичними, здається на зберігання Генеральному секретарю ООН.
|