|
|
Скачати 29.7 Kb.
|
| ОБҐРУНТУВАННЯ АКТУАЛЬНОСТІ прийняття Законопроекту про правовий статус українських трудових мігрантів Незважаючи на масштабність феномену трудової еміграції з України, який торкається кожну п’яту родину, він не отримав належної уваги з боку політичних еліт, а значить, і державних структур. Попри величезне позитивне значення грошових переказів для української економіки, існує проблема дітей сиріт при живих батьках, розірваних сімей та погіршення демографічної ситуації в цілому. Українські політики декларують високу зацікавленість, та ніхто із них не заходив далі загальних заяв та PR-заходів у вигляді подорожей, фільмів чи круглих столів. Фактично жодна із політичних сил не запропонувала цілісного підходу до вирішення проблем та конкретних дієвих кроків його реалізації. Не маючи врегульованого статусу, сотні тисяч українців часто зазнають нещадної експлуатації, змушені проживати у нелюдських умовах, часто позбавлені фундаментального права на захист здоров’я та невідкладну медичну допомогу. Навіть ті, хто посідає необхідні для працевлаштування документи, зустрічається з такими бюрократичними перепонами, що часто не можуть ефективно захищати свої права та законні інтереси. Наприклад, щодо можливостей підтвердження кваліфікаційного рівня та професійної самореалізації, соціального та пенсійного забезпечення тощо. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека, що визнані найвищою соціальною цінністю в Україні, загрозливо потерпають. Зовнішня політика України працює ще за радянськими принципами і захист прав власних громадян за кордоном не є її пріоритетом. Громадяни сприймаються не як найвища цінність, а як неповноцінні прохачі, котрим щось потрібно. Досить часто емігранти отримують більше розуміння та допомоги від органів країни перебування ніж від рідного консульства. Є незадовільним число консульств у країнах масового проживання українців, а мінімальна кількість диппрацівників та часто-густо їх низький професійний культурний та загально людський рівень не дозволяє задовольняти найосновніші потреби співгромадян. У консульства практично неможливо додзвонитися. Існуючі норми консульського обслуговування є вкрай заплутані та неефективні. Виїхавши за кордон, емігранти по суті опинилися поза правовим полем українського законодавства, або ж в більшості випадків, існуюче законодавство є абсолютно застарілим та неадаптованим до нових реалій життя. Ключова проблема – відсутність визначення українського трудового мігранта в законодавстві України. Для нашої держави такої категорії осіб взагалі не існує! Власне це тягне за собою цілу низку проблем. Починаючи від проблем у взаємовідношеннях мігранта з органами державної влади, що веде до численних зловживань їхніх працівників – податківці ходять по селах і оподатковують родичів мігрантів, митники лише за окрему плату дозволяють мігрантам на власних машинах відвідувати сім’ї довше ніж 10 днів, прикордонники беруть по 20-50 євро за дозвіл в’їхати у власну країну із простроченою шенгенською візою! Не більше 5-10% мігрантів має можливість проголосувати, попри те, що за кордоном перебуває 3-6 млн. виборців, що сягає до 10-15% усіх виборців в Україні! Практично не діють програми по заохоченню повернення мігрантів на Батьківщину, інвестиційні програми сприяння розвитку малого бізнесу мігрантів, освітньої та юридичної адаптації молоді. Надто повільно і неефективно проходять переговори по двосторонніх угодах з країнами перебування щодо регулювання трудової міграції та соціального захисту мігрантів. Громадські та церковні організації навіть не можуть надавати ефективної допомоги мігрантам у складному становищі, бо така допомога визначається законодавством як цінні подарунки, які обкладаються високим податком. 14 жовтня заплановані парламентські слухання з питань міграції. Це добра нагода відверто обговорити проблеми мігрантів та, найголовніше, запропонувати конкретні кроки, спрямовані на покращення ситуації. Чи не першим з них мало би бути визнання Українською державою факту існування багато чисельної групи трудових мігрантів, та законодавче закріплення їхнього статусу. Такий крок міг би зрушити справу мігрантів із "мертвої точки". Передвиборчий період міг би бути особливо сприятливий. Підштовхнути до такого визнання можна за допомогою законопроекту про правовий статус українських трудових мігрантів, у якому визначалися основні права українських трудових мігрантів та соціальні гарантії, встановлювалися засади відносини із державними органами України та підтримання зв’язків із Батьківщиною тощо. |
| ЗАКОНУУКРА Ї Н И Цей Закон визначає правовий статус українських трудових мігрантів та членів їх сімей, встановлює правові та соціальні гарантії їх... |
ПРОЕКТ Цей Закон визначає правовий статус українських трудових мігрантів та членів їх сімей, встановлює правові та соціальні гарантії їх... |
| ЗАКОНУУКРА Ї Н И Цей Закон визначає правовий статус українських трудових мігрантів та членів їх сімей, встановлює правові та соціальні гарантії їх... |
ПРОЕКТ Цей Закон визначає правовий статус українських трудових мігрантів та членів їх сімей, встановлює правові та соціальні гарантії їх... |
| Закону України «Про адвокатуру» Необхідність прийняття цього законопроекту випливає з аналізу ситуації, що склалася у сфері правової допомоги, здійснення захисту... |
ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ Становище індивіда в суспільстві, відображене і закріплене в основному законі, визначається як конституційний статус особи. Його... |
| ПРАВОВИЙ СТАТУС ЮРИДИЧНИХ ОСІБ України з іншими державами. Статус іноземної юридичної особи зумовлює її державну належність для визначення: обсягу її правосуб'єктності;... |
Основні закони України ... |
| Закон України «Про статус ветеранів, війни, гарантії, їх соціальний захист» Нормативно-правовий акт, відповідно до якого надається послуга (закони, постанови, розпорядження, накази, тощо) |
Тема 2: Законодавство України про свободу совісті та релігійні організації Основні поняття: свобода совісті, шаріат, державна релігія, правовий статус церкви |