Позакласний захід:
«Український Моцарт»
(До 260-річчя від дня народження
Бортнянського Дмитра Степановича)
На cцені вітальня української хати. У глибині сцени портрет композитора Дмитра Степановича Бортнянського, підсвічник. Проектор для демонстрації презентації. Під портретом напис:
Народ не вмре, бо він не темна маса,
Є в нього слово. Пісня віща,
Що народилось муками Тараса.
Є серце, не позичене, своє.
(В. Кравчук)
До постановки залучені хор, ведучі, читець.
Запис або виконання хором «Боже великий єдиний…» на слова О. Кониського,
муз. М. Лисенка.
Читець: В покорі просять покоління:
– Зійди до нас і освіти,
Як зрозуміть твої веління,
Як покоряти їм світи?
Повстань не в сяєві корони,
Не в сріблі й золоті, - в серцях,
Щоб потвердити нам закони,
Щоб показати правди шлях.
Ось лиця всіх до тебе, Боже,
Звертаються в молитві й ждуть;
Ти вивів нас на роздоріжжя,
Щоб ми пізнали праву путь,
Щоб вже тепер ми цінували
Твоєї ласки чорні дні,
Щоб всім наступним передали
Цей твій закон: «Служіть мені!»
(Юрій Липа)
Ведучі запалюють свічку
Ведуча.
У 1751 році в сім’ї Марини Дмитрівни та Степана Васильовича Бортнянських, який служив козаком у гетьмана Кирила Розумовського, народився хлопчик, якого назвали на честь діда Дмитром. Батьківщиною майбутнього композитора стало українське місто Глухів Чернігівської губернії (зараз Сумська обл..), один з центрів козацтва, де будуть розгортатися події, що вплинуть на долю майбутнього композитора.
(показ слайду № 1)
м. Глухів
Ведучий.
Перші паростки його таланту виявилися коли Дмитрові було 6 років. Завдяки матері, яка мала любов до музики і співала зі своїми подругами українські і козацькі багатоголосні пісні.
Дмитро мав чистий, сильний голос і вловлював мелодії на льоту. Батько сприймав здібності сина без особливого ентузіазму. Він мріяв про воєнну кар’єру для свого сина. Але, завдяки старанням матері, через декілька місяців Дмитра привели в співочу школу. Батько до останнього моменту сподівався, що хлопця не візьмуть. Але Дмитра прийняли з найвищими оцінками. Вчився він легко. Дуже любив співати, а це було головним.
Ведуча.
(показ слайду № 2)
Князь Кирило Розумовський
Ще у 1755 р. Кирило Розумовський заснував у Глухові музичну капелу, куди входили хор і оркестр. У гетьманському домашньому театрі співали відомі майстри. Юний Дмитро Бортнянський був примічений зразу. Уже в перших своїх виступах він показав свої неабиякі можливості, а тому часто виставлявся в якості соліста. Ще у глухівській школі Бортнянський почав займатися на скрипці. Літом 1758р. вибрані співаки
глухівської школи від’їжджали до Петербурга. Серед них був і Дмитро.
(показ слайду № 3)
 
м. Петербург
Ведучий.
З перших же днів глухівським школярам прийшлося приймати участь у виступах капели.
(показ слайду № 4)
Імператриця Єлизавета Петрівна
Імператриця Єлизавета любила слухати юних хористів. Примітним став випадок, що стався на Пасхальній службі. Дмитро Бортнянський стояв у ту ніч на правому клиросі. Йому було доручено виконувати окремі сольні партії. Його голос зачаровував імператрицю. Вона відчувала до нього душевну симпатію. Служба підходила до кінця. У Дмитра була досить тривала пауза і він непомітно для себе задрімав. Коли настав час йому вступати, регент не почув його голосу. Сталася заминка, і всі побачили сплячого семилітнього соліста. В цей момент імператриця наказала не будити хлопця і віднести його до її покоїв. Коли Дмитро пробудився, він не повірив своїм очам. Своїм здивуванням і дитячим страхом, він заставив сміятися свою покровительку.
Цей випадок, звичайно ж, зіграв свою роль у долі Бортнянського. Його направили навчатися акторської майстерності в сухопутний Шляхетський корпус.
Ведуча.
Досягнувши 12 років, він був уже визнаним солістом
Ведучий.
У 1765 році на запрошення Катерини ІІ до Петербурга на придворну службу, на посаді капельмейстера, приїхав італійський композитор, майстер оперного жанру Бальдасаре Галуппі. В один із перших же днів приїзду до Петербурга, Галуппі був запрошений на виступ Придворної хорової капели.
(показ слайду № 5)
Дитяча хорова капела
( звучить дитячий хор «Весна». «Хваліть Господа з небес». На фоні цієї музики ведучі продовжують розповідати)
Спів хору настільки вразив його, що він сказав: «Такого чудового хору я ніколи не чув у Італії». Відмітив він і деяких найбільш обдарованих солістів. Одним з них був і Дмитро Бортнянський. Вчитель навчав Дмитра протягом трьох років. Від’їжджаючи з Росії у 1768 р,, він рекомендував імператриці відправити Бортнянського до нього у Венецію, для продовження занять. В тому ж році Бортнянський виїхав в Італію. Дмитра чекала велика і копітка праця, навчання і багате на різноманітні події і зустрічі життя.
(показ слайду № 6)
 
Венеція
Ведуча.
Дмитро Бортнянський претендував на звання “досконалого музиканта”, але знання теорії і практики йому ще потрібно було здобути. Йшли один за другим довгі місяці навчання. Бортнянський вчився грати на клавесині і органі.
(показ слайду № 7)
 
Клавесин Орган
Відвідував венеціанські театри, не пропускаючи ні однієї важливої прем’єри. Любив заходити і у собор св. Марка, щоб послухати оперних співаків, які виконували там партії у месах. 15 травня 1771р. Бортнянський з тріумфом здає екзамен і отримує звання maestro, а також титул академіка.
(показ слайду № 8)
Собор св. Марка
Ведучий.
У карнавальному сезоні 1776р. у місті Сан Бенедетто відбулась прем’єра опери на античний сюжет “Креонт”, створеної сіньором Бортнянським, музикантом з Росії.
(показ слайду № 9)
Лібрето до опери Д.Бортнянського «Креонт»
Ведуча.
У 1779р. Бортнянський отримує листа від директора Придворних театрів Івана Єлагіна, в якому його “просять додому ко двору, взявши з собою всі Ваші сочінєнія” і обіцяють, в разі його бажання ще раз відвідати Італію – відпустити.
Ведучий.
Бортнянський повернувся на батьківщину, де, здавалось би, сама доля повинна би була йому сприяти. І він поринув у роботу. Зранку і ввечері він грає при придворному співочому хорі, а вдень керує роботою хору Смольного інституту шляхетних панночок.
(показ слайду № 10)
м. Петербург
Поміж тим встигає створювати власні хорові твори, окремі романси, пісні, багато з яких пізніше стануть частинами його великих опер, також пише авторські духовні твори, як, наприклад, “Херувимська”. Хори Бортнянського, написані ним в той час, співали по цілому Петербурзі, вони вже тоді увійшли в російську музичну скарбницю.
Композитор, в жилах якого текла кров вихідця з української козацької сім ї, зробив зрозумілими і привабливими в самих широких колах свої невибагливі музичні твори. Він був демократичним у своїй творчості і тому користувався успіхом в усіх прошарках російського суспільства.
Звучить музика Д.Бортнянського. Хоровий концерт № 24
Читець.
«… Вісімдесят співаків у пишному вбрані розміщувались по обидва боки вівтаря. Задні ряди займали баси, перед ними знаходились тенори, а попереду тенорів діти – альти і сопрано.
Усі вони стояли нерухомо, з опущеними очима, у повній тиші.
За знаком, зовсім непомітним присутнім, без вказівки тону і темпу, вони почали співати…
У цій гармонійній тканині чулися такі переплетіння і ніжні звуки; час від часу роздавалися інтонації, які за своєю напруженістю нагадували крик душі, здатний пройняти серце і перервати дихання у грудях.
Потім усе завмирало, це хор ангелів, що підносяться від землі до небес і поступово зникають у повітряних просторах…»
Так у 1847 році французький композитор Гектор Берліоз описував свої враження від звучання хору великого майстра вокальної музики Дмитра Бортнянського.
Ведуча.
(показ слайду № 11)
Княгиня Марія Федорівна
Пік творчості композитора припав на 80-і роки XVIII ст. У 1784 році Дмитра Степано-вича призначають учителем музики Великої княгині Марії Федорівни. Навчаючи музиці Велику княгиню, Бортнянський повинен був заповнити прогалину в нотному матеріалі. І він з честю виходить з цього становища. Підготовлює для Марії Федорівни цілий альбом сонат, призначених для виконання на фортепіано, клавесині.
Ведучий.
Сонати з альбому Бортнянського приваблювали мелодійністю, особливо в тих місцях, де серед музичних побудов типово італійського характеру з’являлись мелодії і фрази з відомих російських або українських пісень.
Звучить соната До мажор Д.Бортнянського
Ведуча.
Бортнянський був першим композитором у Росії, музичні твори якого почали
виходити друком
(показ слайду № 12)
Дмитро Бортнянський
Ведучий.
28 квітня 1797р. Бортнянський отримує чин – статський радник, що відповідає армійському бригадиру (генералу).
Ведучий.
(показ слайду № 13)
Виступ хорової капели
Бортнянський шукав і знаходив у кращих своїх концертах синтез основних хорових форм європейської і російської хорових культур. Це був зовсім новий ступінь в російській хоровій музиці.
Бортнянський жив тим, що він робив, виконуючи свої обов’язки і не поспішаючи перетворював у життя свої задуми. За тридцять років ним написано більше 100-а хорових концертів, а також ряд невеликих композицій, камерно-інструментальні твори.
Придворний мелодист та високо-кваліфікований професіонал Бортнянський поєднував щирість і задушевність з тонким смаком та винахідливістю, його музику з однаковим задоволенням виконували та слухали і в палацах, і в простих будинках. У хоровому стилі Бортнянського — урочисто-пісенному, ліричному — знайшли відбиток народні мотиви, і особливо, як зазначалося, українські. Про творчість цього композитора-класика можна впевнено сказати, що вона активно вплинула на розвиток української хорової культури. На його спадщині вчилися такі славетні митці, як М. Лисенко, М. Леонтович, К. Стеценко, Л. Ревуцький, В. Лятошинський та багато ін..
Ведуча.
(показ слайду № 14)
Д.Бортнянський
Останні роки життя композитора були зв’ язані, як і раніше, з Придворною капелою. Старість давала про себе знати стомленістю, помітною для оточуючих. Наприкінці життя композитор продовжував писати романси, пісні. Він написав гімн «Співець у стані руських воїнів» на слова поета М. Хераскова, присвячений подіям війни 1812 року, працював над підготовкою до друку повного зібрання своїх творів, у яке він вклав майже всі свої кошти, але так і не встиг. Композитор видав лише кращі свої хорові концерти, написані у молодості, зокрема «Духовні концерти на чотири голоси, створені і знову виправлені Д. Бортнянським», повне зібрання творів Дмитра Бортнянського, у 10 томах, вийшло лише у 1882 р за редакцією композитора Петра Чайковського.
Ведуча.
Любов, з якою відносилися до композитора в капелі, заставила зберегти таку легенду про останні дні життя Бортнянського: «Хворий композитор, відчуваючи наближення смерті, закликав до себе кращих співаків і попросив заспівати свій найкращий концерт – “Вскую прискорбна еси душа моя”. Співаки не могли відказати своєму наставнику. Під звуки цього чудового концерту Бортнянський і помер, сидячи у кріслі…».
(Звучить запис концерту «Всякую прискорбна еси моя», на фоні цієї музики ведучі продовжують читати)
Сталося це 27 вересня 1825 року. Поховали його на Петербурзькому Смоленському кладовищі біля дверей церкви Івана Богослова. 1-го жовтня над цим кладовищем пролунали звуки багатоголосних панихидних концертів Бортнянського, що неодноразово звучали при похованнях великих російських історичних діячів тієї епохи, якими тепер проводжали в останню путь їхнього творця…
Хвилина мовчання, ведучі задувають свічку
Ведучий.
За високий внесок у музичну культуру Росії зображення Дмитра Бортнянського поряд із зображенням Михайла Глінки внесено до композиції пам’ятника 1000-літтю Русі, в місті Новгороді.
 
Ведуча.
Юрій Липа – український поет, присвятив Дмитру Бортнянському такі рядки:
Читець
Будь славен, Боже України,
Скрізь, де людей звучить язик,
Давай оновлення з руїни,
Животвори наш людський вік.
Нам твій наказ у серцях мати,
З ним жити, йти і здобувати.
Нехай тобі пребудуть милі
Діла, що дух наш сотворив, -
Поля, простори, гори й хвилі
Наповни міццю славних днів.
Тобі в серцях вівтар ми ставим –
Твоє ім’я довічно славим.
(«Гімн Дмитра Бортнянського»)
 Пам’ятник в м. Глухові (Сумщина)
Ведучий На завершення звучить невмирущий твір Дмитра Бортнянського, який є в репертуарі усіх хорових колективів України, й у серці кожного українця – «Многая літа»
М у з и ч н і ц і к а в и н к и
Розгадай ребус і дізнаєшся, про який твір Дмитра Бортнянського писав Гектор Берліоз у своїх спогадах.
Про Дмитра Бортнянського
Розгадай ребуси і взнаєш які опери були поставлені Дмитром Бортнянським в Італії
Т=Д
А Л 
крем
М , 
 , ,   , Й
Кросворд
Великий професійний хор.
Диригент.
Християнське богослужіння, що супроводжується співом та музикою.
Опера Д.Бортнянського
Твір для виконання хору під час католицького богослужіння.
Ім’я батька Д.Бортнянського.
Відповіді.
Музичні цікавинки: хоровий концерт.
Про Дмитра Бортнянського: Дмитро Бортнянський – реформатор духовної православної музики.
Ребуси: «Алкід», «Креонт», «Квінт Фабій».
Кросворд: 1. Капела. 2. Капельмейстер. 3. Літургія. 4. Креонт. 5. Меса. 6. Степан.
|