ЧАС ЗБИРАТИ
|
|
Скачати 259.75 Kb.
|
Ольга Гура  ЧАС ЗБИРАТИ КАМІННЯ Житичі і світ: ч.4Ольга Гура Час збирати камінняпоезії Малин 2003 р. ББКУ своїх простих на перший погляд віршах молода поетеса порушує складні філософські питання людського буття, одвічного пошуку особистістю свого місця у непростих реаліях сьогодення, намагається осмислити глобальну роль поета у суспільстві як носія духовності, лірично, по-жіночому змальовує тонкі інтимні стосунки людини і природи. ISBN Час збирати камінняРозкидала весна Життєдайне насіння, Щоб колись восени Зрілий плід скуштувать… Вже за нашим вікном Свище вітер осінній, - Зрілий плід на столі Буде весну чекать… Буде мріять про час, Як впаде у траву, Як пригорне земля, Візьме в теплі обійми, Пустить плід на землі, Щоб його прийняла, Як одвіку було, - Нездоланне коріння… Розкидала весна Боже Слово-насіння, Щоб колись восени Пісню Бога співать… Вже настала пора, - Час збирати каміння, Був же час і на те, Щоб його розкидать?… Народження СловаЖариною у серці Слово сяє, На волю проситься, свій відбиває ритм, Навколо лампи янголом святим, Незримим духом, музою літає, На вічний труд поета надихає, В солодких муках творчості стає живим… Минуть століття, - час біжить невпинно, Відійдуть в небуття царі й народи, Лиш вічне Слово знов джерельну воду Проллє на душі і серця невинні, Цілющою водою їх омиє, Полуду забуття з очей поета зніме, За руку візьме, мов малу дитину, В долоні ясною зорею упаде І поведе чумацькими шляхами, Річок бурхливих диво-берегами, Над райдугами, грозами й ланами Провісницею істини зійде… Очима Матері Марії…Очима Матері МаріїНа тебе дивиться Любов, Твої оплакані надії В її очах знайдуть свій кров… В полоні вічності і смутку, Серед страждання і біди, Простягне порятунку руку, Подасть джерельної води, Вгамує біль, омиє рани, З колін підніме жебрака, Розібє сліпоти кайдани Її божественна рука, В серцях дітей запалить віру, У бій за правду поведе, Пошле у небо птаха миру І сонцем над людьми зійде! Через віки і покоління, Крізь сиву вічність знов і знов, Очима Матері Марії На тебе дивиться Любов… Молитва за МалинРідна земля стала дітям Матусею, Мріє їх душі теплом обігріть, Просить у Бога для них, для майбутнього, Миру і злагоди, хліба й води. Хай в наших душах і наших серцях Миру вогонь палає, Хай рідне місто, наш оберіг, - Малин війни не знає! Просить у Бога осяяти золотом Істини, віри, надії й любові, Вірить в дітей і веде їх дорогою Правди життя, що утілилась в Слові. Хай в наших душах і наших серцях Правди вогонь палає, Хай рідне місто, наш оберіг, - Малин ганьби не знає! Стане заступницей дітям Полісся, Серцем зігріє їх душі невинні… Матір’ю в муках народжена пісня Їм подарує життя і спасіння! Хай в наших душах і наших серцях Віри вогонь палає, Хай рідне місто, наш оберіг, - Малин біди не знає! Дітям дарує свободу і мрію, Вітру крилатого сяючу долю, Сонця і райдуг весняну надію, - Птаха вона відпускає на волю! Хай в наших душах і наших серцях Волі вогонь палає! Хай наша мрія, вільна як птах, - Високо в небо злітає! Хай в наших душах і наших серцях Духу вогонь засяє! Хай наша свічка, наш оберіг, - Малин в віках не згасає! Ніколи не вмира ЛюбовНіколи не вмира Любов, -Це ми втрачаємо надію, Коли зима впаде на крила І лютий вітер віє знов… Вона стоїть, Свята Марія, Незаймана, немов дитя, І вірить в наше майбуття, Коли вже й Бог втрача надію… Стоїть свята, простоволоса, Їй вітер розвиває коси, Молитвою за нас з тобою, З очима, повними любові, Стоїть за нашими плечима, Стоїть в віках і стане знов, Коли біда біду відчинить Й рікою литиметься кров, Коли сліпими стануть діти, Одне на одного підуть, Без віри й правди будуть жити І Бога в серці проклянуть… Марія прийде й стане в полі, Щоб нагадати дітям знов, Що не вмирає Бог ніколи, Бо не вмира Його Любов… Підніметься з колін ВкраїнаТвоя божественна красаБентежить душу, Україно, Щоб так любили небеса І так ненавидів країну Її народ, - голодний злий, Серед скарбів землі святої, Обранець сяючої долі Бреде в історію сліпий… Вже годі спать і в снах бродити, Прокинься, обраний народ! Цвіте весна, сміються діти, Вже час співати і радіти, Уже не втрима крига вод, І життєдайного потоку Не спинить брила крижана, Настане час і для пророка Сказати: Істина - жива! О, Богом обрана країна! О, Богом обраний народ! Настане і твоя година, - Підніметься з колін Вкраїна, - Моя земля - свята, єдина, Моя молитва жовто-синя, Мій біль, мій хрест і мій оплот! Любімо, українці, свою землю…Любімо, українці, свою землю, Як матір, як дружину, як дитя, Вона стомилась від чекання вельми І мріє про щасливе майбуття… Вона радіє дітям босоногим, Насінню, що любовю проросте, Стежинам, просікам, шляхам й дорогам, Дощам радіє тло її просте… Землі, як матері, - не треба подарунків, І як дружині – іншого бранця, Вона не просить нас про поцілунки, Вона нас молить про святі серця. Плекаймо, українці свою землю, Шануймо сиві ненчині віки, - Вона стомилась від чекання вельми, Вже час любити землю, земляки! Моя любов – се воля!Моя земля – святиня! Моя земля – молитва! Несе мене на крилах, Хранить мене у битвах. Обпали мене святим вогнем любові, Донеси мене в святих руках до Бога, Покажи мені тернистий шлях до неба, Я одвіку йду, земля свята, до тебе! Моя душа – царівна! Моя душа – Богиня! Несе мене на крилах, Хранить мене незмінно! Обпали мене святим вогнем любові, Донеси мене в святих руках до Бога, Покажи мені тернистий шлях до неба, Я одвіку йду, моя душа, до тебе! Моя любов – блаженна! Моя любов – до болю! Я вітру наречена, Моя любов – се воля! Обпали мене святим вогнем любові, Донеси мене в святих руках до Бога, Покажи мені тернистий шлях до неба, Я одвіку йду, любов моя, до тебе! Колискова для синаМоє серце згоріло в святому вогні, Спалахнуло і зникло навіки, - Розлилося по всесвітах золотом снів, Ставши сяйвом пророчої зірки… Я залишила дім, щоб у мандрах знайти Колискову для велета-сина, Я блукала в світах, щоб її донести, - Заспівати щодуху, щосили! Не приспати, - збудити, вогонь запалить, Розірвати неволі кайдани, Не схилитись доземно – у небо злетіть, Щоб Христові загоїлись рани! Я її донесла, запалила вогонь, Я сама є вогонь і свобода! Встань же сину, лети, - вже скінчився твій сон, Поведи за собою народи! Освяти духом волі сплюндрований рай І розправ свої крила могутні, У любові палкій своє серце скупай, - Вже не бійся річок каламутних! Я спалила усі каламутні річки, Своїм серцем гарячим спалила, - Не лучини жевріють, - то сяють свічки, Що їх жаром душі запалила! Моє серце згоріло в святому вогні, Спалахнуло і зникло навіки, - Розлилося по всесвітах золотом снів, Ставши сяйвом пророчої зірки… Земля мояЗемля свята, тебе не можна не любити, І нещасливою не можна бути тут, Заради тебе неможливо не творити, Твої поезії в душі моїй цвітуть! Земля моя, тебе не можна не хвалити, Тут неможливо колискових не співать, І музику не можна не творити, Твої пісні в душі моїй звучать! Земля моя, тобі не можна не радіти, І золото твоє не можна не роздать, Щоб на землі своїй були щасливі діти, Щоб їм хотілося пісні твої співать! Казка в казціДень народження сніжинкиСвяткували небеса, Розсміялась хмара дзвінко Й вкрила землю, бачиш синку? Зачарована краса… Білим пухом прикрашала Сосни тітонька зима, Стіл святковий накривала, В гості нас з тобою звала, В шибку стукала сама. У зими на іменинах Радість з сміхом подають, І дітей малих, невинних, Пустотливих, гамірливих Пригощають там і тут. Розцілує в теплі щічки Діток тітонька-зима, - Стануть щічки, як сунички, Як червоні полунички, - Замилується й сама. Засміється разом з ними, На ніч казку розповість, Про Різдво, про Діву й Сина, Про далеке небо синє І його безкраю вись… День народження сніжинкиСвяткували небеса, Розсміялась хмара дзвінко Й вкрила землю, бачиш синку? Зачарована краса… Тобі Нас доля розкидалаПо всесвітах й світах, - Тебе лише чекала І бачила у снах. Нас зорі розлучали На сотні довгих літ, Та я тебе впізнала, Зустрівши на Землі, Твої небесні очі І вічність на плечах Впізнаю й серед ночі, В туманах і дощах… Загубимось у травах,- Під вальс правічний крон Ми знов з тобою разом Йдемо крізь долі сон. Тих снів було чимало, Про щастя і любов, Де я тебе чекала, А ти - до мене йшов… Крізь війни і печалі, Крізь всесвіти й світи Нас небеса вінчали Нас пестили Боги… Хай зорі розлучають На сотні довгих літ, - Я знов тебе впізнаю, Зустрівши на Землі… ЖиттяТи ще не жив, якщо не мріяв, Злетіти птахом в небеса, Якщо тебе не полонила Вершин божественна краса, Якщо не плакав від любові До себе, смертного, - в раю, Якщо не падав у долоні Святих земель з палким: “Люблю!” Якщо не бачив у зернині Любові світлої Христа, Ти ще не жив на цьому світі, Бо ти не знав, що є Життя… ПравдаКоли зневірена душаНе має сил чекати Бога, Поневіряючись в світах, Згубивши віру у дорогах, Бреде, не знаючи куди, Блукає, де їй заманеться, Без долі, мрії і мети, Без волі, розуму і серця, Бреде у темряві – сліпа Серед життєвого вертепу, Не в Бога вірить, а в попа, Не правду чує, а нардепа… Осяє “сцену” світло дня, Впаде завіса з таємниці, Господар білого коня На землю зійде, розступіться! Є місце на земліЄ місце на землі, Де мрія ходить боса, Де вічність можна стріть – Дівча простоволосе, Де вітер, мов дитя, Сміється і співає, Де наше майбуття З дітьми в піжмурки грає… Там сонця коровай Купається у росах, Там річка берегам Розчесує волосся І трави до зорі Шепочуть про кохання, Є місце на землі З імям легенди – Малин… Про жовте і блакитнеЖовтим морем розлилосяПоле за порогом, Пахне хлібом і землею, - Святістю і Богом… Розлилося синім морем Небо над ланами, Окропило хліб і землю Чистими сльозами… Завжди разом жовте й синє, Як життя і святість, Як любов і розставання, Як журба і радість… Доля У неба долі не просила,- Сама земля, мов немовля Мене в руках святих носила, В духмяних травах колисала, Вином небес благословляла, Піснями чарувала душу, - Тепер сама співати мушу, Співати мушу, чарувати, Вогнем небес благословляти, Любити, плакати, молитись,- Несу свій хрест, бо ніде дітись, Несу, хоч долі не просила, Сама земля мене носила… ТуманЗійшли тумани юні до водиСховали в молоці дівоче тіло, У пестощах цнотливо-молодих Вода лиш солодко зітхала й мліла… Сміялися в блаженстві куширі, Радіючи земній красі й любові, Зривались тихо зорі уві сні Й губилися в замріяній безодні. Ти був туманом, я ж – завжди вода, Ти – зорепад, а я – земля смиренна, Ти вітер й дощ, я – ніжний цвіт в садах, Краса земна і музика натхненна… Всміхнулось сонце, засміявсь туман І зник, вода ж була щаслива, - Їі гнучкий дівочий ніжний стан Поніс невинного кохання сина… Осіння пісняЯк притихнуть трави і дереваУ передчутті осінніх кроків, Схиляться до матері смиренно, Мов землі святої діти – смокви, Як наповнить літо урожаєм До країв мої дитячі руки, Оберну той скарб квітучим раєм, Понесу його в сади і луки, Розмалюю трави і дерева Золотом, червоним і охрою, Запалю життя вогнем священним, Окроплю небесною водою, В дзеркала-озера задивлюся, Замилуюсь божою красою, Подарую скарб вітрам, стомлюся І стечу святим дощем-сльозою… Не з тобою…Заблукала осінь у твоїх очах, - Заспівало серденько, мов небесний птах, Не питайся, любий, чом сміялася, - Не з тобою, - з осінню, покохалася! Не питайся, любий, чом заплакана, - Не тобою, - осінню я засватана! Загубилось небо у твоїх очах, - Заспівало серденько, мов небесний птах, Не питайся, любий, чом сміялася, - Не з тобою, - з небом покохалася! Не питайся, любий, чом засмучена, - Не з тобою, - з небом я заручена! Розгулявся вітер у твоїх очах, - Заспівало серденько, мов небесний птах, Не питайся, любий, чом сміялася, - Не з тобою, - з вітром покохалася! Не питайся, любий, чом заквітчана, - Не з тобою, - з вітром я повінчана! Заблукала осінь у твоїх очах… Золото й сріблоЗолото й сріблоЛітнім дощемВ руки впадуть – Стануть хлібом й борщем, Променем сонця, Духмяними травами, Стануть на стіл Ароматними стравами, Вмиті до сходу Серпневими росами, Глянуть у воду Дівочими косами, Взимку пригостять Збереженим яблуком Золото й срібло, Що впали під яблуньку, Виростуть садом Вишневим і яблучним Стануть багатством Татковим й мамчиним, Стануть багатством Моїм, українським, Золото й срібло В руках Материнських Серце ПоетаСміх розливається дзвоником срібним, Сміхом кружляє осінній листок, Вітер розносить той сміх, мов перлини, Що ожили і пустились в танок… Сонцю радіють, - діти грайливі, Зорям всміхаються, з вітром співають, Мріють із нами - людьми подружитись, Радо в світи невідомі пірнають… Діти-перлини, що граються вічно, Створюють всесвіти, сонця й планети, Де вас знайти, щоб згубитись у річці, Тій, що впадає у серце Поета? Чому?- Скажи, чому не можу стримать Гарячих, вистражданих сліз? - Бо я прийшла, щоб осушить їх Й на золото перетворить… - Скажи, чому у душах темних Вирує люта заметіль? - Бо я прийшла, щоб розтопити Оті пекельнії сніги… - Скажи, чому дивлюсь на себе І бачу образ Твій Святий? - Тому я схожа так на тебе, Що ти – це я, а я – це ти... Зоряна моваМузика серця народжує мову, Трави і квіти дають їй красу, Сонце любовю напоює Слово, Сяюче Слово те людям несу! Слово-насіння – в душі посію, Словом-любовю зігрію серця, Словом-красою – очі відкрию, Словом святим поведу до вінця; Словом-надією райдужну мрію Птахом малим в небеса відпущу, Істини словом – пізнання посію, Мудрістю зійде … Від сонця й дощу, Райдуг і вітру народжена мова, Матірю й Батьком плекана в піснях, Зоряна мово моя, рідне Слово, Віри вогнем спалахни у серцях! НачалоДе бере своє началоСила гамірлива, Що тече безперестанку І приносить зливу? Охолоджує у спеку І дає затишшя, Надихає на мистецтво І римує вірші? Сила та бере початок У глибинах серця, - Де Любов, мов сонце сяє, А Життя – сміється… СонМоє життя мені наснилось, Я ж сподівалась, що живу, - Як жаль, як гірко помилилась,- Чи сплю, чи марю наяву? Йду по землі, а марю – небом, Блукаю в пошуках життя, Сміється розум: так і треба! А серце – плаче, мов дитя. Моя любов мені наснилась, Я ж заклинала, що люблю! Упала з неба і розбилась, - Чи марю наяву, чи сплю?.. Душа поетаДуша поета меж не має, Їй всесвіт - дім, а небо – дах, Вона щаслива, як буває Щасливим лиш в польоті птах. Вона з осіннім падолистом Тріпоче на п’янкім вітру, Збирає у букети листя, Наздоганає дітвору… Сміється, плаче і співає, Радіє, любить і цвіте, Душа поета не вмирає, Для неї смерть – вино святе… Зміст Час збирати каміння …………………………………………….стор.4 Народження Слова………………………………………………стор..5Очима Матері Марії…………………………………………….стор..5Молитва за Малин……………………………………………....стор.6Ніколи не вмира Любов…………………………………………стор.7Підніметься з колін Вкраїна………………………………….…стор.7Любімо, українці, свою землю………………………………….стор.8Моя любов – се воля!……………………………………………стор.8Колискова для сина………………………………………………стор.9Земля моя.…………………………………………………. …..стор.10Казка в казці..………………………………………………….стор.10Тобі………………..……………………………………………..стор.11 Життя…………………………………………………………….стор.12Правда……………………………………………………………стор.12Є місце на землі…………………………………………………стор.13Про жовте і блакитне…………………………………………...стор.13Доля………………………………………………………………стор.14 Туман…………………………………………………………….стор.14Осіння пісня……………………………………………………..стор.15Не з тобою……………………………………………………….стор.15Золото й срібло………………………………………………….стор.16Серце Поета……………………………………………………..стор.16Чому?…………………………………………………………….стор.17Зоряна мова…………………………………………………….стор.17Начало…………………………………………………………..стор.18Сон………………………………………………………………стор.18Душа поета……….……………………………………………..стор.18Літературно-художнє видання Ольга Гура ЧАС ЗБИРАТИ КАМІННЯ Поезії Редактор Художник Худ.редактор Техн. редактор Коректор Комп’ютерна верстка Формат Гарнітура Друк офсетний Умовн.друк.арк. Тираж Від себе Народилася 10 листопада 1972 року в м.Прилуках на Чернігівщині. В 1990 році закінчила загальноосвітню середню школу, потім – Полтавський педагогічний інститут. В 1995 році приїхала за чоловіком в Малин, де і живу донині. Невелике містечко, що перлиною згубилося серед Полісського краю, зачарувало моє серце і стало джерелом натхнення пробудженої правічною земною красою душі. Тут я вперше відчула музику рідного слова і усвідомила невинну святість стосунків Матері-землі з нами - її дітьми. Малин – моя свята земля, - заступниця і порадниця, яка щомиті вчить мене своїй простій материнській мудрості; вона дала мені розуміння глибокого духовного коріння нашої національної культури і бачення великого майбутнього мого народу. Усі вірші, в дійсності, написані її святим люблячим материнським серцем… “Час збирати каміння” – моя перша збірка поезій. Ольга Гура |
Схожі:
| Народжуватися і час помирати. Час руйнувати і час будувати. Час розкидати... «Ціна йому – життя», книжкова виставка «Голод-33 – незагойна рана України»; записи класичної музики («Реквієм» Моцарта, «Соната»... |
Проект з курсу «Я і Україна». (Сценарій презентації) Мета: формувати життєві компетентності: уміння збирати інформацію, досліджувати матеріал, робити висновки; спілкуватися в групі;... |
| ТВІР – ОПИС ПРИМІЩЕННЯ НА ОСНОВІ ВЛАСНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ Мета : спрямувати роботу учнів на досконале ознайомлення з елементами сучасного інтер’єру; формувати вміння самостійно збирати та... |
ЗАТВЕРДЖЕНО Канікули – це час для фізичного, інтелектуального, психологічного відпочинку учнів, а також час, коли вони активно використовувати... |
| Урок-гра Тема: Електричний струм. Сила струму. Напруга. Опір провідників Мета: узагальнити та систематизувати знання з теми «Електричний струм. Сила струму. Напруга. Опір провідників»,розвивати вміння працювати... |
Інструкція з безпеки життєдіяльності № для учнів перед канікулами... Канікули – це час для фізичного, інтелектуального, психологічного відпочинку учнів, а також час коли вони можуть займатися хатніми... |
| УКАЗ Президента України Питання забезпечення органами виконавчої... З метою забезпечення безумовного виконання органами виконавчої влади Закону України "Про доступ до публічної інформації", реалізації... |
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №547/2011 Питання забезпечення органами виконавчої... З метою забезпечення безумовного виконання органами виконавчої влади Закону України «Про доступ до публічної інформації», реалізації... |
| КУРСОВА РОБОТА Під час інформаційної діяльності людина збирає і накопичує відомості про довкілля. Для зручності представлення інформації в наш час... |
КУРСОВА РОБОТА Під час інформаційної діяльності людина збирає і накопичує відомості про довкілля. Для зручності представлення інформації в наш час... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua