Давним-давно жила в Карпатах одна селянка. І був у неї один-єдиний син. Звали його Владислав


Скачати 95.49 Kb.
НазваДавним-давно жила в Карпатах одна селянка. І був у неї один-єдиний син. Звали його Владислав
Дата07.02.2014
Розмір95.49 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Медицина > Документи













Золоті яблука.

Польська народна казка.
Давним-давно жила в Карпатах одна селянка. І був у неї один-єдиний син. Звали його Владислав.

Як-то раз відправилася, селянка в ліс по ягоди. Походила по лісі, набрала повний козуб малини й пішла додому. Раптом бачить - сидить на пеньку старенька в квітчастому кунтуші.

- Дай мені, мила, покуштувати малини! - Попросила старенька. - А я за це покажу твоєму синові шлях до щастя.

Шкода було селянці віддавати ягоди, але вже дуже хотіла вона, щоб син її став щасливим, тому й віддала вона козуб незнайомій бабусі.

А старенька з'їла всю малину до останньої ягідки, втерла рот і каже;

- Запам'ятай мої слова: якщо твій син знайде собі ремесло до душі, то стане він щасливим, тобі люб'язним і людям корисний.

- Яке ж ремесло припаде до душі моєму Владиславу, бабусю? - Запитала селянка.

Але ніхто їй не відповів. Старенької як не бувало.

На корчі, де вона сиділа, з'явилася раптом маленька ящірка, вильнула хвостиком і сама зникла кудись. А пустий козуб раптом знову наповнився доверху стиглою малиною.

Зрозуміла тоді селянка, що це була не проста старенька, а чарівниця.

Думала селянка, думала, як знайти синові ремесло до душі, але нічого не могла придумати.

Зустріла вона кравця і питає:

- Скажи мені, кравець, яке ремесло найкраще на світі?

- Наше, портняжье ремесло, найкраще! - Відповів кравець.

Віддала селянка сина в науку до кравця. Почав Владислав вчитися нитки в голки заселяти, ножиці подавати, праску гріти.

Минуло три місяці. Відправилася селянка в місто відвідати сина. Кравець просто не міг нахвалитися їм - і працьовитий, і тямущий. Але сам Владислав був невеселий.

- До душі тобі, синку, портняже ремесло? - Запитала мати.

- Ні, мамо, не до душі мені воно. Шиємо ми парчеві каптани для нероб-багатіїв, а бідняки ходять у ряднині.

Злякалася мати, що за такі розмови можуть запроторити до в'язниці сина, взяла його за руку і повела додому.

Ідуть вони по дорозі, а назустріч їм швець. Крокує, пісні виспівує. Запитала його, селянка, яке ремесло найкраще на світі.

- Швеця, - відповів швець. - Ми горя не знаємо, людей одягаємо-взуваємо.

Віддала мати сина до швеця.

Минуло два місяці. Скучила мати за сином і відправилася відвідати його.

Швець не міг нахвалитися своїм учнем, але сам Владислав був невеселий.

Запитала його мати:

- До душі тобі, синку, шевське ремесло?

- Ні, мамо, не до душі. Ми взуваємо у дорогі чоботи нероб-багатіїв, а бідняки ходять босі. І я все думаю, як би цю справу поправити.

Злякалася мати, що за такі розмови можуть запроторити до в'язниці сина, взяла його за руку і повела додому.

Багатьох людей питала селянка, яке ремесло на світі найкраще. І кожен своє розхвалював.

Як-то раз побачила селянка мандрівного лицаря. Підійшла до нього і все про те ж запитує:

Зупинив лицар коня, подумав трохи, та й каже:

- Найкраще ремесло у коваля-зброяра. Він кує легкі шаблі, важкі мечі і гострі списи. Дай свого сина вчитися цьому ремеслу.

Відвела селянка сина до зброяра і сказала:

- Досить мені з тобою мучитися. Коли й збройова справа доведеться тобі не до душі - станеш тоді пастухом, будеш сільське стадо пасти!

Пролетів один місяць, за ним другий, третій. Пройшла зима, сніг розтанув і зазеленіла травичка.

Одного разу рано вранці хтось постукав у двері. Селянка відчинила її і радісно сплеснула руками. На порозі стояв її син Владислав з сумкою на боці.

- Ну, мамо, - сказав він, - стану я тепер пастухом! За збройову справу я більше не візьмуся. Моєму вчителю-зброяреві все одно, для кого кувати зброю - для нас або для наших ворогів. А я не хочу, щоб гинули поляки під шаблями, викуваними мною. Краще вже стану я пастухом.

І став Владислав пастухом. Пасе на лузі стадо, на сопілці грає.

Як-то раз побачив Владислав, що над ближнім гаєм піднімається стовп диму. Прибіг він туди і бачить - навколо одного білого каменю вогонь горить, а по ньому велика ящірка метається.

Пожалів Владислав ящірку, простягнув їй свій довгий посох. Пробігла по ньому ящірка, як по містку, зістрибнула, вдарилася об землю, обернулася старенькою, і каже:

- Ходімо зі мною, синку, підемо, пастушок! Ти мене з біди виручив, і за це я тебе зроблю щасливим.

- Я б пішов, та не можу корів без нагляду залишити, того й гляди вовки нападуть, - відповів Владислав.

- Не бійся, - мовила старенька. - Поки ти в гостях у мене будеш, мої внучата-ящерята подбають про твої корови.

Пішов Владислав слідом за старенькою-чарівницею, і привела вона його у величезну темну печеру.

Грюкнула старенька в долоні, і в печері відразу стало ясно. Дивиться Владислав - стоять у печері дві відкритих скрині, повні по вінця коштовним камінням. В одній скрині лежать червоні рубіни, а в іншій - зелені смарагди. А посеред печери росте крислата яблуня з золотими яблуками.

Каже старенька Владиславу:

- Візьмеш скриню з червоними рубінами - станеш самим пригожим. Візьмеш скриню із зеленими смарагдами - станеш найважливішим. А коли яблуню візьмеш - залишишся, як і був бідняком, але зате будеш матінці своїй люб'язний, та й людям корисний! З цією яблунею в тебе і справа до душі буде.

- Яка ж це справа, бабусю? - Запитав Владислав.

- Ця яблуня не проста,-відповіла чарівниця. - На світанку вона цвіте, а ввечері дозрівають на її гілках золоті яблука. Цими яблуками яку завгодно хвороба можна вилікувати. Тільки не можна за лікування гроші брати.

- Я краще яблуню візьму, бабуся. - Сказав Владислав.

Махнула чарівниця рукою. Заворушилась яблуня, витягла своє коріння з землі, і пішла слідом за Владиславом. Іде, погойдується, гілками помахує.

Посадив Владислав яблуню у дворі свого будинку. Потім, недовго думаючи, нарвав золотих яблук і пішов по селу. Роздав Владислав яблука всім хворим. З'їли вони їх і зараз же одужали. Видужав і дроворуб, якому падаючою сосною перебило спину. Встала на ноги і столітня бабуся Люцина. вже багато років не вставала з ліжка.

І полетів по Карпатах поголос про молодого пастуха, який лікує золотими яблуками від усіх хвороб, а грошей за лікування не бере.

Як-то раз проїжджав по гірській дорозі король зі своєю свитою. У нього був нежить,

і він весь час чхав. Лікував короля німецький лікар - не вилікував, лікував французький лікар - не вилікував, і турецький лікар не зумів вилікувати.

Дізналися придворні, що живе тут пастух, який виліковує золотими яблуками від якої завгодно недуги і сказали про це королеві.

- Ап-чхі! Проведіть мене до нього. Ап-чхі! - Наказав король.

Приїхав король зі свитою в село, де жив Владислав.

А в цей час привезли до Владислава одного вмираючого мисливця, сильно пом'ятого ведмедем.

А на дереві в цей вечір залишилося тільки одне-єдине яблучко.

- Мисливець може почекати, - сказав король Владиславу. - То вилікуй спершу мене. Ап-чхі! І я нагороджу тебе по королівськи. Ап-чхі!

- Ні. ваша величність, мисливець не може чекати, тому що не доживе до завтрашнього вечора! - Сказав Владислав і віддав золоте яблуко мисливцеві.

З'їв мисливець яблуко і тут же видужав. Розгнівався король, ще дужче розчихався. Не побажав він чекати до завтрашнього вечора, коли дозріють нові яблука, а наказав своїм слугам пересадити яблуню в палацовий сад.

Взялися слуги викопувати яблуню. А яблуня чіпляється за землю своїм корінням, періщить гілками королівських слуг, не хоче відправлятися в палацовий сад. Але слуг було багато, і вони здолали яблуню. Обв'язали її мотузками, поклали на віз і повезли до палацу.

Засмутився Владислав, пішов до печери, викликав чарівницю і попросив у неї іншу яблуню.

- Другої такої яблуні у мене немає, - сказала чарівниця. - Але я дам тобі різнокольорових груш. Ці груші допоможуть тобі відібрати у короля золоту яблуню. Але спершу скуштуй їх, тоді ти сам побачиш, що вони можуть зробити.

З'їв Владислав зелену грушу, і на лобі у нього відразу виросли роги. Тоді з'їв він червону грушу-роги зникли. З'їв синю - виріс у нього величезний ніс. З'їв жовту - ніс став таким, як раніше.

Взяв Владислав різнокольорові груші і відправився до палацу - виручати свою яблуню.

Як побачили придворні сині і зелені груші, оточили Владислава. І король прийшов.

- Ах, які прекрасні груші! Продай їх нам!

- Груші ці не продажні. Беріть їх задарма, яка кому сподобається! - Відповів Владислав і подав королю найбільшу зелену грушу.

Розхапали вельможі сині і зелені груші і почали їсти. Але раптом сполошилися - у кого роги виросли, у кого - величезні носи. У короля роги були як у оленя і стирчали з-під корони на всі боки. Заметушилися, заметалися в жаху придворні, натикаючись один на одного своїми носищамі і рогами. Зрозуміли вони, що це пастух вчинив з ними такий злий жарт, знову оточили його і почали просити:

- Визволи нас з цієї біди, - дамо тобі скільки хочеш грошей!

- Гаразд, - відповів Владислав, - я допоможу вам, якщо ви віддасте мені золоту яблуню.

Поклялися король і вельможі віддати яблуню.

Тоді Владислав роздав їм червоні і жовті груші. З'їли вони їх і зникли у всіх роги і потворні носи.

А Владислав побіг в сад, де за срібною огорожею стояла золота яблуня. Вона вся почорніла, ніби обгоріла.

- Ах, ти, моя яблунька, ах, ти, моя красуня, чому ти так зів'яла і висохла в королівському саду? - Запитав Владислав,

І відповіла йому яблуня людським голосом:

- У неволі я зів'яла і висохла, а на волі знову розквіту.

Вийняла яблуня своє коріння з землі, і пішла слідом за Владиславом в Карпатські гори. По дорозі вона зазеленіла, а потім і зацвіла.

Коли вони прийшли в село, де жив Владислав, яблуня знову пустила коріння у дворі його будинку, і в той же вечір дозріли на її гілках золоті яблука.

А Владислав знову взявся лікувати хворих людей.

І був він щасливий, і матінці своїй люб'язний, і людям корисний, бо знайшов нарешті, справу до душі.




Jabłka Golden.

Polska bajka ludowa.
Dawno, dawno temu żył sobie rolnik w Karpatach. I była jedynym synem. Jego imię Władysław.

Pewnego dnia ma, chłopki w lesie na jagodach. Came przez las, ma pełne malin Kozub i poszedł do domu. Nagle zobaczyć - siedzi na starym pniem, w bogato kuntushi.

- Daj mi kochanie, spróbuj maliny! - Zapytał staruszka. - I za to pokażę swojego syna w drodze do szczęścia.

Straty selyantsi dać jagody, ale chciałem, żeby jej syn był szczęśliwy, tak dała Kozub dziwne babci.

A staruszka zjadł wszystko do ostatniego maliny jagody, usta vterla i powiedział;

- Zapamiętajcie moje słowa: Jeśli twój syn znajdzie jednostki do duszy, jest on szczęśliwy, łaskawy i pomocni ludzie.

- Jakie jednostki będą musiały się moim Vladislav, babciu? - Zapytał rolnika.

Ale nikt nie odpowiadał jej. Starsze panie, jak się stało.

W bólu, gdzie siedział, nagle mała jaszczurka, ogon vylnula się gdzieś przepadła. Kozub nagle pusta klin pełne dojrzałych malin.

Wiedziałem, że rolnik nie był to prosty staruszka, czarownica.

rolnik myśli, myśli, jak znaleźć syna rzemiosła duszy, ale nic nie mógł wymyślić.

Spotkałem krawcem i spytała:

- Powiedz mi, krawiec, jednostka jest najlepszy na świecie?

- Nasza, portnyazhe jednostki the best! - Tailor odpowiedzi.

wieśniaczka dał jej syna w nauce do krawca. Władysław rozpoczął naukę w wątku skolonizować igły, nożyczki służyć, ciepła żelaza.

To trwało trzy miesiące. Rolnik poszedł do miasta, by odwiedzić syna. Tailor tylko może nahvalytysya nich - i pracowity i inteligentny. Ale nie był zadowolony Vladislav.

- Dusza ty, synu, portnyazhe statki? - Zapytał się.

- Nie, mamo, nie lubię go. Szyjemy brokatem kaftan dla włóczęgów, bogatych i biednych man walking w płótnie.

Obawiali się, że w takich rozmowach może zaprotoryty uwięziony syn, wziął go za rękę i zaprowadziła go do domu.

Idź na ich drodze, a ich spełnienia szewc. Kroki, śpiewając pieśni. Zapytałem go, chłop, który jednostka jest najlepszy na świecie.

- Shvets, - odpowiedział szewc. - Nie wiemy, problemy, ludzie dress-vzuvayemo.

Dał syna do Szwecji.

Dwa miesiące. Nie miały dla jego syna i poszedł go odwiedzić.

Szwecja nie nahvalytysya jego uczniem, ale był nieszczęśliwy Vladislav.

Prośba matki:

- Dusza ty, synu, rzemiosła szewc?

- Nie, mamo, nie do swoich potrzeb. Mamy vzuvayemo w drogich butów włóczęgów, bogatych i biednych boso chodzić. Ale myślę, że jak to coś poprawi.

Obawiali się, że w takich rozmowach może zaprotoryty uwięziony syn, wziął go za rękę i zaprowadziła go do domu.

Wiele osób pyta rolnika handlu na najlepsze na świecie. I wszystkie moje uznanie.

Pewnego dnia farmer zobaczył błędnego rycerza. Przyszedł do niego i wszystko, co jest pytanie:

Rycerz zatrzymał konia, pomyślał chwilę i mówi:

- Najlepsze jednostki w twórców kowala broni. On kuźnie walki na miecze świetlne, ciężkie i ostre miecze włócznie. Daj twego syna do nauki tego rzemiosła.

Farmer wprowadzał syna w ramiona twórców i powiedział:

- Wystarczy, aby dręczyć mnie z tobą. Kiedy biznes broń i nie lubisz - wtedy pasterz stada wiejskich wklej!

Lot jednego miesiąca, a następnie drugi, trzeci. Zima, śnieg topi się i trawa zazelenela.

Pewnego dnia wcześnie rano, ktoś zapukał do drzwi. Stronnictwo otworzył swoje ramiona i radośnie splesnula. Na progu stał worek z synem Władysława na stronie.

- Dobrze, mamo - powiedział - jak ja teraz pasterza! Dla transakcja bronią, nie mam już vizmusya. Mój nauczyciel-płatnerz jak dla kogoś, do tworzenia broni - dla nas i dla naszych wrogów. Nie chcę umrzeć w polskich szabel kutych mnie. Najlepszym stanie, mam pasterza.

Teraz Vladislav pasterza. stada Paseo na łące, w rurze.

Pewnego dnia zobaczył Vladislav, że wzrośnie powyżej gaj sąsiadów dymu kolumny. Wrócił i zobaczył - biały kamień wokół pali się ogień, w wielkim metayetsya jaszczurki.

Zastrzeżony Vladislav jaszczurki, ona wyciągnęła swoje długie pracowników. Lizard pobiegli za nim, jak most, skoczył, uderzył w ziemię, staruszka odwróciła się i powiedziała:

- Chodź ze mną, synu, wieśniak! Możesz ratować mnie z kłopotów, i że będę cię uszczęśliwić.

- Ja bym poszła, a krowy nie mogą zostawić bez opieki, i że wilki zaatakowały Look - powiedział Władysław.

- Nie bój się - mówi babcia. - Chociaż jesteś daleko, I, moich siostrzeńców-yascheryata zadbać o swoje krowy.

Władysław poszedł po staruszka, czarownica i prowadzi go do ogromnej jaskini ciemności.

Slam staruszki ręce, a jaskinia jest jasne. Zobacz Vladislav - stojący w jaskini otwarte dwie skrzynie, Brimful kamieni. W jednym z pni są czerwone rubiny, aw innym - zielone szmaragdy. Coraz środku ronda jabłko jaskini złote jabłka.

Mówi stare Vladislav:

- Będziesz się w klatce piersiowej z czerwonymi rubinami - będzie najbardziej odpowiednie. Będziesz się w klatce piersiowej z zielonych szmaragdów - będą najważniejsze. Kiedy jabłoni podjąć - pobyt jako ubogi, ale wtedy matintsi w swoim rodzaju, i pomocni ludzie! Z tym jabłkiem i będziesz prawo dla wszystkich.

- Co to jest, babciu? - Zapytał Władysław.

- To jabłko nie jest łatwy, odparła czarodziejka. - O świcie, że kwiaty i dojrzewają w wieczór oddziałów złote jabłka. Te jabłka, że wszystko można leczyć choroby. Tylko nie można brać pieniędzy na leczenie.

- Wolałbym mieć jabłko, babcia. - Powiedział Władysław.

Wróżka machnęła ręką. jabłko Zavorushylas, zwrócił swe korzenie z ziemi i poszedł po Vladislav. Ide, pohoyduyetsya, pomahuye oddziałów.

Vladislav uprawy jabłoni na podwórzu domu. Następnie, nie długo myśli narvav złote jabłko i poszedł przez wieś. jabłka Vladislav rozesłane do wszystkich pacjentów. Ate nich, a oni natychmiast odzyskać. Odzyskane i rębak, gdzie spada sosna złamane powrotem. Wstał i stuletni babcia Lyutsyna. wiele lat nie wstawał z łóżka.

Przeleciałem przez Karpaty plotka o młodym pasterzu, który traktuje złote jabłka z wszystkich chorób i ich leczenie nie.

Pewnego dnia podczas jazdy przez króla górskich drogach ze swoim orszakiem. Miał katar,

i ciągle chhav. Niemiecki lekarz wyleczył króla - nie wyleczony, traktowane francuski lekarz - nie wyleczony i turecki lekarz nie do wyleczenia.

sąd Got, pasterza, który tu mieszka, który leczy złote jabłka z choroby i powiedział coś o królowej.

- AP-chhi! Zaprowadź mnie do niego. AP-chhi! - Król kazał.

orszak króla przybył do wsi, gdzie mieszkał Władysław.

A w tym czasie doprowadzono do śmierci Władysława hunter, źle zmaltretowane przez niedźwiedzia.

Drzewo po lewej stronie tego wieczoru, tylko jeden jabłko.

- Myśliwy może czekać - powiedział Król Władysław. - To Heal mnie pierwszy. AP-chhi! I nahorodzhu się Traktem Królewskim. AP-chhi!

- No Wasza Królewska Mość, myśliwy nie może czekać, bo nie przetrwać do wieczora jutro! - Powiedział Władysław i oddał złote jabłko myśliwych.

Hunter zjadł jabłko i natychmiast odzyskać. Król był zły, nawet więcej rozchyhavsya. Nie chciał czekać aż do jutro kiedy nowe jabłka dojrzałe, i nakazał jego pracowników do przesadzania pałacowego ogrodu jabłka.

pracowników Took kopać jabłko. I trzyma jabłoni do ziemi z korzeniami, gałęzie perischyt królewskiej służby, nie chce iść do pałacowego ogrodu. Ale było wielu pracowników, i bili jabłko. Obv'yazaly jego liny, i umieścić na wozy i przewieziono do pałacu.

Vladislav zasmucony i udał się do jaskini o nazwie czarownica i poprosił ją innym jabłko.

- Drugi tak nie mam jabłko - powiedział czarownicy. - Ale dam ci kolorowe gruszki. Te gruszki pomoże zabrać króla złote jabłko. Ale po pierwsze, zjada je, a następnie sam zobaczyć, co mogą zrobić.

Ate zielone gruszki Władysława i holu kiedyś rosły rogi. Potem jadł czerwoną żarówki rogi zniknął. Ate niebieski - to przerodziło się w ogromny nos. Ate żółty - nos był taki sam jak poprzednio.

Władysław miał kolorowe gruszki i udał się do pałacu - zapisać jabłko.

Trybunał nie dopatrzył niebieskie i zielone gruszki, otoczone Vladislav. I wszedł król.

- Ach, wielki gruszka! Sprzedają je do nas!

- Gruszki nie są uszkodzone. Weź je za nic, że ktoś się spodoba! - Odpowiedział Władysław i dał król najbardziej zielone gruszki.

Rozhapaly książąt niebieskie i zielone gruszki i zaczął jeść. Ale nagle spoloshylysya - który dorastał rogi, które - wielkie nosy. Król miał rogi podobne do rogów jelenia i sterczały spod korony ze wszystkich stron. Zaskoczony, horror zametalysya w sądzie, wpadając na siebie z rogami i nosyschami. Zrozumieli, że to pasterz były one takie złe żart, ponownie otoczyli go i zaczęła pytać:

- Wybaw nas od tego nieszczęścia - daje to, co chcesz pieniądze!

- Dobrze - powiedział Władysław, - Pomogę ci, jeśli dasz złote jabłko.

Przyrzekł zapewnić króla i książąt jabłka.

Vladislav Potem dał im czerwone i żółte gruszki. Ate nich i zniknął we wszystkich rogach i nos brzydki.

I Władysław wybiegł na podwórze, gdzie ogrodzenie złota jabłko srebra. To wszystko sczerniałe, jakby spalone.

- Oj, ty, jabłko, oh, ty, pani, dlaczego jesteś tak suche i marnieje w królewskim ogrodzie? - Zapytał Vladislav

A jego jabłko ludzkim głosem:

- I usycha w niewoli i suszą, i zakwitnie ponownie.

Apple miało swoje korzenie z ziemi i poszedł po Vladislav w Karpatach. Po drodze ona zazelenela, a następnie pręt.

Gdy przyszli do wsi, gdzie mieszkał Władysław, jabłka zakorzenione w podwórku jego domu, i na wieczór z jego oddziałów dojrzałe złote jabłka.

I Władysław ponownie zabrał do leczenia chorych.

I był szczęśliwy i matintsi w swoim rodzaju, i pomocni ludzie, bo w końcu znalazłem, sprawa dla każdego.





Схожі:

НА МОРАЛЬНО ПРАВОВУ ТЕМАТИКУ
Ведучий. Давним-давно, ще у стародавні часи, у людей виникла необхідність відстоювати свої права. Спочатку це робили силою. Слабка...
Жив на одному далекому болоті болотяний цар Прислівник. І був у нього...
Жив на одному далекому болоті болотяний цар Прислівник. І був у нього єдиний син — наслідний принц. Навпаки. Ох, і мороки було цареві...
Красний Іванко і закляте місто
Жила, де не жила, одна жінка, що одного разу без нікого подалася в місто — до самої столиці. По дорозі перестрів її якийсь чоловік...
Колекція музею нараховує майже 3 000 музейних предметів. Щорічна...
Впродовж 1989-1991 рр музей був відділом Вінницького обласного краєзнавчого музею. Справу батька продовжив його син Валерій Леонідович,...
Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований,...
Очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. Коли очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у Марійки...
Про числа-велетні
Шахи було вигадано в Індії, і коли індуський цар Шерам по­бачив їх, то був вражений тим, яка це розумна гра. Дізнавшись, що їх винайшов...
Він сів, декілька секунд дивився на вогонь, и потім сказав: Я думаю,...
Він сів, декілька секунд дивився на вогонь, и потім сказав: «Я думаю, все це почалося…це почалося с однієї людини, яку звали …просто...
Історична довідка
Мати Карла була дочкою каменяра; від природи вона була жінкою розумною, розважливою, доброю і веселою. Карл був її єдиною дитиною,...
ДАВНО ТЕ ДІЯЛОСЬ”
На сцені з правого боку сидить на ослоні старенька бабуся. На колінах у неї „Кобзар”. Бабуся розповідає
Лекція 1 Вступ, визначення іміджу та іміджелогії. Поняття «імідж»
Так, один з перших відвідувачів ресторану швидкої їжі Макдональдс в Києві говорив, що він прийшов спробувати американської культури....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка