1. Тараса Григоровича Шевченка, генія української літератури, знають і цінують в усьому світі. По ньому пізнають нас,українців,бо Тарасові Григоровичу судилося

Керівник Булава З.П. Левенцівська СЗШ 2013 рік 1.Тараса Григоровича Шевченка, генія української літератури, знають і цінують в усьому світі. По ньому пізнають нас,українців,бо Тарасові Григоровичу судилося стати символом своєї нації,країни. 2.Геній Шевченка своєю творчістю зігріває серця мільйонів…, і тому він схожий на сонце. А хіба сонце може належати лише одному народові? Тарас Шевченко!... Це ім'я дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. У славній плеяді безсмертних класиків літератури геніальний співець українського народу по праву стоїть в одному ряду з такими титанами думки і слова, як Гомер і Шекспір, Пушкін і Толстой, Гете і Байрон, Шіллер і Гейне, Бальзак і Гюго, Міцкевич і Берне, Руставелі і Нізамі, чия мистецька спадщина стала надбанням усього передового людства. Вересаєв писав:"Безстрашна революційність, запорозька жадоба волі, залізна впертість, зосереджений гнів і велика любов, славне минуле в боротьбі з гнобителями, лукавий гумор, незрівнянна музика української мови, запах квітучих вишневих садків, пірамідальні тополі над білими хатами - все це в поезії Шевченка. Любити Шевченка - любити Україну. Любити Україну - любити Шевченка". Тарас... Просторо в цьому імені. В ньому вся історія наша, все буття, і найпотаємніші сни. Уявити себе без Шевченка — все одно, що без неба над головою. Він — вершинна парость родового дерева нашої нації, виразник і хранитель народного духу. Навіть плоть його вознесена на вершину. Іншої такої могили на Україні нема, нема такої могили на всій планеті. Вона — немов козацька вежа, де при наближенні небезпеки запалювали сторожовий вогонь. Вогонь на сторожовій вежі Шевченка не згасає ніколи. Той вогонь — його іменний Глагол. Твори поета пронизані любов'ю до рідної землі, патріотизмом, глибоким трагізмом і сумом, що огортав душу митця при згадці про страждання земляків. Велику увагу й заслужену оцінку Шевченкової творчості дають поляки . Поет Леонард Севінський ще в 1861 році написав працю про Тараса Григоровича , додавши до книжки й переклад "Гайдамаків". У своїй праці він підкреслював: "Велика це людина - Тарас Шевченко, велика, вже сама собою, ще вища величчю дум мільйонів, що знайшли свій вияв у натхненній його пісні..." Поляки називають Шевченка пророком, що тримає лютню і співає народові його власну рідну пісню. Та чи не найсміливіше сказав про Тараса Шевченка сучасний польський літературознавець, член Польської академії наук : "Найславніший польський поет і письменник Міцкевич мусив чекати цілі десятиліття, поки його твори завітали під стріхи, а твори Шевченка пішли в народ одразу, ставши його неподільною власністю. Сталось це тому , що Шевченко був найбільшим народним поетом з усіх поетів світу. З цього погляду український поет був вищим за Міцкевича і Пушкіна.... Поезія Шевченка була явищем єдиним і неповторним. Для неї немає відповідника у світовій літературі". Визнають це і росіяни, і угорці, і молдавани, і вірмени, і казахи та багато інших націй. Не дивно, що твори Кобзаря перекладені всіма слов'янськими мовами, а також грузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою, англійською, французькою, датською, новогрецькою, іспанською, хінді, японською, в'єтнамською, корейською, румунською, італійською, угорською, малайською, бенгальською. Цікаво, що мовами народів Індії здійснено 22 переклади "Заповіту". З 20-х років XX ст. здійснюються переклади творів Шевченка у Китаї , нинішній "Кобзар" китайською мовою містить понад 80 творів. 1.Але найчастіше перекладали твори Шевченка російські автори. 2.Серед них видатні поети Олександр Твардовський,Михайло Ісаковський,Павло Антокольський,Олексій Сурков. ( Учні читають вірші: “Ревёт и стонет Днепр широкий”(перевод П.Антокольского). Отрывок из баллады “Тополь”(перевод А.Твардовского). Отрывок из поемы “Кавказ”(перевод П.Антокольского). “Думы мои,думы мои”(перевод Суркова). “Солнце заходит,горы чернеют”(перевод Владимирского). “Садок вишнёвый возле хаты”(перевод Ушакова). Захоплення творчістю нашого земляка на Заході почалося з Австрії, багато користі для ознайомлення й популяризації зробила німецька поетеса Юлія Віргінія. У Франції перші статті про Шевченка з'явилися в пресі ще в 1847 році, згодом з'являються переклади творів, які надихають митців , захоплюють французьких читачів. Еміль Дюран у статті 1876 року писав: "Поет, який помер 15 років тому і якого ми хочемо тепер "відкрити читачеві", є народним у найширшому розумінні цього слова. Всі українські селяни знають напам'ять більшість його поезії і співають їх разом з піснями, почутими від своїх батьків або з уст народних співців-кобзарів". Ця стаття була перекладена англійською мовою і опублікована в Америці, Англії, саме вона дала поштовх до вивчення творчості нашого співвітчизника у цих країнах. У середині XIX ст. постать Т. Шевченка вийшла на перший план як історичного та політичного діяча. Про себе він сказав: "Історія мого життя є частиною історії мого народу" Вчені твердять, що на його місці можна було б сказати - Історія мого життя є історією воскресіння мого народу." Ознайомлення з творчою спадщиною Шевченка за кордоном почалося ще за його життя і згодом набуло там великого розмаху. Перші відгуки про твори з'являються в польській і чеській критиці вже в 40-х роках XIX століття, але широкий і цілеспрямований інтерес до поезії формується у кінці 50-60-х років, свідченням цьому є значна кількість присвячених йому статей (переважно польських) і перші переклади його творів польською, чеською і болгарською мовами Академік В. Смолій зазначає: "Немає і не буде більше в світі Поета, який би так самозречено рвав свою душу не лише тоді, коли сповідувався у любові до своєї Вітчизни, а й тоді, коли просто вимовляв ім?я її". Шевченкова любов до України не була сліпою, ніколи не затьмарювалася неприязню до інших народів. Митець особисто спілкувався з діячами різних національностей і релігій. Згадаймо його заклик: "Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь". Мабуть, саме тому цілі покоління іноземців захоплювались і захоплюються постаттю Тараса Григоровича і його працею. Видатний шведський славіст, референт Нобелівського інституту Шведської академії наук Альфред Єнсен, що добре знав українську мову, написав дві книжки про творчість Тараса Шевченка, де зазначав: "Велика сила прийшла з Правобережної України, справжній обновитель української літератури..В історії всесвітньої літератури мало таких прикладів, щоб 26-літній поет виступив з такими зрілими творами перед народом, як Шевченко. В історії світової літератури він поставив собі пам'ятник, сильніший від бронзи". Цей пам'ятник допомагали встановлювати білоруси й молдавани, адже поезія Тараса Григоровича близька й зрозуміла кожному народові, який зазнав горя і грізно боровся за свою волю, незалежність. Цілий ряд віршів геніального українського Кобзаря, співця і трибуна поневоленого люду , непокірного бунтаря, дістав широке розповсюдження серед чеського народу. Чехи особливо вдячні Шевченкові за поему "Єретик", де він змалював героїчну постать Яна Гуса, присвятивши цю поему видатному чеському діячеві - Павлові Шафарикові. Відомо також, як сам Шафарик, прочитавши цю поему, був зворушений до сліз. 2.В Англії твори Т.Г.Шевченка перекладали 130 авторів . 1.Послухайте Шевченківський “Заповіт” у перекладі англійського поета Джона Вайєра. 1.Білоруський поет Янка Купала неодноразово висловлював захоплення українською літературою і зокрема Тарасом Шевченком. У 1928 році він писав у автобіографії:”Українську літературу я люблю…З українських поетів більше за всіх,безумовно, люблю Шевченка “. Янка Купала переклав кілька поезій Т.Г.Шевченка (“Заповедзь”) в перекладі Янки Купали)). Учениця читає «Заповіт» у перекладі Янки Купали. 2.Про все більшу світову славу великого Кобзаря свідчать пам`ятники, встановлені в різних країнах світу. 1.Саме про пам`ятники великому Кобзареві поза межами України – проекти дев`ятикласників. Творчість Т.Г. Шевченка постає чи не найвидатнішим всеєвропейським і світовим явищем. Але,звичайно,найбільш є любимо нашого Кобзаря ми,бо він вчив і вчить нас любити свій край, свою малу батьківщину, своє село. Можливо, саме таким хотів бачити українське село Т.Г.Шевченко. (Відеоряд “Левенцівка очима старшокласників. Один день із життя села”.) До визначного ювілею-200-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка ще цілий рік. Давайте будемо прагнути зануритись глибше у творчість Т.Г.Шевченка, безсмертну спадщину однієї з найбільших вершин людського духу.

Схожі: