|
|
Скачати 96.99 Kb.
|
|
Культурологічні засади викладання зарубіжної літератури Вихідною ідеєю реформування школи посилення її аксіологічної функції є гуманізм, тобто визначення людини як вищої цінності. .Гуманізація школи передбачає розгляд людської історії і культури як розвиток духовності, прагнення до істини, добра, людяності, краси. А також формування в зростаючій особистості самоповаги і альтруїзму, перетворення її в рівноправний суб’єкт навчання, виховання творця , який плекає себе і творить світ. У двадцятому столітті однією із найпродуктивніших ідей, які внесли новий зміст в суть теорії гуманізму є ідея планетарної свідомості, висунута В.І.Вернадським. Планетарна свідомість передбачає формування нового типу мислення, яке після праць М.Бахтіна стали називати гуманітарним. Гуманітарне мислення це безмежне пізнання світу і його оцінка, долучення людства до процесу мислення та споконвічний діалог і полілог образів, культур, логік, свідомостей.[4,13]. Особистість з гуманітарним мисленням близько підходить до розуміння логіки людей різних країн і епох. „Розум спілкування розумів “,- як писав про гуманітарне мислення А. Лосєв, необхідна гарантія виживання планети в двадцять першому сторіччі, а також розвитку особистості, яка вміє розуміти і приймати різні точки зору, різні логіки, різні типи свідомостей. „Прокляті” питання буття, загадки культури і людського духу стають особистісно значимими для людини з таким типом мислення, є предметом її духовної і душевної напруги, об’єднують її мікросвіт з макросвітом Всесвіту[4,13].Особистість з гуманітарним мисленням засвоює світ духовно-змістовим чином як аксіологічну сутність, її завданням є вміння ціннісно забарвити світ, наповнити його вищим змістом і зробити співзвучним людям, суспільству, розкодувати зміст культури за її пам’ятниками, текстами, знаками, кодами, шифрами. У зв’язку з цим М.Бахтін відмічав, що «предмет може подіяти на особистість тільки тоді, коли та розкриває свій потенціал, стає словом, залучає людину до словесно-змістового тексту. Ще одна особливість гуманітарного мислення: в його пізнавальному процесі відбувається зустріч двох суб’єктів, двох свідомостей – авторського і реципієнта, який виступає як співавтор. Тому акт гуманітарного пізнання – це завжди спів-творчість ,спів-діяльність, спів-свідомість»[4,14]. Гуманітарне мислення формує цілісну картину світу і визначає місце людини в ній, спонукає до оволодіння критеріями оцінки та інтерпретації соціальних, культурних і природних явищ, забезпечує трансляцію досвіду людства, інтериорізуючи (присвоюючи) культурні здобутки попередніх поколінь. Особистість, щоб усвідомити культурний спадок цивілізацій, повинна пропустити його через себе, тобто пройти всі етапи в своєму духовному розвитку, зрозуміти всі плюси і негативи, виробити свою позицію, добре знати свою культуру -- і лише тоді вона може повноцінно брати участь у великому діалозі і полілозі культур і свідомостей. Так здійснюється зв’язок одиничного з універсальним, загальним. Ця єдність гуманістичного і гуманітарного, за думкою Хайдеггера, і складає сутність справжньої освіти. Істинна освіта – це самотвореня, самооцінка, співтворчість. Перехід від парадигми просвітницької до парадигми людинотворення пов’язаний з розробкою філософсько-педагогічної моделі „людини культури”, оновленням структури освіти, її змісту, створенням нових методик навчання. Психолого-педагогічний аспект цієї проблеми передбачає навчання учнів різним способам мовленнєвої і розумової діяльності, формування комунікативних здібностей, рефлексії свідомості, емпатії і культури почуттів. Ввести школярів в світ культури потрібно шляхом створення культурного середовища, різних методів і прийомів „заглиблення в культуру”, навчання мові і коду культури. Серед традиційних шкільних предметів, що впливають на формування свідомості учнів, їх „вживання” в культуру особливе значення займає мистецтво слова. Воно наряду з іншими мистецтвами в концентрованому вигляді віддзеркалює духовне життя людства, стає найсильнішим засобом виховання „людини культури”. В сучасному розумінні філології закладено глибокий культурологічний зміст, а в світлі робіт М.Бахтіна її розглядають як філософську антропологію, а її тексти як тексти-монади, що віддзеркалюють і втягують в себе безліч існуючих і можливих текстів, всю культуру в її буттєвому змісті. У Державному стандарті базової і повної середньої освіти, затвердженому постановою №24 Кабінету Міністрів України Від 14 січня 2004 року в „Літературному компоненті” визначено три основні лінії: аксіологічна, літературознавча, культурологічна. Отже, крім вивчення художніх текстів в історико-літературному контексті та застосування на уроках літературознавчих понять, Державний стандарт націлює словесників на викладання літератури з урахуванням розвитку культури. Культурологічна лінія передбачає такий зміст освіти: „Художня література в контексті національної та світової культури, її взаємопов’язаність з релігією, філософією, естетикою, літературною критикою, різними видами мистецтв. Відображення характеру народу в національній літературі та культурі. Традиції і новаторство в літературі та культурі. Діалог культур, його вплив на літературний процес. Зв’язок літературних напрямів та течій з естетичним пошуком митців інших видів мистецтв”[3,60-62]. Відповідно до цього визначаються державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів: «Розуміння значення літератури та культури для духовного розвитку людства; про основні етапи розвитку культури, спільні закономірності розвитку різних видів мистецтв та сучасні тенденції в національній та світовій культурі»[3,60-62]. У програмі із зарубіжної літератури 2005р. для 12-річної школи (за редакцією Д.С.Наливайка, керівник авторського колективу Ю.І.Ковбасенко) передбачено вивчення літературних текстів у широкому контексті світової культури. Головною метою вивчення предмета в загальноосвітній школі автори визначають: «Залучення учнів до найвищих досягнень світової літератури і культури, загальнолюдських і національних духовних цінностей, виховання естетичного смаку, високої читацької та загальної культури, вироблення імунітету проти низькопробних явищ масової культури»[11,3]. Для досягнення даної мети автори програми вказують на вирішення наступних завдань:
Тобто у програмах із зарубіжної літератури передбачено вивчення літературних текстів у широкому контексті світової літератури: в середніх класах учні знайомляться з окремими творами, які належать до різних типів культур, вчаться аналізувати, осягати основні ознаки відповідних культурних етапів розвитку людства, в старших класах зарубіжна література вивчається в єдиному руслі історії культури. З 8 класу автори програм виокремлюють розділи: „Людина та її світ у давніх літературах”, „Жанрово-тематичне розмаїття середньовічної літератури”, „Злет людського духу в літературі доби Відродження”; в 9 класі вводять розділи: „Із літератури європейського бароко”, „Із літератури класицизму”, „Просвітництво”, „Із літератури романтизму” і т.п. У кожному із розділів вивчаються характерні особливості культури певного етапу, тенденції розвитку різних видів мистецтв, - і тільки після „занурення в культурне тло доби” вивчаються художні тексти. Питання про необхідність розробки методики культурологічного аналізу, специфічного для зарубіжної літератури як предмету, ставило багато науковців в Україні . Доктор філологічних наук О.М.Ніколенко і кандидат педагогічних наук О.М.Куцевол в статті „Культурологічний аналіз” визначають наступні культурологічні засади необхідні під час вивчення художнього твору:
Історичні типи культур, які становлять собою цивілізаційні сходинки, дозволяють вибудувати на практиці систему шкільних курсів літератури. Доктор педагогічних наук, професор, В.А.Доманський виокремлює декілька варіантів таких курсів. Перший з них – біблерівська концепція діалогу культур – діалогічне спілкування культур в процесі вивчення літератури. За поглядами В.С.Біблера, участь у діалозі культур для людини XX століття – обов’язкова умова його виживання, бо в сучасному бутті людини „тяжіють в одному культурному просторі, в одній свідомості і мисленні” „різні форми культури: Захід, Схід, Європа, Азія, Африка, або в межах власне Західної культури – Античне, Середньовічне та мислення Нового часу.” Етапи літературної освіти В.С. Біблер вибудовує в такій послідовності: 3-4 класи – Антична література; 5-6 – класи культура Середньовіччя; 7-8 класи – культура Нового часу (XVII – XIX cт.); 9-10 класи – культура сучасності; 11 клас – діалог різних культур. Другий варіант історико-культурного підходу – вивчення літератури в старших класах в контексті культури. В цьому випадку програми старших класів будуються як поступальне „сходження” учнів по спіралі культурних епох, починаючи від античності і закінчуючи сучасністю. « В початкових і середніх класах учні ознайомлюються з окремими творами, які належать до різних типів культур, вчаться аналізувати, розуміючи окремі істотні ознаки даної культури. Це усічений варіант культурологічного підходу, оскільки програми допускають не вживання в культуру, а лише загальне ознайомлення з її історичними типами,» – пише В.А.Доманський. Третій варіант розгляду літератури з погляду культурологічного підходу – озна- йомлення з основними етапами духовного розвитку людства засобом звернення в кожному класі до певного виду культури за умови „літературоцентричності” культури. Разом з тим це не означає обмеження програми літературних курсів лише змістом даного типу культури. При концентричній побудові програми середніх класів він лише є культурною домінантою програми. В старших класах, на уроках повторення, на вищому рівні знову звертаються до вже знайомих учням типів культур, але основна увага приділяється літературі XIX і XX століть. Таким чином в основу методологічної бази культурологічного підходу до вивчення літератури покладені наступні ідеї:
Література:
література в середніх навчальних закладах України – №6,2006,С.33.
|
|
ІІ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КОНКУРС Україні шляхом популяризації спадщини Вільяма Шекспіра серед української молоді, виявленні філологічно обдарованих молодих дослідників,... |
1. Сутність економічного мислення Мислення це психологічний процес... Мислення – це психологічний процес із відкриттям нового знання, вирішення проблеми на основі переробки отриманої інформації. Мислення... |
|
План Інформаційні революції. Їх роль і значення Інформаційний обмін... Як наслідок, ці революційні зміни творять нову соціокультурну ситуацію (простір), котра детермінує формування нового типу не лише... |
Святослава Вакарчука «Люди Майбутнього» Проект проводиться з метою розробки та впровадження механізму мобільності навчання студентів, як невід’ємної частини Болонської системи... |
|
Уроку. І Актуалізація знань учнів Мета: дослідити електричні поля, які зустрічаються в побуті, сформулювати принцип захисту від них; з'ясувати вплив статичної електрики... |
РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ НА УРОКАХ Только живой ум и может делать нас работниками жизни [11; 6]. Безумовно, вчений говорить про аналітичне мислення, яке робить з людини... |
|
Урок пояснення нового матеріалу Тема. Вибір типу осцилографа для дослідження того чи іншого сигналу. Цифрові осцилографи. |
Розділ Загальна характеристика жанрів сучасної преси 9 Оптимальне засвоєння цієї інформації в період нових соціально-економічних відносин передбачає значне зростання ефективності впливу... |
|
Уроку: Навчальна Розвивальна активізація розумової діяльності учнів; формування прийомів мислення : аналіз- порівняння –узагальнення –висновок; розвиток... |
Реферат циклу наукових праць к е. н. Яроцької Ольги Валентинівни До циклу наукових праць входить 22 наукові праці, в тому числі 10 монографій у співавторстві, 2 брошури, 10 статей |