Тема 16. Взаємовідносини між політикою та іншими організаційними і регулятивними системами суспільства.
Суть організаційних та регулятивних систем суспільства, їх функції.
Співвідношення політики та економіки.Історичні особливості розуміння акої взаємодетермінації (А. Сміт, К. Маркс, Р. Лассаль, В. Ленін, М. Блок, Л. Февр, М. Вебер, К. Поппер, Р. Арон) суть співвідношення елементів у тріадичній системі політика – суспільство – економіка. Їх внутрішні суперечності, замкнутість та розімкнутість циклів взаємодетермінації.
Проблема співівідношення політики та культури. Сила, насилля, гуманізм у системних зв’язках цих феноменів. Нормативність у політиці та культурі. Політична культура, політичне мистецтво.
Традиційні тенденції дослфідження взаємовідносин між політичкою та іншими організаційними регуляивними системами суспільства.
Суть співівідношення політики та науки. Політична наука. Політичні знання.
Політика та ідеологія. Політика та релігія. Об’єктивовані форми політики та влади. Духовні вияви та форми існування політики та влади. Політичні ідеї, теорії, концепції, проекти. Політичний довід. Мовна політична свідомфість, політична мова. Її симантика та синтаксис. Ораторське мистецтво, політична риторика та демагогія. Політична символіка.
Матеріалізована система примусу. Інститути, органи, апарати, установи, кафедри, політики та влади. Засоби фізичного пимусу, технічні засоби інформації, контролю.
Тема 17. Політика та право, влада і закон, їх відношення до моралі. Свобода
Природа сили політичної влади: моральної, правової, соціальної, політикорепресивної, економічної, ідеологічної. Взаємодія регулятивних систем.
Взаємозв”язок права та сили. Еволюція відносин влада-закон. Вияв політики та влади, моральний аспект як основа права за Ж.Френдом. Суть насильницьких дій влади та співвідношення їх з правовими нормами у концепції Н. Пуланзаса.
Механізм “дисциплінування” суспільних відносин за М.Фуко.
Поєднання через правову регулятивну сферу політики та ідеологічного регулятивного механізму. Закон-аспект матеріалізації домінуючої ідеології. Ідеологема влади. Закон та ідеологія як засіб мети політики.
Політика та мораль. Суть діалектичних відносин у системі “влада – закон-мораль”.
Проблема моральності влади в історії політичної науки (Н.Макіавеллі, І.Кант, К.Маркс, М.Бакунін, В.Ленін, Е.Фромм).
Сфера політики та сфера моралі. Історичні особливості становлення. Їх автономія та взаємозв”язок. Основні категоріїї моралі (“совість”, “добро”, “зло”, “справедливість”, “хорошо”, “погано”, “несправедливість”, “гуманізм” тощо). Зв”язок моральних норм з цінностями. Основні категорії політики ( “інтерес”, “влада”, “сила” тощо), їх співвідношення з основним категоріями моралі. Функції політики, функції моралі. Шляхи, механізми, удосконалення моральних основ буття суспільства через політику. Політик як людина. Моральні злочини. Політичні злочини.
Політика та загальнолюдські цінності.
Політика. Свобода. Відповідальність в політиці. Загальна характеристика свободи (свобода як соціальне поняття; діяльнісна сутність свободи; свобода як процес). Історичні способи та форми утвердження людської свободи.
Аспекти свободи: економічний, духовний, політичний. Моральна, політична, юридична відповідальність як суть утвердження свободи.
Тема 18. Принципи легітимації політичної влади.
Проблема легітимації як цілісна й актуальна теорія. Зміст поняття “легітимізації”, його місце в утвердженні системи політичної влади.
Суть легітимації політичної влади у поглядаї Ж.Френда. Відмінність понять “легітимність влади” та “легальність влади”. Легітимність та примус. Легітимність влади та трансцендентність санкції управління. Юридична та політична сутність понять “легітимність” та “легальність” влади.
Теорія тотожності легітимної та легальної влади М.Вебера. Звернення до ідеалів, цінностей, аргументацій, теорій, природним та надприродним силам, персонам в процесі легітимізації політичної влади.
Проблема істиності влади та легітимація. Раціональність легітимізованої влади. Місце віри, довіри, закону в системі легітимізації політичної влади.
Способи легітимізації політичної влади.
Юридична, правова легітимація як легалізація політики та влади.
Ідеологічна система легітимаці політичної влади.
Культурницько-традиціоналістська система легітимації влади та політики.
Суспільна орієнтація (етичний аргумент) як визначальний принцип легітимації влади (“політична мудрість” Демокріта, Платона; свобода та її обмеження Т.Гоббса, Дж.Локка; майнова рівність К.маркса). Суть моральної легітимізації політики та влади.
Перехідний період в суспільстві – умови, шляхи, суперечності в легітимації та легалізації влади.
РОЗДІЛ ІУ
Політична праксеологія.
Тема 19. Від “часткового виробництва” до загального.
Суть політичної дії, її зміст, націленість, засоби та результати.
Основні закономірності політики як специфічної форми суспільної практики.
Політична дія та історичні способи, стилі людського буття. Традиціоналістське суспільство – індивід з традиціоналістськими статусними визначеннями – традиційність політичної дії. Індустрійне суспільство – технократичний тип людини – технократизм політичної дії. Два виміри індустрійного суспільства: перший вимір – перебування в штучному світі виробництва – позаробочий час, побут, дозвілля; другий вимір – діяльнісна політична сфера буття держави – громадянське суспільство.
Межі технологічних способів існування людини в економічній, соціальній та політичній сферах буття. Проблеми модернової праксеології в сучасних теоріях неоконсерватизму та неолібералізму. Нові способи та форми політичної дії, породжені динамікою науково-технічного прогресу.
Проблеми глобалістики в політичних діях (А.Турен). Теорія натурфілософії влади як вселенсько-космологічного феномену.
“Людина всесвіту” – “людина нації” у політичній праксеології. Нове обгрунтування суб”єктів дії в сучасних теорія організацій.
Проблема ресурсів у політичній праксеології. Культурна (духовна) гегемонія, організація влади та ресурси, як визначальні чинники політичного управління суспільством.
Політичні наслідки та майбутнє людського розвитку: від “часткового виробництва” до “тотального виробництва”.
Тема 20. Соціокультурні сусперечності сучасного суспільства.
Природа культурної гегемонії. Інформаційна нерівність та політичний гегемонізм.
Суть традиційно
Економічної детермінанти у визначенні політичних процесів, її позитивні та негативні риси. Політичні теорії економічного детермінізму.
Співвідношення виробничого досвіду людини та культурно-освітнього в добу індустріалізації та урбанізації. Духовне виробництво та його вплив на трансформацію змісту та форм політичної діяльності.
Функції культури в політиці. Проблема сенсу життя людини: культурологічне та політичне визначення ( Дюркгейм, З.Фрейд, К.Маркс, В.Франкл, К.Ясперс, Г.Х.Гадамер).
Виробництво матеоріальне та виробництво самого суспільства. Суть системи політичних технологій, їх культурологічні парадигми. “Соціологія дії” А.Турена. Історія як глобальний обмін культур. Культурологічна теорія нації Е.Гелнера. Націоналізація та денаціоналізація політичних процесів в сучасному світі, детермінанти, що їх визначають.
Теорії суспільних відносин як відносин людей-агентів системи політичних технологій.
Місце політичних еліт в системі технологій виробництва суспільства. Ч.Сноу про “дві еліти” та “дві культури” в політиці.
Гуманістичні універсалії у мові та практиці сучасної політики. Задоволення соціальних потреб у процесі міжкультурного обміну та сучасного духовного виробництва, їх вплив на формування політики. Місце та роль інформативних ресурсів у цих процесах.
Тема 21. Інформаційно-політичні технології в умовах “відкритого суспільства”.
Сучасні відносини в світі як вияв нееквівалентного обміну інформації. Суперечності між темпами загального накопичення інформації та можливостями соціально-прикладного використання накопиченої інформації. Вплив цих процесів на політику.
Зміна характеру владних технологій в умовах модернізації суспільного розвитку. Витіснення природно сформованих тенденцій штучно створеними. Витіснення автономно створюваних типів поведінки маніпульованими та контрольованими ззовні. Заміна локально-професійної, територіальної, культурної автономії програмованим керівництвом з різного виду “центрів”. Суть модернового прогресу в політиці в А.Турена.
Моделі інформаційного обміну (збільшення, зменшення простору прескриптивної технології) та їх вплив на стійкість соціальної піраміди суспільства, що модернізується. Суть модернізаційної політики в таких моделях.
Регульованість та невпорядкованість у прирості інформації, що трансформує людську мету, змінює потреби, а не засоби) способи збалансування їх.
Способи транслювання накопиченої дескриптивної інформації у прескриптивну.
Роль політичної системи суспільства у транслюванні інформації із неофіційних каналів комунікації в офіційні.
Горизонтальні та вертикальні комунікативні канали інформації в суспільстві. Випереджаючий розвиток горизонтальних комунікацій.
Аксіологічна сутність інформаційних систем в політиці, їх вплив на пізнання та продукування політичних процесів в цілому.
Література
Панарин А.С. Философия политики. – М., 1996
Панарин А.С. В.В.Ильин Философия политики. –М., 1994
Кравченко И.И. Введение в исследование политики. – М., 1998
Гаевский Б.А. Философия политики. – К., 1993
Гобозов И.А. Философия политики. – М., 1998
лементьі теории политики. – Ростов-на-Дону., 1991
Капустин Б.Г. О “методе” политической философии. Проблема артикуляции. //Полис, 1996, № 7
Денисенко В.М. Проблеми раціоналізму та ірраціоналізму в політичних теоріях Нового часу європейської історії. – Л. 1997
Політологія / За ред. О.І.Семківа,- Л. 1994
Капустин Б.Г. Что такое “политическая философия” ? // Полис, 1996, № 6
Гегель Г.В.Ф. Наука логики. Соч. Т.У. – М., 1937
Кант И. Критика чистого разума. – М., 1994
Аристотель. Большая єтика. Соч. в 4-х т. – Т.4. –М., 1984
Манхейм К. Идеология и утопия. //Манхейм К. Диагноз нашего времени – М., 1994
Манхейм К. Ideoloqy and Utopia N.Y.Harvest Book, n.d. 1994
Geertz c. Ideoloqyas a Cultural System // Ideology. Ed. T.Eagleton. L –N.Y.: Longman, 1994
Ницше Ф. Воля к власти. Избр. произведения в 3-х т. – Т.1. – М., 1994
Ницше Ф. Веселая наука. Соч. в 2-х т. – Т.1. – М., 1990
Кант И. Метафизики правов. Соч. в 6-и т. – Т. 4, 4.2 – М., 1965
КантИ. Религия в пределах только разума // Кант И. Трактатьі и письма. – М., 1980
Arendt H. Lectures on Kant`s Political Philosophy. - Chicago:1982.
Habermas J. Justification and Application Remarks on Dicourse Ethnics. - Cambridge,-1993.
Гоббс Т. О гражданине. Соч. в 2-х т. Т.1. – М. 1964
Августин А. Исповедь Блаженного Августина, епископа Гиппонского. – М., 1991
Гегель Г.В.Ф. Лекции по философии истории. – СПб., 1993
Бекон Ф. Новьій органон // Сочинения в 2-х т. Т.1. – М., 1973
Гадамер Х.-Г. Истина и метод. – М., 1988
Декарт Р. Размьішления о методе //Сочинения в 2-х т. – Т.1., - М., 1989
Жильсон Ф. Философ и теология. – М., 1995
Кун Т. Структура научной революціии. – М., 1975
Ліотар Ж.Ф. Ситуація постмодернізму. // Філософська і соціологічна думка. – 1995, № 5-6
Сартр Ж.-П. Екзистенционализм – ето гуманизм // Сумерки богов. – М., 1990
Хайдеггер М. Время и битие. – М., 1993
Бердяев Н.А. Философия неравенства. – Париж., 1970
Ролз Дж. Теория справедливости. – Новосибирск., 1995
Шпенглер О. Закат Европьі: Очерк морфологии мировой истории. – М., 1993
Гайденко П.П. Давидов Ю.Н. История и рациональность. – М., 1991
Ясперс К. Смьісл и назначение истирии. – М., 1991
Борг А.М. Епохи и идеи: становление историзма. – М., 1987
Джордж Г., Себайн, Томас Л.Торсон. Історія політичної думки. – К., 1997
Гумплович Л. Общее учение о государстве. – С-Пб, 1910
Гьоффе О. Теорії справедливості // Вибрані статті. – К., 1998
Гьоффе О. Політична антропологія в особливому полі уваги права // Вибрані статті. – К., 1998
Гьоффе О. Субсидіарність як принцип філософії урядування // Вибрані статті. – К., 1998
Гьоффе О. Індивід та почуття солідарності. – К., 1998
Walzer M. Spheres of justice – N.Y., 1983
Rawls Jheory of justice – Harvarol un. – 1971
Hart H.L.A. The Concept of law.- Oxford. – 1988
Вебер М. Протестантская етика и дух капитализма // Избранньіе произведения. – М., 1990
Єременко О.М. Багатомірність історії і соціологічних досліджень // Філософія і соціологічна думка. № 12.1991.
Февр Л. Бои за историю. – М., 1991.
Тойнби А. Дж. Постижение истории. – М., 1991.
Бродель Р. Время мира. Материальние цивилизация, економика, капитализм. В 3-х т. – М., 1986. – 1992.
Адлер А. Понять природу человека. – СПб, 1997.
Маркузе Г. Одномерний человек. – М., 1987.
Тейяр де Шарден П. Феномен человека. – М., 1987.
Франкл В. ЧСеловек в поисках смисла. – М., 1991.
Головко Б. А.Філософська антропологія. – К., 1997.
Кассирер Е. Опьіт о человеке: введение в философию человеческой культурьі // Проблема человека в современной западной философии. –М., 1988
Камю А. бунтующий человек. – М., 1990
Унамуно Мигель де. О трагическом чувстве жизни у людей и народов. Агония христианства. – К., 1997
Хайдеггер М. Европейский нигилизм // Хайдеггер М. Время и бьітие. – М., 1993
Донцов Д. Дух нашої давнини. – Дрогобич, 1991
Ерасов Б.С. Социальная культурология. – М., 1997
Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст. – К., 1993
Цивилизация. Вип.1., - М., 1992
Чавчавадзе Н.З. Культура и ценности. – Тбилиси, 1984
Шацкий Е. Утопия и традиция. – М., 1990
Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. – К., 1990
Дюркгейм Е. Самоубийство: социологический етюд – М., 1994
Захарченко М.В. Погорілий О.І. Історія соціології. – К., 1993
Корпус В. Нігілізм сьогодні або терплячість світової історії. – К., 1994
Манхейм К. Диагноз нашего времени. – М., 1994
Цимбурский В.Л. Идея суверенитета в посттоталитарном контексте // Полис, 1993, № 2
Разуваев В.В. Геополитика постсоветского пространства. – М., 1993
Панарин А.С. Революционньіе кочевника и цивилизованньіе предприниматели.- М.Вестник РАН, 1991 № 10-11
Геополитика: теория и практика. - М., 1993
Соловьев Е.Ю. Личность и право //Вопр. Философии, 1989, № 8
Constant B. Oeuvres.- P. 1957
Гелбрейт Дж. Новое индустриальное общество. – М., 1969
Пияшева Л.И., Пинскер Б.С. Економический консерватизм: теория и международная практика. – М., 1988
Новиков Н.В. Мираж “организованого общества”. – М., 1974
Лютер М. О рабстве воли // Роттердамский Е. Филос. Произведения. – М., 1987
Агеев В.С. межгруповое взаимодействие: Социально-психологические проблемьі. – М., 1990
Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. В 2-х т. – К., 1994
Рікер П. Навколо політики. – К., 1995
Ситниченко Л. Першоджерела комунікативної філософії. – К.,1996
Сміт Е. Національна ідентичність. –К., 1994
Gelner E/ Nations and Nationalism. – N.Y. 1983
Франко І. Що таке поступ? // Зібрання творів у 50-ти Т. Т.45. – К., 1986
Фромм Е. Бегство от свободьі. – М., 1990
Емлиаде М. Космос и история. – М., 1987
Ясперс К., Духовная ситуация времени // Человек и его ценности. – Ч.1. – М., 1988
Аверинцев С.С. Византия и Русь: два типа духовности // Новьій мир, 1988. №.(
Бердяев Н.А. Смьісл истории. – М., 1990
Lefebvre H. Position: cjntre les Technocrates.-P., 1967
Стефанов Н. Общественньіе науки и социальная технология. – М., 1976
Керимов Т.В. Социальньій прогресс и управление. – М., 1980
Hage J. Theories of organization. – N.Y.> 1980
Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. – М., 1992
Франк С.П. Философские предпосьілки деспотизма // Вопросьі философии. – 1992, № 3
Чудинова И.М. Политическая жизнь //Социально-политический журнал. – 1994 - № 11,12
Моска Г. Правящий класс // Социологические исследования. – 1994, № 10,12
Гобозов Н.А. Философия права. – М., 1998
Політичний процес в Україні: стан і перспективи розвитку. – Л., 1998
Томенко М. реальні та удавані конфлікти в державній владі // Демони миру та боги війни. Соціальні конфлікти посткомуністичної доби. – К., 1997
Політична система сучасної України: особливості становлення. – К., 1998
Колодій А.Ф. Політичний спектр: про деякі критерії “лівих” і “правих” політичних рухів у посттоталітарних суспільствах // Філософська і соціологічна думка, - 1995, № 9-10
Забужко О. Філософія національної ідеї: Україна- Європа //Зустрічі. – 1991, № 2
Рябов С.Г. Політична теорія держави. – К., 1996
Рябов С.Г. Державна влада: проблеми авторитету і легітимності. – К., 1996
Крисаченко В.С. Моделі пояснення еволюції: уніформізм чи катастрофізм //Філософська і соціологічна думка. – 1989, № 6
Лисенко О.Я. Історичне мислення і перспективи перебудови //Філософська і соціологічна думка. – 1989, № 6
Костицький М.В. Філософія права. – К., 1997
Печчеи А. Человеческие качества. Пер. с англ. О.В. Захаровой. - М.,1980
Рассел Б. Человечество в опасности //Вопросьі философии. – 1988, № 5
Сумерки богов /Сост. И общ. Ред. А.А.Яковлева. – М., 1990
Фукуяма С. Конец истории? //Вопросьі философии. – 1990, №3
Шнейдер Б. Глобальная революция //Свободная мьісль.-1993, № 9
Питання з курсу ,,Філософія політики”
Політика як компонент суспільної свідомості.
Теоретична та практична сфера політики.
Політична еволюція.
Ціннісні визначення політики.
Детермінанти політичних процесів.
Раціональність та ірраціональність в політиці.
Співвідношення політики та філософії.
Предмет та об”єкт філософії політики, її категорії та принципи пізнання політичної дійсності.
Місце людини в політичних процесах.
Принципи політичної антропології.
Обгрунтування антропологічної сутності політики у працях Ю.Хабермаса, Н.Лумана та О.Гьофе.
Проблеми політичної антропології в історії становлення політичної науки.
Індивід та почуття справедливості в політиці.
Людина та сенс її політичного існування.
Субсидіарність як принцип філософії урядування.
Індивід та почуття політичної солідарності.
Формальний та неформальний принципи у політичному самовизначенні людини.
Проблема справедливості у політичній філософії.
Суть духовного виробництва, його зв”язок з політичними процесами.
Духовність і прагматизм в політиці.
Суспільно-політичні відносини як міжіндивідуальний, міжгруповий обмін інформацією.
Суспільне життя як знакова система, символізм її змісту.
Суспільно-політичне виробництво і виробництво свідомості в політиці.
Суспільно політичний ідеал.
Соціальні функції політики як різновиду духовного виробництва.
Суб”єкти та об”єкти в політиці.
Місце гносеології в системі політичного знання.
Принципи співвідношення суб”єкта та об”єкта у пізнавальному процесі.
Історичні варіанти політичної гносеології.
Істинність та хибність у пізнанні політичних процесів.
Пізнання і політична практика.
Принципи політичної рефлексії.
Суть та явище у політиці.
Політична необхідність та випадковість. Дійсність та можливість.
Політичні суперечності та гармонія в політиці.
Якість, кількість, міра в політиці.
Дія принципу заперечення в політиці.
Місце та роль політичного рішення в системі політичного пізнання.
Мета та результат у політичному пізнанні та політичній практиці.
Метод узагальнення в системі політичного пізнання та політичної практики.
Загальні зв”язки та взаємодія в політиці.
Зв”язок та розвиток – основні принципи діалектики політики.
Система взаємодії та взаємозв”язків внутрішніх елементів політичної системи.
Прогресування суспільно-політичних відносин як взаємодія інтересів влади та власності.
Суть політичного розвитку, його історичні форми та детермінанти.
Поступальність розвиткуполітичних процесів.
Ідея політичного розвитку в провіденціалістській світській філософії Ж.Бодена та Ф.Бекона.
Ідея циклів та ритмів в історичному розвитку у політико-правових поглядах Д.Віко та О.Шпенглера.
Принцпи історизму в політиці як вияв закономірностей розвитку суспільства.
Історична відповідальність та політика.
Загальні та етапні суперечності в пролітиці.
Історичне та логічне в історичному процесі.
Принцип історизму у практиці будівництва української держави.
Сутність детермінантних основ явища, факту, поступку в політиці.
Неперервність причинно-наслідковоих зв”язків у пролітичних процесах.
Причина та умова виникнення політичного явища, факту.
Політична доцільність, її сутність.
Політична діяльність як фактор спричиненості.
Системність політичних відносин та політичної діяльності.
Політичні відносини як система, їх функції.
Політична діяльність як система,її функції.
Суть природних та соціальних систем.
Ідеальні мотиваційні основи політичної діяльності, їх системність.
Буття політичної влади.
Самовідтворення влади та ідеологія міллетаризму.
Принцип універсальності влади.
Суспільне буття політики та влади.
Принцип політичної онтології.
Співвідтворення влади через ідеологію модернізації.
Концепція “полюсів росту” Ф.Перру та А.Сові.
Проблема часового простору в суспільних науках.
Плюралізм типів соціального часу.
Політичний час та астрономічний час.
Часові ритми, їх вплив на розвиток політичних процесів.
Соціальні форми часового простору в політиці, їх типологія.
Політичний простір, його структура.
Геополітика як система зв”язків просторових та функціонально-політичних основ буття людини.
Дивергенція та інтеграція в системі геополітичного перегрупування.
Геополітика та цивілізаційна самосвідомість України: точки перетину.
Принципи утвердження політичного простору.
Проблема комунікативних зв”язків в геополітичному просторі держави.
Взаємовідносини між політикою та іншими організаційними й регулятивними системами суспільства.
Нормативність в політиці та культурі.
Політика та економіка.
Політика та ідеологія. Політика та релігія.
Політика та право.
Природа сили політичної влади. Взаємодія регулятивних систем.
Політика як мораль. Суть відносин “влада – закон – мораль”.
Політика та свобода. Відповідальність в політиці.
Закон та ідеологія як засіб та мета політики.
Проблема легітимації влади як теорія політичної науки.
Проблема істинності влади та легітимація.
Способи легітимації політичної влади.
Перехідний період в суспільстві: умови, шдяхи суперечності в легітимації та легітимації влади.
Суб”єкти та об”єкти легітимації політичної влади.
Суть політичної дії, історичні способи її вияву.
Соціокультурні суперечності сучасного суспільства.
Природа культурної гегемонії. Інформаційна нерівність та політичний гегемонізм.
Гуманістичні універсалії у мові та практиці сучасної політики.
Інформаційно-політичні технології в умовах “відкритого суспільства”.
КУРС "ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ (ЗАРУБІЖНІ ПОЛІТИЧНІ ВЧЕННЯ ХХ СТОЛІТТЯ)"
|