“ЗАТВЕРДЖУЮ”
Начальник ДПЧ-15
майор вн. служби
В.В.Мокренко
“_____” _____________ 2006 р.
ПЛАН-КОНСПЕКТ
проведення заняття з гуманітарної підготовки
з начальницьким складом ДПЧ-15
Тема 6: «Історія української державності: витоки та етапи становлення
Навчальна мета: Ознайомити начальницький склад з історією української державності:
витоки та етапи становлення
Час: 45 хвилин
Місце проведення: учбовий клас.
Навчально-матеріальне забезпечення: план-конспект.
Література: підручник з історії України
Порядок проведення заняття:
1. Організаційний момент - __5____ хв.
перевірка присутніх;
оголошення теми і мети заняття, питань, які мають вивчатися.
2. Контроль знань - ___10____ хв.
перевірка засвоєння раніше пройденого матеріалу.
3. Викладення матеріалу теми - ___25___ хв.
Питання, які вивчатимуться:
1. Основні етапи українського державотворення.
Питання та їх короткий зміст
|
Методичні вказівки
|
ОСНОВНІ ЕТАПИ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ
Богдан Хмельницький брав участь у польсько-турецкій війні
1620-1621рр., зокрема в битві під Цецерою (там загинув його
батько,а сам Богдан потрапив у полон,де перебував два роки).Після
повернення Хмельницький разом із запорожцями неодноразово ходив у
20-х рр. у морські походи на турецькі міста,став сотником,потім
військовим писарем на Запоріжжі. Після ординації 1637р.він знову
чигиринський сотник,господарюї у себе на хуторі Суботові.В 1846
р.його хутор пограбували польський шляхтич Чаплинський, при цьому
було побито малолітнього сина Б.Хмельницького. Спроби законним
шляхом розв'язати конфлікт ні до чого не призвели. Більше то-
го, Хмельніцького ув'язнили. Богдан був змушений втекти на Запо-
ріжжя, де його прихильники вигнали польский гарнізон і обрали
Хмельницького гетьманом. Так його особиста доля переплелася з до-
лею украинського народу.
Основні періоди Національної революції.
1. січень 1648р.- серпень 1649р.- період перших великих
перемог,революційних змін політічного ў соціального економіч-
ного характеру, найбільший розмах народної боротьби, визволення
значної частини українськіх земель, що закріпив Зборівський дого-
вір;
2. серпень 1649 р. - січень 1654 р.- розбудова україн-
ської національної козацької держави, продовження збройної бо-
ротьби;
3. січень 1654 р. - липень 1657 р.- вступ Моськовського
царства у війну з Польшею і Москви, перехід України під проектат
Москви;
4. липень 1657р.- березень 1664 р. - боротьба старшинських
угруповань за владу, переплетіння громадянської війни з елементами
визвольної боротьби проти Польші і Москви, поділ України на Пра-
вобережну і лівобережну частини з протилежними ними політичними
орієнтаціями.
Прагнучи забезпечити тил та посилити свої військо, Богдан
укладає угоду про союз з кримським ханом.На бік Хмельницького пе-
рейшли рестрові козаки, які вбили пропольски настроїного старшину.
На зустріч Богдану вийшло два загони польских військ,які він ви-
рішив розгромити по частинах. Війська Хмельницького зустрілися з
авангардом польских військ під керівництвом сина коронного
гетьмана С.Потоцького ( 10 тис.чол.) в урочищі Жовті Води. Бої
тривали з 19 квітня по 6 травня 1648 р. Гетьманскі війська було
розгромлено. 3 тисячі поляків потрапили в полон.
15-16 травня 1658 р. війська Хмельницького (15 тис. пов-
сталих і 4 тис.татар ) зустрілися з основним загоном польских
військ (20 тис) в районі Корсуня. Поляки знову були розгромлені.
8500 з них потрапили в полон, в тому числў обидва гетьма-
ни: Потоцький і Калиновський. У цей час ( 10 травня ) помер
польский король Владислав, що створило сприятливі умови розгортан-
ня повстання.
Спочатку Богдан Хмельницький не думав відділяти Україну
від Польщі , вимагаючи збільшити реєстр до 12 тис., захистити пра-
вославну віру але подальші події спричинили зміну його намі-
рів. Своєю резиденцією Хмельніцький зробив місто Чигирин, де почав
формувати свою армію.На вересень 1648 р. було сформовано 35 пол-
кўв чисельністю 80 тис.чол.
Повстання поширилося по всій Україні.Основною сілою його
було селянство, а ядром - козацтво. Богдана Хмельніцького підтрима-
ли всі верстви населення України, за винятком великих магнатів та
вищого православного духовенства.
Нова велика битва мўж повсталими і польским військом від-
булася 11 - 13 вересня 1648 р. біля м.Пилявці (нині Хмельницька
обл.). Польське військо нарахувало близько 50 тис.чол., а також де-
кілька тисяч слуг. У Хмельніцького було разом з татарами 85
тис.чол. Поляки зазнали нищівної поразки. Повстанцям дісталися ве-
личезні трофеї і до 80 гармат, на 10 млн. золотих усілякого доб-
ра, багато оздоблені капрети, золотий та срібний посуд, 120 тис. во-
зів з кіньми.
Бойові дії продовжилися у 1649 р. 5-6-серпня в битві під
Зборовом (нині Тернопільська обл.) Богдан Хмельницький завдав
відчутних втрат польскій армії,але її врятував від розгрому та-
тарський хан ,який не бажав посилення України, чому, безпереч-
но, сприяла б нова перемога Хмельницького. Хан пішов на таїмні пе-
реговори з королем,отримав багаті подарунки і змусив Хмельницько-
го укласти з польским монархом мирну угоду.
За Зборівським договором (7 серпня 1649р.) число реїстро-
вих козаків збільшувалось до небаченої раніше кількості - 40 тис.
Шляхта могла повернутись до своїх маєтків. Під владу гетьмана пе-
реходили три воїводства: Київське, Чернігівське, Брацлавське. Держав-
ні посади могли займати лише православні; гетьман отримував у свої
користування Чигирин з округою; київський митрополит одержував
місце в сенаті.
Цим договором були незадоволені обидві сторони: поляки
хотіли привести Україну до покори за станом на 1647 рік ; багато
селян дужї нарікали, що не увійшли в реїстр, ї на те, що шляхтичі
повертаються в маєтки. Нові бої були неминучими.
18 червня 1651 р. польське військо (150 тис.чол.) і пов-
станцф (100 тис.+ 50 тис. татар) зійшлися біля міста Берестечка на Волині.
Спочатку подўў разгорталисявдало для козаків, але 20 червня татари
не витримали артилерійського обстрілу і почали тікати, захопивши з собою
Б.Хмельніцького , який намагався їх зупинити. Повстанці опинилися в тяжкому становіщі - позиційному і психологічному. і.Богуну вдалося вивести частину
вўійська з оточення, але поразка і втрати були великими. У битві полягло
близько 30 тис. чоловік. Польські і литовські війська зайняли значну частину
України разом з Київом. Але населення не припинило опору. Тому обидві сторони
погодились на переговори.
18 вересня 1651 р. було підписано Білоцерківський договір. Реестр
зменшувався до 20 тис.чол. Реєстрові козаки могли жити лише на Київщині.
Гетьмана позбавляли права вступати в міжнародні відносини.
Cеляни повинні булиповернутись до панів.
Бойові дії тривали і в наступному році . 22-23 травня 1652 року Б.Хмельницький у битві біля гори Батіг (нині с.Четвертинівка Вінницько∙ обл.) розгромив 20-тисячне військо. Близько 15 тис. поляків загинуло. Це була найблискучіша перемога Хмельницького.
Восени 1653 р. головне польське військо зосереджується під Жванцем
(нині Хмельницька обл.). Його оточили полки Богдана Хмельницького і кримські
татари. Поляки дуже потерпали від холоду,голоду і хвороб і булі напередодні
поразки, але знову їх врятував кримський хан, який уклав с королем таємну
угоду, за якою останній повинен був заплатити татарам 100 тўс. червонців і
дозволяв їм 40 днів брати ясир на Волині. Відносини з Україною повинні були
регулюватись умовами Зборівської угоди.
Військові перемоги Богдана Хмельницького спричинили суттєві зміни в
становищі всієї України.
Зразком для політичного ладу країни був устрій Запорізької Січі.
Формування Української держави відбувалося в умовах війни. Тому для виконання де
державних функцій використовували перевірену на практиці військово-
адміністративну, полково-сотенну організацію козацтва.
Адміністративна система складалася з декількох ланок. Центральне місце
в ній займав гетьман, яким з 1648 р. був Б.Хмельницький. Йому належала вища
війскова, законодавча, виконавча і судова влади. Найважливіші військова-
політичні питання мала розв'зувати військова рада,в який могло брати участь
все військо. У зв'зку з тим, що чисельність досягла 200 тис.чол., у раді,
як правило, брали участь ті військові частини, які перебували поряд - інші
полки надсилали своїх представників.
Більш дійовим і постійним органом була генеральна рада старшін. До
неї входили: обозний, 2 осаули, 2 судді, генеральний писар; пізніше -
також генеральні хорунжиї, бунчужний і підскарбій. Раду генеральної старшини
скликав гетьман перед кожною військовою радою, а також при необхідності
вирішити складні питання.
Вся територія України поділялась на полки, кількість яких залежно від
обставин змінювалась ( у 1648 р.- 40,1649 -16, у 1650 р.- 20).На чолі
полку стояв полковник, призначений гетьманом або обраний полковою радою
Йому належала вся повнота влади на території полку. Разом з полковником
військовоі й адміністративні функції здійснювала також полкова старшіна:
полковий писарь, обозний, суддя,осаул. Полки подўлялися на сотні на чолі
з сотником і аналогічною полковою старшіною.В полку могло бути до 20 сотен
Сотні поділялися на курені (по 20-30 козакўв у кожному) на чолі з курінним
отаманом. У містах і селах управління здійснювали отамани, а в тих, що
мали магдебурське право - магістри начолі війтами.
Полково сотенний устрій української держави був унікальним явіщем у
світовому державному будівницьтві,притаманним лише України. Особливістю
його було й те, що вўн означав здійснення не ліше військової влади, але
адміністративної і судової. Іншою особливістю була виборність органів влади
значна роль колегіальних установ, що було новим для Європи. Тогочасний
державний лад України був прогресивнішим, ніж в інших країнах.
Успіхи у визвольнўій війні спричинили суттїві зміни у соціально-
економўічний ситуації в Україні. Вплив козацтва як соціальної групи, його
чисельність значно зросли. Вільніше стали почуватися селяни і міщани, хоча
багаторўчні безперервні бої, розруха, людські та матеріальні втрати
виснажували народ.
Нова українська держава створювалась на основі ідеології української
козацької державності, де провідною верствою населення мало стати козацтво.
Вже у 1649 р. Б.Хмельницький висуває ідею створення незалежної, соборної
(об'єднанної) козацької України в етнічних межах. Він справедливо вважає
цю державу спадкоїмницею Київської Русі. Державу Богдана Хмельницького
можна кваліфікувати як аристократичну республіку. У 1650 р.ії теріторія
становила 200 тис.кв.км, а населенняня - 1,5 млн. осіб. Проте слід відзначити
що територія України не була сталою внаслідок майже перманентної війни.
Богдан Хмельницький проводив активну політику. Він розумів, що сама
Україна навряд чи зможе звільнитися від польського панування, тому вже
з 1648 р. цўлеспрямованно шукав спільників. Йому вдалося укласти військовий
союз з Кримським ханством, і татари брали участь в усіх найважливішіх
бітвах з польським військом ( щоправда,їх роль у цьому, як згадувалось
вище,була неоднозначною). Вів Хмельницький переговори і з Туреччиною про
можливу участь цієї країни у війні проти Польщі.Султан пропонував
перейти в його підданство, але Хмельницький не погодився. Прагнучи ізолювати
Польщу, він налагоджував відносини з Валахією, Молдавією, Семиграддям
(Трансільванією), Швецією. Активно велі переговори про співробітництво
(з 1648 р.) з Московським царством. Було встановлено дипломатичнў зв'язки з
Австрією, Англією, Венецією, Персією. Це свідчить про те, що Україна стає
суб'єктом міжнародних відносин та міжнародного права.
ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА
8 СІЧНЯ 1654 Р.
Перебіг війни з Польщею, попри значні успіхи і перемоги українського
війська, все більше переконував Б.Хмельницького і старшину в тому, що
самим їм на звільнитися від польського панування. Тому Богдан Хмельницький
активно шукав сильних союзників. У 1650 - 1651 рр. відбулися переговори
про можливий перехід "під руку " турецького султана. Останній навіть
оголосив, що Хмельницький ї його васалом, але цей проектне було втілено,
оскільки турки активно у справі війни не включалися,"дозволяючи" це робити
татарам, які були ненадійним союзником. До того ж значним бар'єром була
релігійнанесумісність мусульман і христіян, давняя ворожнеча через жорстоки
напади татар на українські землі. Тому Б.Хмельницкий вирішив обрати "менше
зло", звертаючись з проханням про допомогу до Москви. Така пропозиція була
вигідною Московії з точкі зору ії геополітичних інтересів, оскільки надавала
вихід до Чорного моря, послаблюючи давніх суперників - Кримське ханство,
Литву та Польщу.
1 жовтня 1653 р. Земський Собор у Москві прийняв рішення, щоб "гетьмана
Богдана Хмельницького і все військо Запорізьке з містами і землями взяти
під государеву руку". 31 грудня 1653 р. Москва оголосила війну Польщі, а
московські посли прибули до Переяслава.
8 січня 1654 р. у Переяславі відбулася генеральна військова Рада, на
яку прибули представники від полків та різних верств населення України ( мі-
щани, селяни, духовенство). На ній були присутні 12 полковників, 5 генераль-
них старшин на чолі з гетьманом. Не прибули на Раду 5 полковників, мітро-
полит С.Косів. Не було й представників від Белзького, Волинського, Поділь-
ського і Руського воїводств, у яких мешкало понад 1\3 населення тогочасної
України. Учасниками Ради були близько 300 осіб.
Богдан Хмельницький запропонував, щоб учасники Ради обрали собі одного
государя з чотирьох : турецького султана, кримського хана, польського короля,
або московського царя. Охарактеризувавші кожного, Богдан Хмельницький висло-
вився за московського царя, зазначивши, що він однієї віри з українцями.
Учасники Ради підтримали цю пропозицію.
Присяга населення України, яке пребувало під владою Б.Хмельницького
відбувалася в січнў-лютому 1654 р. у 177 містах і містечках. Усього в
книгах присяги записано 127338 чол. У цілому народ поставився до присяги схвально. Але схвально. Але відмовився від неї Уманський та Брацлавський полки, найвидатніші на той час полковники Іван Богун та Іван Сірко, київський митрополит С.Косів. У Полтавському та Крапив'янському московських представників побили киями. У ряді випадків складати присягу примушували. Так, силою до присягі був пріведений Київ. Кияни не хотіли йти до церкви, а їх туди
заганяли. Під час складання присяги люди не називали свої імена, щоб
зробити підпис недійсним, а після складання присяги дуже ії лаяли. При "агі-
тації" за прісягу не обходилося без залякування чі, навпаки, обіцянок
усіляких благ (грошей, сукна) з боку московських представників. Тих,
хто відмовився прісягати, погрожували вислати "за зборівську лінію",
тобто на землі, що були під контролем Польщі.
Рішення Переяславської Ради було документально закріплене так званими
"Статтями Богдана Хмельницького" або "Березневими статтями" (затверджені
царем і Боярською думою в березні 1654 р.). Це був договір між Україною
і Московським царством. Москва зобов'язувался вступити у війну проти Польщі.
Україна переходила "під руку" московського царя як самостійна держава -
зі своїм главою (гетьманом), своїм політичним устроїм, теріторіїю. Реїстр
встанавлювали в 60 тис. чоловік, козаки могли жити і судитись за своїми
законами. Гетьман міг вступати у міжнародні відносини з іншими державами
крім Польщў і Туреччини. Главу держави мало обирати військо і лише пові-
домляти про це царя. Збір податків залишався за українськими урядовцями,
але вони повинні були передавати їх частину московським. Таким чином
суверенітет Української держави частково обмежувався в міжнародній та
фінансовій сферах. А сам Переяславський договір:
1). констатував відділення України від Речі Посполитої;
2).означав міжнародно-правове визнання Української держави;
3).засвідчував внутріполітичний суверенітет Української держави,
зберігав ії основні політичні інститути;
|
|
4. Закріплення вивченого матеріалу - ___20____ хв.
Питання для закріплення:
4.1. Назвіть основні періоди Національної революції ?
4.2. Коли відбулася Переяславська Рада?
4.3. Яке значення мав переяславський договір?
5. Підведення підсумків - ___5___ хв.:
вказати на питання, які вимагають підвищеної уваги;
оголосити оцінки;
відповісти на запитання.
План-конспект склав:
В.о. заст.нач. ДПЧ-15
по роботі з персоналом
ст. лейтенант в\с С.В. Баланенко
|