|
|
Скачати 203.6 Kb.
|
|
Урок: Переяславська рада 1654 р. : міфи і реальність. Мета: з’ясувати передумови та основні положення україно - російського договору 1654 р., дати історичну оцінку цій події; розвивати вміння учнів працювати з історичними джерелами і на основі їх аналізу робити висновки, висловлювати свою точку зору щодо історичних подій; виховувати в учнів почуття патріотизму. Тип: засвоєння нових знань. Методи:евристична бесіда,лабораторна робота з документами, диспут. Обладнання:презентація «Радянський міф про Переяславську раду», підручник «Історія України.8 клас», Гісем О. В. , Мартинюк О. О., роздруковані до - датки з документами, карта «Національно - визвольна війна українського народу 1648-1657 рр.», робочі зошити( Литовченко С. Д.Універсальний навчальний комплекс . Історія України, 8 клас. - Київ: Веста. - 2008). Основні поняття: Переяславська рада, «Березневі статті», протекторат, автономія, конфедерація. Хід уроку. І. Організаційний момент. ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Вчитель: В українській історії донедавна було чимало «білих плям», суть яких або замовчувалася повністю, або старанно заповнювалася міфами за допомогою шкільних підручників, пропагандистських полотен чи кінофільмів. Сьогодні ми розглянемо подібну тему, сповнену міфів, розкриття справжньої суті якої допоможе нам зрозуміти величезний пласт подальшої 350- літньої історії України. Практично кожен громадянин України знає про Переяславську раду 1654 р. з шкільного підручника.
Далі клас переглядає комп’ютерну презентацію , слухаючи пояснення вчителя: За часів радянської влади, коли Україна була складовою частиною СРСР, зусиллями істориків та творчої інтелігенції з веління влади творився великодержавницький міф про те, що українці і білоруси не є самостійними народами, а лише гілками російського народу, тому постійно мріяли про «возз’єднання» , а український гетьман – бунтар Б. Хмельницький у 1654 р. нарешті здійснив цю мрію, уклавши угоду в Переяславі з царськими послами. Складові міфу про Переяславську раду:
Виговського, Полуботка, Мазепу;
український народ здобув своє «місце під сонцем» поруч з братнім російським народом. Наше завдання - розвіяти цей радянський міф і відповісти на проблемне запитання:
2) історична помилка; 3) неможливо дати однозначну оцінку. ІІІ. Актуалізація знань учнів. Евристична бесіда.
-2-
Отже, вже з цієї бесіди можемо зробити висновок, що Б. Хмельницький не був ні ворогом, ні другом Москви, а лише дотримувався, як і інші країни, принципу: «У держави немає постійних ворогів і друзів, а є постійні інтереси», шукаючи союзників у боротьбі з Річчю Посполитою. ІУ. Засвоєння нових знань. План. 1 . Передумови укладення договору з Московією. 2. Правда про Переяславську раду. 3. Зміст і оцінка «Березневих статей» Робота учнів з історичними джерелами в парах по проблемах плану.
П. 3 параграфа 18). Початковий і середній рівень: завдання 1 , ст. 36 робочого зошита. Додаток 2. Політика Москви відносно України очима істориків. «В.Ключевський так характеризував політику Москви супроти України: вона «протягом 6 років приглядалася з нерухомою цікавістю, як справа Хмельницького, попсована татарами під Зборовом і Берестечком, хилилася до упадку, як Україна пустошилася союзниками-татарами і люто-нелюдською усобицею, і нарешті, коли Україна вже знищилася до решти, її прийняли під свою високу руку». М.Грушевський пояснював справу так: «Увесь хід історії Східної Європи міг би взяти інший і кращий напрямок, коли б Україна ввійшла в політичну унію з Москвою в початках своєї боротьбі з Польщею, ще повна сил, повна людності, не зневіреної в своїх провідниках і в піднятому ними ділі, здатною бути опозицією Москви, обстояти себе в сій позиції і не дати себе зіпхнути на становище провінції. Московські політики може ненароком, а може й умисно дали поборюкатись українській козаччині з Польщею і дійти до останнього обопільного знищення... аби ввійти з свіжими силами між обезкровлених противників і взяти козаччину вже не в роді рівно-рядного союзника, а підручного, котрого можна було б звести до ролі прислужника, підданого «холопа». У Москві добре врахували і другий бік питання. Союз з Україною був конче потрібний Москві з різних поглядів:
Всі ці умови робили союз з Україною конче необхідним для Москви -3- Орієнтовна відповідь.
Гетьманщина Московська держава
Посполитою( Поляновський договір - з допомогою козаків надіялася повернути 1634р.); втрачені території Білорусії та Смоленщини; - спільність релігії( православ’я); - страх перед союзом України з Туреччиною; - формальна підтримка Порти та - « в ім’я спасіння віри православної». зради татар. 2.По приїзді до Переяслава посольства В. Бутурліна за розпорядженням Б. Хмельницького 8 січня 1654 р. було скликано військову раду зі старшини( біля 100 чол.). Запитання і завдання:
Додаток 3. СТАВЛЕННЯ ДО СОЮЗУ З МОСКВОЮ (Дорошенко Д. Історія України: 3 малюнками: Для школи й родини / Передм. та комент. В.А. Смолія, В.М.Рички. — К.: Освіта, 1993. - С. 120) «Далеко не все українське громадянство згодне було на унію з Москвою. Відомий козацький ватажок — полковник Богун та ще дехто зі старшини не захотіли присягати Москві. Київське духовенство з митрополитом на чолі також було дуже проти спілки з Москвою, і коли йому довелось-таки присягати, то «за слізьми світу не бачило», як оповідає сучасник. Занадто велика різниця у громадському ладі й культурі була поміж Україною і Москвою, щоб ця спілка могла довести до добра для України. На Московщині вже давно встановився самодержавний царський лад, всі стани були зрівняні в своїм безправ'ї перед царським деспотизмом; над селянами тяжіла кріпаччина. Культура стояла дуже низько і мала всі ознаки азіатської замкненості, суворості, певної відчуженості від усього іноземного, великого релігійного фанатизму, зі страшною нетерпимістю до чужої віри. В Україні — виборний уряд від останнього сільського отамана до гетьмана, вільні взаємини з усім культурним світом, велика охота до європейської освіти, свобода слова, думки й друку. Не диво, що ця ненатуральна спілка азіатської деспотії з вільною козацькою республікою дуже скоро почала відчуватися своїми прикритими сторонами». Додаток 4. М. Аркас про Переяславську раду «...І от восени, коли стояв Хмельницький на Поділлі, прийшла звістка, що вже їдуть до нього посли з Москви і цар обіцяє на весну прислати військо. Посли московські — боярин Бутурлін. окольничий Ольферєв і думний дяк Лопухін із військовим почтом з 200 стрільців приїхати у Переяслав саме під Новий рік. Стрів їх переяславський полковник Павло Тетеря та протопоп. На Водохреще року 1654 приїхав у Переяслав і гетьман і на 8 січня скликав велику раду. Уся старшина і усіх полків, з усієї України з’їхалися до Переяслава. Об11-й годині вийшов на майдан гетьман і почав свою промову до війська... Потім прочитано царську грамоту — і в ній цар обіцяв Україну в ласці держати ; від ворогів обороняти. Послів покликав тепер гетьман у церкву до присяги. Гетьман зі старшиною домагався, шоб посли московські присягали за царя, шо він вольності й порядки України порушати не буде й ворогам її на оддасть на поталу. На те бояри сказати, що вони сього не зроблять, бо Московський цар — «самодержець» і присяги своїм підданим не складає. Але нехай люде не бояться: цар їх не видасть і всі вольності й права оборонить та збільшить. Ся несподіванка дуже здивувала гетьмана і старшину. Не знати, що робити. Вийшли з церкви й радилися на подвір'ї... Послали до Бутурліна, щоб таки присягнув, іначе військо буде вагатися і не схоче цареві присягати. Посли стояли на свойому. Довго так тяглося. Нарешті Хмельницький і старшина, щоб помочі московської не втрачати, згодилися присягнути й так і постановили, що пізніше вони пошлють до Москви своїх послів, і ті з царем і боярами умовляться про українські порядки...» (Козацькі ватажки та гетьмани України, -Львів, 1991. - С. 70-71) Із повідомлень українського шляхтича Павша «Бачу зле, бо видав Хмельницький всіх нас у неволю московському цареві... Сам із військом козацьким присягнув і місто Київ силою під мечовим каранєм до того привів, що присягли всі... Тамтешні міщани, нерадо прийнятим московітів, роз'їхалися по різних містах і містечках... Отець митрополит і архімандрит київські ще не присягли і присягати не хочуть. Вони заявили, що швидше помруть, ніж будуть присягати московському цареві, і твердо стоять на цьому... -4- Сповіщаю, що Кропив'янський та Полтавський полки відірвалися від Хмельницького і відмовилися присягати московському цареві... Сповіщаю, що Хмельницький присягнув московському цареві у Переяславі... Потім переяславських міщан гнали присягати, чому вони дуже противилися, а місцевий війт захворів, то його, хоч і хворого, було наказано привести до церкви Пречистої Богородиці. Він мусив виконати присягу і помер від депресії того ж дня... Кияни теж цьому були противні та не хотіли йти до церкви, але їх, наче бидло, гнали козаки до присяги... Вони ж під час присяги не називалися своїм іменем, а після присяги дуже її лаяли. Митрополит не дозволив присягати, і отець архімандрит, і все духівництво... Гадяцький і Брацлавський полки не хотіли зноситися з Хмельницьким, не хотіли їхати на цю присягу до Переяслава, і серед тієї України стався розкол». (Власов В. Історія України. 8клас: Навчальний посібник. — К.:А.С.К., 2000. — С. 131) Орієнтовна відповідь. Присягнули Не присягнули - 127 338 осіб ( за даними російських - духовенство на чолі з Сильвестром Косовим; послів); - полковники І. Богун, Й. Глух, Г. Гуляницький, - старшина. М. Ханенко; - запорожці на чолі з І. Сірком; - Брацлавський, Кропивнянський, Полтавський, Уманський та Корсунський полки; - м. Чорнобиль; - селян і жінок не залучали до присяги. Присяга здійснювалася насильно, як свідчать спогади сучасників. 3.У Переяславі була укладена лише усна угода, і лише у березні 1654 р. українські посли поїхали до Москви і склали умови договору між Україною і Московією - «Березневі статті». Запитання і завдання:
« Права та обов’язки України за «березневими статтями»
широкої автономії, тимчасового військового союзу, вступу до складу Московії?
( ст. 127 підручника, друковані джерела). Додаток 5. У «Березневих статтях» передбачалося: право українців обирати старших зі свого кола і саме через них вносити податки до царської казни (ст. 1): розміри платні від царського уряду козацькій старшині (ст. 2); пожалування козацькій старшині млинів «для прогодовання» (ст. 3); розміри витрат казни на козацьку артилерію (ст. 4); право Війська Запорозького мати дипломатичні зносини з іншими державами, крім Туреччини і Польщі (ст. 5); затвердження маєтків київського митрополита (ст. 6—7); відправлення російських військ під Смоленськ і на польський кордон (ст. 8); розміри платні козацькій старшині, про яку не йшлося у ст. 2, та рядовим козакам (ст. 9); наказ донським козакам не порушувати миру з Кримським ханством, доки воно буде союзником Війська Запорозького (ст. 10); забезпечення порохом і провіантом козацьких залог у фортеці Кодак і Запорозькій Січі (ст. 11). Окремо після всіх статей визначалася загальна чисельність козацького війська (реєстр) — 60 тисяч осіб, а також те, що українці самі між собою мають з'ясувати, хто козак, а хто мужик -5- Додаток 6. ОЦІНКА «БЕРЕЗНЕВИХ СТАТЕЙ» (Аркас М. Історія України-Русі. - С. 205) «Це були головні умови, стверджені царем Олексієм Михайловичем того ж таки 1654 року в місяці березолі (марті). Цю дуже важну справу зроблено було з боку Хмельницького і козаків зовсім недбало і нерозумно, і добре обмірковано було з боку Московського уряду. Статті було списано не дуже ясно, і Московський уряд незабаром по-свойому почав їх перекручувати. Дуже неясно було списано про політичні права України: не було сказано ясно, чи має право гетьман пересправлятися з чужими державцями. Військо козацьке (60 тисяч) мусило виходити на царську службу за жалування, котре мали давати йому з городського доходу. Але хто і як буде управляти фінансами (грошовими справами) на Україні, про це в умові нічого не згадано. В умові було признано тільки два стани: козацький та міщанський. Через те коли приїхали робити перепис, то простий народ, боячись, щоб не довелось повертатись у кріпацтво, увесь записався у міщане, і в списках зовсім не сказано, чи має право московське військо входити в українські міста. А тим часом зараз же після умови впущено було чотирьох воєвод з військом московським у Київ, Чернігів, Ніжин, Переяслав, і з цього почалися непорозуміння і сварки». Орієнтовна відповідь.
метою поневолення України.
захопити Україну, Україною – зміцнившись, звільнитись від опіки. Тому основи відносин зберігалися тільки на папері. У. Рефлексія ( відповідь учнів на проблемне запитання). - Які суперечності в порівнянні з радянськими міфами ви помітили, відповідаючи на свої запитання? Вправа «Займи позицію».
Договір 1654 року – це 1) історична необхідність: Україна не могла обійтися без Росії; 2) історична помилка: не розв’язувала наших проблем, Україна могла укласти угоду і з іншою державою; 3) не можна сказати однозначно. - Що відбувалося з Україною далі? Союз України з Москвою призвів до поступової втрати нею державності, самобутності свого розвитку. Проголосивши у 1991 році незалежність, Україна дуже повільно позбавляється від залежності і комплексу меншовартості, продовжуючи далі терзатись питанням: Схід чи Захід? Тому треба пам’ятати слова історика В. Ключевського : « Історія – це ліхтар у майбутнє , що світить нам з минулого» і не чинити подібних помилок. УІ. Домашнє завдання: параграф 18 , таблиця « Права і обов’язки України за «Березневими статтями». Додаток 1 Ряд 1. Запитання і завдання:
П. 3 параграфа 18). Початковий і середній рівень: завдання 1 , ст.. 36 робочого зошита. Додаток 2. Політика Москви відносно України очима істориків. «В.Ключевський так характеризував політику Москви супроти України: вона «протягом 6 років приглядалася з нерухомою цікавістю, як справа Хмельницького, попсована татарами під Зборовом і Берестечком, хилилася до упадку, як Україна пустошилася союзниками-татарами і люто-нелюдською усобицею, і нарешті, коли Україна вже знищилася до решти, її прийняли під свою високу руку». М.Грушевський пояснював справу так: «Увесь хід історії Східної Європи міг би взяти інший і кращий напрямок, коли б Україна ввійшла в політичну унію з Москвою в початках своєї боротьбі з Польщею, ще повна сил, повна людності, не зневіреної в своїх провідниках і в піднятому ними ділі, здатною бути опозицією Москви, обстояти себе в сій позиції і не дати себе зіпхнути на становище провінції. Московські політики може ненароком, а може й умисно дали поборюкатись українській козаччині з Польщею і дійти до останнього обопільного знищення... аби ввійти з свіжими силами між обезкровлених противників і взяти козаччину вже не в роді рівно-рядного союзника, а підручного, котрого можна було б звести до ролі прислужника, підданого «холопа». У Москві добре врахували і другий бік питання. Союз з Україною був конче потрібний Москві з різних поглядів:
Всі ці умови робили союз з Україною конче необхідним для Москви Додаток 2 Ряд 2. Запитання і завдання:
Додаток 3. СТАВЛЕННЯ ДО СОЮЗУ З МОСКВОЮ (Дорошенко Д. Історія України: 3 малюнками: Для школи й родини / Передм. та комент. В.А. Смолія, В.М.Рички. — К.: Освіта, 1993. - С. 120) «Далеко не все українське громадянство згодне було на унію з Москвою. Відомий козацький ватажок — полковник Богун та ще дехто зі старшини не захотіли присягати Москві. Київське духовенство з митрополитом на чолі також було дуже проти спілки з Москвою, і коли йому довелось-таки присягати, то «за слізьми світу не бачило», як оповідає сучасник. Занадто велика різниця у громадському ладі й культурі була поміж Україною і Москвою, щоб ця спілка могла довести до добра для України. На Московщині вже давно встановився самодержавний царський лад, всі стани були зрівняні в своїм безправ'ї перед царським деспотизмом; над селянами тяжіла кріпаччина. Культура стояла дуже низько і мала всі ознаки азіатської замкненості, суворості, певної відчуженості від усього іноземного, великого релігійного фанатизму, зі страшною нетерпимістю до чужої віри. В Україні — виборний уряд від останнього сільського отамана до гетьмана, вільні взаємини з усім культурним світом, велика охота до європейської освіти, свобода слова, думки й друку. Не диво, що ця ненатуральна спілка азіатської деспотії з вільною козацькою республікою дуже скоро почала відчуватися своїми прикритими сторонами». Додаток 4 . М. Аркас про Переяславську раду «...І от восени, коли стояв Хмельницький на Поділлі, прийшла звістка, що вже їдуть до нього посли з Москви і цар обіцяє на весну прислати військо. Посли московські — боярин Бутурлін. окольничий Ольферєв і думний дяк Лопухін із військовим почтом з 200 стрільців приїхати у Переяслав саме під Новий рік. Стрів їх переяславський полковник Павло Тетеря та протопоп. На Водохреще року 1654 приїхав у Переяслав і гетьман і на 8 січня скликав велику раду. Уся старшина і усіх полків, з усієї України з’їхалися до Переяслава. Об11-й годині вийшов на майдан гетьман і почав свою промову до війська... Потім прочитано царську грамоту — і в ній цар обіцяв Україну в ласці держати ; від ворогів обороняти. Послів покликав тепер гетьман у церкву до присяги. Гетьман зі старшиною домагався, шоб посли московські присягали за царя, шо він вольності й порядки України порушати не буде й ворогам її на оддасть на поталу. На те бояри сказати, що вони сього не зроблять, бо Московський цар — «самодержець» і присяги своїм підданим не складає. Але нехай люде не бояться: цар їх не видасть і всі вольності й права оборонить та збільшить. Ся несподіванка дуже здивувала гетьмана і старшину. Не знати, що робити. Вийшли з церкви й радилися на подвір'ї... Послали до Бутурліна, щоб таки присягнув, іначе військо буде вагатися і не схоче цареві присягати. Посли стояли на свойому. Довго так тяглося. Нарешті Хмельницький і старшина, щоб помочі московської не втрачати, згодилися присягнути й так і постановили, що пізніше вони пошлють до Москви своїх послів, і ті з царем і боярами умовляться про українські порядки...» (Козацькі ватажки та гетьмани України, -Львів, 1991. - С. 70-71) 2. Як ви вважаєте, чому Хмельницький і старшина, незважаючи на відмову московських послів, склали присягу? Документ 3. Із повідомлень українського шляхтича Павша «Бачу зле, бо видав Хмельницький всіх нас у неволю московському цареві... Сам із військом козацьким присягнув і місто Київ силою під мечовим каранєм до того привів, що присягли всі... Тамтешні міщани, нерадо прийнятим московітів, роз'їхалися по різних містах і містечках... Отець митрополит і архімандрит київські ще не присягли і присягати не хочуть. Вони заявили, що швидше помруть, ніж будуть присягати московському цареві, і твердо стоять на цьому... Сповіщаю, що Кропив'янський та Полтавський полки відірвалися від Хмельницького і відмовилися присягати московському цареві... Сповіщаю, що Хмельницький присягнув московському цареві у Переяславі... Потім переяславських міщан гнали присягати, чому вони дуже противилися, а місцевий війт захворів, то його, хоч і хворого, було наказано привести до церкви Пречистої Богородиці. Він мусив виконати присягу і помер від депресії того ж дня... Кияни теж цьому були противні та не хотіли йти до церкви, але їх, наче бидло, гнали козаки до присяги... Вони ж під час присяги не називалися своїм іменем, а після присяги дуже її лаяли. Митрополит не дозволив присягати, і отець архімандрит, і все духівництво... Гадяцький і Брацлавський полки не хотіли зноситися з Хмельницьким, не хотіли їхати на цю присягу до Переяслава, і серед тієї України стався розкол». (Власов В. Історія України. 8клас: Навчальний посібник. — К.:А.С.К., 2000. — С. 131) Домашнє завдання: «Права й обов’язки України за «Березневими статтями»
Додаток 3 Ряд 3. Запитання і завдання:
широкої автономії, тимчасового військового союзу, вступу до складу Московії?
( ст. 127 підручника, друковані джерела). Додаток 5. У «Березневих статтях» передбачалося: право українців обирати старших зі свого кола і саме через них вносити податки до царської казни (ст. 1): розміри платні від царського уряду козацькій старшині (ст. 2); пожалування козацькій старшині млинів «для прогодовання» (ст. 3); розміри витрат казни на козацьку артилерію (ст. 4); право Війська Запорозького мати дипломатичні зносини з іншими державами, крім Туреччини і Польщі (ст. 5); затвердження маєтків київського митрополита (ст. 6—7); відправлення російських військ під Смоленськ і на польський кордон (ст. 8); розміри платні козацькій старшині, про яку не йшлося у ст. 2, та рядовим козакам (ст. 9); наказ донським козакам не порушувати миру з Кримським ханством, доки воно буде союзником Війська Запорозького (ст. 10); забезпечення порохом і провіантом козацьких залог у фортеці Кодак і Запорозькій Січі (ст. 11). Окремо після всіх статей визначалася загальна чисельність козацького війська (реєстр) — 60 тисяч осіб, а також те, що українці самі між собою мають з'ясувати, хто козак, а хто мужик Додаток 6. ОЦІНКА «БЕРЕЗНЕВИХ СТАТЕЙ» (Аркас М. Історія України-Русі. - С. 205) «Це були головні умови, стверджені царем Олексієм Михайловичем того ж таки 1654 року в місяці березолі (марті). Цю дуже важну справу зроблено було з боку Хмельницького і козаків зовсім недбало і нерозумно, і добре обмірковано було з боку Московського уряду. Статті було списано не дуже ясно, і Московський уряд незабаром по-свойому почав їх перекручувати. Дуже неясно було списано про політичні права України: не було сказано ясно, чи має право гетьман пересправлятися з чужими державцями. Військо козацьке (60 тисяч) мусило виходити на царську службу за жалування, котре мали давати йому з городського доходу. Але хто і як буде управляти фінансами (грошовими справами) на Україні, про це в умові нічого не згадано. В умові було признано тільки два стани: козацький та міщанський. Через те коли приїхали робити перепис, то простий народ, боячись, щоб не довелось повертатись у кріпацтво, увесь записався у міщане, і в списках зовсім не сказано, чи має право московське військо входити в українські міста. А тим часом зараз же після умови впущено було чотирьох воєвод з військом московським у Київ, Чернігів, Ніжин, Переяслав, і з цього почалися непорозуміння і сварки». |
|
Золотий переріз. Міфи. Реальність Формувати вміння використовувати додаткову літературу, Інтернет джерела інформації |
Холод Борис Іванович – ректор «Реформи в Україні: міфи і реальність», «Соціально-економічна система як простір управлінського саморозвитку», «Системний аналіз... |
|
«Сигарети, алкоголь, наркотики міфи і реальність» Мета Мета: дати уявлення про причини і наслідки куріння, алкоголізму і наркозалежності; сформувати у підлітків негативне ставлення до... |
ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ Конкурс молодих виконавців поетичної спадщини Т. Г. Шевченка проходить у рамках літературно-мистецького фестивалю «Переяславська... |
|
Уроки Едварда Кінана Сприйняття московитами інших східних слов’ян перед 1654 роком (Порядок денний для істориків) |
Українсько-московський договір 1654 року та його наслідки для України Мета проекту Розкрити внутрішнє й зовнішнє політичне становище Гетьманщини наприкінці 1653 року |
|
До рішення виконавчого комітету від “7” 10. 2011 року №1654 «Вул. Лепкого» по вул. Г. Тарнавського (в напрямку від центру) СПД Кубай І. Б. 43-76-34 |
Урок «Життя людини найвища цінність» Я рада бачити вас. Ви так підросли, подорослішали за літо. Почнемо урок. Але спершу посміхніться один одному, щоб було приємно на... |
|
Тема уроку Гендер: минуле і сучасне, міф і реальність через призму образів п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка» |
Тема. На землях стародавньої Еллади Обладнання. Мольберт, ілюстрації, підручники, книги «Міфи древньої Греції», малюнки, ілюстрації, мультимедійний проект |