Урок: Переяславська рада 1654 р міфи і реальність


Скачати 203.6 Kb.
НазваУрок: Переяславська рада 1654 р міфи і реальність
Дата16.04.2013
Розмір203.6 Kb.
ТипУрок
bibl.com.ua > Історія > Урок
Урок: Переяславська рада 1654 р. : міфи і реальність.
Мета: з’ясувати передумови та основні положення україно - російського договору 1654 р.,

дати історичну оцінку цій події;

розвивати вміння учнів працювати з історичними джерелами і на основі їх аналізу

робити висновки, висловлювати свою точку зору щодо історичних подій;

виховувати в учнів почуття патріотизму.

Тип: засвоєння нових знань.

Методи:евристична бесіда,лабораторна робота з документами, диспут.

Обладнання:презентація «Радянський міф про Переяславську раду», підручник

«Історія України.8 клас», Гісем О. В. , Мартинюк О. О., роздруковані до -

датки з документами, карта «Національно - визвольна війна українського

народу 1648-1657 рр.», робочі зошити( Литовченко С. Д.Універсальний

навчальний комплекс . Історія України, 8 клас. - Київ: Веста. - 2008).

Основні поняття: Переяславська рада, «Березневі статті», протекторат, автономія,

конфедерація.

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Вчитель: В українській історії донедавна було чимало «білих плям», суть яких або замовчувалася повністю, або старанно заповнювалася міфами за допомогою шкільних підручників, пропагандистських полотен чи кінофільмів.

Сьогодні ми розглянемо подібну тему, сповнену міфів, розкриття справжньої суті якої допоможе нам зрозуміти величезний пласт подальшої 350- літньої історії України.

Практично кожен громадянин України знає про Переяславську раду 1654 р. з шкільного підручника.

  • Як пояснили вам ваші батьки суть цієї події?

Далі клас переглядає комп’ютерну презентацію , слухаючи пояснення вчителя:

За часів радянської влади, коли Україна була складовою частиною СРСР, зусиллями істориків та творчої інтелігенції з веління влади творився великодержавницький міф про те, що українці і білоруси не є самостійними народами, а лише гілками російського народу, тому постійно мріяли про «возз’єднання» , а український гетьман – бунтар

Б. Хмельницький у 1654 р. нарешті здійснив цю мрію, уклавши угоду в Переяславі з царськими послами.

Складові міфу про Переяславську раду:

  • українці та росіяни ніколи не ворогували між собою;

  • війна проти Речі Посполитої була розпочата не з метою національного визволення, а щоб потрапити «під високу руку батюшки – царя»;

  • Московська держава постійно надавала братню підтримку повсталим;

  • Переяславська рада була всенародною і одностайною;

  • Україна увійшла до Московської держави у 1654 р.на умовах, вироблених Б. Хмельницьким;

  • Москва ніколи не порушувала взятих на себе зобов’язань, чого не скажеш про «зрадників»- гетьманів

Виговського, Полуботка, Мазепу;

  • Переяславська рада врятувала Україну від загибелі і поклала кінець польському пануванню в ній, а

український народ здобув своє «місце під сонцем» поруч з братнім російським народом.
Наше завдання - розвіяти цей радянський міф і відповісти на проблемне запитання:

  • Чи врятувала Переяславська угода Гетьманщину від загибелі?

  • Дане рішення Б. Хмельницького – це : 1) історична необхідність;

2) історична помилка; 3) неможливо дати однозначну оцінку.
ІІІ. Актуалізація знань учнів.

Евристична бесіда.

  • Що зумовило активну дипломатичну діяльність Б. Хмельницького по пошуку союзників?В якому становищі опинилася Україна на 1653 р.?


-2-


  • Білоцерківський договір, незадоволення яким висловлювали і козаки, і селянство;

  • Постійні зради татар;

  • Економічна розруха ( тільки на Брацлавщині зруйновано 100 міст, занепад с/г);

  • Голод, епідемії;

  • Скорочення населення на 30-40 %;

  • Скорочення реального війська до 30- 40 тис.;

  • Союз Трансильванії і Волохії з Річчю Посполитою;

  • Втома і зневіра народу.

  • Які держави могли стати союзниками України у боротьбі з Річчю Посполитою?

  • Що підштовхувало їх до підтримки України?


Отже, вже з цієї бесіди можемо зробити висновок, що Б. Хмельницький не був ні ворогом, ні другом Москви, а лише дотримувався, як і інші країни, принципу:

«У держави немає постійних ворогів і друзів, а є постійні інтереси», шукаючи союзників у боротьбі з Річчю Посполитою.

ІУ. Засвоєння нових знань.

План.

1 . Передумови укладення договору з Московією.

2. Правда про Переяславську раду.

3. Зміст і оцінка «Березневих статей»

Робота учнів з історичними джерелами в парах по проблемах плану.


  1. Запитання і завдання:

  • Чому, не зважаючи на неодноразові звернення ( 10 посольств) Московщина не погоджувалася на запропонований союз?

  • Визначити мотиви Росії та України в укладенні союзу (друковані матеріали та

П. 3 параграфа 18).
Початковий і середній рівень: завдання 1 , ст. 36 робочого зошита.

Додаток 2.

Політика Москви відносно України очима істориків.

«В.Ключевський так ха­рактеризував політику Москви супроти України: вона «протягом 6 років при­глядалася з нерухомою цікавістю, як справа Хмель­ницького, попсована тата­рами під Зборовом і Берес­течком, хилилася до упад­ку, як Україна пустошилася союзниками-татарами і люто-нелюдською усоби­цею, і нарешті, коли Украї­на вже знищилася до решти, її прийняли під свою високу руку».
М.Грушевський пояснював справу так:

«Увесь хід історії Східної Європи міг би взяти інший і кращий напрямок, коли б Україна ввійшла в політич­ну унію з Москвою в початках своєї боротьбі з Польщею, ще повна сил, повна людності, не зневіре­ної в своїх провідниках і в піднятому ними ділі, здат­ною бути опозицією Москви, обстояти себе в сій по­зиції і не дати себе зіпхну­ти на становище провінції. Московські політики може ненароком, а може й умис­но дали поборюкатись ук­раїнській козаччині з Польщею і дійти до останнього обопільного зни­щення... аби ввійти з свіжи­ми силами між обезкровле­них противників і взяти ко­заччину вже не в роді рівно-рядного союзника, а підруч­ного, котрого можна було б звести до ролі прислужни­ка, підданого «холопа».

У Москві добре врахува­ли і другий бік питання. Союз з Україною був конче потрібний Москві з різних поглядів:

  • він відкривав шлях до Чорного моря і на захід;

  • він забезпечував Росії панування на сході;

  • головне — стратегіч­не становище України за­грожувало Москві або за­хопленням її (України)Польщею, або союзом її з Туреччиною, чим не раз лякав Москву Б.Хмель­ницький;

  • союз з Україною був дуже бажаний для Москви тим, що забезпечував її мілітарні інтереси. Україна мала 300 000 випробуваного, досвідченого, найкращо­го на Сході Європи війська..

Всі ці умови робили союз з Україною конче не­обхідним для Москви

-3-

Орієнтовна відповідь.

  • Московія зволікала з відповіддю, боючись розмаху національно- визвольного руху, що міг перекинутись і на її територію, а найголовніше - чекала , доки Україна виснажиться, і її можна буде отримати «не в ролі союзника, а холопа».

Гетьманщина Московська держава

  • боялася союзу Московії з Річчю - бажання розширити території на сході;

Посполитою( Поляновський договір - з допомогою козаків надіялася повернути

1634р.); втрачені території Білорусії та Смоленщини;

- спільність релігії( православ’я); - страх перед союзом України з Туреччиною;

- формальна підтримка Порти та - « в ім’я спасіння віри православної».

зради татар.
2.По приїзді до Переяслава посольства В. Бутурліна за розпорядженням Б. Хмельницького 8 січня 1654 р. було скликано військову раду зі старшини( біля 100 чол.).

Запитання і завдання:

  • Підручники і художні фільми радянського часу демонстрували всенародну підтримку Переяславської ради. Чи так було насправді?

  • Хто не присягнув російському царю?

Додаток 3.

СТАВЛЕННЯ ДО СОЮЗУ З МОСКВОЮ

(Дорошенко Д. Історія України: 3 малюнками: Для школи й родини / Передм. та комент. В.А. Смолія, В.М.Рички. — К.: Освіта, 1993. - С. 120)

«Далеко не все українсь­ке громадянство згодне було на унію з Москвою. Відомий козацький ватажок — полковник Богун та ще дехто зі старшини не захо­тіли присягати Москві. Київське духовенство з митрополитом на чолі та­кож було дуже проти спілки з Москвою, і коли йому довелось-таки прися­гати, то «за слізьми світу не бачило», як оповідає су­часник.

Занадто велика різниця у громадському ладі й куль­турі була поміж Україною і Москвою, щоб ця спілка могла довести до добра для України. На Московщині вже давно встановився са­модержавний царський лад, всі стани були зрівняні в своїм безправ'ї перед царсь­ким деспотизмом; над селя­нами тяжіла кріпаччина. Культура стояла дуже низь­ко і мала всі ознаки азіатсь­кої замкненості, суворості, певної відчуженості від усь­ого іноземного, великого ре­лігійного фанатизму, зі страшною нетерпимістю до чужої віри. В Україні — ви­борний уряд від останньо­го сільського отамана до гетьмана, вільні взаємини з усім культурним світом, ве­лика охота до європейської освіти, свобода слова, дум­ки й друку. Не диво, що ця ненатуральна спілка азіатсь­кої деспотії з вільною ко­зацькою республікою дуже скоро почала відчуватися своїми прикритими сторо­нами».

Додаток 4.

М. Аркас про Переяславську раду

«...І от восени, коли стояв Хмельницький на Поділлі, прийшла звіс­тка, що вже їдуть до нього посли з Москви і цар обіцяє на весну присла­ти військо. Посли московські — боярин Бутурлін. окольничий Ольферєв і думний дяк Лопухін із військовим почтом з 200 стрільців приїхати у Переяслав саме під Новий рік. Стрів їх переяславський пол­ковник Павло Тетеря та протопоп. На Водохреще року 1654 приїхав у Переяслав і гетьман і на 8 січня скликав велику раду. Уся старшина і усіх полків, з усієї України з’їхалися до Переяслава. Об11-й годині вийшов на майдан гетьман і почав свою промову до війська... Потім прочитано царську грамоту — і в ній цар обіцяв Україну в ласці держати ; від ворогів обороняти. Послів покликав тепер гетьман у церкву до при­сяги. Гетьман зі старшиною домагався, шоб посли московські присяга­ли за царя, шо він вольності й порядки України порушати не буде й во­рогам її на оддасть на поталу. На те бояри сказати, що вони сього не зроблять, бо Московський цар — «самодержець» і присяги своїм підданим не складає. Але нехай люде не бояться: цар їх не видасть і всі вольності й права оборонить та збільшить. Ся несподіванка дуже здивувала гетьма­на і старшину. Не знати, що робити. Вийшли з церкви й радилися на подвір'ї... Послали до Бутурліна, щоб таки присягнув, іначе військо бу­де вагатися і не схоче цареві присягати. Посли стояли на свойому. Довго так тяглося. Нарешті Хмельницький і старшина, щоб помочі москов­ської не втрачати, згодилися присягнути й так і постановили, що пізні­ше вони пошлють до Москви своїх послів, і ті з царем і боярами умов­ляться про українські порядки...» (Козацькі ватажки та гетьмани України, -Львів, 1991. - С. 70-71)

Із повідомлень українського шляхтича Павша

«Бачу зле, бо видав Хмельницький всіх нас у неволю московському цареві... Сам із військом козацьким присягнув і місто Київ силою під мечовим каранєм до того привів, що присягли всі...

Тамтешні міщани, нерадо прийнятим московітів, роз'їхалися по різних містах і містечках... Отець митрополит і архімандрит київські ще не присягли і присягати не хочуть. Вони заявили, що швидше помруть, ніж будуть присягати московському цареві, і твердо стоять на цьому...

-4-

Сповіщаю, що Кропив'янський та Полтавський полки відірвалися від Хмельницького і відмовилися присягати московському цареві... Сповіщаю, що Хмельницький присягнув московському цареві у Пере­яславі... Потім переяславських міщан гнали присягати, чому вони дуже противилися, а місцевий війт захворів, то його, хоч і хворого, було нака­зано привести до церкви Пречистої Богородиці. Він мусив виконати присягу і помер від депресії того ж дня... Кияни теж цьому були против­ні та не хотіли йти до церкви, але їх, наче бидло, гнали козаки до прися­ги... Вони ж під час присяги не називалися своїм іменем, а після присяги дуже її лаяли. Митрополит не дозволив присягати, і отець архімандрит, і все духівництво... Гадяцький і Брацлавський полки не хотіли зносити­ся з Хмельницьким, не хотіли їхати на цю присягу до Переяслава, і серед тієї України стався розкол». (Власов В. Історія України. 8клас: Навчаль­ний посібник. К.:А.С.К., 2000. С. 131)
Орієнтовна відповідь.

Присягнули Не присягнули

- 127 338 осіб ( за даними російських - духовенство на чолі з Сильвестром Косовим;

послів); - полковники І. Богун, Й. Глух, Г. Гуляницький,

- старшина. М. Ханенко;

- запорожці на чолі з І. Сірком;

- Брацлавський, Кропивнянський, Полтавський,

Уманський та Корсунський полки;

- м. Чорнобиль;

- селян і жінок не залучали до присяги.

Присяга здійснювалася насильно, як свідчать спогади сучасників.
3.У Переяславі була укладена лише усна угода, і лише у березні 1654 р. українські посли поїхали до Москви і склали умови договору між Україною і Московією -

«Березневі статті».

Запитання і завдання:

  • Проаналізуйте зміст статей і занесіть висновки у таблицю:

« Права та обов’язки України за «березневими статтями»

Сфери життя

Права України

Обов’язки

Управління







Суд







Військові справи







Фінанси







Міжнародні відносини







Привілеї







  • На яких умовах його було укладено – рівноправності,

широкої автономії,

тимчасового військового союзу,

вступу до складу Московії?

  • Чи погодилися б ви поставити свій підпис під цим договором?Поясніть

( ст. 127 підручника, друковані джерела).

Додаток 5.

У «Березневих статтях» передбачалося: пра­во українців обирати старших зі свого кола і саме через них вносити податки до царсь­кої казни (ст. 1): розміри платні від царського уряду козацькій старшині (ст. 2); пожалування козацькій стар­шині млинів «для прогодовання» (ст. 3); розміри вит­рат казни на козацьку арти­лерію (ст. 4); право Війська Запорозького мати диплома­тичні зносини з іншими дер­жавами, крім Туреччини і Польщі (ст. 5); затверджен­ня маєтків київського мит­рополита (ст. 6—7); відправ­лення російських військ під Смоленськ і на польський кордон (ст. 8); розміри платні козацькій стар­шині, про яку не йшло­ся у ст. 2, та рядовим козакам (ст. 9); наказ донським козакам не по­рушувати миру з Кримським ханством, доки воно буде союзни­ком Війська Запорозько­го (ст. 10); забезпечен­ня порохом і провіантом козацьких залог у фор­теці Кодак і Запо­розькій Січі (ст. 11).

Окремо після всіх статей визначалася за­гальна чисельність ко­зацького війська (реєстр) — 60 тисяч осіб, а також те, що ук­раїнці самі між собою мають з'ясувати, хто козак, а хто мужик
-5-

Додаток 6.

ОЦІНКА «БЕРЕЗНЕВИХ СТАТЕЙ»

(Аркас М. Історія Украї­ни-Русі. - С. 205)

«Це були головні умови, стверджені царем Олексієм Михайловичем того ж таки 1654 року в місяці березолі (марті). Цю дуже важну справу зроблено було з боку Хмельницького і козаків зовсім недбало і нерозум­но, і добре обмірковано було з боку Московського уряду. Статті було списано не дуже ясно, і Московсь­кий уряд незабаром по-свойому почав їх перекручувати. Дуже неясно було списано про політичні пра­ва України: не було сказано ясно, чи має право гетьман пересправлятися з чужими державцями. Військо ко­зацьке (60 тисяч) мусило ви­ходити на царську службу за жалування, котре мали давати йому з городського доходу. Але хто і як буде управляти фінансами (гро­шовими справами) на Ук­раїні, про це в умові нічого не згадано. В умові було признано тільки два стани: ко­зацький та міщансь­кий. Через те коли приїхали робити перепис, то простий народ, боячись, щоб не довелось повертатись у кріпацтво, увесь записався у міщане, і в списках зовсім не сказано, чи має право московсь­ке військо входити в українські міста. А тим часом зараз же після умови впуще­но було чотирьох воєвод з військом московським у Київ, Чернігів, Ніжин, Переяслав, і з цього почалися непорозу­міння і сварки».

Орієнтовна відповідь.

  • Березневі статті визнали існування самостійної Гетьманщини на правах широкої автономії у складі Московської держави, тобто Україна поступалася часткою суверенітету задля отримання військової допомоги від Росії.

  • Основною причиною протиріч між гетьманами і Московією стала нечіткість формулювань багатьох статей, чим почали далі користуватися московити з

метою поневолення України.

  • Угода підписувалася сторонами з різною метою: Московією - в подальшому

захопити Україну, Україною – зміцнившись, звільнитись від опіки. Тому основи відносин зберігалися тільки на папері.

У. Рефлексія ( відповідь учнів на проблемне запитання).

- Які суперечності в порівнянні з радянськими міфами ви помітили, відповідаючи на свої запитання?

Вправа «Займи позицію».

  • Визначтесь і відповідно до свого рішення займіть місце в класі:

Договір 1654 року – це 1) історична необхідність: Україна не могла обійтися без Росії;

2) історична помилка: не розв’язувала наших проблем, Україна

могла укласти угоду і з іншою державою;

3) не можна сказати однозначно.

- Що відбувалося з Україною далі?

Союз України з Москвою призвів до поступової втрати нею державності, самобутності свого розвитку.

Проголосивши у 1991 році незалежність, Україна дуже повільно позбавляється від залежності і комплексу меншовартості, продовжуючи далі терзатись питанням:

Схід чи Захід? Тому треба пам’ятати слова історика В. Ключевського : « Історія – це

ліхтар у майбутнє , що світить нам з минулого» і не чинити подібних помилок.
УІ. Домашнє завдання: параграф 18 , таблиця « Права і обов’язки України за «Березневими статтями».


Додаток 1
Ряд 1.

Запитання і завдання:

  • Чому, не зважаючи на неодноразові звернення ( 10 посольств) Московщина не погоджувалася на запропонований союз?

  • Визначити мотиви Росії та України в укладенні союзу (друковані матеріали та

П. 3 параграфа 18).
Початковий і середній рівень: завдання 1 , ст.. 36 робочого зошита.

Додаток 2.

Політика Москви відносно України очима істориків.

«В.Ключевський так ха­рактеризував політику Москви супроти України: вона «протягом 6 років при­глядалася з нерухомою цікавістю, як справа Хмель­ницького, попсована тата­рами під Зборовом і Берес­течком, хилилася до упад­ку, як Україна пустошилася союзниками-татарами і люто-нелюдською усоби­цею, і нарешті, коли Украї­на вже знищилася до решти, її прийняли під свою високу руку».
М.Грушевський пояснював справу так:

«Увесь хід історії Східної Європи міг би взяти інший і кращий напрямок, коли б Україна ввійшла в політич­ну унію з Москвою в початках своєї боротьбі з Польщею, ще повна сил, повна людності, не зневіре­ної в своїх провідниках і в піднятому ними ділі, здат­ною бути опозицією Москви, обстояти себе в сій по­зиції і не дати себе зіпхну­ти на становище провінції. Московські політики може ненароком, а може й умис­но дали поборюкатись ук­раїнській козаччині з Польщею і дійти до останнього обопільного зни­щення... аби ввійти з свіжи­ми силами між обезкровле­них противників і взяти ко­заччину вже не в роді рівно-рядного союзника, а підруч­ного, котрого можна було б звести до ролі прислужни­ка, підданого «холопа».

У Москві добре врахува­ли і другий бік питання. Союз з Україною був конче потрібний Москві з різних поглядів:

  • він відкривав шлях до Чорного моря і на захід;

  • він забезпечував Росії панування на сході;

  • головне — стратегіч­не становище України за­грожувало Москві або за­хопленням її (України)Польщею, або союзом її з Туреччиною, чим не раз лякав Москву Б.Хмель­ницький;

  • союз з Україною був дуже бажаний для Москви тим, що забезпечував її мілітарні інтереси. Україна мала 300 000 випробуваного, досвідченого, найкращо­го на Сході Європи війська..

Всі ці умови робили союз з Україною конче не­обхідним для Москви

Додаток 2

Ряд 2.

Запитання і завдання:

  • Підручники і художні фільми радянського часу демонстрували всенародну підтримку Переяславської ради. Чи так було насправді?

  • Хто не присягнув російському царю?

Додаток 3.

СТАВЛЕННЯ ДО СОЮЗУ З МОСКВОЮ

(Дорошенко Д. Історія України: 3 малюнками: Для школи й родини / Передм. та комент. В.А. Смолія, В.М.Рички. — К.: Освіта, 1993. - С. 120)

«Далеко не все українсь­ке громадянство згодне було на унію з Москвою. Відомий козацький ватажок — полковник Богун та ще дехто зі старшини не захо­тіли присягати Москві. Київське духовенство з митрополитом на чолі та­кож було дуже проти спілки з Москвою, і коли йому довелось-таки прися­гати, то «за слізьми світу не бачило», як оповідає су­часник.

Занадто велика різниця у громадському ладі й куль­турі була поміж Україною і Москвою, щоб ця спілка могла довести до добра для України. На Московщині вже давно встановився са­модержавний царський лад, всі стани були зрівняні в своїм безправ'ї перед царсь­ким деспотизмом; над селя­нами тяжіла кріпаччина. Культура стояла дуже низь­ко і мала всі ознаки азіатсь­кої замкненості, суворості, певної відчуженості від усь­ого іноземного, великого ре­лігійного фанатизму, зі страшною нетерпимістю до чужої віри. В Україні — ви­борний уряд від останньо­го сільського отамана до гетьмана, вільні взаємини з усім культурним світом, ве­лика охота до європейської освіти, свобода слова, дум­ки й друку. Не диво, що ця ненатуральна спілка азіатсь­кої деспотії з вільною ко­зацькою республікою дуже скоро почала відчуватися своїми прикритими сторо­нами».

Додаток 4 . М. Аркас про Переяславську раду

«...І от восени, коли стояв Хмельницький на Поділлі, прийшла звіс­тка, що вже їдуть до нього посли з Москви і цар обіцяє на весну присла­ти військо. Посли московські — боярин Бутурлін. окольничий Ольферєв і думний дяк Лопухін із військовим почтом з 200 стрільців приїхати у Переяслав саме під Новий рік. Стрів їх переяславський пол­ковник Павло Тетеря та протопоп. На Водохреще року 1654 приїхав у Переяслав і гетьман і на 8 січня скликав велику раду. Уся старшина і усіх полків, з усієї України з’їхалися до Переяслава. Об11-й годині вийшов на майдан гетьман і почав свою промову до війська... Потім прочитано царську грамоту — і в ній цар обіцяв Україну в ласці держати ; від ворогів обороняти. Послів покликав тепер гетьман у церкву до при­сяги. Гетьман зі старшиною домагався, шоб посли московські присяга­ли за царя, шо він вольності й порядки України порушати не буде й во­рогам її на оддасть на поталу. На те бояри сказати, що вони сього не зроблять, бо Московський цар — «самодержець» і присяги своїм підданим не складає. Але нехай люде не бояться: цар їх не видасть і всі вольності й права оборонить та збільшить. Ся несподіванка дуже здивувала гетьма­на і старшину. Не знати, що робити. Вийшли з церкви й радилися на подвір'ї... Послали до Бутурліна, щоб таки присягнув, іначе військо бу­де вагатися і не схоче цареві присягати. Посли стояли на свойому. Довго так тяглося. Нарешті Хмельницький і старшина, щоб помочі москов­ської не втрачати, згодилися присягнути й так і постановили, що пізні­ше вони пошлють до Москви своїх послів, і ті з царем і боярами умов­ляться про українські порядки...» (Козацькі ватажки та гетьмани України, -Львів, 1991. - С. 70-71)

2. Як ви вважаєте, чому Хмельницький і старшина, незважаючи на від­мову московських послів, склали присягу?

Документ 3. Із повідомлень українського шляхтича Павша

«Бачу зле, бо видав Хмельницький всіх нас у неволю московському цареві... Сам із військом козацьким присягнув і місто Київ силою під мечовим каранєм до того привів, що присягли всі...

Тамтешні міщани, нерадо прийнятим московітів, роз'їхалися по різних містах і містечках... Отець митрополит і архімандрит київські ще не присягли і присягати не хочуть. Вони заявили, що швидше помруть, ніж будуть присягати московському цареві, і твердо стоять на цьому...

Сповіщаю, що Кропив'янський та Полтавський полки відірвалися від Хмельницького і відмовилися присягати московському цареві... Сповіщаю, що Хмельницький присягнув московському цареві у Пере­яславі... Потім переяславських міщан гнали присягати, чому вони дуже противилися, а місцевий війт захворів, то його, хоч і хворого, було нака­зано привести до церкви Пречистої Богородиці. Він мусив виконати присягу і помер від депресії того ж дня... Кияни теж цьому були против­ні та не хотіли йти до церкви, але їх, наче бидло, гнали козаки до прися­ги... Вони ж під час присяги не називалися своїм іменем, а після присяги дуже її лаяли. Митрополит не дозволив присягати, і отець архімандрит, і все духівництво... Гадяцький і Брацлавський полки не хотіли зносити­ся з Хмельницьким, не хотіли їхати на цю присягу до Переяслава, і серед тієї України стався розкол». (Власов В. Історія України. 8клас: Навчаль­ний посібник. К.:А.С.К., 2000. С. 131)
Домашнє завдання: «Права й обов’язки України за «Березневими статтями»

Сфери життя

Права України

Обов’язки

Управління







Суд







Військові справи







Фінанси







Міжнародні відносини







Привілеї








Додаток 3

Ряд 3.

Запитання і завдання:

  • Проаналізуйте зміст статей і занесіть висновки у таблицю:




Сфери життя

Права України

Обов’язки

Управління







Суд







Військові справи







Фінанси







Міжнародні відносини







Привілеї







  • На яких умовах його було укладено – рівноправності,

широкої автономії,

тимчасового військового союзу,

вступу до складу Московії?

  • Чи погодилися б ви поставити свій підпис під цим договором?Поясніть

( ст. 127 підручника, друковані джерела).

Додаток 5.

У «Березневих статтях» передбачалося: пра­во українців обирати старших зі свого кола і саме через них вносити податки до царсь­кої казни (ст. 1): розміри платні від царського уряду козацькій старшині (ст. 2); пожалування козацькій стар­шині млинів «для прогодовання» (ст. 3); розміри вит­рат казни на козацьку арти­лерію (ст. 4); право Війська Запорозького мати диплома­тичні зносини з іншими дер­жавами, крім Туреччини і Польщі (ст. 5); затверджен­ня маєтків київського мит­рополита (ст. 6—7); відправ­лення російських військ під Смоленськ і на польський кордон (ст. 8); розміри платні козацькій стар­шині, про яку не йшло­ся у ст. 2, та рядовим козакам (ст. 9); наказ донським козакам не по­рушувати миру з Кримським ханством, доки воно буде союзни­ком Війська Запорозько­го (ст. 10); забезпечен­ня порохом і провіантом козацьких залог у фор­теці Кодак і Запо­розькій Січі (ст. 11).

Окремо після всіх статей визначалася за­гальна чисельність ко­зацького війська (реєстр) — 60 тисяч осіб, а також те, що ук­раїнці самі між собою мають з'ясувати, хто козак, а хто мужик

Додаток 6.

ОЦІНКА «БЕРЕЗНЕВИХ СТАТЕЙ»

(Аркас М. Історія Украї­ни-Русі. - С. 205)

«Це були головні умови, стверджені царем Олексієм Михайловичем того ж таки 1654 року в місяці березолі (марті). Цю дуже важну справу зроблено було з боку Хмельницького і козаків зовсім недбало і нерозум­но, і добре обмірковано було з боку Московського уряду. Статті було списано не дуже ясно, і Московсь­кий уряд незабаром по-свойому почав їх перекручувати. Дуже неясно було списано про політичні пра­ва України: не було сказано ясно, чи має право гетьман пересправлятися з чужими державцями. Військо ко­зацьке (60 тисяч) мусило ви­ходити на царську службу за жалування, котре мали давати йому з городського доходу. Але хто і як буде управляти фінансами (гро­шовими справами) на Ук­раїні, про це в умові нічого не згадано. В умові було признано тільки два стани: ко­зацький та міщансь­кий. Через те коли приїхали робити перепис, то простий народ, боячись, щоб не довелось повертатись у кріпацтво, увесь записався у міщане, і в списках зовсім не сказано, чи має право московсь­ке військо входити в українські міста. А тим часом зараз же після умови впуще­но було чотирьох воєвод з військом московським у Київ, Чернігів, Ніжин, Переяслав, і з цього почалися непорозу­міння і сварки».

Схожі:

Золотий переріз. Міфи. Реальність
Формувати вміння використовувати додаткову літературу, Інтернет джерела інформації
Холод Борис Іванович – ректор
«Реформи в Україні: міфи і реальність», «Соціально-економічна система як простір управлінського саморозвитку», «Системний аналіз...
«Сигарети, алкоголь, наркотики міфи і реальність» Мета
Мета: дати уявлення про причини і наслідки куріння, алкоголізму і наркозалежності; сформувати у підлітків негативне ставлення до...
ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ
Конкурс молодих виконавців поетичної спадщини Т. Г. Шевченка проходить у рамках літературно-мистецького фестивалю «Переяславська...
Уроки Едварда Кінана
Сприйняття московитами інших східних слов’ян перед 1654 роком (Порядок денний для істориків)
Українсько-московський договір 1654 року та його наслідки для України Мета проекту
Розкрити внутрішнє й зовнішнє політичне становище Гетьманщини наприкінці 1653 року
До рішення виконавчого комітету від “7” 10. 2011 року №1654
«Вул. Лепкого» по вул. Г. Тарнавського (в напрямку від центру) СПД Кубай І. Б. 43-76-34
Урок «Життя людини найвища цінність»
Я рада бачити вас. Ви так підросли, подорослішали за літо. Почнемо урок. Але спершу посміхніться один одному, щоб було приємно на...
Тема уроку
Гендер: минуле і сучасне, міф і реальність через призму образів п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка»
Тема. На землях стародавньої Еллади
Обладнання. Мольберт, ілюстрації, підручники, книги «Міфи древньої Греції», малюнки, ілюстрації, мультимедійний проект
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка