|
|
Скачати 63.75 Kb.
|
| ПОНЯТТЯ ДОКУМЕНТА ЯК ДЖЕРЕЛА ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ Поняття документа як джерела доказів у кримінальному судочинстві. У системі джерел доказів кримінального процесу України сформувалися їх ос новні види, однак, природа деяких з них не досить досліджена. До останніх відно сяться "інші документи". Поняттям "документ" оперують в різних галузях політичної, господарської, науко вої і культурної діяльності. У загальному слововживанні документами називають ак ти офіційного і неофіційного характеру, що засвідчують або фіксують ті або Інші факти (довідки, посвідчення, дипломи, службова документація, ділові листи, дого вори, розписки тощо); Інші письмові акти (документи історичного характеру, літера турні твори, зводи законів та ін.; альбоми, записи, заяви і листи громадян); предмети, на яких інформація зафіксована іншим cпособом (креслення, схеми, карти, малюнки, фонограми, фото- і кінодокументи). Так, в архівній справі документ визна чається як засіб закріплення різними спо собами на спеціальному матеріалі інфор мації про факти, події, явища об'єктивної дійсності і розумової діяльності людини. Щодо адміністративного діловодства до кументами визнаються лише письмові ак ти певного змісту і призначення (закони, акти управління, протоколи, листи, доне сення та ін.). З них виділяються "службові документи" — відповідним чином оформ лені акти, що створюються у процесі здійс нення державними організаціями і уста новами своїх функцій І мають обов'язкову силу для їх апарату, підвідомчих організацій, установ, підприємств та Інших юридичних осіб і громадян, які з ними стикаються. Залежно від характеру діяльності, мети засвідчення і фіксації тих або інших відомостей пред'являються різні вимоги до змісту і форми документів. Матеріалами документа можуть бути: писальний папір, тканина, фотоплівка, кіно-, відеомагнітна стрічка. Фіксування а них відомостей може бути здійснено за допомогою літер, телеграфних і топографічних знаків, креслень, цифр, малюнків, зображень та іншими способами, що забезпечують однакове розуміння змісту документа тими, для кого він призначений. відомості можуть фіксуватися людиною безпосередньо, а також з допомогою різних пристосувань, апаратів, машин, у тому числі комп'ютерів, друкарських машинок, фотографічних, кінознімальних, відео- і звукозаписуючих апаратів та ін. У законодавстві ознаки документа описуються по-різному і виділяються такі, з якими пов'язується їх використання в тій або іншій галузі права. Виділення ознак документа в різних нормативних актах при сутності єдиного законодавчого визначення поняття документа дало привід стверджувати, що неможливо сформулювати загальнонаукове поняття документа, який би однаково тлумачився для усіх галузей права. Цей погляд викликав заперечення. Висловлювалась думка про необхідність вироблення єдиного для усіх га-лузей права поняття документа, оскільки зне його розуміння нібито чревато небезпекою порушення законності, прав й інтересів громадян, держави, підприємств, установ, організацій. Пропонувалося виді-лити загальні для усіх документів ознаки, що характеризують 'їх самостійне поняття. роте в правовій літературі вони описують ся і розуміються багатьма авторами по-різному'. Немає єдності й у визначенні їх місця і значення для характеристики зага-льного поняття документа. З врахуванням специфіки правовідносин, що виникають при реалізації норм права тієї або Іншої галузі законодавства, дати загальноправове (загальнонаукове) визначення поняття документа, вважаю, важко. Суміжна з кримінально-процесуальним правом галузь цивільно-процесуального права з усієї системи властивих їй видів доказів виділяє письмові докази (ст. 27 ЦПК). Основним елементом структури письмового доказу в цивільному процесі є спосіб його виконання з допомогою літер, слів, понять, що точно виражають думку автора. Перевага поняття документа як джерела доказів у кримінальному процесі очевидна, оскільки законодавство, розширивши коло можливих до викорис тання в кримінально-процесуальному до веденні документів, з одного боку забезпечило можливість використання більше засобів для захисту прав й інтересів учасниками процесу, а з іншого — таке розуміння документа в кримінальному процесі сприяє об'єктивному, всебічному і повному дослідженню і оцінки усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи. До того ж, писемність — лише один із способів фіксації інформації про суттєві обставини справи. У доведенні, хоча найпоширеніші документи у письмовій формі виступають й у інших виявах, у зв'язку з чим визна чення документа як письмовий доказ було б не зовсім точним. Формулювання "інші документи", що використовується для визначення одного із видів джерел доказів у кримінальному судочинстві, на мій погляд, є вдалим. За конодавець, вказуючи у ст. 65 КПК на інші документи, підкреслив, що поряд з протоколом слідчих і судових дій джере лами доказів також є інші документи (протоколи слідчих і судових дій за своєю природою теж документи, наповнені процесуальним змістом). У назві ст. 83 КПК відсутнє слово "інші", а сама стаття називається "Документи". Із наведеного випливає, що слово "інші", що вживається законодавцем при визначенні одного із джерел доказів у ст. 65 КПК, носить як смислове (відмінне за доказовою природою від протоколів слід чих і судових дій), так і стилістичне значення. Згідно з ст. 83 КПК під документом розуміють ті джерела доказів, у яких викладені або засвідчені обставини, що мають значення для справи. Законодавець, акцентувавши увагу на відношенні документа, не згадав про його матеріальний носій, спосіб викладення, зберігання, перетворення і передачі інформації та про інші елементи у структурі поняття документа як джерела доказів. Таке формулювання поняття документа не сприяло єдності у думці про його структуру. Так, Б.Пінхасов визначає документ як матеріальний об'єкт, що містить відомості про події і факти, викладені з допомогою письмових та інших знаків, які однозначно передають людську думку або закріплені і відтворюються з допомогою технічних за собів у вигляді зображення чи усної мови. Деякі автори вважають, що не слід поняття документа — джерела доказової Інформації — формулювати як матеріальний носій, який містить відомості, що мають значення для справи, через те, що таке розуміння документа заздалегідь надає йому статус речового доказу. В.Дорохов вважає, що документ — це письмовий акт встановленої або загально прийнятої форми, складений певними і компетентними установами, підприємствами і організаціями, посадовими особами, а також громадянами для викладення відомостей про факти чи засвідчення фактів, що мають юридичне значення, або для підтвердження прав і обов'язків. У модельному Кримінально-процесуальному кодексі для держав-учасниць СНД, прийнятому минулого року на сьомому пленарному засіданні Міжпарламентської асамблеї держав-учасниць СНД, що має рекомендаційний характер, у ст. 157 розділу ІV було дано поняття документа як джерела доказів у кримінальному судочинстві. В ньому під документом розуміється будь-який запис на паперовому, електронному або іншому носії, виконаний у словесній, цифровій, графічній або іншій знаковій формі, призначений для збереження пере творення, передачі, засвідчення відомостей, які можуть мати значення для справи. На мій погляд, дане поняття документа як джерела доказів більш повно охоплює його суть для кримінального судочинства, ніж редакція чинної ст. 83 КПК України, і його доцільно застосувати, за деяким винятком, при розробленні відповідних положень нового КПК. Визначати документ як будь-який запис на паперовому, електронному або іншому носії уявляється дещо неправильним. Ак -центувати увагу на тому, що документ — це запис, не слід, бо "запис" означає не що інше, як спосіб фіксування, збереження і передачі інформації, оскільки головним смисловим елементом структури поняття документа як джерела доказів є його зміст, тобто сукупність тих відомостей (інформації) , які є об'єктом пізнання і оцінки в кримінальній справі у ході її розслідування. Під документом як джерелом доказів у кримінально-процесуальному смислі слід розуміти матеріальний об'єкт, що у зафік сованій формі безпосередньо відображає відомості про події і факти, які мають кри мінально-процесуальне значення і викла дені з допомогою знаків, що читаються людиною (власними силами або завдяки застосуванню технічних засобів), та дозволяють однозначно відтворювати у вигляді зображень або усної мови, передавати і тлумачити думку людини, складений певною особою, підприємством, установою, організацією; одержаний у встановленому порядку органами розслідування або судом і доданий до матеріалів кримінальної справи. Наведене вище дозволяє виділити таку структуру кримінально-процесуального поняття документа як джерела доказів: — документ завжди є матеріальним об'єктом; — документ є джерелом доказової інформації лише у випадку, коли в ньому за фіксовані відомості про події і факти, що мають значення для правильного вирішен ня кримінальної справи; — зміст документа носить засвідчувальний або описовий характер. Поділ документів на "засвідчувальні" і "описові" надто умовний, оскільки документ, що засвідчує факти, обов'язково Їх описує (точніше ви кладає відомості про них) і, навпаки, документ, що описує факти, може бути використаний для їх засвідчення. Йдеться про відмінність цільового призначення докумен та в момент його складання і ступеня деталізації описання фактів, але не про розрізнення доказового значення; — відомості, що містяться в документі, фіксуються будь-яким способом, що дозволяє людині однозначно їх відтворювати, передавати і тлумачити за допомогою технічних засобів або усної мови; — відомості засвідчуються чи описуються органами або особами, від яких документ виходить, у межах їх посадової компетенції або, якщо документ виходить від громадянина, — в межах повноважень і фактичної поінформованості; — документ має бути одержаний в установленому кримінально-процесуальному порядку органами розслідування або судом ідоданий до матеріалів справи. Документи, що додані до справи без додержання встановленого порядку їх одержання, розглядаються як недопустимі. Таке розуміння суті документа як джерела доказової інформації, вважаю, найповніше відображає його кримінально-процесуальну природу. |
|
Програма спецкурсу: «Використання даних природничих і технічних наук... Поняття спеціальних знань та значення їх використання у слідчій та судовій практиці |
Реферат: На тему : "Елементи процесу доказування в кримінальному процесі" У кінцевому підсумку в кримінальному процесі як науці, навчальній дисципліні і галузі права і практичній діяльності все зводиться... |
|
ПЛАН Поняття та види підсудності у кримінальному провадженні. Поняття,... Підсудність у кримінальному провадженні – це сукупність специфічних характеристик кримінального провадження, яка визначає певний... |
Н. Селегей, науковий керівник П. М. Маланчук В юридичній літературі можна зустріти різні погляди на проблему істини в кримінальному судочинстві. Це природно, оскільки проблема... |
|
Законність і обґрунтованість судових постанов (209, 213) Норми ЦПП: поняття, їх мета та реалізація в цивільному судочинстві. Класифікація |
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Поняття криміналістичної ідентифікації як методу пізнання й одержання доказів при розслідуванні злочинів |
|
Розділ I. Загальні положення 3 Поняття доказів, належність та допустимість при визнанні відомостей доказами § Доказування |
2010-2011 навч рік гр 101-104 Форматування документа: створення структури документа, використання стілів для форматування документа |
|
Апеляційний суд Луганської області Доказів протилежного протягом розгляду справи суду надано не було. Клопотань про витребування додаткових доказів суду не заявлялося... |
Тема. Використання стилів, поняття про схему документа. Правила стильового... Мета: ознайомити учнів з поняттями стилю, схеми документа, правилами стильового оформлення документів |