|
|
Скачати 1.39 Mb.
|
Рекомендація 1. В першу чергу треба виконати резервне копіювання інформації. При обшуках і виїмках, пов’язаних з вилученням комп’ютера, магнітних носіїв і інформації виникає ряд загальних проблем, пов’язаних зі специфікою технічних засобів, що вилучаються. Так, необхідно передбачати заходи безпеки, що здійснюються злочинцями з метою знищення комп’ютерної інформації. Наприклад, вони можуть використати спеціальне обладнання, в критичних випадках утворююче сильне магнітне поле, що стирає магнітні записи. Протягом обшуку усі електронні докази, які знаходяться у комп’ютері чи комп’ютерній системі повинні бути зібрані таким шляхом, щоб вони потім були признані судом. Світова практика свідчить, що у великій кількості випадків під тиском представників захисту у суді електронні докази не приймаються до уваги. Для того, щоб гарантувати їх визнання у якості доказів, необхідно суворо дотримуватися вимог кримінально-процесуального законодавства, а також стандартизованих прийомів та методик їх вилучення. Звичайно комп’ютерні докази зберігаються шляхом створення точної копії з оригіналу (первісного доказу), перш ніж виконується будь-який їх аналіз. Але робити копії комп'ютерних файлів, використовуючи тільки стандартні програми резервного копіювання, недостатньо. Речові докази можуть існувати у формі знищених або прихованих файлів, а дані, зв'язані з цими файлами, можна зберегти тільки за допомогою спеціального програмного забезпечення, у найпростішому виді це можуть бути програми типу - SafeBack; а для гнучких дискет буває досить програми DOS Dіskcopy. Магнітні носії, на які передбачається копіювати інформацію, повинні бути зазделегідь підготовлені (необхідно впевнитись, що на них нема ніякої інформації).Носії потрібно зберігати у спеціальних упаковках або загортати у чистий папір. Слід пам‘ятати, що інформація може бути зіпсована вологістю, температурним впливом або електростатичними (магнітними) полями. Рекомендація 2. Знайти і виконати копіювання тимчасових файлів. Багато текстових редакторів і програм управління базами даних створюють тимчасові файли як побічний продукт нормальної роботи програмного забезпечення. Більшість користувачів комп'ютера не усвідомить важливості створення цих файлів, тому що вони звичайно знищуються програмою наприкінці сеансу роботи. Однак дані, що містяться усередині цих знищених файлів, можуть виявитися найбільш корисними. Особливо якщо вихідний файл був шифрований чи документ підготовки текстів був надрукований, але ніколи не зберігався на диску, такі файли можуть бути відновлені. Рекомендація 3. Треба обов’язково перевірити Swap Fіle. Популярність Mіcrosoft Wіndows принесла деякі додаткові засоби, щодо дослідження комп'ютерної інформації. Swap Fіle працюють як дискова пам’ять або величезна база даних, і багато різних тимчасових фрагментів інформації, або навіть весь текст документу може бути знайдено у цьому Swap файлі. Рекомендація 4. Необхідно порівнювати дублі текстових документів. Часто дублі текстових файлів можна знайти на жорсткому або гнучкому магнітному диску. Це можуть бути незначні зміни між версіями одного документу, які можуть мати доказову цінність. Ці розходження можна легко ідентифікувати за допомогою найбільш сучасних текстових редакторів. На закінчення хотілося би виділити загальні рекомендації, які необхідно враховувати при дослідженні комп’ютера на місці події. Приступаючи до огляду комп'ютера, слідчий і фахівець, що безпосередньо робить усі дії на ЕОМ, повинні дотримувати наступного: перед вимиканням комп’ютера потрібно по можливості закрити усі використовувані на комп'ютері програми. Треба пам’ятати, що некоректний вихід з деяких програм може викликати знищення інформації або зіпсувати саму програму; необхідно прийняти заходи щодо встановлення пароля доступу у захищені програми; при активному втручанні співробітників підприємства, які намагаються протидіяти слідчій групі, потрібно відключити електроживлення всіх комп'ютерів на об'єкті, опечатати їх і вилучити разом з магнітними носіями для дослідження інформації в лабораторних умовах; при необхідності консультацій у персоналу підприємства, варто одержувати їх у різних осіб шляхом опитування чи допиту. Такий метод дозволить одержати максимально правдиву інформацію та уникнути навмисної шкоди; при вилученні технічних засобів, доцільно вилучати не тільки системні блоки, але й додаткові периферійні пристрої (принтери, стрімери, модеми, сканери тощо); при наявності локальної обчислювальної мережі необхідно мати потрібну кількість фахівців для додаткового дослідження інформаційної мережі; вилучати усі комп'ютери (системні блоки) і магнітні носії; потрібен ретельний огляд документації, звертаючи особливу увагу на робочі записи операторів ЕОМ, тому що часто саме в цих записах недосвідчених користувачів можна знайти коди, паролі й іншу дуже корисну інформацію; варто скласти список усіх позаштатних і тимчасово працюючих фахівців організації (підприємства) з метою виявлення програмістів і інших фахівців галузі інформаційних технологій, що працюють у даній установі. Бажано установити їх паспортні дані, адреси і місце постійної роботи; потрібно записати дані всіх людей, що знаходяться у приміщенні в момент приходу слідчої групи, незалежно від пояснення причини перебування їх у даному; приміщенні; варто скласти список усіх співробітників підприємства, що мають доступ до комп'ютерної техніки або часто перебувають у приміщення, де знаходяться ЕОМ. Якщо безпосередній доступ до комп'ютера можливий і всі небажані ситуації виключені, приступають до огляду, причому слідчий і фахівець повинні чітко пояснювати всі свої дії понятим. При огляді повинні бути встановлені: конфігурація комп’ютера з чітким описом усіх пристроїв; номера моделей і серійні номери кожного з пристроїв; інвентарні номери, що привласнюються бухгалтерією при постановці обладнання на баланс підприємства; інша інформація з фабричних ярликів (на клавіатурі ярлик звичайно знаходиться на зворотній стороні, а на моніторі і процесорі - на задній). Така інформація, заноситься до протоколу огляду обчислювальної техніки і може виявитися важливої для слідства. Рекомендація 5. Треба перевірити і проаналізувати роботу комп’ютерної мережі. Комп‘ютери можуть бути зв’язані між собою в комп‘ютерну мережу (наприклад, локальну), котрі в свою чергу можуть бути з’єднані через глобальні комп‘ютерні мережі (наприклад Internet). Тому не виключена ситуація, коли певна інформація (яка може бути використана як доказ) буде передана через мережу в інше місце. Не виключений також випадок, що це місце буде знаходиться за кордоном або на території декілька країн. В такому разі необхідно використати всі можливості (документацію, опитування, технічні можливості системи) для встановлення місцезнаходження іншої комп’ютерної системи, куди була передана інформація. Як тільки це буде зроблено, необхідно терміново надіслати запит, з виконанням встановлених вимог, про надання допомоги (або правової допомоги, якщо така необхідна для виконання поставлених у запиті питань) у компетентний правоохоронний орган відповідної країни (по встановленим офіційним каналам, наприклад Інтерпол). Саме на цьому етапі виникають найбільші труднощі в організації роботи щодо розслідування злочину який вчиняється за допомогою комп‘ютерних технологій та кримінального переслідування злочинців. Особливу цінність при розслідуванні у комп’ютерних мережах відіграють так звані “логі”, інформація яка міститься в лог- файлах (текстові файли). За допомогою отримання цієї інформації можливо визначити рахунок користувача, його ідентифікатор, час транзакції, мережений адрес, телефонний номер, а також з’ясувати що саме трапилось в системі, що було знищено, змінено, скопійовано, які ресурси були задіяні для цього [3]. “Логі” можуть збиратися в комп‘ютерних системах на різному рівні: операційній системі, спеціально встановленому програмним забезпеченні (наприклад програмний аудит безпеки), окремих модулях баз даних і навіть у деяких прикладних програмах. Фізично ця інформація може знаходиться в різних місцях, від робочої станції і серверу мережі до віддаленого серверу. Як висновок, треба підкреслити, що будь які дії, пов’язані з розслідуванням злочинів у сфері використання комп’ютерних технологій (особливо вилучення інформації і комп’ютерного обладнання), доцільно з самого початку залучення фахівця у галузі інформаційних технологій. До початку слідчих дій необхідно також мати певну інформацію щодо: марки, моделі комп‘ютеру, операційної системи, периферійних пристроїв, засобів зв‘язку та будь-які інші відомості про систему, яка є об‘єктом розслідування. Широке впровадження комп’ютерних технологій вимагає також певні зміни у кримінально-процесуальних нормах, що регламентують процедури в частині використання нових джерел доказів. У той же час перед правоохоронними органами відкриваються нові можливості використання інформаційних технологій, як технологічного приладдя у розслідуванні комп’ютерних злочинів. 2.3 Кіберзлочинність як чинник державної інформаційної політики України У ряді міждержавних нормативно-правових актів визнано, що кіберзлочинність сьогодні становить загрозу не тільки національній безпеці окремих держав, а загрожує людству та міжнародному порядку. За оцінками Інтерполу, оголошеними на шостому засіданні Робочої групи по співробітництву правоохоронних органів країн Центральної та Східної Європи (м. Мюнстер, 28–30 серпня 2000 р.) з питань боротьби з комп’ютерною злочинністю, прибутки комп’ютерних злочинців у світі посідають третє місце після доходів наркоділків та нелегальних постачальників зброї. З початку 90-х років ХХ століття зазначеній проблематиці приділяється значна увага в багатьох державах. Окреслені проблеми перебувають і у полі зору Президента України, Верховної Ради та Уряду України. Стимулом цього виступають також взяті Україною зобов’язання щодо інтеграції у світове співтовариство, у тому числі згідно з Програмою інтеграції України до Європейського Союзу (розділ 13 – “Інформаційне суспільство”). У той самий час в Україні відсутня концепція стратегії реалізації державної політики щодо боротьби з кіберзлочинністю. Стурбованість щодо зазначеної проблематики і розуміння її в контексті державної та міжнародної безпеки на загальнодержавному рівні висловив Президент України у своєму виступі на пленарному засіданні Самміту та Асамблеї тисячоліття, а також Ради безпеки ООН (м. Нью–Йорк, вересень 2000р.). Проблеми кіберзлочинності у контексті інформаційної безпеки як складової національної безпеки розглядалися неодноразово Радою національної безпеки і оборони України. Про це, зокрема, свідчать укази Президента України: «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 червня 1997 р. “Про невідкладні заходи щодо впорядкування системи здійснення державної інформаційної політики та удосконалення державного регулювання інформаційних відносин”» від 21 липня 1997 р. № 663; «“Про рішення Ради національної безпеки і оборони від 31 жовтня 2001 р. “Про заходи щодо вдосконалення державної політики та забезпечення інформаційної безпеки України”» від 6 грудня 2001 р. № 1193/2001. Окремі заходи визначені Президентом України в указах: “Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень” від 14 липня 2000 р. № 891; “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні” від 31 липня 2000 р. № 928/2000; “Про деякі заходи щодо захисту державних інформаційних ресурсів у мережі передачі даних” від 24 вересня 2001 р. № 891/2001 та ін. Дослідженням встановлено, що правоохоронними органами з 1994 р. щорічно в Україні офіційно реєструється до десяти злочинів, що вчиняються з використанням комп’ютерних технологій. Однак, статистичні показники не відповідають реальному становищу. З’ясовано, що цей вид злочинів у нашій країні має дуже високий рівень латентності: вони приховані від офіційної статистики. Показники стосовно злочинів, які вчиняються з використанням комп’ютерних технологій, розпорошені у відомчих обліках. За експертними оцінками, рівень латентності кіберзлочинності становить 90–95 %. Високий рівень латентності кіберзлочинності серед інших чинників зумовлено: низьким рівнем спеціального технічного оснащення правоохоронних органів сучасними засобами комп’ютерної техніки та комп’ютерними технологіями; відсутністю знань та навичок виявлення, розкриття та розслідування кіберзлочинів через обмеження доступу до відповідних методик, тактики та техніки; низьким рівнем інформаційної культури, підготовленості широкого кола кадрів правоохоронних органів та суддів щодо притягнення винних до кримінальної відповідальності недовірою потерпілих до правоохоронних органів (пов’язане з вищезазначеними чинниками) і т. ін. Аналіз змісту вітчизняних підручників з кримінології, криміналістики, кримінального та кримінально-процесуального права свідчить, що зазначеній проблематиці не приділялося належної уваги. Це, у свою чергу, зумовлено тим, що у навчальних закладах, що готують працівників правоохоронних органів, та інших вузах юридичного профілю в нашій країні питання боротьби з кіберзлочинністю практично не розглядалися. Ґрунтовному дослідженню проблем боротьби з кіберзлочинністю також перешкоджала відсутність показників у державній кримінальній статистиці. Більшість виявлених злочинів, що вчиняються з використанням комп’ютерних технологій, розпорошені у звітності різних підрозділів правоохоронних органів серед показників економічної та інших видів злочинності. Порівняльний аналіз досліджень зарубіжного досвіду боротьби з кіберзлочинністю свідчить, що вона має тенденцію до зростання. Однією з умов її зростання є ускладнення технічних систем глобального зв’язку (телефонного, радіо- та супутникового, їх взаємоінтеграція) і спрощення доступу до використання комп’ютерних технологій широкого кола користувачів через персональні комп’ютери. У провідних, економічно розвинутих країнах (США, ФРН та ін.) рівень кіберзлочинності вимірюється кількісно тисячами, економічні збитки становлять мільярди доларів США. Дослідження проблем боротьби з кіберзлочинністю показало, що орієнтація тільки на технічні та технологічні засоби забезпечення інформаційної безпеки (технічного захисту інформації) в умовах інформатизації, у тому числі профілактики кіберзлочинів, не має значного успіху. Особливо це відчувається з часу приєднання до міжнародних систем телекомунікації нових країн та підвищення інтелектуального рівня користувачів комп’ютерної техніки. Парадокс полягає в тому, що чим складніше стає комп’ютерне програмно-математичне забезпечення, тим вразливішими виявляються традиційні організаційні заходи та засоби інженерно-технічного захисту інформації в автоматизованих (комп’ютерних) системах, зокрема щодо несанкціонованого доступу. Проблемою наступного порядку також є і те, що з розвитком сучасних електронних засобів інформації розвиваються технічні засоби перехоплення та доступу до інформації, яка обробляється і передається в електронних системах телекомунікації. Доступ до цих засобів не створює проблеми для злочинних формувань. Найбільшу небезпеку для суспільства, держави становить транскордонна організована кіберзлочинність: комп’ютерний тероризм; диверсії, інші прояви антагоністичної інформаційної боротьби кримінальних формувань з державою, правоохоронними органами; крадіжки інформації з комп’ютеризованих баз даних та порушення права інтелектуальної власності на комп’ютерні програми; шахрайства з використанням комп’ютерних технологій, особливо у сфері міжнародних економічних відносин (кредитно-фінансова, банківська) і т. ін. Серед державних організаційно-правових заходів, спрямованих на протидію кіберзлочинності, можна визначити такі: 1. Урядом України створено спеціальні організаційні структури з питань координації напрацювання державної політики у сфері організаційно-правового забезпечення входження нашої держави у світове інформаційне суспільство. 1.1. Урядова комісія з питань інформаційно-аналітичного забезпечення органів виконавчої влади. Комісією, серед інших проектів нормативно-правових актів, розглянуто розроблений науковцями МНДЦ спільно з науковцями НАВСУ та НДЦ правової інформатики Академії правових наук України проект Концепції реформування законодавства України у сфері суспільних інформаційних відносин шляхом розробки Кодексу про інформацію. За своїм змістом зазначена Концепція спрямована на системну, комплексну організаційно-правову реалізацію на законодавчому рівні державної політики у сфері суспільних інформаційних відносин. Кодифікація інформаційного законодавства сприятиме, поряд з іншим, правовому забезпеченню боротьби з кіберзлочинністю. Заходи стосовно розробки остаточного варіанту і реалізації зазначеної Концепції включено до завдань Національної програми інформатизації України. Проте, реалізація зазначеної Концепції не здійснюється через ряд організаційних, бюрократичних чинників. 1.2. Питаннями удосконалення правового регулювання, визначення та організації реалізації державної політики у сфері інформаційних відносин займаються також Міжвідомчий комітет з проблем захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, Міжвідомча робоча група з розроблення та узгодження Концепції легалізації програмних продуктів та боротьби з їх нелегальним використанням. 1.3. Згідно з Розпорядженням Уряду України від 6 травня 2001 р. № 181-р створено Міжвідомчу робочу групу щодо розробки проекту Концепції інформаційної безпеки та Програми боротьби зі злочинами у сфері інформаційних технологій. На жаль, повідомлень стосовно діяльності зазначеної групи у засобах масової інформації до сьогодні немає. Результативність діяльності державних структур визначається введенням економічних санкцій США стосовно нашої країни за неналежну боротьбу з порушеннями права інтелектуальної власності, переважно, щодо комп’ютерних програмних продуктів та включення України Міждержавною групою розробки фінансових заходів боротьби з “відмиванням” грошей до списку країн, що не співробітничають. Аналіз емпіричного матеріалу дозволяє зробити прогноз, що у разі невирішення проблем щодо боротьби з організованою кіберзлочинністю, особливо у сфері міжнародних економічних відносин, до України з боку міжнародного співтовариства буде посилений інформаційний, політичний та економічний тиск. 2. Відповідно до Указу Президента України від 6 грудня 2001 р. № 1193 Уряду доручено ініціювати ряд нормативно-правових актів: подати проект Концепції національної інформаційної політики та інформаційної безпеки України; а також проект Стратегії впровадження національної інформаційної політики на розгляд Верховної Ради України. Правові засади щодо протидії комп’ютерній злочинності на національному рівні вже визначено у прийнятому новому Кримінальному кодексі України (КК). У Кримінальному кодексі окремі види комп’ютерних злочинів (кіберзлочинів) виділено в окремий розділ VI Особливої частини – Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж (ст. 361, 361, 363). Окремі види злочинів, у яких комп’ютерні продукти визначено як засіб злочину, розміщені в інших розділах Особливої частини: Розділ V – Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина (ст. 163, 176, 177); Розділ VII – Злочини у сфері господарської діяльності (ст. 200). Комп’ютерні засоби можуть виступати предметом злочинного посягання і предметом вчинення злочинів і в інших окремих видах злочинів, об’єктом (предметом) суспільних відносин яких є інформація, наприклад ст. 109–111, 113–114, 120, 129, 132, 138, 142, 145, 156–162, 168, 170–172, 172, 182, 183, 185–199, 201–212, 215–236, 238, 255, 256, 258, 259, 266, 276, 277, 279–285, 290, 292–296, 300, 301, 304, 306, 312, 313, 318,319, 328–330, 338, 340, 343–347, 349–360, 364–370, 373, 374, 376–378, 380, 381, 383–387, 396–399, 401, 405, 409–413, 422–424, 426, 427, 435, 435–437, 439, 440, 445. Підставою для такого підходу є застосування законодавцем у КК таких категорій, як “майно”, “власність”, “інформаційна безпека”, “таємниця”, “конфіденційна інформація”, “відомості”, “дані”, “знання”, “документи”, “гроші”, “приватизаційні папери”, “засоби зв’язку”, “незаконні дії”, “інші дії”, а також – положень теорії кримінального права щодо застосування бланкетності у нормах кримінального законодавства та посилань на кримінальну відповідальність в іншому галузевому законодавстві України. В Указі Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2001 р. “Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України”» № 1193/2001 від 6 грудня 2001 р. ініційоване встановлення кримінальної відповідальності за незаконне втручання до роботи телекомунікаційного обладнання, що потребує додаткового переосмислення вітчизняної практики і теорії, кримінально-правових уявлень щодо інформаційних (комп’ютерних) злочинів. У свою чергу, це стало підставою легального формування кримінально-правових, кримінологічних та криміналістичних досліджень, пов’язаних із протиправним посяганням на суспільні відносини щодо комп’ютеризованих інформаційних систем та на інформацію (комп’ютерну інформацію) як на предмети делікту (правопорушення). Звичайно, можна збільшувати кількість статей Особливої частини КК відносно тих, що вже існують, і таким чином створити ентропію (невизначеність) у практиків, що є неминучим при великій кількості подібних за сутністю і змістом диспозицій. Але існує й альтернативний шлях, за допомогою якого можна комплексно вирішити проблему не тільки кримінально-правової кваліфікації злочинів, але й юридичної (кримінологічної) статистики. Це введення до Загальної частини КК спеціальної норми (статті): розділ III – Злочин, його види та стаді –ї доповнити ст. 121 такого змісту: “Злочини з використанням комп’ютерних інформаційних технологій”. За вчинення злочинів проти основ національної безпеки (конституційного устрою України): проти життєво важливих інтересів особи, суспільства держави, громадської безпеки, чи вчинення інших злочинів, передбачених цим Кодексом, з використанням функціональних можливостей (технологій) комп’ютерних систем, комп’ютерних мереж, комп’ютерних інформаційних ресурсів та інших електронних інформаційних технологій, покарання призначається за статтями Особливої частини, в яких передбачається відповідальність за такий злочин. При цьому робиться посилання на цю статтю. Такий правовий захід дозволить забезпечити здійснення організаційних та інших заходів, у тому числі об’єктивного моніторингу та статистику комп’ютерних злочинів і комп’ютерної злочинності в Україні. Серед інших організаційних заходів в Україні на урядовому рівні створено багато робочих груп, що розробляють проекти законодавчих та підзаконних актів у сфері суспільних інформаційних відносин, які прямо чи опосередковано відображають питання боротьби з кіберзлочинністю та взаємодію з різними транснаціональними організаційними структурами. Аналіз різних ініціатив щодо створення проектів нормативно-правових актів свідчить, що між зазначеними та іншими державними структурами не має взаємодії, координації діяльності. На законодавчому рівні лобіюються суперечливі антидержавні потреби та інтереси на фоні сповідування ідей правового нігілізму до чинного законодавства, що провокує масовий правовий хаос, у тому числі у правотворчій діяльності. Сьогодні у сфері інформаційного законодавства створено умови, які дозволяють злочинцям “законно” уникати відповідальності на використанні конфліктів різних юридичних норм. Зазначений чинник можна розглядати як додаткову ознаку латентності кіберзлочинності. За результатами науково-дослідної роботи науковцями Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю спільно з науковцями Національної академії внутрішніх справ та Науково-дослідного центру правової інформатики АПрН України розроблено проект Концепції стратегії реалізації державної політики щодо боротьби з кіберзлочинністю. Зазначений проект обговорено у ряді зацікавлених органів центральної виконавчої влади (у тому числі у СБУ, МВС та ін.), у наукових і вищих закладах освіти України, на науково-практичних конференціях. 25 грудня 2001 року зазначена Концепція розглянута і схвалена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України. |
| Тема. Поняття про глобальну та локальну комп’ютерні мережі Мета Мета: Розглянути типи комп’ютерних мереж. Ввести поняття глобальної та локальної комп’ютерних мереж Виховувати сучасну людину, яка... |
Конспект уроку Тема уроку: Локальні та глобальні мережі Познайомити учнів з видами комп’ютерних мереж, їх структурою, навчити розпізнавати ці мережі, засвоїти основні принципи будови і... |
| Тема. Основи комп’ютерних систем Мета Мета: ознайомити учнів з історією обчислювальної техніки. Сформувати поняття учнів про принципи функціонування персонального комп’ютера.... |
1. Організація та технологія будови комп'ютерних мереж Мною обрана ця тема тому, що на сам перед зараз все робиться за допомогою обчислювальної техніки, тобто за допомогою Персональних... |
| СТРУКТУРА УРОКУ Тема: Огляд і архітектура комп'ютерних телекомунікаційних та комп’ютерних мереж |
КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН з предмета «Алгоритмічні мови та програмування»... «Оператор комп’ютерного набору. Електромеханік з ремонту та обслуговування лічильно-обчислювальних машин» |
| План лекції: Основні вимоги до безпеки комп’ютерних систем. Класифікація... Для розуміння того, якого роду загрозам можуть підлягати комп’ютерні системи, визначимо вимоги до безпеки. Зазвичай висувають такі... |
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ МОРАЛЬНОСТІ ЯК ОБ’ЄКТА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ |
| Комплексне кваліфікаційне завдання №1 з професії 7241. 1 „Електромеханік... Ви працюєте електромеханіком з ремонту та обслуговування лічильно – обчислювальних машин III розряду. Вам пропонується |
Комплексне кваліфікаційне завдання №1 з професії 7241. 1 „Електромеханік... Ви працюєте електромеханіком з ремонту та обслуговування лічильно – обчислювальних машин IV розряду. Вам пропонується |