Однією з причин гальмування демократичного розвитку суспільства є те, що значна частина людей не готова до свідомої участі в цьому процесі, не здатна критично

Однією з причин гальмування демократичного розвитку суспільства є те, що значна частина людей не готова до свідомої участі в цьому процесі , не здатна критично осмислювати факти та події навколишньої дійсності, вносити нові ідеї в усі сфери життя суспільства, бути вільними від конформізму ( пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання наявних порядків, норм і правил) та догматизму. Критичне мислення є антиподом догматичному. Воно піднімає людину до рівня людини, якою не можна маніпулювати, яка не боїться мислити, оцінювати, порівнювати. Тому розвиток критичного мислення необхідний, оскільки він є незаперечною умовою суспільного прогресу. Сучасна школа покликана виробити в кожного учня звичку активно брати участь у вирішенні важливих питань життя колективу, вміння формувати, висловлювати і відстоювати свою думку, поважати думку інших людей. Готувати молодь до умов сучасного життя неможливо шляхом бездумного і безпосереднього засвоєння встановлених істин. Щоб виховати навички спілкування та співробітництва, навчити маленького школяра вчитися, вчитель має докорінно змінити зміст своєї діяльності. Тепер головне завдання не «донести», «пояснити», «показати» учням. А організувати спільний пошук розв’язання завдання, яке постало перед ними. Нові умови навчання потребують вміння вислухати всіх бажаючих з кожного питання, встати на позицію кожного учня, щоб зрозуміти логіку його міркування і знайти вихід з постійно мінливої навчальної ситуації, аналізувати відповіді, пропозиції дітей і непомітно вести їх до вирішення проблем. Тому удосконалення навчально-виховного процесу вимагають від учителя не пасивного засвоєння учнями знань, а активного формування їх мислення, зокрема критичного. Мислення може бути критичним тільки тоді, коли воно має індивідуальний характер. Для розвитку позитивної самооцінки дитини молодшого шкільного віку надзвичайно важливим є відчуття, що вона, в результаті самостійного пошуку, прийшла до висновку, який наближається як правильний для інших членів колективу, і вчителя. Під критичним мисленням розуміють здатність людини (природну чи сформовану) до самостійної оцінки: явищ навколишньої дійсності, інформації, наукових знань, думок і тверджень інших людей; уміння бачити їх позитивні й негативні сторони, а також прагнення до кращого, більш оптимального розв’язку проблем, завдань, до перегляду існуючих стереотипів, традицій . В основі критичного мислення лежить постановка питання та з’ясування проблем, тому що вміння розв’язувати проблеми та шукати відповіді на питання – це шлях до досягнення успіху в подальшому житті. Ознакою сформованості критичного мислення є вміння аргументовано висловлювати власну думку, а також доводити певні переконання. У молодших школярів мислення активно діє в межах наочно-дійового та образного. Учні звикли бути чудовими виконавцями, мають певну суму знань, умінь та навичок. Тим часом написання твору на вільну тему викликає масу запитань, адже у цьому виді діяльності непотрібні репродуктивні вміння. Навчити дитину вільно викладати свої думки, аргументовано пояснювати власну точку зору можна, лише розвинувши в учнів критичне мислення. Процес навчання завжди невідривно пов'язаний з розвитком та станом дитячої психіки. Дослідження показали, що більшість дітей ( 63%) стомлюються при заучування правил та інформації на пам'ять, списування, виконанні вправ за зразком. Найбільше задоволення діти отримують від розв’язування задач з логічним навантаження, проведенням експериментів та дослідів, творчої роботи з текстом. Такі види діяльності активізують творчі здібності, вміння розмірковувати, передбачати можливий результат, шукати вихід із ситуації. Щоб забезпечити учням комфорт варто використовувати такі прийоми: похвала за найменші досягнення учнів, спокійна реакція на неправильні відповіді учнів, повага до кожної висловленої думки, незалежно від того, чи збігається вона із думкою вчителя. Ознаки, з допомогою яких можна визначати себе як людину, яка критично мислить: відкритість до інших думок, тобто здатність уважно прислухатися до інших поглядів, оцінювати різні шляхи вирішення проблем; компетентність – прагнення обґрунтовувати свою думку реальних фактів і знання справи; інтелектуальна активність – виявлення інтелектуальної ініціативи у конфронтаційних ситуаціях, небайдуже сприйняття подій; допитливість – уміння проникнути в сутність джерел інформації; незалежність мислення – відсутність побоювання непогодження з групою; уміння дискутувати – уважне ставлення до протилежних думок, вміння висувати ідеї, які об’єднують ; проникливість – здатність до проникнення у сутність питання, явища, інформації, не розпорошуватися на дрібні деталі; самокритичність – розуміння особливостей свого мислення. Критичного мислення можна і треба вчити вже в початкових класах. Особливими ознаками критичного мислення молодших школярів є : незалежність мислення; відносна самостійність думок; протистояння до навіювання думок, зразків поведінки, вимог інших; критичне ставлення до себе, виявлення власних помилок та адекватне ставлення до них; пошукова спрямованість мислення прагнення до знаходження кращих варіантів вирішення начальних завдань; вміння брати участь в діалоговій взаємодії. Для розвитку критичного мислення в навчально-виховному процесі доцільно використовувати систему методів та прийомів. Прийом критичного читання. Це такий спосіб читання, під час якого учні не просто механічно читають текст, а опрацьовують його, застосовуючи при цьому прийоми, які допомагають сформувати власне враження та позицію щодо отриманої інформації. Процес читання та опрацювання будь-якого з текстів майже схожий та представляє собою певний алгоритм дії. Завдання вчителя на уроці, де розвивається критичне мислення не лише перевірити, як учень знає зміст, а й виявити рівень розуміння і навчити робити висновки з прочитаного. Стимулювання будь-якої розумової діяльності відбувається за рахунок постановки проблемних запитань на зразок: «які питання залишились без відповіді?», «якби ви були автором, чи написали ви дещо по іншому?». Окрім постановки проблемних питань є ще кілька шляхів роботи над формуванням критичного мислення. Це читання тексту з позначками:  - знайома інформація; + - нова інформація; _ - раніше ви думали інакше; ? - інформація, що викликала особливий інтерес і бажання дізнатися більше. Ще один варіант читання в парах або взаємне навчання, коли текст складний для розуміння або об’ємний за змістом. Цікавим результативним методом роботи на уроці є складання і заповнення таблиці: Знаємо Хочемо дізнатися Дізналися Таблиця заповнюється вчителем на дошці, або учнями в своїх зошитах. Така робота дає можливість учням навчатися активно, більш зацікавлено, пригадувати попередні знання, вчитися формулювати питання і , як результат, формувати нові знання. Під час використання цього методу учні в парах обговорюють і заповнюють першу колонку. Потім, на основі пропозицій учнів, учитель заповнює першу колонку в спільній таблиці. Далі учні формулюють свої питання, на які вони хотіли б отримати відповідь під час уроку. Після того, як питання сформульовані, заносимо їх у велику таблицю, а діти – у свої власні. Подальша робота будується відповідно до завдань і структури уроку, враховуючи записи у перших двох колонках таблиці. Наприкінці уроку учні висловлюють свої думки з приводу того, чи отримали вони відповіді на питання, які були записані в другій колонці. Ті нові факти, які не передбачили у запитаннях, але дізналися у процесі уроку, заносяться до третьої колонки. При викладенні основного матеріалу – не просто прочитати текст, переказати його, відповісти на питання після тексту. Безумовно учнів початкових класів необхідно навчити читати, відповідати на запитання. Про те сучасні діти вже не задовольняються будь-якою відповіддю. Раніше: раз так сказав дорослий, так має бути. Тепер діти вимагають пояснення уточнення, прагнуть зрозуміти причини явищ, подій. Крім того, інформативність сучасного світу досить велика і загальнодоступна, в тому числі і для учнів початкових класів. Інколи вони не знають, як її сприйняти, зрозуміти, осмислити, проаналізувати. Тому, дітей слід привчати правильно реагувати на будь-яку інформацію, толерантно ставитись до людей й думок, до того, що існують різні точки зору на проблему, прищеплювати взаєморозуміння у спілкуванні. Коли разом з учнями обговорювати різноманітні точки зору, вони вчаться застосовувати цей прийом і в інших життєвих ситуаціях. Навчити практично мислити неможливо пасивними методами. Найдоцільніше використовувати інтерактивні технології. Це така організація навчального процесу, за якою не можливо неучасть школяра у колективному взаємодоповнювальному, заснованому на взаємодії всіх його учасників в процесі навчального пізнання: або кожен учень має конкретне завдання, за яке він повинен публічно прозвітуватись, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою та перед усім класом завдання. Для формування критичного мислення вчитель з учнями повинен пройти через три стадії: виклику (пробудження інтересу); стадії реалізації змісту ( осмислення матеріалу під час роботи над ним); рефлексія (узагальнення, підведення підсумків). Завдання фази виклику: актуалізувати в учнів знання та зв’язки з матеріалом, який вивчається; пробути пізнавальний інтерес до матеріалу; допомогти учням самим визначити напрям при вивченні теми. Завдання фази реалізації змісту: допомогти активно сприймати навчальний матеріал; допомогти співвіднести старі знання з новими. Завдання фази рефлексії: допомогти самостійно узагальнити навчальний матеріал; допомогти самостійно визначити напрям подальшого вивчення матеріалу. Урок критичного мислення складається з п’яти етапів: Розминка ( створення сприятливого психологічного клімату на уроці). Обгрунтування навчання ( постановка мети уроку, розвиток внутрішньої мотивації до вивчення теми та предмета в цілому). Актуалізація ( зацікавленість, спрямованість на навчання, відтворення знань, потрібних для наступних етапів уроку). Усвідомлення змісту ( знайомство з новою інформацією, аналіз інформації, особисте рзуміння). Рефлексія (критичний момент уроку). Учні переробляють нові знання на власні . Запам’ятовують матеріал, так як розуміють його. Активно обмінюються думками. Удосконалюють і поповнюють словарний запас. Складається різноманітність міркувань. Вибір правильного варіанту. Щоб активізувати знання, пробудити цікавість до теми, доцільно застосовувати «Мозковий штурм». Це технологія колективного обговорення для вирішення певного завдання. Необхідно, щоб група запропонувала якомога більше ідей, можливо, несподіваних. Шляхом обговорення всіх ідей група оцінює їх. «Мозковий штурм» орієнтований на створення проблемної ситуації формування ідей, перевірку, оцінку і вибір кращих ідей. Висунуті ідеї доцільно записувати у зошит або на дошці. Необхідно надавати всім учням рівну можливість висловлювати будь-які ідеї. На етапі висування ідеї забороняється робити зауваження, критикувати. У класі можна повісити плакат: «Кажіть усе, що спаде на думку; не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших; можна повторювати ідеї запропоновані будь-ким; розширення запропонованої ідеї заохочується.» Вчитель повинен постійно заохочувати і направляти хід дискусії, залучати до процесу розв’язування завдання всіх учнів. Учитель проводить загальний підсумок дискусії. Прекрасним стимулом активізації дітей є постановка їх у ситуацію, коли необхідно когось врятувати, комусь допомогти, комусь дати пораду. Тільки цей «хтось» повинен бути «хорошим». Буває, що діти мовчать. Ні в кого не має ні однієї ідеї. Тоді слід задати питання, звернутись до найрозумнішого чи найжвавішого учня. Різновидом загальногрупового обговорення є технологія «Мікрофон», яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку. Вчитель ставить запитання класу та пропонує якийсь предмет (ручку, олівець, іграшковий мікрофон) учні передають його один-одному, по черзі беручи слово. Правила проведення: говорить той, у кого мікрофон ; подані відповіді не коментуються і не оцінюються; коли хтось говорить, інші не мають права перебивати, щось говорити, викрикувати з місця. Не закінченні речення часто поєднуються з «Мікрофоном». Цей прийом дає змогу вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем. Визначивши тему, з якої будуть висловлюватись, учитель формулює незакінчене речення і пропонує учням закінчувати його. Кожен наступний учасник обговорення повинен починати свій виступ із запропонованої формули: « На сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було:…» « Ця інформація дозволяє нам зробити висновок, що…» « Це рішення було прийнято тому, що…» «Гронування» - малюнкова технологія, суть якої в тому, що по середині аркуша записується чи замальовується основне слово (ідея, тема), а по сторонах фіксуються слова (малюнки), пов’язані з ним. Наприклад: урок природознавства, тема «Рослини». Діти пригадують все, що знають з цього питання та разом замальовують кластери. Таким чином можна не лише активізувати знання учнів, а й підвести їх до теми уроку. листя квіти стебло насіння плоди культури дикорослі корінь Жива природа живляться дихають розмножуються живуть органи Рослини трави кущі дерева Щоб така робота була ефективною, потрібно дотримуватись таких правил: Перед тим, як запропонувати «Гронування», вчитель повинен оцінити тему навчальний текст, чи можна його розбити на елементи? Чи легко виділити в тексті змістові одиниці? Перші рази необхідно допомагати учням виділяти учням змістові одиниці. Отримані «грона» необхідно озвучувати. Згодом слід учити учнів обґрунтовувати встановленні між «гронами» зв’язки. Але, ні в якому разі, не критикувати їх пояснення, якщо вони здадуться надуманими. У такому випадку необхідно попросити учня показати ту частину тексту, яка доводить його думку, пригадати відповідне правило. Щоб школярі оцінили значення кожного «грона», можна попросити їх використати кольорові олівці або головну гілочку зробити соковитішою. «Кубування» . Тут використовується куб, на гранях якого даються вказівки для учнів. Учитель пропонує в процесі роботи викласти власні думки з пропонованої теми. Лексичне значення слова До істоків слова Речення,тексти, фразеологізми, прислів’я, приказки Сполучення слів Спільнокореневі слова Синоніми, антоніми, омоніми Приклад (робота в групах). Лексичне значення слова. Ведмідь – дика тварина, що живе у лісі, зимує у барлозі, любить мед. До істоків слова. Ведмідь – означає «поїдав ший мед», медоїд. Спільнокореневі слова. Ведмідь, ведмежа, ведмедик, ведмежатник, ведмежий. Сполучення слів. Великий, клишоногий, вайлуватий, старий, голодний, чорний, бурий, білий, гімалайський (ведмідь). Побачити, зустріти, вислідити (ведмедя). Реве, ричить, смокче лапу, спить (ведмідь). Синоніми. Ведмідь клишоногий, топтигін, ведмежа. Фразеологізм. Ведмідь на вухо наступив. Ведмежа послуга. Прислів’я. Два ведмеді в одному барлозі живуть. Для ведмедя зима – одна ніч. Загадка. Клишоногий, вайлуватий, Смокче у барлозі лапу, Вміє голосно ревіть, Називається… «Дискусія» Дискусії дозволяють ефективно розв’язувати проблеми через самовираження, вчитися аналізувати ситуацію, добирати аргументи для розв’язування проблеми, розвивати комунікативні навички. Хід дискусій: Оголошується проблемне питання дискусії. У групі одна пара обирає позиції «за», інша – «проти». Кожна пара обговорює свої позицію, добирає аргументи на її підтримку. Через деякий час утворюються нові пари, які складаються з учасників, що займали одну і ту ж саму позицію, але з інших груп. Учасники в нових парах порівнюють свої аргументи, додають, за необхідності, нові. Учасники повертаються до своїх початкових пар, маючи «удосконалений список» аргументів. Проводиться дискусія у своїй групі серед двох пар. Кожний учасник дискусії викладає власну позицію, скориговану під час дискусії. Кероване читання з передбаченням Алгоритм Після ознайомлення з назвою тексту та його автором перед читанням ставимо дітям питання, які дозволяють зробити припущення, про що саме буде текст (робота в парах чи групах). Текст розподіляється на частини, і далі читати його учні будуть частинами. Зупинки треба робити на найбільш цікавих місцях. Після читання кожної частини учням ставляться запитання. Пропонується зробити передбачення стосовного того, що буде далі. А після читання наступної частини, це передбачення аналізується. «Метод прес» (на будь-якому етапі уроку). Етапи методу прес. Висловлюємо свою думку: «Я вважаю…» Пояснюємо причину такої точки зору: «Тому що…» Наводимо приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції: « Наприклад, про це свідчать…» Узагальнюємо, формуємо висновки: «Отже…» або « Таким чином…» «Порушена послідовність» (робота в групах) Учням пропонується кілька речень з тексту, записаних у порушеній послідовності. Учнів об’єднують у групи. Кожна група повинна запропонувати свою послідовність в поданих реченнях, результат фіксується у зошитах. Читання. Обговорення. «Взаємні запитання». Текст або матеріал для вивчення поділяється на логічно завершені частини. Учні вголос читають цілими частинами, самі ставлять запитання одне-одному в групі, одне-одному в парах, одна пара (група) іншій. «Мозаїка» Учні об’єднують в постійні групи (кількість учнів – це кілька частин у тексті). Кожен учень має певний номер. Текст поділяється вчителем на логічно завершені частини. Кожна частина вивчається певною експертною групою, яка формується за однаковими номерами, за кольоровими картками. Робота експертних груп. Учні вивчають свою частину, готуються донести її зміст до своїх товаришів у постійній групі. Отже кожна дитина вивчає свою частину тексту, але за допомогою товаришів (експертів з іншої частини) повинна сприйняти весь текст в цілому. Повернення експертів до постійної групи і взаємонавчання. Перевірка засвоєння змісту в цілому всіма учнями. «Доповідач – респондент» Прочитати текст, запам’ятати його. Два учні виходять до дошки. Один переказує зміст прочитаного. Другий уважно слухає. Потім все, що було пропущено показує за допомогою рухів, жестів, міміки. Перший учень намагається доповнити розповідь тим, про що ще не було сказано. Згадані технології тісно пов’язані між собою. Чим більше відомостей діти можуть зібрати, тим більшим буде резервний фонд для пізнання нового. Чим більше ідей висловлять учні, тим вищим буде інтерес до теми уроку. Для підведення підсумку уроку поряд із традиційними формами можна використати віршовані форми, такі вірші називаються «Сенкан» - білий вірш з п’яти рядків. При його написанні існують певні правила. Перший рядок містить одне слово, як правило, іменник, яке означає об’єкти чи предмет, про який піде мова. Другий рядок - найчастіше прикметники. Вони необхідні для опису ознак чи якостей вибраного об’єкта чи предмета. Третій рядок – утворений дієсловами, які описують характерні дії обраного об’єкта чи предмета. Четвертий рядок – фраза, яка відображає особисте ставлення автора сенкану до об’єкта. В п’ятому рядку – характеризується суть предмета (може бути одне слово). Наприклад: Мама Добра, знаюча Любить, оберігає, виховує, Я дуже її люблю Берегиня. Вода Прозора, рідка Тече, випаровується, замерзає Без неї не можливо існувати Життя Рушник Гарний, полотняний, різнокольоровий Зацікавлює, дивує, зворушує, приваблює Бережімо, пишаймося, даруймо Оберіг Сенкани можна писати індивідуально, в парах, в групі, вдома з батьками для перевірки засвоєння домашнього завдання. Сенкани дозволяють вияснити, як учні почувають себе на уроці, чи подобається їм тема, що вивчається. Така робота не тільки сприяє покращенню емоційного стану школярів, а й дають змогу вчителю перевірити, як вони запам’ятали найважливіші поняття теми. Які б інноваційні технології ми не впроваджували в практику досягти успіху можна лише зацікавивши учня на уроці. Застосування технологій розвитку критичного мислення під вивчення навчальних дисциплін створює додаткову мотивацію до навчання. Системне запровадження цієї технології призводить до того, що учні поступово опановують її не тільки як навчальну технологію, вміння самостійно вчитися, критично мислити, але і використовувати свої знання у житті.

Схожі: