|
|
Скачати 115.59 Kb.
|
| ГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС СТРУКТУРА НОРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ Поняття структури будь-якого явища чи системи передбачає наявність їх складових частин і зв’язків між ними. Головними компонентами народного господарства є дві сфери - виробнича і невиробнича. Кожна з них виконує відповідні функції. Перша забезпечує сама себе, невиробничу сферу та населення різноманітними товарами, а друга - в основному послугами матеріального та нематеріального характеру. Співвідношення між цими сферами, як правило характеризується показниками зайнятості. У розвинених країнах світу це співвідношення має тенденцію до збільшення питомої ваги невиробничої сфери і зменшення виробничої у всьому народному господарстві. В Україні переважає виробнича сфера, але існує повільна тенденція до збільшення питомої ваги невиробничої сфери. Велика перевага виробничої сфери над невиробничою за кількістю зайнятих свідчить про те, що тут дуже низька продуктивність праці. В останні роки спостерігається не тільки кількісне, а й відносне збільшення зайнятих у невиробничій сферах. Цей процес став особливо помітним після переходу господарства України до ринкових форм відносин. Невиробнича сфера народного господарства України має у своєму складі дві важливі групи галузей. Перша з них включає освіту, науку і наукове обслуговування, культуру, мистецтво, охорону здоров’я, соціальне забезпечення та фізкультуру і задовольняє в основному духовні та фізичні потреби населення. Характерно, що частка зайнятих у цих галузях зростає. Друга група галузей невиробничої сфери - це в основному види діяльності, що задовольняють інші нематеріальні потреби в послугах. Сюди входять: житлово-комунальне господарство, невиробничі види побутового обслуговування населення, пасажирський транспорт і зв’язок, органи управління, кредитування та державне страхування. Всі ці галузі, за винятком управлінських, будуть зростати. Виробнича сфера народного господарства України надзвичайно складна. Вона включає: промисловість, будівництво, сільське господарство, лісове господарство, транспорт і зв’язок, торгівлю, громадське харчування, матеріально-технічне постачання, заготівлю та збут. Кожна з цих великих галузей народного господарства однаково важлива для його розвитку, структури та функціонування. ТЕРИТОРІАЛЬНА СТРУКТУРА ГОСПОДАРСТВА Територіальна структура господарства - це поєднання, взаємозв’язки і взаєморозміщення народногосподарських районів, вузлів, центрів. Всі ці об’єкти можна поділити на такі елементи територіальної структури: точкові (промислові пункти і центри); вузлові (промислові вузли та агломерації); ареальні (економічні райони та зони); регіональні (адміністративні райони, області, республіки). Найпоширеніші одиниці територіальної структури: а) промисловий центр - населений пункт, в якому розміщено кілька промислових підприємств певної спеціалізації; б) промислові вузли - локальні промислово-територіальні комплекси. Вузол може об’єднувати промислове виробництво в одному або кількох промислових центрах на відстані, доступній для щоденних трудових поїздок населення; в) промислова агломерація - включає в себе звичайно один-два промислових центри (вузли) та розміщенні навколо них промислові пункти, що майже зливаються. Розрізняють моноядерні (Київська, Харківська, Одеська, Львівська) і поліядерні (Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакіївська, Дніпропетровсько-Дніпродзержинська, Стаханово-Алчевська) промислові агломерації; г) агропромислова зона - система агропромислових підприємств, кущів і вузлів, що сформувалися на значній, порівняно однорідній за природно- і соціально-географічними умовами території. Агропромислові зони бувають багатогалузеві, однак у її межах виділяють галузеві агропромислові утворення - агропромислові районі; д) агропромисловий район - це виробничо-територіальна система із стійким територіальним, організаційним та економічним поєднанням виробництва сільськогосподарської сировини, її промислової переробки, обслуговуючих і допоміжних виробництв. Провідну роль у його формуванні відіграє сільське господарство, що є сировинною ланкою в процесі розвитку агропромислових комплексів районів. В середині таких районів виділяють агропромислові вузли та агропромислові кущі. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРСТВА I. Основною формою просторової організації об’єктів народного господарства є територіально-виробничий комплекс (ТВК). ТВК – це сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених компонентів суспільного виробництва, яка планомірно формується в межах компактної території з метою одержання певного народногосподарського ефекту. Головні ознаки ТВК: 1) спеціалізація господарства в системі міжрайонного кооперування; 2) багатогалузевість господарства; 3) розвиток у складі комплексу допоміжних і обслуговуючих галузей матеріального виробництва та невиробничої сфери відповідно до розвитку галузей спеціалізації та потреб населення; 4) наявність всередині ТВК постійних виробничо-економічних зв’язків; 5) певна компактність території. Види ТВК: комплекси економічних районів, промислові та сільськогосподарські райони, вільні економічні зони, промислові агломерації, вузли та центри. Найбільші промислові райони України та їх спеціалізація ДОНБАС. Основна спеціалізація – важка промисловість (металургія, важке машинобудування, енергетика, хімічна, вугільна, будівельна промисловість). Вузли: Донецько-Макіївський, Горлівсько-Єнакіївський, Краматорсько-Слов’янський, Луганський, Лисичансько-Рубіжанський, Маріупольський, Стаханово-Алчевський. ПРИДНІПРОВ’Я. Основна спеціалізація – залізорудна, марганцеворудна, металургійна, машинобудування, хімічна промисловість. Вузли: Запорізький, Криворізький, Дніпропетровсько-Дніпродзержинський, Нікопольський. ПРИКАРПАТТЯ. Основна спеціалізація – нафтогазова, хімічна, гірничовидобувна промисловість, машинобудування, курортне господарство. Вузли: Чернівецький, Івано-Франківський, Дрогобицько-Бориславський, Стрийський, Червоноградсько-Сокальський, Львівський, Калусько-Долинський, Ужгородський, Мукачівський. ПРИЧОРНОМОР’Я. Основна спеціалізація – машинобудування, кольорова металургія, харчова, легка промисловість, курортно-рекреаційне господарство, сільське господарство. Вузли: Одеський, Миколаївський, Херсонський, Сімферопольський, Севастопольський, Каховсько-Бериславський, Саксько-Євпаторійський, Керченський. Так як територіально-виробничі комплекси України розташовані у давно освоєних районах, де обсяг нового промислового будівництва обмежений, то основний напрямок їх подальшого розвитку – вдосконалення та реконструкція. II. Суспільні форми організації виробництва: а) комбінування; б) спеціалізація; в) кооперування; г) концентрація. Комбінування – форма організації суспільного виробництва, яка полягає в технологічному поєднанні на одному підприємстві кількох виробництв різних галузей в умовах безперервності і постійності технологічних зв’язків. Спеціалізація – це орієнтація на виготовлення певного продукту на підприємстві. Розрізняють спеціалізацію подетальну, вузлову, технологічну (напівфабрикати). Кооперування – поєднання спеціалізованих підприємств для виготовлення кінцевої продукції. Концентрація – процес оптимального зосередження виробництва на великих підприємствах, промислових вузлах і центрах. ПРОМИСЛОВІСТЬ Промисловість - провідна галузь народного господарства, яка тісно пов’язана з науково-технічним прогресом і має вирішальний вплив на рівень розвитку продуктивних сил суспільства; сукупність підприємств на яких виробляють знаряддя праці та іншу продукцію для самої промисловості та інших галузей народного господарства, а також видобувають сировину і паливо, виробляють енергію, заготовляють ліс, обробляють і переробляють продукцію, одержану в промисловому або сільськогосподарському виробництві. В Україні в промисловості створюється основна частина національного прибутку і валового суспільного продукту. Промисловість поділяють на дві групи: виробництво засобів виробництва ("А") і виробництво предметів споживання ("В"). За характером виробництва і предметами праці промисловість поділяють на добувну і обробну. До видобувної індустрії входить група галузей, що займаються видобутком і заготівлею різних видів сировини і палива із надр землі, з вод і лісів. Серед них гірничовидобувна, рибальство, мисливство, лісозаготівля тощо. Під обробною промисловістю розуміють сукупність галузей, що зайняті обробкою або переробкою сировини і напівфабрикатів. Найважливіші галузі обробної індустрії: машинобудування, чорна і кольорова металургія, хімічна промисловість тощо. Співвідношення між цими двома групами галузей характеризують в значній мірі рівень розвитку країни. Чим більше обробна промисловість перевищує добувну, тим, як правило, вищий рівень розвитку національного комплексу. Сукупність галузей промисловості, які виробляють переважно засоби виробництва, тобто знаряддя праці (машини, обладнання тощо) і предмети праці (сировину, паливо та інше) називають важкою індустрією. До неї належать паливно-енергетичний, машинобудівний, хіміко-індустріальний та лісопромисловий комплекси, а також промисловість будівельних матеріалів. Тобто належать сюди галузі обробної та видобувної промисловості. Легку і харчову галузі промисловості у сукупності розглядають як легку індустрію, тобто ту, що виробляє предмети народного споживання (тканини, одяг, продукти харчування тощо). Деякі галузі важкої промисловості виробляють також предмети для задоволення безпосередніх потреб населення (легкові автомобілі, телевізори, меблі, зошити тощо), а підприємства легкої індустрії дають технічну шкіру, тканини тощо, які є засобами виробництва. На розвиток промисловості має сприятливий вплив географічне положення, трудовий потенціал багатомільйонного населення, унікальні родовища мінеральної сировини і палива, сільськогосподарські та інші ресурси. Це зумовлює можливості поєднання великомасштабного виробництва важкої індустрії з розвинутими легкою і харчовою промисловостями. Загальною проблемою розвитку промисловості України залишається потреба поліпшення структури промислового виробництва: зменшення частки виробництва групи ”А” і збільшення обсягів, а також асортименту та якості виробництва товарів народного споживання; зменшення частки ресурсо- і енергоємних виробництв; впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і подальший розвиток наукоємних, відносно трудомістких галузей промисловості (машинобудування, особливо електронної, приладобудування тощо); впровадження екологічно безпечних технологій та обладнання. Необхідна також поглиблена інтенсифікація виробництва на всіх рівнях. Впровадження “високих технологій” потрібне як у старих, традиційних галузях (паливно-енергетичному комплексі, чорній металургії, хімічній промисловості, важкому машинобудуванні тощо), так і в принципово нових галузях. Це потребує поширення обміну досягненнями “ноу-хау” з високорозвиненими країнами світу, впровадження досвіду військово-промислового комплексу України. Поліпшення якості кінцевої продукції, доведення її до світових стандартів – це головна умова виходу промисловості України на світовий ринок. До факторів які обмежують розвиток промисловості належать складна демографічна ситуація; негативне екологічне і соціальне становище у великих містах і промислових районах; дефіцит паливно-енергетичних, водних лісових ресурсів, руд кольорових металів та деяких інших видів сировини; зменшення інвестицій на нове будівництво і реконструкцію старих підприємств. МІЖГАЛУЗЕВІ НАРОДНОГОСПОДАРСЬКІ КОМПЛЕКСИ Міжгалузевий комплекс – це цілісна система галузей виробничих і невиробничих сфер, що мають стійкі взаємозв’язки і загальний кінцевий результат. Основні риси міжгалузевих комплексів: 1) багатогалузевий склад (маються на увазі як галузі виробничої, так і невиробничої сфери); 2) галузі в складі комплексу поєднуються щільними зв’язками щодо поставок сировини, інших засобів виробництва, підготовки кадрів, науково-технічного забезпечення тощо; 3) основна риса комплексів – цілісність, яка відбиває системні властивості міжгалузевих поєднань, а саме: взаємокоординовану і субкоординовану роботу всіх галузей як єдиного цілого, високу їх продуктивність і низьку собівартість кінцевої продукції; 4) міжгалузеві комплекси формуються на територіях певного рангу (економічних та адміністративно-економічних районах, областях, в усій Україні), тобто невід’ємною їх властивістю є територіальність; 5) функціонально усі галузі того чи іншого комплексу націлені на ефективне задоволення певних потреб суспільства. Основними формами управлінської організації міжгалузевих комплексів на низовому рівні є виробничі та науково-виробничі об’єднання (ВО і НВО), промислові й агрокомбінати, агроторгівельні підприємства, радгоспи-заводи, радгоспи-технікуми, лісокомбінати тощо. В умовах становлення ринкової економіки в Україні створюються нові форми об’єднань підприємств – концерни, асоціації, консорціуми, акціонерні товариства та інші спільні підприємства галузевого чи міжгалузевого характеру, регіональні чи міжрегіональні. ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОМИСЛОВОСТІ Найпростішим елементом територіальної організації промисловості є промисловий пункт. Це, як правило, невеликий населений пункт, де є одне промислове підприємство. Якщо таких підприємств є декілька, то поселення називають промисловим центром. Останній за галузевою приналежністю підприємств може бути одногалузевим чи багатогалузевим. Щодо взаємозв’язків між підприємствами, то в багатогалузевих вони можуть бути не вираженими. Наявність тісних взаємозв’язків дає підставу говорити про промисловий центр як промисловий комплекс. Під промисловим комплексом розуміють поєднання взаємозв’язаних технологічно між собою підприємств на певній території. Економічний ефект тут досягається за рахунок спільного використання транспортної, енергетичної систем, природних і трудових ресурсів. Промисловий комплекс, який охоплює одне велике місто або декілька порівняно близько розташованих промислових центрів і пунктів, вважають промисловим вузлом. Якщо він сформувався в межах міської агломерації, де промислове виробництво відіграє містоутворюючу роль, то його називають промисловою агломерацією. Скупчення промислових агломерацій, вузлів, центрів та пунктів на певній території утворюють промислові райони. Виникають вони в основному у регіонах багатих на різні природні ресурси, особливо мінеральні, що зумовлює у них значний розвиток багатьох галузей промисловості та інших виробництв. Фактори розміщення галузей промисловості 1. Сировинний фактор 2. Паливно-енергетичний фактор 3. Водний фактор 4. Фактор робочої сили (трудовий) 5. Споживчий фактор 6. Транспортний фактор 7. Фактор науково-технічного прогресу 8. Фактор ринкової кон”юктури 9. Фактор економіко-географічного положення 10. Екологічний фактор НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРИ СУЧАСНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ 1. Розвиток галузей, які визначають науково-технічний прогрес (енергетика, машинобудування, хімічна промисловість, електротехнічна промисловість, електронна, авіаракетобудування). 2. Прискорення розвитку нафто- і газовидобувної промисловості для розширення власної сировинної бази паливно-енергетичної промисловості, підвищення ефективності використання різних видів палива, розширення використання альтернативних видів джерел поновлюваної енергії (сонячної, вітрової, геотермальної). 3. Проведення конверсії промислових підприємств. 4. Ліквідація вузької спеціалізації промисловості на виробництві окремих видів продукції, створення виробництв для завершення технологічних процесів, для забезпечення діючих підприємств деталями і запчастинами. 5. Прискорення розвитку легкої і харчової промисловості за рахунок створення нових підприємств, реконструкції наявні, впровадження нових технологій. |
|
Господарський кодекс України Одарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість... |
Господарський кодекс України Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання),... |
|
Металургійний комплекс України Розкрити значення та структуру металургійного комплексу для народного господарства України |
План: Закони України про ЦЗ. Основні визначення. Структура ЦЗ України Практична робота № Закон України про ЦЗ. Структура ЦЗ України. Структура ЦЗ на ОНГ |
|
ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ, СТРУКТУРА ТА СИНЕРГЕТИЧНІ ЕФЕКТИ КЛАСТЕРІВ У ЗЕЛЕНОМУ ГОСПОДАРСТВІ Розглянуто кластери як перспективні соціально-економічні форми співробітництва влади та бізнесу, спрямовані на прискорення процесів... |
35. Агропромисловий комплекс України: галузева структура і особливості... Форми територіальної організації АПК. АПК багатогалузевий комплекс, який включає в себе всі галузі вир-ва, які інтегруючись спільно... |
|
Підсумки діяльності Дрогобицького управління водного господарства за 2014 рік У 2014 році Дрогобицьке управління водного господарства облводресурсів виконало комплекс підготовчих робіт і заходів з метою ефективної... |
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 |
|
ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Тема: Практична робота №1 «Структура споживання родин з різним рівнем доходів» Структура сукупних витрат домогосподарств України із різними середньодушовими загальними доходами |