|
|
Скачати 69.6 Kb.
|
|
Г. І. Богославець, старший викладач кафедри освітнього менеджменту та педагогічних інновацій Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників ЗМІН В ОСВІТІ ВИМАГАЄ САМЕ ЖИТТЯ Освітню галузь часто називають консервативною. Але саме життя спростовує це твердження. Освітній процес, хоч і триває постійно, але змінюється відповідно до економічних, політичних і соціально-педагогічних умов як у країні, так і в усьому світі. Понад 300-річна історія розвитку педагогіки (ще з часів Я. А. Коменського) демонструє багато спроб зробити навчання схожим на якісно працюючий механізм; пошуки універсального типу навчання, який забезпечував би позитивний результат; наявність різних підходів до творення педагогічних теорій; велике розмаїття ідей, напрямків, течій. Все це свідчить про творчість, нестандартність мислення освітян, прагнення і пошуки нового. Недарма міністр освіти і науки України Д. В. Табачник, виступаючи на підсумковій колегії МОНУ, назвав учителів невиправними мрійниками, «…бо вони не можуть не відчувати майбутнього». Кожній історичній добі властиві свої проблеми, завдання, тенденції розвитку. Зупинимось на окремих основних загальноцивілізаційних тенденціях, що зародилися в останні десятиліття ХХ століття, утверджуватимуться в ХХІ столітті та впливатимуть на всі сфери життєдіяльності людини і суспільства, в тому числі і на освіту. Загальносвітовою тенденцією, насамперед, є перехід людства від індустріальних до науково-інформаційних технологій, які базуються не на матеріальній, а на інтелектуальній власності, на знаннях. Як зазначає В. Г. Кремень: «Суспільство стає більш людиноцентричним. Індивідуальний розвиток людини, особистості за таких умов стає з одного боку, основним показником прогресу, а з другого – головною передумовою подальшого розвитку суспільства». Ось чому освіта і наука стають найголовнішими, пріоритетними галузями у ХХІ столітті. Наука продукує нові знання, а освіта олюднює їх і забезпечує індивідуальний розвиток людини. Ми живемо в той час, коли зміна ідей, знань і технологій відбувається набагато швидше, ніж зміна покоління людей. ХХІ століття слушно називають «суспільством знань», бо саме знання визначають і матеріальне, і духовне життя. Освіта ж покликана віднайти раціональне співвідношення між людиноподібним розвитком знань, високий технологій і здатністю людини (дитини) їх творчо застосовувати. Наступна тенденція – це тенденція до глобалізації суспільного розвитку за визначенням науковців характеризується такими основними рисами: – все більше спостерігається зближення націй, народів, держав, створюються умови для спільного економічного й інформаційного простору; – дедалі тіснішим стає характер суспільних відносин у різних країнах світу і при цьому прогрес кожної країни значною мірою залежатиме від здатності спілкуватися зі світом; – значно загострюється конкуренція, змагальність, суперництво між державами у всіх сферах розвитку, що надає процесу глобальних масштабів; – змінюється і сутність держави, яка змушена передавати частину традиційних функцій об’єднанню держав (наприклад, Європейський союз чи ООН). Ці загальносвітові тенденції впливають на розвиток всіх сфер суспільного життя, в тому числі і на освіту. Звідси й виникає необхідність побудувати освіту в контексті вимог і можливостей ХХІ століття, осучаснити й модернізувати всі її складові ланки. Над такими завданнями працюють нині багато країн, надаючи освітній галузі найбільшої пріоритетності в державній політиці, підкреслюючи її значимість. Наприклад, президент США Барак Обама, започаткувавши програму «Перегони до вершин», зазначив: «Адже ми знаємо, що країна, яка випередить нас сьогодні в освіті, завтра випередить нас в інших галузях». Чинне законодавство України, зокрема Закони «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про інноваційну діяльність», Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті передбачають реформування нашої освітньої галузі. У період оновлення, осучаснення системи освіти в Україні великого значення набувають пошуки принципово нових механізмів взаємодії всіх учасників навчального і виховного процесу, перегляд усталених норм освітньої діяльності. Чинне законодавство визначає такі основні положення й завдання розвитку й модернізації освіти України. Насамперед, це стосується зміни самого змісту навчання, його оновлення відповідно до розвитку науки та набуття людством нових знань; удосконалення змісту навчання. У зв’язку з цим затверджено нові державні стандарти для всіх структурних підрозділів освітньої галузі, розробляються й удосконалюються нові вітчизняні програми, плани, підручники, навчальні посібники тощо; запроваджуються прогресивні методи, форми і види, технології та сучасні засоби навчання. По-друге, потребує корекції спрямованість навчального процесу. Інноваційний тип прогресу ставить нові вимоги перед людиною, зокрема, здатність навчатися упродовж життя, сприймати зміни, творити їх, жити в середовищі, яке постійно змінюється. Для того, щоб готувати таку людину, потрібно, окрім надання певної суми базових знань у школі, навчити дитину вчитися, виробити в неї уміння і навички до цього. Динамізм зміни знань, інформації, технологій означає, що навчити в школі чи навіть у найкращому університеті людину на все життя неможливо. Рано чи пізно вона втратить конкурентоспроможність, стане функціонально недієздатною. Ось чому виникає проблема в учня, студента розуміння необхідності та уміння вчитися і прагнення навчатися впродовж життя. Наступне. В інформаційному суспільстві знання стають безпосередньою продуктивною силою. Відповідно це вимагає від людини, як і від суспільства загалом, вміння застосовувати знання, набуті впродовж життя, у власній практичній діяльності. І цього потрібно навчити дитину ще в школі, тобто учень через застосування знань має набути певних життєвих компетенцій. Важливими чинниками модернізації освіти має бути її демократизація та гуманізація. Все більше утверджується розуміння того, що і педагоги і учні – повноправні суб’єкти системи освіти. І основою навчання стає рівноправний діалог між тими, хто навчає, і тими, хто навчається. Нова демократична освітньо-педагогічна ідеологія передбачає переорієнтацію з інформаційного на проблемно-діяльнісний тип освіти, заміни авторитарної педагогіки педагогікою толерантності. Демократизація навчального процесу дає змогу забезпечити умови для повноцінного розвитку особистості, формування в неї творчого критичного мислення. Основними стимулами навчання при цьому є інтереси дитини, задоволення її потреби в пізнанні, самопізнанні та розвиткові відповідно до природних здібностей і психологічних особливостей кожного. Зі стін навчальних закладів мають виходити самодостатні люди, підготовлені до свідомої та ефективної діяльності у різних сферах, адаптовані до життя у світі багатоманітних зв’язків – від контактів із найближчим оточенням до глобальних зв’язків. Важливим завданням сучасної освіти є навчити співіснування з іншими людьми і суспільними структурами. Дедалі все більш очевидним стає те, що ті суспільство і держава будуть успішними, чим більше їхніх громадян будуть здатні спілкуватися зі світом. Ось чому для суспільства, а в першу чергу для освіти, є важливим завданням здійснити «своєрідний мовний прорив» (за висловом В. І. Кременя). Це означає забезпечити знання української мови як державної усіма громадянами; вивчення рідної мови; а також − вільне володіння кожним випускником навчального закладу однією чи кількома іноземними мовами. Саме з цією метою у других класах загальноосвітньої школи введено вивчення першої іноземної мови, а в п’ятих – другої. У наш час з’явилися нові раніше небачені можливості для освітньої діяльності. Насамперед, це пов’язано із сучасними інформаційними технологіями, комп’ютерною технікою, яка суттєво розширює пізнавальні можливості людини. Як зазначалося на підсумковій колегії МОНУ (в серпні цього року) – «ІКТ мають стати тим ракетним носієм, який виведе українську освіту на найвищу міжнародну орбіту». Сьогодні ми уже не можемо уявити навчальний процес без комп’ютера. Він активно використовується при вивченні будь-якого предмета, до того ж при цьому стає і засобом індивідуалізації навчання. Підключений до глобальних комп’ютерних мереж, він відкриває шлях до знань і всього досвіду людства. Комп’ютер також відкрив новий тип навчального процесу – дистанційне навчання, яке робить можливим надання різноманітних освітніх послуг у найвіддаленіших районах країни і світу будь-яким суб’єктом навчання. Звичайно, традиційна освіта і нині, і надалі залишається основною, вона всіляко удосконалюється і розвивається. Та поряд з цим, все більш нагальною стає потреба і в дистанційному навчанні. Нові завдання освіти у ХХІ столітті взагалі вимагають застосування в широкому масштабі інноваційних педагогічних технологій. Упровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес є одним із найбільш ефективних шляхів розвитку творчої особистості. ХХІ століття – час становлення та розвитку інноваційних суспільств, у яких виробництво, впровадження та здатність до інновацій стає невід’ємною частиною культури, способом життя суспільства. Глобалізація світу, інформаційна багатоманітність обумовлюють включення людини в незрівнянно складнішу і масштабнішу систему взаємовідносин. І саме освіта повинна готувати таку людину, яка здатна сприймати змінність як суттєву складову власного способу життя. Отже, інноваційний характер сучасної цивілізації та сучасної економіки вимагає такого типу людини, яку може виховати саме інноваційна за своєю сутністю освіта. При цьому дуже важливим є розуміння того, що застосування новітніх технологій, методів, форм діяльності вимагає від освітян не лише знань, а, в першу чергу, глибокої переконаності у важливості й необхідності інновацій, нововведень, якісних змін навчального процесу, бажання щось змінювати, експериментувати, шукати, творити. Адже саме від кожного педагога, від його рішення, становлення до праці залежить результативність змін, перетворень, перспектива розвитку як окремого навчального закладу, так і освіти в цілому. Педагог стає або ініціатором нововведень, або перешкоджає їм. Як говорив Ю. Яновський, «стоячи на місці, людина рухається назад». А зміни, нововведення, інновації в освіті необхідні, їх вимагає саме життя. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
|
| Г.І. Богославець // Педагогічний вісник. 2006. №2. С. 7-10 КАТАЛОГ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИХ ВИДАНЬ ВИКЛАДАЧІВ КАФЕДРИ ОСВІТНЬОГО МЕНЕДЖМЕНТУ І ПЕДАГОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ |