Ь «закону Кузнеця» сучасним економічним реаліям. Визначено основні принципи формування державної політики та стратегії

Харьков Д. С. студент 4 курсу Краматорського економіко-гуманітарного інституту ДІЯ «ЗАКОНУ КУЗНЕЦЯ» В КРАЇНАХ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ Анотація. У роботі проаналізовано та систематизовано наукові досягнення Нобелівського лауреата з економіки Саймона Кузнеця. Досліджено відповідність «закону Кузнеця» сучасним економічним реаліям. Визначено основні принципи формування державної політики та стратегії. The scientific achievements of Nobel laureate in economics Simon Kuznets are analyzed and systematized. The correspondence of "Kuznets’ law" to current economic realities is investigated. The basic principles of state policy and strategy are determined. «ЗАКОН КУЗНЕЦЯ», ГЛОБАЛІЗАЦІЯ, ІНДЕКС ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ, ДЕРЖАВНА СТРАТЕГІЯ, СОЦІАЛЬНЕ ПРОГРАМУВАННЯ Вступна частина. Початок XXI століття проходить під знаком трансформаційних перетворень, викликаних як переходом України до ринкової економіки, так і наслідками світової фінансово-економічної кризи. Глобальна економіка є відображенням господарської структури сучасної цивілізації. Вона розкриває найсуттєвіші прояви економічного життя, яке розгортається і функціонує на рівні домашніх господарств, фірм, підприємств, транснаціональних корпорацій, різноманітних галузей, окремих країн, але неодмінно має міжнародне забарвлення. Наукові дослідження процесів соціально-економічного розвитку в країнах, що розвиваються, розпочались у 50-х роках ХХ століття. Починаючи з цього часу до сьогодення пояснення причин економічного зростання, модернізації, як і зворотних процесів деіндустріалізації, викликів бідності, соціально-економічної нерівності, конфліктів є одним із центральних завдань економічної теорії. Мета даної наукової роботи полягає в дослідженні відповідності дії «закону Кузнеця» сучасним економічним реаліям у країнах, що розвиваються та розробка на цій основі практичних рекомендацій стосовно вітчизняної економічної політики. Незважаючи на велике теоретичне, та насамперед практичне, значення даної проблеми, українськими економістами поки що недостатньо розроблено підходи щодо застосування «закону Кузнеця» для вирішення актуальних проблем світової та національної економіки. В роботі застосовано як загально теоретичні методи досліження (індукція, дедукція, аналіз, синтез, принципи еволюціонізму та цілосності), так і модерні (статистичні, ідеї та методи синергетики, парадигма цілосності, ідеї коеволюції). Основна частина. Більшість країн світу становлять країни, що розвиваються, які мають відносно низький дохід на душу населення. Для них характерне швидке зростання населення, низька письменість і висока частка населення, що працює в сільському господарстві. Динаміка рівня життя населення є кінцевим загальним показником соціальної ефективності економіки, досягненням мети її функціонування. Рівень життя має загальну тенденцію до зростання відповідно до закону збільшення потреб людей, але зменшується в періоди економічних криз, характеризуючи їхню глибину й соціальні наслідки [6, c. 222]. Саймон Кузнець – вчений зі світовим ім’ям, відомий як засновник емпіричної економіки й кількісної економічної історії. В 1971 році йому було присуджено Нобелівську премію з економіки «За емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання, яке призвело до нового, більш глибокого розуміння як економічної і соціальної структур, так і процесу розвитку». Нобелівська відзнака лише підсумувала його багаторічні масштабні досліди щодо примноження національного доходу, економічних «циклів Кузнеця» та сучасного економічного зростання. Доречним з позицій наукової наочності є представлення здобутків та досягнень С. Кузнеця в економічній науці у вигляді таблиці (табл. 1) та подальший, більш широкий аналіз. Таблиця 1 Основні здобутки С. Кузнеця в економіці Галузь у економіці Характеристика досягнення 1 2 Система національних рахунків Використовував «подвійний підрахунок» Макроекономіка Запропонував та застосовував показник «ВНП (ВВП) на душу населення» як основний у порівнянні рівня життя в різних країнах Циклічність економічного розвитку Виявив періодичні коливання ділової кон’юнктури (15-20 років) – «цикли Кузнеця» Розподіл доходів Висунув гіпотезу, що нерівність у розподілі доходів у країнах, що розвиваються збільшується протягом 10 років, а потім поступово починає зменшуватись – «закон Кузнеця» Економічне зростання та шляхи його досягнення Підкреслював значення «людського капіталу» як основного чинника економічного зростання Розуміючи, що формування національного доходу, його абсолютна величина однаково залежить як від попиту, так і від пропозиції, активної взаємодії цих двох об'єктивних чинників економічного життя суспільства, Кузнець одним із перших застосував «подвійний рахунок», розглядаючи його як з позицій пропозиції, так і попиту. При цьому він спочатку розраховував так званий сукупний попит, що визначався Дж. М. Кейнсом сумою витрат суспільства на споживчі товари і послуги, інвестицій та держаних видатків. У своєму другому розрахунку Кузнець, обчислюючи величину сукупного доходу нації з боку пропозиції, застосовував суму показників факторних доходів – заробітної плати, прибутку, процента й ренти. Глибокий творчий аналіз широкої історичної перспективи економічного зростання дозволив йому виявити ряд емпіричних закономірностей, властивих не тільки США, але й іншим країнам. Так, йому вдалося виявити існування своєрідних «довгих хвиль» економічного розвитку з періодом близько 20 років, за якими і чергується інтенсивність темпів економічного розвитку, і які одержали назву «циклу Кузнеця». Поряд із «хвилями Кондратьєва», які дозволили передбачити світову економічну кризу на зламі 20-их і 30-их років XX століття, «хвилі Кузнеця» також мають ефект прогнозування. Загально відомо, що коли порівнюють рівень економічного розвитку різних країн, використовується показник, запропонований Кузнецем – «валовий національний продукт на душу населення» (GNP – The Gross National Product Per Capita). Він став «батьком» цього терміну, який дозволяє знаходити закономірності та рівень економічного (а також й соціального та політичного) розвитку окремих країн і регіонів. Дослідження процесів, що відбуваються в економіці індустріально розвинених країн, дозволили вченому встановити ще одну цікаву закономірність, яка відображає взаємозв'язок між економічним зростанням та розподілом і перерозподілом доходів – «закон Кузнеця»: в перші 10 років розвитку нерівність у розподілі доходів буде стрімко зростати, але потім почне знижуватися. Комплексним показником, який дозволяє дослідити дію «закону Кузнеця» є Індекс людського розвитку (ІЛР), який враховує не тільки матеріальні, а й соціальні, побутові аспекти рівня та якості життя населення. Першими десятьма країнами в рейтингу Індексу людського розвитку за 2010 рік є Норвегія (ІЛР=0,938), Австралія (0,937), Нова Зеландія (0,907), Сполучені Штати Америки (0,902), Ірландія (0,895), Ліхтенштейн (0,891), Нідерланди (0,890), Канада (0,888), Швеція (0,885) та Німеччина (0,885). Індекс людського розвитку для України у 2010 році становить 0,710, і відносить країну на 69 місце з 169 держав і територій. Характеристику ІЛР відображено в табл. 2. Таблиця 2 Характеристика Індексу людського розвитку Ознака Фактичні дані 1 2 Вперше обчислено 1970 рік Кількість країн, для яких існують порівняльні дані за 40 років 135 Кількість країн, що увійшли в Звіт з людського розвитку в 2010 р. 169 Доля населення світу, яку охоплює індекс 95 % Дата змін у обчисленні індексу 2010 рік З огляду на методологічні уточнення в обрахуванні формули ІЛР, рейтинг країн 2010 року несумісний з рейтингами у попередніх Звітах Термінологічні зміни Рейтинг країн ІЛР-2010 сформований з огляду на останні п’ять років, а не лише за поточний рік, як це було прийнято раніше, для кращого відображення довготермінових тенденцій розвитку Нові показники, введені до Звіту в 2010 році ІЛР, скоригований на нерівність: вперше цьогорічний Звіт розглядає ІЛР через призму нерівності у людському розвитку з урахуванням відмінностей у рівні прибутку, сфері охорони здоров’я та освіті Індекс гендерної рівності: Звіт 2010 року включає новий показник вимірювання гендерної нерівності, який бере до уваги рівень материнської смертності та присутність жінок у парламенті Багатовимірний індекс бідності (БІБ): у Звіті введений багатовимірний показник бідності, який оцінює бідність, не лише з огляду на рівень прибутків, а й  а  враховуює численні фактори на рівні домашніх господарств – від основних життєвих стандартів до доступу до шкільної освіти, чистої води і медичної допомоги Продовження табл. 2 1 2 Зв’язок між ІЛР та «законом Кузнеця» Засновані на емпіричному підході, мають кількісний вимір, таким чином, ІЛР може слугувати для перевірки дії «закону Кузнеця» як в межах окремої країни, так і на міжнародному рівні У Звіті введений багатовимірний показник бідності, який оцінює бідність, не лише з огляду на рівень прибутків, а й  а  враховуює численні фактори на рівні домашніх господарств – від основних життєвих стандартів до доступу до шкільної освіти, чистої води і медичної допомоги. Більше 1,7 млрд. людей – третина населення у 104 країнах, для яких обрахований БІБ – живуть у багатовимірній бідності, це більше ніж 1,3 млрд., що живуть на менше ніж $ 1,25 на день [5]. Країною, яка досягла найбільшого зростання ІЛР у останньому десятилітті є Оман, який десятиліттями прибутки від енергоносіїв інвестував в освітню галузь та систему охорони здоров’я. До речі, саме Кузнець одним із перших відкрив роль «людського капіталу» як фактору економічного зростання, повідомивши, що «найбільшим капіталом країни є її люди з їх майстерністю, досвідом і спонуканням до корисної економічної діяльності». Тому зрозумілим стає той факт, що ті країни, які більшою мірою інвестують кошти в науку, освіту, охорону здоров’я, культуру й інші соціальні проекти мають більш високі темпи економічного зростання в довгостроковій перспективі. Хоча загалом у світі спостерігається прогрес з людського розвитку, різниця між країнами вражаюча: за останні 40 років, для 25 % країн з найнижчим рівнем розвитку характерне покращення ІЛР менш ніж на 20 %, в той час як для лідерів рейтингу – 54 %. Таким чином, різниця в доходах між країнами та регіонами світу зростає, тобто можна стверджувати, що «закон Кузнеця» стосовно того, що диференціація спочатку (перші 10 років) зростає, а потім знижується є справедливим лише в межах даної країни, й не діє на міжнаціональному рівні. Динаміка ІЛР України в порівнянні з країнами Європи та Центральної Азії, а також середньосвітовими показниками [2] відображено на рис. 1. Рис. 1 Динаміка ІЛР України в порівнянні з іншими країнами Показники України значно погіршилися в період 90-х років, але з 2000 року спостерігається стійка тенденція до помірного зростання рівня та якості життя населення. У розвиненій економіці від 10 до 20% доходу йде на нагромадження капіталу, і навпаки, найбідніші аграрні країни часто здатні заощаджувати лише 5% національного доходу. Більше того, значна частина цього невисокого рівня заощаджень йде на забезпечення житлом та простими знаряддями праці зростаючого населення. Тільки мала частка доходу залишається для економічного зростання. Однією з відмітних рис сучасного соціально-економічного розвитку країн “третього світу” є яскраво виражена тенденція до посилення економічної ролі держави. Це пов'язано, з одного боку, із сучасною загальносвітовою практикою розробки правлячими силами і фіксування в їхніх програмах національних стратегій і довгострокових цілей розвитку. З іншого боку, у країнах, що розвиваються, є для цього цілий ряд властивих тільки їм причин, пов'язаних з необхідністю перебороти глибоку економічну відсталість, архаїчні соціальні структури, що викликано залежністю й уразливістю даних країн у системі світового капіталістичного господарства. Низький рівень розвитку капіталізму (у багатьох країнах він відповідає стадії первісного нагромадження капіталу), до того ж деформованого впливом центрів світового капіталістичного господарства, ставить занадто вузькі рамки суспільному розвитку цих країн. Тому держава виступає головною мобілізуючою силою цілеспрямованого розвитку їхньої економіки. Здійснення програмних стратегій розвитку, які розробляються національними урядами, пропонує вплив держави на економічні і соціальні процеси. Цей вплив відбувається в двох формах: у формі прямої участі в суспільному відтворенні й у формі непрямого регулювання його різних сторін. Пряма участь держави у відтворенні суспільного продукту пов'язана з переходом у її власність частини цього продукту і накопиченого суспільного багатства, у тому числі частини засобів виробництва. Частина економіки, що функціонує на основі державної власності, утворює державний сектор. Непряме регулювання торкається всіх укладів і секторів економіки, випливаючи з основних стратегічних установок економічної і соціальної політики правлячих сил. Державне регулювання економічних і соціальних процесів у країнах, що розвиваються, здійснюється в основному за допомогою тих самих інструментів і важелів, що й у розвинутих країнах, – планування, фінансової, кредитної, податкової і валютної політики, контролю над цінами, інвестиційного законодавства й інших заходів адміністративного впливу. Серед різноманітних засобів регулювання центральне місце займає планування, під яким у широкому значенні розуміється цілеспрямована діяльність держави по регулюванню процесу суспільного відтворення і соціальних умов. Планування містить у собі розробку загальної концепції і цілей стратегії розвитку на планований період, розробку плану і його програм, що конкретизують, розробку заходів для їхнього здійснення й оцінку виконання. Широке поширення планування в країнах, що розвиваються, викликане тим, що усі вони зіштовхуються у своєму розвитку з труднощами і проблемами, подолання яких через механізм стихійного регулювання економічних процесів виявляється неможливим. Механізм державного регулювання, який відстоював С. Кузнець як представник кейнсіанства зображено на рис. 2. Рис. 2. Кейнсіанський підхід до механізму державного регулювання Нині у деяких країнах ЄС та США розвиток продуктивних сил досяг такого рівня, що продуктивність праці, наприклад у США, вища за продуктивність праці в Україні майже у десять разів, у Великій Британії — майже у шість, в Німеччині — понад шість, у Франції — майже у вісім разів. Щодо співвідношення оплати праці у розвинених країнах з ринковою економікою і України в доларовому еквіваленті, то в США оплата праці є вищою за оплату праці в Україні майже в дванадцять разів, у Франції — майже в дев'ять, у Великій Британії та Німеччині — майже у вісім разів. В основі державної політики подолання бідності та підняття рівня життя населення має бути визнання того, що цієї мети не можна досягти виключно шляхом підтримки знедолених. Необхідні комплексні підходи, орієнтовані як на бідні, так і на відносно забезпечені верстви суспільства. Необхідно подолати вкрай негативну тенденцію соціальної поляризації суспільства, забезпечити зниження економічної нерівності шляхом гнучкої податкової політики, раціональних соціальних трансфертів, стимулювання малого та середнього бізнесу, захисту прав дрібних акціонерів, легалізації тіньової діяльності й незареєстрованих доходів. Значною мірою запобігти розпилу коштів може так званий механізм самоідентифікації або самоадресності. Його ідея зводиться до формування таких видів допомоги, які прагнуть отримувати тільки дійсно бідні верстви населення. Прикладом, прийнятним для працездатних верств суспільства, можуть бути програми громадських робіт з відповідною оплатою. Першим кроком до розробки державної стратегії підвищення рівня життя та подолання бідності в Україні стало Послання Президента України до Верховної Ради України в 2001 році, де вперше на державному рівні було проаналізовано наявні проблеми і окреслено основні напрями дій. У розвиток ідей послання Кабінетом міністрів було розроблено Стратегію подолання бідності, яку затвердив своїм Указом Президент України. Стратегія визначила систему пріоритетів на коротко-, середньо- та довгострокову перспективу. Безумовно важливим досягненням стало прийняття наприкінці 2010 року Податкового кодексу, який дозволить систематизувати та вдосконалити вітчизняне законодавство. При прогнозуванні й стратегічному плануванні в нашій державі варто орієнтуватися на три загальні показники: динаміку реальних доходів на душу населення; коефіцієнт диференціації доходів та долю населення з грошовими доходами нижче прожиткового мінімуму, що характеризує справедливість у розподілі доходів та рівень бідності [6, c.224]. Висновки. В даній роботі досліджено основні здобутки С. Кузнеця та можливість їх застосування в сучасних умовах. На основі аналізу статистичних даних автором зроблено висновок, що дія «закону Кузнеця» спостерігається лише в межах окремої країни, а на міжнародному рівні диференціація доходів з плином часу не зменшується. Таким чином, дослідивши сутність «закону Кузнеця», а також сучасну соціально-економічну ситуацію в Україні та геополітичний стан у світі, можна зробити наступні практичні рекомендації: Державна політика має бути спрямована на розробку довгострокового плану розвитку країни, який би включав як стратегічну мету (вихід України в середньостроковій перспективі на рівень 20 найбільш розвинених держав світу за основними соціально-економічними показниками), так і тактичні цілі, які б коригувалися залежно від кон’юнктури ринку, фази економічного циклу та були б максимально гнучкими, що є однією з необхідних передумов успіху в період глобалізації. Головна увага має бути зосереджена на інвестиціях в «людський капітал», який є головним чинником економічного зростання. С. Кузнець неодноразово підкреслював це ще понад 50 років тому; необхідно почати втілювати в життя цей принцип хоча б у другому десятилітті XXI століття. Швидке економічне зростання неможливе без застосування найпередовіших досягнень науки й техніки, впровадження принципово нових підходів у менеджменті, матеріальному й нематеріальному виробництві, тобто без здійснення «інноваційного прориву». Необхідним є розвиток прогнозування, планування й програмування соціально-економічного розвитку з максимальним використанням сучасного статистичного та економіко-математичного апарату. Список використаних джерел та літератури 1. Capital in the American Economy: Its Formation and Financing / Simon Kuznets, assisted by Elizabeth Jenks. Published in 1961 by UMI. – 694 pages. – [Електронний ресурс. Режим доступу – http://www.nber.org/books/kuzn61-1] 2. International Human Development Indicators. – [Електронний ресурс. Режим доступу – http://hdrstats.undp.org/en/countries/profiles/UKR.html] 3. National Product Since 1869 / Simon Kuznets, assisted by Lillian Epstein and Elizabeth Jenks. Published in 1946 by NBER. – 256 pages. – [Електронний ресурс. Режим доступу – http://www.nber.org/books/kuzn46-1] 4. Від екзогенно залежної до ендогенно орієнтованої стратегії розвитку економіки / В.М. Геєць, М.І. Скрипниченко // Економіка і прогнозування. — 2003. — № 1. — С. 34-46. 5. Звіт з людського розвитку 2010 року. – [Електронний ресурс. Режим доступу – http://www.un.org.ua/ua/information-centre/news/1243] 6. Кузык Б.Н., Кушлин В.И., Яковец Ю.В. Прогнозирование, стратегическое планирование и национальное программирование. Учебник / Б.Н. Кузык, В.И. Кушлин, Ю.В. Яковец. – 4-е изд., перераб. и доп. – Москва: Экономика, 2011. — 604 с. 7. Неэкономические грани экономики: непознанное взаимовлияние. / Рук. междисципл. проекта и науч. ред. О.Т. Богомолов; зам. рук. междисципл. проекта Б.Н. Кузык. – М.: Институт экономических стратегий, 2010. — 800 с. 22.02.2011

Схожі: