ТЕОРЕТИЧНИЙ ОГЛЯД Порожнини тіла. Топографія внутрішніх органів риб. Плавальний міхур

Скачати 317.92 Kb.

Назва	ТЕОРЕТИЧНИЙ ОГЛЯД Порожнини тіла. Топографія внутрішніх органів риб. Плавальний міхур
Сторінка	1/2
Дата	03.04.2013
Розмір	317.92 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Біологія > Документи

1 2

ВСТУП
Розділ «Травлення» є одним з найголовніших та найбільших за обсягом розділів дисципліни «Анатомія риб». При вивчені цього розділу закладаються основи пізнання травної системи риб у видовому аспекті. Основною метою вивчення цього розділу є надання студентам знань із особливостей будови травного тракту риб у залежності від видової специфічності та способів прийняття корму.

У даних методичних вказівках розглянуто поняття про порожнини тіла, морфологічну та гістологічну будову всіх відділів шлунково – кишкового тракту різних за типом живлення риб.

Кожному студенту для роботи необхідно мати окремий зошит, у якому він оформляє роботу, робить висновки, необхідні малюнки тощо.

Приблизна схема оформлення лабораторної роботи:

Дата роботи __________

Тема роботи:______________

Мета роботи_________

Хід роботи: Описати коротко, схематично.

Результати роботи: Описати візуальні спостереження, вимірювання, зробити необхідні малюнки, тощо.

Висновки: Повинні бути конкретними і випливати з мети роботи.

ТЕОРЕТИЧНИЙ ОГЛЯД

Порожнини тіла. Топографія внутрішніх органів риб. Плавальний міхур

Порожнини тіла – порожнини, що знаходяться в організмі тварин. У цих порожнинах містяться внутрішні органи.

Черевна порожнина – частина вторинної порожнини тіла (целома), у якій знаходяться нутрощі, за винятком нирок і серця. Тонкою поперечною перегородкою, яка лежить у ділянці поясу грудних плавців, целом розділяється на дві нерівні частини: невелику передню (перикардіальну) — серцеву сумку, де міститься серце, і задню — черевну, у якій знаходяться внутрішні органи. Поперечна перегородка складається з двох листків, що розділяються біля стінок тіла. Передній листок вистилає стінки перикардіальної, задній — черевної порожнини. Безпосередньо по латеральних частинах перегородки проходять венозні судини, що несуть кров до серця.

Листок, що вистилає стінки черевної порожнини, називається парієтальним листком і має вигляд тонкої блискучої плівки. На дорсальній стінці черевної порожнини тіла листок переходить на внутрішні органи, які він окутує. З його допомогою органи підвішені до стінки тіла. Тут він вже називається вісцеральним листком.

Вся верхня частина черевної порожнини зайнята плавальним міхуром.

Плавальний міхур (ductus)

У риб із кістковим скелетом (ганоїди, костисті) у черевній порожнині є міхур, наповнений газом, що слугує важливим гідростатичним апаратом.

Плавальний міхур хрящових і кісткових ганоїдів та костистих риб закладається спочатку у вигляді складки, а потім — порожнього виросту спинної стінки кишечнику, що розташовується в спинному мезентерії. У ганоїдів і нижчих костистих риб (відкритоміхурових) він протягом усього життя зберігає свій зв'язок з кишечником за допомогою вузького повітряного каналу (ductus pneumaticus), що впадає в стравохід, а іноді в шлунок зі спинного боку. В інших риб (закритоміхурових) повітряний канал заростає, і міхур виявляється повністю замкненим.

Плавальний міхур розташовується в спинній частині черевної порожнини безпосередньо під хребтом і нирками та прикритий очеревиною тільки знизу. Загальна форма міхура буває різною — зазвичай він тягнеться вздовж всієї спинної стінки черевної порожнини, нерідко вузьким перехопленням поділений на два відділи, що знаходяться один за одним. Іноді він має численні вирости, з яких велике значення мають парні відростки, що є в багатьох костистих риб. Вони заходять вперед у голову, де сягають до перетинчастих вікон слухової капсули (тріскові) або навіть проходять усередину останньої, торкаючись перетинчастого лабіринту, як у оселедцевих. В інших випадках спостерігається інший зв'язок плавального міхура з вухом — ланцюг із трьох кісточок (апарат Вебера), що представляють собою видозмінені частини передніх хребців (ребра і верхні дуги), з'єднується з одного боку зі спинною стінкою плавального міхура, з іншого боку з особливим непарним виростом внутрішнього вуха. Значення цього зв'язку, насамперед, у передачі різних змін об'єму плавального міхура (зокрема тих, що настають внаслідок зміни зовнішнього тиску при вертикальних переміщеннях риби) внутрішньому вуху.

Оскільки ці риби належать здебільшого до відкритоміхурових (коропові і сомові), то, крім регуляції діяльності газових залоз, можна припустити і можливість рефлекторного випускання газу при збільшенні об'єму міхура.

Таким чином, рибою, можливо, сприймаються зміни тиску, а отже, і зміни глибини, що, безсумнівно, повинне мати велике значення, особливо для морських костистих риб, існування яких пов'язане з певною глибиною існування. Однак саме у морських риб зв'язок між міхуром і вухом спостерігається порівняно рідко, а найдосконаліша форма цього зв'язку — апарат Вебера — зустрічається тільки в прісноводних риб.

З іншого боку, саме у риб з апаратом Вебера (кістково-міхурові — (Ostariophysi) безпосередньо за плечовим поясом повітряний міхур нерідко підходить впритул до шкіри, утворюючи щось на зразок барабанної перетинки. Це дозволяє стверджувати про існування можливості передачі звукових коливань за посередництвом плавального міхура.

Стінка плавального міхура вистелена зсередини епітелієм (зазвичай пласким) і покрита шаром сполучної тканини, як правило з великою кількістю еластичних волокон (у оселедцевих іноді спостерігаються охрящевіння, а в коропових і сомових іноді навіть окостеніння). У сполучнотканинному шарі присутні іноді гладенькі м'язові волокна.

Відповідно до свого походження плавальний міхур іннервується блукаючим нервом (n. vagus), забезпечується кров'ю від кишкової артерії (a. coeliaca mesenterica) та віддає венозну кров у воротну вену.

Таким чином, вміст газу в міхурі може регулюватися. Це надзвичайно важливо, тому що плавальний міхур являє собою гідростатичний апарат змінного об'єму. Вищі риби можуть знаходитися у воді у зваженому стані без будь-якої витрати сил. Однак це надбання веде і до незручностей — риба пов'язана з певною глибиною і може переміщатися у вертикальному напрямку лише в певних межах. Можливо тому іноді в чудових плавців, якою є звичайна макрель, плавальний міхур відсутній. Дуже часто плавальний міхур відсутній у донних форм (камбали та ін.).

Плавальному міхурові риб іноді приписується значення допоміжного органа дихання. У кісткових ганоїдів (Lepidosteus, Amid) внутрішні стінки міхура поділені на комірки, і досить широкий отвір міхура у своїх стінках містить м'язи, що слугують для його стиснення і розтягнення. Ці риби часто піднімаються на поверхню і заковтують повітря, пропускаючи його, мабуть, у плавальний міхур.

Із боків і дещо нижче плавального міхура тягнуться статеві залози — гонади. В залежності від пори року вони можуть бути або невеликими стрічкоподібними утвореннями, або (у період розмноження) величезними мішками, що займають, особливо в самок, майже весь об'єм черевної порожнини (рис.1, 2).

Рис.1. Загальна топографія внутрішніх органів окуня (за Гуртовим М. М., 1976 p.): 1 — несправжні зябра; 2 — зябра; 3 — стравохід; 4 — місце розташування газової залози; 5 — шлунок; 6 — статева залоза; 7 — плавальний міхур; 8 — місце розташування овала; 9 — сечовий міхур; 10 — сечовий отвір; 11 — статевий отвір; 12 — анальний отвір; 13 — пряма кишка; 14 — селезінка; 15 — кишечник; 16 — пілоричні придатки; 17 — печінка; 18 — передсердя; 19 — шлуночок серця; 20 — цибулина аорти

Рис. 2. Загальна топографія внутрішніх органів коропа (за Гуртовим М. М., 1976 p.): 1 — ротовий отвір; 2 — головна нирка; 3 — плавальний міхур; 4 — статева залоза; 5 — нирка; 6 — сечовий отвір; 7 — статевий отвір; 8 — анальний отвір; 9 — кишечник; 10 — печінка; 11 — стравохід; 12 — передсердя; 13 — цибулина аорти
Травна система

У

музеї кафедри представлено вологий препарат, що демонструє травний тракт веслоноса (рис.3).

Рис. 3. Музейний препарат травного тракту веслоноса
Травна система (рис.4) – сукупність органів, що виконують функцію травлення. Будова травної системи костистих риб відзначається великою розмаїтістю. Побудована у всіх риб за одним принципом, вона варіює в деталях. Ці відмінності травної системи в першу чергу пов'язані з характером живлення. Причому зміни можна відзначити у всіх відділах.

Рис. 4. Травна система окуня: 1 – ротовий отвір; 2 – щелепи; 3 — зябровий апарат; 4 — глотка; 5 — стравохід; 6 — шлунок; 7 — пілоричні придатки; 8 — кишечник; 9 — жовчний міхур; 10 — анальний отвір; 11 — плавальний міхур; 12 — печінка; 13 — нирки; 14 — сечовий міхур; 15 — сечовий отвір; 16 — серце; 17 — статева залоза; 18 — статевий отвір
Довжина кишкового тракту також залежіть від характеру живлення. У хижаків кишковий тракт короткий, у мирних риб довший і має багато вигинів, відповідно всмоктувальна поверхня його велика (табл. 1).

Функції кишкового тракту можна викласти в чотирьох пунктах.

1) Транспорт. Коли харчові об'єкти зібрані, вони повинні бути проведені по «розбірному конвеєру» наступних один за одним відділів кишки, а відходи повинні бути виведені через задній прохід у вигляді фекалій.
Таблиця 1. Відносна довжина кишкового тракту у риб з різним типом живлення

Назва риби	Характер живлення	Відносна довжина кишечнику
Сарган	хижак	0,43
Морська голка	зоопланктофаг	0,32
Жерех	хижак	0,90 – 1,15
Пічкур	всеїдний (безхребетні)	0,8
Лящ	бентофаг	1,1 – 1,2
Тарань	бентофаг	1,1 – 1,2
Карась	всеїдний	2,0
Короп	всеїдний	2,5 – 3,0
Білий амур	макрофітофаг	2,5 – 3,8
Строкатий товстолобик	зоопланктофаг	3,3 – 6,3
Білий товстолобик	фітопланктофаг	4,5 – 13,0

2) Фізична обробка. Хоча корм може поглинатися вже у вигляді дрібних часток або роздрібнюватися в роті та глотці, він часто надходить у кишку великими грудками, які для ефективності їх хімічного розщеплення повинні бути попередньо розділені на дрібніші. Крім того, для того, щоб додати корму консистенцію пасти (у такому вигляді він легше перетравлюється), до корму повинні додаватися рідкі речовини.

3) Хімічна обробка. Це і є у власному сенсі перетравлювання — розщеплення ще не придатних для клітин тіла поживних речовин, що знаходяться в кормі, на відносно прості з'єднання, які придатні для використання.

4) Всмоктування. Коли хімічне розщеплення завершене, кінцеві продукти всмоктуються через стінку кишки.

Ротова порожнина й глотка

Ротова порожнина й глотка є частиною травної трубки. Але вони утворюють лише її передню, головну частину, функцією якої є збирання харчових об'єктів.

Травна система починається ротовим отвором (rіта oris). Ротовий отвір веде в ротову порожнину, на дні якої міститься язик (рис.4).

Рот риб розташований на передньому кінці тіла, але буває більш-менш зміщеним на черевну сторону.

У групі костистих риб зустрічається велика різноманітність в будові та функціонуванні ротового апарату — багато близько родинних форм мають по-різному побудований ротовий апарат, а не родинні — схожий. Положення ротового отвору вказує на добування рибами корму.

В якості живлення риби використовують різні об’єкти, тому рот має різне положення на голові буває різним за формою та функціям що виконуються. Від того, з яких водних горизонтів риби беруть поживу - біля дна, під поверхнею або в товщі води, залежить розташування ротового отвору - нижнє, верхнє або кінцеве.

Верхній рот (рис. 5.1) притаманний тим рибам, які беруть поживу з верхніх горизонтів (чехоня, краснопірка).

1

2

3

4

Рис. 5. Положення рота у коропових риб (за Анісімовою І. М., Лавровським В. В., 1983): 1 – верхній; 2 – кінцевий; 3 – напівнижній; 4 – нижній
Кінцевий рот (рис. 5.2.) характерний для риб, у яких обидві щелепи мають однакову довжину. Це притаманне рибам, які беруть поживу з товщі води (лосось, окунь, судак). Нижній рот, коли верхня щелепа більша за нижню і ротовий отвір спрямований донизу (рис. 5.4, рис.6, рис.7) мають риби – бентофаги (короп, кефалі, осетрові). Часто положення рота може бути проміжним – напівверхнім, напівнижнім (рис. 5.3).

Рис. 6. Форма рота в риб (за Щербухою А. Я, 1981):

1 – нижній півмісяцевий; 2 – поперечний

Рис.7. Рот осетра (за Müller H. 1983)

За розмірами рот буває великим и невеликим. За характером ротового отвору – висувним і невисувним, за функціями – хапальний, всмоктувальний тощо. Висувний рот дає можливість рибам, споживати поживу з меншими затратами енергії (рис.8).
А

Б

Рис. 8. А - Висувний рот у коропа (за Анісімовою І. М., Лавровським В. В., 1983); Б - Висувний рот ляща (за Müller H. 1983)

Ротова порожнина. Ротова порожнина вистелена в передній своїй частині ектодермою, але межу між нею й ендодермальною частиною в дорослої риби вказати неможливо. Епітелій ротової порожнини багатошаровий, іноді частково ороговілий.

Ротовий отвір риб обмежено нерухомими шкірними складками, або губами.

Склепіння ротової порожнини в риб утворюється основою самого черепа (первинне піднебіння), яке з боків доповнюється піднебінними і крилоподібними кістками. Внутрішні ніздрі або хоани, розташовуються на цьому склепінні спереду.

У ротовій порожнині риб розвивається цілий ряд органів спеціального призначення: зуби, язик, ротові залози.

Зуби. У риб на краю рота, а нерідко й на частині внутрішньої стінки ротової порожнини розташовані зуби, як правило, конічної форми, що слугують для утримання в роті захопленої здобичі. Тільки у деяких хижих риб (акули, піран’ї) рух щелепи в суглобах дає можливість відкусювати шматки здобичі.

Ф

орма зубів у найпростішому випадку є конічною. Кількість зубів може бути дуже значною. Іноді в таких зубах спостерігається радіальна складчастість дентину, що надає зубам більш-менш складну внутрішню будову. Зуби зазвичай розташовуються на різних частинах стінок ротової порожнини, хоча найбільшого розвитку досягають завжди на щелепах. (рис. 9, 10).

Рис. 9. Щелепи акул різних видів

Рис. 10. Зміна зубів у акули
У костистих риб, зокрема у харацинових, іноді спостерігаються доволі великі диференційовані зуби, а в деяких випадках зуби мають вигляд великих пластинок. Зуби розміщені у слизовій оболонці або приростають до кісток.

У ганоїдних і костистих риб зуби розташовані на щелепах, а іноді і на всіх кістках ротової порожнини (на передверхньощелепних, щелепних, піднебінних, крилоподібних, зубних і пластинчастих, а також на леміші, параклиноподібній) і на язиці (рис. 11).

Рис. 11. Зуби ротової порожнини щуки (за Müller H. 1983)

Крім того, розвиваються зуби й у глотці, де вони утворюють так звані верхньоглоткові та нижньоглоткові зуби, що розташовуються на верхніх і нижніх елементах зябрових дуг, а саме на глотко-зябрових елементах 2-4 та рожково-зябрових елементах 5-ї дуги). Глоткові зуби досягають іноді високого ступеня диференціації, особливо в коропових риб (рис.12).

5

2 3 4

Рис. 12. Глоткові зуби: 1 – жереха: 2 – товстолобика; 3 – чорного амура; 4 – коропа; 5 – білого амура
Язик (lingua) — у риб розташований на дні ротової порожнини у вигляді непарного виступу, і являється складкою слизової оболонки, що підтримується переднім непарним елементом вісцерального скелету (basihyale). У риб язик не має своєї мускулатури, і рухається лише разом із вентральною частиною вісцерального апарата.

Ротові залози. У риб немає складних ротових залоз.

Глотка. Ділянка травного тракту, розташована між ротовою порожниною і стравоходом, називається глотка (pharynx). Стінки її вистелені багатошаровим епітелієм і мають добре розвинуту посмуговану мускулатуру. У ділянці глотки розвивається весь зябровий апарат, а також важливі органи внутрішньої секреції — щитовидна залоза, епітеліальні тільця, тимус.

У риб до глотки відноситься ділянка зябрових щілин.

Також на цій ділянці у деяких риб (піленгас, товстолоби) є надглоткові органи, за рахунок яких забезпечується формування травного кома.

У

верхній частині глотки деяких коропових риб є жорнечко – роговий подушкоподібний утвір, який разом з глотковими зубами формує (перетирає, ущільнює) кормову грудку (рис. 13).

Рис. 13. Глотковий апарат коропових риб: 1 – жорнечко; 2 глоткові кістки з глотковими зубами

Стравохід (рис. 4) — відділ кишкової трубки, що розташований безпосередньо за глоткою і слугує вже винятково для проведення корму. Від наступного за ним відділу він різко не відокремлений, але в загальному відрізняється від нього наявністю багатошарового епітелію, подібно глотці і ротовій порожнині. У його стінках травних залоз немає. Довжина стравоходу буває різною.

Шлунок (рис. 4) являє собою розширений відділ кишечнику. Фізіологічно шлунок характеризується як орган, у якому проходить перша фаза травлення в кислому середовищі. Стінка його вистелена слизовою оболонкою із сіткоподібним розташуванням складок. Слизова оболонка побудована з одношарового циліндричного епітелію та спеціальних трубчастих травних залоз. З цього погляду в деяких рибоподібних та риб шлунка немає зовсім (круглороті, цільноголові, дводишні і деякі костисті риби, зокрема, коропові). В інших риб є зовнішньо більш-менш ясно помітний шлунок. У хижих риб (щука, судак) шлунок великий, пристосований до вміщення великої здобичі

Форма шлунка знаходиться в тісному зв'язку із загальною формою тіла риби: він витягнутий у довжину в риб із подовженим тілом, лягає поперек і набуває мішкоподібної форми у риб з коротшим тілом. Частина шлунка, найближча до стравоходу, називається кардіальною (що лежить біля серця), частина, що прилягає до власне кишки — пілоричною. Остання відмежована від кишки м'язовою кільцевою складкою слизової оболонки (пілоричний клапан).

Різні відділи кишечнику мають однакову вистилку, що утворює характерний сітчастий малюнок.

Пілоричні придатки (appendix pylorica) — сліпі вирости, що сильно варіюють у різних видів риб за чисельністю і формою. (рис 4). Вони розташовуються на початку кишечнику, безпосередньо під шлунком. Імовірно, пілоричні придатки слугують для збільшення всмоктувальної поверхні кишечнику і, можливо, для виділення ферментів.

Власне кишка вся вистелена слизовою оболонкою з циліндричним одношаровим епітелієм, який нерідко містить, крім слизових келихоподібних клітин, також і трубчасті травні залози. У цьому відділі травного тракту відбувається, так само як і в шлунку, хімічна обробка їжі (але в лужному середовищі) за допомогою травних ферментів, які виділяються залозами, тобто проходить перетравлення їжі, і, крім того, всмоктування поживних речовин, переведених у розчинений стан (рис. 14).

А

Б

Рис.14. Мікроструктура спірального клапана (А) і слизової кишечника (Б) білуги Huso huso
У вищих риб спостерігається подовження самої кишки, за рахунок утворення більш-менш значних звивин. У різних видів риб довжина кишки дуже різноманітна, але у загальному вона довша у травоїдних і коротша у хижаків. У коропових риб немає шлунку, пілоричних придатків, але в деяких з них (чукучанові) в передній частині кишки є кишечна цибулина, яка виконує деякі функції шлунка (рис. 15).

Рис. 15. Кишечна «цибулина» та кишечник чорного буфало (Верігіна І.А., 1977): А – зовнішній вид кишечної «цибулини»; Б – внутрішній вид кишечної «цибулини»; В – загальний вигляд кишечника. Стрілкою вказано місце впадіння жовчної протоки

Збільшення всмоктувальної поверхні кишки досягається, крім того, ще й утворенням складок і ворсинок. У нижчих риб зазвичай спостерігаються поздовжні складки слизової оболонки, що забезпечують головним чином можливість розтягнення кишки. У вищих риб розвиваються неправильні ряди численних поперечин, що надають внутрішній поверхні кишки іноді кишеньоподібну будову. Краї поперечин нерідко виявляються нерівними і зазубреними, таким чином розвиваються ряди чисельних більш-менш високих сосочків. У цьому можна побачити перші ознаки появи кишкових ворсинок.

Збільшення всмоктувальної поверхні йде також за рахунок утворення в багатьох видів сліпих виростів — пілоричних придатків, а у хрящових риб і хрящових ганоїдів за рахунок спірального клапана (рис.16).

Рис. 16. Тонкий відділ кишечнику однорічки осетра російського (Acipenser gueldenstaedti): 1 – складка слизової оболонки; 2 – ентероцити; 3 – власне пластинка слизової оболонки; 4 – кровоносні та лімфатичні капіляри; 5 – м’язова оболонка.
Власне кишка риб більш-менш чітко поділяється на відділи. У передню її частину впадають протоки печінки і підшлункової залози. У риб розрізняють, крім середньої — тонкої кишки, ще й задню, або товсту кишку, що у деяких ганоїдів і костистих риб відмежована кільцевою складкою (valvula ileocolica). Товста кишка риб досить коротка і поділяється на власне товсту (intestinum colon) та пряму (intestinum rectum). Внутрішня поверхня товстої кишки зазвичай гладенька, задня її частина називається клоака (cloaca), якщо до неї відкриваються протоки нирок та статевих залоз.

Травні залози

По всій довжині кишки у риб спостерігаються різного роду залозисті вирости. У передню частину середньої кишки впадають протоки двох великих травних залоз — печінки і підшлункової залози. Деякі риби не мають анатомічно оформленої підшлункової залози, її клітини включені в тканини печінки. Нерідко на цій же ділянці у вищих риб є більша або менша кількість (від одного до двохсот і більше) сліпих виростів, що називаються пілоричними придатками (appendices руlоrісa) і слугують, очевидно, тільки для збільшення всмоктувальної поверхні.

У результаті діяльності всіх цих залоз кишковий сік містить слиз лужної реакції та багато травних ферментів.

Печінка (рис.4) представляє собою величезну залозу, що виконує декілька різних функцій. Вона є травною залозою, виділяючи у просвіт кишечника жовч, яка має велике значення у процесі травлення: завдяки своїй лужній реакції нейтралізує шлунковий сік, активує ліпазу підшлункового соку, сприяє розщепленню жирів, емульгує жири, розчиняє жирні кислоти і збуджує перистальтику кишки.

Печінка — надзвичайно важливий кровоочисний орган, що нейтралізує шкідливі продукти розпаду, утворюючи, між іншим, сечовину і сечову кислоту, і, нарешті, вона слугує запасним резервуаром для вуглеводів, що відкладаються в ній у вигляді глікогену.

Печінка дорослої риби лежить за серцем у ділянці шлунка. Вона представляє собою складну мережу жовчних капілярів, що розташовуються між печінковими клітинами і з'єднуються у більші жовчні ходи, які впадають, нарешті, у вивідні печінкові протоки (ductus hepatici). Печінкові протоки з'єднуються звичайно в один канал, у якому є сліпий виріст — жовчний міхур (vesica felled), що слугує резервуаром, у якому збирається жовч. Вузька шийка міхура називається міхурова протока (ductus cysticus), а загальна протока від міхура до впадання в початковий відділ середньої кишки називається жовчна протока (ductus choledochus). Іноді, крім цього, є ще печінково-кишкова протока (d. hepatoenterici), що впадає у кишку незалежно від міхура і загальної протоки. У деяких випадках жовчний міхур відсутній.

Печінка отримує для свого живлення артеріальну кров через печінкову артерію, та велику кількість венозної крові через ворітну вену печінки (v. portarum hepatis).

Форма печінки відповідає загальній формі тіла риби і залежить від розміщення і форми сусідніх органів. Вона поділена на дві лопаті — праву і ліву, котрі у свою чергу можуть розпадатися на різні за величиною частки.

Загальні розміри печінки у риб відносно більші, ніж у вищих хребетних. У м'ясоїдних риб печінка більша, ніж у травоїдних.

Оскільки печінка розвивається в черевному мезентерії, то вона й у дорослої риби виявляється підвішеною до черевної стінки тіла, на залишках цього мезентерію — зв'язках (lig. suspensorium hepatis) і до кишечнику (lig. hepatoentericum).

Підшлункова залоза являє собою найважливішу травну залозу, яка виділяє сік, що містить різні ферменти, які розщеплюють білки і вуглеводи. Крім того, вона є і залозою внутрішньої секреції.

Розвивається підшлункова залоза з ряду невеликих бруньок, що утворюють потім кілька зачатків на початку середньої кишки в тій же ділянці, де закладається і печінка.

Підшлункова залоза має будову складної альвеолярної залози і розташовується, як правило, в петлі початкового відділу середньої кишки. У деяких випадках вона схована в стінках кишечнику, розсіяна у вигляді дрібних часточок у спинному мезентерії (у деяких костистих риб) або занурена в тканину печінки (у міксин і деяких костистих). Кілька вивідних проток підшлункової залози (ductus pancreatici) впадають у початковий відділ середньої кишки іноді незалежно одна від одної, іноді з'єднуючись попередньо в одну протоку або впадаючи в загальну жовчну протоку.

1 2

Схожі:

УРОК Значення риб у житті людини Освітні цілі: сформувати в учнів поняття призначення риб у народному господарстві, використання як цінних продуктів харчування, вченими-біологами;...	Проекту Виконати реферативний огляд теоретичного матеріалу по темі проекту. Підібрати та впорядкувати в електронному вигляді теоретичний...
Проекту Виконати реферативний огляд теоретичного матеріалу по темі проекту. Підібрати та впорядкувати в електронному вигляді теоретичний...	Проекту Виконати реферативний огляд теоретичного матеріалу по темі проекту. Підібрати та впорядкувати в електронному вигляді теоретичний...
Проекту Виконати реферативний огляд теоретичного матеріалу по темі проекту. Підібрати та впорядкувати в електронному вигляді теоретичний...	Проекту Виконати реферативний огляд теоретичного матеріалу по темі проекту. Підібрати та впорядкувати в електронному вигляді теоретичний...
Заняття За даними О. О. Шалімова, B. C. Савельева, В. Д. Федорова, 16-20 гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини ускладнюються...	Відчуття це відображення окремих властивостей предметів і явищ при... У відчуттях людині відкриваються кольори та звучання, пахощі і смак, вага, тепло чи холод речей, що її оточують. Крім того, відчуття...
Травматичні пошкодження паренхімних органів черевної порожнини: хірургічні аспекти Удосконалення організації передшпитальної протишокової допомоги сприяло появі нової категорії потерпілих, які раніше, зазвичай, гинули...	ПРАВИЛА КОНКУРСНОГО ВІДБОРУ ДО АКАДЕМІЇ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК Академія внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України – один із найстаріших військових навчальних закладів нашої держави....

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання