Виховна година:
СВЯТО ПИСАНКИ
Підготував викладач:
|
Купава Ольга Миколаївна
|
Тема: Свято писанки
|
Мета:
|
|
|
|
за участю учнів відтворити обстановку традиційних українських святкувань.
|
|
|
розширити та поглибити знання дітей про Великодні свята. Показати красу і значущість одного з найвеличніших християнських свят. Продовжити роботу над поглибленням знань учнів про історію виникнення писанки, із символікою знаків на писанках.
|
|
|
ознайомити учнів із традиційним святом, допомогти їм дійти висновку, що Великдень – це «свято над святами».
|
|
|
через почуттєве сприйняття підвести учнів до усвідомлення необхідності духовного й естетичного самовиховання, до пізнання духовно-культурних цінностей свого народу.
|
Оформлення класу: святково прибрана світлиця, на покутті ікони, на столі пасха, ковбаси, крашанки, бабки, писанки, печиво. Стіни в рушниках. На дверях — уквітчана гойдалка.
Учитель:
|
Сьогоднішня наша виховна година присвячена самому великому святу християнства – Великодню. Настав час переглянути другу сторінку весняного календаря – квітень, адже саме в цьому місяці відзначається велике і шановане свято у християнській релігії – Великдень.
Воно пов'язане із воскресінням Ісуса Христа, тому й має назву Великдень, або Великий день.
|
Ведучий 1:
|
Великдень українці завжди святкували радісно, піднесено. Готувалися до нього заздалегідь. Упродовж тижня наводили лад у господарстві: прибирали, мазали хати, розмальовували стіни зсередини, інколи й знадвору. Прикрашали покуть, вивішували найкращі рушники.
|
Ведучий 2:
|
Останній тиждень перед Великоднем називають Білим, Чистим або Вербним. Він найбільш відповідальний у ритуальній практиці посту.
Кожен день цього тижня має своє призначення:
|
Ведучий 3:
|
Понеділок білить хату
любить, певно, працювати:
і кути побілить й стелю,
щоб Великдень був веселий!
|
Ведучий 1:
|
Вівторок
Шурхіт. Шум. Рипить в оселі:
чисто-начисто підлогу -
шури-шури! – тре завзято
наш вівторок довгоногий.
|
Ведучий 2:
|
Пишна пані середа
і пере, й прасує.
До Великодня, ще б пак,
хату облаштує!
|
Ведучий 3:
|
Чистий четвер – чистий
вдосвіта піднявся
ще до сходу сонця
начисто скупався.
|
Ведучий 1:
|
П’ятниця пече паски – господиня вміла:
склянки зо три молока до цеберка влила,
трохи борошна, яєць, додала й ванілі,
щоби пригощати всіх вранці, у неділю.
|
Ведучий 2:
|
У суботи, ой, роботи -
пише писанки субота,
ясні крашанки фарбує,
вимальовує-малює.
|
Ведучий 3:
|
Неділя
Великдень – дзвонять дзвони звідусіль!
Христос Воскрес! То ж славимо усі!
Христос Воскрес !Воістину Воскрес!
Сміється сонечко в усій його красі!
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
|
Ведучий 1:
|
За 6 днів до Великодня, за християнським ученням, Ісус Христос зі своїми учнями йшов до Єрусалима. Дорогою зустрічний люд гучно Його вітав, кидаючи пальмове гілля до Ісусових ніг. Оскільки пальми в нас не ростуть, їх замінила верба. Під час богослужіння у Вербну неділю освячується вербова лоза. Принісши її додому, люди злегка б'ють одне одного гілочками, приказуючи: «Верба б'є, не я б'ю, через тиждень — Великдень, недалечко — червоне яєчко», «Лоза б'є, не я б'ю, через тиждень—Великдень. Будь здоровий, як вода, і багатий, як земля!»
|
Ведучий 2:
|
Для українців обрядова верба – священна. Їй приписується магічна сила. Гілочки ці берегли як помічників від хвороб і грому. Як тільки навесні виганяли худобу на пасовище, брали священні гілочки верби, і «били» ними тварин промовляючи: «Щоб погань не чіплялася різна».
Священні вербові гілочки кидають на двір, коли йде град, щоб зупинився. Ці верби зберігають до наступного Вербного Воскресіння, а потім спалюють (викидати на сміття їх не можна).
|
Ведучий 3:
|
Найважливіший день Вербного тижня — Четвер. Його називають Чистим або Живним. В цей день випікають паски. Поки паска не посвячена, їсти її не можна — гріх! Колись був звичай пекти три пасхи — сонцю, покійним, живим. То саме першу пасху пекли в четвер, другу — в п'ятницю, а третю — в суботу.
|
Ведучий 1:
|
Посадивши паску в піч, господині витирали дітям обличчя, примовляючи: «Абис такий величний, як хліб пшеничний», «Абис така велична, як паска пшенична».
Як паска вдавалася, раділи, бо в родині буде все гаразд; якщо ні або порепається, вбачали в тому ознаку якихось майбутніх нещасть, смерті когось із близьких чи родичів.
|
Ведучий 2:
|
Існує повір’я, що в четвер до сходу сонця ворон носить своїх дітей купатися в річку. Хто викупається раніше дітей ворона, той буде здоровим цілий рік.
|
Учитель:
|
Наступний день Вербного тижня – Страсна П’ятниця. Ні шити, ні прати, взагалі ніякої роботи у цей скорботний день не можна виконувати, адже у Страсну П’ятницю був розп’ятий на хресті Ісус Христос. Тож зрозуміло, що веселитися, співати, жартувати теж не можна. За народним віруванням кажуть: "Хто співає у Страсну п'ятницю, той на Великдень буде плакати". На знак скорботи запроваджено на цей день найстрогіший піст. Обід у Страсну п'ятницю — пісний, навіть риби їсти в цей день не можна. Здебільшого обходяться капустою, картоплею, огірками.
|
Ведучий 3:
|
Далі наступає Велика Субота. У Великодню суботу роблять крашанки. Здебільшого фарбують в червоний, жовтий, синій, зелений і золотистий кольори. Не годиться робити чорні крашанки, бо вони нагадують про кров "лукавого". Перше фарбоване яйце зберігають і, як треба, підкурюють ним хворого на пропасницю.
|
Учитель:
|
Неможливо собі уявити весняне свято “Великдень – свято всіх святих” без яйця, тобто крашанки і писанки. Адже яйце – загально-людський символ – символ життя, весни, сонця.
|
Ведучий 1:
|
Крашанка – це яйце, зафарбоване одним кольором. Крашанкою розговлялися на Великдень.
Писанка – це декоративне яйце, на поверхні якого обов’язково на восковій основі намальовані різні орнаменти і символи. Є ще й такі:
Мальованка - яйця можна акварельними або акриловими фарбами, або спеціальними фарбами та лаками для яєць. Майстри дотримуються старовинної техніки: зварені протягом восьми хвилин яйця тримають у гарячій воді. Одне дістають, насухо витирають і ставлять у чарочку. Розфарбовують пензликом верхню частину яйця – на гарячому яйці фарба швидко висихає. Яйце перевертають і розмальовують іншу частину.
Крапанка – це найпростіша писанка. Запалену свічку трохи нахиляють над яйцем і накрапують віск. Коли воскові плямки застигають, яйце занурюють у фарбу. Як тільки фарба висохне, яйце нагрівають, розплавлений віск обтирають – на кольоровому яйці залишаються світлі крапки.
Дряпанка (шкрябанка) – такі великодні яйця виготовляються шляхом видряпування візерунку на пофарбованій поверхні яйця. На вишкрябування складного малюнку може піти до кількох днів.
Наклеянки – на білі або пофарбовані яйця наклеюються різноманітні прикраси: блискітки, мереживо. Це можуть бути пофарбовані крупи або, навіть, яєчна шкарлупа іншого кольору.
Бісерки – бісеринки нанизуються на нитку, яка потім викладається у візерунок і приклеюється до яйця.
Вишиванка – вишивають тими ж нитками, що й рушники.
Лінивки – термальні наклейки.
|
Учитель:
|
Про саме виникнення традиції – існує переказ, що Марія Магдалина, котрій першій з’явився Воскреслий Христос, прилюдно засвідчила на Пасху в римському амфітеатрі своє, християнство, даючи імператорові Тіберію червоне яйце з словами: “Христос-Воскрес!” Цей приклад і став основою Великоднього привітання християн.
Про виникнення звичаю готувати на Великдень крашанки та писанки існує багато легенд.
|
Ведучий 2:
|
Раніше під час 40-денного посту, починаючи із середини першого тижня, було заборонено їсти яйця. Але оскільки несучки ніяк не хотіли пристосовуватися до церковного календаря, то яйця, знесені під час поста, треба було якимось чином зберігати. Для цього їх варили. А щоб не переплутати варені й сирі яйця, у воду для варіння додавали барвники.
|
Ведучий 3:
|
Інша легенда розповідає: «Коли Ісуса вели на муки, Матір Божа писала вночі писанки. Виходили вони дуже гарні. А як писала. Котилися з її очей сльози. Коли вони капали на писанку, там жевріли цяточки. Тому й тепер писанкарки малюють цяточки».
|
Ведучий 1:
|
Існує ще й інше пояснення. Коли Ісуса розп’яли, на хресті, з його ран точилася кров. Із кожної її краплини виникала червона крашанка. А сльози Божої Матері, яка стояла під хрестом, молилася і гірко плакала, капали на ті червоні крашанки, і кожна з них перетворювалася на чудову писанку. Зібравши всі писанки та крашанки в хустину, Богородиця пішла просити дозволу, щоби поховати свого Сина. Дорогою вона дарувала писанки дітям і наказувала їм жити у злагоді та мирі. Прийшовши до Пілата, Матір Божа зомліла, а писанки з хустини розсипалися по всьому світові. З того часу наші матері, бабусі та сестри до Великодня розписують писанки.
|
Сценка.
Діючі особи: сусідки Мотря та Уляна, мати, Діти Лесик та Оля.
Мотря: Уляно, Уляно, ти вдома?
Уляна: Вдома, вдома. Хто там?
Мотря: Це я, Мотря. Слухай, я чого прийшла, позич солі.
Уляна: Ми сьогодні паски випікаємо, з дому давати нічого неможна.
Мотря. Ой, Уляна, Уляна, в тебе в хаті погано!
Уляна. Брешеш, брешеш, сусідко, що в мене в хаті гидко!
Мотря. Горщики під лавкою поросли отавкою, Мисочки на полиці поросли печерицями.
Уляна. Чи ж я не хазяйка, чи не господиня? Сім днів хати не мела, печі не топила!
Мотря. Подивіться на неї, премудрую швачку, Віник на кілочку, а мисник – в куточку!
Уляна. Гарна я хазяйка, добра господарка! Як прийде Великдень, буде в мене гарно.
Мати: Годі вам сваритися мамо, ідіть краще писанки писати, а ви бабо Мотре, пізніше прийдете. Бо вже недалечко Червоне Яєчко!
Олю, неси тазики, будемо паски випікати. Вже тісто підійшло. А ти, Лесику не сиди на печі, бо паска вийде горбатою, а це вже ознака якоїсь біди. І швиденько віника подай. Буду паски в піч саджати, а ви, таргани і блощиці, стоноги, геть з моєї хати. Виходьте з моєї світлиці в темницю. Ходіть, діти, пасочки виробляти. Господи поможи.
Ведуча: За паску господиня хвилюється особливо. Вважалося, що коли паска печеться, потрібно, щоб нікого чужого в хаті не було.
Оля: Моя рум’яніша!
Лесик: Зате моя з сиром!
Мати: Гріх напередодні такого великого свята сперечатися. А пасочки вам усім удалися на славу – і пухкі і румяні.
Діти: Мамо, дай покуштувати.
Мати: паску, поки не посвятять, не їдять.
Оля: Ох і гарна! Ох і гарна! Пасочка рум'яна. Ох, духмяна, ох духмяна пасочка рум'яна.
Лесик: Тішиться маленька паска, Тішусь і я, Що утримаю в руках її я, що вона моя!
Оля: Та це ще не всі приготування до Великодня, бо ж у святковому кошику мають бути і писанки. Зараз ми з бабусею займемося ними.
(дійові особи бабуся та онука розмальовують писанку).
|
Учитель:
|
Як весні раділа кожна людська хата, —
До людей зближались Великодні свята.
Готувались люди – і дорослі, й діти:
Як же то найкраще їх собі зустріти.
У Маринки мама – як усе до свята –
Вміє дуже гарно писанки писати.
І Маринка маму дуже попросила,
Щоб її писати писанку навчила.
Сіли мама й доня писанку писати,
І матуся доні стала повідати,
Що іде Великдень, зовсім недалечко,
І чому виходить писанка з яєчка.
А на ній всі знаки дихають віками,
Їх передавали дітям їхні мами.
|
Донька:
|
Пише писанки бабуня,
пише мама, пишу я.
А чия найкраща буде?
Я гадаю, що моя…
Лунає пісня, донька співає
Гарна писанка у мене, мабуть, кращої й нема.
Мама тільки помагала, малювала ж я сама.
Змалювала дрібно квіти, вісім хрестиків малих
і дрібнесенько ялинку, й поясочок поміж них
Хоч не зразу змалювала (зіпсувала п’ять яєць),
та як шосте закінчила, тато мовив: „Молодець!”
Я ту писанку для себе, для зразочка залишу,
а для мами і для тата дві ще кращих напишу.
|
Ведучий 2:
|
Ніч перед Великоднем вважали чарівною.
До нашого часу зберігся звичай в ніч під Великдень розпалювати вогонь. Його розпалюють десь на горбі за селом або на майдані під церквою, щоб вогнище було видно на все село, а ще краще — щоб його можна було бачити і в сусідніх селах. Для цього вогню вважалося добрим зрізати в лісі суху вербу або сухий дуб — "бо в сухому дереві нечиста сила ховається"... У Великодню ніч спати не лягають, а якщо й сплять, то де-небудь притулившись, бо стелити ліжко не годиться—"щоб нечиста сила не приснилась". Стараються, щоб світло не гасло, а горіло цілу ніч— "бо янголи над світлом літають". У хатах усю ніч горіли свічки і лампади. Запалювали свічки і на могилах родичів. Загалом, вогонь, свічки, багаття — неодмінні атрибути великодніх свят. У цьому вбачається спомин про останню ніч Христа на волі, коли він молився, а апостоли грілися біля вогнища в Гефсиманському саду.
Опівночі Велика Субота переходить у Світлу Христову Неділю.
|
Ведучий 3:
|
В ніч перед Великоднем яйця і паску несли святити до церкви. Вважали, що освячене яйце набуває магічної сили: дівчатка вмивалися водою, в яку опущена червона крашанка, щоб бути вродливими і здоровими; свячене яйце клали на вікно, щоб запобігти пожежі.
|
Ведучий 1:
|
Святили також і інші продукти: окрайчик хліба, сіль, хрін, ковбасу, пляшку води від курячої сліпоти тощо.
Зауважимо, що добір продуктів у кошичку – не випадковий. Кожен продукт має символічне значення.
З продуктів обов'язково мають бути:
Паска - ангельський хліб, символ воскресіння. Раніше наші предки освячували хліб, що вважається в усьому світі продуктом номер один. З часом хліб замінили рум'яною солодкою паскою, що символізує достаток у домі, а також вправність і кулінарну досконалість господині, особливо, коли спечена власноруч.
Яйця - символ всесвіту, відродження життя і перемоги життя над смертю.
Масло та сир - продукти з молока, символізують нерозривний зв'язок матері та дитини, людей та Ісуса Христа.
Шинка та ковбаса - ці продукти є символом достатку, оскільки у давні часи не кожна сім'я могла собі дозволити їх купити
Сіль - символ очищення, також є оберегом від злих очей. Є повір'я, якщо посипати свяченою сіллю поріг, то погана людина не зможе зайти до хати.
Хрін - символ сили та здоров'я. Також символізує міцну віру у Христове Воскресіння.
Старші люди кажуть, що якщо ці освячені продукти будуть на Великодньому столі, то протягом року у вашому домі пануватимуть достаток і радість.
Є ще декілька невід'ємних атрибутів Великоднього кошика.
Барвінок (мирта) - вічнозелена рослина, символ вічного життя. Гілочками обплітають стінки кошика, що означає єдність людини з природою.
Рушничок - обов'язковий елемент, який господиня вишиває заздалегідь власноруч. Нитки - символ життя. Їх поєднанням у вишивці, жінка яка вишиває рушничок, творить своїй сім'ї щасливу долю та довгі роки життя.
Свічка - предмет, що символізує світло та Божу благодать. Запалюючи свічку у церкві під час служби ми духовно єднаємося з іншими віруючими, ще вона означає спільну радість свята.
Мак - обсівали корів, щоб їх не доїла відьма.
Ці продукти освячуються для того, щоб люди на Великдень одержали радість: і духовну (від посту і молитов), і матеріальну (від щедрих земних дарів).
|
|
Звучать дзвони.
|
Ведучий 2:
|
Усюди благовіст гуде, із всіх церков народ іде,
Зоря вже дивиться з небес: Христос Воскрес! Христос Воскрес!
З полів зійшов покрив снігів, і руки рвуться із оков,
І зеленіє ближній ліс, Христос Воскрес! Христос Воскрес!
Ось просипається земля, і одягаються поля…
Весна іде, повна чудес!
Христос Воскрес! Христос Воскрес!
|
Ведучий 3:
|
Повернувшись додому з церкви, люди «христосувалися» і пирувалися (торкаючись лобом до лоба), та сідали до святкового столу. Рештки свяченої їжі не викидали, а зберігали впродовж року як засіб проти хвороб, відьом та іншої нечисті.
|
Сценка
(діючі особи Уляна, дід)
Рано вранці:
Уляна: Діду, годі спати, пшениця виляже.
Дід: А я й не спав, приліг на лаву, задрімав.
Уляна: Я вже й кошик збігала до церкви посвятила, а ти спиш. Пригадую, колись була молодою, бігла з церкви, як дівчата сьогодні, адже хотіла, щоб за мною так свати бігали.
Дід: А чому ж ти така стара, сьогодні додому поспішала? Заміж зібралася вдруге, чи що?
Уляна: Діду, ти що забув? Як вчила моя мати, чим швидше дійдеш до хати, тим швидше будуть рости посіви.
Дід: То що ти там притягла, кажеш, кошик Великодній? М-м-м, так смачно пахне….
Уляна: Діду, хоч я й стара, вік доживаю, але хочу, щоб на Великодньому столі були шинка, масло, ковбаса, сир, крашанки та паска – свячені!
|
Ведучий 1:
|
Празникували на Великдень три дні. У перший день усі сиділи вдома; другого дня пекли млинці, готували вареники, ходили в гості до родичів, кумів, знайомих. Молодь збиралася гуляти за селом або біля церкви. Дарують писанки і крашанки дівчатам, батьки роздають дітям. Не прийняти від когось в дарунок писанку чи крашанку – означає дуже образити того, хто дарує її.
|
Донька:
|
Я хочу розповісти про символіку фарб, про яку мені розповіла бабуся.
Червона фарба означає радість життя, любов, для молодих — надію на одруження.
Зелена символізує весну, воскресіння природи, багатство рослинного й тваринного світу.
Червона з білим означає пошану до духів, подяку за охорону від злих сил. Кілька фарб, 4-5 одночасно, означають родинне щастя, мир, любов.
Чорна з білим — жалоба, пошана до духів, подяка за охорону.
Бронзова фарба — матір-земля, її врожай, щедрість для людини. Жовта присвячена сонцеві, зорям і місяцеві, в господарстві — урожай, тепло, приріст покоління.
|
Учитель:
|
Розмальовані яйця — писанки присвячувалися сонцеві й весні, а розписували їх напередодні свята Весни. З тієї хвилини, коли на яйце наносився орнамент, воно переставало бути простим яйцем, а ставало святою писанкою. Бо ж були ці орнаменти не звичайними малюнками, а таємними знаками, пов'язані з магічними обрядами.
Писанки, до речі, не можна було писати в той час, коли ти з кимось посварився чи був у гніві, адже писанка — символ добра й сонця. Раніше писанки розписували на всі великі свята, і кожному з них притаманні свої орнаменти. Наприклад:
На Стрітення – малювали писанку з простим ламаним і навскісним хрестом. Це ознака того, що Сонце вже буде посилати на землю більше тепла.
На свято Сорока святих малювали писанки «Сорок клинців».
На Благовіщення на писанках зображували деревця, листя, сосонки.
Малювали писанки й на Вербну неділю – сонечка, прутики, деревця.
|
Бабуся:
|
Писанка – це книга, яку можна читати. Символічних малюнків у писанках – понад 100, символічне значення має кожен візерунок. Ось наприклад:
|
Символи, що сприяють багатому врожаю
|
Мати:
|
Символи здоров'я та довголіття.
|
|
Донька:
|
Символи, що лікують
|
|
|
|
|
|
|
Бабуся:
|
Символи, які сприяють народженню дітей
|
|
Мати:
|
Символи кохання
|
"З давніх-давен символом кохання вважається голуб, - продовжила писанка, - не знайдеш у світі такої пари як пара голубів. Якщо хочеш мати щасливу сім'ю, то намалюй голубів на дубі. Кохання символізує й смерека. Для того щоб дізнатися, через скільки років дівчина вийде заміж, питають про це в зозулі. Тому і зозуля є символом кохання. А щоб бути завжди в парі з коханим, малюють квітки з парними пелюстками".
|
Донька:
|
Символи-обереги
|
|
"З давніх-давен люди звертаються до богів з молитвами, як і ви, здіймаючи руки до неба, благаючи захистити від лиха та зла. Тому рука, розкрита долоня стала символом захисту. Охоронцем домашнього вогнища завжди вважався вуж, а оберегом господи від грому і пожежі - півень Найсильнішою захисницею всього живого є Мати-Берегиня. Люди малювали ті зображення на стінах житла, вишивали, ліпили з глини. Але найбільшу силу ці обереги мають, якщо їх намалювати на білому яєчку.
|
Бабуся:
|
Символи-попередження
|
|
"Лісовим тваринам важко взимку. Тому ви, люди, повинні це розуміти і допомагати їм. Щоб менше траплялося лиха, краще оберігайте свої господарства. А ще допоможуть вам писанки із символами-попередженнями. Про хижих тварин нагадають "зуби вовка" і "ведмежі лапи", про те, що потрібно оберігати городину, - "заячі вуха", а про небезпеку від хижих птахів нагадає "дзьоб крука" на писанці. Якщо такі писанки зберігати вдома, то вони оберігатимуть домашніх тварин і нагадуватимуть про небезпеку".
|
Мати:
|
Символи сили і витривалості
|
|
Як тільки народжується дівчинка, її обмивають у купелі з відвару листя калини та верби Те листя дає жіночу силу жінка стає потім гарною дружиною і нараджує здорових дітей. Коли народжується хлопчик, на його честь саджають дуб і купають немовля в настої з дубового листя.
|
Донька:
|
Християнські символи
|
|
Ведучий 2:
|
Пам'ятник писанці встановили у Запоріжжі. Його розмістили у національному заповіднику "Хортиця". Величезне яйце, заввишки майже півтора метри виточили з граніту. Пам'ятник має червоний колір та оздоблений білим орнаментом.
|
|
Учитель:
|
В українській традиції Великдень – найвеличніше свято року; можна сказати, що це свято доброзичливості. Тож давайте посміхнемось, подаймо одне одному руки, може від цього стане на землі тепліше, менше неприємності та ворожнечі.
На цьому нашу виховну годину закінчено. Дякуємо за увагу.
|
|