МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КРЕМЕНЧУЦЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №1
«ДЖМІЛЬ ТА БДЖІЛКА»
Робота виконана
учнями 2-В класу
ЗОШ № 1 м. Кременчука
Полтавської обл.
Керівник
Потоцька Олена Вікторівна
М. КРЕМЕНЧУК - 2013
ЗМІСТ
СКЛАД ПОШУКОВОГО ЗАГОНУ
ВСТУП
І. ДЖМЕЛІ ТА БДЖОЛИ – ЦІННІ КОМАХИ У СВІТІ ПРИРОДИ
1. Джміль. Види джмелів.
2. Бджілка. Медоносна бджілка.
3. Бджолина сім’я.
4. Історія бджільництва.
5. Мед - основний продукт бджільництва.
6. Різновидність меду.
ІІ. РОБОТИ УЧНІВ ПОШУКОВОГО ЗАГОНУ
1. Цікаве про бджіл.
2. Загадки про бджілок.
3. Бджілки у віршиках.
4. Бджолині приказки та прислів’я.
5. Казка та вірш про джмелика.
6. «Зупинись, прекрасна мить!» - фотографії.
7. Джмелі та бджілки очима дітей. Малюнки.
8. «Немов комахи ожили». Дитячі роботи з паперу.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
СКЛАД ПОШУКОВОГО ЗАГОНУ
1. Мамон Юлія
2. Румілова Юлія
3. Давиденко Катерина
4. Оренштейн Герман
5. Трибрат Назар
6. Юріна Вероніка
7. Педай Дмитро
8. Усов Дмитро
9. Крицька Катерина
10. Прядко Діана
Керівник: Потоцька О.В.
ВСТУП
Рослинні угруповання багаті квітковими рослинами, займають панівне становище в рослинному світі.
Близько 80% квіткових рослин нашої планети загинули б, не залишив нових поколінь, якщо б їх не відвідували під час цвітіння комахи-запилювачі. Запилення квіток має велике практичне значення в сільському господарстві, особливо в плодівництві, в овочевому та насінному господарствах, а також у бджільництві. Якщо запилювачів досить, рослини дають гарні врожаї плодів і насіння.
Особливо велика роль як запилювачів рослин належить таким комахам : бджолам та джмелям.
І. ДЖМЕЛІ ТА БДЖОЛИ - ЦІННІ КОМАХИ У СВІТІ ПРИРОДИ.
ДЖМІЛЬ. ВИДИ ДЖМЕЛІВ
Відрізняється джміль великими розмірами, мирним характером і не дуже болісним укусом. У багатьох відношеннях близький медоносним бджолам. Близько 300 видів джмелів мешкають в Північній Євразії, в Північній Америці у горах.
Корисний запилювач. Запилює багато квіток, які не запилюють інші комахи. Найбільше запилює конюшину та метеликові рослини. Для запилення овочевих в теплицях використовують штучно розведених джмелів.
Тільце у джмеля товсте і волохатіше, ніж у бджіл. Як і у бджіл, у джмелів народжуються самці, що не мають жала.
Одні з найбільш холодостійких комах. Джмелі скорочують м'язи грудей, розігріваючи своє тіло до 40 °C. Це дозволяє їм вилітати рано вранці і збирати перший нектар, коли повітря ще не достатньо прогрілося, і це дає джмелям певну конкурентну перевагу перед іншими видами комах.
Джмелі — це суспільні комахи. У них є розділення самок на більших плодючих маток і дрібних безплідних робочих, що виконують усі основні роботи у гнізді. Зазвичай у великих джмелиних гніздах буває 100—200, рідше до 500 особин.
До найбільш поширених в Україні джмелів належить джміль кам'яний, джміль земляний, джміль польовий, джміль моховий.
Волоски на тілі кам'яного джмеля чорні, лише кінчик черевця яскравогарячого кольору.
Джміль земляний має яскраве забарвлення. Гарні і його темна грудка з яскравою жовтою смугою, а особливо привабливе за сполученням кольорів черевце: біля основи жовте, посередині чорне, а на кінці біле.
Джміль польовий поширений скрізь в Україні. Груди зверху, основа й кінець черевця у нього руді, боки грудей жовті.
У джмеля степового, що поширений на півдні України, грудка жовта з чорною перев'яззю, черевце жовте.
Моховий джміль вкритий яскраво-жовтими волосками.
Був занесений в Червону книгу .
Всі ці джмелі — прекрасні запилювачі різноманітних рослин.
БДЖОЛА. МЕДОНОСНА БДЖОЛА
ДБЖОЛА.
Клас - Справжні комахи
Ряд - Перетинчастокрилі
Родина - Бджоли
Рід/Вид - Apis mellifera
Основні дані:
РОЗМІРИ
Довжина: матка - 22 мм, трутні - 20 мм, робочі бджоли - 16 мм.
Форма й колір: матка - темна з більшим жалом, трутнів від робочих бджіл відрізняють темні смуги, відсутність жала й більша довжина. Крила: 2 пари.
РОЗМНОЖЕННЯ
Кількість яєчок: 1 500 на добу. Інкубаційний період: 3 дні.
СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: бджоли живуть роєм, їжа: нектар, пилок, падь.
Тривалість життя: матка - до 7 років, трутні (самці) - 4-5 тижнів, робочі бджоли - 8 тижнів
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Бджоли поширилися по всьому світі, ймовірно, з Індії. Вони живуть там, де є квітучі рослини.
БДЖОЛА МЕДОНОСНА
Медоносна бджола - це всім добре відома і дуже корисна комаха, яка виробляє мед. Вважається, що батьківщина цієї комахи – Схід.
ХАРАКТЕРНІ РИСИ БДЖОЛИ МЕДОНОСНОЇ
Крила: дві пари з'єднаних та прикріплених жилками перетинчастих крил. Під час польоту крила з'єднуються за допомогою гачечків.
Жало: вжаливши людину або теплокровну тварину, бджола гине. Задирки на жалі не дозволяють витягнути його, тому жало обривається й бджола гине.
Кошик: має гладеньке дно. На його краях виростає кілька міцних волосків, які підтримують пилок, принесений у вулик.
Лапки: на внутрішній стороні лапок знаходяться щіточки, якими бджола зчищає з тіла пилок, зібраний із квіткових тичинок, і вштовхує його в кошики.
Воскові лусочки: на черевці робочої бджоли знаходяться залози, які виробляють віск. Він засихає у вигляді тонких пластинок, так званих воскових лусочок.
Бджола має два складні ока, що складаються з кількох тисяч - трубкоподібних фасеток, і три прості ока. Бджола бачить ультрафіолетове світло.
Ротовий апарат: хоботок.
. Медоносна бджола - це дуже цінна комаха у світі природи. Спочатку вона була приручена в Азії, а тепер є відомою по всій земній кулі: і в спекотних пустелях, і на холодних вершинах Альп та Анд.
БДЖОЛИНА СІМ’Я
Бджолина сім’я – це рій. Бджолина сім’я складається не з трьох, чотирьох і, навіть, не з десяти бджілок. Чисельність середньої бджолиної сім’ї змінюється від 10 до 30 тисяч бджілок, в залежності від пори року. Головною у вулику є матка, окрім неї є робочі бджоли, а також самці (трутні). Матка відрізняється передусім за розміром: вона набагато більша за робочих бджіл, вона не може збирати пилок. Трутень - самець медоносної бджоли - пізніший мешканець, він з’являється на світ тільки до кінця літа. В середині вулика все роблять тільки робочі бджілки.
 
ЗБИРАННЯ БДЖІЛКАМИ КОРМУ
Основна група бджіл добуває корм - збирає нектар і пилок з різних рослин в період їх цвітіння. Спостерігаючи за бжілками, ми помітили, що відбувається це ось так. Як тільки одна з бджілок знайде багате не обпиленими квітами джерело їжі, вона дає знати про це усім іншим за допомогою так званих танців. Після дослідження території, бджола, повертаючись до вулика, здійснює певні рухи, інші при цьому починають повторювати ці рухи, після чого усі бджоли відлітають.
Якщо джерело їжі знаходиться близько від вулика, бджола здійснює рухи по кругу, а якщо далеко, то вона виписує фігуру, здалека схожу на вісімку з додаванням посередині неї як би палочки. При цьому бджілка виляє черевцем, чим менша відстань від вулика до джерела їжі тим повільніші виляння, а чим далі - тим виляння черевцем частіші.
Нектар із квіток бджілка переносить до вулика у спеціальному медовому мішечку. Із мішечка бджілка перекладає оброблений нею мед у стільники. Нектар бджілки беруть із різних квітів, тому і мед виходить різний за смаком та запахом.
Чим довше бджілка перебуває на квітці, тим більше всмоктує нектару. Бджілка може повертатися на одну і ту ж квітку, але не затримається, якщо там немає нектару.
БДЖІЛЬНИЦТВО
Бджільни́цтво — галузь сільського господарства, яка займається розведенням бджіл, отриманням меду, воску та інших продуктів бджільництва. Бджільництво також використовується для запилення сільськогосподарських рослин з метою підвищення врожайності. Продукти бджільництва також використовуються в медицині, фармакології тощо.
Історія бджільництва своїм корінням сягає сивої давнини. 6 тисяч років назад в Єгипті розводили домашніх бджіл. Особливо медоносні райони знаходилися у верхній течії Нілу. Єгиптяни перевозили туди вулики — корзини із соломи або очерету, або ж керамічні ємності — на великих плетених плотах, щоб через якийсь час повернутися додому з багатим збором меду. Також у Стародавній Греції бджолярі вперше навчилися вставляти у вулики перегородки і з їх допомогою вилучати надмірні запаси меду.
На території Русі бджільництво як промисел прослідковується з Х ст. нашої ери. Розвитку бджільництва на території Київської Русі сприяли сприятливі природно-кліматичні умови, достаток медоносів у лісових масивах, лугах і степах.
До появи цукру мед був єдиним солодким продуктом для людини. Віск широко застосовувався в домашнім господарстві для освітлення і здійснення релігійних обрядів (особливо після прийняття християнства). Бджільництвом у цей час займалися майже всі селяни. Мед і віск відігравали велику роль в торгівлі Київської Русі з країнами Європи і Грецією.
Бджільництво в Україні
Українське бджільництво - це дуже добре розвинена галузь сільского господарства яка має довгу історію, що сягає доби Київської Русі.
Продукти бджільництва
Крім меду, основного продукту бджільництва, також виробляють віск, прополіс, маточне молочко, бджолину отруту.
Світове виробництво меду становить 1,5 млн. тонн на рік, і на частку України припадає 5%. За даними FAO, Україна з 2008 року займає перше місце з виробництва меду серед країн Європи (з валовим збором до 75 тис. тонн) і четверте після таких світових лідерів, як Китай (367 тис. тонн), Туреччина (81,4 тис. тонн) і Аргентина (81 тис. тонн).[2] Усього людей, які займаються розведенням бджіл і виробництвом меду, близько 700 тис. — півтора відсотка від населення країни. До того ж винахідник рамкового вулика та всієї сучасної системи бджільництва Петро Прокопович жив і творив у XIX столітті на території нинішньої Чернігівської області.
МЕД – ОСНОВНИЙ ПРОДУКТ БДЖІЛЬНИЦТВА
Мед — густа солодка маса, яку бджоли виробляють з нектару квітів.
Україна є одним із світових лідерів виробництва меду. Україна з 2008 року займає перше місце з виробництва меду серед країн Європи (з валовим збором до 75 тис. тонн) і четверте після таких світових лідерів.
Мед — основний продукт бджільництва — виробляється бджолами із зібраного на рослинах цукристого соку — нектару. Це нектарний, або квітковий мед. Виділення рослинами нектару — основна умова забезпечення бджіл кормом і нагромадження в гнізді резервів для одержання товарної продукції. Чим більше нектароносних рослин в зоні розміщення пасік і кращі умови для виділення та збирання нектару, тим вища продуктивність бджолиних сімей.
Матеріалом для утворення нектару служить сік, який надходить до секреторних клітин по судинах. На відміну від судинного соку нектар майже не має азотистих сполук і складається переважно а цукрі в (сахарози, глюкози і фруктози в різних співвідношеннях), розчинених у воді.
Рідке золото природи — так називають бджолиний мед, один з найбагатших за своїм складом продуктів сільськогосподарського виробництва. Вчені виявили в ньому близько 300, різних речовин і зольних елементів. Всі вони у вигляді сухої речовини становлять в середньому 80% від загальної маси. Вода займає решту, 1/5 вагову частину зрілого меду. Основна складова частина меду — цукри. Вони входять до групи вуглеводів, яких у складі меду понад 40. Але його харчова і лікувальна цінність пояснюється перш за все великим вмістом простих інертних цукрі в — глюкози і фруктози. У більшості сортів меду глюкоза і фруктоза в значній мірі потрапляє в мед у готовому вигляді з нектару, частина їх утворюється із сахарози під впливом ферментів і кислот при переробці нектару. Високоякісні сорти меду містять близько 75% простих цукрів. Ароматичні речовини різних рослин надають своєрідного запаху зрілому продукту. Найбільше їх у свіжому медові. При відкачуванні та зберіганні вони випадають, особливо під час обробки нагріванням та при розфасовці.
Мед містить вітаміни групи В, а також аскорбінову кислоту (вітамін С). їх небагато, але в суміші з іншими компонентами вони дуже корисні для організму.
У медові виявлені також біогенні стимулятори. Ці речовини позитивно впливають на організм, підвищуючи його життєдіяльність. Наявність біостимуляторів підвищує цінність меду як лікувального засобу.
Нагрівання меду небажане, бо значно погіршує його харчові та лікувальні властивості. Під тривалою дією температури понад 50° мед втрачає бактерицидні властивості та аромат.
Аромат меду властивий для кожного сорту. Він зумовлюється занесеними з нектаром різними речовинами (120 назв).
Основні складники меду залишаються без особливих змін дуже довго. Як харчовий продукт він може зберігатись у належних умовах десятки років.
РІЗНОВИДНІСТЬ МЕДУ
Квітковий мед бджоли виробляють з нектару квіток багатьох видів рослин. У більшості це суміш, яка утворюється при збиранні краплинок з кількох рівних медоносів, що одночасно цвітуть поблизу пасіки. Такий змішаний бджолами продукт називають збірним, або поліфлорним, медом, а коли у вулик надходить нектар майже з однієї медоносної рослини, його називають монофлорним. В Україні поширені сорти монофлорного меду з гречки, липи, соняшника, еспарцету, конюшини, буркуну, білої акації, ріпака та інших рослин. Кожний має своєрідний смак, колір, відрізняється вмістом цілого ряду речовин, проте за хімічним складом всі сорти квіткового меду дуже близькі.
 
Акацієвий мед належить до кращих сортів меду.
Свіжий, щойно відкачаний і налитий у скляну посудину, він прозорий, кристалізується поволі дрібнозернистими кристалами, після чого стає білого (молочного) кольору Містить 40% фруктози і 36% глюкози, РН—4,0,
наділений помірними протимікробними і протистоцидними властивостями (протисти — це одноклітинні організми-бактерії, прості гриби тощо).
Акацієвий мед застосовують для лікування жіночих захворювань, він має гормоноподібні властивості. Його використовують як загальнозміц-нюючий засіб при безсонні, шлунково-кишкових, жовчних і ниркових захворюваннях.
 
Липовий мед належить до найбільш високоякісних медів і користується великим попитом. Він має приємний аромат (пахне липою), блідо-жовтий колір, солодкий на смак. Швидко кристалізується дрібними кристалами. Містить 39% фруктози, 36% глюкози, РН—3,7. Відзначається сильними поживними і лікувальними властивостями, антибактеріальною дією, головним чином щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, а також протистоцидною щодо інфузорій, амеб, трихомонад. Містить леткі й нелеткі протимікробні речовини. Має жарознижувальну, відхаркувальну, протизапальну дію. Використовують при жіночих хворобах, при застуді, шлункових проблемах. Липовий мед надає також легку послаблюючу дію. У малих дозах показаний діабетикам. Застосовують при лікуванні ангіни, нежиті, ларингіту, бронхіту, трахеїту, бронхіальної астми, як сердцево-зміцнюючий засіб, при запаленні кишкового тракту, ниркових і жовчних захворюваннях. Добре діє при гнійних ранах і опіках.
 
Каштановий мед — темного кольору, зі слабким ароматом каштанових квіток і трохи гіркуватим присмаком. Кристалізується поволі, набуваючи спочатку маслянистого вигляду, після чого утворює кристали, РН—З, наділений протимікробними властивостями, особливо щодо грамнега-тивних і грампозитивних бактерій. Рекомендується при серцево-судинних захворюваннях, тромбофлебіті, підвищеному артеріальному тиску, шкірних захворюваннях, проблемах зі шлунком, при діабеті тощо.
Гірчичний мед щойно відкачаний буває рідким, золотисто-жовтого кольору, потім набуває кремового відтінку. Кристалізується дрібними кристалами, РН—3,5. Має приємний аромат, на смак солодкий. Наділений добрими поживними та лікувальними властивостями, рекомендується при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, Ігри діабеті, жовчокам’яній хворобі, хворобах суглобів, шкіри тощо.
Польовий мед також вважається одним з кращих сортів меду Оскільки польова медоносна рослинність дуже різноманітна (гірчиця польова, гвоздика, конюшина, ромашка, м’ята, , буркун польовий тощо). Важко й перерахувати всі польові рослини, з яких бджоли збирають мед.
Завдяки великій кількості нектару і пилку колір польового меду варіює від безбарвного до оранжево-жовтого. Кристалізується швидко, має приємний аромат, на смак — солодко-гіркий. У меді з пасік, які знаходяться біля озер, іноді може переважати перга цикорію. Такий мед дуже корисний для печінки, має коричневий колір, він солодкий на смак, наділений протимікробними і жовчогінними властивостями. Якщо на полі переважає чортополох, то в меді буде багато його нектару і відповідно такий мед корисний для лікування судинної, нервової і дихальної систем.
 
Луговий мед бджоли добувають з нектару лугових квітів (кульбаби, чебрецю, м’яти лугової, конюшини, люцерни, чабрецю тощо). Цей мед буває різних колірних відтінків — від світло-жовюі о до темно-янтарного, має приємний аромат, солодкий на смак, РН—3,5.
Характеризується високими поживними властивостями. Його протимікробна дія виявлена щодо багатьох видів мікроорганізмів. Якщо в меді переважає нектар кульбаби, тоді він жовтішого кольору. Цей мед наділений жовчогінними, протидіабетичними властивостями. Він також болеу-гамуючий і протизапальний.
Соняшниковий мед має золотисто-жовтий колір, кристалізується дрібними кристалами, солодкий на смак, з невизначеним ароматом, РН—3,5. Наділений хорошими поживними і лікувальними властивостями. Соняшниковий мед використовують при гепатитах і цирозах печінки, як ліки і навіть як компрес на місце печінки.
 
Фруктовий мед збирають з нектару квітуючих фруктових дерев. Поки він свіжий, то буває прозорого кольору з жовто-червоним відтінком, після кристалізації стає світло-жовтим. Має приємний смак, аромат. Містить 45% фруктози і 31% глюкози. Кристалізація дрібнозерниста, РН—3,5. Фруктовий мед відносять до монофлорних сортів, якщо в ньому переважає перга яблунь, груш, слив і персиків.
Гірський мед — це мед зібраний з квітуючих рослин, які ростуть в горах, на полонинах. Його склад залежить від медоносної рослини. У горах, скажімо, росте зозулинець, кульбаба, цикорій, гірська лілія, м’ята, ромашка, мишачий горошок, дрік чагарниковий, дягель лікарський, калина, обліпиха, інші рослини. Гірський мед високо цінується за його екологічну чистоту Він майже завжди гіркуватий за смаком, з сильним ароматом, застосовують для лікування багатьох захворювань.
Малиновий мед за своїми властивостями і особливостями відрізняється від інших монофорних медів. Він світло-золотистого кольору з тонким винятково приємним запахом і чудовим смаком, що нагадує смак малини. Під час зберігання кристалізується в грубозернисту масу кремового кольору. Має великий попит як лікувальний засіб для лікування жіночих захворювань (кіст яєчників), дихальних шляхів і респіраторних захворювань.
Гречаний мед належить до темних медів. Його колір темно-коричневий, іноді з фіолетовим відтінком. Має своєрідний гострий смак і сильний аромат. Належить до якісних медів, має особливі лікувальні властивості. Кристалізується в однорідну грубозернисту масу темно-бурого кольору. Порівняно зі світлими медами має значно більше білків, мікроелементів і особливо заліза. Рекомендується при малокрів’ї. У народі говорять: „Гречаний мед блідолицим вельми корисний».
|