Тушко Людмила Миколаївна

Скачати 63.13 Kb.

Назва	Тушко Людмила Миколаївна
Дата	30.03.2013
Розмір	63.13 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Астрономія > Документи

Тушко Людмила Миколаївна

9 клас

Микласька загальноосвітня школа І – ІІ ступенів
Вчитель зарубіжної літератури: Бондарук А.В.

2008 рік
Кожна людина і кожний народ мають свої святині. До цих святощів зараховуємо і пошану до матері. Вона дала нам життя, виростила і виховала. Мати – символ усього найкращого, найдобрішого, найсвятішого. В одному арабському прислів’ї говориться, що бог створив на світі матерів, щоб заступали Бога там, де його нема.

Мати… Матуся… Ненька. З цим іменем у нас асоціюється все добре, щире, людське. Це людина перед якою ми будем завжди в боргу, будемо вічно цілувати її руки, які підтримували нас у години радості і печалі. Мати – це берегиня домашнього тепла і затишку.

Мамо, вечір догоря,

Вигляда тебе роса,

Тільки ти, немов зоря,

Даленієш в небеса,

Даленієш, як за віями сльоза.

Ти від лютої зими

Затулила нас крильми,

Прихилялася теплим леготом,

Задивлялася білим лебедем,

Диво – казкою за віконечком –

Сива ластівко, сиве сонечко.

Коротке це слово – мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі! Усе її життя із серця б’є великим невичерпним джерелом безкорисна любов до своїх дітей. Усе її життя – це терпіння, безмежна самопожертва, пробачення провин. З добра й любові створили матір.

Мати… Це перше слово, яке з радістю та усмішкою вимовляє дитина. Мама… Це те слово, яке найчастіше повторює людина у хвилини страждання і горя. Матерів мільйони, і кожна несе в серці любов. Матері прекрасні, коли підносять дитину до грудей. І кожний із нас каже: «Найкраща мати – моя, бо безмежна її ніжність».

В образі матері осягаємо розумом рідну Україну, мальовничу і прекрасну, страдницьку, але невмирущу Україну – край смутку і краси, радості і печалі,

Україну – розкішний вінок з ружі і барвінку, з її милозвучною мовою, задушевною піснею, чарівною вишивкою.
Щасливі ми, що народилися і живемо на нашій щедрій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили і наші прадіди, діди, тут живуть наші предки, тут корінь роду українського, що сягає давнини. Де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі. Хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово, рідну пісню.

Мій отчий дім!

Ти дав усе мені.

Моя Вкраїна, піснею багата,

Ввійшла у серце співом голосним,

Як та любов, яку дарує мати.

Воістину безмірна і всесильна материнська любов. Одного разу я прочитала прекрасну легенду про , дійсно, найсвятішу материнську любов. В ній розповідалося про те, що був у матері єдиний син – добрий, ненаглядний. Душі в ньому мати не чула. По краплині збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки.

Виріс син ставний, гарний. Одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Боялася мати показатися невістці на очі, сиділа у сінях. А потім у сарай перебралася. Але молодиця не заспокоюється. «Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні». Не здригнулась душа сина: так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: «Наказала мені дружина вбити вас, мамо. А не послухаю – піде від мене». Заплакала мати і відповіла: «Ну що ж, синку, роби так, як велить серце». Пішов син із матір’ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жарина, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: «Синочку мій, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади материнське серце. Потім у вогонь покладеш». Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна матір. І такою величезною й невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і
безтурботним, що ожило серце, загоїлась рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову до грудей. Осоружною стала йому дружина - красуня, не міг він

повернутися до неї. Не вернулася додому й мати. Пішли вони вдвох степами широкими й стали могилами високими.

Тому то й кажуть у народі, що найсильніша любов - материнська.

Ця легенда вчить нас того, щоб ми з повагою ставилися до своїх матерів, пам’ятали завжди, що тільки мати може нас втішити у важкі хвилини та розділити нашу радість так, як ніхто інший. Тільки їй одній ми можемо довіритись в усьому, і тільки вона одна може пробачити нам любу провину. А ще ми маємо бути слухняними і вихованими, турбуватися про своїх батьків, не завдавати їм прикрощів. Навіть у Біблії в одній із десяти Божих заповідей записано: «Шануй батька ц матір свою, і добре тобі буде». Про це народ склав і багато прислів’їв:

Шануй рідну неньку – буде тобі скрізь гладенько.

У дитини заболить пальчик, а в матері – серце.

Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоро розтане.

У травні, коли розцвітають яскраві квіти і дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас Свято Матері. День матері – це свято Божої Матері, Матері – України і нашої земної Матері. Вони є тими чистими

джерелами, з котрих людина живиться від першого свого подиху на цьому світі до останніх днів життя.

Ой, маю я три матері, та всі три хороші. Три матері, три квіточки, три красні рожі. Перша мати – Непорочна, як лілея біла. Із дитятком – немовлятком Пречиста Діва. Друга мати – це найкраща на світі крайня, Земля наша , наша славна ненька – Україна. Третя мати – що ж про неї гарного сказати? Це ласкава, люба, мила, рідна моя мати:

Ой, маю я три матері, та всі три хороші,

Три матері, три квіточки, три красні рожі.

День матері відзначають у травні(друга неділя), бо це є місяць Пречистої Діви Марії.

У цей день люди ідуть у храм Божий, несуть квіти, співають пісні, славлять ту земну жінку, що народила сина Божого. Своєю добротою, покорою, святістю вознеслася над нами Божа Матір Марія, щоб просити Сина свого єдинородного простити наші провини.

Образ Божої Матері ніби ввібрав у себе всі радощі і трагедії, всі втіхи і болі материнства, став прикладом материнської вірності і самозречення тієї сили духу, яку у важку хвилину уявити може лише материнське серце. А водночас став покровом материнства, дитинства, символом надії на добро і щастя.

У нас у городі зацвіли лілеї –

Із них я найкращу зірву для Марії,

Бо Вона, Пречиста, повна благодати,

Матінка Ісуса – твоя і моя мати.
Немає, напевно, такої дитини, яка б не любила своєї мами. І якщо запитати, за що я люблю свою маму, то я відповім коротко: за те, що вона є. А якби на хвилинку уявити або подумати, якби мами не було, як я тоді жила б. Навіть страшно подумати про таке. Як важко живеться тим дітям, які не мають мами. Таких дітей є багато. Я співчуваю цим дітям, розумію, як вони мріють віднайти свою матір. Це біль всього їхнього життя. Навіщо матері залишають своїх дітей? Чому зрікаються їх? В сучасному світі дуже багато є того, що діти при живих батьках ростуть сиротами. І тільки, напевно, в снах мама приходить до них, або вони все – таки чекають, що коли-небудь мама повернеться до них. Такі проблеми існують в нашому житті. Але хіба може бути щось краще в світі, ніж Мати з дитиною на руках. Невже цього не розуміють ті матері – зозулі, що відрікаються від своїх дітей? Хіба вони варті називатися цим святим ім’ям – Мати?

Я завжди буду вдячна своїй мамі за те, що вона піклується про мане, що вона завжди привітна, добра, вміє простити мені мої провини, що тільки вона завжди пожаліє мене, дасть хорошу пораду, що вона вчить мене бути вихованою, справедливою, доброю, прищеплює мені найкращі людські риси. Я завжди хочу бачити свою маму усміхненою, щоб вона ніколи не сумувала. Коли мама усміхається, то на душі так радісно. Я відчуваю заспокоєння, щастя і тепло. Напевно, і мами наші також радіють, коли їхні діти щасливі. Бо головне для матері – це бачити щасливими і радісними

своїх дітей. Буває, що я бачу, що мама чомусь сумна, у неї поганий настрій. Я обов’язково намагаюся якимось чином розвеселити маму, порадувати її своїми успіхами. І радію, коли мені це вдається. Ми повинні бути уважними до своїх матерів, розуміти їх і бути завжди слухняними, вміти утішити її. Це дуже важливо, коли діти розуміють своїх батьків, завжди допомагають їм. Ярема Гояма сказав чудові слова про матір: «Материнський образ являється дітям з

любові, встає з сивих тумані віків, із синяви неба і золотавих надвечір’їв, з вишневого цвітіння і калинової задуми. То випливає на небо нашої вічності одне-однісіньке слово, як сонце – Мати – і купається в сльозі й відроджується із сльози, і світиться в сльозі веселковими барвами дитинної ніжності: МАТИ, МАМА, МАМУНЦЯ, МАМУНЯ, МАМУСЯ, МАМЦЯ, МАМОЧКА, МАМОНЬКА, МАТІНКА, МАТІНОЧКА, МАТУСЯ, МАТУСЕНЬКА, НЕНЬКА, НЕНЯ, НЕНЕЧКА… »

Стоїть на землі Мати, вища і святіша від усіх богинь. Рідна Мати і Рідна Україна – два крила любові, два крила несуть українську душу через віки і не в’януть у вічному польоті, бо тримає їх на світі материнська любов. Станемо на коліна перед Матір’ю – Україною і помолимось, як Матері Божій. Станемо на коліна перед матір’ю і душею, засвітимось праведно, як на сповіді. Прийми Боже, молитву своїх дітей, бо ми просимо за Україну, за рідну Матір, і молитва наша праведна, як і любов.

Схожі:

М алоштан Людмила Миколаївна Дисертації: В 1987 році захистила кандидатську дисертацію на тему: ”Гипогликемическая активность и некоторые стороны действия на...	Уроки узагальнення та систематизації знань з математики (8-10 клас) Лискова Світлана Миколаївна, Чамата Світлана Олександрівна, Козлова Ольга Миколаївна
Математика Лупу Людмила Михайлівна Лупу Людмила Михайлівна, вчитель математики Берегометської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 Вижницького району, вища категорія, вчитель-методист	Аріх Людмила Анатоліївна Аріх Людмила Анатоліївна, 09. 06. 1967 р н., освіта вища, ПП «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», тимчасово не працює, смт. Велика...
Ребуси 5-7 класи Підготувала Василенко Валентина Миколаївна	АВТОР Петренко Людмила Василівна, заступник директора з виховної роботи ТСШ №29
АВТОР Петренко Людмила Василівна, заступник директора з виховної роботи ТСШ №29	І варіант Початковий та середній рівень Указати героя, про якого не згадується у вступі до поеми О. Пушкіна «Руслан і Людмила»
Задача. Заміни Підготувала вчитель початкових класів Запорізького навчально-виховного комплексу №109 Дидика Людмила Іванівна	Стасюк Наталія Миколаївна Ціль Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» (кафедра «Маркетинг», 4 курс, заочно)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання