Ожеледиця й ожеледь: у чому небезпека для пішоходів

Кожної зими травмпункти переповнюються людьми з переломами й забоями, і винуватець здебільшого один — слизька крижана поверхня під ногами. У розмовній мові все це називають «ожеледицею», проте метеорологи розрізняють два різні явища: ожеледь і ожеледицю. Вони різняться походженням, виглядом і навіть ступенем небезпеки, і розуміння цієї різниці допомагає краще підготуватися до підступної погоди.

Ожеледь — це шар щільного прозорого льоду, що наростає на поверхнях, коли переохолоджений дощ чи мряка замерзають при контакті з ними. Виникає вона за особливих умов: у верхніх шарах атмосфери тепліше нуля, там формуються дощові краплі, а біля землі шар морозного повітря. Краплі не встигають замерзнути в польоті, залишаються рідкими, але переохолодженими, і замерзають миттєво, щойно торкаються холодного асфальту, гілок чи дротів. Найнебезпечніше те, що ожеледь часто буває майже невидимою, утворюючи прозору кірку. Саме тому в періоди нестійкої зимової погоди варто стежити за прогнозом погоди, щоб не потрапити зненацька на слизьку дорогу.

Чим ожеледиця відрізняється від ожеледі

Ожеледиця — поняття ширше й водночас «наземне». Це будь-який лід або обмерзлий сніг на поверхні землі, доріг і тротуарів. Вона утворюється не лише через переохолоджений дощ, а й тоді, коли підтанулий удень сніг замерзає вночі, коли по мокрому асфальту вдарив мороз або коли утоптаний сніг перетворюється на слизьку кірку. Ожеледиця тримається довше й займає більші площі, ніж локальна ожеледь.

Отже, головна відмінність така: ожеледь — це наліт льоду на будь-яких предметах від переохолоджених опадів, тоді як ожеледиця — це лід саме на земній поверхні незалежно від причини. Для пішохода практичний висновок один: обидва явища роблять землю підступно слизькою.

Чому це так небезпечно

Небезпека криється не лише в самому льоду, а в його непомітності. Прозора ожеледь на темному асфальті майже не видна, тож нога ступає на неї без будь-якої готовності. Коефіцієнт зчеплення падає в рази, і людина втрачає рівновагу за частку секунди. Найтиповіші травми — переломи зап'ястка й передпліччя, коли людина інстинктивно виставляє руку, перелом стегна в літніх людей, а також забої голови й куприка, що можуть мати серйозні наслідки.

Особливо небезпечні кілька зон. Це східці й сходові марші, ділянки біля риштаків і водостоків, де стікає й замерзає вода, пішохідні переходи, а також ділянки в тіні будівель, де лід не тане навіть удень. Ранок після відлиги, змінений нічним морозом, — класична пастка. Окрему загрозу створює ожеледь на проводах і деревах: наростаючи товстим шаром, крига обриває лінії електропередач і ламає гілки, які падають на перехожих і автомобілі.

Як убезпечити себе

Кілька простих звичок суттєво знижують ризик травми у слизьку погоду:

• Взуття з рифленою, м'якою й нековзкою підошвою; за потреби — спеціальні накладки-льодоступи з шипами.
• Хода дрібними кроками, з легко зігнутими колінами й перенесенням ваги на всю ступню, а не на п'яту — так тіло краще утримує рівновагу.
• Вільні руки: не варто тримати їх у кишенях, бо саме руки допомагають балансувати й пом'якшити падіння.
• Уповільнення й підвищена уважність біля сходів, бордюрів і на переходах, де ризик найвищий.
• Якщо падіння неминуче, безпечніше згрупуватися, підібгати підборіддя до грудей і завалитися на бік, а не назад на спину чи на випростану руку.

Коли лід найімовірніший

Найпідступніший час — це перехід температури через нуль. Найтиповіші дні для ожеледиці настають тоді, коли після відлиги чи денного танення вночі приходить мороз, а також під час затяжних осінніх і весняних періодів, коли вдень плюс, а вночі мінус. Особливо зрадливими бувають ранки після теплого дощового дня, коли волога на дорогах за ніч перетворюється на суцільну кірку льоду. Небезпечні й тумани при мінусовій температурі: осідаючи на поверхнях, вони теж дають тонкий слизький наліт.

Комунальні служби в такі періоди посипають тротуари піском, сіллю чи спеціальними сумішами, але охопити одразу все місто неможливо, тож двори, під'їзні доріжки й тихі провулки часто лишаються необробленими найдовше. Тому покладатися варто передусім на власну обачність. Корисно мати вдома трохи піску чи солі, щоб самостійно присипати слизькі сходинки біля входу, і планувати вихід із запасом часу, аби не поспішати ожеледицею.

Ожеледь і ожеледиця не зникнуть з нашого клімату, але передбачити їх цілком реально. Прогноз майже завжди попереджає про перехід температури через нуль, дощ при мінусовій погоді чи різке похолодання після відлиги — саме ці ситуації породжують лід під ногами. Знаючи це заздалегідь, можна вибрати правильне взуття, вийти з дому раніше й пройти небезпечними ділянками повільно та обережно, зберігши здоров'я.

Окрему увагу слід приділити людям похилого віку, для яких падіння на льоду особливо небезпечне через крихкість кісток. Їм варто уникати виходів у найслизькіші години, користуватися ціпком із гострим наконечником і по змозі просити супроводу. А ще корисно пам'ятати, що небезпечні не лише тротуари: слизькими стають і металеві кришки люків, плитка біля магазинів, пандуси й дерев'яні настили, які під льодом перетворюються на справжній каток. Уважність до таких дрібниць нерідко відрізняє спокійну зимову прогулянку від візиту до травмпункту.