|
|
Скачати 69.71 Kb.
|
|
Мясніков І.В. Викладач професійно-теоретичної підготовки Любарський професійний ліцей «Прости нас, пам´яте, прости» Прости нас, пам´яте, прости (урок – пам’ять) Кабінет прикрашений плакатами на тему війни в Афганістані, на столі-альбом з портретами та спогадами воїнів-афганців. Виходять ведучі. Звучить сумна мелодія. Ведучий: Очі туманить ядуча сльоза, Руки скувала утома. Палить їй душу афганська гроза – Син не вернувся додому. В неї він ясночолий, як світ, Сонячно так усміхався. Ще й двадцяти не було йому літ, Юним навік і зостався. Ведуча: Ясеночку! Синочки! Сини! Колосочки вкраїнського поля! Скільки ж вас не вернулось з війни? Скільки гибіє ще у неволі? …Роки летітимуть, мов журавлі, Та не полегшає втрата, Доки ходитиме по землі Мати солдата. Ведучий: 15 лютого Україна вшановує День пам’яті своїх синів–молодих воїнів, які загинули на чужій землі Афганістану. Цього дня останній солдат залишив цю країну. Майже 10 років проливали там кров наші юнаки. Ведуча: У рідні домівки не повернулись 13 тисяч 833 юнаки колишнього Радянського Союзу, 312–пропали безвісти, 18–інтерновані, доля 330–невідома. Оплакує ненька - Україна 2376 своїх синів, які не повернулися додому. Учитель: 25 грудня 1979 року у Афганістан було введено радянські війська. Для тисяч наших солдат, їхніх батьків та матерів, дружин, дітей розпочалася жорстока, кривава війна в Афганістані. Тривожні дні чекання, безсонні ночі та тривоги, тривоги… Посивіли батьки. Тривожні були ці роки і для тих батьків, сини яких служили не в Афганістані, а на території колишнього Радянського Союзу. Де б не служив солдат, він у будь-який момент міг потрапити до Афганістану. Тому й не було спокою в Україні всі 10 років афганської війни, яка тривала вдвічі довше, ніж Друга світова війна. Ведучий: Щороку в цей день схилятимуть знамена над полеглими, подаватимуть на службу Божу за тих, що загинули, лунатимуть скупі тости тих, хто вижив. Вони згадуватимуть військову дружбу, людську честь, мужність побратимів. Попри смерть втрату друзів, пролиту кров, вони по-доброму пам’ятатимуть Афгані, який багато чого навчив їх. Ведуча: За довгих 10 років цієї війни на цвинтарях з’явилося багато свіжих могил з фотографіями юних облич. Останки загиблих воїнів привозили в оцинкованих гробах. І не було у батьків упевненості в тому. Ховають вони свого сина чи когось іншого… І ще довго ятритимуть душу запитання без відповіді. Навіть на могильних плитах довго забороняли писати справжню причину загибелі. Не забудеться це горе, не відболить іще кілька поколінь. Виходить читець. Читець: Заплакало небо дощами… Біль і туга зійшлися клином. Свистіли кулі над Афганок, Прощається мати із сином. Котилися сльози рікою. Ще б жити – та віку немає. Лишалась невістка вдовою Й онучка за батька питає. Прощається мати із сином… Прощаються гори й долини, І більшого горя немає – Як жити самій без дитини? Лиш чорна хустина. Німа домовина… «Прости», – ледь шепоче вустами. Та чорна хустина – то туга за сином. Заплакало небо дощами… Є. Сохаціка Ведучий: У цій війні народжувались герої. Вони бачили смерть в обличчя. Війна їх загартувала, зробила мужніми, дужими. Нині воїни-афганці живуть на грані можливого. Вони багато зрозуміли. Зрозуміли, що для мирних жителів найбільше зло – це коли на твоїй території перебувають громадяни іншої держави. Бо за будь яких законів, той, хто перебуває на чужій території, ризикує стати носієм свавілля. Отже, наші солдати і були для афганського населення саме цим злом. І хоча наші воїни володіли зброєю краще, вони не мали того бойового духу, що мали місцеві мешканці, які захищали свою землю. Ведуча: Правда про афганську війну… Різна вона, і спогади різні. Юнацька кров навік стихає, Вмирає серце молоде… Душа нестрачена вмирає, Обрубок тіла смерті жде. Сльоза гіркою борозною Стікає болем до землі. Убитий горем і війною – Вже не розкаже про жалі… Язик одрізали душмани, Посіяли смертельний жах. У косах вицвіли тумани, Мов скиба хліба на вітрах. Вони й досі кричать ночами. Вони й до цього часу «воюють». Виходить читець. Читець. Під кулями вмирала рота, B очах сховавсь смертельний жах. Лягла розстріляна піхота У диких скелях на пісках. I лист в конверті для родини Знайшли в розбитім бліндажі: «Зосталось жита нам хвилини, Стріляють в нас свої й чужі». На плащ-наметі санітари Тіла потрощені несли. Там на майдані комісари Останню честь їм віддали.
Ведучий. Володі Бойку ще й не було семи років, як він попрохав відвести його до школи в селі Липне Любарського району. Мати з батьком задовольнили його прохання. Ще в дитинстві він виділявся серед школярів кмітливістю. Спорт для нього зіграв велику роль. Вже в сьомому класі крутив «сонечко» на турніку. Закінчив після школи училище № 15 в Житомирі. Набув професію кранівника. А потім призвали в армію. Спочатку попав на службу в Кушку, а потім був Афганістан. Ведуча. Вісімнадцятого квітня 1988 р. Володимир Бойко стояв у караулі на горі. Це було неподалік Кілогая, це місце називали «дорогою смерті». За сімсот метрів від поста проходив караван душманів. Вони обстріляли сторожову вишку. Вбили в бою одинадцять чоловік. В цьому бою і загинув Володимир Бойко. Посмертно він нагороджений медаллю «Від вдячного афганського народу» за життя — орденом Червоної Зірки. Захоронений в Любарському районі За кожним воїном –афганцем – свій життєвий подвиг, своя доля. Хтось повернувся цілий і неушкоджений, а хтось – скалічений. Читець.
В.Присяжний Ведуча. Афганістан… він став синонімом людського лиха, справжнього людського пекла: палюче сонце зранку, спекотний вітер-афганець, пісок, що не дає дихати, і… завжди хочеться пити. І в цій суворості народжувалися вірші, які згодом ставали піснями. Виконується пісня на афганську тематику. Ведучий. Кожен час народжує свої пісні, які для певного покоління стають рідними. Прості слова, проста мелодія, акомпанемент під гітару – і душа наповнюється смутком або радістю, чимось близьким і рідним… Ведуча. Кожна область України відправила своїх синів на афганську землю. Одні вижили, повернулися додому. Хто здоровим, хто хворим, а хто інвалідом..5 Ведучий. Запалимо свічку пам’яті тим, які любили наш край, своїх батьків, наречених, своє місто. Тим, які були вірними друзями, щасливо жили, мріяли про майбутнє. Не судилося їм повернутися живими до рідних домівок. Вшануймо пам’ять загиблих хвилиною мовчання. Ведуча. Минув час. і для себе кожен афганець багато зрозумів. Дружба у мирні дні має велике значення, але найцінніша дружба – військова – та, яка склалася, коли разом воювали, виручали один одного у бою. Повернувшись з Афганістану, колишні воїни об’єднались у Організацію ветеранів Афганістану. Але й сьогодні вони живуть під постійним тиском з боку влади. Чому? Бо ветерани – люди честі, а це подобається не всім. Нечесній владі чесні люди у принципі не потрібні. І вони говорять: «Краще бути вбитим… Бо в реаліях, що склалися сьогодні в нашій країні, інвалід – це дуже погано. Йому не віддають належне за те, що постраждав». (В.Сидоренко, голова спілки ветеранів Афганістану.) Ведучий. Вони, ветерани, зберігають пам’ять про загиблих друзів, полегшують життя стареньким батькам тих, що загинули. Свята справа для них – піклування про інвалідів. Ведуча. Ми запросили сьогодні тих, хто пройшов небезпечними дорогами афганської війни. Надамо їм слово. Виступи колишніх воїнів-афганців. Ведучий. Дедалі більше віддаляють роки від нас ту війну, але стоять обеліски, які будуть вічно нагадувати про тих, хто не повернувся до батьківської хати. Хвилина мовчання. Виходить читець Читець.
Список використаних джерел та літератури Книга
Навчальна книга
„__”____________2013р. |
| Жид Чорт На сцені висить великий лозунг: “Величаємо Тебе. Святителю Христовий, Миколаю, і почитаємо пам’ять твою, бо ти молиш за нас Христа... |
«Гірка пам'ять: Афганістан болить у наших душах» ... |
| ТЕМА. Споріднені слова Сьогодні до нас в гості завітав Лісовичок і Запрошує нас у подорож до Лісового царства |
Сватання по-стецівському звичаю Настя. Та до нас! До нас! Он уже на подвір’ї! Сідай швидко. А ти, доню, біжи прибирайся |
| Командир: Яковчук Юлія Наш девіз Нам з дитячих літ. У книжках живуть І веде нас по доріжках І навчать нас неодмінно |
Завадський І. О. та ін. Інформатика: 9 кл.: Підруч для загальноосвіт... Тема. Пам'ять комп'ютера. Внутрішня пам'ять. Зовнішня пам'ять. Дисководи. Новітні пристрої пам'яті. Практична робота №1. Робота з... |
| Знов білим цвітом вкрилися сади Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого... |
Пам ’ ять ПК Найважливішими характеристиками пам'яті є її обсяг та швидкодія. Для роботи сучасних операційних систем та додатків потрібно не менше... |
| ВСТУП В людській історії настало третє тисячоліття. Яким буде для нас 21-ше століття? Особливо це хвилює нас тому, що в цьому столітті... |
Становлення китайської філософії Греції. То було п'яте сторіччя до н е., яке увійшло в історію китайської філософії як «золоте сторіччя китайської філософії». Як... |