Роль людського фактору в автоматизованому виробництві. Перспектива розвитку електронно обчислювальної техніки


Скачати 141.22 Kb.
НазваРоль людського фактору в автоматизованому виробництві. Перспектива розвитку електронно обчислювальної техніки
Дата15.03.2013
Розмір141.22 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Туризм > Документи
Тема: Роль людського фактору в автоматизованому виробництві. Перспектива розвитку електронно обчислювальної техніки.

Мета:Дізнатися про роль людського фактору в автоматизованому виробництві та розвитку електронно обчислювальної техніки.

Хід уроку

Актуалізація опорних знань

Пояснення нового матеріалу

План

  1. Людина – основне джерело і критерій соціально-економічного прогресу.

2. Етапи розвитку ЕОТ.

1.Людина як головний фактор виробництва є носієм виробничих і суспільних відносин. Продуктивні сили й виробничі відносини постійно змінюються, розвиваються. Відповідно змінюються — незмірно зростають — місце і роль людини в процесі виробництва, особливо в умовах сучасного науково-технічного прогресу. З одного боку, відбувається звільнення людини від виконання певних функцій безпосередньо в самому виробництві за рахунок його механізації й автоматизації, а з іншого — підвищується значення її професійної підготовки, здатності забезпечити функціонування складного технічного обладнання. Людина як біосоціальна істота є частиною і природи, і суспільства. Вона включена у зв'язок з іншими людьми в процесі спільної трудової діяльності. Розуміння діалектичної єдності біологічного й соціального в людині має принципове значення. Якщо недооцінюється той чи інший аспект, неминучі викривлення в розвитку суспільства. На сучасному етапі розвитку суспільства перетворювальна діяльність у природі досягла такого ступеня, що стала реальною загрозою екологічної катастрофи. Забруднення повітря, води й землі негативно позначається на житті людей, викликає тяжкі захворювання. Антропоцентристське розуміння світової цивілізації виховує в людини впевненість у тому, що вона може і має брати від навколишньої природи все, що їй необхідно. А цінність природи нібито полягає лише в тому, щоб вона служила людині. Такий підхід призводить до глибокої екологічної кризи, що ставить під сумнів збереження і розвиток людської цивілізації. Саме життя вимагає відновлення і послідовного дотримання принципу гармонійного співіснування людини і природи. Людина повинна вміти відновлювати природне навколишнє середовище, будувати свої відносини з природою на нових, гуманістичних засадах. Тому сучасний розвиток продуктивних сил нерозривно пов'язаний з подальшим підвищенням освіченості людини, опануванням не лише технічної, а й гуманітарної культури. Саме завдяки цьому людина здатна до цілісного сприйняття природи й суспільства. Сьогодні швидкими темпами розвивається екологія — наука про збереження навколишнього середовища, яка все більше впливає на розвиток суспільного виробництва, економіки в цілому. Економічна теорія певною мірою характеризує взаємодію людини з природою, але не вивчає розвитку природи в цілому. Тому вона не розглядає всього комплексу екологічних проблем. Разом із тим, економічний аспект екологи органічно входить до проблем розвитку суспільного виробництва. Людина має створити гармонійну еколого-економічну систему, яка б органічно поєднувала сприятливі для неї економічні умови життєдіяльності зі збереженням природного навколишнього середовища, щоб соціально-економічна якість життя доповнювалась екологічно безпечними здоровими умовами. Суспільні відносини відіграють вирішальну роль у розвитку людини. Якщо не створено сприятливих суспільних умов, людині дуже важко, а іноді й неможливо проявити свій талант. Проте не можна Ігнорувати й те, що людина — біосоціальна істота, що природа відіграє величезну роль у її творенні. Саме тому є люди, які мають великі здібності, талант, і є люди менш обдаровані. Створення умов для реалізації здібностей усім людям — один з основоположних принципів розвитку суспільства. В економічній теорії використовуються такі поняття й категорії, як працівник, трудівник, робоча сила, особистий фактор виробництва, фактор виробництва, людський фактор, суб'єктивний фактор та ін. Щоб зрозуміти співвідношення між ними, слід звернутися до визначення поняття робоча сила. Робоча сила — це сукупність фізичних і духовних здатностей, які має організм людини, її жива особистість і які вона застосовує щоразу, коли виробляє будь-які споживчі вартості. Це означає, що здатність до праці є важливою, проте не єдиною рисою людини. Категорія особистий фактор виробництва характеризує людину як головний і вирішальний елемент продуктивних сил. Разом з тим, людина є і суб'єктом економічних виробничих відносин, і носієм системи інтересів. Тому категорія людський фактор значно ширша, ніж особистий. Вона характеризує діяльність людей, активне функціонування їх системі не лише виробничих, а й усіх суспільних відносин. Людський фактор — це органічна єдність свідомості й діяльності людини як рушійної сили і вищої мети суспільного прогресу. Категорія суб'єктивний фактор — ширша, ніж людський фактор, оскільки характеризує свідому діяльність окремих індивідів, трудових колективів, партій, верств, громадських організацій і навіть держави. Економічна теорія вивчає важливі конкретні прояви людського, суб'єктивного фактора, пов'язані з економічною діяльністю, але не може охопити всього багатства суспільних відносин, втілених у цих поняттях. Як було зазначено, продуктивні сили — це єдність матеріально-речового й особистого факторів виробництва. Головну роль у цьому відіграє особистий фактор — людина, яка створює засоби виробництва і приводить їх у дію. Людина — головна продуктивна сила суспільства. Разом з тим, засоби виробництва й передусім знаряддя — цс найбільш революційний елемент продуктивних сил. Вони швидко змінюються, вдосконалюються, що пов'язано з розвитком людини, підвищенням її освітнього, кваліфікаційного рівня, поліпшенням організації праці й управління. До певного часу була поширена концепція про зниження ролі людини в системах автоматизованого виробництва, пристосуванні чи примусовому підпорядкуванні її все досконалішій техніці. Ця концепція розглядала людський фактор як найменш надійну деталь у будь-якій складній технічній системі. Однак це не відповідає реальним процесам суспільного розвитку. Роль людини в усіх глибоких змінах у техніці й технології не знижується, а навпаки, зростає, адже саме діяльність людини визначає розвиток науки й техніки, вдосконалення виробництва, суспільного життя в цілому. Всупереч економістам, які перебільшують роль оречевленої в засобах виробництва праці й принижують живу працю людини, на нашу думку, пріоритет належить другій, оскільки саме людина є головною продуктивною силою суспільства. Науково-технічний прогрес постійно вносить зміни в продуктивні сили суспільства, засоби виробництва, оречевлену й живу працю. Вони все більше стають втіленням знання, значення якого незмірно зростає. Наука перетворюється на безпосередню суспільну продуктивну силу. І якщо в засобах праці вона виступає як оречевлене знання, то в людині вона існує як жива свідомість, яка визначає її науково-технічну й економічну діяльність. Якщо робоча сила не відповідає вимогам, які висуваються до неї новою технікою і технологією, це неминуче призведе до того, що вони не будуть використовуватися. Суперечлива взаємодія матеріально-речового й особистого елементів продуктивних сил об'єктивно спрямовує дії людей на забезпечення прогресивного розвитку в єдності їх. Відбувається паралельний розвиток засобів виробництва і людини. Ручні знаряддя праці потребували працівника певного типу (без особливої підготовки). Застосування промислових машин висунуло нові вимоги до робочої сили: освіченість, професійна майстерність. Сучасна науково-технічна революція піднесла ці вимоги на ще вищий рівень. З часом змінюються потреби людини у сфері матеріального забезпечення, охорони здоров'я, фізичного розвитку, освіти (як загальної, так і професійної), культури, духовного життя. Від цього все більше залежить розвиток суспільного виробництва. Це, у свою чергу, вимагає зміни умов відтворення робочої сили. Суспільне виробництво, як І його фактори, завжди має конкретно-історичну соціально-економічну форму. Тому й людина як головний фактор продуктивних сил водночас є суб'єктом (носієм) економічних виробничих і всіх суспільних відносин, адже економічні відносини виникають та існують у процесі спільної трудової діяльності людей.

2. Етапи розвитку ЕОТ

I. Ручний період автоматизації обчислень почався на зорі людської цивілізації. Він базувався на використанні пальців рук і ніг. Рахунок за допомогою угрупування і перекладання предметів з'явився попередником рахунку на абаку — найбільш розвиненому рахунковому приладі старовини. Аналогом абака на Русі є рахівниці, що дійшли до наших днів. Використання абака припускає виконання обчислень по розрядах, тобто наявність деякої позиційної системи числення. Обчислення на них проводилися шляхом переміщення рахункових кісток і камінчиків (калькулей) в полоськових поглибленнях дощок з бронзи, каменя, слонячої кістки, кольорового скла. У своїй примітивній формі абак був дощечкою (пізніше він прийняв вид дошки, розділеної на колонки перегородками). На ній проводилися лінії, що розділяли її на колонки, а камінчики розкладалися в ці колонки за тим же позиційним принципом, по якому кладеться число на наші рахівниці. Це нам відомо від ряду грецьких авторів.

Першим пристроєм для виконання множення був набір дерев'яних брусків, відомих як палички Непера. Вони були винайдені шотландцем Джоном Непером (1550-1617рр.). На такому наборі з дерев'яних брусків була розміщена таблиця множення. Крім того, Джон Непер на початку XVII століття ввів логарифми, що зробило революційний вплив на рахунок. Винайдена їм логарифмічна лінійка - це рахунковий інструмент для спрощення обчислень, за допомогою якого операції над числами замінюються операціями над логарифмами цих чисел. Конструкція лінійки збереглася в основному до наших днів. Обчислення за допомогою логарифмічної лінійки проводяться просто, швидко, але приблизно. І, отже, вона не годиться для точних, наприклад фінансових розрахунків. Вона, поза сумнівом, є вінцем обчислювальних інструментів ручного періоду автоматизації.

II. Розвиток механіки в XVII столітті став передумовою створення обчислювальних пристроїв і приладів, що використовують механічний спосіб обчислень.

Ескіз механічного трінадцятиразрядного пристрою, що підсумовує, з десятьма колесами був розроблений ще Леонардо да Вінчі (1452— 1519рр). По цих кресленнях в наші дні фірма IBM в цілях реклами побудувала працездатну машину. Перша механічна рахункова машина була виготовлена в 1623 р. професором математики Вільгельмом Шиккардом (1592—1636рр.). В ній були механізовані операції складання і віднімання, а множення і ділення виконувалося з елементами механізації. Але машина Шиккарда незабаром згоріла під час пожежі. Тому біографія механічних обчислювальних пристроїв ведеться від машини, що підсумовує, виготовленої у 1642 р. Блезом Паскалем (1623—1662), надалі великим математиком і фізиком.

У 1673 р. інший великий математик Готфрід Лейбніц розробив рахунковий пристрій, на якому вже можна було множити і ділити. З деякими удосконаленнями ці машини, а названі вони були арифмометрами, використовувалися до недавнього часу.

Англійський математик Чарльз Беббідж (Charles Babbage, 1792—1871рр.) висунув ідею створення програмно-управляємої рахункової машини, що має арифметичний пристрій, пристрій управління, введення і друку. Перша спроектована машина Беббіджем, різницева машина, працювала на паровому двигуні. Вона заповнювала таблиці логарифмів методом постійної диференціації і заносила результати на металеву пластину. Працююча модель, яку він створив в 1822 році, була шестирозрядним калькулятором, здатним проводити обчислення і друкувати цифрові таблиці. Другий проект Беббіджа — аналітична машина, що використовує принцип програмного управління і що призначалася для обчислення будь-якого алгоритму.

Вона складалася з наступних чотирьох основних частин: блок зберігання початкових, проміжних і результуючих даних (склад — пам'ять); блок обробки даних (млин — арифметичний пристрій); блок управління послідовністю обчислень (пристрій управління); блок введення початкових даних і друку результатів (пристрої введення/виводу).

III. Електромеханічний етап розвитку обчислювальної техніки є найменш тривалим і охоплює близько 60 років — від першого табулятора Г.Холлерита до першої ЕОМ “ENIAC”.

В кінці XIX ст. були створені складніші механічні пристрої. Найважливішим з них був пристрій, розроблений американцем Германом Холлерітом. Винятковість його полягала в тому, що в ньому вперше була спожита ідея перфокарт і розрахунки велися за допомогою електричного струму. Це поєднання робило машину настільки працездатною, що вона отримала широке застосування свого часу. Наприклад, при переліку населення в США, проведенному у 1890 р., Холлеріт, за допомогою своїх машин зміг виконати за три роки те, що уручну робилося б в перебігу семи років, причому набагато більшим числом людей.

Початок — 30-і роки XX століття — розробка рахунковоаналітичних комплексів, які складаються з чотирьох основних пристроїв: перфоратора, контрольника, сортувальника і табулятора. На базі таких комплексів створюються обчислювальні центри. В цей же час розвиваються аналогові машини.

1930 р. — В.Буш розробляє диференціальний аналізатор, використаний надалі у військових цілях.

1937 р. — Дж. Атанасов, К.Берри створюють електронну машину ABC.

1944 р. — Г.Айкен розробляє і створює керовану обчислювальну машину MARK-1. Надалі було реалізовано ще декілька моделей.

1957 р. — останній найбільший проект релейної обчислювальної техніки — в СРСР створена РВМ-I, яка експлуатувалася до 1965 р.

IV. Електронний етап, початок якого пов'язують із створенням в США в кінці 1945 р. електронної обчислювальної машини ENIAC американським інженером-електронщиком Дж. П. Эккерт і фізиком Дж.У. Моучлі.

У історії розвитку ЕОТ прийнято виділяти декілька поколінь, кожне з яких має свої відмітні ознаки і унікальні характеристики. Головна відмінність машин різних поколінь полягає в елементній базі, логічній архітектурі і програмному забезпеченні, крім того, вони розрізняються по швидкодії, оперативній пам'яті, способам введення і виведення інформації.

I покоління (до 1955 р.)

Всі ЕОМ I-го покоління були зроблені на основі електронних ламп, що робило їх ненадійними - лампи доводилося часто міняти. Ці комп'ютери були величезними, незручними і дуже дорогими машинами, які могли придбати тільки крупні корпорації і уряди. Лампи споживали величезну кількість електроенергії і виділяли багато тепла. Притому для кожної машини використовувалася своя мова програмування. Набір команд був невеликим, схема арифметико-логічного пристрою і пристрою управління достатньо проста, програмне забезпечення практично було відсутнє. Показники об'єму оперативної пам'яті і швидкодії були низькими. Для введення-виводу використовувалися перфострічки, перфокарти, магнітні стрічки і друкуючі пристрої, оперативні пристрої, що запам'ятовують, були реалізовані на основі ртутних ліній затримки електроннолучевих трубок. Ці незручності почали долати шляхом інтенсивної розробки засобів автоматизації програмування, створення систем обслуговуючих програм, що спрощують роботу на машині і збільшують ефективність її використання. Це, у свою чергу, зажадало значних змін в структурі комп'ютерів, направлених на те, щоб наблизити її до вимог, що виникли з досвіду експлуатації комп'ютерів.

Основні комп'ютери першого покоління:

1. ЕНІАК.

У 1946 р. американські інженер-електронщик Дж. П. Эккерт і фізик Дж.У. Моучлі в Пенсільванському університеті сконструювали, за замовленням військового відомства США, першу електронно-обчислювальну машину - “Еніак” (Electronic Numerical Integrator and Computer), яка призначалася для вирішення завдань балістики. Вона працювала в тисячу разів швидше, ніж "Марк-1", виконуючи за одну секунду 300 множень або 5000 складань багаторозрядних чисел. Розміри: 30 м. в довжину, об'єм - 85 м3., вага - 30 тонн. Використовувалося близько 20000 електронних ламп и 1500 реле. Потужність її була до 150 квт.

2. ЕДСАК.

Перша машина з програмою, що зберігається, - ”Едсак” - була створена в Кембріджському університеті (Англія) в 1949 р. Вона мала пристрій, що запам'ятовував, на 512 ртутних лініях затримки. Час виконання складання був 0,07 мс, множення - 8,5 мс.

3. МЭСМ.

У 1948 році академік Сергій Олексійович Лебедев запропонував проект першої на континенті Європи ЕОМ - Малої електронної рахунково-вирішальної машини (МЕСМ). У 1951р. МЕСМ офіційно вводиться в експлуатацію, на ній регулярно вирішуються обчислювальні завдання. Машина оперувала з 20розрядними двійковими кодами з швидкодією 50 операцій в секунду, мала оперативну пам'ять в 100 осередків на електронних лампах.

4. UNIVAC-1. (Англія)

У 1951 р. була створена машина “Юнівак”(UNIVAC) - перший серійний комп'ютер з програмою, що зберігається. У цій машині вперше була використана магнітна стрічка для запису і зберігання інформації.

5. БЕСМ-2

У 1952 році вводиться в експлуатацію БЕСМ-2(велика електронна рахункова машина) з швидкодією близько 10 тис. операцій в секунду над 39-розрядними двійковими числами. Оперативна пам'ять на електронно-акустичних лініях затримки - 1024 слова, потім на електронно-променевих трубках і пізніше на феритових сердечниках.

II покоління (1958-1964рр.).

У 1958 р. в ЕОМ були застосовані напівпровідникові транзистори, винайдені в 1948 р. Уїльямом Шоклі, вони були надійніші, довговічніші, менші, мали змогу виконати значно складніші обчислення, володіли великою оперативною пам'яттю. 1 транзистор здатний був замінити ~ 40 електронних ламп і працювати з більшою швидкістю. У II-ому поколінні комп'ютерів дискретні транзисторні логічні елементи витіснили електронні лампи. Як носії інформації використовувалися магнітні стрічки ("БЕСМ-6", "Мінськ-2","Урал-14") і магнітні сердечники, з'явилися високопродуктивні пристрої для роботи з магнітними стрічками, магнітні барабани і перші магнітні диски.

Як програмне забезпечення стали використовувати мови програмування високого рівня, були написані спеціальні транслятори з цих мов на мову машинних команд. Для прискорення обчислень в цих машинах було реалізовано деяке перекриття команд: подальша команда починала виконуватися до закінчення попередньої. З'явився широкий набір бібліотечних програм для вирішення різноманітних математичних завдань. З'явилися моніторні системи, керівники режиму трансляції і виконання програм. З моніторних систем надалі виросли сучасні операційні системи. Машинам другого покоління була властива програмна несумісність, яка утрудняла організацію крупних інформаційних систем. Тому в середині 60-х років намітився перехід до створення комп'ютерів, програмно сумісних і побудованих на мікроелектронній технологічній базі.

III покоління (1964-1972рр).

У 1960 р. з'явилися перші інтегральні схеми (ІС), які набули широкого поширення у зв'язку з малими розмірами, але величезними можливостями. ІС - це кремнієвий кристал, площа якого приблизно 10 мм2. ІС здатна замінити десятки тисяч транзисторів. А комп'ютер з використанням ІС досягає продуктивності в 10 млн. операцій в секунду.

У 1964 році, фірма IBM оголосила про створення шести моделей сімейства IBM 360 (System 360), що стали першими комп'ютерами третього покоління. Машини третього покоління — це сімейства машин з єдиною архітектурою, тобто програмно сумісних. Як елементна база в них використовуються інтегральні схеми, які також називаються мікросхемами.

Машини третього покоління мають розвинені операційні системи. Вони володіють можливостями мультипрограмування, тобто одночасного виконання декількох програм. Багато завдань управління пам'яттю, пристроями і ресурсами стала брати на себе операційна система або ж безпосередньо сама машина.

Приклади машин третього покоління — сімейства IBM-360, IBM-370, ЄС ЕОМ (Єдина система ЕОМ), СМ ЕОМ (Сімейство малих ЕОМ) і ін. Швидкодія машин усередині сімейства змінюється від декількох десятків тисяч до мільйонів операцій в секунду. Ємкість оперативної пам'яті досягає декількох сотень тисяч слів.

IV покоління (з 1972 р. по теперішній час).

Четверте покоління — це теперішнє покоління комп'ютерної техніки, розроблене після 1970 року. Вперше стали застосовуватися великі інтегральні схеми (ВІС), які по потужності приблизно відповідали 1000 ІС. Це привело до зниження вартості виробництва комп'ютерів. Швидкодія таких машин складає тисячі мільйонів операцій в секунду. Ємкість ОЗУ зросла до 500 млн. двійкових розрядів. У таких машинах одночасно виконуються декілька команд над декількома наборами операндів. C точки зору структури машини цього покоління є багатопроцесорними і багатомашинними комплексами, що працюють на загальну пам'ять і загальне поле зовнішніх пристроїв. Ємкість оперативної пам'яті приблизно 1 - 64 Мбайт.

Розповсюдження персональних комп'ютерів до кінця 70-х років привело до деякого зниження попиту на великі ЕОМ і МІНІ-ЕОМ. Це стало предметом серйозного неспокою фірми IBM (International Business Machines Corporation) — провідній компанії по виробництву великих ЕОМ, і в 1979 р. фірма IBM вирішила спробувати свої сили на ринку персональних комп'ютерів, створивши перші персональні комп'ютери- IBM РС.

Персональний Комп'ютер, комп'ютер, спеціально створений для роботи в режимі одного користувача. Поява персонального комп'ютера прямо пов'язана з народженням мікрокомп'ютера.

ПК - настільний або портативний комп'ютер, який використовує мікропроцесор як єдиний центральний процесор, що виконує всі логічні і арифметичні операції. Ці комп'ютери відносять до обчислювальних машин четвертого і п'ятого покоління. Крім ноутбуків, до переносних мікрокомп'ютерів відносять і кишенькові комп'ютери — палмтопи. Основними ознаками ПК є шинна організація системи, висока стандартизація апаратних і програмних засобів, орієнтація на широкий круг споживачів.

Зараз ведуться інтенсивні розробки ЕОМ V покоління. Розробка подальших поколінь комп'ютерів проводиться на основі великих інтегральних схем підвищеного ступеня інтеграції, використання оптоелектронних принципів (лазери, голографія).

Ставляться абсолютно інші завдання, ніж при розробці всіх колишніх ЕОМ. Якщо перед розробниками ЕОМ з I по IV поколінння стояли такі завдання, як збільшення продуктивності в області числових розрахунків, досягнення великої ємкості пам'яті, то основним завданням розробників ЕОМ V покоління є створення штучного інтелекту машини (можливість робити логічні виводи з представлених фактів), розвиток "інтелектуалізації" комп'ютерів - усунення бар'єру між людиною і комп'ютером.

Комп'ютери будуть здатні сприймати інформацію з рукописного або друкарського тексту, з бланків, з людського голосу, упізнавати користувача по голосу, здійснювати переклад з однієї мови на інші. Це дозволить спілкуватися з ЕОМ всім користувачам, навіть тим, хто не володіє спеціальними знаннями в цій області. ЕОМ буде помічником людині у всіх областях.

Домашнє завдання: Конспект

Схожі:

Роботизація та автоматизація виробництва на основі електронно обчислювальної техніки
Тема: Роботизація та автоматизація виробництва на основі електронно обчислювальної техніки
3. Засоби обчислювальної техніки та історія їх розвитку
...
Урок №3. Тема: Основні етапи розвитку комп’ютерної техніки. Характеристика...
Мета: ознайомити з історією появи і розвитку обчислювальної техніки; ознайомлення з основними характерними рисами поколінь ЕОМ
Актуальність вибраної теми «Формування професійної компетенції учнів...
«Формування професійної компетенції учнів в період виробничого навчання|вчення| і виробничої практики», і необхідність її розробки...
Уроку на тему «Історія розвитку обчислювальної техніки. Покоління...
«Історія розвитку обчислювальної техніки. Покоління ЕОМ. Типова архітектура персонального комп’ютера. Класифікація та призначення...
DO11 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В СВІТІ ТА В УКРАЇНІ
У статті робиться історичний екскурс для визначення ролі людського капіталу. Розглядаються негативні фактори розвитку людського капіталу...
Світова історія розвитку цифрової обчислювальної техніки ( I – частина )
Швидкість їхнього розвитку разюча, в історії людства цьому процесові немає аналога. Тепер вже очевидно, що наступаюче XXI століття...
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до лабораторних робіт з ергономіки
Лабораторні роботи знайомлять студентів з основними вимогами ергономіки відносно раціонального врахування “людського фактору” при...
Тема: Охорона праці під час роботи на автоматизованому обладнанні. Мета
Мета: Дізнатися про основні правила безпеки під час роботи на автоматизованому обладнанні
СПИСОК ДОКУМЕНТІВ у кабінеті інформатики та обчислювальної техніки
Акт дозволу на проведення занять, який оформлюється щорічно на початок навчального року
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка