Безпека життєдіяльності в умовах екстремальних та надзвичайних ситуацій


Скачати 126.47 Kb.
НазваБезпека життєдіяльності в умовах екстремальних та надзвичайних ситуацій
Дата18.04.2013
Розмір126.47 Kb.
ТипЛекція
bibl.com.ua > Туризм > Лекція
Лекція №4

Безпека життєдіяльності в умовах екстремальних та надзвичайних ситуацій

  1. Загальні поняття та визначення, класифікація

Екстремальна ситуація (ЕС) – це сукупність обставин, що виникають в природі або в процесі діяльності людини, при яких психофізичні параметри можуть перевищити межі компенсації організму, що призводить до порушення безпеки життєдіяльності людини (високі і низькі температури, фізичне навантаження, вражаючі токсичні дози отруйних речовин, високі дози опромінення тощо).

Надзвичайна ситуація (НС) – це несподівані обставини, що раптово виникли на певній території або об'єкті економіки в результаті аварії, катастрофи, небезпечного природного явища або стихійного лиха, що можуть призвести до людських жертв, матеріальних втрат і порушення умов життєдіяльності людей, завдати шкоди здоров'ю людей або навколишньому середовищу.

НС класифікуються:

  • за причиною виникнення: навмисні та ненавмисні;

  • за природою виникнення: техногенні, природні, екологічні, біологічні, антропогенні, соціальні та комбіновані;

  • за масштабами поширення наслідків: локальні, об’єктові, місцеві національні, регіональні, глобальні;

  • за можливістю запобігання: неминучі (наприклад, природні) та такі, яким можна запобігти (наприклад, техногенні, соціальні).

До техногенних відносяться НС, походження яких пов’язане з технічними об’єктами: вибух, пожежі, аварії на хімічно небезпечних об’єктах, викиди радіоактивних речовин на радіаційних небезпечних об’єктах, аварії з викидом екологічно небезпечних речовин, завалення будівель, аварії на системах життєзабезпечення тощо.

До природних відносяться НС, пов’язані із проявами стихійних сил природи: землетруси, цунамі, повені, виверження вулканів, зсуви, селі, урагани, смерчі, бурі, природні пожежі тощо.

До екологічного лиха (НС) відносяться аномальні зміни стану природного середовища: забруднення біосфери, руйнування озонового шару, утворення пустель, кислотні дощі тощо.

До біологічних НС відносяться події, що відбуваються в суспільстві, міжнаціональні конфлікти із застосуванням сили, тероризм, грабунки, насильства, протиріччя між державами (війни).

Антропогенні НС є наслідком помилкових дій людей.

Надзвичайні ситуації характеризуються якісними та кількісними критеріями. До якісних критеріїв відносяться часовий (раптовість та швидкість розвитку подій); соціально-екологічний (людські жертви, виведення із обігу великих площ); соціально-психологічний (масові стреси); економічний. Наприклад, ситуації відносяться до надзвичайних, якщо загинуло більше 10 людей, ГДК перевищена більше ніж в 100 разів, викид нафтопродуктів перевищив 10 т та ін.

Основні причини виникнення НС:

  • внутрішні: складність технологій, недостатня кваліфікація персоналу, проектно-конструкторські недоробки, фізичний і моральний знос обладнання, низька дисципліна праці та низька технологічна дисципліна;

  • зовнішні: стихійні лиха, неочікуване припинення подачі електроенергії, газу, води, технологічних продуктів, тероризм, війни.

  1. Вогнища хімічного ураження (ВХУ)

Вогнищем хімічного ураження називають територію, в межах якої в результаті викиду сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) або у разі застосування хімічної зброї відбувається масове ураження людей, тварин та рослинності.

Джерелами СДОР є: хімічна, нафтогазова промисловість, а також підприємства з виробництва пластмас, добрив, целюлози, водоочисні та холодильні установки.

За токсичною дією на організм людини СДОР класифікують на задушливі (хлор, фосген), загальноотруйні (оксид карбону, синильна кислота), задушливо-загальноотруйні (оксиди нітрогену, сірчистий ангідрид), нейротропні (сірковуглець), задушливо-нейротропні (аміак),ті, що порушують обмін речовин. До бойових отруйних речовин (БОР) відносяться нервово-паралітичні (зарин), такі, що призводять до шкіряних та наривних хвороб (іприт), подразнюючі, психосоматичні (LSD-25).

Формування вогнища хімічного ураження залежить від методу зберігання, кількості, типу СДОР, метеорологічних умов, характеру місцевості, відстані до житлової зони. СДОР зберігаються в резервуарах під тиском, ізотермічних резервуарах (за низької температури) і температурі навколишнього середовища.

Під час аварійного викиду речовини утворюється первинна або вторинна хмара, або відразу те й друге. Первинна хмара утворюється в результаті миттєвого переходу в атмосферу частини СДОР; вторинна під час випаровування після розливання СДОР. Тільки первинна хмара утворюється, якщо СДОР являє собою газ (CO, CO2); тільки вторинна  коли СДОР являє собою киплячу рідину (гептил). Обидві хмари утворюються, якщо розкривається ізотермічний резервуар. Поведінка хмари СДОР у повітрі залежить від її густини по відношенню до повітря, концентрації та ступеня вертикальної стійкості атмосфери (СВСА). Хлор, сірчистий ангідрид важчий повітря, тому їх хмара буде поширюватися за вітром, притискаючись до землі. Глибина поширення СДОР росте за збільшення концентрації та швидкості вітру. У містах спостерігається поширення хмари по магістральних вулицях до центру, із прониканням у двори та провулки. Деякі СДОР вибухонебезпечні (оксиди нітрогену, аміак); небезпечні у пожежному плані (фосген, хлор); під час горіння можуть давати небезпечні речовини (сірка  сірчистий газ; пластмаси  синильну кислоту; речовини для герметизації  фосген тощо).

СВСА – характеристика метеорологічної обстановки у вогнищі хімічного ураження. Розрізняють: інверсію  це створення низхідних потоків повітря, які сприяють збільшенню концентрації СДОР у приземному шарі; конвекцію – це створення висхідних потоків повітря, які розсіюють хмару СДОР; ізотермію – байдужий стан атмосфери, найбільш звичайний стан в реальних умовах.

Дії населення у вогнищі хімічного ураження. Після передачі оповіщення «Увага всім. Хімічна небезпека» та мовної інформації про хімічну аварію населення та персонал повинні:

  • використати індивідуальні засоби захисту та укриття в режимі повної ізоляції;

  • застосувати антидоти та засоби обробки шкіри;

  • закрити вікна та двері, взяти саме необхідне і виходити із зони можливого зараження у напрямку, перпендикулярному вітрові. Під час руху використовувати ватно-марлеві пов’язки. За неможливості виходу зоставатися удома або укриватися в приміщенні, вживши заходів для його герметизації;

  • після виходу із зони зараження зняти одяг і виконати санітарну обробку гарячою водою з милом.




  1. Вогнище (зона) радіоактивного забруднення

Вогнище радіоактивного забруднення – це територія, у межах якої в результаті аварії на небезпечному з радіаційного боку об’єкті сталося радіоактивне забруднення, що викликає опромінення людей вище допустимих норм.

Головними джерелами радіоактивного забруднення є аварії на підприємствах ядерного циклу (АЕС, сховище відходів, збагачувальні фабрики, радіохімічні заводи), а також кораблі з ядерними енергетичними установками. Характер радіоактивного забруднення має ряд особливостей: тривалість забруднення, складність конфігурації границь зон забруднення та осередковий їх характер.

Згідно з Міжнародною шкалою МАГАТЕ аварії на АЕС поділяються на 7 класів (рівнів): глобальна аварія – 7 клас (великий викид 3,5  108 Бк по І131 – Чорнобильська аварія); тяжка аварія – 6 клас (значний викид 1,4  1016 Бк по І131 – Уінскейле – Англія); Аварія з ризиком для навколишнього середовища – 5 клас (обмежений викид – 1016 Бк – Три-Майл Айленд – США); Аварія 4-го класу (невеликий викид у межах АЕС). Інші події 1 – 3 класу – події з частковим опроміненням персоналу.

Для прийняття конкретних заходів захисту від опромінення введені значення критеріїв поглинутої та ефективної дози ДП, ДЕФ.

Після радіаційної аварії на території встановлюється «Зона радіаційної аварії», в межах якої зовнішнє та внутрішнє опромінення за перший рік не повинно перевищувати 5 мЗв (0,5 бер). Встановлюються 4 зони за статусом проживання:

  • зона відселення, в якій ДЕФ > 50 мЗв/рік (5 бер/рік);

  • зона добровільного відселення ДЕФ = 20 – 50 мЗв/рік (2 – 5 бер/рік);

  • зона обмеженого перебування ДЕФ = 5 – 20 мЗв/рік (0,5 – 2 бер/рік);

  • зона радіаційного контролю ДЕФ = 1 –5 мЗв/рік (0,1 – 0,5 бер/рік).

Дії населення у вогнищі радіаційного ураження. За сигналом оповіщення «Увага всім. Радіаційна небезпека» і мовної інформації населення та персонал об’єкту повинні:

  • використати індивідуальні засоби захисту (протигаз, респіратор, пов’язки з вати та марлі);

  • сховатися у будівлі, краще у своїй квартирі, провести герметизацію вікон, дверей, вентиляційних отворів, сховати продукти і запас води;

  • провести іодизацію сім’ї (3 – 4 краплі йоду на склянку води для дорослого та 1 – 2 краплі на 100 г води для дітей);

  • приміщення залишати тільки за командою влади під час евакуації. При цьому використовувати засоби захисту органів дихання та шкіри.

  1. Вогнища ураження природного характеру

Під час землетрусів утворюються поздовжні, поперечні і поверхневі хвилі, що поширюються від гіпоцентру. Поздовжні сейсмічні хвилі мають велику швидкість (68 км/с) і відчуваються в першу чергу на поверхні Землі. Поперечні хвилі здійснюють коливання перпендикулярні повздовжнім і мають швидкість у 23 рази меншу. Поздовжні і поперечні хвилі визначають руйнуючу дію на середніх відстанях від епіцентру землетрусу. Поверхневі хвилі визначають руйнуючу дію землетрусу у дальній зоні від епіцентру.

Основними характеристиками землетрусів, що визначають розміри вогнища ураження, є: енергія (Е), магнітуда (М), інтенсивність енергії на поверхні Землі (J), глибина гіпоцентру (h).

Енергія землетрусу дорівнює: Е = 10(5,24 + 1,44М) (Дж);

М – магнітуда – потужність землетрусу, виражена lg максимальної амплітуди зміщення ґрунту в мкм на відстані 100 км від епіцентру, вимірюється в балах за шкалою Ч. Ріхтера (0 – 9 балів).

Інтенсивність (сила) землетрусу на поверхні Землі (характеризує ступінь руйнування) залежить від глибини вогнища, магнітуди, складу ґрунту і вимірюється за шкалою MSK-64 (012 балів).

Сильні струси ґрунту будуть спостерігатися на великих відстанях від епіцентру. Наприклад, при М = 8 – 9 балів струси будуть на відстані до 100 – 160 км протягом 0,5 – 1,5 хв.

Прояви наслідків землетрусу діляться на дві фази. Перша фаза – час приходу поздовжніх хвиль, коли відчуваються поштовхи і будівлі отримують незначні пошкодження. Друга фаза – час приходу поверхневих сейсмічних хвиль. Друга фаза головна, вона визначає ступінь руйнування об’єкта. Інтервал часу між І та ІІ фазами складає 30 – 60 с, що дає змогу застосувати екстрені засоби захисту.

Прогнозування землетрусів може бути довгостроковим та короткостроковим. Воно здійснюється мережею сейсмічних станцій на території України. Передвісниками землетрусів є зростання слабких поштовхів (форшоків), підйом води у свердловинах, деформація поверхні Землі, підвищення рівня радіації (за рахунок радону), незвичайна (неспокійна) поведінка тварин і птахів.

Дії населення. Заходи та захист від наслідків землетрусів поділяються на попередні та дії безпосередньо під час землетрусу.

Попередні заходи захисту включають: сейсмостійке будівництво; підготовку служб порятунку та ліквідації наслідків; нейтралізація джерел підвищеної небезпеки; навчання населення правил поведінки під час землетрусу; наявність у кожному будинку запасів продуктів, води на 35 діб, аптечок першої медичної допомоги; прикріплення у будинку столів, шаф та іншого обладнання до підлоги (стін).

З початком землетрусу люди, які знаходяться у будинках повинні терміново залишити приміщення і вийти на відкрите місце (за 25 – 30 с). Якщо будівлю залишити не має можливості, потрібно стати у дверному отворі, або у отворах капітальних внутрішніх стін. Вимкнути світло, газ, воду. Після припинення підземних поштовхів залишити приміщення (ліфтом користуватися заборонено). Далі необхідно допомогти громадським службам у роботі по порятунку людей.

Повені різних видів мають наступні основні характеристики: максимальна витрата води у річці за великих опадів, максимальна швидкість потоку під час повені, ширина затоплюваної території під час повені, глибина затоплення.

Дія ураження хвилі затоплення визначається її швидкістю (VЗ) і висотою (hЗ). Наприклад, цегляні житлові будинки отримують слабкі пошкодження при VЗ = 1,5 м/с та hЗ = 2,5 м; середні пошкодження при VЗ = 2,5 м/с і hЗ = 4 м; сильні пошкодження при VЗ = 3 м/с та hЗ = 6 м.

Дії населення під час повені. Самим ефективним способом захисту від повеней є евакуація. Перед евакуацією необхідно вимкнути в будинках електроенергію, газ, воду; взяти запас продуктів, медикаментів, документи і відбути за вказаним маршрутом. За раптової повені потрібно терміново залишити будинок і зайняти найближче безпечне підвищене місце, вивісивши сигнальне біле або кольорове полотнище.

Після спаду води, повернувшись додому, необхідно дотримуватися заходів безпеки: не торкатися до електричної проводки; не використовувати продукти харчування, що побували у воді. Перед тим, як увійти в дім, провітрити його; забороняється вмикати газ та електрику.

Вогнищем бактеріологічного зараження називають територію, в межах якої у певних часових межах, можливе зараження людей збудниками інфекційних захворювань. Збудниками інфекційних захворювань є хвороботворні (патогенні) мікроорганізми (або їх токсини – отрути), носіями яких можуть бути комахи, тварини, людина, життєве середовище та бактеріологічна зброя. В поняття бактеріологічна зброя, крім патогенних мікроорганізмів, включають і фітотоксиканти.

Збудники найнебезпечніших інфекцій мають ряд специфічних особливостей:

  • епідемічність, тобто можливість масового захворювання людей на значній території в короткий час. Наприклад, епідемія грипу 1957 р. з травня по жовтень (0,5 року) практично охопила весь світ;

  • висока токсичність, тобто потужність дії ураження, яка набагато перевищує токсичність самих сучасних отруйних речовин (ОР). Наприклад, в 1 см3 суспензії вірусу пситакозу міститься 20 млрд доз для зараження людини;

  • контагіозність, тобто здатність передаватися від людини до людини, від тварини до людини тощо;

  • наявність інкубаційного (прихованого) періоду захворювання, що досягає (залежно від виду збудника) кількох діб;

  • здатність консервації мікроорганізмів, що забезпечує зберігання їх життєздатності у висушеному стані протягом 5 – 10 років;

  • дальність поширення бактеріального аерозолю (імітатори бактеріологічних рецептур піл час випробувань проникали на відстані до 700 км);

  • тяжкість індикації  виявлення збудника захворювання і визначення його концентрації (час ідентифікації збудників досягає кількох годин);

  • сильна психологічна дія на людину внаслідок появи страху захворювання та паніки.

Запобіжними заходами проти поширення інфекційних хвороб є комплекс антиепідеміологічних та санітарно-гігієнічних заходів: раннє виявлення хворих та підозрюваних у захворюванні шляхом обходу будинків; посилення медичного спостереження за інфікованими, їх ізоляція або госпіталізація, санітарна обробка людей і дезінфекція приміщень, місцевості, транспорту; обеззаражування харчових відходів, стічних вод; санітарний нагляд за режимом роботи підприємств життєзабезпечення, санітарно-просвітницька робота.

Дії населення. Захист від інфекційних захворювань залежить від ступеня несприйнятливості населення до них, який досягається шляхом зміцнення організму за допомогою загартовування та фізкультури, а також систематичним проведенням запобіжних щеплень. За появи перших ознак інфекційного захворювання необхідно звернутися до лікаря. Для запобігання та обмеження поширення інфекційних захворювань в епідемічному вогнищі зараження здійснюють обсервацію та вводять карантин. Для інфекційних захворювань, що не відносяться до групи особливо небезпечних або дуже заразних хвороб (туляремія, бруцельоз) застосовують обсервацію.

Обсервація – це здійснення посиленого медичного спостереження; заборона ввезення та вивезення людей і майна із вогнища зараження; проведення екстреної профілактики антибіотиками (бактеріальний засіб №1 (хлортетрациклін з АІ-2); проведення часткових ізоляційних і обмежувальних та протиепідемічних заходів. Тривалість обсервації визначається тривалістю інкубаційного періоду захворювання і закінчується після завершення дезінфекції і санітарної обробки.

Карантинний режим вводять під час виникнення захворювань особливо небезпечними інфекціями (з чумою, холерою, віспою, сибірською виразкою, тифом тощо). При цьому передбачається повна ізоляція епідеміологічного вогнища зараження (із озброєною охороною), організація постійного медичного нагляду і спеціального постачання населення. Карантин триває з моменту виявлення збудника до моменту ізоляції останнього хворого і завершення дезінфекції у вогнищі зараження.

Для запобігання масовим інфекційним захворюванням населення треба дотримуватися правил особистої гігієни, проводити обробку квартири, сходів, ручок дверей розчинами дезінфекції. Всі продукти необхідно зберігати у закритій тарі, воду та продукти перед споживанням необхідно піддавати тепловій обробці. За появи перших ознак захворювання викликати лікаря й ізолювати хворого.

  1. Надзвичайні ситуації на транспорті

Сучасний транспорт являє собою велику кількість засобів перевезення людей і вантажів: кораблі, літаки, потяги, пароплави, автобуси, трамваї, тролейбуси. Засоби пересування постійно удосконалюються, швидкості збільшуються, це, у свою чергу, поряд із зручностями, посилює його небезпеку для людей.

Аварійні ситуації на транспорті можуть мати різний характер – від аварій самих транспортних засобів до так званих локальних аварій, наприклад, падіння людей з вагонних лавок у результаті різкого гальмування залізничного потягу.

Схожі:

ПЛАН КОНСПЕК Т проведення заняття з рядовим та молодшим начальницьким
Тема: Психологічні аспекти дій при ліквідації надзвичайних ситуацій. Характеристика екстремальних ситуацій. Алгоритм безпомилкових...
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з психологічної підготовки з працівниками...
Тема Психологічні аспекти дій по ліквідації надзвичайних ситуацій. Характеристика екстремальних ситуацій. Алгоритм без помилкових...
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПСИХОЛОГІЇ ПОВЕДІНКИ ЛЮДЕЙ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ
Надзвичайні ситуації зазвичай виникають несподівано, застають людину зненацька, розвиваються стрімко. У сучасному суспільстві пожежі...
НАКАЗ
МНС України та забезпечення єдності набуття у підростаючого покоління навичок свідомого, поважного ставлення до збереження здоров'я...
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з функціональної підготовки з працівниками...
ТЕМА № Класифікація надзвичайних ситуацій. Державний класифікатор надзвичайних ситуацій ДК 019-2001. Наказ МНС України №119 від 22....
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З «ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ»
Основні причини виникнення надзвичайних ситуацій соціально-політичного характеру. Рівні надзвичайних ситуацій
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з професійно-психологічної підготовки...
Основні поняття екстремальної психології. Професійна діяльність в екстремальних умовах. Психологічна характеристика фактору ризику...
ПЛАН КОНСПЕК Т проведення заняття з рядовим та молодшим
Тема: Розвиток комунікативних якостей при взаємодії з різними верствами населення. Особливості спілкування з постраждалими внаслідок...
Загрози життєво важливих інтересів громадян, держави, суспільства...
ПРИНЦИПИ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ У РАЗІ ЗАГРОЗИ ТА ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з психологічної підготовки з працівниками...
Тема Розвиток комунікативних якостей при взаємодії з різними верствами населення. Особливості спілкування з постраждалими внаслідок...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка