Н.І. Ройко, вчитель географії Луцький навчально-реабілітаційний центр


Скачати 109.43 Kb.
НазваН.І. Ройко, вчитель географії Луцький навчально-реабілітаційний центр
Дата24.03.2013
Розмір109.43 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Туризм > Документи
УДК 37.033-376.352 В.В. Кудрик,

кандидат біологічних наук, доцент кафедри природничо-математичних дисциплін початкової освіти ВНУ

ім. Лесі Українки

Н.І. Ройко,

вчитель географії Луцький навчально-реабілітаційний центр
ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ДІТЕЙ З ВАДАМИ ЗОРУ ЯК СКЛАДОВА СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ
Роботу виконано на кафедрі

природничо-математичних дисциплін початкової освіти

ВНУ імені Лесі Українки.
В своїй статті автори висвітлюють питання формування екологічної освіченості особистості слабозорих школярів та роботу вчителя в процесі її формування .

Ключові слова: екологічне виховання, компенсаторні аналізатори, «зона найближчого розвитку дитини», екологія, діти з вадами зору, еколого – естетичне виховання, процеси компенсації, пізнавальна активність, почуттєве пізнання, полісенсорна основа.
Постановка наукової проблеми. Актуальність проблеми екологічного виховання школярів визначається докорінними змінами у взаємовідносинах людини з природою. Гострота сучасних екологічних проблем поставила перед педагогічною теорією і практикою завдання формування цілісної системи знань про довкілля - виховувати молоде покоління в дусі бережного, відповідального відношення до природи, спроможне вирішувати питання захисту природних багатств України. Щоб ця вимога перетворилася в норму поведінки кожної людини, необхідно з дитячого віку виховувати почуття відповідальності за стан навколишнього середовища.

Аналіз останніх досліджень цієї проблеми. Даною проблемою займалося і займається багато вітчизняних та російських учених. Серед них, М.М. Вересов, Є.О. Гріньова, С.І. Жупанін, Н.С. Коваль, Л.К. Нарочна, Г.П. Пустовіт, Л.Г. Салєєвій та іншим вченим. Особливості змісту екологічної освіти школярів досить повно висвітлені в ряді праць (І.Д. Звєрєва, А.Н. Захлебного, І.Т. Суравєгіної та інших).

При цьому екологічну освіту потрібно розглядати як необхідний атрибут системи освітніх закладів. Такий підхід до організації екологічної освіти продиктований в тому числі і комплексним характером екологічних проблем.

Мета статті. Розглянути основні напрями та етапи формування юекологічної культури учнів з вадами зору. Розкрити шляхи формування уявлення школярів про цілісність навколишнього їх світу, та їх відповідальність за збереження довкілля.

Виклад основного матеріалу. Екологія - наука, що вивчає взаємовідносини між органічним світом, навколишнім середовищем і людиною. [2, с.17]. Вона є універсальним і комплексним напрямком дослідження та пізнання навколишнього світу слабозорими школярами. Екологічна освіта цих дітей, на нашу думку, є одним із основних шляхів реального пізнання ними навколишнього світу. Завдяки їй, ми маємо можливість узагальнити їх знання про довкілля та сформувати сукупність уявлень про оточуючий світ природи, про взаємозв'язки у системі «людина-природа», а також спільно із дітьми виробити відповідні стратегії і технології їх взаємодії з природою. Саме сформована екологічна свідомість дає можливість дитині усвідомити своє місце в навколишньому світі, визначити свою поведінку по відношенню до нього. Сучасні досягнення в галузі тифлології та практичної корекційної психології дають змогу вдосконалити зміст цього напрямку виховного процесу, в результатом якого, є формування повноцінно розвиненої особистості, яка здатна до самоактуалізації та саморозкриття. Еколого-географічний аспект освіти, підводить учнів до важливих висновків виховного процесу: розуміння природи як єдиного цілого, про взаємозв'язки та взаємозалежності географічних об'єктів і процесів, про складні стосунки особистості, природи й суспільства. Ми підводимо учнів до розуміння того, що погіршення стану природи в результаті діяльності людини можна ліквідувати, якщо не тільки пізнавати світ, але і проводити соціальні заходи; до яких може долучитись - кожен з них. Формування екологічної свідомості тривалий процес, він пов'язаний з екологічними, соціальними та іншими умовами життя особистості в суспільстві. Ми відслідковуємо витоки розвитку особистості, виявляємо первинні та вторинні порушення, визначаємо та проводимо заходи засоби компенсації, що пов’язані з особливостями розвитку та пізнання у слабозорих школярів.

Вихідні теоретичні положення з питань компенсації та корекції порушених функцій, вивчення провідної ролі навчання та виховання в розвитку таких дітей були розроблені Л. Виготським, Т. Власовою, М. Земцовою, Ю. Кулагіним, О. Литваком, В. Луговським, І. Моргулісом, В. Синьовим, Л. Солнцевою [4]. Адже процеси компенсації в дитячому віці мають певні особливості, які зумовлені віковими змінами в розвитку. У зв'язку з цим під час навчально - виховного процесу враховуються не тільки вже сформовані механізми компенсації, а й ті, що перебувають у стадії формування та становлення.

Зміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень:

а) світ природи – це не окремі природні об’єкти, а середовище перебування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі, через її пізнання;

б) людина повинна вміти вчитись у природи та розумно взаємодіяти з нею, осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи;

в) естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності;

г) будь-які дій людини в природі тягнуть за собою певні наслідки і людина повинна вміти передбачати їх. [ 6, с.59-66].

На всіх етапах навчання в школі здійснюється процес екологічного виховання, на кожному з яких ставиться певна мета, завдання, добирається відповідна методика з огляду на фізичні та вікові особливості школярів.

В молодших школярів - ми формуємо перші уявлення про навколишній світ, про живу і неживу природу, про ставлення до природи, що виявляється в конкретній поведінці.

В середній ланці - поглиблюємо і розширюємо знання про явища і закони природи, розкриваємо причини екологічної кризи та обґрунтовуємо шляхи збереження природних комплексів.

І завершується цей процес в старшій школі, узагальненням здобутих екологічних знань.

Поетапний характер екологічної освіти сприяє цілеспрямованому формуванню у школярів соціальної компетентності, забезпечує особистісний розвиток і саморозвиток на основі більш повного використання їх особистого внутрішнього потенціалу, що забезпечує умови для повноцінного психосоціального розвитку.

Як стверджують провідні науковці, активність особи залежить від багатьох чинників, зокрема, стану зорового і слухового аналізаторів — тих каналів, через які дитина отримує інформацію. Так як порушення зору відбивається не тільки на психічному розвитку дитини, а й на її пізнавальній діяльності. Недосконалість сприймання предметів призводить до неточності відтворення, уповільнює темп репродуктивної діяльності, негативно впливає на яскравість виразу окремих емоцій, змінює характер деяких потреб, емоційність переживань, знижує ступінь прояву позитивних і підвищує негативні емоції. Неповні, фрагментарні сприймання дітей з вадами зору, за даними М. Земцової, Ю. Кулагіна, О. Литвака, [8, с.7] викликають нерозчленовані, недостатньо диференційовані уявлення. Досить часто спостерігається розбіжність між сприйманням предмета і словом, що позначає його суть. Тому, потрібно постаратись максимально формувати і використовувати компенсаторні аналізатори (слуховий, руховий) та залишковий зір для компенсації нестачі інформації. А це потребує вдумливого педагогічного керівництва у процесі цілеспрямованої навчально-виховної роботи.

Екологічна культура слабозорої дитини найкраще формується і розвивається на раціональному та емоційно-чуттєвому рівнях. У зв'язку з цим, великого значення набуває естетичний фактор. Розуміння краси природи підводить учнів до висновку, що вона існує не тільки як об'єкт наукового вивчення та практичної діяльності людини. Естетичне ставлення до природи зміцнює, ніби цементує знання, здобуті вербально-логічним шляхом, збагачує мотиваційні підходи до необхідності її збереження. Воно стимулює формування відповідних переконань, мобілізуючи суб'єктивну готовність дитини до діяльності. Естетична та екологічна культура не просто співіснують у структурі особистості. Вони взаємодіють, чинять значний вплив одна на одну. Це дає можливість розглядати результат такої взаємодії як полісистему з притаманними їй ознаками. Отже, естетико-екологічна культура є інтегративним показником творчої спрямованості поведінки та діяльності дитини щодо природи.

Одним із ефективних засобів пізнання дітьми довкілля є — музика. Вона не лише сприяє ознайомленню з довкіллям, природою, розвитку музичного смаку, емоційної чутливості в формує засади музичної культури людини, але і дає можливість більш повного сприйняття довкілля. Сприймання музики пов'язане з розумовими процесами, потребує уваги, спостережливості, кмітливості. Відповідаючи на запитання після прослуховування музичного твору, дитина здійснює перші порівняння й узагальнення. В музичних творах, яскраво відображаються життєві й природні явища, вони збагачують світ слабозорого новими уявленнями та відчуттями. Музичний супровід стимулює до пізнавальної активності, створює позитивне емоційне тло, допомагає орієнтуватися в найближчому довкіллі. Дитина вчиться зіставляти музичні образи з навколишньою дійсністю. Досвід роботи в спеціалізованому навчальному закладі підтвердив неабияке значення музично-дидактичних ігор в роботі з дітьми, які мають порушення зору. При цьому, добір ігор та вправ, їх послідовність і методика проведення залежать від поставлених завдань. А вся робота відбувається на полісенсорній основі.

В іграх і вправах паралельно розв’язуються такі завдання:

  • формування бінокулярного зору;

  • зміцнення м'язів очей та розвиток контролюючих функцій;

  • розвиток заглибленого зору, функцій подразнення;

  • зіставлення зорового та слухового образів;

  • використання кольорів, що тренують сітківку ока;

  • розвиток слухового та просторового орієнтування, окомірні оцінки довжини [1].

Сучасна тенденція науки і практики свідчить, що найкращий результат в навчально - виховному процесі досягається тоді, коли використовується весь комплекс навчально-виховних засобів впливу. Вони варіюють в залежності від теми та змісту, але обов’язково містять:

  • попередню бесіду, яка вводить учнів у зміст явища що вивчається, формує понятійний апарат;

  • музику – слово – рух - (рухливі ігри, пантоміму, драматизацію тощо);

  • предметно-практичну діяльність (ліплення, моделювання, аплікацію);

  • встановлення асоціативних зв’язків;

  • різноманітну творчу діяльність (складання синканів-віршів, кросвордів, імпровізація) [ 5, с. 144-146.].

Така екологічно спрямована корекційно-розвивальна робота є ефективним засобом не тільки компенсації зорових порушень, подолання вторинних дефектів, адаптації організму до зовнішнього середовища, пізнання його, але і дозволяє учням на основі здобутих знань про навколишній світ – стати активним учасником життя в суспільстві.

Далеко не кожна людина має нагоду залучитися до розуміння екологічних проблем на рівні великої науки, уявлення про ці проблеми часто складаються випадковим чином: під впливом буденних вражень або з повідомлень засобів масової інформації. Розрізнені відомості не дають можливості людині виробити струнку систему екологічних знань, яка необхідна йому, щоб розумно відноситься до природи, не наносити їй шкоди. Завдання школи, суспільства - забезпечити системний характер екологічного виховання.

Все більш ясною стає необхідність посилення впливу на духовну сферу особистості, формування етичного компоненту екологічної культури, що є прерогативою процесу екологічного виховання. На кожному віковому етапі розвитку особи, екологічна культура має свої специфічні характеристики.

Активна діяльність дітей з вадами зору на практичних заняттях, сприяє сприйманню й міцному засвоєнню образів, усвідомленню і систематизації знань, які становлять інтелектуальний рівень екологічного досвіду. Так створюються належні умови для виникнення в учнів асоціативних зв'язків між явищами, властивостями об'єктів, отриманими знаннями, закономірностями навколишнього світу та особистим досвідом.

К. Ушинський казав: «Назвіть мене варваром у педагогіці, але я виніс з вражень мого життя глибоке переконання, що прекрасний ландшафт має такий величезний виховний вплив на розвиток молодої душі, з яким важко змагатися впливу педагога, що день, проведений дитиною посеред гаю й полів, коли його головою заволодіває якийсь чарівний туман, у теплій волозі якого розкривається все його молоде серце для того, аби безтурботно і несвідомо вбирати в себе думки й зародки думок, які потоком ллються з природи, що такий день вартий багатьох тижнів, проведених на навчальній лаві» [ 9, с.145].

Під час прогулянок, екскурсій вчитель в ненав'язливій ігровій формі допомагає дітям засвоїти правила поведінки в природі: не сміятися голосно, не рвати квіти, не ламати гілки дерев і кущів, не руйнувати пташині гнізда, мурашники, не забруднювати навколишнє середовище, не підбирати малят звірів і пташенят. Ходити слід обережно, стежками, щоб не нищити дрібних тварин.

Спілкуючись із природою, важливо показати дітям красу рідної природи у різні пори року. Красиве в природі є всюди - потрібно лише вміти відкрити дітям цю красу.

Можливість доторкнутись, потримати в руках, відчути п’янкий запах рослин що ростуть на шкільній екологічній стежині - зміцнює та систематизує знання, які здобуті вербально-логічним шляхом, вона спонукає дитину до необхідності більш глибокого пізнання і збереження довкілля. Воно формує у неї відповідні екологічні переконання, спонукаючи її до дій. Естетична та еколого-географічна культура учня, не просто співіснують у структурі особистості. Вони взаємодіють, чинять значний вплив одна на одну.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Таким чином, формування екологічної культури - життєва потреба сучасності, а тим паче, майбутнього людства. Основи екологічної культури, екологічна свідомість закладаються ще в дитинстві.

Система заходів екологічного спрямування крім розглянутих вище, допомагають розв'язати ще ряд завдань. Зокрема: допомогти дітям усвідомити нагальну потребу пізнання людиною довкілля (порушення людьми природних зв'язків тягне за собою негативні наслідки як для природи так і для самої людини; вивчаючи ці зв'язки, можна розумно і бережливо використовувати природу); поглиблювати практичні знання з екології, розвивати вміння, вивчати та охороняти навколишнє середовище; сприяти участі школярів у природоохоронних , туристичних заходах, що проводяться в місті.

Навчаючи пов'язувати окремі факти в єдину систему, в процесі пізнання явищ природи ми розвиваємо у дітей, критичність мислення, стимулюємо розвиток «зони найближчого розвитку», що є важливим для управління процесами компенсації, корекції та відновлення порушених і недорозвинених функцій зору А вся екологічна робота сприяє комплексному вихованню школярів.

Література

  1. А. Андросян. Активізація пізнавальної діяльності дітей з вадами зору засобами музично- ігрової діяльності // Дефектологія. - 2000. - № 1.

  2. Горелов А. О. Социальная экология: Учебное пособие. – М.: МПСИ: Флинта, 2001, - 608с.

  3. Бєлєнька Г.В. Авторські казки про природу як засіб формування основ екологічного світогляду у дітей дошкільного віку // Наука і сучасність: Зб. наук. праць. – Т. 43. Педагогіка. Філософія. – К., 2004. – С. 20-29.

  4. Ермакова В. П., Якунин Г. А. Развитие, обучение и воспитание детей с нарушениями зрения. — М.: Педагогика, 1990.

  5. Костюхіна Л.В., Використання музики на заняттях з ознайомлення старших дошкільників з природою.- Одеса, 2003. – С. 144-146.

  6. Конюхова Т.С. Порівняльний аналіз існуючих програм з екологічного виховання дошкільників // Зб. наук. праць № 2. Педагогічні науки. – Бердянськ, 2005. – С. 59-66.

  7. Позакласний час. Досвід екологічного виховання учнів. 2006. – № 3-4.

  8. Совгіра С. В. Нетрадиційні форми екологічної освіти учнів. // Рідна школа. 2006. – №3.

  9. Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори в 2 т. Т. 1. – К.: Радянська школа, 1983. -360с.


В своей статье авторы освещают вопрос формирования экологической образованности личности слабозорих школьников и работу учителя в процессе ее формирования .

Ключевые слова: экологическое воспитание, компенсаторные анализаторы, «зона ближайшего развития ребенка», экология, деть с изъянами зрения, еколого – эстетичное воспитание, процессы компенсации, познавательная активность, чувственное познание, полисенсорна основа.
In the article authors light up the question of forming of ecological formed of personality of slabozorikh schoolboys and work of teacher in the process of its forming .

Keywords: ecological education, scray analyzers, «area of the nearest development of child», ecology, to put flawy sight, ekologo is aesthetically beautiful education, processes of indemnification, cognitive activity, perceptible cognition, polisensorna basis.

Схожі:

Н. І. Ройко, вчитель географії Луцького навчально-реабілітаційного центру (м. Луцьк)
Анотація. В статті розглядається виховне значення мистецтва для розвитку особистості слабозорих школярів
«Лексикологія. Фразеологія» учня/учениці 5 класу Вчитель: Соловій Ярослава Іванівна
КЗ «Хортицький національний навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр» ЗОР
Географія галузей машинобудування та металообробки
Криворучко Мар'яна Володимирівна, вчитель біології і географії Смілянського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний...
Відділ освіти Веселинівської райдержадміністрації Районний методичний...
...
М. Гура, вчитель географії і біології вищої категорії, старший вчитель
Розглянуто особливості видового складу і розміщення рослинних угрупувань на території України, необхідність охорони рослин з використанням...
«Формування інтелектуальних вмінь та навичок учнів на уроках біології»
Криворучко Мар’яна Володимирівна, вчитель біології, заступник директора з навчально-виховної роботи Смілянського навчально-виховного...
ПРО НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР
Навчально-методичний центр Академії внутрішніх військ МВС України (далі Центр) створено у відповідності до вимог наказу Міністра...
Навчально-виховний комплекс №3 Т. В. Пілець Веселкове різнобарв '...
Бондарчук О. М., вчитель початкових класів, спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист
Випускаючий підрозділ: навчально-методичний центр
Проректор з науково-педагогічної роботи, організації та контролю за навчально-виховним процесом
Вчитель географії вищої категорії спш№13
ВОДНІ РЕСУРСИ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ, АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ЕКОЛОГІЇ
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка