|
|
Скачати 1.65 Mb.
|
| Глава VI НОРМУВАННЯ ПРАЦІ Стаття 85. Норми праці Норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці. В умовах колективних форм організації та оплати праці можуть застосовуватися також укрупнені і комплексні норми. Норми праці підлягають обов'язковій заміні новими в міру проведення атестації і раціоналізації робочих місць, впровадження нової техніки, технології та організаційно-технічних заходів, які забезпечують зростання продуктивності праці. Досягнення високого рівня виробітку продукції окремим працівником, бригадою за рахунок застосування з власної ініціативи нових прийомів праці і передового досвіду, вдосконалення своїми силами робочих місць не є підставою для перегляду норм. (У редакції Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 27.05.88 р. N 5938-XI) Стаття 86. Запровадження, заміна і перегляд норм праці Запровадження, заміна і перегляд норм праці провадиться власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Власник або уповноважений ним орган повинен роз'яснити працівникам причини перегляду норм праці, а також умови, за яких мають застосовуватися нові норми. Про запровадження нових і зміну чинних норм праці власник або уповноважений ним орган повідомляє працівників не пізніш як за один місяць до запровадження. (Із змінами, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 29.07.81 р. N 2240-X, від 24.01.83 р. N 4617-X; у редакції Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 27.05.88 р. N 5938-XI; із змінами, внесеними згідно із Законом України від 10.07.2003 р. N 1096-IV) Стаття 87. Строк дії норм праці Норми праці встановлюються на невизначений строк і діють до моменту їх перегляду у зв'язку зі зміною умов, на які вони були розраховані (стаття 85). Поряд з нормами, встановленими на стабільні за організаційно-технічними умовами роботи, застосовуються тимчасові і одноразові норми. Тимчасові норми встановлюються на період освоєння тих чи інших робіт за відсутністю затверджених нормативних матеріалів для нормування праці. Одноразові норми встановлюються на окремі роботи, які носять одиничний характер (позапланові, аварійні). (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 24.01.83 р. N 4617-X; у редакції Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 19.05.89 р. N 7543-XI) Стаття 88. Умови праці, які мають враховуватися при розробленні норм виробітку (норм часу) і норм обслуговування Норми виробітку (норми часу) і норми обслуговування визначаються виходячи з нормальних умов праці, якими вважаються: 1) справний стан машин, верстатів і пристроїв; 2) належна якість матеріалів та інструментів, необхідних для виконання роботи, і їх вчасне подання; 3) вчасне постачання виробництва електроенергією, газом та іншими джерелами енергоживлення; 4) своєчасне забезпечення технічною документацією; 5) здорові та безпечні умови праці (додержання правил і норм з техніки безпеки, необхідне освітлення, опалення, вентиляція, усунення шкідливих наслідків шуму, випромінювань, вібрації та інших факторів, які негативно впливають на здоров'я робітників, і т. ін.). Стаття 89. Заміна і перегляд єдиних і типових норм Заміна і перегляд єдиних і типових (міжгалузевих, галузевих, відомчих) норм здійснюється органами, які їх затвердили. (У редакції Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 27.05.88 р. N 5938-XI) Стаття 90. Порядок визначення розцінок при відрядній оплаті праці При відрядній оплаті праці розцінки визначаються виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу). Відрядна розцінка визначається шляхом ділення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на погодинну (денну) норму виробітку. Відрядна розцінка може бути визначена також шляхом множення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на встановлену норму часу в годинах або днях. Стаття 91. Збереження попередніх розцінок при впровадженні винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції За працівником, який створив винахід, корисну модель, промисловий зразок або вніс раціоналізаторську пропозицію, що зумовили зміну технічних норм і розцінок, зберігаються попередні розцінки протягом шести місяців від дати початку їх впровадження. Попередні розцінки зберігаються і в тих випадках, коли автор зазначених об'єктів інтелектуальної власності раніше не виконував роботи, норми і розцінки на яку змінено у зв'язку з їх впровадженням, і був переведений на цю роботу після їх впровадження. За іншими працівниками, які допомогли авторові у впровадженні винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції, попередні розцінки зберігаються протягом трьох місяців. (У редакції Закону України від 28.02.95 р. N 75/95-ВР) Стаття 92. Встановлення нормованих завдань при почасовій оплаті праці При почасовій оплаті працівникам встановлюються нормовані завдання. Для виконання окремих функцій та обсягів робіт може бути встановлено норми обслуговування або норми чисельності працівників. (У редакції Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 27.05.88 р. N 5938-XI) Стаття 93. Виключена. (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 24.01.83 р. N 4617-X; виключена згідно із Законом України від 05.07.95 р. N 263/95-ВР) Глава VII ОПЛАТА ПРАЦІ Стаття 94. Заробітна плата Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами. (У редакції Закону Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII; Закону України від 10.09.96 р. N 357/96-ВР) Стаття 95. Мінімальна заробітна плата. Індексація заробітної плати Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Частину третю виключено Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці". Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII; Декретами Кабінету Міністрів України від 09.12.92 р. N 7-92, від 31.12.92 р. N 23-92; законами України від 10.09.96 р. N 357/96-ВР, від 01.06.2000 р. N 1766-III, від 18.11.2004 р. N 2190-IV) Стаття 96. Тарифна система оплати праці Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Кваліфікаційні розряди підвищуються насамперед робітникам, які успішно виконують встановлені норми праці і сумлінно ставляться до своїх трудових обов'язків. Право на підвищення розряду мають робітники, які успішно виконують роботи більш високого розряду не менш як три місяці і склали кваліфікаційний екзамен. За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршення якості продукції, робітникові може бути знижено кваліфікацію на один розряд. Поновлення розряду провадиться в загальному порядку, але не раніше ніж через три місяці після його зниження. Посадові оклади службовцям установлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган має право змінювати посадові оклади службовцям у межах затверджених у встановленому порядку мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді. (Із змінами, внесеними згідно із Законом Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII; Законом України від 04.01.92 р. N 2032-XII; законами України від 10.09.96 р. N 357/96-ВР, від 01.06.2000 р. N 1766-III, від 10.07.2003 р. N 1096-IV, від 18.11.2004 р. N 2190-IV) Стаття 97. Оплата праці на підприємствах, в установах і організаціях Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. (Із змінами, внесеними згідно із Законом Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII; Законом України від 04.01.92 р. N 2032-XII; Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.92 р. N 23-92; у редакції Закону України від 10.09.96 р. N 357/96-ВР; із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 10.07.2003 р. N 1096-IV, від 21.10.2004 р. N 2103-IV) Стаття 98. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 24.01.83 р. N 4617-X, від 27.05.88 р. N 5938-XI; Законом Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII; у редакції Закону України від 10.09.96 р. N 357/96-ВР) Стаття 99. Виключена. (Із доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 27.05.88 р. N 5938-XI; у редакції Закону Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII; виключена згідно із Законом України від 10.09.96 р. N 357/96-ВР) Стаття 100. Оплата праці на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я На важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці. Перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України. (У редакції Закону України від 15.12.93 р. N 3694-XII) Стаття 101. Виключена. (Із змінами, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 24.01.83 р. N 4617-X, від 27.05.88 р. N 5938-XI; Законом Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII; виключена згідно із Законом України від 10.09.96 р. N 357/96-ВР) Стаття 102. Виключена. (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 24.01.83 р. N 4617-X; виключена згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 27.05.88 р. N 5938-XI) Стаття 1021. Оплата праці за сумісництвом Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України. (Доповнено статтею 1021 згідно із Законом України від 10.09.96 р. N 357/96-ВР) Стаття 103. Повідомлення працівників про запровадження нових або зміну діючих умов оплати праці Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни. (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29.07.81 р. N 2240-X; у редакції Закону України від 10.09.96 р. N 357/96-ВР) Стаття 104. Оплата праці при виконанні робіт різної кваліфікації При виконанні робіт різної кваліфікації праця почасових робітників, а також службовців оплачується за роботою вищої кваліфікації. Праця робітників-відрядників оплачується за розцінками, встановленими для роботи, яка виконується. В тих галузях народного господарства, де за характером виробництва робітникам-відрядникам доручається виконання робіт, тарифікованих нижче присвоєних їм розрядів, робітникам, які виконують такі роботи, виплачується міжрозрядна різниця. Виплата міжрозрядної різниці та умови такої виплати встановлюються колективними договорами. Стаття 105. Оплата праці при суміщенні професій (посад) і виконанні обов'язків тимчасово відсутнього працівника Працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі. (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 24.01.83 р. N 4617-X; законами України від 05.07.95 р. N 263/95-ВР, від 10.09.96 р. N 357/96-ВР) Стаття 106. Оплата роботи в надурочний час За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.07.95 р. N 263/95-ВР; у редакції Закону України від 10.09.96 р. N 357/96-ВР) Стаття 107. Оплата роботи у святкові і неробочі дні Робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку. (Із змінами, внесеними згідно із Законом Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII) Стаття 108. Оплата роботи у нічний час Робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. (Із змінами, внесеними згідно із законами України від 15.12.93 р. N 3694-XII, від 10.09.96 р. N 357/96-ВР) Стаття 109. Оплата праці за незакінченим відрядним нарядом В разі, коли працівник залишає відрядний наряд незакінченим з незалежних від нього причин, виконана частина роботи оплачується за оцінкою, визначеною за погодженням сторін відповідно до існуючих норм і розцінок. Стаття 110. Повідомлення працівника про розміри оплати праці При кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.07.95 р. N 263/95-ВР; у редакції Закону України від 10.09.96 р. N 357/96-ВР) Стаття 111. Порядок оплати праці при невиконанні норм виробітку При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи. (У редакції Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 27.05.88 р. N 5938-XI) Стаття 112. Порядок оплати праці при виготовленні продукції, що виявилася браком При виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника, оплата праці по її виготовленню провадиться за зниженими розцінками. Місячна заробітна плата працівника в цих випадках не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). Брак виробів, що стався внаслідок прихованого дефекту в оброблюваному матеріалі, а також брак не з вини працівника, виявлений після приймання виробу органом технічного контролю, оплачується цьому працівникові нарівні з придатними виробами. Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає. Частковий брак з вини працівника оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками. (У редакції Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 27.05.88 р. N 5938-XI) Стаття 113. Порядок оплати часу простою, а також при освоєнні нового виробництва (продукції) Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується. На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може провадити робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 27.05.88 р. N 5938-XI; законами України від 15.12.93 р. N 3694-XII, від 24.12.99 р. N 1356-XIV) Стаття 114. Збереження заробітної плати при переведенні на іншу постійну нижчеоплачувану роботу і переміщенні При переведенні працівника на іншу постійну нижчеоплачувану роботу за працівником зберігається його попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення. У тих випадках, коли в результаті переміщення працівника (частина друга статті 32) зменшується заробіток з не залежних від нього причин, провадиться доплата до попереднього середнього заробітку протягом двох місяців з дня переміщення. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 27.05.88 р. N 5938-XI) Стаття 115. Строки виплати заробітної плати Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29.07.81 р. N 2240-X; Законом України від 05.07.95 р. N 263/95-ВР; у редакції Закону України від 10.09.96 р. N 357/96-ВР) Стаття 116. Строки розрахунку при звільненні При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. (Із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3248-IV) Стаття 117. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Частину третю виключено (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3248-IV) |
|
КОНЕЦ ЭПОХИ МИСТЕРА «ЮЩЕНКО» ИЛИ «КОРОЛЬ УМЕР!!! ДА ЗДРАВСТВУЕТ КОРОЛЬ???» Не надо обладать сверх-аналитическими способностями, чтобы сообразить, что президентом Украины станет нынешний премьер-министр Украины... |
Книга четвёртая Гражданского кодекса Украины содержит нормы о праве... Конкурентному законодательству характерны в основном три источника: нормативный акт, правовой обычай и нормативный договор. Нормативный... |
|
Гражданский кодекс Украины (Книга четвертая. Право интеллектуальной собственности) Право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної... |
Правила оформления статьи ПРЕЗИДИУМА ВЫСШЕЙ АТТЕСТАЦИОННОЙ КОМИССИИ... Постановка проблемы в общем виде и ее связь с важными научными или практическими заданиями |
|
Решение ВККА № V/17-316 от 19 февраля 2010 года относительно принятия антикоррупционных законов |
ЕТИЧНИЙ КОДЕКС Даний кодекс розроблений в 1998 році у відповідності до Етичного кодексу Європейської Асоціації Психотерапії |
|
Кодекс України про адміністративні правопорушення Митний кодекс України НОВИЙ!!! |
КОДЕКС УКРАЇНИ Тертишніков В. І. Т 35 Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.... |
|
ЕРЫВНОГО ОБУЧЕНИЯ ЕВРОПЕЙСКОГО СОЮЗА ЕВРОПЕЙСКИЕ МОДУЛИ ЖАНА МОНЕ... Интеграционные приоритеты Украины в современном геоэкономическом пространстве: материалы научно-практической конференции «Интеграционные... |
Кодекс України відносить Частиною першою статі 1 Сімейного кодексу України встановлено, що Сімейний кодекс України визначає |