вирішив:
В позові Дубннської Раїси Миколаївни до Ткаченко Наталії Вікторівни про стягнення матеріальної і моральної шкоди – відмовити.
Апеляція на рішення може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з наступного після його проголошення.
Додаток 2.
Через незаконну відмову державного нотаріуса зареєструвати заяву про прийняття спадщини особі заподіяно моральну шкоду. Обов’язок з її відшкодування суд обгрунтовано поклав на державну нотаріальну контору, оскільки відшкодування шкоди, заподіяної з вини працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов’язків, має здійснювати організація, в якій вони працюють
Ухвала
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
від 21 серпня 2003 р.
(в и т я г)
У вересні 2001 р. Т. звернулася до суду з позовом до П’ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори (далі – Контора) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у зв’язку з неправомірними діями державного нотаріуса. Позивачка зазначала, що через незаконну відмову нотаріуса у реєстрації заяви про прийняття спадщини їй завдано моральну шкоду, зокрема позбавлено можливості вчасно прийняти спадщину. Внаслідок таких дій істотно погіршився стан її здоров’я, вона втратила душевну рівновагу, відчувала невпевненість, була позбавлена можливості поліпшити умови свого життя, змушена кожен день приймати заспокійливі ліки.
Ватутінський районний суд м. Києва рішенням від 18 жовтня 2001 р. позов задовольнив частково – ухвалив стягнути з Контори на користь Т. 600 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд м. Києва рішенням від 15 січня 2002 р. рішення Ватутінського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2001 р. скасував, Т. у задоволенні позову відмовив.
У касаційній скарзі Т., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 21 Закону від 2 вересня 1993 р. № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон) шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством України. Законом не визначено, яка саме шкода має відшкодовуватись: моральна чи матеріальна. Отже, згідно із зазначеною статтею, підлягає відшкодуванню моральна шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій державного нотаріуса.
Рішенням Ватутінського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2001 р. факт заподіяння моральної шкоди встановлено, суд апеляційної інстанції цієї обставини не спростував.
Суд першої інстанції у рішенні, зокрема, зазначив, що рішенням цього ж суду від 23 квітня 2001 р. встановлено незаконність відмови Т. у реєстрації заяви про прийняття спадщини, оскільки державний нотаріус неправильно обрахував строки подання заяви. Крім того, обгрунтовуючи суму відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер, тривалість та обсяг заподіяних позивачці моральних страждань, істотність вимушених змін у її житті, ступінь вини відповідача. Таким чином, посилання суду апеляційної інстанції на те, що суд не застосував закон, який підлягав застосуванню, є неправомірним.
Положення ст. 21 Закону кореспондують зі ст. 4401 ЦК 1963 р., відповідно до якої моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину діяннями іншої особи, яка порушила його законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.
Суд обгрунтовано поклав обов’язок з відшкодування моральної шкоди на Контору, оскільки відповідно до змісту гл. 40 ЦК 1963 р. відшкодування шкоди, заподіяної з вини працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов’язків, має здійснювати організація.
Зважаючи на такі обставини та керуючись ст. 334 ЦПК, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Т. задовольнила, рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2002 р. скасувала, залишивши в силі рішення Ватутінського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2001 р.
Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування)
№ 1-рп від 27.01.2004
ОКРЕМА ДУМКА
судді Конституційного Суду України Ткачука П.М. стосовно Рішення
Конституційного Суду України у справі за конституційним
зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України у Кіровоградській області про офіційне
тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України
«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності»
Керуючись статтею 64 Закону України «Про Конституційний Суд України», викладаю окрему думку стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон).
1. Конституційний Суд України, розглядаючи справу, дійшов висновку, що викладена в частині третій статті 34 Закону норма, яка передбачає обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі – Фонд) відшкодовувати працівникам моральну (немайнову) шкоду, заподіяну умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, за своїм характером є спеціальною. Але специфіки цієї норми не дослідив, що й не дало можливості повно і всебічно її інтерпретувати.
Рішення Суду не містить аналізу механізму відшкодування моральної шкоди, викладеного в частині третій статті 34 Закону, а також відповідей на запитання, чому в цьому випадку відшкодування моральної шкоди обмежується в розмірі, тоді як Цивільний кодекс України такого обмеження не містить; що слід розуміти під умовами виробництва, які заподіяли моральну шкоду;
і, власне, як треба розуміти положення, що сама моральна шкода, заподіяна працівникові умовами виробництва, спричиняє втрату потерпілим професійної працездатності.
2. Граматичне тлумачення положень частини третьої статті 34 Закону дає підстави вважати, що в ній ідеться про страхування від випадків заподіяння моральної шкоди на виробництві, а відтак і встановлюється особливий страховий порядок відшкодування моральної шкоди та обмежений розмір страхових виплат.
Цей порядок передбачає звернення працівника до Фонду із відповідною заявою, де має бути викладений характер заподіяної йому моральної шкоди. Крім того, працівник повинен подати відповідний висновок медичних органів. У суді встановлюється лише сума страхової виплати. Суттєвою ознакою страхового порядку відшкодування моральної шкоди є те, що частиною третьою статті 34 Закону встановлено максимальний розмір страхової виплати за моральну шкоду – 200 розмірів мінімальної заробітної плати.
Отже, в даному випадку має місце не цивільно-правовий, а страховий порядок відшкодування моральної шкоди. Відшкодування цієї шкоди тут є не видом відповідальності, а соціальною виплатою.
3. Для правильного тлумачення положень частини третьої статті 34 Закону важливо з’ясувати, про яку моральну шкоду в них ідеться. Зазвичай моральна шкода виникає внаслідок порушення прав людини, каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, протиправної поведінки щодо особи чи її близьких родичів, приниження честі, гідності або ділової репутації (стаття 23 Цивільного кодексу України).
Цивільним законодавством встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, є результатом неправомірних дій чи бездіяльності і відшкодовується, за наявності вини, особою, яка її завдала, а в окремих випадках – іншими особами.
Згідно з частиною третьою статті 34 Закону моральна шкода для того, щоб вона підлягала відшкодуванню Фондом, також повинна бути наслідком дії умов виробництва. Але законодавець не став визначати, які саме фактори можуть бути причиною настання моральної шкоди на виробництві. Вважаючи, що їх може бути безліч, причину виникнення моральної шкоди він позначив терміном «умови виробництва», який є узагальнюючим і досить широким. Під цим терміном слід розуміти настання моральної шкоди як від ушкодження здоров’я (нещасного випадку, професійного захворювання), так і без ушкодження, до того ж незалежно від втрати працівником професійної працездатності. Разом з тим законодавець, приймаючи Закон, встановив, на мій погляд, одну особливість. Він передбачив, що моральна шкода може бути як наслідком дії умов виробництва, так одночасно і причиною інших негативних наслідків, зокрема втрати працівником професійної працездатності.
4. У частині третій статті 34 Закону зазначено, що на Фонд покладається обов’язок відшкодовувати працівникові таку моральну шкоду, заподіяну йому умовами виробництва, «яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності». У тлумачних словниках української мови міститься таке значення слова «спричинити»: бути причиною чого-небудь, завдати чого-небудь, заподіяти щось. Отже, граматичне тлумачення частини третьої статті 34 Закону дає підстави дійти висновку, що законодавець поклав на Фонд обов’язок відшкодовувати працівникові заподіяну умовами виробництва моральну шкоду в усіх випадках, крім того, коли моральна шкода буде такою важкою, що сама стане причиною іншого важкого наслідку – втрати професійної працездатності. На мій погляд, така позиція законодавця є правильною. Інакше, у випадку заподіяння працівникові умовами виробництва такої важкої моральної шкоди, шляхом обмеженої страхової виплати (200 мінімальних зарплат) проблематичною була б реалізація правового принципу відшкодування шкоди в повному обсязі. Законодавець не мав на меті запроваджувати обмежене відшкодування моральної шкоди у випадку, коли вона є настільки важкою, що сама породжує такі наслідки, як втрату професійної працездатності.
5. У Рішенні сформульована правова позиція, згідно з якою передбачене статтею 237-1 Кодексу законів про працю України і статтею 1167 Цивільного кодексу України відшкодування моральної шкоди як один із способів захисту особистих немайнових прав громадян, що відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, або власником та уповноваженим ним органом, не застосовується до осіб, що підлягають обов’язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону. Ці норми регламентують відшкодування моральної шкоди всім іншим особам, які не є суб’єктами страхування і на яких не поширюється дія Закону, в тому числі працівникам, що виконують роботу не на основі трудового договору (контракту), а на інших підставах.
Такий висновок є дещо категоричним. По-перше, відносини, що стосуються компенсації моральної шкоди, належать до цивільно-правових, оскільки вони виникають з порушення прав людини на життя, здоров’я, честь і гідність. Згідно зі статтею 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті, як немайнові, так і майнові, відносини. Відтак питання відшкодування моральної шкоди людині, незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільним кодексом України, який є основним актом цивільного законодавства України (стаття 4).
По-друге, такий висновок може призвести до дискримінації працівників у разі відшкодування їм моральної шкоди, завданої умовами виробництва. Адже згідно з частиною третьою статті 34 Закону сума страхової виплати за моральну шкоду, що виплачується Фондом, не може перевищувати 200 розмірів мінімальної заробітної плати, тоді як у Цивільному кодексі України розмір грошового відшкодування моральної шкоди не обмежено (стаття 23). Тобто виникає нерівність громадян щодо відшкодування їм моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в повному обсязі, залежно від того, чи застраховані вони від нещасних випадків. При цьому такої дискримінації можуть зазнати саме застраховані працівники.
На мій погляд, відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові умовами виробництва, може здійснюватися як у страховому порядку, так і в порядку цивільного судочинства. В першому випадку відшкодування здійснюється у формі страхової виплати, в порядку та на підставах, визначених частиною третьою статті 34 Закону, і обмежується в розмірі. У другому випадку компенсація за моральну шкоду стягується за рішенням суду.
Стягнення може бути покладено на роботодавця (страхувальника) і може мати більші розміри, ніж передбачено частиною третьою статті 34 Закону. Немає правових підстав для заборони працівникові, який підпадає під цей вид страхування і вважає, що 200 мінімальних зарплат не охоплюють у повному обсязі відшкодування завданої йому умовами виробництва моральної шкоди, вирішувати питання про її стягнення в судовому порядку.
Мабуть, з цих та інших причин у Російській Федерації відшкодування застрахованому працівникові моральної шкоди, завданої у зв’язку з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, здійснюється тією особою, яка заподіяла шкоду, і розмір відшкодування моральної шкоди не обмежується.
Отже, Конституційний Суд України недостатньо повно з’ясував положення частини третьої статті 34 Закону, що призвело до хибного рішення – покладення на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України обов’язку відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну працівникові умовами виробництва, у разі, коли ця шкода спричинила втрату професійної працездатності. Тим самим, шляхом тлумачення, по суті, створено нову норму, яка суперечить ідеології частини третьої статті 34 Закону.
Суддя
Конституційного Суду України П.Ткачук
WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я тут навчаюсь
|