сайт: http://ukrzakon.net
форум: http://ukrzakon.net/phpBB3/index.php
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
у справі за конституційним поданням
54 народних депутатів України щодо відповідності
Конституції України (конституційності) окремих
положень Закону України "Про судоустрій і статус
суддів", Кримінально-процесуального кодексу України,
Господарського процесуального кодексу України,
Цивільного процесуального кодексу України,
Кодексу адміністративного судочинства України
м. Київ Справа N 1-9/2011
13 грудня 2011 року
N 17-рп/2011
Конституційний Суд України у складі суддів:
Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,
Бауліна Юрія Васильовича,
Бринцева Василя Дмитровича - доповідача,
Вдовіченка Сергія Леонідовича,
Винокурова Сергія Маркіяновича,
Гультая Михайла Мирославовича,
Запорожця Михайла Петровича,
Кампа Володимира Михайловича,
Колоса Михайла Івановича,
Лилака Дмитра Дмитровича,
Пасенюка Олександра Михайловича,
Сергейчука Олега Анатолійовича,
Стецюка Петра Богдановича,
Стрижака Андрія Андрійовича,
Шаптали Наталі Костянтинівни,
Шишкіна Віктора Івановича,
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним
поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (конституційності) окремих
положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від
7 липня 2010 року N 2453-VI ( 2453-17 ) (Відомості Верховної Ради
України, 2010 р., N 41-42, N 43, N 44-45, ст. 529) (далі - Закон),
Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05, 1002-05,
1003-05 ), Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ), Цивільного процесуального кодексу України
( 1618-15 ), Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (у редакції Закону) (далі - процесуальні кодекси).
Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР )
стало конституційне подання 54 народних депутатів України.
Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 71 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є
твердження суб'єкта права на конституційне подання про
неконституційність окремих положень Закону ( 2453-17 ) та
процесуальних кодексів ( 1001-05, 1002-05, 1003-05, 1798-12,
1618-15, 2747-15 ).
Заслухавши суддю-доповідача Бринцева В.Д. та вивчивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - 54 народних
депутати України - звернувся до Конституційного Суду України з
клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України
( 254к/96-ВР ), положення:
- частин четвертої, п'ятої статті 12 Закону ( 2453-17 ),
згідно з якими допускається використання в судах, поряд з
державною, регіональних мов або мов меншин;
- статті 400-18 Кримінально-процесуального кодексу України
( 1003-05 ) (далі - КПК України), статей 111-16, 111-21
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі -
ГПК України), статті 240 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (далі - КАС України) та статті 360 Цивільного
процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (далі - ЦПК України),
якими передбачено підстави і порядок вирішення питання про допуск
вищим спеціалізованим судом справи до її провадження у Верховному
Суді України;
- частин другої, четвертої статті 99, частин другої, третьої
статті 186, частини другої статті 212 КАС України ( 2747-15 ),
частини третьої статті 43-3, статті 110 ГПК України ( 1798-12 ),
частини п'ятої статті 151, частини першої статті 199,
частин першої, другої статті 294, частини першої статті 325,
частини другої статті 329 ЦПК України ( 1618-15 ) щодо
встановлення скорочених процесуальних строків звернення громадян
до суду;
- частин четвертої, п'ятої статті 22, частини першої
статті 60 ГПК України ( 1798-12 ), які встановлюють строки зміни
позивачем предмета або підстави позову, а також строки подання
відповідачем зустрічного позову;
- частини першої статті 22, частини другої статті 24,
частини третьої статті 30 КАС України ( 2747-15 ), які регулюють
строки подання відповідачем клопотання про передачу справи з
одного адміністративного суду до іншого та встановлюють порядок
колегіального розгляду справи, а також регламентують строки
подання заяви про відвід (самовідвід) судді, секретаря судового
засідання, експерта, спеціаліста, перекладача;
- частини другої статті 27, частини першої статті 131 ЦПК
України ( 1618-15 ) щодо строків подання сторонами спору доказів у
справі;
- частини п'ятої статті 6 КАС України ( 2747-15 ), в якій
зазначено, що відмова від права на звернення до суду є недійсною;
- частин другої, третьої, шостої, восьмої статті 267 КАС
України ( 2747-15 ), які передбачають право суду накладати штрафи
на посадових осіб, у тому числі керівників колегіального органу,
за невиконання суб'єктом владних повноважень постанови суду або
неподання звіту про виконання судового рішення;
- частин третьої, четвертої статті 33, частини одинадцятої
статті 35, статті 38 КАС України ( 2747-15 ), частини першої
статті 64 ГПК України ( 1798-12 ), частини п'ятої статті 74 ЦПК
України ( 1618-15 ) щодо зміни порядку виклику та повідомлення
осіб, які беруть участь у справах, про судовий розгляд позовів і
скарг без їх присутності у судових засіданнях;
- частини третьої статті 53 КАС України ( 2747-15 ) щодо
неможливості окремо оскаржувати ухвали суду за наслідками розгляду
питання про вступ у справу третіх осіб;
- частини третьої статті 71 КАС України ( 2747-15 ) щодо
неможливості окремо оскаржувати ухвали суду про відмову у
витребовуванні доказів;
- статей 400-7, 400-9 КПК України ( 1003-05 ) щодо порядку
подання учасниками судового процесу клопотання про перегляд
судових рішень лише через прокурора, який вирішує питання щодо
наявності підстав для такого перегляду.
2. Свої позиції стосовно предмета конституційного подання
висловили Президент України, Голова Верховної Ради України,
Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення
правоохоронної діяльності, Верховний Суд України, Вищий
адміністративний суд України, Вищий господарський суд України,
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і
кримінальних справ, Міністр юстиції України.
3. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в
конституційному поданні, виходить з того, що Україна проголошена
демократичною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип
верховенства права; Конституція України ( 254к/96-ВР ) має найвищу
юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються
на основі Конституції України ( 254к/96-ВР ) і повинні відповідати
їй (стаття 1, частини перша, друга статті 8 Основного Закону
України) ( 254к/96-ВР ).
Згідно з Конституцією України ( 254к/96-ВР ) права і свободи
людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і
свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті
нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається
звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод; права і свободи
людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право
на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і
службових осіб (стаття 21, частини друга, третя статті 22,
частини перша, друга статті 55) ( 254к/96-ВР ).
У частині третій статті 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) встановлено основні засади судочинства, а в
пункті 14 частини першої статті 92 цієї Конституції ( 254к/96-ВР )
закріплено, що судоустрій, судочинство і статус суддів
визначаються виключно законами України.
Указані конституційні засади є базовими у процесі вирішення
Конституційним Судом України питань щодо конституційності
оспорюваних положень закону ( 2453-17 ) та процесуальних кодексів
( 1001-05, 1002-05, 1003-05, 1798-12, 1618-15, 2747-15 ).
4. За частинами четвертою, п'ятою статті 12 Закону
( 2453-17 ) у судах, поряд з державною, можуть використовуватися
регіональні мови або мови меншин відповідно до Закону України "Про
ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин"
( 802-15 ) в порядку, встановленому процесуальним законом.
Використання в судочинстві регіональних мов або мов меншин
гарантується державою та забезпечується за рахунок коштів
Державного бюджету України.
Народні депутати України вважають, що наведені положення
Закону ( 2453-17 ) суперечать частині другій статті 8,
частині першій статті 10 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Посилаючись на приписи Європейської хартії регіональних мов або
мов меншин ( 994_014 ) (пункт 1 статті 9) та Закону України "Про
ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин"
( |